Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
ДИНАМИКА ИЗМЕНЕНИЙ СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗЫ И КАТАЛАЗЫ ЛЕЙКОЦИТОВ У БОЛЬНЫХ ВИРУСНЫМИ ГЕПАТИТАМИ С ПАРЕНТЕРАЛЬНЫМ МЕХАНИЗМОМ ЗАРАЖЕНИЯ
Нагоев Б.С., Иванова М.Р.
Кабардино-Балкарский государственный университет им. Х.М. Бербекова
Проблема вирусных гепатитов в настоящее время чрезвычайно актуальна во всем мире. Важность этой проблемы обусловлена широкой распространенностью вирусных гепатитов, среди которых особой тяжестью и непредсказуемостью исходов отличается группа парентеральных гепатитов, клинические проявления которых варьируют от бессимптомного носительства до фульминантных форм, а исходом может служить как полное выздоровление, так и трансформация острого процесса в хронический, цирроз печени или гепатоцеллюлярную карциному. В связи с тем, что одним из универсальных показателей гомеостаза макроорганизма является полноценность липидных структур мембран, то в ответ на усиливающиеся процессы липопероксидации в гепатоцитах, при воздействии вируса, компенсаторно происходит усиление активности системы антиоксидантной защиты, составными компонентами которой являются супероксиддисмутаза, каталаза и другие биологически активные вещества.
Под наблюдением находилось 107 больных в возрасте от 16 до 68 лет, в том числе острым вирусным гепатитом В-77 человек и острым вирусным гепатитом С-30. Диагноз был подтвержден клинико-эпидемиологическимим данными, лабораторными результатами и маркерной диагностикой. У больных вирусным гепатитом В в крови обнаруживали HBsAg, anti-coreAg, HBeAg, anti-HBeAg, ДНК-ВГВ; у больных вирусным гепатиом С определяли в сыворотке крови anti-HCV Ig M, отсутствие NS4, РНК-ВГС. В качестве здоровых обследовались 30 доноров республиканской станции переливания крови. Исследования проводили в периоде разгара заболевания, в периоде спада желтухи, ранней реконвалесценции и через месяц после выписки больных из стационара, в периоде поздней реконвалесценции. Активность супероксиддисмутазы лейкоцитов определяли по методике В.А. Гусева с соавт.(1977), активность каталазы лейкоцитов - по методике О.В. Бухарина с соавт.(2000).
Изменения антиоксидантных ферментов лейкоцитов у больных вирусными гепатитами В и С носили однонаправленный характер и зависели от периода заболевания, степени тяжести, наличия сопутствующих заболеваний и этиологии гепатита. Изучение показателей активности супероксиддисмутазы и каталазы лейкоцитов у больных вирусным гепатитом В показало их максимальное угнетение в период разгара заболевания. При угасании клинических симптомов происходило постепенное ступенеобразное улучшение показателей, однако, без их нормализации перед выпиской больных из стационара, в периода ранней реконвалесценции. Нормализация показателей активности ферментов наступала только в периоде поздней реконвалесценции у большинства больных. Наиболее выраженные изменения наблюдались у больных тяжелыми формами вирусного гепатита В и в группе больных с сопутствующими заболеваниями При вирусном гепатите С отмечена аналогичная закономерность в сдвиге антиокислительных ферментов, однако уровень этих изменений был достоверно более выражен, чем при ВГВ во всех периодах обследования, и нормализация этих показателей запаздывала или вовсе не наступала перед выпиской больных из стационара. Нормализация показателей произошла только в периоде поздней реконвалесценции у трети обследованных больных. Наиболее выраженные изменения изучаемых показателей определялись у больных среднетяжелыми формами вирусного гепатита С, поскольку тяжелых форм в исследуемой группе не было, и у больных с сопутствующими заболеваниями.
Снижение активности ферментов, по-видимому, связано с истощением антиоксидантной системы.(АОС). Известно, что истощение АОС наступает раньше и более выражено в лейкоцитах, чем в других тканях (эритроциты, плазма и др.), так как нейтрофильные гранулоциты - клетки первого эшелона защиты, с которым сталкивается инфекционный агент, поэтому наиболее эффективно изучение компонентов антиоксидантной системы именно в этих форменных элементах крови. Кроме того, изучаемые показатели могут служить ранним диагностическим тестом неблагоприятного исхода заболевания, указывая на раннюю хронизацию процесса, как мы наблюдали это при остром вирусном гепатите С.
Особливості клінічного перебігу хронічного вірусного гепатиту В у хворих на інфекційний ендокардит
Назар П.С. , Фостяк І.П.
Медичний інститут Української асоціації народної медицини
Вірусний гепатит В – це найбільш небезпечна нозологічнаі форма вірусного гепатиту, летальність від якого складає 1-4%. Приблизно у 5—10% випадків відбуваєтьсяіпоходитьі хронізаціяі інфекційного процесу зіізі розвитком хронічного вірусного гепатиту В (ХВГВ), а в подальшомуінаступномуі — зіізі формуванням цирозу і первинного раку печінки, які можуть стати безпосередньою причиною смерті.
Виявлення HBsAg в стабільному титрі впродовжіупродовжі 6 міс.і і більше від початку гострого ВГВі навіть при нормальних клініко-лабораторних показниках свідчить про хронізаціюі процесу.
ХВГВ і переважно має малосимптомнийі перебіг. Попередній діагноз інезрідк встановлюють на підставі результатів лабораторних досліджень (підвищення АлАТі, маркери HBV). Це пояснюється тим, що ісповнаііз врахуванняміхронізаціяі відбувається переважно у випадках легкого перебігуіпотімі жовтяничнихіжовтушнихі або частіше безжовтяничнихі, субклінічних форм гострої стадії хвороби. Відомо, що клінічні проявиівиявиі ХВГВ передовсімі залежать від реплікативноїі активності збудника. Про реплікацію HBV свідчить наявність HBeAg, при його відсутності (низька активність реплікації) — виявлення в крові ДНК HBV. і Високий рівень концентрації HBsAg (більше 100 нг/мл) або наявність анти-НВсі IgM свідчить про реплікацію віруса. За відсутності маркерів реплікації і виявленні HBsAg, анти-НВсі IgG і анти-НВеі говорять про інтегративну фазу.
ХВГВ протікає без жовтяничної форми. Суб’єктивні і об’єктивні прояви хвороби можуть тривалий час не проявлятися. іприваблювати,залучати,притягатиіЗіізі відносно меншою постійністюінезмінністюі приєднуються диспепсичні розлади, інодііінколиі виникають тупі болі, що з’являються у верхній частиніічастціі живота, у ділянці правого підребер'я, потемніння сечі. Гепатомегалія єіз'являється,являєтьсяі найчастішою, часто єдиною об'єктивною клінічною ознакою патологічних зміні в печінці. У випадках щільної консистенції ступіньіміраі її збільшення переважно незначний. Також рідше гепатомегалія поєднуєтьсяісполучаєтьсяі ізіізі спленомегалією. Ознаки гіперспленізмуі у хворих на ХВГВі спостерігаються рідко, переважно у разі важкогоітяжкомуі перебігу хвороби на зразок ХГ-цирозу. Реєструються анемія і тромбоцитопенія, які можуть бути обумовлені геморагічним синдромом. Стабільна вираженаівиказана,висловленаі жовтяницяіжовтухаі спостерігається не часто і реєструється уів,біляі хворих зіізі холестатическимі варіантом ХВГВі. Неспецифічні біохімічні тести, прийняті для оцінки функціонального стану печінки, свідчать про помірне підвищення АлАТ (у 1,5 рази)і, зниження протромбіновогоі індексу, диспротеїнеміїі, незначному збільшенні ШОЕ. Слід зауважити, що вираженістьівиказаний,висловленийі цитолітичногоі синдрому достовірно корелює зіізі активністю вірусної реплікації.
Однак, на фоні розвитку інфекційного ендокардиту (ІЕ), перебіг ХВГВ суттєво змінюється. Відбувається різке загострення з відповідною симптоматикою, що нагадує клініку гострого ВГВ. Посилюються болі в правому підребер’ї, приєднуються диспепсичні розлади, наростають симптоми інтоксикації, явища гіперспленізму, з’являється спленомегалія, змінюються лабораторні показники (підвищення АлАТ, АсАТ у 5-6 раз, білірубіну в 5 раз, зниження протромбінового індексу до 60%).
На фоні ІЕ ХВГВ змінюються підходи до лікарняної тактики та стратегії самих гепатитів, окрім масивної антибактеріальної терапії з використання 2-3 антибіотиків різних груп, проводиться активна дезінтоксикаційна терапія, антиоксидантна терапія з використанням тіотриазоліну, корекція гемостазу (підвищення тканинного тромбопластину) фраксипарином 0,3 мл. (15000 ОД) 2-3 рази в день підшкірно під контролем часу зсідання крові по Лі-Уайту, що є важливим методом профілактики тромбозів і емболій.
Для боротьби з цитолітичним синдромом, використовувалось ессенціале 15 мл. на добу протягом 10 днів з наступним переходом на пероральний прийом протягом 2 місяців. Поряд з цим застосовувалась терапія інтерфероном α 2 по 4 млн. ОД з наступним переходом на 3 млн. ОД. Остання, крім позитивного впливу на перебіг самого гепатиту, впливає і на перебіг ІЕ, змінюючи імунологічний статус хворого, переважно за рахунок стимуляції макрофагальної системи.