Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   48

ки, коли живу людину помилково приймають за труп і

навіть привоитъ до моргу.


Так, у нашій практиці був випадок, коли четверо дру-

зів по чари! прийняли свого товариша за померлого і

привезли його до моргу. Пролежавши там годин 12, він

протверезився І, вибивши вікно, відправився додому.


У літературі, як давній, так і сучасній, ми зустрічали

чимало описів подібного, але багато з них, мабуть, є

чистою вигадкою. Проте — далеко не всі, як і наведе-

ний нами приклад.


Пересвідчившись, що на місці дійсно знаходиться

труп, судмедексперт повинен з'ясувати, чи е ознаки, які

дозволяють встановити, де настала смерть: на місці ви-

явлення трупа чи ні. Для цього звертають увагу на від-

повідність розташування трупних плям та пози трупа,

наявність чи відсутність слідів переміщення трупа, плям

крові при зовнішніх ушкодженнях тощо.


Після цього встановлюють стать, довжину тіла та

приблизний вік покійного. Не змінюючи пози трупа, вка-

зують його положення щодо оточуючої обстановки, фік-

сують це шляхом відео-, кіно- чи фотозйомки. Позу тру-

па детально описують у протоколі, визначаючи, як він


80


розмішується (лежить обличчям догори чи вниз, на боці,

сидить, стоїть тощо), зазначають наявність на трупі та в

оточуючій обстановці ознак, які дозволяють скласти дум-

ку про те, що відбулося (знаряддя травми: ніж, сокира,

рушниця; сліди крові, сперми, інших виділень людини,

волосся; частини одягу, сліди транспортних засобів і

т. ін.). Особливу увагу звертають на наявність ознак бо-

ротьби та самооборони.


Після цього проводиться детальний зовнішній огляд

трупа за тими ж правилами, що й при його розтині.

Уважно досліджують ознаки смерті, зазначають у прото-

колі ступінь вираження трупних явищ у певний час

огляду. Одразу ж звертають увагу на трупні плями. Як

правило, це найперші ознаки смерті, і у своєму розвитку

вони проходять певні стадії. Встановлюють відповідну

стадію трупних плям шляхом вивчення зміни кольору

при дозованому натисканні. Водночас відмічають їх ви-

гляд (суцільні, на зразок острівців), інтенсивність, колір

(синій, фіолетовий, рожевий, чорно-сірий тощо) та фази.

За характером (колір, інтенсивність, розташування)

плям можна іноді запідозрити причину смерті. Потім ви-

значають наявність і ступінь трупного заклякання. Для

цього роблять спробу відвести нижню щелепу, зігнути

чи розігнути кінцівки в суглобах. За допомогою елек-

тричних медичних (ТПЕМ-1) і ртутних термометрів ви-

мірюють температуру трупа в паховій ямці та прямій

кишці. Все це заноситься до протоколу, де зазначають

дані про погоду (світла, похмура, наявність опадів, тем-

пература навколишнього середовища тощо), бо вона мо-

же впливати на розвиток трупних явищ.


Вважаємо за доцільне підкреслити, що при огляді міс-

ця події, прискіпливо вивчаючи трупні явища, можна ви-

рішити ряд суттєвих питань.


Сказане проілюструємо таким випадком... На узбіччі

автотраси було виявлено труп невідомого, що лежав на

спині. Під час огляду трупа встановили чітко виражені

трупні плями. При натисканні на них динамометром во-

ни лише частково блідли і відновлювали початкове за-

барвлення через 12 хвилин. Огляд проводився вранці,

тому було висловлено думку, що смерть невідомого


81


настала напередодні ввечері. Але це суперечило іншим

зібраним У справі даним, бо незадовго до цього співро-

бітники ДАІ зустріли вантажівку з причепом, що везла

труби невеликого діаметра в напрямку пункту, де було

знайдено труп. Затриманий і доставлений на місце події

водій не заперечував, що міг не побачити перехожого,

бо був туман, і збити його. Таким чином, свідчення пі-

дозрюваного суперечили висновкам спеціаліста — судо-

вого медика. Проте характер трупних явищ, відсутність

ушкоджень, характерних для ДТП, за якої вантажний

автомобіль збиває пішохода, що знаходиться у верти-

кальному положенні, допомогли відновити справжню

картину події. З'ясувалося, що попереднього вечора по-

терпілий, будучи п'яним, їхав на тракторному причепі і

впав з нього. Таким чином, правильна оцінка трупних

явиш допомогла запобігти помилки.


Пересвідчившись у наявності абсолютних ознак смер-

ті та вивчивши їх стаи, починають ретельний огляд одя-

гу трупа (верхнього та нижнього): чи відповідає він порі

року» Ївстібнутия він чи ні, чи є на ньому сліди від дії

зовнішніх факторів (роариви, відбитки протектора, за-

бруднення, різноманітні нашарування, підпали тощо) —

ось далеко не повний перелік питань, які вирішуються

при огляді одягу.


Треба пам'ятати, що при вивченні трупа на місці зна-

ходження та при транспортуванні до моргу первісний

вигляд одягу може змінитися. Тому дані, отримані у про-

цесі огляду, підкріплюють зйомками. Звичайно на місці

події одяг не знімають, лише послідовно оголюють для

огляду окремі частини тіла з метою виявлення ушкод-

жень, які описуються з позначенням локалізації, форми,

розмірів, особливостей. Травма фотографується, бо че-

рез деякий час ушкодження можуть змінити свій

первісний вигляд, а в окремих випадках і зникнути, на-

приклад слабко виражена странгуляційна борозна. На

характер ушкоджень впливають як фактори зовнішнього

середовища (температура, опади), так і процеси, що

відбуваються у мертвому тілі (гниття, висихання), тому

детальний опис ушкоджень на місці події може допомог-

ти у встановленні механізму травми, характеру зброї то-


82


що. Водночас слід пам'ятати, що всі дії, пов'язані із

встановленням розмірів та форми ушкоджень, треба про-

водити, запобігаючи можливості привнесення змін у пер-

вісний вигляд. Вимірюють травми на деякій відстані від

країв, ранові канали не зондують. Надзвичайно важли-

вим є вжиття заходів для збереження слідів, фіксації їх

на місці виявлення та створення умов, які виключають

можливість негативного впливу зовнішніх факторів.


Після закінчення огляду трупа його відправляють для

судово-медичного дослідження.


Одним з найважливіших завдань при огляді місця по-

дії є пошук, закріплення та вилучення речових доказів.

Деякі з них можна виявити при звичайному огляді (зна-

ряддя травми, -сліди транспортних засобів тощо), для

встановлення інших доцільно використати відповідні

апарати, інструменти, прилади — лупи, джерела інфра-

червоних та ультрафіолетових променів, металошукачі і

т. ін.).


Використання цих технічних засобів значно розши-

рює можливості слідчого та судово-медичного експерта

при огляді місця події, підвищує якість та результатив-

ність оперативних дій. Нині у спеціальних валізах (чемо-

данах, сумках) слідчого та судово-медичного експерта є

прилади для виявлення слідів крові, слини, сперми, во-

лосся, тобто речових доказів біологічного походження

(мал. 1). Після детального огляду та опису цих речових

доказів їх треба направити для подальшого лабораторно-

го дослідження. Найбажанішим та найраціональнішим

шляхом є вилучення предметів-носіїв з наявними на них

слідами (речовими доказами) цілком (одяг, зброя, по-

стільна білизна тощо). Якщо вилучити предмети-носії чи

їх частини неможливо, то знайдені сліди описують, фо-

тографують та фіксують, складають схеми чи роблять

малюнки. Найзручніше з цією метою використовувати

аркуші прозорого поліетилену. Їх обережно накладають

на ділянку предмета з виявленими слідами і чорнилом

наносять їх контури, намагаючись з максимальною точ-

ністю відтворити первісний вигляд слідів (форму, розмі-

ри, взаєморозташування тощо).


83


Вказаний спосіб простий, зручний, наочний, дозволяє

використати отримані малюнки як ілюстрації "Протоко-

лу огляду місця події". Занотувавши знайдені сліди опи-

саним методом, їх вилучають способом змивання або

зшкрібання. Ці речові докази зафіксовують, і слідчий,

керуючись нормами закону, направляє їх для відповід-

них лабораторних досліджень, додавши до них копію

"Протоколу ...".


Особливості огляду місця події і трупа

у випадках різноманітних ушкоджень

та видів смерті


Ушкодженая тупими та гострими предметами


У цих випадках ретельно виявляють та описують на-

явність, розміщення,» кількість, форму, вигляд і розміри

ушкоджень на тілі та одязі, встановлюють їх відповід-

ність одн« одному. Звертають увагу на сліди крові (опи-

сують їх розташування, характер, форму: краплі, бризки,

мазки* кров'яні смуги), сторонніх нашарувань і забруд-

нень (фарба, пісок, болото, мастила, пальне, частки

скла, сліди протектора тощо). Після ретельного огляду

та опису вживають заходів для фіксації та збереження

знайдених слідів — їх описують і документують. З ме-

тою збереження первісного вигляду виявлених на трупі

ушкоджень їх накривають зволоженою марлею або ва-

тою. Без такої перестороги травми можуть змінити зов-

нішній вигляд через підсихання ранових поверхонь. Від-

новити ж його у подальшому вкрай важко, а інколи й

неможливо.


Ушкодження

при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП)


У таких випадках ретельно оглядають не тільки труп,

а й транспортний засіб (за його наявності). У "Протоко-

лі" зазначають взаєморозташування трупа і транспорт-

ного засобу, наявність на трупі та одязі потерпілого

слідів, які свідчать, що мав місце контакт тіла з транс-

портним засобом, який рухався. Завжди необхідно вимі-


84


рювати відстань від підошви до ушкоджень на тілі та

одязі потерпілого. Ретельно оглядається одяг і взуття

травмованого, бо там можуть бути залишки фарби, шма-

точки скла, плями від мастила "й пального, відбитки про-

тектора та інших виступаючих частин транспортного

засобу.


Не менш важливе значення має огляд транспортного

засобу, за якого можна виявити сліди крові, частки тка-

нин тіла людини (епідерміс, волосся, залишки внутріш-

ніх органів тощо), а також сліди, що залишаються від

зіткнення з тілом людини (порушення цілісності пофар-

бування, скла, деформації на поверхні і т.. ін.). На

ділянках контактів можуть спостерігатися відбитки по-

верхні одягу, а на їх кінцевій межі — і частинки його,

відсутність пилу, 'або, навпаки, сторонні нашарування

тощо.


Нерідко після ДТП спалахує пожежа, тому при огляді

транспортного засобу криміналісту треба найретельнішу

увагу приділяти вивченню стану бензо- та маслопрово-

дів, карбюратора, бака для пального (В. Г. Бурчинський,

Т. В. Хохолева, Ю. П. Шупик — 1992 р.).


Базуючись на даних вивчення стану транспортного

засобу, можна скласти думку про механізм травми.


Якщо ушкодження спричинені рейковим транспорт-

ним засобом, то при огляді місця події, крім виявлення й

детального опису травм, що виникли від його дії (смуги

від тиску колесами, сліди тягнення, забруднення, плями

від мастил), необхідно з'ясувати, чи є ушкодження іншо-

го характеру (різані, рубані чи вогнепальні рани, стран-

гуляційні борозни).


Наявність їх може свідчити про істинну, а не сфаль-

сифіковану картину пригоди. Як і завжди при ДТП,

детально описується положення трупа чи його частин.

предметів одягу, вказується відстань від трупа до огоро-

жі, шляхових знаків, стовпів електромереж, інших неру-

хомих предметів.


Велике значення має й поза трупа, положення його

на залізничній колії, бо у деяких випадках це може до-

помогти встановленню роду насильної смерті. Так, для

самогубства характерним є положення, коли труп зна-


85


ходиться поза колією, голова цілком або частково від-

окремлена, або ж тіло розрізано навпіл, найчастіше —

упоперек.


Падіння з висоти


Одночасно з оглядом трупа обов'язково обстежують і

місце, звідки людина впала, — балкон, вікно, дах, буді-

вельні конструкції, де можуть залишитися сліди крові,

відбитки рук, ніг. Вимірюючи висоту від рівня землі до

місця, звідки трапилося падіння, зазначають наявність і

характер виступаючих частин, вдарившись об які, тіло

могло б отримати різні ушкодження та змінити траєкто-

рію падіння. Звертають увагу на наявність різних ушкод-

жень, не властивих таким травмам (різаних, колотих,

вогнепальних ран, странгуляційних борозен тощо). Де-

тально обстежують РУКИ з цетою .виявлення ознак, що

МвїДчують; рисйт+сЬГсй' ЇХ'винийнення, бо утворю-

ют у'і.'кЙіЩнйй; падаючи з висоти, нама-

гййтІ»Єя'йзитИ<:,ІЇУ&мііі за тЇ чи інші предмети.


.! rt";!!!, і;.''»' ' W ,і ;•• 'і


' Вбгнеплліні ушкодження


При огляді місця події у випадках вогнепальних травм

необхідно вжити заходів до пошуку та збереження спе-

циАічних речових доказів (гільз, куль, шроту, клейту-

хів). Визначається їхнє положення, відстань від трупа до

передбачуваного місця знаходження стріляючого. Шука-

ють сліди та пошкодження на оточуючих предметах, ви-

мірюючи до них відстань від землі, підлоги, інших неру-

хомих точок. Якщо в них є снаряди, детально описуєть-

ся 'їх розташування, відстань між ними та певними

сталими точками. У подальшому це може бути викорис-

тано для встановлення дистанції пострілу. Вивчення вог-

непальних пошкоджень предметів дає можливість визна-

чити напрямок пострілу і допомагає з'ясувати наявність

додаткових факторів пострілу (відкладення кіптяви та

порошинок (опалення). Знайдені речові докази зберіга-

ються для подальших досліджень. З метою запобігання

їх пошкодженню або знищенню, можна застосувати

клейку плівку, яка зберігає сліди дії факторів зовнішньо-


86


го середовища. Її потім вилучають і досліджують у судо-

во-медичному криміналістичному відділенні для встанов-

лення наявності, топографії та хімічного складу мікро-

частинок. Предмети (чи їх частки) з наявними в них

снарядами вилучають та відправляють для криміналіс-

тичних досліджень. До тієї установи направляють і

зброю, якщо її знайдено на місці події, після детального

огляду її, бо в каналі ствола можуть бути плями крові,

частини органів і тканин людини, залишки набоїв тощо.


Виявивши наявність вогнепальних травм, під час

огляду намагаються визначити їх характер, вхідний і ви-

хідний отвори, встановлюють кількість поранень, чи від-

повідають вони за локалізацією одне одному на одязі і

тілі людини, вживають заходів для збереження додатко-

вих факторів пострілу. З цією метою доцільно обшити »

місце з вогнепальними пошкодженнями одягу марлею

або тканиною. На тілі рани можна накрити такими

самими матеріалами, відступивши на певну відстань від

країв. Ці ділянки накривають клейкою плівкою, яку по-

тім досліджують одночасно з об'єктами. Але найкраще,

на нашу думку, використати дрібнодисперсний лак для

волосся. Ним можна легко покрити значні поверхні різ-

номанітних форм, він швидко сохне, не впливає на ре-

зультати подальших досліджень слідів, не змінює їх фі-

зичного та хімічного складу.


Нерідко під час огляду трупа на одязі виявляють цін-

ні речові докази — кулі, шротинки, клейтухи. Все це


обережно вилучається й передається слідчому для відпо-

відних досліджень. Водночас з оглядом трупа треба

уважно обстежити навколишню обстановку, де можна

виявити певні пристрої, якими скористалися для здійс-

нення пострілу. Зіставлення їх розташування з місцепо-

ложенням трупа та його позою може допомогти у відтво-

ренні дійсних подій.


Огляд трупа закінчується вжиттям заходів із збере-

ження первісного вигляду вогнепальних ран. Якщо вони

не оброблені засобами, про які сказано вище, то Їх треба

покрити вологою марлею або ватою. Певні заходи пере-

стороги здійснюють для збереження додаткових факто-

рів пострілу на руках потерпілого, особливо, якщо вини-


87


кає підозра, що він сам стріляв. У таких випадках на

кистях рук можуть бути залишки кіптяви, окремі поро-

шинки або їх сліди у вигляді незначних ушкоджень. Ці

ділянки тіла обробляють лаком для волосся або ж по-

кривають клейкою плівкою.


Механічна асфіксія


Огляд трупа на місці події має свої особливості за-

лежно від виду механічної асфіксії. Так, при повішенні

труп описується в тому положенні, в якому його вияви-

ли, тобто висячим у зашморзі (петлі). Визначають від-

стань від оточуючих предметів, рівня підлоги чи землі до

ніг, характер зашморгу, спосіб і висоту фіксації. Труп

фотографують, а потім петлю розрізають і труп вийма-

ють з петлі. За допомогою нитки чи дротини відновлю-

ють первинний вигляд зашморгу. Вузли петлі зберіга-

ють, бо за характером зав'язування (морський, рибаль-

ський, подвійний, простий вузол тощо) можна отримати

уявлення про фах, певні нахили виконавця.


Якщо смерть сталася від задушення петлею, уважно

вивчають предмети, за допомогою яких затягується пет-

ля (так звані закрутки). У разі виявлення слідів, що

свідчать про боротьбу та самооборону, вживають заходів

до їхнього збереження. Петлю, як правило, не знімають,

а закріплюють на трупі для детального вивчення в морзі.


З інших видів механічної асфіксії треба виділити

утеплення. На трупах, витягнутих з води, у першу чергу

відмічають наявність ознак перебування тіла у воді (мок-

рий одяг, волосся, наявність піску, болота, водоростей

на трупі, "гусяча шкіра"), а також ознак утеплення

(стійка піна в отворах ротової порожнини та носа). Над-

звичайно уважно оглядають кисті та ступні для виявлен-

ня ознак мацерації та її вираженості. Це значною мірою

сприяє визначенню строку перебування тіла у воді.

Треба пам'ятати, що на трупі можуть бути прижиттєві

та посмертні ушкодження, їх уважно оглядають і деталь-

но описують, вживають заходів для збереження пер-

вісного вигляду. Нерідко на трупі утопленика майже не-

має одягу, але його можна знайти на березі, в човні, на

містках, греблях. У таких випадках ретельно оглядають


88


не лише одяг на трупі, а й одяг, знайдений на березі.

Виявлений одяг можна відправити разом з трупом до

моргу або до лабораторії для необхідних досліджень чи

додати до протоколу огляду, чи передати близьким по-

терпілого, про що робляться нотатки у протоколі.


Смерть від діТ високої, низької температури

та враження електрикою


Оглядаючи труп на згарищі, зазначають його позу,

наявність одягу та його залишки, ушкодження тощо. Як-

що труп розчленований, то детально оглядають кожну з

його частин, вказуючи її знаходження та визначаючи

відстань між окремими з них. Предмети, що викликають

підозру щодо можливої причетності до події, вилучають

для подальших досліджень. Водночас беруть не менш чо-

тирьох зразків попелу з кожної ділянки вогнища для ви-

явлення частин спалених трупів. Треба зазначити, що на

місці події можна зіткнутися з явищем так званої по-

смертної ампутації, тобто відділення кінцівок на рівні

суглобів внаслідок прогорання тонких у цих місцях

м'яких тканин. Певне значення має й поза трупа — "по-