Сторик українського художнього перекладу, глибинний знавець античності, Педагог з великої літери ось хто, завжди надзвичайно скромний, був завжди поруч з нами
| Вид материала | Документы |
- “Бойчук Михайло, 122.85kb.
- Реферат на тему: Бойчук Михайло, 123.4kb.
- Ось I настав цей день прощання зi школою. Попереду незвiдана даль, 465.42kb.
- 5 шляхів до серця дитини, 64.08kb.
- Нові умови, з’явилися нові потреби відродження Української Церкви для формування релігійности, 583.3kb.
- Вишні План "Уродженець краю, де завжди було в шані гумористичне слово", 261.04kb.
- 1 Місце художнього стилю в системі стилів літературної мови, 405.88kb.
- Житлова проблема в Україні завжди була гострою І її вирішення на сьогоднішній день, 87.15kb.
- «Завжди напружено, бо завжди – проти течій», 569.66kb.
- Навчання обдарованих дітей, 131.17kb.
Про те, що Ш.Бронте свідомо використовувала варіанти мови, вказують численні коментарі автора щодо манери висловлювання персонажів, особливостей звучання діалекту і т.д. В одних випадках авторка обмежується лише зауваженням про мову, як, наприклад, в “Джейн Ейр”: They speak with the broadest accent of the distrісt. At present, they and I have a difficulty in understanding each other's language...[II, c. 458]. В інших випадках Ш.Бронте конкретніше зупиняється на відхиленнях від літературної норми. З тонкою іронією змальовує авторка “Шерлі” суперечки між місцевими священиками, які глузують над ірландським акцентом Мелона: inquiring the significatan. of such words, as vele, firrum, hellum, storrum... He menaced. rebellion in the nаmе of his “country”, vented. bitter hatred against English rule [10, с.8-9]. Майстерно користується письменниця діалектом при змалюванні образу поміщика Йорка, лицеміра, який користується мовою залежно від обставин. It will have been remarked. that Mr. York varied a little in his phraseology; now he spoke broad Yorkshire, and anon he expressed himself in very pure English. [10, с.42]… but he reserved his strongest epithets and real race Yorkshire Doric adjectives they were - for the benefit of the. fighting parsons [10, с.368]. У колі освічених людей він розмовляє французькою, італійською мовами, цитує шотландські вірші, проте в домашній обстановці “he usually expressed himself in the Yorkshire dialect, it was because he chose to do so, preferring his native Doric to a more refined vocabulary”, “A Yorkshire burr", he affirmed, “was as much better than a Cockneyslisp, as a bull's bellow than a ratton's squeak!” [10, c.49]. Сповнена гумору розповідь механіка Джо про реакцію лондонської аристократії щодо місцевих звичаїв, діалекту. “We allus speak our minds i’ this country; and them young parsons and grand talk fro’ London is shocked, at wer ‘incivility’, and. we like weel enough to gie’ em summat to be shocked at, ‘cause it’s sport to us to watch ‘em turn uр the whites о’ their een, and spreed out their bits о’ hands, like as they’re flayed wi’ bogards, and then to hear ‘em say, nipping off their words short, like – ‘Dear! dear! Whet seveges? How very corse!” [10, с.58]. У мовних партіях головних героїв діалектна лексика відсутня за винятком тих випадків, коли герої цитують мову носіїв діалекту. Проте є чимало випадків, коли головні герої точно підмічають особливості мови других персонажів, як, наприклад, в гл. ХХV, коли Керолайн розмовляє з матір’ю: “… I like your southern accent: it is so pure, so soft. It has no rugged, burr, no nasal twang, such. as almost every one’ s voice here in the north has...” [10, с. 446].
Вражають багатством мови “Буремні вершини” Е.Бронте. Талант письменниці виявляється найперш у вмінні типізувати мову героїв і досягає цього авторка через діалогічні мову. Кожен персонаж роману має свій “голос”. В одних випадках герої розкриваються через те, про що і як вони розмовляють, в інших через діалог читач дізнається про події, пов’язані з долею героїв. Завдяки використанню різних пластів мови зі сторінок роману встають живі люди вікторіанської доби. Протяжно звучить йоркшірський говір (drawl) у мовних партіях молодого Гертона Ерншо, старої служанки на фермі, конюха і т.д. Однак одним із найбільш вдалих і цікавих щодо використання діалекту є образ старого робітника ферми Джозефа. Саме завдяки використанню висококонцентрованого йоркшірського діалекту Е.Бронте вдалося створити глибоко індивідуалізований і в той же час типовий характер лицеміра, релігійного фанатика. Різко контрастуючи на фоні літературної лексики, просторіччя та діалектизми підсилюють сатиричні нотки в змалюванні цієї похмурої фігури: “It’s noan Nelly!” answered Joseph. “I sudn’t shift for Nelly - nasty ill nowt as shoo is! Thank God! Shoo саnnot state t’ sowl о’ n.ob’ dy! Shoo were niver soa handsome, but what a body mud look at her ‘bout winking. It’s you flaysome, graceless queen that’s witched our lad, wi’ her bold ееn. and her farrard ways - till nay! It fair bursts my heart! He’s fargotten all I’ve done for him, and. made on him, and goan and riven, up a whole sow o’ t’ grandest currant trees i’ t’ garden!” [9. с.584]. Ha відміну від Ш.Бронте Е.Еронте більш скрупульозно відтворює особливості йоркшірського діалекту (звичайно, не претендуючи на точну фіксацію фактів діалекту). Цей факт хвилював Ш.Бронте, коли вона обговорювала питання посмертного видання роману сестри [12, с.425]. Незважаючи на те, що йоркширська вимова могла залишитися незрозумілою на півдні, вона все ж таки залишила текст без змін, оскільки це могло б спотворити образ, а це йшло всупереч стилістичному задуму автора.
Як і в творах Ш.Бронте, в “Буремних вершинах” є чимало випадків вживання діалектного матеріалу у мовних партіях персонажів, які переважно розмовляють літературною мовою. Це цитації реплік або бесід інших людей; почасти вони досить довгі, як, наприклад, у главі X. Вкладає письменниця ці уривки мови простого люду в уста освічених людей, очевидно, з метою більш чіткої передачі способу мислення людей із народу, для яких властиве більш конкретне і образне мислення. Ось місіс Дін, стара служниця, яка розмовляє майже літературною мовою, розповідає про те, що думає Джозеф про події у домі: “… it was Joseph who told me - I met him at Gimmerton: “Nelly’ , he said, ‘we’ s hae a crowner’s guest enow, at ahr folks. One on ‘em’s a’ most getten his fingers out off wi’ hauling t’ others fro’ stickin hisseln loike a cawlf. That’s maister, yah knaw, ‘ats’ soa up o’ going tuh t’ grand ‘sizes...” [9, с.124].
У мові романів сестер Бронте переважають фонетико-морфологічні та синтаксичні діалектизми, у системі голосних спостерігаємо такі закономірності: [eı] переходять в [e] або [æ] - take –tak, make- mak; “...they mun mak’ fresh orderations” [10, с.139]. [Λ] переходить в діалекті в [u]: come - coom, love - luv; [u] звучить в діалекті як [uı:] good - gooid., soon - sooin; звуку [ı:] літературної мови відповідає [eı]: leave - lave, clean - clane, speak - spake; [ :] переходить в [a:] deserve – desarve, certain – sartin, earn - arn; [Λ] в багатьох випадках переходить в [ı] such - sich, much -mich; дифтонг [au] змінюється на [ah] hause - hahse, bound - bahn; дифтонг [λı] звучить як [ı:] die - dee, sight - seegh, night - neeght. В системі приголосних помітна тенденція заміни глухого і дзвінкого альвеолярного міжзубним фрикативним: lantern- lanthern, orderings - ortherings. У діалектній мові персонажів спостерігаємо випадки інших фонетичних процесів, як асиміляції, дисиміляції, епінтез, дієрез і т.д., які виникають внаслідок ритмо-акцентологічних процесів діалекту. Багато із вищезгаданих фонетичних модифікацій можна простежити у короткому уривку монолога Джозефа: “I mun hev my wage and I mun goa! I hed aimed to dee wheare I’d sarved fur sixty years; and I thowt I’d lug my books up into t’garret, and all my bits o’ stuff, and they sud hev t’ kitchen to theiseln; for t’ sake o’ quietness. It were hard to gie up my awn hearthstrum, but I thowt I could do that! ...” [9, с.389].
Щодо граматичних діалектизмів, впадають в око випадки вживання закінчення st у другій особі одн. теп. часу. Закінчення st вживається, як правило, із займенником, thou. Діалектні форми займенників ее, ye, hisseln, theiseln, unsseln, yah, shoo, wer замість our зустрічаються у репліках людей старшого віку: “What more hast thou to say?” he inquired. [10, c.370]. У розповній мові переважують редуковані форми. Замість повних форм of, the, have, from, only, gone, them, with і т.д. вживаються o’, t’, ha’, fro’, оnу, goan, ‘em, wi? “Маister, сооm hither! Miss Cathy’s riven th’ back off Th’ Helmet о’ Salvanon un’ Heathcliff's pawed his fist into t’ first part o’ T’Broad way to Destruction! It’s fair flaysome that ye let ‘em go on this gait. Ech! Th’ owd man wad ha’ laced ‘em properly - but he’s goan!” [9, с.24]. Часто діалектні неправильні дієслова утворюють минулі форми за аналогією з правилами: telled., seed, comed. ‘If ever I seed a seeght loike’ this! May the Lord! [9, с.215]. Розповсюджені діалектні форми модальних дієслів must, might - mun, muh, mud. Форма 3-ї особи одн. теп. часу вживаються у першій особі однини і множини: I’s, we’s. Із синтаксичних особливостей трапляються часті випадки подвійного заперечення, вживання прийменника on замість of. “...noa! that means naught. Hathecliff maks noa ‘count o’ t’ mother, no ye norther; but he’ll hev lad; und I mun tak him - soa now ye knaw!” [9, с.245].
Лексичні діалектизми, які створюють місцевий колорит, зустрічаються рідше в порівнянні з фонетико-граматичними. Відбір локальної лексики проводиться з художнім, смаком, тактом. Головним принципом, яким користувалися сестри Бронте при виборі діалектного матеріалу, були стилістична виразність слова та його поширеність. Експресивна діалектна лексика у мові персонажів підсилює образність і виразність їх висловлювань, передає різноманітні відтінки думки і, таким чином, є у певному розумінні засобом розкриття характеру стосунків між героями. Завдяки своїй конкретній образності лексичні діалектизми несуть більший стилістичні заряд ніж нейтральна літературна лексика. В розмові з Джейн осліплий містер Рочестер називає себе безпомічним калікою, вживаючи діалектне слово lameter, яке можна було чути часто серед селян: “But as you are rich, Jane, you have now, no doubt, friends who will look after you, and not; suffer you to devote yourself to a blind lameter like me?” [11, с.553]. Експресивно-забарвлені лексичні діалектизми інколи вживаються як засіб влучної негативної характеристики: boggard - опудало, nowt – тупа людина, tinkler - циган. Почасти завдяки розповсюдженості слова в певному ареалі або його поетичності автори надають перевагу діалектному слову.
Так, замість літературних eyes, beautiful, child, belly, dull, go, rock, fairly good зустрічаємо een, bonny, bairn, wyme, dree, to frame, to gang, nab, meeterly і т.д. Ось уривок підслуханої розмови між слугами на кухні відносно характеру і зовнішності Джейн: “She’ll happen do better for him nor ony o’ t’ grand ladies”. And again, “If she ben’t one o’ th’ handsomes, she’s noan faal and varry good - natured; and і’ his een she’s fair beautiful, onyhody may see that.” [11, c.571]. Характерним в творчості сестер Бронте є те, що вони ніколи не зловживають діалектним матеріалом. Це виражається в тому, зокрема, що лексичні діалектизми вживаються паралельно з літературними синонімами. Так поряд з діалектними прикметниками cant, fair, gleg, mak’, mimmest - looking, wuthering i т.д. вжиті відповідні їм літературні слова: lively, just, quick, kind, most modest, stormy. Більшість із таких слів стає зрозумілими завдяки лексичному оточенню, хоч інколи автори вважають за потрібне пояснити значення діалектизмів: Wuthering” ‘being a significant provincial adjective, descriptive of the atmospheric tumult to which its station is exposed in stormy weatber. [9, с.2]. Як і в авторській мові, так і в діалозі трапляються діалектні слова, омонімічні літературним - семантичні діалектизми. One step brought us into the family sitting room, without any introductory lobby or passage: they call it here “the house” preeminently [7, c.3].
В авторській мові діалектна лексика вживається дуже обмежено, головним чином, в “осколках” мови персонажів, або у невласне прямій мові. В чисто авторській оповіді нелітературна лексика виділяється лапками або супроводжується зауваженнями, які пояснюють значення слів, звертаючи увагу читача на їх діалектний характер. It was a very gray day; a most; opaque sky, “onding on snaw”, canopied all; [11, c.56]. The old. crone “nichered” a laugh under her bonnet and bandage [11, c.256].
Таким чином, використання діалектно-просторічної лексики у мовних партіях персонажів романів сестер Бронте зумовлене ідейно-художім задумом творів, їх тематикою. Нелітературна лексика є важливим засобом соціальної типізації героїв. За допомогою даної лексики вдалося передати деякі особливості розмовної мови жителів краю, більш рельєфно змалювати специфіку їх побуту.
1. Гражданская 3. Предисловие к роману/ Э.Бронте "Грозовой перевал". М., 1956. 2. Ивашева Б. Английский реалистический роман XIX века в его современном звучании. М., 1974. 3. Пелевина Н.Ф. Стилистический анализ художественного текста. Л., 1980. 4. Тугушева М. Шарлотта Бронте. Очерк жизни и творчества. М., 1982. 5. Knies E.A. The Art of Ch.Brontë. Ohio, 1969. 6. Morgan Ch. Emily Brontë В кн.: The Great Victorians. Vol. 1.L., 1938. 7. Willy М. Emily Brontë’s Wunthering Heights”. L., 1966. 8. West R. Charlotte Brontë. В кн..: The Great Victorians. Vol. 1. L., 1938. 9. Brontë E. Wuthering Heights. N.Y., 1961. 10. Brontë Ch. Shirley. М., 1956. 11. Brontë Ch. Jane Eyre. М., 1968. 12.Gaskell Е. The Life of Charlotte Brontë. L., 1975.
The article is concerned with the stylistic functioning of dialectal words and their peculiarities in the writings of the Brontes. Since the end of the 18th century the socio-linguistic status of colloquial elements, dialectal words underwent reassessment. There is a marked tendency to liberalization and unconventionality in the use of the non-standard language items in literary works. The shift to democratization of the language is obvious in the works of the Victorian writers.
The Brontes made use of the hitherto tabooed dialectal words with the purpose of making their narration locally coloured, pithy. The familiarity with the local vernacular enabled the Brontes to delineate their characters true-to-life. Dialect also serves as powerful means of rendering psychological state of the characters. Phonetic and grammatical dialectal words prevail in dialogues and monologues and lexical dialectal words are used sparingly. Thus the use of dialectal forms is a distinguishing feature of the Brontes’ style.
О.Павлишенко,