Зміст а. Основи теорії держави

Вид материала

Документы

Содержание Незалежно від назви, об'єднання громадян визнається Про об'єднання громадян Не підлягають легалізації Членами політичних партій не можуть бути Для реєстрації політичної партії до Не допускається фінансування політичних партій Державний контроль Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії — Про благодійництво та благодійні організації Про молодіжні та дитячі громадські організації 19. Право на свободу світогляду та віросповідання Про свободу совісті та релігійні організації 20.Гарантії права на освіту права та обов'язки учнів та студентів Про освіту

Подобный материал:

• Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави, 1651.69kb.
• 20. загальне поняття та ознаки держави концепції (теорії) походження держави, 46.63kb.
• Лекція на тему „Основи теорії держави І права" > Лекція на тему, 3538.68kb.
• Модуль Основи теорії держави І права, 1752.31kb.
• Основи теорії держави І права поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави, 252.1kb.
• Президія вищої атестаційної комісії україни, 28.47kb.
• Що представляє собою курс "Основи економічної теорії" Що представляє собою курс "Основи, 394.07kb.
• Основи теорії виникнення держави І права, 472.93kb.
• М. О. Ричков. Основи правознавства (курс лекцій у схемах), 124.76kb.
• Основи економічної теорії як навчальна дисципліна, 9.53kb.

Обмеження зводяться до таких положень:

— забороняється утворення і діяльність об'єднань громадян, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалеж­ності України, зміну конституційного ладу насильницьким шля­хом, порушення суверенітету і територіальної цілісності дер­жави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної вла­ди, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетніч­ної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свобо­ди людини, здоров'я населення;

— не допускається створення об'єднаннями громадян воєнізо­ваних формувань;

— не допускається створення і діяльність організаційних струк­тур політичних партій як різновиду об'єднань громадян в орга­нах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на держав­них підприємствах, у державних навчальних закладах та інших державних установах та організаціях.

Взагалі, обмеження діяльності об'єднань громадян може вста­новлюватись тільки Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян. Належність чи неналежність до об'єднання громадян не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Об'єднання громадян — це добровільне громадське формуван­ня, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації гро­мадянами своїх прав та свобод.

Незалежно від назви, об'єднання громадян визнається:

— політичною партією;

— громадською організацією. Назва об'єднання громадян визначається рішенням установчо­го з'їзду (конференції) або загальними зборами об'єднання грома­дян. Назва повинна складатися з двох частин — загальної та індивіду­альної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднан­ня, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об'єднання грома­дян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуаль­них назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань грома­дян з такою ж загальною назвою.

Дія Закону « Про об'єднання громадян» не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, профспілки, інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визна­чається відповідним законодавством.

Об'єднання фомадян України утворюються і діють зі всеукраїнсь­ким, місцевим та міжнародним статусом.

До всеукраїнських об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осе­редки у більшості її областей.

До місцевих об'єднань належать ті, діяльність яких поширюєть­ся на територію певної адміністративно—територіальної одиниці або регіону.

Статус міжнародної може мати тільки та громадська організа­ція, діяльність якої поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Об'єднання громадян підлягають обов'язковій легалізації.

Легалізація — це офіційнне визнання об'єднання громадян з боку державних органів, що здійснюється шляхом реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або заборонені в судовому порядку, є протизаконною.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:

— зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;

— підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на ко­ристь іноземних держав;

— пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та нео­фашизму;

— розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

— створення незаконних воєнізованих формувань;

— обмеження загальновизнаних прав людини.

Для реєстрації об'єднань громадян її учасники подають заяву, статут та інші документи. Заява про реєстрацію розглядається у дво­місячний строк з дня надходження документів. Рішення про реєстра­цію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово у десятиден­ний термін. Про зміни, що сталися в статутних документах, об'єднання громадян повідомляє у 5—денний строк у реєструючий орган.

Діяльність об'єднань громадян припиняється шляхом реоргані­зації або ліквідації (саморозпуску чи примусового розпуску). Нагляд за виконанням та додержанням законності об'єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури.

Законодавство встановлює деякі відмінності в діяльності політич­них партій та громадських об'єднань.

Політична партія — це зареєстроване згідно з законом добро­вільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональ­ної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Політичні партії в Україні утво­рюються і діють тільки зі всеукраїнським статусом.

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній полі­тичній партії. Порядок вступу до політичної партії, зупинення та при­пинення членства в ній визначається статутом політичної партії. Член­ство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії.

Членами політичних партій не можуть бути:

— судді;

— працівники прокуратури;

— працівники органів внутрішніх справ;

— співробітники Служби безпеки України;

— військовослужбовці.

Рішення про створення політичної партії приймається на її уста­новчому з'їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтрима­но підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповід­но до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів, не менш як двох третин облас­тей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юс­тиції України.

Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції України разом з заявою подаються:

— статут і програма політичної партії;

— протокол установчого з'їзду (конференції, зборів) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії;

— підписи громадян України, зібрані на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

— відомості про склад керівних органів політичної партії;

— платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору;

— назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.

Протягом З0 днів з моменту надходження документів Міністерство юстиції України приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєст­рації політичної партії. Цей строк може бути продовжений Міністер­ством юстиції України у разі потреби, але не більше ніж на 15 днів.

Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забез­печує утворення та реєстрацію своїх обласних, міських, районних орга­нізацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим. Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юс­тиції України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії.

Реєструючі органи приймають рішення про реєстрацію обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень політич­ної партії, передбачених статутом партії, протягом 10 днів з дня над­ходження письмової заяви від них, завіреної керівним органом по­літичної партії.

Рішення Міністерства юстиції України чи його органу юстиції щодо реєстрації або неприйняття будь-якого рішення з цього питання може бути оскаржене до суду. Відмова у реєстрації не є перешкодою у по­вторному зверненні про реєстрацію.

Держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. В той же час закон «Про політичні партії в Україні» встановив деякі обмеження щодо фінансування політичних партій.

Не допускається фінансування політичних партій:

— органами державної влади та органами місцевого самовря­дування, крім випадків, зазначених законом;

— державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організа­ціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;

— іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

— благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

— анонімними особами або під псевдонімом;

— політичними партіями, що не входять до виборчого блоку полі­тичних партій.

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійс­нюють;

— Міністерство юстиції України — за додержанням політич­ною партією вимог Конституції та законів України, а також ста­туту політичної партії;

— Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії — за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі.

У разі порушення політичними партіями Конституції України та законів України до них можуть бути вжиті такі заходи:

— попередження про недопущення незаконної діяльності;

— заборона політичної партії.

Забороненою політична партія може бути за поданням Міністер­ства юстиції України чи Генерального прокурора України в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності по­літичних партій, встановлених Конституцією України та законами Ук­раїни. В першій інстанції справу про заборону політичної партії роз­глядає Верховний Суд України.

Поряд з забороною політичної партії чинне законодавство перед­бачає також процедуру анулювання реєстраційного свідоцтва по­літичної партії у таких випадках:

— у разі неутворення у встановлений строк обласних, міських та районних організацій;

— у разі виявлення протягом трьох років з дня реєстрації полі­тичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстра­цію документах;

— у разі невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років. З поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва має звер­нутися до Верховного Суду України орган, який зареєстрував полі­тичну партію. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцт­ва не допускаються. Рішення Верховного Суду України про анулю­вання реєстраційного свідоцтва політичної партії тягне за собою при­пинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень політичної партії, припинення членства в політичній партії.

Громадська організація — це об'єднання громадян для задо­волення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інте­ресів.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій — 15—річного віку.

Членами громадських організацій, крім дитячих, можуть бути осо­би, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадсь­ких організацій визначається їх статутами в межах, установлених за­конами України.

Легалізація громадської організації здійснюється, в залежності від її статусу, Міністерством юстиції України, місцевими органами ви­конавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поши­рюється на територію двох і більше адміністративно—територіаль­них одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.

За порушення законодавства до об'єднань громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

— попередження;

— штраф (в разі грубого або систематичного вчинення правопо­рушень);

— тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності або діяльності в цілому (до трьох місяців, а суд може продов­жити цей строк до шести місяців);

— примусовий розпуск.

Про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян реєст­руючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації.

Правове регулювання діяльності благодійних організацій здійс­нюється у відповідності до закону « Про благодійництво та благодійні організації».

Благодійна організація— недержавна організація, головною ме­тою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.

Засновниками благодійних організацій можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності.

Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні.

Благодійні організації підлягають державній реєстрації. За дер­жавну реєстрацію благодійної організації вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, але не може бути більшим 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заява про державну реєстрацію благодійної організації розг­лядається в двомісячний термін з дня подання всіх необхідних доку­ментів. Про результати розгляду у 10—денний термін повідомляється заявнику.

Благодійна організація зобов'язана після отримання свідоцтва про державну реєстрацію у місячний термін стати на облік у податко­вих органах за її місцезнаходженням.

Про зміни у статутних документах благодійна організація повідом­ляє у 10—денний термін до реєструючого органу.

Порядок утворення та діяльності молодіжних та дитячих громадсь­ких організацій регулює закон « Про молодіжні та дитячі громадські організації».

Молодіжні громадські організації— об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Дитячими громадськими організаціями є об'єднання грома­дян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать зако­нодавству, та соціальне становлення як повноправних членів су­спільства.

Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без грома­дянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15—річного віку.

Членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років, членами дитячих громадських організацій —особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів, а у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів.


19. ПРАВО НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ


Стаття 35 Конституції України встановила, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу спо­відувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене лише законом і лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я, мораль­ності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Визнаючи свободу світогляду та віросповідання, Конституція підкреслює, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути виз­нана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від виконання своїх обов'язків перед державою або відмовитися від ви­конання законів за мотивами релігійних переконань. Якщо вико­нання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання повинно бути замінене альтерна­тивною (невійськовою) службою, порядок проходження якої регла­ментується законом «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 р.

Більш детально право на свободу світогляду і віросповідання рег­ламентує закон « Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р.

Згідно з цим законом, держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій, але при цьому не втручається у їх законну діяльність. Релігійні організації не виконують державних функцій, не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають їм фінансо­вої підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади. При цьому священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Релігійні організації можуть створювати навчальні заклади і групи. Громадяни можуть навчатися релі­гійного віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуально та ра­зом з іншими громадянами.

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управ­ління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства духовні заклади, а також об'єднання подібних організацій.

Найпоширенішими релігійними організаціями є релігійні гро­мади.

Релігійні громади — місцеві релігійні організації віруючих грома­дян одного й того ж культу, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Релігійні організації діють на підставі своїх статутів або положень, які не можуть суперечити чинному законодавству. Релігійні громади реєструються обласними державними адміністраціями та урядом Ав­тономної Республіки Крим на підставі статуту та заяви, яку подають не менше 10 чоловік, що досягли 18—річного віку. Інші релігійні організації (крім громад) реєструються державним органом України в справах релігій. З моменту реєстрації статуту або положення релігійна органі­зація набуває статусу юридичної особи. Орган, який реєструє організа­цію, у місячний термін розглядає заяву, приймає рішення і у 10—денний термін письмово повідомляє про прийняте рішення заявникам. У реєстрації статуту релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут або діяльність суперечить чинному законодавству. Рішення про відмову в реєстрації може бути оскаржене до суду.

Релігійні організації мають право займатися виробничою І гос­подарською діяльністю, володіти, користуватися і розпоряджатися землею і майном, приймати на роботу громадян, виготовляти і роз­повсюджувати предмети релігійного призначення, засновувати видав­ничі, поліграфічні, реставраційно—будівельні та інші підприємства, за­сновувати благодійні заклади тощо.

Державний контроль за додержанням законодавства про свобо­ду совісті та релігійні організації здійснюють місцеві ради та їх вико­навчі комітети.


20.ГАРАНТІЇ ПРАВА НА ОСВІТУ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ УЧНІВ ТА СТУДЕНТІВ


Ст. 53 Конституції України встановила, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обовязковою. Держава за­безпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної се­редньої, професійно—технічної, вищої освіти е державних І комуналь— них навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної се­редньої, позашкільної, професійно—технічної, вищої і післядипломної освіти різних рівнів навчання. Гарантіями права на освіту є обов'яз­ковість загальної середньої освіти, надання державних стипендій та пільг учням і студентам, право громадян безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі. Пра­во на освіту в Україні забезпечується також розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на різних формах власності, наукових ус­танов, закладів післядипломної освіти, відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина, різними формами навчання (очною, заочною, вечірньою, екстернатом, педагогічним патронажем).

Детально право на освіту регламентується новою редакцією за­кону « Про освіту» від 23 березня 1996 p., законами «Про професій­но—технічну освіту» від 10 лютого 1998 р., «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 р., «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 р., «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р., «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р.