Модуль Основи теорії держави І права
| Вид материала | Документы |
- Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави, 1651.69kb.
- Президія вищої атестаційної комісії україни, 28.47kb.
- Лекція на тему „Основи теорії держави І права" > Лекція на тему, 3538.68kb.
- Основи теорії держави І права поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави, 252.1kb.
- Основи теорії виникнення держави І права, 472.93kb.
- Навчально-методичний комплекс із дисципліни «актуальні проблеми теорії держави та права», 708.36kb.
- Основні положення теорії держави та права, 84.69kb.
- Кафедра теорії та історії держави І права, 30.3kb.
- Тестова база на іспит з теорії права та держави, 912.11kb.
- Програма вступних випробувань з дисципліни «Основи держави І права» для абітурієнтів, 114.88kb.
Вище громадське призначення права полягає в тому, щоб забезпечувати, гарантувати в нормативному порядку свободу у суспільстві, затверджувати справедливість, створювати оптимальні умови для переважної дії у суспільстві економічних і духовних чинників, виключаючи свавілля із громадського життя.
ОЗНАКИ ПРАВА | |
| Державна санкціонованість | Держава встановлює норми права або санкціонує (визнає) існуючі у суспільстві норми як правові. Зміст поняття “санкція” включає: 1) джерело; 2) дозвіл; 3) елемент норми права. |
| Системність | Право складається із системи пов’язаних між собою у певному порядку правових норм, правових інститутів і галузей права. |
| Загальнообов’яз-ковість | Право обов’язкове для всіх суб’єктів, незалежно від статі, віку, національності, майна і т.д. |
| Формальність | Право завжди виражене у певній формі – у вигляді офіційних законів та інших нормативних актів, у письмовому вигляді, з чітким визначенням прав та обов’язків. |
| Нормативність | Як і інші соціальні норми, норми права мають загальний, а не конкретний характер. Норма права – розпорядження загального характеру. Вона розрахована не на окреме, разове відношення, не на конкретних осіб, а на безліч схожих відношень і на безліч неперсоніфікованих адресатів, які підпадають під умови її дії. Правова норма відображає та регулює відношення між людьми. В упорядкуванні цих відношень безпосередньо зацікавлена і бере участь держава, вони багаторазово повторюються і є найбільш типовими. |
Державна охорона | Включає державний легальний примус, різні організаційні, виховні і попереджувальні заходи, а також можливість притягання до юридичної відповідальності порушників норм права. |
Розуміння права як системи норм, встановлених або санкціонованих державою, розкриває одну із сторін правової дійсності. Норми права є регуляторами суспільних відносин. Так, ці регулятори виступають щодо кожної окремої особи як зовнішній фактор, тому термін "право" в такому розумінні має об'єктивний характер, тобто не належить будь-якому суб'єктові, не відображає його особистої властивості. Державні загальнообов'язкові правила поведінки встановлюються і діють незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта: він, вступаючи в суспільне життя, вже застає "готовими" певні юридичні норми, що склалися до нього і незалежно від нього. У зв'язку з цим право, як систему норм, називають об’єктивним правом.
Суб’єктивне право характеризує певні можливості (свободи), які належать саме суб'єктові - учасникові суспільного життя і, отже, залежать від нього, від його свідомості, принаймні щодо використання їх.
Переважну частину своїх основних прав людина не може здійснити, якщо не стане носієм суб'єктивного права. Наділяючи людину суб'єктивним правом, держава відкриває їй доступ до здійснення її основних прав.
7. Правова норма і її структура
Норми права - це формально обов'язкові правила фізичної поведінки, які мають загальний характер, встановлюються або санкціонуються державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечуються її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.
Норми права виступають як частини права взагалі. Вони є первинними елементами права. Але будь-яка одинична правова норма набуває якості, властивої праву в цілому, лише будучи включеною до його загальної системи.
Норми права складаються із двох різновидів загальнообов’язкових правових розпоряджень:
1. Правил поведінки.
2. Вихідних (установчих) норм.
Правила поведінки – це безпосередньо регулятивні норми. Вони встановлюють вид і міру можливої і належної поведінки учасників громадських відносин, їх взаємні суб’єктивні прав та юридичні обов’язки. Такі правила поведінки складають більшу частину правових норм.
Вихідні (установчі) норми – це норми-принципи, норми-дефініції. Вони являють собою норми опосередкованого регулювання, встановлюють загальні початки, вихідні положення і напрямки правового регулювання.
Норма права не тільки містить у собі формально-обов’язкове правило поведінки, а й визначає умови його здійснення та міри відповідальності за його порушення, тобто має власну певну структуру.
Структура норми права – це внутрішня конституція норми, яка проявляється у взаємодії її основних структурних частин (елементів).
Структурними елементами норми права є:
1. Гіпотеза. Частина норми права, яка вказує на конкретні життєві обставини, при яких дана норма (її диспозиція) вступає в дію. Це умова застосування норми. Гіпотеза відповідає на питання: хто? Коли? За яких умов?
ГІПОТЕЗА | ||
| Абсолютно визначена (точно визначаються обставини, при яких діє правова норма) | Відносно визначена (не містить повних відомостей про обставини дії норми, обмежує умови застосування норми певним колом формальних потреб) | Альтернативна(ставить дію норми у залежність від однієї або кількох фактичних умов) |
2. Диспозиція. Це ядро правової норми, правило поведінки, яке містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Реалізація диспозиції можлива тільки за умов, указаних у гіпотезі. Диспозиція є найбільш важливою частиною правової норми. Вона відповідає на питання що робити? чого не треба робити?
ДИСПОЗИЦІЯ | ||
| Абсолютно визначена (чітко визначає права й обов'язки учасників правовідносин) | Відносно визначена (не має повних відомостей про права й обов'язки учасників правовідносин) | Альтернативна(вказується на декілька правових наслідків, але передбачається настання тільки одного з них) |
3. Санкція. Частина норми права, яка містить юридичні наслідки виконання або невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкція відповідає на питання: які наслідки можуть статися у випадку порушення правової норми (диспозиції)?
САНКЦІЯ | ||
| Абсолютно визначена (у таких санкціях точно визначені вид і ступінь відповідальності) | Відносно визначена (межі відповідальності визначені від мінімальної до максимальної або тільки до максимальної) | Альтернативна(у таких санкціях названі кілька видів відповідальності, з яких той, хто застосовує право, вибирає тільки один) |
