Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко

Вид материалаКонспект

Содержание


МСА 310 “Знання бізнесу”
Розуміння бізнесу й належне застосування такої інформації допомагає аудиторові
МСА 315 “Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризику суттєвості викривлень”
МСА 400 „Оцінки ризику та внутрішній контроль”
МСА 401 “Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем”
МСА 402 „Аудиторські міркування стосовно суб’єк­тів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги”
МСА 500 „Аудиторські докази”
Аудиторські докази”
Тести контролю”
Процедури по суті”
МСА 501 “Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей”
МСА 505 “Зовнішні підтвердження”
МСА 510 “Перші завдання: залишки на початок періоду”
МСА 520 “Аналітичні процедури”
МСА 530 “Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки”
Аудиторська вибірка” (вибірка)
Елементи вибірки”
Допустимою похибкою”
МСА 540 „Аудиторська перевірка облікових оцінок”
Облікова попередня оцінка”
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   59

МСА 310 “Знання бізнесу” – стандарт, який встановлює положення та надає рекомендації щодо того, що розуміють під знанням бізнесу, чому це важливо для аудитора й аудиторського персоналу, який бере участь у проведенні аудиторської перевірки, чому воно стосується всіх етапів аудиторської перевірки, а також того, як аудитор одержує та застосовує ці знання.

Проводячи аудиторську перевірку фінансових звітів, аудитор повинен мати знання про бізнес в обсязі, достатньому для виявлення й розуміння подій та операцій, які, на думку аудитора, можуть суттєво впливати на фінансові звіти, перевірку або аудиторський висновок.

Рівень знань аудитора, потрібний для проведення аудиторської перевірки, складається із загального знання економіки й галузі, в якій діє суб’єкт господарювання, а також з конкретних знань про його діяльність.

Перед прийняттям завдання аудитор повинен одержати попередні відомості про галузь, структуру власності, управлінський персонал і діяльність суб’єкта господарювання, який підлягає аудиту, і визначити, чи можна забезпечити адекватний рівень знань про бізнес для проведення аудиту.

Після прийняття завдання треба зібрати додаткову й докладнішу інформацію, оцінити її. За умови повторних завдань, аудитор оновлює й переоцінює інформацію, зібрану раніше.

Знання бізнесу робить аудитора достатньо компетентним, щоб застосовувати професійне судження. Розуміння бізнесу й належне застосування такої інформації допомагає аудиторові:
  1. оцінювати ризики та виявляти проблеми;
  2. планувати і проводити аудиторську перевірку ефективно і раціонально;
  3. оцінювати аудиторські докази;
  4. забезпечувати краще обслуговування замовника.

Для ефективного використання знань про бізнес аудитор повинен з’ясувати, як бізнес впливає на фінансові звіти в цілому і чи відповідають твердження у фінансових звітах знанням аудитора про цей бізнес.

У МСА 315 “Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризику суттєвості викривлень” зазначено, що при проведенні аудиту потрібно здійснювати оцінку ризику та джерел інформації щодо розуміння підприємства, оцінювати ризик, внутрішній контроль на підприємстві, ранжирування ризиків на суттєві та інші.

У МСА 400 „Оцінки ризику та внутрішній контроль” зазначено, що „аудиторський ризик” – це ризик того, що аудитор висловить неналежну аудиторську думку в разі, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію. Такі викривлення можуть з’явитися внаслідок шахрайства або помилок. Даний стандарт визначає три компоненти аудиторського ризику: властивий ризик, ризик контролю та ризик невиявлення і подає рекомендації стосовно оцінювання таких ризиків. Докладніше питання аудиторського ризику розглянуто в темі 8.

МСА 401 “Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем” передбачає встановлення положень і надання рекомендацій щодо процедур, яких слід дотримуватися при проведенні аудиторської перевірки в середовищі комп’ютерних інформаційних систем (КІС). У МСА вважається, що середовище КІС існує, якщо суб’єкт господарювання застосовує комп’ютер будь-якого типу або розміру для обробки фінансової інформації, важливої для аудиторської перевірки, незалежно від того, чи використовується комп’ютер цим суб’єктом господарювання чи третьою стороною.

Загальна мета й обсяг аудиторської перевірки не змінюються в середовищі КІС. Проте застосування комп’ютерів змінює процес обробки, збереження й передачі фінансової інформації, а отже, може впливати на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб’єкта господарювання. Відповідно, середовище КІС може вплинути на:
  • процедури, яких дотримується аудитор у процесі одержання достатнього розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
  • розгляд властивого ризику й ризику контролю, за допомогою яких аудитор проводить оцінку ризику;
  • розробку і здійснення аудитором тестів контролю та процедур по суті, необхідних для досягнення цілей аудиторської перевірки.

Аудитор повинен мати достатнє знання КІС для планування управління, контролю та огляду виконання роботи.

МСА 402 „Аудиторські міркування стосовно суб’єк­тів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги” встановлює положення і надає рекомендації аудиторові, клієнт якого звертається до організації, що надає послуги. Цей МСА описує також звіти аудиторів організацій, які надають послуги, що їх можуть отримати аудитори клієнта.

Аудитор повинен розглянути, як організація, що надає послуги, впливає на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта для планування аудиторської перевірки. Аудитор повинен визначити значущість діяльності організації, що наздає послуги для клієнта та доречність аудиторської перевірки. З цією метою аудиторові необхідно розглянути таке:

1. характер послуг, надаваних організацією;
  1. умови договору і взаємовідносини між клієнтом та організацією, що надає послуги;
  2. суттєві твердження у фінансових звітах, на які впливає використання надаваних організацією послуг;
  3. властивий ризик, пов’язаний із цими твердженнями;
  4. ступінь взаємодії систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта із системами бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю організації, що надає послуги;
  5. процедури внутрішнього контролю клієнта, які застосовуються до операцій, що опрацьовуються організацією, яка надає послуги;
  6. можливості та фінансова стійкість організації, що надає послуги, у тому числі вплив на клієнта можливої відсутності фінансової стійкості;
  7. інформація про організацію, що надає послуги, відображена в довідниках для користувачів і технічних довідниках;
  8. доступна інформація про загальні заходи контролю в комп’ютерних системах – стосовно прикладних програм клієнта.

Якщо аудитор клієнта робить висновок про те, що діяльність організації, яка надає послуги, доречна для суб’єкта господарювання та пов’язана з ним, аудитор повинен одержати достатню інформацію, яка на дає можливість отримати уявлення про особливості організації систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також оцінити ризик контролю як максимальний або нижчого рівня, за умови проведення тестів контролю.

При використання висновку аудитора організації, що надає послуги, аудиторові клієнта слід розглянути характер і зміст такого висновку. Висновок аудитора організації, що надає послуги може бути одним із двох типів:

1. звіт про відповідність систем;

2. звіт про відповідність систем та ефективність функціонування.

Якщо аудитор клієнта використовує висновок аудитора організації, що надає послуги, то у висновку аудитора клієнта не слід посилатися на висновок аудитора такої організації.

МСА 500 „Аудиторські докази” встановлює положення і надає рекомендації щодо кількості та якості аудиторських доказів, що треба отримати при аудиторській перевірці фінансових звітів, та щодо процедур для одержання аудиторських доказів.

Аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора.

Аудиторські докази” – це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків, на якій базується аудиторська думка. До аудиторських доказів належать первинні документи та облікові записи, які є основою для складання фінансових звітів, а також підтверджена інформація з інших джерел.

Аудиторські докази отримують у результаті проведення відповідного комплексу тестів контролю та процедур по суті. За деяких обставин докази можна отримати лише в результаті проведення процедур по суті.

Тести контролю” – це тести, що проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо відповідності організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Процедури по суті” – це перевірки, виконані для отримання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. Є два типи процедур по суті:

1. перевірка докладної інформації про операції та залишки;

2. аналітичні процедури.

Достатність та відповідність взаємозалежні і стосуються аудиторських доказів, отриманих у результаті проведення тестів контролю і процедур по суті. Достатність – це критерій кількості аудиторських доказів; відповідність – це оцінка якості аудиторських доказів, їх доречності щодо конкретного твердження та достовірності.

На судження аудитора впливають такі фактори:
  • аудиторська оцінка характеру та ступеня властивого ризику на рівні фінансового звіту й на рівні залишків на рахунках або класах операцій;
  • характер систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також оцінка ризику контролю;
  • суттєвість статті, що перевіряється;
  • досвід, набутий під час проведення попередніх аудиторських перевірок;
  • результати аудиторських процедур;
  • джерело та достовірність наявної інформації.

Аудитор отримує такі аудиторські докази:
  • організації: системи бухгалтерського обліку і внутрішнього виявлення та виправлення суттєвих викривлень;
  • функціонування: системи існують і ефективно функціонують протягом відповідного періоду.

Одержуючи аудиторські докази шляхом проведення процедур по суті, аудитор повинен розглянути достатність і відповідність аудиторських доказів, отриманих у результаті проведення таких процедур, разом з будь-якими доказами, отриманими в результаті тестів контролю, для підтвердження тверджень у фінансових звітах.

Аудитор одержує аудиторські докази, виконавши одну або кілька таких процедур: перевірка, спостереження, запит і підтвердження, підрахунок і аналітичні процедури. Тривалість виконання таких процедур залежатиме від часу, протягом якого будуть отримані аудиторські докази.

МСА 501 “Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей” встановлює положення та надає рекомендації для доповнення рекомендацій МСА 500 “Аудиторські докази” стосовно конкретних сум фінансового звіту та розкриття іншої інформації.

МСА 505 “Зовнішні підтвердження” передбачає встановлення положень та надання рекомендацій щодо до застосування аудитором зовнішніх підтверджень як засобу отримання аудиторських доказів.

Аудитор повинен визначати, чи треба застосувати зовнішнє підтвердження, щоб отримати достатньо відповідний аудиторський доказ для підтвердження певних тверджень у фінансових звітах. При цьому аудитор повинен ураховувати суттєвість, оцінений рівень властивого ризику та ризику контролю, а також те, як докази, отримані від інших запланованих аудиторських процедур, зменшать аудиторський ризик до прийнятно низького рівня стосовно відповідних тверджень у фінансових звітах.

МСА 510 “Перші завдання: залишки на початок періоду” встановлює положення та надає рекомендації щодо залишків на початок періоду, якщо аудиторська перевірка фінансових звітів здійснюється вперше або якщо аудиторська перевірка фінансових звітів за попередній період здійснювалась іншим аудитором.

Для початку завдання з аудиторської перевірки аудитор повинен одержати достатні відповідні аудиторські свідчення про те, що:

1. залишки на початок періоду не містять викривлень, які можуть суттєво впливати на фінансові звіти поточного періоду;

2. залишки на кінець попереднього періоду були правильно перенесені на початок поточного періоду або, за потреби, перераховані;

3. постійно застосовується облікова політика або зміни в обліковій політиці були враховані й розкриті належним чином.

МСА 520 “Аналітичні процедури” встановлює положення і надає рекомендації щодо застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки.

Аудитор повинен застосовувати аналітичні процедури на таких етапах аудиторської перевірки, як планування та проведення загального огляду. Аналітичні процедури – процедури, що передбачають аналіз важливих фінансових показників та тенденцій з подальшим вивченням відхилень та взаємозв’язків, які суперечать іншій відповідній інформації або відхиляються від прогнозованих сум.

МСА 530 “Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки” передбачає встановлення положень та рекомендацій щодо застосування процедур аудиторської вибірки, а також інших способів відбору статей для перевірки з метою збирання аудиторських доказів.

Розробляючи аудиторські процедури, аудитор повинен визначити відповідні способи відбору статей для перевірки з метою збору аудиторських доказів для досягнення цілей аудиторських тестувань.

Аудиторська вибірка” (вибірка) – це застосування аудиторських процедур до менш ніж 100% облікових записів в межах залишку на рахунку або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними. Це дає аудиторові змогу одержати та оцінити аудиторські докази стосовно деяких характеристик відібраних елементів для формулювання висновку або допомогти в його формулюванні стосовно генеральної сукупності, з якої здійснюється вибірка. До аудиторської вибірки можна застосовувати статистичний або нестатистичний підхід.

У цьому МСА „генеральна сукупність” означає всю множину даних, з якої здійснюється вибірка і стосовно якої аудитор робить висновки. „Ризик, пов’язаний з вибіркою”, виникає внаслідок імовірності того, що висновок аудитора, зроблений на основі вибірки, відрізнятиметься від висновку, який можна було б зробити, якби всі аудиторські процедури застосовувалися до всієї генеральної сукупності. Існує два типи ризику, пов’язаного з вибіркою:

1. ризик того, що аудитор при використанні тестів контролю, прийде до висновку, що ризик контролю менший, ніж він справді є, або при застосуванні перевірки по суті до висновку, до суттєвої помилки немає, коли фактично вона є;

2. ризик того, що аудитор у випадку тестів контролю прийде до висновку, що ризик контролю більший, ніж він справді є, або у випадку перевірки по суті до висновку, що суттєвої помилки немає, коли фактично вона є.

Математичні доповнення цих ризиків називаються рівнями довіри.

Ризик не пов’язаний з вибіркою, виникає внаслідок дії факторів, які призводять до того, що аудитор доходить помилкових висновків з будь-якої причини, на пов’язаної з обсягом вибірки.

Елементи вибірки” – це окремі елементи, що складають генеральну сукупність.

Статистична вибірка” означає будь-який підхід щодо здійснення вибірки, який має такі характерні риси:
  • випадковий відбір елементів вибірки;
  • використання теорії ймовірності для оцінювання результатів вибірки.

Підхід до здійснення вибірки, який не має характерних ознак вважається нестатичною вибіркою.

Стратифікація” – це процес розподілу генеральної сукупності на субсукупності, кожна з яких являє собою групу елементів вибірки, що мають подібні ознаки.

Допустимою похибкою” є максимальна похибка в генеральній сукупності, яку аудитор погодився прийняти.

При одержані доказів аудитор повинен використати професійне судження для оцінки аудиторського ризику й розробки аудиторських процедур, призначених забезпечити зменшення цього ризику до допустимо низького рівня. Розробляючи аудиторські процедури, аудитор повинен визначити відповідні методи відбору статей для тестування.

Треба зазначити, якщо вибіркова перевірка конкретних статей із залишку на рахунку або класу операцій є ефективним способом одержання аудиторських доказів, вона ще не є аудиторською вибіркою.

Рішення про використання статистичного чи нестатистичного підходу до вибірки є предметом судження аудитора стосовно найефективнішого способу отримання достатніх відповідних аудиторських доказів за конкретних обставин. Визначаючи обсяг вибірки, аудитор повинен розглянути, чи зменшено ризик, пов’язаний з вибіркою, до допустимо низького рівня. Аудитор повинен відібрати статті для вибірки, виходячи з того, що всі елементи вибірки в генеральній сукупності мають рівний шанс бути відібраними.

Аудиторові слід розглянути результати вибірки, характер і причину будь-яких виявлених похибок, а також їх можливий вплив на конкретну мету тесту та інші сфери аудиторської перевірки. Стосовно процедур по суті, то аудитор повинен планувати похибки за монетарними статтями, виявлені у вибірці, поширюючи їх на генеральну сукупність, і розглянути вплив очікуваної похибки на конкретну мету перевірки та на інші сфери аудиторської перевірки.

Аудитор повинен оцінити результати вибірки для того, щоб визначити, чи підтвердилася попередня оцінка відповідної характеристики генеральної сукупності, чи треба переглянути.

МСА 540 „Аудиторська перевірка облікових оцінок” встановлює положення та надає рекомендації щодо аудиторської перевірки облікових оцінок, що містяться у фінансових звітах. Цей МСА не призначений для застосування при перевірці прогнозної фінансової інформації, хоча багато процедур, наведених у ньому, можуть відповідати цій меті.

Аудитор повинен одержати достатні відповідні аудиторські докази стосовно облікових оцінок.

Облікова попередня оцінка” – це визначення приблизної вартості об’єктів обліку та суми статті за відсутності точних методів оцінювання.

Управлінський персонал несе відповідальність за здійснення облікових оцінок, включених у фінансові звіти. Ці облікові оцінки часто здійснюються в умовах невизначеності щодо результату подій, які мали місце, або, ймовірно, відбудуться, і передбачають застосування судження. Унаслідок цього ризик суттєвого викривлення при використанні облікових оцінок є більшим.

Аудитор повинен одержати достатні відповідні аудиторські докази стосовно того, чи обґрунтована облікова оцінка за цих обставин і чи відповідним чином розкрита інформація. Перевіряючи облікову оцінку, аудитор повинен обрати один підхід або поєднання таких підходів:

1. огляд і тестування процесу, що використовується управлінським персоналом для оцінювання;

2. використання незалежної оцінки для порівняння з тією, що була підготовлена управлінським персоналом;

3. огляд подальших подій, які підтверджують отримані оцінки.

Огляд і тестування процесу, який використовується управлінським персоналом включає:
  • оцінювання даних і розгляд припущень;
  • перевірку обчислень;
  • порівняння попередніх оцінок з фактичними результатами;
  • розгляд процедур затвердження управлінським персоналом попередніх оцінок.

Аудитор повинен остаточно оцінити обґрунтованість облікової оцінки, ґрунтуючись на знанні бізнесу клієнта й того, чи узгоджується оцінка з іншими аудиторськими доказами, отриманими у процесі аудиторської перевірки.

МСА 550 „Зв’язані сторони” встановлює положення та надає рекомендації щодо обов’язків аудитора та аудиторських процедур стосовно зв’язаних сторін і операцій з такими сторонами.

Аудитор повинен виконувати аудиторські процедури, призначені для одержання достатніх відповідних аудиторських доказів щодо виявлення зв’язаних сторін і розкриття інформації про них управлінським персоналом зв’язаних сторін та впливу суттєвих операцій зі зв’язаною стороною на фінансові звіти.

Якщо є будь-яка ознака існування обставин, визнаних аудитором як такі, що:

1. збільшують ризик викривлення більше звичайно очікуваного;

2. указують на суттєве викривлення інформації про зв’язані сторони, то аудитор повинен проводити модифіковані, розширені або додаткові процедури, доцільні за таких обставин.

Управлінський персонал відповідає за визначення зв’язних сторін, операцій з такими сторонами та розкриття інформації про них. Ця відповідальність вимагає від управлінського персоналу запровадження відповідних систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю для забезпечення відповідного відображення в облікових записах і розкриття у фінансових звітах операцій зі зв’язаними сторонами.

Аудитор повинен мати знання про бізнес суб’єкта господарювання і галузь; це дасть змогу визначити події, операції та практику, які можуть суттєво вплинути на фінансові звіти. Хоч існування зв’язаних сторін і операцій між ними вважається звичайними рисами бізнесу, аудитор повинен знати про них, оскільки:
  • концептуальна основа фінансової звітності може вимагати розкриття інформації у фінансових звітах щодо визначених взаємовідносин і операцій зі зв’язаними сторонами;
  • існування зв’язаних сторін або операцій зі зв’язаними сторонами може вплинути на фінансові звіти;
  • джерело аудиторських доказів впливає на аудиторську оцінку його достовірності. Більш достовірними є аудиторські докази, отримані від незв’язаних третіх сторін або підготовлені ними;
  • операція зі зв’язною стороною може мотивуватися не тільки звичайними діловими міркуваннями, наприклад, розподілом прибутку або навіть шахрайством.

Аудитор повинен здійснити огляд наданої директорами й управлінським персоналом інформації, яка подає назви всіх відомих сторін.

МСА 560 “Подальші події” передбачає встановлення положень і надання рекомендацій щодо обов’язків аудитора стосовно подальших подій. Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансові звіти та аудиторський висновок. Цей стандарт стосується відображення у фінансових звітах сприятливих і несприятливих подій, що відбуваються після закінчення періоду, та визначає два типи подій:

1. ті, що свідчать про умови, які існували на кінець періоду;

2. ті, що свідчать про умови, які виникли після закінчення періоду.

Аудитор повинен здійснити процедури, розроблені для одержання достатніх відповідних аудиторських доказів того, що всі події, які відбувалися до дати аудиторського висновку і які можуть потребувати коригування або розкриття інформації у фінансових звітах, були виявлені.

Якщо після дати аудиторського висновку, але до опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансові звіти, аудитор повинен розглянути, чи треба внести зміни до фінансових звітів, обговорити це питання з управлінським персоналом, а також ужити заходів відповідно до обставин.

Якщо після опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомим факт, який існував на дату аудиторського висновку і який, якби був відомий на цю дату, змусив би аудитора модифікувати аудиторський висновок, аудитор повинен розглянути необхідність перегляду фінансових звітів, обговорити це питання з управлінським персоналом, а також ужити заходів відповідно до обставин.

До нового аудиторського висновку слід включити посилання на пояснювальний параграф стосовно примітки до фінансових звітів, у якій докладно обговорюється причина перегляду раніше опублікованих фінансових звітів та аудиторського висновку.

МСА 570 „Безперервність” встановлює положення і надає рекомендації щодо обов’язків аудитора при аудиторській перевірці фінансових звітів стосовно застосування при підготовці фінансових звітів припущення про безперервність діяльності підприємства, зокрема, стосовно розгляду оцінки управлінського персоналу здатності суб’єкта господарювання продовжувати безперервну діяльність.

Плануючи та здійснюючи аудиторські процедури та оцінюючи їх результати, аудитор повинен розглянути відповідальність використання управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів припущення про безперервність діяльності підприємства. Припущення про безперервність діяльності підприємства є основним принципом підготовки фінансових звітів.

Аудитор несе відповідальність за розгляд відповідності використання управлінським персоналом припущення про безперервність діяльності підприємства при підготовці фінансових звітів та за розгляд наявності суттєвих невизначеностей, що їх треба розкрити у фінансових звітах стосовно здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Аудитор повинен проаналізувати оцінку управлінського персоналу здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Якщо оцінка управлінського персоналу здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі охоплює менше дванадцяти місяців з дати складання балансу, то аудитор повинен звернутися до управлінського персоналу з проханням збільшити період оцінювання до дванадцяти місяців з дати складання балансу.

У разі виявлення обставин або подій, які можуть стати підставою для значних сумнівів у здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, аудитор повинен:

1. здійснити огляд планів управлінського персоналу щодо майбутніх дій на основі його оцінки припущення про безперервність діяльності підприємства;

2. зібрати шляхом проведення необхідних процедур достатні відповідні аудиторські докази для підтвердження або спростування існування суттєвої невизначеності, у тому числі розглянути вплив будь-яких планів управлінського персоналу та інших пом’якшуючих факторів;

3. попросити управлінський персонал надати письмові пояснення стосовно його планів на майбутнє.

На підставі отриманих аудиторських доказів аудитор повинен визначити, чи є, на його думку, суттєва невизначеність стосовно подій або обставин, які окремо або разом, можуть породжувати значні сумніви в здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

МСА 580 „Пояснення управлінського персоналу” передбачає встановлення положень та надання рекомендацій щодо використання пояснень управлінського персоналу як аудиторських доказів, процедур оцінювання й документування пояснень управлінського персоналу, а також щодо необхідних дій у разі відмови управлінського персоналу надати відповідні пояснення.

Аудитор повинен одержати відповідні письмові пояснення від управлінського персоналу з питань, що є суттєвими для фінансових звітів, якщо не можна обґрунтовано очікувати існування інших достатніх відповідних аудиторських доказів. Якщо управлінський персонал відмовляється надати пояснення, що їх аудитор вважає потрібними, то це є обмеженням обсягу аудиту й аудитор повинен висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки стосовно фінансових звітів.

МСА 600 „Використання роботи іншого аудитора” передбачає встановлення положень та надання рекомендацій щодо використання аудитором роботи іншого аудитора стосовно фінансової інформації одного або кількох компонентів суб’єкта господарювання при підготовці висновку щодо фінансових звітів суб’єкта господарювання. Цей стандарт не стосується випадків, коли два або більше аудиторів призначається спільними аудиторами; він не стосується й відносин аудитора з попереднім аудитором. Крім того, якщо головний аудитор робить висновок, що фінансові звіти компонентів є несуттєвими, положення цього стандарту не застосовуються.

Якщо головний аудитор використовує результати роботи іншого аудитора, він повинен визначити, як ці результати впливатимуть на аудиторську перевірку.

Головний аудитор” – це аудитор, який несе відповідальність за складання висновку про фінансові звіти суб’єкта господарювання, коли ці фінансові звіти включають фінансову інформацію про один або кілька компонентів, перевірених іншим аудитором.

Інший аудитор” – будь-який аудитор, окрім головного аудитора, який несе відповідальність за складання звіту про фінансову інформацію компонента суб’єкта господарювання, що включається до фінансових звітів, перевірених головним аудитором. Іншими аудиторами можуть бути афілійовані фірми, фірми-агенти, а також незв’язані аудитори.

Компонент” означає підрозділ, філію, дочірнє підприємство, спільне підприємство, асоційовану компанію або інший суб’єкт господарювання, фінансову інформацію яких включено до фінансових звітів, перевірених головним аудитором.

Головний аудитор повинен здійснити процедури, щоб одержати достатні відповідні аудиторські докази того, що робота іншого аудитора відповідає цілям головного аудитора в контексті конкретного завдання. Інший аудитор повинен співпрацювати з головним аудитором, знаючи, в якому контексті він використовуватиме його роботу.

Якщо головний аудитор дійде висновку про те, що робота іншого аудитора не може бути використана, а сам головний аудитор не може виконати достатні додаткові процедури стосовно фінансової інформації компонента, перевіреного іншим аудитором, то головний аудитор повинен висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки через обмеження обсягу аудиту.

МСА 610 „Розгляд роботи внутрішнього аудиту” передбачає встановлення положень і надання рекомендацій зовнішнім аудиторам при розгляді роботи внутрішнього аудиту. Цей МСА не стосується випадків, коли внутрішні аудитори суб’єкта господарювання надають допомогу зовнішньому аудиторові при здійсненні процедур зовнішнього аудиту.

Зовнішній аудитор повинен розглянути діяльність внутрішнього аудиту (якщо такий є) та його вплив на процедури зовнішнього аудиту

Термін „внутрішній аудит” означає оцінювальну діяльність служби, створеної суб’єктом господарювання. До функцій внутрішнього аудиту входять, зокрема, перевірка, оцінювання та моніторинг відповідності й функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Хоча зовнішній аудитор несе особливу відповідальність за висловлену аудиторську думку і за визначення характеру, розрахунку часу й обсягу зовнішніх аудиторських процедур, певні елементи роботи внутрішнього аудиту можуть бути корисними для зовнішнього аудитора.

Обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються й залежать від розміру, структури об’єкта господарювання, вимог його управлінського персоналу.

Зовнішній аудитор повинен отримати достатнє розуміння функціонування внутрішнього аудиту; це допоможе йому в плануванні аудиту й розробці ефективного аудиторського підходу. Плануючи аудит, зовнішній аудитор повинен здійснити попередню оцінку функцій внутрішнього аудиту, якщо внутрішній аудит стосується окремих ділянок зовнішнього аудиту фінансових звітів. Якщо зовнішній аудитор має намір використовувати конкретну роботу внутрішнього аудиту, йому слід оцінити та перевірити цю роботу для підтвердження її відповідності своїм цілям.

МСА 620 „Використання роботи експерта” встановлює положення і надає рекомендації щодо використання роботи експерта як аудиторського доказу. Використовуючи роботу, виконану експертом, аудитор повинен одержати достатні відповідні аудиторські докази того, що така робота відповідає цілям аудиторської перевірки.

Експерт” – це фізична особа (або фірма), яка має спеціальну кваліфікацію, знання й досвід роботи у певній галузі, іншій, ніж бухгалтерський облік і аудит.

Освіта та досвід аудитора дають йому можливість отримати знання про питання бізнесу взагалі, але не очікується, щоб аудитор володів спеціальними знаннями, якими володіє особа, яка навчалася цього або має кваліфікацію для практичного застосування іншої професії чи роду знань.

Експерт може бути:
  • залучений суб’єктом господарювання;
  • залучений аудитором;
  • найманий суб’єктом господарювання або
  • найманий аудитором.

Якщо аудитор використовує роботу найманого експерта, то аудитор використовує його як найманого працівника-експерта, а не асистента з аудиту. У таких обставинах аудитор має застосовувати відповідні процедури до роботи та висновків працівника, але не повинен оцінювати його компетентність та кваліфікацію щодо кожного завдання.

МСА 700 “Аудиторський висновок про фінансову звітність” передбачає встановлення положень в надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб’єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором. Багато рекомендацій можна адаптувати для підготовки аудиторських висновків щодо іншої фінансової інформації, а не лише фінансових звітів. Докладніше про аудиторський висновок див. главу 7.

Метою МСА 710 „Порівняльні дані” є встановлення положень і надання рекомендацій щодо обов’язків аудитора стосовно порівняльних даних. Аудитор повинен визначити, чи відповідають порівняльні дані перевірюваних фінансових звітів концептуальній основі фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах.

Існування відмінностей у концептуальних основах фінансової звітності різних країн призводить до того, що порівняльна фінансова інформація подається в кожній основі по-різному. Наприклад, порівняльними даними у фінансових звітах можуть бути суми (які характеризують фінансовий стан, результати діяльності, грошові потоки), а також відповідне розкриття інформації про суб’єкт господарювання за кілька періодів (залежно від концептуальної основи). Основою та методами подання інформації можуть бути:

1. відповідні числові дані;

2. порівняльні фінансові звіти.

Порівняльні дані подаються згідно з відповідною концептуальною основою фінансової звітності. Суттєві відмінності аудиторських висновків полягають у тому, що:

1. аудиторський висновок стосується лише фінансових звітів за поточний період щодо відповідних числових даних,

2. аудиторський висновок щодо порівняльних фінансових звітів стосується кожного періоду надання фінансових звітів.

Аудитор повинен отримати достатні та відповідні аудиторські докази того, що відповідні числові дані відповідають вимогам прийнятої концептуальної основи фінансової звітності.

720 „Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти” встановлює положення і надає рекомендації щодо розгляду аудитором іншої інформації, стосовно якої аудитор не зобов’язаний надавати аудиторський висновок, і яка міститься в документах, що входять до складу перевірених фінансових звітів. Цей МСА застосовується до річного звіту, але може застосовуватися й до інших документів, наприклад тих, що використовуються при пропозиції цінних паперів для продажу та випуску.

Аудитор повинен ознайомитися з іншою інформацією, щоб виявити наявність суттєвих суперечностей з перевіреними фінансовими звітами. „Суттєва суперечність” є, коли певна інформація суперечить тій інформації, яка міститься в перевірених фінансових звітах. Суттєва суперечність може викликати сумніви щодо аудиторських висновків, зроблених аудитором згідно з аудиторськими доказами, одержаними раніше, а також викликати сумніви щодо аудиторської думки про фінансові звіти.

Як правило, суб’єкт господарювання щорічно публікує документ, який містить перевірені фінансові звіти, разом з аудиторським висновком, щодо них. Цей документ часто називають „річним звітом”. Публікуючи такий документ, суб’єкт господарювання може до нього включити іншу інформацію, така фінансова інформація й не фінансова інформація називається „іншою інформацією”.

Прикладами іншої інформації є звіт управлінського персоналу про діяльність суб’єкта господарювання, фінансові результати або основні факти, дані про зайнятість, заплановані капітальні витрати, фінансові коефіцієнти, імена посадових осіб і директорів, а також вибіркові квартальні дані.

Аудитор повинен розглянути іншу інформацію, складаючи висновок про фінансові звіти, тому що достовірність перевірених фінансових звітів може бути поставлена під сумнів суперечностями, які можуть бути між перевіреними фінансовими звітами та іншою інформацією. Якщо аудитор має зобов’язання надати висновок конкретно щодо іншої інформації, то його обов’язки визначаються характером завдання, національним законодавством та професійними стандартами.

МСА 800 “Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення” передбачає встановлення положень і надання рекомендацій у зв’язку з аудиторськими завданнями спеціально призначення, зокрема:
  • фінансові звіти, складені відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку;
  • конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті;
  • виконання контрактних угод;
  • узагальнені фінансові звіти.

Цей МСА не застосовується при проведенні завдань з огляду, погоджених процедур та підготовки інформації.

Аудитор повинен переглянути й оцінити висновки, зроблені на основі аудиторських доказів, отриманих під час аудиторського завдання спеціального призначення, як підставу для висловлення думки. У звіті слід чітко в письмовій формі висловити думку.

Бажано дотримуватися відповідності форми і змісту аудиторського висновку, оскільки це сприяє кращому його розумінню користувачем.

МПА 1005 “Особливості аудиту малих підприємств” розкриває основні характеристики малих підприємств і визначає ступінь їх впливу на застосування МСА. Тут розглядаються:

1. розглядаються характеристики малих підприємств;

2. містяться рекомендації щодо застосування МСА у процесі аудиторської перевірки малих підприємств;

3. містяться рекомендації щодо проведення аудиторської перевірки в тих випадках, коли аудитор надає малому підприємству послуги у сфері бухгалтерського обліку.

ПМПА 1006 “Аудит міжнародних комерційних банків надає аудиторам додаткові рекомендації шляхом деталізації та роз’яснення застосування цих стандартів у контексті аудиту міжнародних комерційних банків. Проте це ПМПА не є вичерпним списком процедур і практичних прийомів, які слід застосовувати у процесі такого аудиту.

У цьому Положенні:
  • банк – це особливий тип фінансової установи, яку визнано банком контрольними органами в тих країнах, де вона провадить свою діяльність, і яка, як правило, має виняткове право використовувати слово "банк" у своїй назві;
  • комерційний банк – це банк, основною функцією якого є прийняття депозитів і надання позик. Комерційний банк часто пропонує й інші фінансові послуги, такі як купівля та продаж дорогоцінних металів, іноземної валюти, ряду фінансових інструментів, а також емісія облік переказних векселів і видача гарантій;
  • міжнародний комерційний банк – це комерційний банк, який має діючі офіси в країнах, крім країни його реєстрації, або діяльність якого виходить за межі національних кордонів.

Незважаючи на те, що цей стандарт спрямований насамперед на аудит міжнародних комерційних банків, його використання доречне і при аудиті комерційних банків, що провадять свою діяльність лише в одній країні.

Банкам властиві такі характеристики, що зазвичай відрізняють їх від більшості інших комерційних підприємств:

1. у них на збереженні перебуває великий обсяг грошових статей, включаючи власне грошові кошти й інструменти в обігу, фізичну збереженість яких треба забезпечити. Це стосується збереження і переказу грошових статей, що робить банки вразливими для розтрат і шахрайства. Тому треба встановити для банків формальні процедури функціонування, чітко визначені повноваження окремих осіб і сувору систему внутрішнього контролю;

2. вони здійснюють великий обсяг різних операцій, які мають бути відображені й за кількістю, і в грошовому вираженні. Це вимагає обов'язкової наявності складних систем бухгалтерського обліку внутрішнього контролю, а також широкого використання електронної обробки даних;

3. вони, як правило, діють за допомогою широкої мережі філій і підрозділів, які географічне віддалені одне від одного. Під цим розуміють великий ступінь децентралізації повноважень і розосередження облікових і контрольних функцій з подальшими труднощами, що виникають при забезпеченні єдиної практики ведення операцій і системи бухгалтерського обліку, особливо тоді, коли система філій виходить за національні кордони;

4. вони часто беруть на себе значні зобов’язання, не пов’язані з переказом коштів. Такі статті, які зазвичай називають “позабалансовими”, можуть не супроводжуватися бухгалтерськими записами, що згодом може спричинити труднощі у виявленні статей, не відображених в обліку;

5. їхню діяльність регулюють державні органи, а отже вимоги нормативних актів часто впливають на загальноприйняту бухгалтерську й аудиторську практику в межах цієї галузі.

При аудиті банків виникають особливі питання, що вимагають розгляду з причин:
  • особливого характеру ризиків, пов'язаних з банківськими операціями;
  • масштабу банківських операцій і суттєвих ризиків, які з нього випливають і які можуть виникнути протягом короткого періоду;
  • високого ступеня залежності від комп'ютеризованих систем обробки операцій;
  • впливу нормативних актів різних адміністративних одиниць, у яких функціонують банки;
  • постійної розробки нових продуктів і вдосконалення банківської практики, які можуть не супроводжуватись одночасним розвитком принципів бухгалтерського обліку та аудиторської практики.

У багатьох країнах банки здійснюють ті види діяльності, які, суворо кажучи, не належать до банківської сфери і можуть здійснюватися не лише банками. Ці види діяльності включають страхування, брокерські операції з цінними паперами та лізингові послуги.

Це Положення описує різні етапи аудиторської перевірки банків. При цьому особливу увагу приділено тим питанням, які характерні або важливіші для аудиту банків. Крім того, з метою ілюстрації подано додатки, які містять приклади:

1. типових процедур внутрішнього контролю в трьох основних сферах банківської діяльності, включаючи надання кредитів, валютні операції та довірчі операції;

2. фінансових коефіцієнтів, що, як правило, використовуються для аналізу фінансового стану й результатів діяльності банку;

3. аудиторських процедур перевірки по суті для оцінювання резерву на можливі збитки від позик.

ПМПА 1008 “Оцінки ризику та внутрішній контроль: характеристики та особливості КІС”. Введення всіх бажаних заходів контролю КІС може не бути доцільним, якщо підприємство невелике або якщо мікрокомп’ютери застосовують незалежно від розміру підприємства. Характеристики організаційної структури КІС містять таке:
  • концентрація функцій і знань;
  • концентрація програм і даних.

ПМПА 1009 “Комп’ютеризовані методи аудиту” надає рекомендації з використання КМА. Воно стосується всіх видів застосування КМА, включаючи комп’ютер будь-якого типу та розміру.

ПМПА 1010 “Вивчення питань, пов’язаних з охороною довкілля, при аудиторській перевірці фінансових звітів” відбиває питання, пов’язані з охороною довкілля, стають важливими для дедалі більшої кількості суб’єктів господарювання і за певних обставин можуть суттєво впливати на фінансові звіти цих суб’єктів. Відповідальність за визнання, оцінку й розкриття інформації з таких питань покладається на управлінській персонал.

ПМПА 1012 “Аудит похідних фінансових інструментів” надає аудиторові рекомендації щодо похідних фінансових інструментів (ПІФ). Це ПМПА присвячене аудиторській перевірці похідних фінансових інструментів, що перебувають у володінні кінцевих користувачів, до складу яких уходять банки та інші суб’єкти фінансового сектору, якщо вони є кінцевим користувачем.

Кінцевий користувач – це суб’єкт господарювання, який бере участь у фінансовій операції на біржі (чи через брокера) з метою хеджування, контролю за активами і зобов’язаннями чи спекуляції.

ПМПА 1013 “Електронна комерція: вплив на аудиторську перевірку фінансових звітів” надає рекомендації для допомоги аудиторам фінансових звітів, суб’єктів господарювання, що займаються комерційною діяльністю, здійснюючи її за допомогою комп’ютерів, підключених до загальнодоступної мережі, наприклад Інтернету.