Н.І. Пирогова «затверджую» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №1 Завідувач кафедрою професор Станіславчук М. А. Методичні рекомендації

Вид материала

Содержание

Завідувач кафедри
Навчальна дисципліна
Модуль Змістовній
2. Мета (загальна)
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинний засвоїти студент при підготовці до заняття
4.2. Теоретічні питання до заняття
4.3. Практічні завдання, які виконуються на занятті
Необстежена диспепсія
Класифікація причин диспепсії

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 17

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри внутрішньої медицини №1

Завідувач кафедри

Професор Станіславчук М.А.

“_31_” 08. 2009 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТІ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Внутрішня медицина
Модуль №	Основи внутрішньої медицини
Модуль Змістовній	Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб системи травлення
Тема заняття	Шлункова диспепсія. Хронічні гастрити.
Курс	4
Факультет	Медичний

Методічні рекомендації складені відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців|спеціалістів|, які затверджені Наказом Моз| Україні від 16.05.2003 р. № 239 і експериментально-учбового плану, який розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) і затвердженої Наказом МОЗ Україні від 31.01.2005 р. № 52.

Вінніця, 2009

1. Актуальність теми: Скарги на диспептичні явища належать до числа найбільш поширених у пацієнтів гастроентерологічного профілю. У економічно розвинених країнах поширеність синдрому диспепсії в популяції коливається від 25-28% в Данії, Швеції, США та Норвегії, до 34-42% в Австралії та Велікобрітанії. Наявність диспепсичних симптомів істотно знижує якість життя хворих. Проте, до лікаря звертаються лише 20-25% хворих. Скарги на явища диспепсії є причиною 4-5% усіх звернень до лікарів загальної практики. При цьому, згідно результаів досліджень, лише 33-40% випадків диспепсії припадає на захворювання, що належать до групи органічної диспепсії, а 60-67% - на долю функціональної диспепсії (ФД). У жінок функціональна диспепсія зустрічається в 1,5 рази частіше, ніж у чоловіків. Найбільш поширена ФД у віці 20-40 років. У більш старшому віці функціональна диспепсія зустрічається рідше, оскільки поширеніші інші хронічні захворювання травного тракту, які зумовлюють клінічні прояви. Хоча до лікаря звертається лише кожний 4-5 пацієнт з синдромом диспепсії, така висока поширеність диспептичних явищ серед населення визначає величезні витрати системи охорони здоров»я у зв»язку з обстеженням і лікуванням таких пацієнтів. Ці витрати складають, наприклад, в Швеції 400 млн $ на 10 млн населення. Крім того, середня тривалість непрацездатності (перебування на лікарняному листі протягом року) у зв»язку з диспептичними явищами на 3-4 тижні перевищує середні показники, розраховані для усього працездатного населення.

На занятті студенти вирішують конкретну проблему: вчаться діагностувати ФД та хронічні гастрити (ХГ). Синтезуючи отримані під час опитування та огляду хворого та аналізуючи дані додаткових методів дослідження (біохімічних і інструментальних), студенти вчаться діагностувати ФД і ХГ та диференційовано виставляти діагноз в залежності від наявності органічної патології (морфологічних змін), чи суто симптомокомплексу функціональних розладів. Студенті вирішують проблему вибору оптимального методу лікування в залежності від варіанту ФД і форми ХГ, стану шлункової секреції, профілактики ускладнень.

2. Мета (загальна): Уміти оцінювати типову клінічну картину шлункової диспепсії та хронічних гастритів, визначати тактику лікування та профілактики.

Конкретні цілі – знати:

- етіологію, патогенез шлункової диспепсії та хронічних гастритів;

- сучасну класифікацію, типову клінічну картину гострого шлункової диспепсії та хронічних гастритів, диференційний діагноз;

- принципи диференційованого лікування, первинну та вторинну профілактику, прогноз.

Уміти:

вибрати з даних анамнезу відомості, що свідчать про наявність шлункової диспепсії та хронічних гастритів;
скласти схему діагностичного пошуку;
виявити ознаки шлункової диспепсії та хронічних гастритів при об’єктивному дослідженні (огляд, пальпація, перкусія, аускультація);
аналізувати і трактувати значення змін даних інструментальних методів дослідження в залежності від етіологічного чинника та стадії захворювання;
сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз;
провести диф. діагноз шлункової диспепсії та хронічних гастритів із захворюваннями, які мають подібну клінічну картину, в тому числі шлункової диспепсії з органічною патологією;
виробити тактику лікування в залежності від стадії захворювання;
оцінити прогноз пацієнта та запропонувати план профілактичних заходів;
застосовувати деонтологічні навички спілкування з хворим.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назві попередніх дисциплін

Отрімані навички

1. анатомія

2.нормальна фізіологія

3.гістологія

4.патологічна фізіологія

5.пропедевтична терапія

6.рентгенологія

7.фармакологія

1. знати топографію органів черевної порожнини, будову стінки шлунка

2.знати фактори регуляції шлункової секреції, визначати і аналізувати фази шлункової секреції

3.описувати та порівнювати цитологічні та морфологічні дані

4. визначати і аналізувати зміни стану секреторної функції шлунка

5.класифікувати зміни пальпаторної, перкуторної та аускультативної картин

6.ідентифікувати рентгенологічні зміни

7.знати дію лікарських препаратів, вміти виписувати рецептурні бланки.

Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинний засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Візначення

1.Функціональна диспепсія

2.Хронічний гастрит

- комплекс функціональних розладів, тривалістю не менше 6 місяців з моменту встановлення діагнозу, який включає наявність симптомів з боку гастродуоденальної зони (біль в епігастрії, печія, раннє насичення, відчуття переповнювання шлунку після їжі), активних не менше 3 місяців (не обов'язково підряд) без органічних, системних або метаболічних порушень, які можуть пояснити диспептичні симтоми.

- хронічне запалення СОЖ, що виявляється її клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації і внаслідок цього атрофією залозистого епітелію, кишковою метаплазією, розладом секреторної, моторної і, нерідко, інкреторної функції шлунку.

4.2. Теоретічні питання до заняття:

1. Визначення поняття ФД і хронічних гастритів;

2. Етіологія, патогенез ФД і хронічних гастритів;

3. Сучасна класифікація ФД і хронічних гастритів;

4. Типова клінічна картина ФД і хронічних гастритів;

5.Діагностичне значення змін даних інструментальних методів дослідження при ФД і хронічних гастритах.

6. Діференційний діагноз ФД з органічною патологією ШКТ;

7. Прінципи диференційованого лікування, показання до хірургічного лікування;

8. Первинна та вторинна профілактика ФД і хронічних гастритів, прогноз.

4.3. Практічні завдання, які виконуються на занятті

1. Обстеження хворих з ФД, ХГ (збір скарг, анамнезу, об’єктивне обстеження).

2. Аналіз отриманих даних та встановлення попереднього діагнозу.

3 Складання плану необхідних лабораторних і інструментальних досліджень з метою підтвердження попереднього діагнозу.

4. Аналіз результатів додаткових методів обстеження хвороого та формулювання остаточноого діагнозу згідно класифікації.

.7. Обговорення принципів диференційованої терапії хворого в залежності від варіанту ФД (форми ХГ), зважаючи на наявність тих чи інших ускладнень.

8. Обговорення методів лікування хворих при різних клінічних варіантах ФД і формах ХГ з урахуванням наявності та характеру змін шлункової секреції з обгрунтуванням механізму дії медикаментів.

9. Обговорення методів профілактики ФД, ХГ та їхніх можливих ускладнень.

10. Виписування рецептів хворому .

11. Обговорення прогнозу для хворого, питань диспансеризації.

Зміст теми:

Диспепсія – збірне поняття, яке включає більшість суб’єктивних проявів хвороб органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), зумовлених порушенням процесів травлення. Термін, в перекладі з грецької, дослівно означає порушення (dys) травлення (pepsis, peptein). Однак, коли мова йде про шлункову диспепсію, мають на увазі не ферментативну дисфункцію внаслідок зміни вироблення соляної кислоти та пепсину, а, в першу чергу, моторні порушення верхніх відділів травного тракту.

Синдромокомплекс шлункової диспепсії:

Симптоми	Визначення
Болі в епігастрії по середній лінії	Сприймаються як неприємні відчуття: «пошкодження тканин». Необхідно розрізняти болі і відчуття дискомфорту
Дискомфорт в епігастральній ділянці по середній лінії	Неприємне відчуття, яке не інтерпретується як біль
Раннє насичення	Відчуття переповнення шлунку відразу після початку їжі незалежно від об'єму прийнятої їжі, внаслідок чого прийом їжі не може бути завершений
Переповнення	Відчуття затримки їжі в шлунку, повязане або не пов'язане з прийомом їжі
Здуття в епігастральній області	Відчуття розпирання в епігастральній ділянці
Нудота	Відчуття нудоти і блювоти, що наближається

За наявності вищенаведених симптомів виставляється попередній Ds.: Необстежена диспепсія – первинний синдромальний діагноз, який вимагає подальшого обстеження з метою встановлення органічних або функціональних причин диспепсії.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ДИСПЕПСІЇ
НЕОБСТЕЖЕНА ДИСПЕПСІЯ (до проведеного додаткового обстеження]
Органічна диспепсія (33-40 % всіх випадків диспепсії)	Функциональна (невиразкова) диспепсія (60-67% всіх випадків диспепсії)
Гастроезофагальна рефлюксна хвороба Ерозивно-виразкові поразки слизистої гастродуоденальної зони будь-якої етіології Пухлини шлунку Жовчнокам'яна хвороба Панкреатит Пухлини підшлункової залози Судинні враження шлунково-кишкового тракту (ішемічний абдомінальний синдром)	Наявність синдрому диспепсії за виключенням його органічних причин Хронічний неерозивний гастрит (гастродуоденіт)