Зміст а. Основи теорії держави

Вид материала

Документы

Содержание Відстрочка від призову на час здійснення опіки чи піклування Відстрочка від призову за станом здоров'я Відстрочка від призову для продовження навчання Відстрочка від призову також надається Відстрочка від призову надається призовникам з вищою педа­гогічною освітою Відстрочка від призову у зв'язку з депутатською діяльністю Відстрочка від призову також надається Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни Граничний вік перебування Звільнення з військової служби здійснюється 22.Порядок проходження альтернативної Ухиленням від проходження альтернативної служби вважа­ється Строк альтернативної служби 23. Поняття референдуму.види референдумів в україні Про всеукраїнський та місцевий референду­ми Президент України призначає всеукраїнський референдум Предметом загальноукраїнського референдуму можуть бути питання загальнодержавного значення Предметом всеукраїнського референдуму не можуть бути Предметом місцевого референдуму може бути Предметом місцевого референдуму не може бути ... Полное содержание

Подобный материал:

• Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави, 1651.69kb.
• 20. загальне поняття та ознаки держави концепції (теорії) походження держави, 46.63kb.
• Лекція на тему „Основи теорії держави І права" > Лекція на тему, 3538.68kb.
• Модуль Основи теорії держави І права, 1752.31kb.
• Основи теорії держави І права поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави, 252.1kb.
• Президія вищої атестаційної комісії україни, 28.47kb.
• Що представляє собою курс "Основи економічної теорії" Що представляє собою курс "Основи, 394.07kb.
• Основи теорії виникнення держави І права, 472.93kb.
• М. О. Ричков. Основи правознавства (курс лекцій у схемах), 124.76kb.
• Основи економічної теорії як навчальна дисципліна, 9.53kb.

надається також призовникам, які мають на своєму утриманні:

— дитину віком до трьох років або старшу трьох років, яка вихо­вується без матері у зв'язку з її смертю або за рішенням суду;

— двох і більше дітей;

— дитину—інваліда віком до 16 років;

— дружину—інваліда;

— непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням або на утриманні яких перебував призовник, якщо немає інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати.

Відстрочка від призову на час здійснення опіки чи піклування

на'дається призовникам, якщо в осіб, над якими встановлено опіку чи піклування, немає інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до законодавства доглядати та утримувати їх. У разі наявності в сім'ї тільки двох синів відстрочка від призову за сімейними обставинами може надаватися призовникові, якщо його брат проходить строкову військову службу. У разі коли призову підля­гають декілька синів одночасно, відстрочка може надаватися одному з них за бажанням і пропозицією батьків.

Відстрочка від призову за станом здоров'я, на строк до одного року, надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово непридатними до військової служби.

Відстрочка від призову для продовження навчання надається призовникам, які навчаються у загальноосвітніх та професійно—техні­чних навчальних закладах, а також у вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації, до здобуття повної загальної середньої освіти. У разі досягнення такими призовниками 21—річного віку під час на­вчання відстрочка втрачає силу.

Відстрочка від призову також надається:

— призовникам, які навчаються в аспірантурі з відривом або без відриву від виробництва,— на весь період навчання;

— випускникам вищих навчальних закладів, аспірантури, які на­правлені на роботу до установ Національної академії наук Ук­раїни,— на весь період роботи;

— студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації з денною формою навчання,— до їх закінчення;

— студентам, які навчаються у вищих і середніх духовних навчаль­них закладах;

— випускникам професійно—технічних навчальних закладів — на один рік за умови їх працевлаштування і роботи за отриманою професією;

— студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації з денною формою навчання, що здійснюють підготовку фахівців для Збройних Сил України та інших військо­вих формувань і уклали контракт про направлення їх після за­кінчення навчання для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу;

— студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах, неза­лежно від форм власності, а також у вищих і середніх духовних навчальних закладах, відстрочка від призову на строкову військову службу надається один раз на період навчання, але особи, відраховані за неуспішність і недисциплінованість, втра­чають зазначене право на відстрочку від призову.

Відстрочка від призову надається призовникам з вищою педа­гогічною освітою — педагогічним працівникам, основним місцем ро­боти яких є загальноосвітні навчальні заклади, на весь період їх ро­боти за спеціальністю, а також медичним працівникам на період їх

роботи в сільській місцевості за фахом за умови повного заванта­ження на займаній посаді.

Відстрочка від призову у зв'язку з депутатською діяльністю та

діяльністю як сільських, селищних і міських голів надається призов­никам з числа депутатів і голів на строк виконання ними цих повно­важень.

Відстрочка від призову також надається:

— призовникам, які в установленому порядку переселилися з районів стихійного лиха,— на строк не більше двох років з мо­менту переселення;

— у разі ведення призовниками самостійно або спільно з бать­ками селянського (фермерського) господарства — на строк не більше трьох років з моменту отримання для цієї діяльності земельної ділянки;

— призовникам, які є священнослужителями і займають посаду в одній із зареєстрованих у встановленому порядку релігійних конфесій,— на час роботи священнослужителями.

Відстрочка може надаватися також в інших випадках, не перед­бачених Законом, згідно з рішеннями призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських призовних комісій за поданням районних (міських) призовних комісій.

Призовники, яким надано відстрочку, зобов'язані щорічно до 1 жовтня подавати у військові комісаріати документи, що підтверджу­ють їх право на відстрочку.

Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни:

— визнані за станом здоров'я непридатними до військової служ­би в мирний час;

— які до дня відправки на строкову військову службу досягли 25—річного віку;

— батько (мати), рідний брат чи сестра яких загинули чи помер­ли або є інвалідами, якщо інвалідність настала під час про­ходження військової служби (призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не викори­стовувати);

— які пройшли військову службу в інших державах.

Від призову звільняються також громадяни, які закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу або прапор­щиків у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, інших військових формувань та мають військові або спеціальні звання.

Граничний вік перебування на військовій службі встановлю­ється:

— для солдатів і матросів, сержантів і старшин строкової служ­би — до 27 років;

— для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинсь­кого складу, які проходять службу за контрактом,— до 45 років;

— для прапорщиків і мічманів — до 45 років;

— для молодших офіцерів — до 45 років;

— для старших офіцерів: майорів (капітанів 3 рангу), підполков­ників (капітанів 2 рангу) — до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) — до 55 років;

— для вищих офіцерів: у військових званнях від генерал—майо­ра (контр—адмірала) до генерала армії України включно — до 60 років.

Законом встановлені такі строки військової служби:

— для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових форму­ваннях,— до 18 місяців;

— для матросів і старшин, які проходять строкову військову служ­бу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забез­печення Військово—Морських Сил України, в морських части­нах інших військових формувань,— до 24 місяців;

— для осіб, які мають вищу освіту за освітньо—кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра,— до 12 місяців;

— для солдатів і матросів, сержантів і старшин з числа військо­вослужбовців строкової військової служби, жінок і військово­зобов'язаних, прийнятих на військову службу за контрактом,—не менше 3 років;

— для курсантів вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозді­ли,— від 3 до 5 років;

— для прапорщиків і мічманів,— не менше 5 років;

— для офіцерів, прийнятих на військову службу за контрактом,—від 5 до 10 років;

— для офіцерів запасу, призваних на військову службу,— не мен­ше 2 років.

Звільнення з військової служби здійснюється:

— у запас (якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров'я придатні до військо­вої служби);

— у відставку (якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані непридатними до військо­вої служби за станом здоров'я).

У разі потреби за рішенням Президента України військово­службовці строкової військової служби, які вислужили встанов­лені строки, можуть бути затримані на службі на строк до шести мі­сяців.

З метою запобігання військовому нападу Президент України може проголошувати часткову або повну мобілізацію. Демобілізація також проводиться згідно з Указом Президента.

За ухилення від чергового призову на дійсну військову службу, а також за ухилення від військової служби, порушення військових ста­тутних правил, інші військові злочини встановлена кримінальна відпо­відальність.


22.ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ

(НЕВІЙСЬКОВОЇ) СЛУЖБИ


Порядок проходження альтернативної (невійськової) служби регламентується законом «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 р. в редакції закону від 18 лютого 1999 р.

Альтернативна служба є державною службою поза Збройни­ми Силами чи іншими військовими формуваннями, що запроваджуєть­ся замість проходження військової служби.

Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання загального військового обов'язку мають при наявності істинних релі­гійних переконань громадяни України, які належать до діючих згідно з законодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних Силах.

Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній або комунальній власності, діяльність яких пов'язана із соціальним захистом населен­ня, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово—комунальним та сільським господарством, а також в патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Перелік під—приємств, установ, організацій, на яких громадяни можуть прохо­дити альтернативну службу, розробляється і затверджується Кабіне­том Міністрів України.

Для вирішення питань проходження альтернативної служби ут­ворюються комісії у справах альтернативної служби України, Авто­номної Республіки Крим, обласнг Київська та Севастопольська міські, а в разі необхідності — районні і міські комісії. Для вирішення питання про направлення на альтернативну служ­бу громадяни, які мають право на альтернативну службу, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до комісії за місцем проживання мотивовану письмову заяву. Заява про направлення на альтернативну службу розглядається комісією протягом календар­ного місяця після її надходження до комісії в присутності громадяни­на, а заява про звільнення від призову на військові збори — протягом чотирнадцяти календарних днів.

Громадяни проходять альтернативну службу переважно в межах населеного пункту за місцем проживання або у місцевості, звідки вони мають можливість щоденно повертатися до місця проживання. У разі проходження громадянином альтернативної служби не за місцем про­живання, а в місцевості, звідки він не має можливості щоденно по­вертатися до місця проживання, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний надати гро­мадянину з дня початку служби місце в гуртожитку або інше впоряд­коване тимчасове житло.

Власник підприємства, установи, організації або уповноваже­ний ним орган зобов'язаний забезпечити громадянина зазначе­ною у направленні для проходження альтернативної служби ро­ботою і протягом п'яти календарних днів повідомити про це відпо­відну комісію.

Громадянин, направлений на альтернативну службу, не має пра­ва ухилятися від проходження альтернативної служби, брати участь у страйках, займатися підприємницькою діяльністю, навчатися в за­кладах освіти, крім середніх або вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами навчання.

Ухиленням від проходження альтернативної служби вважа­ється:

— неприбуття без поважних причин на місце проходження аль­тернативної служби, зазначене у направленні, або прибуття із запізненням більше ніж на три календарні дні;

— самовільне припинення виконання службових обов'язків;

— несвоєчасне (пізніше ніж за п'ять календарних днів) повідом­лення комісії про роботу в умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня, надання відпустки з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу, а також про попередження власником або уповноваженим ним органом щодо звільнення у зв'язку з ліквідацією, реорга­нізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації.

У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби або вчинення інших дій, зазначених вище, комісія може скасу­вати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п'яти календарних днів у письмовій формі повідом­ляє громадянина і військовий комісаріат, після чого громадянин підля­гає призову на строкову військову службу на загальних підставах.

Строк альтернативної служби становить двадцять сім місяців, а для осіб, що мають повну вищу освіту з освітньо—кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра,— вісімнадцять місяців. Час перебу­вання громадянина на альтернативній службі зараховується до його загального трудового стажу. Цей час зараховується також до безпе­рервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю за умо­ви, що громадянин протягом трьох календарних місяців після звільнення з альтернативної служби приступить до роботи.

Строк альтернативної служби починається з дня початку роботи на підприємстві, в установі, організації, зазначеного у направленні. До строку альтернативної служби не зараховуються: відпустка з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу, відпустка у зв'язку з навчанням у вечірніх або заочних закладах освіти, час перебування під адміністративним арештом, прогулів та скорочення тривалості робочого часу. При цьому строк альтернативної служби продовжуєть­ся на невідпрацьований час.

Під час проходження альтернативної служби громадянину на­дається щорічна оплачувана відпустка тривалістю п'ятнадцять ка­лендарних днів. За перший рік альтернативної служби відпустка на­дається після відпрацьованих одинадцяти календарних місяців. За бажанням громадянина відпустка без збереження заробітної пла­ти із зарахуванням до строку проходження альтернативної служби може бути надана йому у разі смерті дружини, батька, матері (вітчи­ма, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), рідних брата, сестри трива­лістю до семи календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад, а в разі хвороби переліче­них осіб, які за висновком медичного закладу потребують постійно­го стороннього догляду,— тривалістю, визначеною у медичному вис­новку, але не більше тридцяти календарних днів.

У разі призову громадянина на строкову військову службу у зв'яз­ку з ухиленням від проходження альтернативної служби строк аль­тернативної служби до строку військової служби не зараховується. Але у разі, коли громадянина призвано на строкову військову службу за його власним бажанням, строк альтернативної служби зарахо­вується до строку військової служби із розрахунку півтора місяці аль­тернативної служби за один місяць строкової військової служби. Громадянин після звільнення з альтернативної служби протя­гом п'яти календарних днів зобов'язаний стати на облік у військово­му комісаріаті та комісії за місцем проживання. У такий же строк громадянин стає на облік і в разі зміни місця проживання.

Громадяни, які пройшли альтернативну службу, на військові збори не призиваються. У разі необхідності зазначені громадяни та громадяни, які за релігійними переконаннями звільнені комі­сією від призову на військові збори, можуть бути направлені для ліквідації наслідків аварії, катастрофи чи стихійного лиха не більше ніж три рази (щоразу на строк до шести календарних місяців) у межах віку, встановленого для проходження військової служби в запасі. Питання трудових відносин за основним місцем роботи у таких випадках регулюються законодавством про військовий обо­в'язок і військову службу.


23. ПОНЯТТЯ РЕФЕРЕНДУМУ.ВИДИ РЕФЕРЕНДУМІВ В УКРАЇНІ


Референдум — це спосіб прийняття громадянами України шля­хом голосування законів України, інших рішень з питань загально­державного і місцевого значення.

Питання проведення референдумів в Україні регулюються Кон­ституцією та законом « Про всеукраїнський та місцевий референду­ми» від 3 липня 1991 р. Законодавством передбачено проведення двох основних видів референдумів: всеукраїнського та місцевого (обласного, районного, міського, сільського і т. д.).

На всеукраїнський референдум виносяться питання, які стосу­ються відання України, тобто мають загальнодержавне значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (ст. 73 Конституції України). З питань мови, громадянства, території може проводитися тільки всеукраїнський, а не місцевий референдум. В Україні не допускається проведення ре­ферендуму щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74 Конституції України).

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або Президентом України.

Верховна Рада проголошує референдум з питань про зміну те­риторії України.

Президент України призначає всеукраїнський референдум:

— за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів

громадян України, які мають право голосу, за умови, що під­писи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 000 підписів у кожній області;

— на затвердження всеукраїнським референдумом рішення Верховної Ради, прийняте не менш як двома третинами від конституційного складу про внесення змін до таких розділів Конституції: «Загальні засади», «Вибори. Референдум», «Вне­сення змін до Конституції України».

Предметом загальноукраїнського референдуму можуть бути питання загальнодержавного значення:

— затвердження Конституції України, окремих її положень та вне­сення до Конституції змін і доповнень;

— прийняття, зміна або скасування законів України або їх окре­мих положень;

— прийняття рішень, які визначають зміст Конституції, законів та інших правових актів;

— вирішення питання про зміну території України.

Предметом всеукраїнського референдуму не можуть бути:

— питання податків та бюджету;

— питання амністії та помилування;

— питання про вжиття державними органами України надзви­чайних та невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та безпеки громадян;

— питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради, Президента України та Кабінету Міністрів України.

Предметом місцевого референдуму може бути:

— прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесе­них законодавством України до відання місцевого самовря­дування відповідних адміністративно—територіальних оди­ниць;

— прийнятя рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад та їх виконавчих органів;

— питання дострокового припинення повноважень місцевої ради.

Предметом місцевого референдуму не може бути:

— питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади та самоврядування;

— питання, віднесені до відання органів суду та прокуратури;

— питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належить до компетенції відповідної ради та її виконавчих органів.


24. ПОНЯТТЯ ВИБОРЧОГО ПРАВА. ВИДИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ


Органи державної влади в Україні обираються або признача­ються.

Вибори — це спосіб формування представницьких органів (органів державної влади та самоврядування) та обрання посадо­вих осіб.

В Україні проводяться такі види виборів:

— чергові;

— позачергові (дострокові);

— повторні;

— проміжні;

— замість вибулого депутата або голови;

— у зв'язку з утворенням нової адміністративно—територіальної одиниці (місцеві вибори).

Для кожної держави характерна певна виборча система.

Виборча система — це встановлений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Розрізняють такі види виборчих систем:

— мажоритарну;

— пропорційну;

— змішану.

При мажоритарній системі (системі більшості) депутатами ста­ють ті кандидати від виборчого округу, які отримали передбачену законом більшість голосів, а всі інші кандидати вважаються необра—ними. Існують такі різновиди мажоритарної системи:

— відносної більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців;

— абсолютної більшості, при якій для обрання кандидату не­обхідно зібрати більше половини голосів виборців і більше, ніж інші кандидати.

При пропорційній системі депутатські мандати розподіляють­ся між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу.

Інколи застосовують змішану виборчу систему, при якій час­тина депутатів обирається за мажоритарним принципом, а інша —за пропорційним.

Для проведення виборів територія держави ділиться на певні територіальні одиниці — виборчі округи. Виборчі округи бувають:

— одномандатні, від яких обирається тільки один депутат;

— багатомандатні, від яких обираються два і більше депу­татів.

Поняття «виборче право» вживають в об'єктивному та суб'єктив­ному значеннях.

Виборче право в об'єктивному розумінні (об'єктивне виборче право) — це сукупність юридичних норм, що регулюють участь грома­дян у виборах, організацію і проведення виборів.