Впровадження ects в українських університетах: Методичні матеріали. Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка, 2006. 56 с
| Вид материала | Документы |
- Національний Університет "Львівська Політехніка", 313.77kb.
- Методичні рекомендації 12 Вимоги до звітних документів 13 Форми І методи контролю, 325.39kb.
- Соціологія парламентаризму плани та методичні вказівки для підготовки контрольної роботи, 262.26kb.
- Політологія плани та методичні вказівки для підготовки контрольної роботи студентами, 507.34kb.
- Методичні вказівки І завдання, 557.45kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1563.62kb.
- Методичні вказівки, 442.88kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1068.44kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1259.1kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1080.17kb.
ПРИКЛАД 2
Назва модуля / навчальної дисципліни Електромеханічні перехідні процеси в електричних системах
Тип дисципліни (напр. нормативна, вибіркова тощо) Вибіркова навчальна дисципліна
Рівень модуля / навчальної дисципліни Бакалавр
Кількість кредитів ECTS 4,5 кредити ECTS (прогнозований робочий час студента: 135 годин)
Компетенції, які слід розвинути в студента:
1. Розуміння причин та можливих наслідків електромеханічних явищ.
2. Здатність вибрати оптимальний метод дослідження та створити математичну модель.
3. Здатність створити програму досліджень та реалізувати її.
4. Розуміння суті фізичних явищ під час перехідних процесів.
5. Вміння застосовувати практичні критерії стійкості для аналізу процесів
6. Здатність приймати технічні рішення для підвищення стійкості роботи електричних систем
| Результати навчання | Навчальна діяльність | Розрахований робочий час студента (год.) | Оцінювання |
| Розуміти та знати фізичні явища в перехідних режимах електричних систем з електричними машинами. Розуміти та розрізняти вплив параметрів елементів та параметрів режиму потужністю і кутом вибігу роторів | Лекція 1: Поняття та енергетичне тлумачення стійкості електричних систем | 2 год. | (15%) |
| Лекція 2: Кутова характеристика електропередачі. Ідеальна та дійсна межа потужності. | Згод. | ||
| Вивчення та доповнення матеріалу лекцій, підготовка до практичної роботи | 5 год. | ||
| Практичне заняття 1: Розрахунок межі потужності електропередачі | 2 год. | ||
| Підготовка до лабораторної роботи | Згод. | ||
| Лабораторна робота 1: Аналіз статичної стійкості некерованого синхронного генератора електропередачі. | 4 год. | ||
| Лекція 3: Аналіз статичної стійкості електропередачі методом малих коливань. | 2 год. | ||
| Розуміти вплив автоматичних регуляторів на запас стійкості роботи електропередачі Вміти створювати математичні моделі електромеханічних систем на основі рівнянь їх електромагнітного та електромеханічного стану в перехідних режимах роботи. Розуміти та вміти застосовувати практичні інженерні критерії стійкості електричних систем Розуміти та вміти застосовувати статичні характеристики та поняття регулювального ефекту навантаження для аналізу статичної стійкості комплексних вузлів. | Лекція 4: Аналіз статичної стійкості синхронного генератора електропередачі з АРЗ пропорційної дії | Згод. | (35%) |
| Вивчення та доповнення матеріалу лекцій, підготовка до практичної роботи | 5 год. | ||
| Практичне заняття 2: Застосування критерію Гурвіца для аналізу статичної стійкості електропередачі. | 2 год. | ||
| Підготовка до лабораторної роботи | Згод. | ||
| Лабораторна робота 2: Вибір коефіцієнта підсилення регулятора збудження пропорційної дії для синхронного генератора електропередачі. | 4 год. | ||
| Лекція 5: Основи аналізу статичної стійкості синхронного генератора з АРЗ сильної дії. | 2 год. | ||
| Лекція 6: Метод D-розбиття для виявлення умов стійкості роботи синхронного генератора електропередачі, і вибору коефіцієнта підсилення регулятора. | Згод. | ||
| Вивчення та доповнення матеріалу лекцій, підготовка до практичної роботи | 5 год. | ||
| Практичне заняття 3: Вибір коефіцієнта підсилення регулятора збудження сильної дії для синхронного генератора електропередачі. | 2 год. | ||
| Підготовка до лабораторної роботи | Згод. | ||
| Лабораторна робота 3: Технічні засоби та режимні заходи з підвищення запасу статичної стійкості СГ електропередачі. | 4 год. | ||
| Лекція 7: Методи аналізу динамічної стійкості СГ електропередачі. | 2 год. | ||
| Лекція 8: Основи аналізу динамічної стійкості СГ з АРЗ | Згод. | ||
| Вивчення та доповнення матеріалу лекцій, підготовка до практичної роботи | 5 год. | ||
| Практичне заняття 4: Розрахунок граничного кута вибігу ротора та часу вимкнення трифазного і несиметричних КЗ в електропередачі з умов збереження стійкості її роботи | 2 год. | ||
| Розуміти вплив параметрів асинхронного двигуна та електромережі живлення на стійкість його роботи. | Підготовка до лабораторної роботи | Згод. | (5%) |
| Лабораторна робота 4: Технічні засоби та режимні заходи з підвищення запасу динамічної стійкості СГ електропередачі | 4 год. | ||
| Виконання і оформлення розрахункової роботи «Розрахунок стійкості передачі електричної енергії» | 12 год. | Звіт (10%) | |
| | Лекція 9: Статичні характеристики потужності основних видів навантаження електричних систем. | 2 год. | (29%) |
| Вміти оцінити допустимість прямого пуску та само запуску потужного асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором, що живиться від електромережі співмірної потужності. | Лекція 10: Критерії статичної стійкості асинхронного двигуна у вузлі навантаження. | Згод. | |
| Вивчення та доповнення матеріалу лекцій, підготовка до практичної роботи | 5 год. | ||
| Практичне заняття 5: Розрахунок критичних параметрів асинхронного двигуна. | 2 год. | ||
| Підготовка до лабораторної роботи | Згод. | ||
| Лабораторна робота 5: Статичні характеристики та практичні критерії статичної стійкості вузла комплексного навантаження | 4 год. | ||
| Вміти вибрати практичні засоби та прийняти практичні заходи з підвищення запасу стійкості роботи джерел електроенергії та навантаження | Лекція 11: Явище лавини напруги у вузлі навантаження. | 2 год. | |
| Лекція 12: Динамічна стійкість вузла навантаження електропостачальної системи. | Згод. | ||
| Вивчення та доповнення матеріалу лекцій, підготовка до практичної роботи | 5 год. | ||
| | Практичне заняття 6: Розрахунок режимів прямого пуску та само запуску асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором. | 2 год. | |
| | Підготовка до лабораторної роботи | Згод. | |
| | Лабораторна робота 6: Засоби підвищення запасу стійкості вузлів навантаження електричних систем. | 4 год. | |
| | Виконання і оформлення розрахункової роботи «Розрахунок стійкості вузла навантаження» | 8 год. | Звіт (6%) |
| | Складання екзамену | Згод. | |
| | | 135 год. | 100 |
3.3. Навчальна програма Євробакалавра з хімії
Навчальна програма Євробакалавра з хімії розроблена учасниками Європейської Хімічної Тематичної Мережі в рамках проекту tuning (Налаштування освітніх структур в Європі). Ця програма схвалена в 2003 році Європейською Асоціацією Хімічних та Молекулярних Наук, а також в 2004 році - Болонським семінаром "Вивчення хімії в європейському освітньому просторі". На сьогодні ця програма є єдиною до кінця розробленою програмою євробакалавра, яка впроваджується в багатьох навчальних закладах Європи. Програма розроблена під 3-річний термін навчання (180 кредитів), але може бути використана як навчальними закладами із 4-річною бакалаврською програмою (240 кредитів), так і для програм інших напрямків (наприклад - біохімія, біотехнології), які мають в основі глибоке вивчення хімії.
Ми наводимо скорочений опис цієї програми з метою показати на конкретному прикладі, яким чином відповідно до Дублінського дескриптора формулюються результати навчання /компетенції та на їх основі формується змістова частина навчальної програми у вигляді модулів та системи розподілу кредитів.
Повний опис програми Євробакалавра з хімії, а також рекомендації щодо програми другого та третього циклів можна знайти на сайті ideusto.org/tuningeu/
У відповідності до Дублінського дескриптора (www.jqi.org) ступені бакалавра присвоюються студентам, які:
• показали знання та розуміння у певній галузі освіти, яку вони здобули на базі
загальної середньої освіти і яка для них стала наступним щаблем (циклом) освіти, що дозволяють за допомогою підручників вищої школи орієнтуватися у найновіших досягненнях у відповідній галузі знань;
• уміють застосовувати свої знання та розуміння у такий спосіб, що вказує на професійний підхід до праці чи фаху, та володіють компетенціями, про які свідчать уміння формулювати та аргументувати фахові судження і розв'язувати задачі у відповідній галузі знань;
• уміють збирати та інтерпретувати важливі дані (зазвичай у межах своєї галузі освіти) та на їх основі робити певні висновки з урахуванням відповідних соціальних, наукових та етичних аспектів;
• уміють передавати інформацію, думки, проблеми та розв'язки як фаховим так і нефаховим аудиторіям;
• набули тих навчальних навичок, що необхідні їм для того, щоб із високим ступенем автономності продовжувати подальше навчання.
Євробакалавр з хімії повинен, за умови, що його успішність відповідала необхідному стандарту, бути здатним продовжувати свою вищу освіту або у своєму навчальному закладі, в якому отримав перший ступінь, або в іншому еквівалентному навчальному закладі своєї рідної країни, або в еквівалентній інституції іншої європейської країни.
— Результати навчання: знання в предметній галузі
Запропоновано, щоб усі програми забезпечували студентам добре знання таких головних аспектів хімії:
• Головні аспекти хімічної термінології, номенклатури, умовних позначень та одиниць.
• Головні типи хімічних реакцій та пов'язані з ними основні характеристики.
• Принципи і процедури, що використовуються у хімічному аналізі, та опис властивостей хімічних сполук.
• Основні методики досліджень структури, включаючи спектроскопію.
• Характеристики різних станів матерії та теорії, що використовуються для їх опису.
• Принципи квантової механіки та їх застосування до опису структури й властивостей атомів та молекул.
• Принципи термодинаміки та їх застосування до хімії.
• Кінетика хімічних перетворень, включаючи каталіз; інтерпретація механізмів хімічних реакцій.
• Характерні властивості елементів та їх сполук, включаючи зв'язки та тенденції в межах груп "Періодичної таблиці".
• Структурні риси хімічних елементів та їх сполук, включаючи стереохімію.
• Властивості аліфатичних, ароматичних, гетероциклічних та органометалічних сполук.
• Природа та поведінка функціональних груп в органічних молекулах.
• Головні синтетичні шляхи в органічній хімії, включаючи функціональні групові
взаємоперетворення та утворення зв'язків вуглець - вуглець та вуглець -гетероатом.
• Зв'язок між об'ємними властивостями та властивостями окремих атомів і молекул, включаючи макромолекули (природні та штучні), полімери та інші споріднені матеріали.
• Структура і реакційна здатність важливих класів біомолекул та хімія важливих
біологічних процесів.
— Результати навчання: практичні уміння та навички
На рівні євробакалавра від студентів очікують вироблення у собі широкого діапазону різних практичних умінь та навичок, які можна розділити на три категорії:
1. Пізнавальні уміння та навички, пов'язані з хімією, тобто, вміння й навички, пов'язані з інтелектуальними завданнями, включаючи розв'язування задач.
2. Практичні навички, пов'язані з хімією, наприклад, навички, пов'язані з проведенням лабораторних робіт.
3. Споріднені навички, що можуть виробитися у контексті хімії і мають загальну природу й можуть застосовуватися у багатьох інших контекстах.
Основні уміння та навички, якими, як очікується, студенти повинні оволодіти після закінчення програми євробакалавра з хімії:
1. Пізнавальні уміння та навички, пов'язані з хімією:
1.1. Уміння показувати знання та розуміння суттєвих фактів, понять, принципів та теорій, пов'язаних з вищенаведеними напрямками.
1.2. Уміння застосовувати такі знання та розуміння до розв'язання якісних та кількісних задач знайомої природи.
1.3. Навички в оцінюванні, інтерпретуванні та синтезі хімічної інформації і даних.
1.4. Уміння розпізнавати та імплементувати хорошу науку і практику вимірювань.
1.5. Навички презентування наукового матеріалу та аргументів у письмовій та усній формі фаховій аудиторії.
1.6. Навички виконання обчислень та обробки даних, пов'язані з хімічною інформацією та даними.
2. Практичні навички, пов'язані з хімією:
2.1. Навички безпечного поводження з хімічними матеріалами, враховуючи їхні фізичні та хімічні властивості, включаючи будь-які специфічні небезпеки, пов'язані з їх використанням.
2.2. Навички, необхідні для проведення стандартних лабораторних процедур та використання інструментарію в синтетичній та аналітичній роботі стосовно і органічної, і неорганічної систем.
2.3. Навички у моніторингу, шляхом спостереження та вимірювання, хімічних властивостей, подій або змін та їх систематичне й надійне реєстрування та документування.
2.4. Уміння як інтерпретувати отримані дані спостережень і вимірювань в аспекті їхнього значення, так і пов'язувати їх з відповідною теорією.
2.5. Уміння оцінювати ризики використання хімічних речовин та лабораторних процедур.
3. Споріднені навички:
3.1. Навички спілкування, що охоплюють і письмові, і усні види спілкування, однією з основних європейських мов (англійською, німецькою, італійською, французькою, іспанською) як і мовою своєї країни.
3.2. Навички розв'язання задач, пов'язаних з якісною й кількісною інформацією.
3.3. Основи математики й вміння виконувати обчислення, включаючи такі аспекти як аналіз помилок, оцінювання порядку величини та правильне вживання одиниць.
3.4. Навички пошуку інформації з первинних та вторинних джерел, включаючи комп'ютерний пошук.
3.5. Навички роботи з інформаційними технологіями, як наприклад, користування текстовими редакторами та електронними таблицями, завантаження та зберігання даних, користування Інтернетом для потреб своєї предметної області.
3.6. Навички міжособистісних стосунків, включаючи уміння взаємодіяти з іншими людьми та працювати у команді.
3.7. Навички навчання, потрібні для професійного розвитку.
— Зміст навчальної програми
Рекомендується, щоб матеріал курсу євробакалавра був поданий у модульній формі, причому модулі повинні відповідати принаймні 5 кредитам. Заохочується використання подвійних чи навіть потрійних модулів, наприклад, для бакалаврської дипломної роботи чи її еквіваленту, що вимагає 15 кредитів. Отже, ступеневий курс не повинен мати більше, ніж 34 модулі, але цілком природно, може мати менше. Треба пам'ятати, що 34 модулі вимагають більше, ніж 10 екзаменів у рік. За винятком бакалаврської дипломної роботи буде логічним визначати модулі як обов'язкові, напівобов'язкові (коли від студента вимагається вибрати один або більше модулів з обмеженого кола) та вибіркові (коли студент може вибрати один чи кілька модулів із набагато ширшого кола).
Хоча навчальні заходи треба заохочувати ламати традиційні бар'єри між назвами хімічних дисциплін, ми усвідомлюємо, що цей процес не завжди відбуватиметься швидко. Тож нижче ми зберігаємо традиційну класифікацію.
Обов'язкові модулі з хімії будуть стосуватися такого:
• Аналітична хімія.
• Неорганічна хімія.
• Органічна хімія.
• Фізична хімія.
• Біологічна хімія.
Залежно від структури професорсько-викладацького складу факультету (департаменту) напівобов'язкові модулі матимуть справу з такими предметами:
• Комп'ютерна хімія.
• Хімічна технологія.
• Макромолекулярна хімія.
• Біохімія.
• Біофізика.
Нехімічні модулі будуть з математики, фізики та біології. Можна очікувати, що обов'язковими будуть модулі з математики та фізики.
Практичні курси можна організовувати як окремі модулі або як інтегровані модулі. Обидві альтернативи мають переваги й недоліки: якщо їх організувати як окремі модулі, то практичний зміст ступеневого курсу буде більш прозорим. Інтегровані модулі дають кращі можливості для синхронізації теорії та практики.
Модулі, що відповідають загальній кількості щонайменше 150 кредитів (включаючи бакалаврську дипломну роботу) повинні мати справу з хімією, фізикою, біологією або математикою.
Проекти, що ведуть до написання бакалаврської дипломної роботи, можуть цілком допустимо включати командну роботу, оскільки це важливий аспект можливості працевлаштування, на який часто не звертають уваги у традиційних ступеневих курсах з хімії.
— Розподіл кредитів
Кожен окремий навчальний заклад, звичайно, прийматиме своє власне рішення стосовно розподілу кредитів між обов'язковими, напівобов'язковими та вибірковими модулями. Проте, необхідно буде визначити "осердя" у формі рекомендованої мінімальної кількості кредитів для головних дисциплін, рівно ж як і для математики та фізики. Це "осердя" не повинно бути ні занадто велике, ні занадто мале, і з огляду на наявні у Європі підходи добрим компромісом виглядає обсяг у 50% загальної кількості кредитів, тобто, 90 з 180. Ці 90 кредитів охоплять:
• Аналітичну хімію.
• Неорганічну хімію.
• Органічну хімію.
• Фізичну хімію.
• Біологічну хімію.
• Фізику.
• Математику.
Іншими словами, 90 кредитів утворюють "осердя" ступеневого курсу.
Що стосується напівобов'язкових модулів з хімії, то рекомендовано, щоб залежно від структури факультету (департаменту) студенти вивчали принаймні три додаткові споріднені з хімією піддисципліни: наприклад, біологію, теоретичну / комп'ютерну хімію, хімічну технологію, молекулярну хімію. Кожна з них повинна відповідати щонайменше п’яти кредитам.
У багатьох навчальних закладах, напевно, сприятливо поставляться до додаткових напівобов'язкових та вибіркових модулів: це можуть бути модулі з хімії, але їх також можна брати з будь-яких інших предметів, визначених відповідними правилами.
Мовні модулі (самостійні чи інтегровані) часто будуть напівобов'язкових, оскільки євробакалавр повинен добре володіти другою основною європейською мовою (до яких належать англійська, німецька, італійська, французька та іспанська) рівно ж як і мовою своєї рідної країни.
Загалом із 180 можливих кредитів 90 кредитів призначають на осердя, 15 кредитів - на бакалаврську дипломну роботу, 15 кредитів - на напівобов'язкові модулі, а 60 кредитів (ЗО з яких можуть бути за модулі, що не стосуються хімії, математики, фізики чи біології) вільно призначає навчальний заклад (або у тих випадках, коли навчальний заклад пропонує індивідуальні програми) вибирає сам студент.
— Модулі та мобільність
Важливою рисою кваліфікацій євробакалавра має бути мобільність. Мобільність буде можливою лише на другому і третьому роках, але вона буде непотрібно обмеженою, якщо навчальні заклади визначать високу частку модулів даної програми як такі, що є "нетрансферабельні", тобто їх треба проходити у своєму навчальному закладі. Тож по можливості як "нетрансферабельні" рекомендутєься розглядати лише модулі першого року навчання.
Модулі або дисципліни повинні бути повністю описані згідно із вимогами ects. Таким чином, для кожної одиниці курсу необхідна така інформація:
• Титул курсу.
• Код курсу.
• Тип курсу.
• Рівень курсу.
• Рік навчання.
• Семестр/триместр.
• Кількість виділених кредитів (базованих на робочому навантаженні).
• Прізвище лектора.
• Мета курсу (очікувані результати навчання на виході та компетенції, яких треба набути).
• Передумови.
• Зміст курсу.
• Рекомендована література.
• Методи викладання.
• Методи оцінювання.
• Мова викладання.
— Методи викладання та навчання
Хімія - незвичайний предмет у тому сенсі, що студент повинен не тільки вивчати, розуміти й застосовувати фактичний матеріал, але й витрачати значну частину своїх студій на практичні курси з "ручними" дослідами, тобто, в ній присутні важливі елементи "ручної роботи". Практичні курси повинні відігравати важливу роль в університетській хімічній освіті, незважаючи на фінансові обмеження, зумовлені становищем окремих навчальних закладів.
В курсі євробакалавра має бути елемент науково-дослідної роботи; тож вищезгадана бакалаврська дипломна робота є настійно рекомендованою ланкою євробакалавра. Вона важлива не тільки для тих, хто хоче продовжувати навчання на здобуття вищих ступенів, а й для тих, хто полишає систему (вищої освіти) з першим ступенем, для тих, кому важливо мати особистий безпосередній досвід науково-дослідної роботи.
Можливою альтернативою бакалаврській дипломній роботі можна вважати виробничу практику; таку практику необхідно організувати так, щоб виразно задокументувати її результати на виході і щоб її можна було оцінити у кредитах.
Лекції треба доповнювати мультимедійними навчальними методиками а також заняттями з розв'язання задач. Такі прийоми створюють ідеальну платформу для навчання у менших групах, і бажано, щоб навчальні заклади розглянули можливість запровадження систем кураторів груп.
— Процедури оцінювання та критерії успішності
Оцінювання успішності студентів буде базуватися на комбінації наступного:
• Письмові екзамени.
• Усні екзамени.
• Лабораторні звіти.
• Вправи з розв'язання задач.
• Усні презентації.
• Бакалаврська дипломна робота.
• Документація з виробничої практики.
Додаткові чинники, які можна враховувати при оцінюванні успішності студента, можна вивести з: літературних оглядів та оцінювання даних, спільної праці й підготовки та демонстрація постерів з результатами дипломної або іншої роботи.
Оскільки програми євробакалавра базуються на кредитах, то оцінювання знань треба проводити екзаменами в кінці кожного семестру. З міркувань об'єктивності, очевидно, письмові екзамени переважатимуть над усними; вони також допускатимуть "іншу думку" у разі незгоди між екзаменатором і студентом. Екзамени не повинні бути занадто довгі: нормою можуть бути екзамени тривалістю 2-3 години. Екзаменаційні питання, наскільки можливо, повинні мати характер розв'язання задач, проте у деяких випадках можуть підходити питання типу написання есе, причому треба уникати питань, відповідь на які можна дати на основі простого зубріння.
Питання повинні бути складені так, щоб вони охоплювали такі аспекти:
• База знань.
• Концептуальне розуміння.
• Вміння розв'язувати задачі.
• Експериментальні та споріднені навички.
• Трансферабельні навички.
Оцінки за екзаменаційні роботи повинні виставлятися анонімно, а студентові, де можливо, треба забезпечити зворотний зв'язок у формі "зразків відповідей".
Програма євробакалавра також коротко описує питання шкали оцінок, додатку до диплому та забезпечення якості знань.
3.4. Порівняльна таблиця шкал оцінювання
| Оцінка ЄСПК | Процент студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки | Визначення ЄСПК | Система оцінювання Національного університету "Львівська політехніка" | Рекомендована система оцінювання згідно із Наказом МОІНУ № 48 від 23.01.2004р. |
| А | 10 | ВІДМІННО — відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок | 88-100 (відмінно) | 90-100 (відмінно) |
| В | 25 | ДУЖЕ ДОБРЕ - вище середнього рівня з кількома помилками | 80 - 87 (добре) | 75 - 89 (добре) |
| С | 30 | ДОБРЕ — в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок | 71 -79 (добре) | |
| D | 25 | ЗАДОВІЛЬНО - непогано, але зі значною кількістю недоліків | 61-70 (задовільно) | 60 — 74 (задовільно) |
| Е | 10 | ДОСТАТНЬО — виконання задовільняє мінімальні критерії | 50 — 60 (задовільно) | |
| FX | | НЕЗАДОВІЛЬНО - потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік | 26 - 49 (незадовільно із можливістю повторного складання іспиту) | 35 - 59 (незадовільно із можливістю повторного складання іспиту) |
| F | | НЕЗАДОВІЛЬНО - необхідна серйозна подальша робота | 00 - 25 (незадовільно із обов'язковим повторним вивченням модуля) | 00 - 34 (незадовільно із обов'язковим повторним вивченням модуля) |
3.5. Корисні запитання та відповіді
1. Чи повинні однакові модулі, які використовуються в різних навчальних програмах, мати однаковий кредитний вимір?
Так, якщо модуль є насправді однаковим, то він повинен мати однаковий кредитний вимір незалежно від навчальної програми, в якій він вивчається. Але можливо, коли модулі, що мають подібні результати навчання, вимагають різного часу для їх засвоєння в різних навчальних програмах, оскільки різняться попередні знання студентів, а також може різнитися вибір обсягу навчальних матеріалів, необхідних для засвоєння модуля.
2. Чи може навчальна програма містити понад 60 кредитів?
У виключних випадках, коли навчальна програма за часовим обсягом явно перевищує 1500-1800 годин, академічний рік може містити понад 60 кредитів. Це повинно бути детально обґрунтовано та міститися в Інформаційному пакеті. Наприклад, програма, розрахована на 52 тижні роботи (без канікул), може містити 75 кредитів. Але ні "висока інтенсивність", ні "спеціальна якість" навчальної дисципліни не є підставою для надавання додаткових кредитів.
3. Чи може студент, який навчається за кордоном та здає екзамени, бути зобов'язаним перездавати ці екзамени в своєму університеті?
Ні, часта результати навчання за кордоном (включаючи здані екзамени та інші форми оцінювання) є еквівалентними часу та результатам навчання в своєму університеті.
4. Яким є ідеальний кредитний вимір для модуля/навчальної дисципліни?
Це визначається викладачем, чи навчальною комісією. Але рекомендується, щоб кредитний вимір не був занадто малим, бо це призводить до подрібнення навчальної програми. Він також не повинен бути занадто великим, щоб уникнути модулів, невиконання яких блокує навчальний процес.
5. Чи існує зв'язок між кредитами ects і рівнем чи складністю розділу курсу?
Немає жодного зв'язку між цими двома поняттями. Рівень розділу курсу не може визначатися кредитами ects. У ects рівень розділу курсу описується в інформаційному пакеті закладом, що запрошує. Там ви знайдете інформацію про цілі й завдання курсу, необхідні знання, якими повинен володіти студент, методи, що застосовуються у процесі викладання та навчання, форму оцінювання і опис змісту курсу. Ці елементи доповнюються, де необхідно, особистими контактами між викладачами. Все це допомагає студентові і координаторові від закладу, що скеровує, оцінити придатність конкретного розділу курсу до перезарахування, і рівня, на якому це буде визнаватися навчальною програмою. До повної компетенції викладачів відноситься оцінювання навчального навантаження, а таким чином і розподілення кредитів. Однак курс вищого рівня не повинен містити в собі більше кредитів ects, ніж той, що є на нижчому рівні, лише через його рівень.
6. Чи існує зв'язок між кредитами ects та кількістю аудиторних годин?
У найпростішому випадку, - так, існує, але пам'ятайте, що кредити ects не базуються на самих аудиторних годинах, а на загальному навчальному навантаженні, яке генерує аудиторні години. Коли один рік навчальної програми у закладі повністю складається з традиційних лекцій, консультацій та іспитів, цілком імовірно, що аудиторні години безпосередньо пов'язані із навчальним навантаженням студента і, отже, з кредитами ects для кожного розділу курсу. Сама природа стосунків може змінюватися у ході програми; це буде очевидним, якщо наступні роки програми матимуть різну кількість аудиторних годин, хоч кожен рік має становити 60 кредитів ects. Сусідні навчальні заклади, які навчають студентів з різними здібностями, можуть вибирати різні методи навчання, наприклад один заклад може викладати 5-кредитний блок програми, а саме: 24 години на лекції, 6 годин на консультацій і 60 годин на самостійну роботу перед перевіркою й екзаменами, тоді як інший заклад може викладати той самий 5-кредитний блок протягом 24 лекційних годин, 36 годин консультацій і 30 годин самостійної роботи. Обидва заклади у цьому прикладі досягають порівнюваних результатів з таким самим навчальним навантаженням і призначають таку саму кількість кредитів ects, навіть незважаючи на те, що кількість аудиторних годин дуже відрізняється.
Складніше, коли курс включає в себе великі блоки аудиторного часу, присвяченого контрольованій лабораторній роботі чи заняттям з проектування. Зрозуміло, що обсяг роботи, виконаний за одну з цих аудиторних годин, не є таким самим, як протягом однієї традиційні лекційні години, і було б неправильно переводити це у кредити ects так, ніби робота є однаковою. Лабораторну годину варто оцінювати міжчетвертю і половиною лекційної години, залежно від прийнятої практики у закладі. Коли робота над дипломною роботою, значною мірою, не контролюється, найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто мислити "тижнями", а не "годинами".
7. У чому полягає відмінність між призначенням кредитів для розділів курсу і присвоєнням кредитів студентам?
Кредити ects призначаються для розділів програми, але присвоюються лише студентам, які успішно завершили навчання, задовольнивши всі необхідні вимоги стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ects просто за відвідування занять, чи проведення часу за кордоном - вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у закордонному закладі, щоб продемонструвати, що вони виконали заявлені навчальні завдання для даного розділу навчальної програми. Процедура оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів, таких, як презентації на семінарах, інформацію про які необхідно включити в інформаційний пакет.
8. Яким є взаємозв'язок між результатами навчання та компетенціями?
Результати навчання навчальної програми, або модуля формулюються в термінах компетенцій. Наприклад, в області фізики:
- наприкінці вивчення модуля студент повинен вміти описати та пояснити функції базових елементів та пристроїв оптоелектроніки, оптичних провідників, рідкокристалічних моніторів, біполярних та поверхневого ефекту транзисторів, світлових діодів;
Приклад формулювання результатів навчання у вигляді родових компетенцій:
- наприкінці вивчення модуля студент повинен вміти продемонструвати використання навичок інформаційного пошуку для первинних та вторинних інформаційних ресурсів, включаючи пошук інформації через он-лайнові комп'ютерні пошукові системи.
9. В чому полягає різниці між "Описом навчальних досягнень" та Додатком до диплому?
Додаток до диплому є тісно пов'язаним із здобутим навчальним ступенем та кваліфікацією. Він супроводжує диплом про здобуту освіту та кваліфікацію та охоплює повну навчальну програму. Додаток до диплому друкується згідно із міжнародним стандартом формату та містить інформацію про всі види навчальних діяльностей, необхідних для отримання освітнього ступеня. В цьому сенсі він є сумою всіх "Описів навчальних досягнень", отриманих студентом протягом виконання навчальної програми. Рекомендується включення заключного "Опису навчальних досягнень" в додаток до диплому під пунктом 4.3.
3.6.
Форми ECTS документів
ECTS - EUROPEAN CREDIT TRANSFER AND ACUMULATION SYSTEM