План Місце фінансового ринку в фінансовій системі Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення фінансового ринку
| Вид материала | Лекція |
- Частина 2 наукові повідомлення, 135.8kb.
- Концепція становлення та розвитку фінансового ринку України на 2006 – 2010 роки Вступ, 338.37kb.
- Концептуальні засади розвитку фінансового ринку в умовах глобалізації інвестиційних, 365.38kb.
- Фондові індекси та рейтинги, 178.67kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 296.03kb.
- Особливістю сучасного фінансового ринку України є зростання ролі небанківських фінансових, 140.17kb.
- Примітка 28. «Справедлива вартість фінансових інструментів», 36.2kb.
- Керівник: ст викладач Бєляєва, 2771.65kb.
- Тематичний план дисципліни тема Лекції Семінарськ І заняття Практичні заняття, 420.23kb.
- Програма вступних випробувань з фахових дисциплін спеціальності «облік І аудит» освітньо-кваліфікаційної, 696.9kb.
План
- Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії валюти
- Форвардні операції. Операції опціон і своп
- 3. Визначення ефективності операцій, пов'язаних з конвертова'ністю валют
- Міжнародні розрахунки
1. Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії валюти
Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з конверсією валюти, яка є обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Конверсійні операції - це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на- валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату.
Щодо конверсійних операцій в англійській мові прийнято стійкий термін Рогеі§п ЕхсНап§е Орегаїіопз (коротко - Гогекз або РХ). Конверсійні операції поділяються на дві групи:
- операції типу спот або поточні конверсійні операції;
- форвардні конверсійні операції.
Валютний курс і котировки
Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є поточним валютним курсом і приводиться на сторінках газет, згадується'у розмовах, висвічується на екранах інформаційних агентств.
Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, ЕКЮ). Валютний курс дуже рухливий і встановлюється з урахуванням купівельної спроможності валют.
Визначення курсу валюти називається її котируванням. Повне котирування включає визначення курсу покупця (покупки) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток.
При прямому котируванні курс (вартість одиниці) іноземної валюти висловлюється в національній валюті, тобто валюта, що продається, співвідноситься з валютою, що купується.
Наприклад, за підсумками торгів на Українській міжбанківській валютній біржі 27 липня 1998 року курс долара СІЛА складав 2,112грн., а курс німецької марки - 1,628 грн. При використанні прямого котирування для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті необхідно помножити її на курс:
Звідси, для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті при прямому котируванні її необхідно поділити на курс:
Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті/курс.
При прямому котируванні іноземної валюти курс продажу буде більше курсу покупки.
Стратегія валютного арбітражу
Валютний арбітраж с операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів - прямого і непрямого.
Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж - це арбітраж, який здійснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж -це арбітраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.
Наприклад: 10 фунт, стерл. - 15 дол. - 25 гульд. - 24 тис. лір - 28 марок - 11,2 фунт, стерл. При курсах 1 дол. = 1,6 марки і 1 фунт, стерл. = 2,5 марки прибуток від операції складе у фунтах 1,2, в доларах - 1.8.
У сучасній Україні отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення географії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш дешевої купівлі іноземної валюти.
- Види валютних курсів:
- Обмінний курс валютних бірж
- Валютний курс готівкових угод
2.Форвардні операції. Операції опціон і своп
Форвардна валютна угода застосовується, головним чином, для страхування платежів. Ціни на форвардному ринку в умовах стабільної економіки та вільного переміщення капіталу пов'язані з різницею в процентних ставках. Форвардний (розрахунковий) курс повинен дорівнювати відношенню процентних ставок за міжбаиківським кредитом, помноженому на курс спот.
Форвардні операції діляться на два види: угоди аутрайт і угоди своя. Операція аутрайт означає, що продавець зобов'язується продати, а покупець - купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп - комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.
Своп (англ. 5№ор - міняти., на жаргоні валютного ринку -угода "купи-продай") є валютною операцією, що поєднує купівлю валюти на умовах спот у замін на національну з наступними викупами. Операція свот здійснюється з мстото придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підіримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифікації валютних резервів, тобто перевід резервів з однієї валюти в іншу. Валютний своп - це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди - датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року. Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена - продажем валюти, такий своп називається "купив/продав", а якщо навпаки, то "продав/купив" .
Суть валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своп є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу і термінової купівлі валюти або навпаки.
Репорт (фронц. герогі) с терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (па біржі) із зобов'язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною і покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається рєпорт. Процентний дохід від укладення капіталу в домовленість репо визначається за формулою
3. Визначення ефективності операцій, пов'язаних з конвертова'ністю валют
Складовою світової валютної системи є національна всі-:Іютиа система. Вона с формою організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти країни.
С труктурними елементами національної валютної системи є:
- національна валюта грошова одиниця держави; валютний паритет як основа валютного курсу; режим курсу національної валюти; конвсртоваїІість валюти; організація валютного ринку;
- національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;
- умови обміну національної валюти па золото та інші валюти.
Одним із найважливіших елементів національної валютної системи є категорія ринкової економіки - конвертованість національної грошової одиниці. Існує тісна залежність: без конверто-ваиості валюти немає розвиненого ринку, без останнього не може бути повністю конвертованої валюти
4. Міжнародні розрахунки
Валютний ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:
- валютних операцій;
- зовнішньої торгівлі;
- надання послуг;
- здійснення інвестицій ;
- інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.
Міжнародні банківські угоди визначають переважно організаційні основи здійснення розрахунків. Це, передусім, встановлення між банками кореспондентських відносин. Вони передбачають відкриття банками один одному кореспондентських рахунків для зберігання своїх валютних коштів, виконання на засадах взаємності розрахункових операцій за дорученням і за рахунок власних коштів кожного. Між банками укладаються й інші міжнародні угоди з різних питань організації розрахунків (про використання дорожних чеків, єврочеків, кредитних карток, про систему СВІФТ тощо).
Міжнародний кредит - це надання валютно-матеріальних ресурсів одних, країн Іншим у тимчасове користування у сфері міжнародних економічних відносин. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів, а також за рахунок використання ресурсів державних, регіональних і міжнародних організацій.
Формою реалізації міжнародних, валютних відносин є сформована на базі національних валютних систем світова валютна система.
- Елементами світової валютної системи є:
- форми міжнародних засобів платежу (золото, національні
- валюти, міжнародні валютні одиниці - СДР, ЕКЮ);
- уніфікований режим валютних паритетів та курсів;
- умови взаємної конвертованості валют;
- уніфікація правил міжнародних розрахунків;
- режим валютних ринків та ринків золота;
ЛЕКЦІЯ 7. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА КРЕДИТНОМУ РИНКУ
План
- Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні
- Поняття та економічна роль банківського кредиту
- Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками
- Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин
- Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій
- Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок
- Інші послуги комерційних банків на фінансовому ринку
- Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні
На підставі банківської ліцензії банки в Україні мають право здійснювати такі банківські операції:
- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізич
них осіб;
- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
- розміщення залучених коштів від свого імені, на влас
них умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених у частині першій, має право здійснювати такі операції та угоди:
- операції з валютними цінностями;
- емісію власних цінних паперів;
- організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
- лізинг;
- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:
- здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших
юридичних осіб;
- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюджен
ня) державної та іншої грошової лотереї;
- перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;
- операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
з інструментами грошового ринку;
- довірче управління коштами та цінними паперами за
договорами з юридичними та фізичними особами;
- депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів
власників іменних цінних паперів.
Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій. Дозвіл надасться, якщо:
- рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимо
гам Національного банку України, що підтверджується незалеж
ним аудитором;
- банк не є об'єктом застосування заходів впливу;
- банком подано план, за яким він буде здійснювати таку
діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;
- Національний банк України дійшов висновку, що банк
має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для
здійснення такої діяльності.
Банк мас право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.
Національний банк України мас право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у цій статті.
Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
- Поняття та економічна роль банківського кредиту
Поняття банківського кредиту та умови його надання. Кредитування - процес складний та багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових й ефективних шляхів застосування і розвитку. У даний час кредитні операції носять рівноправний і добровільний характер і обидві сторони (кредитор і позичальник) виконують активну роль щодо своїх обов'язків і прав, які закріплюються між ними. Посередницька діяльність комерційних банків на фінансових ринках, яка складається з виявлення тимчасово вільних коштів вкладників, залучення в банк і надання їх у вигляді кредитів особам, що мають потребу в позикових коштах, приносить реальну користь усьому суспільству.
Пунктом 10 Положення НБУ "Про кредитування" передбачено, що основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, до запитання та строкові міжбанківські їфедити та кошти, одержані від випуску цінних паперів
Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника Щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання насплату процентів та інших зборів з такої суми.
Кредитні операції, як вид господарської діяльності комерційних банків, ґрунтуються на глибокому розумінні економічних, фінансових і правових підвалин бізнесу. Кредит може бути повернений у строк тільки тоді, коли забезпечена його цільова ефективність.
Банк може отримати ліцензію на надання кредитів за таких умов:
- Якщо у банку є стабільна діяльність протягом півріччя, що передує зверненню його до Національного банку щодо надання ліцензії.
- Стан кредитного портфеля банку не повинен загрожувати інтересам його вкладників і кредиторів (сума безнадійних доповернення кредитів не повинна перевищувати розширення фактично сформованих резервного і страхового фонду банку).
- Здійснення операцій, які ліцензуються, не повинно нега
тивно вплинути на діяльність банку.
Відсутність порушень банком вимог чинного законода
вства, нормативних актів Національного банку і внутрішніх до
кументів протягом року, що передує зверненню банку до Наці
онального банку України з клопотанням на отримання ліцензії
Банк припиняє нарахування відсотків за простроченими
кредитами у разі:
- повного виконання зобов'язань позичальником;
оголошення позичальника банкрутом;
- ліквідації позичальника;
- закінчення строку позовної давності;
- вчинення нотаріального запису про примусове стягнен
ня боргу;
- рішення суду про примусове стягнення;
- прийняття банком на баланс заставленого майна;
Виділяються такі два види кредиту - забезпечені (ломбардні) і незабезпечень (бланкові або персональні).
Незабезпечень (бланкові) позички, називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов'язані з великим ризиком для банку, тому вимагають більш пильної перевірки кредитоспроможності позичальника і видаються під більш високі проценти. Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів.
Забезпечені кредити допускають наявність тієї чи іншої застави. Більшість кредитів, що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки вимагають забезпечення, - це ризик понести збитки у випадку неспроможності боржника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позики, але зменшує ризик, оскільки у випадку ліквідації боржника банк стає кредитором, який має привілеї перед іншими, тобто одержує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого майна, яке служить забезпеченням банківського кредиту. Надання незабєзпечених кредитів - це виявлення особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на підставі глибокого знання економічного становища клієнта.
3. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень
комерційними банками
Комерційні банки проводять операції з фінансування і кредитування капітальних вкладень. Капітальні вкладення - це використання суспільством валового національного продукту для створення нових, а також технічне переозброєння, реконструкцію та розширення діючих основних фондів виробництва і невиробничого призначення. Як важливий фактор розширеного суспільного відтворення капітальні вкладення спрямовані на створення матеріально-технічної бази суспільства, впровадження в народне господарство досягнень науково-технічного прогресу, формування матеріальних умов для зростання й удосконалення суспільного виробництва і підвищення матеріального добробуту народу. Сучасна інвестиційна політика вимагає забезпечити соціальну спрямованість і високу народногосподарську ефективність капітальних вкладень, а також їх використання переважно на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств
У практиці забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами існують різні за характером джерела. До них належать:
- власні кошти інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування);
- позичкові кошти (облігаційні позички, банківські кредити);
- залучені кошти (кошти під продажу цінних паперів, пайові та
інші внески громадян і юридичних осіб);
- бюджетні інвестиційні асигнування і кошти позабюджетних
фондів.
Розрізняють два основні методи забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами - безповоротний, або фінансування, та поворотний, або кредитування.
Безповоротне надання коштів не передбачає їх повернення у наперед встановлені строки. У такому порядку використовуються бюджетні асигнування, власні та залучені кошти інвесторів і, як правило, кошти спеціальних позабюджетних фондів.
Поворотне надання коштів, або кредитування, провадиться на умовах поворотності наданих коштів у конкретні строки та у визначених розмірах.
Банки надають довгостроковий кредит на капітальні вкладення переважно на тих же принципах, на яких провадиться фінансування. Крім того, кредитування с поворотним, платним, строковим.
Порядок відкриття фінансування капіталовкладень
Банки проводять фінансування капітальних вкладень з; дорученням інвесторів. Воно починається лише після того, я* банк переконається в додержанні інвестором умов, які забезпеч" ють раціональне використання коштів, що виділяються ні капітальні вкладення. Такими умовами є:
- забезпечення будов і об'єктів затвердженою проектно-кошто-рисною документацією;
- включення їх у план капітального будівництва, перелік будов титульні списки;
- виділення капітальних вкладень і грошових коштів відповіді до норм тривалості будівництва
Для оформлення фінансування державних централізованих капітальних вкладень у банк надходять такі документи:
- річний план капітальних вкладень, виписка з переліку будов і об'єктів виробничого призначення;
- титульний список;
- копія зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва;
- підрядний контракт
4. Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин
Лізинг порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі.
Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів: фінансовий чи оперативний. Залежно від форми здійсненні лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укл; дення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, неменший строку, за який амортизуємся 60 відсотків вартості об'єкта лізингу визначеної в день укладення договору.
Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Форми лізингу:
зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцєм майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;
пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів йзингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;
міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до цього Закону, законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу. При здійсненні операцій міжнародного лізингу сплачуються мито, податок на додану вартість та акцизний збір відповідно до законодавства України.
Селенг
Селенг - це одна із різновидностей лізингу. Тому його функції регламентуються Об'єднанням європейських лізингових товариств із штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно використовується у всіх економічно розвинених країнах. Так, у США об'єм селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у "Західній Європі - 20 млрд. дол.
Селенг ~ це двосторонній процес, який є специфічною формою зобов'язання, що регламентується угодою майнового найму і полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого майна і може при першій вимозі повернути його. Селенг-компанія залучає і вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права громадян і господарчих суб'єктів. Майном можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання і т. п.
5.Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій
Факторингові операції з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.
Загальні положення про організацію факторингових операцій в Україні При наданні послуг підприємствам та організаціям через факторинг комерційні банки керуються слідуючими положеннями Національного банку України.
- Кредити для проведення факторингових операцій надаються строком на 3 місяці під 10% річних.
- У випадках дострокового надходження коштів від покупців по викупленій дебіторській заборгованості комерційні банки мають право використати їх на проведення таких же факторингових операцій, але строк повернення кредиту Національному банку не повинен перевищувати 3-х місяців.
- Комерційні банки можуть надавати факторингові послуги всім госпорганам незалежно від того, в якому банку відкриті їх розрахункові рахунки.
- При вирішенні питання про надання можливості комерційним банкам здійснювати факторингові операції необхідно виходити із дотримання всіх вимог відносно нормативів ліквідності даного банку, їх розрахунок необхідно зробити з урахуванням відтворення статутних капіталів банків.
- Факторингові послуги можуть надаватись на викуп дебіторської заборгованості під розрахункові документи за відвантажену продукцію та надані послуги.
В строк, установлений для повернення кредиту комерційними банками, управління Національного банку на підставі строкового зобов'язання списує з його кореспондентського рахунку суму кредиту
- Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок
Економічні засади діяльності кредитної спілки. Майно кредитної спілки формується за рахунок:
- вступних та пайових внесків членів кредитної спілки;
- плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а та
кож доходів від впровадження інших видів статутної діяльності;
- доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних
паперів;
- грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних
внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних,
так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;
- інших надходжень, не заборонених законодавством
Особливості функціонування кредитних спілок в Україні: прикладний аспект. Кредитні спілки мають право кредитувати тільки фізичних осіб. Більшість кредитних спілок спеціалізується на мілкому "споживчому" кредитуванні "під" придбання побутової техніки, товарів, будівництво, ремонт квартири, ремонт машини, навчання, проведення сімейних свят і т.ін. В якості фізичних осіб кредити в кредитних спілках можуть брати фермери (на придбання обладнання, купівлю зерна і насіння, техніки) або просто фізособи-підприсмці. Сама популярна сьогодні послуга кредитних спілок - кредитування купівлі на виплат при купівлі товарів народного споживання (телевізорів, холодильників, побутової апаратури, пральних машин, меблів, комп'ютерів і т. ін.) Як правило кредитні спілки укладають із торгівельноЮорганізацією угоду "про співробітництво" і оплачує товар або послугу в розмірі до 100% її вартості. Покупець вносить частину вартості товару в касу кредитної спілки, а в розмірі суми, якої не дістає до вартості товару, отримує кредит, і кредитна спілка самостійно оплачує торговій організації 100% вартості товару. Після цього покупець стає боржником кредитної спілки. За такою ж схемою можна отримати кредит на оплату навчання або медичних послуг.
Згідно Тимчасового положення про кредитні спілки, максимальний розмір кредиту одному позичальнику не може перевищувати 10% суми активів кредитної спілки. Найбільші українські кредитні спілки мають активи біля 1 млн. грн., відповідно, максимальний кредит, який можна отримати в кредитній спілці - не більше 100 тис. грн.
- Інші послуги комерційних банків на фінансовому ринку
Послуги комерційних банків - вид діяльності комерційних банків, спрямований на залучення юридичних і фізичних осіб як посгійних клієнтів. Послуги комерційних банків включають посередницькі, консультаційні, довірчі (трастові) та інші послуги.
Серед посередницьких послуг найбільш розповсюджені: посередництво в одержанні клієнтом кредиту; посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли сам банк не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта (розглянуто в "Банківському кредиті"). Прибуток банку від посередництва (маржа) складається як різниця між позичковим і позиковим відсотками. Позичковий - Іде відсоток, стягнений банком з клієнта, а позиковий - відсоток, сплачений банку, у якого отримана позика (куплені кредитні ресурси).
Послуги банка при переводі цінних паперів від одного власника до іншого, тобто при передачі права власності на володіння цими цінними паперами від однієї особи іншій - це трансфертні послуги. Замовником трансфертних послуг виступають емітенти цінних паперів. У теперішній час перед ними постає >езліч проблем, пов'язаних з оперативним обліком цінних паперів а 'X власників, повідомленням для багаточисленних акціонерів Діяльність акціонерних товариств і розподілом дивідендів, перересстрацією власників цінних паперів на вторинному ринку Дохід банку за посередництво в операціях із цінними паперами утворюється за рахунок різниці в цінах купівлі і продажу.
Банківські послуги за торгівлю волютою мають на меті: надання валюти клієнтам для забезпечення їх платежів і підтримання ліквідності у валюті; страхування ризиків знецінення коштів унаслідок зміни валютних курсів; отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.
Довірчі (трастові) послуги є видом діяльності комерційного банку у віданні майном, переданім клієнтом банку за дорученням. Довірене управління майном за своєю специфікою споріднене з банківською діяльністю і пов'язане з виконанням робіт у обліку операцій, збереження цінностей, розміщення коштів, фінансового аналізу тощо.
Траст-операція (англ. іпіуі - довір 'я, взяти на себе зобов'язання, відповідальність, управління за дорученням); або трастові операції - це довірчі операції банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів з управління майном клієнта та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах довіреної особи. За останній час трастові операції отримують все більший розвиток.
Довіреною особою банків виступають, як правило, приватні особи, а також фірми, благодійні організації, різні фонди (у тому числі пенсійні).
Приватним особам банки падають кілька видів трастових послуг: право розпоряджатися спадщиною, управління персональними трастами, опікунство із забезпеченням збереження майна, агентські функції.
Фірмам комерційні банки надають такі види трастових послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств. Вони звертаються до трастових послуг банків для організації облігаційних позик. У цьому випадку банк бере на себе функції зберігання застави (за забезпеченими облігаціями), розміщення цінних паперів, сплати відсотків та погашення позики, розпорядження фондом погашення позики. Комерційні банки надають фірмам послуги з управління пенсійними фондами та фондами часткової участі в прибутках працівників фірми.