Geum.ru

Сторик українського художнього перекладу, глибинний знавець античності, Педагог з великої літери ось хто, завжди надзвичайно скромний, був завжди поруч з нами

Вид материалаДокументы

Содержание


Про соціально-інтеракційні аспекти етикетизації англомовного наукового дискурсу
Діалектно-просторічна мова в романах сестер бронте
Ключові слова
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   44

Ільченко О.М.

Центр наукових досліджень та викладання

іноземних мов НАНУ


ПРО СОЦІАЛЬНО-ІНТЕРАКЦІЙНІ АСПЕКТИ ЕТИКЕТИЗАЦІЇ АНГЛОМОВНОГО НАУКОВОГО ДИСКУРСУ


The present paper overviews current trends in interactional sociolinguistics. Pragmatic, conversational, ethnological and variational analyses are discussed. Prospects of the abovementioned approaches for the study of scientific discourse, namely, the etiquette issues, are considered. Discourse as social interaction emphasizes social and cultural indicators and global context of real-life communication settings.


І.М.Задоріжний, викл.,

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка


ДІАЛЕКТНО-ПРОСТОРІЧНА МОВА В РОМАНАХ СЕСТЕР БРОНТЕ


Об’єктом дослідження є стилістичні функції діалектної лексики в романах сестер Бронте, які відкидали штучну нормативність мови. Діалектизми усвідомлюються письменницями як естетично значимі елементи в акті комунікації. Будучи стилетворчим фактором вони є засобом соціальної типізації персонажів, характерології, а також слугують створенню місцевого колориту.

Ключові слова діалектно-просторічна лексика, фонетико-морфологічні діалектизми, граматичні, лексичні діалектизми, говір.


В творчості Шарлоти та Емілії Бронте поєднуються реалістичні та романтичні принципи письма. Проте при всій суперечливості їх творчого методу в творах цих авторів чітко проглядає типова для вікторіанського роману тенденція співчутливого ставлення до народної мови та її можливостей. Література зверталась віднині до ширшого кола читачів. Проникнувшись демократичними ідеями століття, художники слова вбачали у слові силу, здатну передати найглибші почуття і помисли людей із різних верств населення. Власне завдяки використанню народної мови їм вдалося відшукати шляхи до більшої свободи висловлення думок, почуттів. Черпаючи натхнення у фольклорі, народній фантазії англійським романістам XIX ст. вдалося створити яскраві образи, які несуть відбиток місцевого або національного колориту. Тенденція збагачення мови художніх творів за рахунок різностильових мовних елементів, і в першу чергу народної мови, явно помітна як і в творах поетів-романтиків Вордстворта, Байрона, які звертались до розмовної мови як засобу виразності, так і в романах В.Скотта, піонера в області широкого використання діалекту та просторіччя в історичних романах, Діккенса і Теккерея, які вводили кокні в діалоги персонажів як засіб створення гумору і сатири. Широко представлена народна мова, як засіб реалістичного змалювання простих людей в творах Е.Гаскелл, Дж.Еліот, Дж.Мередіта, а також Т.Гарді, який в уессекському циклі романів із життя англійської провінції звернувся до уессекського діалекту як важливого засобу створення локального колориту.

Не стояли осторонь процесу демократизації мови і сестри Бронте, які відкидали штучну нормативність мови. Утрудненість нестандартної лексики відступала на другий план, якщо вона виправдовувала своєрідність мови, мала естетичний вплив на читача. Що більш своєрідною була мова персонажів, то більше простору вона давала, щоб розкрити ставлення автора до дійсності. Нарешті своєрідність мови персонажів підвищувала естетико-емоційну та пізнавальну цінність художнього твору.

Словесна форма відіграє надзвичайно важливу роль в романах Ш.Бронте, на що вказувала Е.Гаскелл: "У неї був строгий практичний підхід щодо вибору точного вислову. Вона терпеливо шукала відповідне слово. Це міг бути діалектизм або латинізм; якщо вони точно передавали думку, то це не мало значення звідки походило слово. Саме такий підхід перетворив її твори на своєрідну мозаїку, в якій кожен елемент відіграє певну функцію. Жодного речення не було написано без усвідомлення вибраного матеріалу, його організації". (Переклад наш. 3.1. [12, с.37]). Ця думка перекликається з думкою Е.Кніса, дослідника стилю Бронте, а також редакторів видання "Джейн Ейр" 1969 р., які заперечують твердження деяких критиків про те, що Ш.Бронте недбало ставилась до форми /5/. Важливу роль в творах Бронте відіграють діалоги, які відображають особливості розмовного стилю. Саме в діалогічній мові персонажів зустрічаємо найбільшу кількість діалектно-просторічних елементів, які підсилюють правдивість зображуваного. Для романістки було важливим створити враження, що мова, зафіксована в діалогах, була саме такою, яка злетіла з уст героїв в хвилини емоційних переживань.

Літературний талант сестер Бронте виявився не в останню чергу в умінні створити яскраві образи простого люду, людей провінції. Знаючи досконало побут йоркшірських фермерів, поміщиків, місцевий говір, фольклор, вони майстерно використали діалектний матеріал саме для змалювання представників місцевого населення. Письменниці зуміли зобразити своїх героїв носіями типових рис в їх неповторній розмаїтості. Типовості художніх образів вони досягають перш за все типовістю їх мови, мови соціально-диференційованої, єдністю їх соціально-психологічної характеристики. Ось перед нами епізодичний образ старої служанки Ханни із роману “Джейн Ейр”. Відомо, що мова людини є частиною її характеру. Власне із спокійної бесіди Ханни, бесіди забарвленої діалектно-просторічною лексикою, фразеологією, читач одержує певне уявлення про склад мислення цієї людини, звички, і, нарешті, самобутній характер жителів Йоркшіру. На фоні нейтральної лексики діалектно-просторічні форми у мовній партії цього персонажу набувають певного стилістичного потенціалу, несуть додаткову інформацію стосовно соціального статусу героя, локального колориту; вони відіграють немаловажну роль у створенні враження: аутентичності звучання мови в устах жительки певного регіону: “... і was quite mistn’en in my thoughts of you: but there is so mony cheats goes about, you mun forgie me”... Well, it was hard: but what can a body do? I thought more о ‘ th’ childer nor of myself: poor things! They’ve like nobody to tak’ care on ‘em but me. I'm like to look sharpish.” [II, c.438].

Соціально диференційована мова і інших другорядних персонажів роману - слуг, циганів, кучера і т.д. (гл. XI, ХVIII, ХХVІ, ХХVІІІ, ХХХVІІІ). Основне стилістичне навантаження несуть фонетико-морфологічні діалектизми, завдяки яким відбувається локалізація зображуваного в певних просторових межах.

Діалектно-просторічні форми зустрічаються і в невласне прямій мові, коли автори прагнуть, більш випукло зобразити ту чи іншу точку зору героя. Переходи від авторської оповіді до невласне-прямої мови бувають досить непомітними. Розповідаючи про спогади служанки (гл. ХХІХ), авторка переходить на йоркшірський діалект, звичний для жительки цього регіону: “… and it was, she affirmed, “aboon two hundred year old. - for all it loокed hut a small, humble place, naught to compare wi’ Mr.. Oliver’s grand hall down і’ Morton Vale. But she could remember Bill Oliver's father a journeyman needlemaker; and th' Rivers wor gentry i' th' owd days о’ th’ Henrys, as onybody might see by looking into th' segisters i’ Morton Church vestry”, Still she allowed, “the owd, maister was like other falk-naught mich о’ th’ common was... “ [11, c.439]

Інший роман Ш.Бронте “Шерлі” має багато спільного щодо використання нелітературних форм мови при змалюванні мовних портретів робітників з “Тяжкими часами” Діккенса та “Мері Бартон” і “Північ і південь” Е.Гаскелл. Якщо специфіка розмовної мови в діалогах між головними героїнями не відображена з міркувань надання їх висловлюванням певної стилістичної однорідності, оскільки побутова мова контрастувала б з високим змістом бесід, то мова Уільяма Феррена, свідомого робітника з розвиненим почуттям власної гідності, соціально типізована. Без відповідного діалектно-просторічного матеріалу образ був би знекровленим, художньо-непереконливим. Крім того, в даному разі стилістична функція нелітературної лексики не зводиться лише до соціальної типізації образу; тут вона сприяє підвищенню емоційності мови героя, підкреслює трагізм його становища. Піднесено звучать прості слова відчаю Феррена, звернені до фабриканта Мура: “I've not much faith і’ Moses Barraclough”, said he, “and I would speak a word. to you myseln, Mr