Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   48
ставлення з наявними змінами _ на прижиттєвих фото-

картках.


Наявність гнильних змін не є перешкодою для ре-

тельного дослідження трупа, вони лише вимагають особ-

ливої уваги, а також певних позаштатних дій, як-то:


реставрації обличчя, підготовки рук для дактилоскопії

тощо (Ю. М. Коваленко, Ю. П. Шупик).


Вкрай складними є експертизи скелетованих трупів.

Можна вважати, що найголовнішою проблемою у таких

випадках є ідентифікація особи.


У судово-медичному ототожненні людини можна

виокремити два основні етапи. На першому — при до-

слідженні трупа встановлюють та фіксують всі ознаки

особи померлого, використовуючи їх потім для потреб

слідства, на другому — судово-медичний експерт зістав-

ляє ознаки померлого і особи, що пропала безвісти.


Всі виявлені й задокументовані (шляхом детального

опису та фотографування) ознаки особи можна поділити

на постійні та тимчасові (непостійні).


Постійні ознаки: стать, вік. зріст, статура, расова

приналежність, маса та особливості будови тіла й окре-

мих його частин, антигенні властивості тканин.


Непостійні: захворювання та їх наслідки, перенесені

травми та операції, аномалії розвитку, татуювання, озна-

ки професійної діяльності та інші індивідуальні особли-

вості будови тіла людини.


71


Певні особливі прикмети, як уже зазначалося, після

детального опису, фотографування й дослідження вилу-

чають і зберігають до встановлення особи померлого.


Фіксація окремих ознак (зокрема будови голови) ви-

конується шляхом складання словесного портрета, фото-

графування за дотриманням вимог сигналітичної зйомки

та виготовлення посмертної маски.


За наявності руйнувань чи різких змін м'яких тканин

потрібно спочатку зробити туалет чи реставрацію для

наступної експертизи особи за черепом.


Ідентифікація особи здійснюється різними методами.

Зокрема широко застосовується фотосуміщення черепа

після його попереднього вивчення з прижиттєвою фото-

графією зниклого.


Досить поширеним методом є ідентифікація особи за

допомогою графічних ідентифікаційних алгоритмів (АГ1).

Суть його полягає у зіставленні лінійних і просторових

показників, які характеризують будову обличчя зниклої

людини, та особливостей черепа трупа. Ідентифікація

особи проводиться шляхом побудови графічних систем.


Останнім часом у практиці судово-медичної експерти-

зи та криміналістичної ідентифікації отримав визнання й

застосування метод відтворення зовнішнього вигляду

особи за допомогою комп'ютерів (О. В. Филипчук).


Значну роль у процесі ідентифікації особи померлого

відіграють матеріали слідства (фотографії, словесні

портрети), дані медичних документів (карт амбулатор-

них хворих, довідок, історій хвороб, витягів із санаторно-

курортних карток тощо), знімки частин тіла, готові про-

тези та їх напівфабрикати (головним чином — зубів), ін-

ші об'єкти, які відбивають певні прикмети зниклої особи

(одяг, взуття, головні убори і т. ін.).


Після ретельного дослідження черепа детально вивча-

ють інші кістки скелетованого трупа, що дає можливість

встановити вік, зріст покійного, окремі індивідуальні

особливості анатомічної будови тіла. Цьому не пере-

шкоджає й та обставина, що досліджуються не всі кіст-

ки скелета, У наш час за окремими трубчастими

кістками, їх фрагментами досить надійно визначають біо-

логічний вид об'єкта, зріст людини, її вік (І. Й. Найніс,


72


М.. М. Стрілець, О. 1. Туровцев) навіть, якщо на тіло чи

кістки діяла висока температура (випадкове чи кримі-

нальне спалення трупа (Л. Л. Голубович та П. Л. Голу-

бович). Досить детально вивчено можливості встанов-

лення антигенної природи кісток, що разом з іншими да-

ними дозволяє виконувати науково обгрунтовані

експертні дослідження.


Слід пам'ятати, що експертиза трупа є дуже склад-

ною і відповідальною. Швидкі та незворотні зміни в

мертвому тілі потребують надійних заходів для забезпе-

чення детального дослідження трупа. Водночас не-

виправдана поспішність у цій справі вкрай шкідлива. За


влучним висловом відомого судового медика О. Лакасса-

ня, "погано зроблене дослідження трупа переробити не-

можливо". Ні повторна експертиза, ні велика кількість

лабораторних досліджень не відновлять у повному обсязі

картини первісного вигляду трупа, ушкоджень і патоло-

гічних змін у ньому, а грубе, непрофесійне втручання

спотворює картину, вкрай ускладнює пошук істини, а

саме вона і є головною метою роботи судово-медичного

експерта.


Кінцевим етапом судово-медичного дослідження трупа

є встановлення причини смерті, формулювання судово-

медичного діагнозу, заповнення лікарського свідоцтва

про смерть і складання обгрунтованих відповідей на пи-

тання, які інтересують слідство (якщо для цього не по-

трібні результати лабораторних досліджень).


У цьому розділі ми не зупинилися на особливостях

експертизи дітей та плодів, це буде зроблено у відповід-

ному місці. Нижче подаємо приклади судово-медичних

діагнозів і записів про причину смерті в лікарських сві-

доцтвах (п. 8) (табл. № 3).


73


„і"»., ,іІііІ..,ІНВІї!ІІі:!№!!"ііЙіНг lilllltillilil'l»!*'!*-- ;•"


Таблиця № З


Формулювання судово-медичних діагнозів

у п. 8 лікарського свідоцтва про смерть


Судово-медичний діагноз


Форму тооанкя

судмеддіагнозу » п. в

лікарського свідоцтва

про сморть


Відкрита черепно-мозкова травма. Забита

ране по-гиличнсп ділянки, наскрізна тріщи-

на потиличної кістки, підпавутинні крово-

виливи, осередок забою лобних, вискових

долей та мозочку. Стан після операції —

первісне" хірургічної обробки забитої рани

та накладання трепанаційного отвору. Ви-

ражений набряк мозку


а) Набряк головного мозку


б) Забій головного мозку


в) Відкритий перелом склепіння

черепа


Отруєн»<я чадним газом. Яскрвво-черво-

nww xoffP трупйкх плям, MyoKyfttoi •нутріш"

міх орти™**' *Ф№**Р®*?ґ№тТ ЙРЯ

6ЇЯН *Р0?1'- n<>*иoк:loыcт> .'"ТО1"**" °Р'


SSffiSSff


а) Велика концентрація


б) Отруєння чадним газом


Й5??»ЬФД


серця; іюио-черкнмй колір легень иа рої-

pbl, плями Вмши—ського на слизовій обо-

лонці іипумка; щіткові крововиливи • слн-

міМ оболонці мисок нирок; набряк м'яких

оболопок моаку та легенів. Запах алкого-

лю •ІД органів та порожнини трупа. Жиро-

ва дистрофія печінки. Садца та кровови-

ливи иа руках.


Алкогольна інтоксикація (а крові — 2,4%о,

в сечі — 2%о)


а) Переохолодження тіла


б) Дія дуже низької температури


в)


II. Алкогольна інтоксикація


Враження електричним струмом. Електро-

щітка "а долоні лівої руки з металізацією П

міддк? та залізом (згідно з результатами

лабораторних досліджень); нерівномірне

наповнення кров'ю міокарда; множинні

цяткові крововиливи під перикардом: цят-

кові та сукупні крововиливи під плеврою

легенів; рідкий стан крові у порожнинах

оврця та судинах


а) враження електричним


струмом


б»


в)


Численні ушкодження органів і кісток ске-

лета. Розриви печінки, селезінки, нирок,

легені*! аорти, закриті переломи грудини,

ребер' хребта, таза, обох стегон, лівого

передпліччя. Гемоперитоніум (900 мл),

двобічний гемоторакс (800 та 600 мл). Не-

докрів'я внутрішніх органів. Численні заби-

ті а»ш, садна, крововиливи на тулубі 1 кін-

цівках


а) Гостра втрата крові


б) Численні розриви внутрішніх

органів з крововиливами у по-

рожнини тіла


в) Закриті множинні переломи

кісток і тулуба


74


РОЗДІЛ V


Огляд трупа на місці його виявлення


Загальні положення


Першочерговою,. однією з найважливіших та невід-

кладних слідчих дій є огляд місця події. Багато в чому

успіх розслідування залежить від ретельності та якості

проведення огляду. Він здійснюється з метою вивчення

місця події, виявлення, фіксації та вилучення слідів та

інших речових доказів для з'ясування характеру події,

що відбулася, особи злочинця, мотивів вчинення злочи-

ну, а також встановлення інших фактів, що мають зна-

чення для розслідування. Проведення огляду регламен-

тується статтями 190—192, 315 КПК України.


Під місцем події розуміють ділянку місцевості чи при-

міщення, де безпосередньо сталася певна пригода і яке

підлягає слідчому огляду. Найчастіше це водночас є і

місцем вчинення злочину (вбивства, зґвалтування, кра-

діжки). Проте ці місця можуть бути різними, наприклад,

коли людину вбито в одному місці, а труп перенесено в

інше, де його знайдено. У такій справі може бути декіль-

ка місць подій і всі вони підлягають огляду.


Огляд місця події, як правило, здійснює слідчий, але

згідно з ст. 227 КПК України, його має право проводити

й прокурор.


Оглядають місце події у присутності не менш як двох

понятих — не заінтересованих у справі дієздатних осіб

(статті 127, 191 КПК України). Поняті мають право

звертати увагу слідчого на будь-які обставини, що стосу-

ються слідчих дій, та висловлювати зауваження з приво-

ду виконаного, які обов'язково заносяться до протоколу.


75


Водночас вони зобов'язані бути присутні при проведенні

огляду, але не беруть участі в ньому, та скріпити своїми

підписами протоколи (ст. 127 КПК України). Для участі

в огляді слідчий може запросити фахівців, які не за-

інтересовані у результатах справи (криміналіста, інжене-

ра-автотехніка та інженера з техніки безпеки, токсико-

лога тощо — ст. 191 КПК України). Коли це зробити

неможливо, то їхні функції повинен виконати сам слід-

чий. Якщо ж мав місце замах на життя людини, то ра-

зом із слідчим одразу починає працювати лікар-фахівець

в галузі судової медицини, а за неможливості викликати

судово-медичного експерта залучають лікаря будь-якої

спеціальності (ст. 192 КПК України). Робиться це тому,

що огляд місця події не можна відкладати — адже відо-

мо, що перші години розшуку найбільш ефективні.


Треба пам'ятати, що зовнішній огляд трупа є скла-

довою частиною огляду місця події, хоча частіше він

оформляється як окрема самостійна слідча дія. Проводя-

чи її. лікар повинен встановити й відобразити у протоко-

лі: розташування та позу трупа; зовнішній вигляд його

одягу та взуття; характер пошкодження одягу, наявність

на ньому слідів, плям тощо; індивідуальні особливості

частин тіла, їхніх ушкоджень і слідів на тілі; ознаки пе-

реживання тканин; особливості ложа трупа, предметів

на ньому, безпосередньо біля нього. Значну увагу приді-

ляють виявленню трупних змін та їх характеру, а також

встановленню загальних даних про особу трупа.


Робота лікаря регламентується "Правилами роботи

лікаря-спеціаліста в галузі судової медицини при зовніш-

ньому огляді трупа на місці його виявлення (події)".


Огляд місця події і трупа на місці виявлення органі-

зує та проводить слідчий, тому всі учасники огляду

діють за його вказівками і за його дозволом. Фахівець у

галузі судової медицини робить огляд трупа, обстановки,

що оточує його, з метою виявлення, фіксації та вилучен-

ня для подальшого дослідження речових доказів (слідів

крові, волосся, відбитків рук, ніг, протекторів тощо) та

різних предметів (знаряддя травми, одяг та інше). Зав-

данням лікаря є і зіставлення знайдених слідів із зміна-

ми та ушкодженнями на трупі, з метою всебічного вста-


76


новлення та чіткого з'ясування обставин події. Як і кож-

на слідча дія, огляд місця пригоди документується шля-

хом внесення відомостей про все знайдене до "Протоко-

лу місця події". Цей документ складається з вступу, опи-

су та заключної частини.


Вступ "Протоколу" містить дані про дату, місце, час

початку та закінчення огляду, посаду, прізвище особи,

яка складає документ, прізвища, ім'я, по батькові всіх

учасників огляду, домашні адреси понятих. Потім вказу-

ються дані про особу, труп якої виявлено (якщо це відо-

мо зі слів чи наявних документів), — прізвище, ім'я, по

батькові, вік, адреса помешкання, фах.


В описовій частині детально занотовуються відомос-

ті щодо умов огляду — стан погоди, температура навко-

лишнього середовища, освітлення. Потім дається опис

місця знаходження трупа і заносяться дані, отримані в

процесі його огляду. Дуже бажаним та корисним є скла-

дання плану-схеми місця події, який належним чином

оформляють і додають до протоколу. Труп та обстанов-

ку, що його оточує, фотографують, а за можливості роб-

лять записи на фото- і відеоплівку для виготовлення

фільмів та ілюстрацій.


Закінчується "Протокол" переліком того, що вилуче-

но з місця події, зазначається, куди направлено труп для

судово-медичного дослідження, які дії проводилися для

фіксації побаченого (складання схем, фотографування,

відео- та кінозйомка тощо).


"Протокол" підписують усі учасники огляду. Серед

них — поняті, тобто особи, які брали участь, як перед-

бачує закон, у проведенні слідчих дій з метою засвідчен-

ня його факту, змісту та отриманих результатів.


Виходячи з встановленого під час огляду, а також ба-

зуючись на теоретичних знаннях та професійному досві-

ді, судово-медичний експерт уже в процесі роботи може

зробити певні висновки й повідомити їх слідчому. Це,

зокрема, стосується визначення:


• факту та часу смерті;


• зміни положення трупа після настання смерті;


• характеру та особливості травм;


• відповідності місця виявлення трупа місцю події;


77


• наявності ознак того, яким було положення потерпі-

лого на момент пригоди;


• чи рухалася жертва після отримання ушкоджень.

. Але ці висновки лише попередні, хоча й надзвичайно

важливі. Вони нерідко є основою подальших слідчих дій.

Треба зазначити, що хоча сам процес огляду місця події

залежить від багатьох обставин, він має певні закономір-

ності: спочатку учасники огляду знайомляться з обста-

винами випадку шляхом опитування очевидців події або

ж осіб, які виявили труп, уточнюючи час пригоди та об-

ставини її, встановлюють особу покійного, час смерті,

загальний стан перед смертю (скарги, клінічні прояви

хвороби тощо).


Суттєву допомогу в цій частині огляду може надати

судмедексперт. Отримані при опитах дані інколи дають

можливість відтворити картину того, що трапилося, ви-

значити характер 1 цілеспрямованість слідчих дій, що

врешті-решт зйачною мірою впливає на подальший хід

слідства.


Сам огляд, залежно від обставин, може починатися

аби ВІД центру до периферії, або ж у зворотному напрям-

ку. При цьому під центром треба розуміти те, що стано-

вить основу самої події: при вчиненні злочину проти лю-

дини — це труп, при дорожньо-транспортних пригодах

(ДТП) — транспортний засіб, що зазнав аварії, і т. ін.


На думку більшості криміналістів, огляд місця події

краще починати від центру, та все ж завжди доцільно

виходити з конкретних обставин.


Але бувають випадки, коли центр чи периферію місця

події визначити неможливо. Тому слідчому доводиться

обирати лінійну чи вузлову послідовність огляду. При

лінійній послідовності оглядають місце події від краю до

краю по прямих, нічого не пропускаючи. Вузловий

огляд, який доцільно застосовувати, коли його об'єктом

є приміщення чи невелика ділянка, полягає у послідов-

ному обслідуванні одного вузла за іншим, наприклад

входу до квартири, де вчинено вбивство, прихожої,

основного приміщення, слідів крові, знаряддя злочину

тощо.


78


Огляд здійснюється статичним і динамічним метода-

ми. Особливість першого полягає в тому, що під час ог-

ляду ніхто з його учасників, як правило, не торкається

предметів і слідів, не зрушує їх з місця. Все на місці

огляду перебуває у стані статики, а слідчий та інші

учасники дії лише уважно розглядають предмети, сліди,

їх ознаки, стан, взаєморозташування. Під час такого

огляду слідчий вивчає "механізм" події, тобто, за розта-

шуванням різних речей та слідів складає свою думку про

те, що і як відбувалося на місці огляду при вчиненні

злочину.


Проводячи огляд, слідчий звертає увагу на всі деталі

обстановки, особливо на предмети, які могли бути зна-

ряддям злочину, сліди злочинця і транспорту, яким він

користувався, на речі, які індивідуалізують особу зло-

чинця, тощо. Необхідно особливо уважно вивчити так

звані негативні обставини, тобто відсутність того, що

при звичайному ході події повинно було б мати місце

(наприклад, відсутність крові біля трупа з колото-різани-

ми ранами). До "негативних" обставин належить також

наявність ознак, які у даному разі не відповідають уяи

про злочинну подію.


Після закінчення статичного огляду місця події та

фіксації всього виявленого слідчий застосовує метод ди-

намічного огляду. При цьому учасники слідчої дії всебіч-

но оглядають окремі предмети, за потреби зрушують їх з

місця, беручи в руки. Щоб не залишати на предметах

своїх слідів, необхідно користуватися гумовими рукавич-

ками. Перед цим потрібно зафіксувати положення пред-

метів, зробивши позначки (наприклад крейдою). Це, за

необхідності, допоможе відтворити обстановку на місці

події. Якщо певний предмет — речовий доказ має бути

вилучений та приєднаний до справи, треба спочатку ви-

значити його місцезнаходження щодо двох постійних то-

чок. Наприклад в кімнаті — розташування знаряддя

травми щодо найближчого вікна чи дверей або кутка цієї

кімнати.


Отже, огляд місця події складається з двох фаз (ста-

дій): статичної та динамічної. Спочатку оглядають обста-

новку місця події й документують це шляхом опису,


79


відео-, юно-, фотозйомки, складання схем, планів та ін.

У процесі статичного огляду ні до чого не торкаються,

не змінюють положення предметів, речей тощо. Потім

переходять до динамічної частини, тобто ретельно огля-

дають виявлені на місці події об'єкти, порушуючи їх пер-

вісний стан і положення, проводять зовнішнє досліджен-

ня трупа.


Безумовно, ще до детального огляду трупа, лікар,

який бере участь в огляді місця події, повинен пересвід-

читися, що перед ним мертва людина. На це вказують

абсолютні ознаки смерті (трупні плями, трупне закля-

кання, охолодження, висихання тощо). Смерть можна

діагностувати й за наявності несумісних з життям

ушкоджень тіла. Якщо ж достовірні трупні явища-відсут-

ні, то лікар повинен негайно надати потерпілому медич-

ну допомогу, почати реанімаційні заходи і проводити їх

до відновлення вітальних функцій або ж до появи абсо-

лютних ознак смерті. Дуже рідко спостерігаються випад-