Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко
| Вид материала | Конспект |
- Головний редактор Ярослав Головко, 453.62kb.
- Конспект лекцій, 1500.74kb.
- Конспект лекцій по дисципліні Інформаційні моделі "великих" систем, 1986.92kb.
- Конспект лекцій Хмельницький, 2005 Снозик О. В. Безпека життєдіяльності, 909.72kb.
- Управління освіти І науки Запорізької облдержадміністрації Комунальний заклад, 2365.04kb.
- Курс лекцій з історії соціології київ 2005 Рекомендовано до друку Вченою радою, 3147.4kb.
- Курс лекцій (на основі книги: Етика (конспект лекцій). Автор-упорядник Широкова, 2120.86kb.
- Видавництво вул. Басейна, 1, кв./офіс. 2, м. Київ, 01004, Україна тел, 1752.35kb.
- О. О. Созінов (Інститут агроекології та біотехнології уаан), 10486.5kb.
- О. О. Созінов (Інститут агроекології та біотехнології уаан), 10670.69kb.
7.2. Класифікація внутрішнього контролю
Контрольні дії внутрішнього контролю – специфічні заходи з боку суб’єктів щодо спостереження, вивчення, застосування впливу на об’єкти для досягнення встановленої мети. Такими діями можуть бути ревізії, інвентаризація, контрольні заміри, перевірки (тематичні, зустрічні та інші), експерименти, експертизи, тестування, службові розслідування, оцінка, вивчення тощо.
За часом здійснення дій – попередній, поточний та наступний внутрішній контроль. Перевага надається попередньому контролю.
Функції внутрішнього контролю – оперативна, захисна, регулятивна (впорядкування), превентивна (попередження, запобігання), інформативна, комунікативна.
Прийнято відокремлювати контроль, що здійснюється бухгалтерією (бухгалтерський контроль) та адміністративний контроль від суто внутрішнього фінансово-економічного контролю.
Внутрішній контроль може бути ефективним або неефективним в залежності від здатності вирішувати завдання та забезпечувати захист підприємства від ризиків. Відповідальність за створення адекватних систем внутрішнього контролю несе управлінський персонал підприємства. Приймаються управлінські рішення на підставі розпоряджень та вказівок управлінського персоналу. Правовий статус внутрішнього контролю визначається положеннями про відповідні підрозділи підприємства та посадовими обов’язками службових осіб. Передбачається повна адміністративна (матеріальна) відповідальність посадових осіб за діяльність підрозділів. На сучасному етапі розвитку економіки країни контроль діяльності підприємства (установи, організації, у подальшому – підприємства) прийнято уявляти як сукупність різних систем: управління, планування, контролю. Під системою внутрішнього контролю (СВК) розуміють політику і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб’єкта господарювання з метою господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації. СВК охоплює й інші питання, безпосередньо пов’язані з функціями облікової системи.
Система внутрішнього контролю підприємства розглядається як сукупність трьох головних елементів – контрольного середовища підприємства, облікової системи (перш за все – системи бухгалтерського обліку) та процедур контролю. Одним з елементів СВК є внутрішній контроль на підприємстві.
7.3. Розгляд аудитором діяльності внутрішнього контролю підприємства
Одним з важливих заходів захисту майнових прав власника є оцінка функціонування внутрішнього контролю з боку інших суб’єктів контролю, а саме з боку аудиту.
Здійснення аудиту починається з планування. Одним з елементів планування аудиту є ознайомлення з системою внутрішнього контролю. Послідовність оцінки системи контролю з боку аудиту найчастіше має наступну послідовність: визначення мети, загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю, перевірка відповідності, оцінка контролю, оцінка заходів контролю, складання та реалізація програми перевірки, надання рекомендацій, перевірка виконання раніше наданих рекомендацій. На підставі оцінки контролю у аудитора виникає можливість скоротити контрольні процедури, звернути увагу на “слабкі” місця в діяльності підприємства.
Аудитор несе відповідальність за перевірку систем внутрішнього контролю і моніторинг їх функціонування, а також передбачає надання рекомендацій для їх удосконалення. Завдання аудиту полягає в об’єктивній оцінці системи внутрішнього контролю з точки зору надійності, якості, ступеню довіри та визнання ризику.
Для виконання своїх функцій аудитор отримує необхідні документи як бухгалтерського, так й управлінського обліку від підрозділів та посадових осіб, зведені регістри, довідки, роз’яснення, спрямовує спеціалістів служби аудиту для перевірки наданих рекомендацій та пропозицій.
Аудитор повинен отримати достатнє розуміння функціонування внутрішнього контролю, оскільки це допоможе йому в плануванні аудиту й розробці ефективного аудиторського підходу.
Ефективна система внутрішнього контролю часто дає змогу змінювати характер, визначати час, а також зменшувати обсяг процедур, що їх виконує аудитор, але це не може їх повністю виключити. Проте іноді, розглянувши діяльність внутрішнього контролю, аудитор може вирішити, що внутрішній контроль не вплине на процедури аудиту.
8. ОЦІНКА СУТТЄВОСТІ ТА АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК
8.1. Система економічних ризиків та місце в ній аудиторського ризику
Під ризиком взагалі слід розуміти можливу небезпеку втрат, зумовлених специфікою тих чи інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства.
Як економічна категорія ризик являє собою подію, яка може статися або не відбутися. У разі здійснення такої події можливі три економічні результати: негативний (програш, втрати), нульовий та позитивний (виграш, прибуток).
Ризиком можливо управляти, тобто використовувати різноманітні методи, які дозволяють повною мірою прогнозувати ризикову подію та вживати заходи щодо зниження ризику. Ефективність організації управління ризиком у багатьох випадках визначається класифікацією ризику. Під класифікацією ризику слід розуміти розподіл ризику на конкретні групи за визначеними ознаками.
Кожен вид ризику має бути детально проаналізований, змодельований, розкладений на елементи, що дозволить певною мірою послабити невизначеність ситуації.
Ризики, як правило, поділяють на динамічний та статистичний типи.
Динамічний ризик – це ризик непередбачуваних (недетермінованих) змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачуваних обставин. Такі зміни можуть призвести як до збитків, так і сприяти одержанню додаткових доходів.
Статистичний ризик – це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність організації. Цей ризик може призвести лише до збитків (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Система ризиків
Таблиця 5.1
Класифікація ризиків
| Ознака за | Характеристика |
| масштабами та розмірами | Глобальний, локальний |
| аспектами | Психологічний, соціальний, економічний, юридичний, політичний, медико-біологічний, комбінований (соціально-економічний) |
| мірою об’єктивності й суб’єктивності рішень | Об’єктивно ймовірний, суб’єктивно ймовірний, об’єктивно-суб’єктивно ймовірний |
| ступенем (мірою) ризикованості рішень | Мінімальний, середній, оптимальний, максимальний, допустимий, критичний, катастрофічний |
| типами ризику | Раціональний (обґрунтований), нераціональний (необґрунтований), авантюрний, азартний |
| часом прийняття ризикованих рішень | Випереджаючий, своєчасний, запізнілий |
| чисельністю осіб, що приймають рішення | Індивідуальний, груповий |
| ситуацією | Стохастичний (за умов невизначеності), конкуруючий (у випадку конфлікту) |
Незалежний аудит є невід’ємною частиною фінансових інститутів ринкової економіки. Тому аудиторський ризик необхідно розглядати як складову частину системи фінансово-економічних ризиків. Значною мірою загальний аудиторський ризик формується під впливом тих самих чинників, що й інші загальноекономічні ризики. Наведену схему системи ризиків необхідно доповнити третьою групою ризиків – аналітичними ризиками. До цієї групи належать аудиторський ризик, ризик юридичних послуг і т. ін. (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Аналітичні ризики
Аудиторський ризик – ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію.
Правовий ризик – ризик, що включає помилки в ліцензіях, недотриманні патентного права, невиконанні договорів, виникненні судових процесів з зовнішніми партнерами, виникнення внутрішніх судових процесів, надзвичайних обставин.
Комерційні ризики:
- незадовільне виконання контрагентом умов договору;
- протидія конкурентів;
- циклічні зміни в економіці, зменшення попиту на товари;
- зміна біржових котировок та цін на сировинні товари;
- ризик неплатежу за наданий товар;
- ризик неоптимального розподілу фінансових ресурсів при плануванні виробництва товарів;
- ризик великих інвестицій у крупномасштабний проект;
- ризик незадоволення робітників підприємства та ризик страйку;
- помилки керуючих та ін.
Існує ще декілька підходів до класифікації ризиків. Наприклад, Буреніна Г.А. виділяє наступні види ризиків:
1. ризики зовнішнього ділового середовища (політичні, економічні, виробничі, екологічні та ін.)
2. ризики ближнього оточуючого середовища (виробничі, науково-технічні, соціально-економічні).
Грачова М.В. всі види ризиків розділяє на зовнішні непередбачені ризики (макроекономічні, екологічні, соціально-небезпечні), зовнішні передбачені ризики (ринковий ризик, операційні ризики), внутрішньопроектні (ризик зриву плану, ризик надмірного витрачання коштів), технічні, правові.
МСА 320 „Суттєвість в аудиті” встановлює положення та надає рекомендації щодо поняття суттєвості та її взаємозв’язків з аудиторським ризиком. У „Концептуальній основі фінансової звітності” поняття „суттєвість” визначається так: „інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском чи неправильним відображенням.”
Аудитор повинен оцінювати суттєвість:
1. визначаючи характер, розрахунок часу та обсягу аудиторських процедур;
2 оцінюючи наслідки викривлень.
Плануючи аудиторську перевірку, аудитор розглядає питання про те, що могло б спричинити суттєве викривлення фінансових звітів. Це дає аудиторові змогу відібрати аудиторські процедури, котрі, як передбачається, в сукупності зменшать аудиторський ризик до прийнятно низького рівня.
Між суттєвістю й аудиторським ризиком є зворотній зв’язок, тобто, чим вищий рівень суттєвості, тим нижчий аудиторський ризик, і навпаки. Аудитор враховує зворотній зв’язок між суттєвістю й аудиторським ризиком при визначенні характеру, розрахунку часу та обсягу аудиторських процедур.