Geum.ru

Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко

Вид материалаКонспект

Содержание


1. ЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ 1.1. Суть, завдання, функції і зміст економічного контролю
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   59

ВСТУП


Виникнення, становлення і подальший розвиток аудиторської діяльності в Україні обумовлені суттєвими змінами в економіці держави, її ринковим спрямуванням і необхідністю незалежного об’єктивного контролю господарської діяльності підприємств недержавних форм власності та професійного підтвердження достовірності звітності, яка надається користувачам та зацікавленим сторонам. У сучасних ринкових умовах лише відомчий державний контроль вже не може задовольнити потреби користувачів фінансових звітів: акціонерів, власників, інвесторів, покупців, постачальників, банків та інших фінансових установ, профспілок, працівників підприємства, держави (податкової адміністрації), керівництва підприємства та ін. У зв’язку з цим виникає нова форма незалежного фінансового контролю в Україні – аудит, у якого є великі перспективи розвитку в Україні.

Зарубіжні країни мають досить тривалу історію аудиту, певні традиції. Наша держава лише розпочала свій нелегкий шлях становлення і розвитку аудиторської діяльності.

Вважається, що аудит як професія відбувся в Україні з моменту його юридичного визнання з прийняттям 22 квітня 1993 р. Закону України “Про аудиторську діяльність”.

Створена Аудиторська палата України (АПУ), активізує свою роботу Спілка аудиторів України (САУ), прийняті для користування аудиторами Міжнародні стандарти аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України та ряд інших нормативних і законодавчих актів, які регулюють аудит. Тобто аудит стає новим видом незалежної професійної діяльності, яка здійснюється на договірній основі. Постійно підвищуються вимоги суспільства до аудиторів. Від них очікують надання послуг високої якості, на належному професійному рівні, що забезпечить довіру до результатів їхньої роботи. У зв’язку з цим висуваються певні вимоги до аудиту з боку державних установ, організацій, комітетів та професійних організацій, усієї громадськості.

Захист законних майнових інтересів власника передбачає вживання комплексу ефективних заходів щодо посилення можливості керування системою управління підприємством, як головним суб’єктом господарювання. Значне місце серед таких заходів належить вдосконалення системи внутрішнього контролю підприємства. Практика аудиту, ревізій, перевірок органами державної податкової служби (ДПС) України свідчить, що від правильного налагодження та ефективного функціонування важливої складової частини внутрішнього контролю – внутрішнього аудиту значною мірою залежить підтримання певного порядку на підприємстві. Приклади аудиторських перевірок вказують, що значних втрат коштів, сплати штрафів тощо можна уникнути за умови організації на підприємстві служби внутрішнього аудиту.

Практика компаній країн з ринковою економікою свідчить про поширення практики застосування такої дієвої форми контролю як внутрішній аудит. Наприклад, у США розроблені та вдосконалюються нормативи з внутрішнього аудиту. Міжнародний досвід, зокрема, прийняття у липні 2002 р. у США Закону Сарбейнса-Окслі, у якому передбачено посилення ролі внутрішнього аудиту та управлінського обліку, підтверджує необхідність розвитку внутрішнього аудиту і в Україні. Доречність вдосконалення такої системи зумовлено вимогами щодо впровадження дієвого внутрішнього аудиту у національних та міжнародних стандартах аудиту, поява такої системи у деяких структурах України, наприклад, у банківських установах.

Для успішного розвитку аудиту в Україні необхідним є і вивчення зарубіжного досвіду та його адаптація до реальних умов і традицій вітчизняного ринку, винайдення шляхів інтеграції і гармонізації аудиту на європейському та міжнародному рівнях.

У конспекті лекцій з дисципліни “Аудит” висвітлюються питання організації та методики аудиту як виду незалежної професійної діяльності та виду економічного контролю на підприємствах. Використані дані про узагальнення міжнародного і національного досвіду розвитку аудиту, оцінено його сучасний стан в Україні і перспективи розвитку; розкрито найважливіші концептуальні аспекти методології аудиту, оцінено його сучасний стан в Україні і перспективи розвитку.

Практичні питання аудиту розглядались з точки зору сучасної нормативної бази України з регулювання обліку та аудиту – Цивільний та Господарський Кодекси України, закони України „Про аудиторську діяльність”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, „Про контроль”, „Про фінансові послуги”, П(С)БО, План рахунків бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів аудиту, використаний досвід практичного аудиту; у конспекті є словник основних термінів з аудиту та необхідні додатки.

За змістом конспект складається з розкриття 20 учбових тем, словника основних термінів з аудиту, додатків та літератури.

1. ЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ

1.1. Суть, завдання, функції і зміст економічного контролю


Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях потребує вдосконалення функцій управління процесом виробництва, в тому числі і контролю економіки. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які визначаються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного економічного закону формації і цілями суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Контроль проявляється як функція системи управління суспільними процесами. Це стосується в основному соціального управління, політичного керівництва, народної демократії, правової держави.

Контроль як функція соціального управління – це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта у соціальній сфері суспільства з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів.

Як функція соціального управління контроль об’єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об’єкта.

Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови. Основною метою цієї функції є блокування відхилень діяльності суб’єкта управління від заданої соціальної програми, а в разі виявлення аномалій – приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх соціальних регуляторів.

Соціальне управління і контроль – явища, тісно пов’язані одне з одним. Як відносно самостійні вони, взаємодіючи, утворюють стійку систему. В процесі соціального управління контроль є елементом, що пов’язує між собою управлінські цикли. Процес управління за класичною теорією управління за Файолем складається з таких функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і перевірки виконання; оцінки результатів. Отже, контроль є необхідною самостійною функцією управління.

Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського рішення, яке супроводить процес розробки конкретної соціальної програми дій, найбільш повно виявляються на стадії фактичного виконання рішення. Завершуючи первинний процес управління, контрольна діяльність створює сприятливу перспективу для нового управлінського циклу. Таким чином, соціальний контроль входить як один із компонентів у механізм державного управління. В процесі контролю виявляють: якість самого управлінського рішення; ефективність тих організаційних заходів, яких було вжито до його виконання; відповідність організації об’єкта у соціальній сфері цілям успішного виконання настанов управлінського рішення, а також розстановку кадрів, які виконують рішення.

У контролі як функції соціального управління яскраво виявляється його інформаційна суть. Контроль є універсальним засобом одержання інформації по каналу зворотного зв’язку. Без механізму зворотного зв’язку між суб’єктом і об’єктом процес соціального управління втрачає чіткість і цілеспрямованість. Для того щоб успішно управляти, той, хто керує, повинен знати результати свого управлінського впливу на об’єкти управління. Контроль дає змогу добувати оперативну інформацію, яка об’єктивно відтворює стан справ на підконтрольних об’єктах, відповідність їх діяльності затвердженій соціальній програмі; виявити недоліки в прийнятих рішеннях, в організації виконання, способах і засобах реалізації їх; вивчити ділові якості працівників.

Контроль як функція власників включає перевірку всіх комплексів завдань і підрозділів підприємства з метою визначення організаційно-правової відповідності їх діяльності. Внутрішній аудит – це діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб’єкта господарювання і яку виконує окремий відділ. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності й ефективності в цілому.

Контроль як функція політичного керівництва є засобом розширення демократії в умовах багатопартійного суспільства. Основна спрямованість контролю і перевірки виконання правлячою партією своїх програмних установок і передвиборних платформ щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни у подальшому зростанні добробуту народу. Досвід переконливо засвідчує, що після приходу до влади правляча партія нерідко не виконує передвиборних програм, тому завдання контролю – своєчасно виявляти ці порушення і конституційне усувати їх. Якщо контроль послаблюється, то всі зусилля економічної політики марні, створюється ситуація, за якої порушується порядок своєчасного усунення недоліків у господарюванні конституційно, в економіці розвивається адміністративний волюнтаризм.

Отже, контроль, виступаючи, з одного боку, формою державновладного впливу на підконтрольні об’єкти, а з другого – формою демократичного керівництва, є складовим компонентом управлінського процесу. Соціальний контроль є складовою частиною політичного режиму, важливим засобом удосконалення соціального управління в цілому.

Контроль як функція народної демократії, засіб самоуправління народу здійснюється самим народом і для народу. Однією з форм здійснення влади у правовій демократичній державі правомірно розглядати контроль як функцію народної демократії, самоуправління народу, що має двоєдину природу.

Як специфічна об’єктивно необхідна функція держави контроль розподіляється між різними частинами економічної системи відповідно до місця їх у цій системі і з урахуванням особливостей сфер суспільного життя, в яких вона здійснюється. На сучасному етапі стратегічна лінія розвитку політичної системи суспільства полягає у вдосконаленні демократії, у більш повному здійсненні самоуправління народу на підставі активного і дійового впливу трудящих у вирішенні питань державного і громадського життя. Суть державної влади в Україні полягає в тому, що управлінські функції здійснюються безпосередньо там, де це можливо, за активної участі трудящих.

Контроль як функція суспільства реалізується на основі суспільних інститутів і законів, які зобов’язують органи виконавчої влади надавати інформацію усім зацікавленим особам (фізичним та юридичним).

В організації суспільного контролю велику роль відіграють засоби масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення), які відображують інтереси різних суспільних організацій, партій та інших структур. Діяльність суспільного контролю базується на інформації, яка надається Держкомстатом України, органами державного фінансового контролю, перш за все рахунковою палатою, для яких гласність – найважливіший принцип діяльності.

Функції контролю правової держави з ринковою економікою включають у себе сприяння діяльності суб’єктів господарювання (підприємств, об’єднань, концернів, кооперативів, акціонерних товариств та ін.) щодо процесів, які вони виконують, за допомогою економічних стимулів. До них належать пільгове державне кредитування виробництва продукції народного споживання, податкова система тощо. Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, усіх видів обслуговування, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість, якість і асортимент продукції на ринку.

Отже, контроль – це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об’єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

Підвищення ефективності виробництва, демонополізація його в умовах ринкової економіки, удосконалення розподілу, обміну і споживання неможливі без повного контролю використання товарно-грошових відносин відповідно до нового їх змісту. Слід посилити фінансовий контроль за кількістю і якістю роботи, застосовувати весь арсенал економічних важелів і стимулів. Контроль є основою правової держави.

Верховна Рада України є постійно діючим законодавчим, розпорядчим і контрольним органом державної влади на території України. Вона здійснює законодавче регулювання відносин власності, організації управління народним господарством та соціально-культурним будівництвом, бюджетно-фінансовими системами, оподаткуванням, охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів, порядком реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків громадян. Вона контролює також хід виконання програм економічного і соціального розвитку України, надання державних позик, державний бюджет, отримання іноземних інвестицій, міжнародних валютних кредитів та їх використання тощо.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює відповідно до Конституції України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України здійснює Рахункова палата Верховної Ради України, на яку покладаються контрольні функції відповідно до Конституції України.

Конституцією України передбачено контрольні функції Конституційного Суду України, який утворюється за участю Президента України, Верховної Ради України та з’їзду суддів України. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до Конституції України Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, затверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням.

Отже, економічний контроль – це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни, формуванням і витрачанням Державного бюджету України відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою України, та Конституції України.

Ринкові відносини ґрунтуються на розширенні прав підприємств, роздержавленні власності та існуванні різних її форм, демократизації управління у використанні економічних важелів та стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінку за кінцевим результатом. У зв’язку з цим демократичний напрям розвитку контролю господарської діяльності підприємств полягає у застосуванні економічних важелів.