Модуль Основи теорії держави І права

Вид материала

Документы

Содержание Якщо розглядати термін "держава" у субстанціональному, атрибутивному, інституційному і міжнародному значенні, то таким чином Основні ознаки держави 4. Наявність апарату керування і примусу (механізму дер­жави) 5. Публічно-політичний характер державної влади 6. Легалізований примус (насильство) 8. Правові норми 9. Податкова система і спеціальний матеріальний фонд (скарбниця, бюджет) Найважливіший чинник – економічний Основні причини виникнення держави 3. Поняття історичного типу держави 4. Поняття форми держави та її елементи 5. Функції держави Функції держави Цінність права Сутність права Ознаки права Державна охорона Суб’єктивне право 7. Правова норма і її структура Правила поведінки ... Полное содержание

Подобный материал:

• Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави, 1651.69kb.
• Президія вищої атестаційної комісії україни, 28.47kb.
• Лекція на тему „Основи теорії держави І права" > Лекція на тему, 3538.68kb.
• Основи теорії держави І права поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави, 252.1kb.
• Основи теорії виникнення держави І права, 472.93kb.
• Навчально-методичний комплекс із дисципліни «актуальні проблеми теорії держави та права», 708.36kb.
• Основні положення теорії держави та права, 84.69kb.
• Кафедра теорії та історії держави І права, 30.3kb.
• Тестова база на іспит з теорії права та держави, 912.11kb.
• Програма вступних випробувань з дисципліни «Основи держави І права» для абітурієнтів, 114.88kb.

Модуль 1. Основи теорії держави і права

Тема 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

1. Поняття та ознаки держави

Держава являє собою особливу форму організації суспільства, сутність якої зумовлена історичним етапом його розвитку.

Термін "держава" в юридичній літературі розглядають по-різному.

Якщо розглядати термін "держава" у субстанціональному, атрибутивному, інституційному і міжнародному значенні, то таким чином:

• у субстанціональному значенні держава — орга­нізоване в певні корпорації населення, що функ­ціонує в просторі й часі;
  
• в атрибутивному значенні — це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного сус­пільства;
  
• в інституційному значенні — це апарат публіч­ної влади, державно-правові органи, що здійснюють державну владу;
  
• в міжнародному значенні державу розглядають як суб'єкт міжнародних відносин, як єдність терито­рії, населення і суспільної влади.
  

Отож, можливо зробити висновок, що держава — це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини насе­лення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління за­гальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління за­гальносуспільними справами.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ
1. Суверенітет	Повнота, верховенство і неподільність державної влади у межах держави (внутрішній суверенітет). Са­мостійність і незалежність держави у зовнішніх відносинах з іншими державами (зовнішній суверенітет).
2. Територіальність	Державна влада обмежена певною те­риторією, на яку поширюється суверенітет держави.
3. Народонаселення	Суб'єктом і об'єктом державної влади є народ — громадяни (піддані) даної держави.
4. Наявність апарату керування і примусу (механізму дер­жави)	Система органів та організацій, які утворені держа­вою для реалізації її функцій і задач.
5. Публічно-політичний характер державної влади	Існують державно-правові інститути, відділені від населення, що виражають волю панівних верств населення (со­ціальної групи, блоку класових сил, більшості народу); публічна (державна) влада — влада, яка не співпадає з населенням, але виступає від його імені, забезпечує державний примус.
6. Легалізований примус (насильство)	Держава (її органи) мають право застосовувати примус до всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства на території держави.
7. Універсальність	Держава — єдина універсальна органі­зація на території країни, яка охоплює все населення, вста­новлює адміністративно-територіальний поділ, інститут гро­мадянства і негромадянства.
8. Правові норми	Легалізують діяльність держави, регулю­ють громадські відносини, санкціонуються й охороняються державою.
9. Податкова система і спеціальний матеріальний фонд (скарбниця, бюджет)	Податки — це матеріальні кошти, які стягує держава з населення, необхідні для утримання держав­ного апарату (фінансова основа його діяльності), розв'язання загальносоціальних задач держави.

2. Історичні умови виникнення держави

Пізнання держави слід починати з питання про її походження. Завдяки даним археології та етнографії існує дос­товірне знання не лише про первісне суспільство, а й про при­чини його еволюції у державно-організоване.

Вивченню держави передувало первісне однорідне суспіль­ство (протилежне розшарованому на класи і групи), для якого були характерні:

• колективна власність, рівність, відсутність експлуатації;
  
• зрівняльна форма розподілу матеріальних благ;
  
• колективна діяльність з метою виживання в умовах пер­вісної природи.
  

Приблизно 10—12 тис. років тому на землі відбувалося різке зростання чисельності населення (демографічний ви­бух) і одночасно виникли екологічні кризові явища (зміна клімату, вимирання тварин, які були предметом полювання). Поєднання цих чинників загрожувало існуванню людини як біологічного виду.

Полювання, рибальство і збирання вже не могли забезпе­чити потреби суспільства. Людство відповіло на цю кризу пе­реходом до принципово нового типу господарювання: від еко­номіки привласнюючої (полювання, рибна ловля, збирання) воно перейшло до економіки виробляючої (землеробство, скотарство, ремесло). Процес переходу до виробляючої економіки назива­ють неолітичною революцією. Відбулася вона у VII—III тисячо­літтях до н. е.

Виробляюча економіка спричинила розвиток технології, ускладнення організації праці, її поділ, виникнення обміну. Соціальні структури первісної общини і примітивні мононорми не могли регулювати нові економічні відносини. Вироб­ляюча економіка вимагала спеціалізації людської діяльності, у тому числі — формування управлінських структур. Повинні були з'явитись особи, зайняті виключно організацією гро­мадської праці. Виникла, за словами англійського історика Арнольда Тойнбі, "правляча меншість і виробляюча більшість".

Перші в історії людства держави виникли там, де існували найбільш сприятливі умови для землеробства – у долинах великих історичних рік Сходу (Нілу, Тигру та Євфрату, Гангу, Інду, Янцзи). Початковою державною формою стало місто, яке виконувало по відношенню до прилеглих до нього селищ функції керування:

• керівництво будівництвом зрошувальних систем;
  
• виконання загальнозначущих ритуалів, у тому числі релігійних;
  
• регулювання товарообміну;
  
• правосуддя;
  
• організація оборони.
  

Таким чином, держава виникає на відомому ступені розвитку первіснообщинного ладу.

Чинники, які сприяли виникненню держави

Економічні	Політичні	Соціальні	Психологічні	Культурні
ускладнення громадського виробництва; перехід від споживчого до виробляючо-привласнюючого господарства	неможливість існування родоплемін-ної організації суспільства в нових історичних умовах; розшарування однорідного первісного суспільства на класи і групи з різними інтере-сами; потреба у новій організації публічної влади з удосконаленим апаратом і можливостя-ми здійснювати примус на користь експлуата-торських верств	укладення відносин між людьми через ліквідацію общинного колективізму; поява соціальних суперечностей; необхідність соціальної інте-грації	пов’язані з особли-востями психіки і сві-домості людей; усвідомлення таких понять, як права й обов’язки; поява почуття провини	результат рівня духовного розвитку суспільства в силу необхідності керу- вання суспільством більш цивілізовани- ми методами; поява релігії і писемності
Найважливіший чинник – економічний

Держава виникла в силу господарської необхідності, в силу потреб виробляючої економіки. Виробництво і розподіл продуктів були неможливі без системи керування і дотримання громадського порядку.

Виникнення держави обумовлене потребою суспільства зберегти свою цілісність за його розшарування на не рівні за своїм соціальним становищем верстви та необхідністю здійснення ефективного соціального управління за умов збільшення населення, заміни безпосередніх родоплемінних зв'язків на опосередковані відносини товарообміну продуктами виробництва, що є проявом ускладнення суспільного життя.

Держава виникає тоді, коли розвиток економіки досягає певного рівня, при якому стає об'єктивно невигідною система зрівняльного розподілу громадського продукту, яки існувала на протязі багатьох тисячоліть, і для подальшого розвитку суспільства стає необхідним виділення певної елі­тарної верстви, що займається лише керуванням. Це спричи­нило соціальне розшарування суспільства, а влада, яка ра­ніше належала усім його членам, набула політичного харак­теру, стала здійснюватись в інтересах перш за все привілей­ованих соціальних груп, класів.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ

1. Розшарування первісно-однорідного суспільства на кла­си та групи.

2. Ускладнення суспільного виробництва, нездатність ро­доплемінної влади первісного суспільства до керування у нових, складніших умовах.

3. Прагнення економічно панівної групи населення (класу) до політичної влади.

4. Об'єктивна необхідність інтеграції суспільства, його органі­зації і керування ним.

3. Поняття історичного типу держави

Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства. Це система істотних рис, властивих усім державам, що відносяться до певної групи.








Автори: К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін

З точки зору цього підходу головною рисою, яка визначає тип держави, є тип соціально-економічних відносин, що склались у суспільстві.

Формація – це історичний тип суспільства, який ґрунтується на певному способі виробництва.

Маркс виділяв такі формації, що історично існували (і відповідні їм типи держави):

• рабовласницька;
  
• феодальна;
  
• буржуазна.
  

У майбутньому, з точки зору Маркса, в результаті соціалістичної революції повинна виникнути держава диктатури пролетаріату, еволюція якої призведе до відмирання держави і права як непотрібних у комуністичному суспільстві явищ.

Сучасні прихильники формаційного підходу виділяють також:

• соціалістичний тип;
  
• перехідний тип.
  

Автори: Г. Спенсер, В. Ростоу

Цей підхід ґрунтується на пріоритеті рівня розвитку технологій, який визначає тип держави. Автори виділяють:

• примітивне (традиційне) суспільство, якому відповідає деспотична держава;
  
• промислове (індустріальне) суспільство, якому відповідає ліберальна держава;
  
• сучасне західне суспільство і державу автори називають постіндустріальними.
  

Автори: Микола Данилевський, Арнольд Тойнбі, Освальд Шпенглер

З позиції цього підходу історія людства – це історія народження, розвитку та згасання замкнених, локальних цивілізацій.

Цивілізація – це соціокультурна спільність, сформована на основі універсальних (загальних) цінностей. До них відносяться світові релігії, системи права, моралі, досягнення мистецтва. Кожна із цивілізацій має у своїй основі, перш за все, духовний початок (“велику ідею”): своєрідну релігію та культуру, національну психологію.

Цивілізації ніяк не пов’язані між собою і практично не впливають одна на одну. Усього автори нарахували близько двох десятків локальних цивілізацій. Кожна з цивілізацій має характерний для неї тип держави.

Залежно від місцезнаходження цивілізації розрізняють:

• давньоєгипетську;
  
• китайську;
  
• західноєвропейську державність.
  

За релігійною ознакою виділяють:

• буддистську;
  
• християнську;
  
• ісламську державність.
  

У часовому відношенні розрізняють:

• давні;
  
• середньовічні
  
• сучасні держави.
  

4. Поняття форми держави та її елементи

Особливості кожного типу держави визначаються на основі аналізу її організаційного устрою, засобів здійснення державної влади. Категорія форми держави безпосередньо залежить від її змісту і теж ним визначається.

Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади.













Монархія:

1)абсолютна (необмежена);

2)обмежена (дуалістична та парламентська).



Республіка:

1)парламентська;

2)президентська;

3)змішана(парламентсько-президентська

або президентсько-парламентська).