Наказ моз україни від 23 березня 2011 р. №158
| Вид материала | Документы |
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
За даними двох досліджень на добровольцях було виявлено, що ефект ламотриджину, пов‘язаний з координацією зору, руху очей, управління тілом, і суб’єктивний седативний ефект не відрізняються від такого в плацебо. При прийомі ламотриджину повідомлялось про випадки запаморочення та диплопії, тому пацієнти повинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Було встановлено, що глюкуронілтрансфераза – це фермент, який відповідає за метаболізм ламотриджину. Немає доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значиму стимуляцію або пригнічення окисних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі ліків, і малоймовірно, що може виникнути взаємодія між ламотриджином і ліками, які метаболізуються цитохромними Р450 ферментами. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, але цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.
Таблиця 6. Вплив інших ліків на печінкові ферменти
| Ліки, які значно пригнічують печінкові ферменти | Ліки, які значно індукують печінкові ферменти | Ліки, які не пригнічують та не індукують печінкові ферменти |
| Вальпроат | Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Рифампіцин Лопінавір/ритонавір Атазановір/ритонавір* Комбінація* „етинілестрадіол/левоноргестрель” | Літій Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід |
* Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не вивчались, але вони
можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.
Взаємодія з протиепілептичними препаратами
Вальпроат, який гальмує глюкуронізацію ламотриджину, знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній період напівжиття приблизно в два рази.
Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), що індукують печінкові ферменти, індукують метаболізм глюкуронізації ламотриджину та прискорюють метаболізм ламотриджину.
Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту, у пацієнтів, які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища, звичайно, зникають при зменшенні дози карбамазепіну. Подібний ефект було виявлено при дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну на здорових дорослих добровольцях, але зменшення дози вивчено не було.
У дослідженні на здорових дорослих добровольцях, які приймали дозу ламотриджину 200 мг та дозу окскарбазепіну 1 200 мг, було виявлено, що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину, а ламотриджин, у свою чергу, не змінював метаболізм окскарбазепіну.
У дослідженні на здорових добровольцях було виявлено, що сумісне застосування фелбамату у дозі 1200 мг 2 рази на добу і ламотриджину у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику останнього.
Відповідно до даних ретроспективного аналізу плазмових рівнів у пацієнтів, які застосовували ламотриджин із або без габапентину, було виявлено, що габапентин не змінює наявний рівень кліренсу ламотриджину.
Потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацином та ламотриджином була вивчена шляхом оцінювання рівня концентрацій обох препаратів у сироватці крові під час плацебоконтрольованих клінічних досліджень. За цими даними, речовини не змінюють фармакокінетику один одного.
Стійка концентрація ламотриджину у плазмі крові не змінюється при сумісному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). Фармакокінетичної взаємодії між ламотриджином та прегабаліном немає.
Топірамат не впливає на плазмову концентрацію ламотриджину. Застосування ламотриджину на 15 % збільшує концентрацію топірамату.
За даними дослідження, застосування зонісаміду (200 – 400 мг/добу) разом з ламотриджином (150 – 500 мг/добу) протягом 35 днів для лікування епілепсії не мало суттєвого впливу на фармакокінетику ламотриджину.
Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in vitro засвідчили, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати з їхніх зв’язків з білками.
Взаємодія з іншими психотропними речовинами
При одночасному прийомі 100 мг/день ламотриджину та 2 г глюконату літію, що застосовувався 2 рази на день протягом 6 днів 20 пацієнтами, фармакокінетика літію не змінилась.
Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значимого впливу на фармакокінетику ламотриджину в дослідженні на 12 пацієнтах, лише призвели до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.
У дослідженні на здорових дорослих добровольцях 15 мг оланзапіну зменшували площу під кривою „концентрція-час” та Cmax ламотриджину в середньому на 24% та 20%, відповідно. Такий високий ефект у клінічній практиці зустрічається рідко. 200 мг ламотриджину не впливає на фармакокінетику оланзапіну.
Багаторазові пероральні дози ламотриджину 400 мг на добу не спричиняли клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону при прийомі разової дози 2 мг у дослідженнях за участю 14 здорових дорослих добровольців. При сумісному застосуванні 2 мг рисперидону разом з ламотриджином у 12 з 14 добровольців повідомлялось про виникнення сонливості порівняно з 1 на 20 добровольцями при застосуванні лише рисперидону. Не виявлено жодного випадку сонливості при застосуванні тільки ламотриджину.
Експерименти in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, лише мінімальною мірою може мати вплив амітриптилін, бупропіон, хлоназепам, флюоксетин, галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна визначити, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitro експериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, серталін або тразодон.
Взаємодія з гормональними контрацептивами
Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину
У дослідженні за участі 16 жінок-добровольців, які приймали таблетку з комбінацією „етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг”, було відзначено збільшення виведення ламотриджину приблизно в два рази, що, у свою чергу, спричинило зменшення площі під кривою „концентрація-час” та Cmax ламотриджину в середньому на 52% та 39%, відповідно. Концентація ламотриджину в сироватці поступово зростала протягом тижневої перерви, досягаючи концентрації ближче до кінця тижневої перерви в середньому приблизно у 2 рази вище, ніж при сумісному застосуванні препаратів.
Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів
За даними досліджень, у 16 жінок-добровольців незмінна доза ламотриджину 300 мг не впливала на фармакокінетику етинілестрадіолу, який є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. Спостерігалось постійне невелике збільшення виведення левоноргестрелю, що, у свою чергу, спричиняло зменшення площі під кривою „концентрація-час” та Cmax левоноргестрелю в середньому на 19% та 12% відповідно. Виміри сироваткового рівня фолікулостимулюючого гормону та лютеїнізуючого гормону та естрадіолу протягом дослідження показало пригнічення яєчникової гормональної активності в деяких жінок, хоча виміри рівня прогестерону в сироватці крові виявили, що немає ніяких гормональних симптомів овуляції у жодної із 16 жінок. Вплив змін рівня сироваткових фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів та незначного збільшення виведення левоноргестрелю на активність яєчникової овуляції невідомий. Вплив ламотриджину в добовій дозі понад 300 мг не досліджувався. Дослідження інших гормональних контрацептивів також не проводились.
Взаємодія з іншими ліками
У дослідженні за участі 10 чоловіків-добровольців, які приймали рифампіцин, збільшувався рівень виведення та зменшувався період напіврозпаду ламотриджину внаслідок індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. У пацієнтів, які отримують супутню терапію рифампіцином, повинен застосовуватись режим лікування, рекомендований для лікування ламотриджином і відповідними індукторами глюкуронізації.
За даними досліджень на здорових добровольцях, лопінавір/ритонавір приблизно вдвічі знижують плазмову концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. Для лікування пацієнтів, які вже застосовують лопінавір/ритонавір, слід дотримуватись режиму терапії, рекомендованого при застосуванні ламотриджину та індукторів глюкуронізації.
За даними досліджень на здорових добровольцях, застосування атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) зменшувало AUC та Cmax ламотриджину у плазмі крові (у дозі 100 мг) у середньому на 32 % та 6 % відповідно.
Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2)
Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів. Це може спричиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів, що екскретуються головним чином вищенаведеним шляхом. Тому застосування Ламікталу з субстратами ОКТ 2, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з дофетилідом, не рекомендується.
Наказ МОЗ України від 23 березня 2011 р. № 158
МАКСИДЕКС®
краплі очні, 1 мг/мл по 5 мл у флаконах-крапельницях "Дроп-Тейнер®" № 1 UA/10812/01/01
Алкон-Куврьор Бельгія
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дексаметазону або до будь-якого з компонентів препарату.
Гострий поверхневий кератит, спричинений herpes simplex, коров’яча та вітряна віспа та інші вірусні захворювання рогівки та кон’юнктиви; нелікована бактеріальна інфекція ока.
Мікобактеріальні інфекції ока, які спричинені, але не обмежуються, кислостійкими бактеріями, такими як Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae або Mycobacterium avium.
Грибкові захворювання структур ока.
Гостра нелікована гнійна інфекція ока, яка, як і інші захворювання, викликані мікроорганізмами, може маскуватися або посилюватися присутністю кортикостероїдів.
Кортикостероїди не слід застосовувати після неускладненого видалення стороннього предмету з ока або при наявності інфекції або травми, обмеженої поверхневим епітелієм рогівки.
Побічні реакції.
При застосуванні МАКСИДЕКСуÒ або інших стероїдів для місцевого застосування в очі повідомлялося про наступні побічні реакції, які класифікувалися наступним чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), нечасті (≥1/1000 до <1/100), поодинокі (≥1/10000 до <1/1000), рідкісні (<1/10000) або невідомі (неможливо оцінити частоту їх виникнення з існуючих даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені у порядку зменшення їх ступеня тяжкості:
Дослідження:
Нечасті: підвищення внутрішньоочного тиску.
Порушення з боку нервової системи:
Невідомі: запаморочення.
Офтальмологічні порушення:
Часті: ушкодження рогівки, біль в очах.
Нечасті: подразнення очей.
Поодинокі: перфорація рогівки, субкапсулярна катаракта, глаукома, порушення поля зору, зниження гостроти зору, прояви алергії з локалізацією в оці, свербіж очей.
Рідкісні: кератит, птоз повік, мідріаз, відчуття дискомфорту в очах, незвичне відчуття в очах.
Невідомі: ерозія рогівки, забарвлення рогівки, затуманення зору, гіперемія очей.
Інфекційні та паразитарні захворювання:
Поодинокі: очна інфекція (загострення або виникнення вторинної інфекції).
Якщо Ви помітили будь-які побічні ефекти, не вказані у цій інструкції для медичного застосування, про це слід повідомити лікаря.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека застосування препарату протягом періоду вагітності та годування груддю у людей не була встановлена.
Вагітність
Будь-яких адекватних добре контрольованих досліджень застосування МАКСИДЕКСу® у вагітних жінок не проводилося.
МАКСИДЕКС® слід застосовувати під час вагітності тільки у випадку, якщо потенційна користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода.
Годування груддю
Системне введення кортикостероїдів призводить до їх появи у грудному молоці людини і може пригнічувати ріст, впливати на продукцію ендогенних кортикостероїдів або викликати інші небажані ефекти.
Невідомо, чи МАКСИДЕКС® потрапляє у грудне молоко. При місцевому застосуванні МАКСИДЕКСу® системний прояв є низьким, тому ризик вважається малим, але його слід брати до уваги при призначенні даного препарату жінкам, які годують груддю.
Оскільки більшість лікарських засобів потрапляє у грудне молоко людини, слід розглянути можливість тимчасового припинення годування груддю на час застосування препарату МАКСИДЕКС® або припинення/утримання від терапії препаратом, зважаючи на потенційну користь від застосування препарату для матері та на користь від годування груддю для дитини.
Діти. Ефективність та безпека застосування препарату дітям не встановлені.
Особливості застосування.
МАКСИДЕКС® призначений тільки для місцевого застосування в око і не призначений для ін’єкцій або перорального застосування.
Слід з особливою обережністю застосовувати кортикостероїди при лікуванні herpes simplex.
Тривале застосування кортикостероїдів або збільшення частоти прийому може призвести до очної гіпертензії/глаукоми з подальшим ушкодженням зорового нерва, погіршенням гостроти зору і порушенням поля зору, а також до утворення задньої субкапсулярної катаракти.
У чутливих пацієнтів може підвищитися внутрішньоочний тиск, навіть після застосування звичайних доз.
Якщо препарат застосовується пацієнтам, хворим на глаукому, лікування слід обмежити двома тижнями за винятком випадків, коли подовження лікування є виправданим; слід постійно контролювати внутрішньоочний тиск пацієнта.
Кортикостероїди можуть зменшувати резистентність до бактеріальної, вірусної або грибкової інфекцій та завадити виявленню таких інфекцій. Кортикостероїди також можуть маскувати клінічні ознаки інфекції, перешкоджаючи виявленню неефективності антибіотиків, або пригнічувати реакції підвищеної чутливості до компонентів препарату. При стійкому утворенні виразок рогівки слід враховувати можливість грибкової інфекції у пацієнтів, яким здійснювалося або здійснюється лікування кортикостероїдами. У разі виникнення грибкової інфекції лікування кортикостероїдами слід припинити.
Відомо, що при наявності захворювань, які призводять до потоншання рогівки або склери, місцеве застосування стероїдів може спричинити перфорацію.
Лікування кортикостероїдами є неефективним при кератокон’юнктивіті Шегрена.
У пацієнтів при системній або місцевій терапії кортикостероїдами, які застосовувалися для лікування інших захворювань, виникав очний herpes simplex. Застосування кортикостероїдів при лікуванні herpes simplex, за винятком епітеліального кератиту, спричиненого herpes simplex, при якому кортикостероїди протипоказані, вимагає особливої обережності; необхідним є періодичне здійснення біомікроскопії із застосуванням щілинної лампи.
Препарат слід застосовувати з особливою обережністю і тільки у поєднанні з антивірусною терапією при лікуванні стромального кератиту або увеїту, спричиненого herpes simplex; необхідно періодично здійснювати біомікроскопію із застосуванням щілинної лампи.
Лікування не слід припиняти передчасно, так як раптове припинення місцевого лікування високими дозами стероїдів може викликати повторне запалення ока.
Кортикостероїди, що застосовуються місцево в око, можуть уповільнювати загоєння ран рогівки.
Оскільки очні краплі МАКСИДЕКС® містять у якості консерванта бензалконію хлорид, це може спричинити подразнення, а також відомо, що даний консервант може знебарвити м’які контактні лінзи, тому не рекомендується носити контактні лінзи під час лікування запалень ока. Тому, пацієнтам слід порадити не носити контактні лінзи під час лікування препаратом. Слід уникати контакту препарату з м’якими контактними лінзами.
Пацієнтів слід проінформувати про те, що перед застосуванням препарату МАКСИДЕКС® вони повинні зняти контактні лінзи та зачекати 15 хвилин після закапування, перш ніж одягнути контактні лінзи.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Можливе тимчасове затуманення зору після застосування МАКСИДЕКСуÒ. Не сідайте за кермо автомобіля і не працюйте з механізмами, поки зір не проясниться.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Спеціальні дослідження взаємодії МАКСИДЕКСу® з іншими лікарськими засобами не проводились.
Були повідомлення про взаємодію активної речовини після системного застосування. Однак системна абсорбція дексаметазону після місцевого застосування в око є настільки низькою, що ризик будь-якої взаємодії є мінімальним.
Застосування МАКСИДЕКСу® може призвести до додаткового підвищення внутрішньоочного тиску при його одночасному застосуванні з очними краплями, що розширюють зіницю (атропін або інші антихолінергічні засоби), які також можуть спричинювати підвищення внутрішньоочного тиску.
Якщо одночасно застосовується більше одного лікарського засобу для місцевого застосування в око, необхідно зачекати щонайменше 5 хвилин між їх застосуванням.
Слід повідомити лікаря, якщо Ви приймаєте або нещодавно приймали будь-які інші лікарські засоби. Не забудьте також повідомити про ліки, які Ви купували без рецепта.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до активної субстанції або до будь-якого з компонентів препарату.
- Гострі неліковані бактеріальні інфекції.
- Гострий поверхневий кератит, спричинений herpes simplex.
- Коров’яча та вітряна віспа та інші вірусні інфекції рогівки та кон’юнктиви (за винятком кератиту, спричиненого herpes zoster).
- Грибкові захворювання структур ока.
- Мікобактеріальні інфекції ока.
Побічні реакції.
Найчастішим побічним ефектом, який спостерігався протягом клінічних досліджень, було відчуття дискомфорту в оці.
Побічні ефекти були класифіковані за частотою: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до <1/10), нечасті (≥ 1/1000 до <1/100), поодинокі (≥ 1/10000 до <1/1000), одиничні (<1/10000) або невідомі (неможливо оцінити частоту їх виникнення з існуючих даних). У межах кожної групи побічні ефекти представлені у порядку зменшення їх ступеня тяжкості. Дані щодо побічних ефектів були отримані під час клінічних досліджень та протягом постмаркетингового періоду застосування дексаметазону, очні краплі та/або очна мазь.
| Класифікація систем органів | Побічні реакції згідно класифікатора MedDRA |
| Порушення з боку імунної системи | Нечасті: підвищена чутливість. |
| Порушення з боку нервової системи | Нечасті: дисгевзія. Невідомі: запаморочення, головний біль. |
| Офтальмологічні порушення | Часті: відчуття дискомфорту в очах. Нечасті: кератит, кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт сікка, забарвлення рогівки, фотофобія, затуманення зору, свербіж очей, відчуття стороннього тіла в очах, підвищена сльозотеча, незвичне відчуття в очах, утворення лусочок по краях повік, подразнення очей, гіперемія очей. Невідомі: підвищення внутрішньоочного тиску, зниження гостроти зору, ерозія рогівки, птоз повік, біль в очах, мідріаз. |
Тривале застосування кортикостероїдів місцево в око може призвести до підвищення очного тиску з подальшим ушкодженням зорового нерва, погіршенням гостроти зору і порушенням поля зору, а також до утворення задньої субкапсулярної катаракти (див. розділ «Особливості застосування»).
Оскільки препарат містить кортикостероїди, то при наявності захворювань, що призводять до потоншання рогівки або склери, підвищується ризик перфорації після довготривалого застосування.
Кортикостероїди можуть зменшувати резистентність до інфекцій (див. розділ «Особливості застосування»).