Впровадження ects в українських університетах: Методичні матеріали. Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка, 2006. 56 с

Вид материала

Документы

Содержание Шкала оцінювання ECTS Деякі додаткові зауваження Шкала оцінювання ects Координатори ECTS 1.2. Болонський процес та ECTS Цілі всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів Суть всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів Кредити у всеєвропейській системі Кредити та їх рівні Кредити та забезпечення якості 2. Заходи щодо впровадження ECTS в університетах України 1 етап. Впровадження ECTS як системи трансферу кредитів 2 етап. Впровадження ECTS як системи накопичення кредитів

Подобный материал:

• Національний Університет "Львівська Політехніка", 313.77kb.
• Методичні рекомендації 12 Вимоги до звітних документів 13 Форми І методи контролю, 325.39kb.
• Соціологія парламентаризму плани та методичні вказівки для підготовки контрольної роботи, 262.26kb.
• Політологія плани та методичні вказівки для підготовки контрольної роботи студентами, 507.34kb.
• Методичні вказівки І завдання, 557.45kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1563.62kb.
• Методичні вказівки, 442.88kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1068.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1259.1kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка», 1080.17kb.

Опис навчальних досягнень

Опис навчальних досягнень ("Академічна довідка") за формою ects (Transcript of Records) використовується для задокументування виконання студентом навчального навантаження протягом певного періоду із зазначенням вивчених навчальних дисциплін (модулів), отриманих кредитів, оцінок в локальній системі оцінювання та системі ects. Отже, опис відображає як кількість виконаної навчальної роботи, так і якість засвоєння матеріалу. Структури опису навчальних досягнень українською та англійською мовами наведені в Додатку.

Описи навчальних досягнень використовуються студентами у двох ви­падках: при виїзді на навчання (опис видається місцевим університетом) та при поверненні після навчання за кордоном (опис видається закордонним універси­тетом). Підписані копії Опису повинні бути представлені всім залученим сторонам: місцевому навчальному закладу, закордонному навчальному закладу і студентові.

Описи навчальних досягнень студентів, які вирушають навчатися за про­грамою ects, готуються місцевим університетом і повинні включати повний перелік всіх навчальних дисциплін та оцінок попередньої вищої освіти. Опис повинен до­даватися до студентської заяви-анкети, яка надсилається до закладу, в якому студент має намір проходити навчання.

Деякі пункти, які ще не можуть бути заповненими в момент підготовки заяви (наприклад, оцінки поточного навчального року), можуть заповнюватися пізніше.

Наявність "Опису навчальних досягнень" до того, як студент вирушає за кордон, полегшує залучення до закордонної програми. Це допомагає коорди­наторам ects закордонного університету визначити, чи відповідний рівень всіх предметів в програмі навчання, яка є запропонована в анкеті-заяві, і чи всі пере­думови були дійсно виконані.

Після завершення програми навчання за кордоном студент отримує інший Опис навчальних досягнень (за такою ж формою), що видається закордонним університетом та описує навчальні здобутки студента протягом відрядження.

Опис навчальних досягнень забезпечує стандартизований формат опису всіх видів навчальної діяльності, виконаних студентом. Він є важливим інстру­ментом для академічного визнання результатів навчання. Тому надзвичайно важ­ливо, хто є відповідальним за підготовку Опису, і яким чином його виготовляють та пересилають. Навчальні заклади повинні надавати особливу увагу підготовці академічного та адміністративного персоналу для роботи із Описами навчальних досягнень.

— Шкала оцінювання ECTS

Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак у Європі співіснують багато різних систем оцінювання. Тому питання перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів - учасників ects:

а) 3 одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в одній країні від іншої, від одного предмета до іншого, від одного навчального закладу до іншого;

б) 3 іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів

В результаті Європейська комісія скликала групу експертів для визна­чення спірних питань. Інформація, коментарі та статистичні дані, представлені 80 з 84 навчальних закладів-учасників ects у той час, були прийняті до уваги для того, щоб відпрацювати запропоновану шкалу оцінювання ects. Всі групи пред­метів були узгоджені з використанням шкали оцінювання ects для того, щоб пере­вірити її ефективність.

Шкала оцінювання ects (Grading Scale) була розроблена для того, щоб допомогти навчальним закладам перенести оцінки, виставлені іншим уні­верситетом. Вона представляє додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні оцінки. Вищі навчальні заклади приймають власні рішення, щодо використання шкали оцінювання у своїй власній системі.

Шкала оцінювання ects є основана на концепції поділу студентів на достатньо широкі групи за результатами перевірки знань в наступний спосіб. Спо­чатку всі студенти діляться на дві групи: ті, що оцінені успішно, та ті, що не пройшли випробування. Студенти першої групи розподіляються на 5 підгруп: кращі 10% отримують оцінку А, наступні 25% - оцінку В, наступні 30% - оцінку С, наступні 25% - оцінку D, решта 10% - оцінку Е. Студенти, які не пройшли випробування (не здали успішно іспит), розподіляються на 2 підгрупи: fx - необхідно додатково попрацювати та перездати іспит, f- повторити вивчення даної навчальної дисцип­ліни.

— Деякі додаткові зауваження:

• Неможливо чітко окреслити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих

студентів. Статистичні дані повинні бути поєднані із реалістичним описовим підходом.

• Інформація, представлена оцінкою ects, пов'язує роботу одного студента із

роботою інших студентів групи. Зрозуміло, що студент високого рівня у групі низького рівня очевидно отримає вищу оцінку, ніж якби він виконував загальну роботу; як і студент, який відвідує описові курси, опиниться у невигідному для себе становищі у закордонному закладі, який акцентується на математичних навичках. Жодна шкала оцінювання не вирішить цієї проблеми: інформація, яка перенесена на перелік оцінок дисциплін, повинна представити те, що дійсно сталось, а не те, що могло би статись.

• Для статистичного оцінювання згідно із запропонованою ects методикою важливою є кількість студентів в потоці, що позитивно пройшли оцінювання. Ре­комендується, щоб вона була не меншою ЗО осіб, У випадку меншої кількості студентів можливим є встановлення рейтингу студентів (поділу на їх 5 підгруп) на основі узагальнення результатів різних близьких дисциплін, або узагаль­нення результатів з даної дисципліни за попередні (до 5) роки.

Шкала оцінювання ects

Оцінка ECTS	Процент студентів, які зазвичай успішно дося­гають відповідної оцінки	Визначення
А	10	ВІДМІННО - відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
В	25	ДУЖЕ ДОБРЕ - вище середнього рівня з кількома помилками
С	ЗО	ДОБРЕ - в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D	25	ЗАДОВІЛЬНО - непогано, але зі значною кількістю недоліків
Е	10	ДОСТАТНЬО - виконання задовільняє мінімальні критерії
FX	-	НЕЗАДОВІЛЬНО - потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік
F	-	НЕЗАДОВІЛЬНО - необхідна серйозна подальша робота

ects заохочує вищі навчальні заклади застосовувати шкалу оцінювання ects для всіх студентів, але вони вільні застосовувати її найдоцільніше, на їхню думку. Проте наполегливо рекомендується проявляти незначну гнуч­кість, оскільки шкалу оцінювання системи ects створено для відображення різ­них систем оцінювання, які існують у країнах-членах Болонського процесу, та які не можуть самостійно охопити всі можливі варіанти оцінювання та його розподілу.

— Знак ects

Знак ects (ects Label) присвоюється навчальним закладам, які успішно використовують ects у всіх навчальних програмах.

Вимогами для отримання "Знаку ects" є:

• Навчальний заклад повинен мати доступними через Інтернет "Інформаційні пакети” / ”Каталоги" навчальних дисциплін національною та англійською мо­вами; у виключних випадках дозволяється мати ці документи лише удруко­ваному вигляді.

• Він повинен коректно використовувати ects кредити та обґрунтувати їх призначення на основі правильного визначення навчального навантаження студента.

• Він повинен використовувати інші обов'язкові інструменти ects ("Академічну угоду", "Опис навчальних досягнень").

Повна інформація про навчальний заклад подається для оцінювання незалежними експертами Європейської Комісії, і, у випадку повної відповідності вимогам, приймається рішення про присвоєння "Знаку ects", перелік володарів цього "Знаку" публікується на веб-сайті Комісії. Отримання цього "Знаку" не лише позитивно впливає на імідж університету, але й служить доказом того, що даний навчальний заклад є надійним партнером у міжнародному освітянському спів­робітництві.

Знак ects є чинним протягом 3-х років, після чого відповідні радники проводять моніторинг навчального закладу і приймають рішення про продовження дії чи зняття Знаку.

1.1.3. Основні учасники ECTS

Основними учасниками, відповідальними за впровадження ects в нав­чальному закладі, є: "Координатор ects на рівні навчального закладу", "Коорди­натор ects на рівні факультету/кафедри", "ects - консультант (радник)".

Довідник користувача ects ставить завданням для кожного навчального закладу, що планує використання ects для широкого кола навчальних програм, введення посади "Координатора ects на рівні навчального закладу" та "Коорди­наторів ects на рівні кожного факультету чи департаменту".

— Координатори ECTS

Незважаючи на те, що конкретний розподіл обов'язків між координато­рами може мати індивідуальний характер для кожного навчального закладу, в загальному випадку визначаються наступні обов'язки для "Координатора ects на рівні навчального закладу":

• Забезпечення підтримки на рівні керівництва навчального закладу впровадження принципів та механізмів ects у контексті системи перезарахування та акумуляції кредитів.

• Загальний нагляд за правильним використанням інструментів ects.

• Сумісна із координаторами на рівні факультету відповідальність за координацію

підготовки, опублікування та поширення інформаційних пакетів.

• Сумісний контроль за правильністю та єдиним підходом до процесу перезарахування кредитів на всіх факультетах.

Координатор ects на рівні факультету/департаменту:

• Є контактною особою між викладачами та студентами факультету та займається академічними та практичними аспектами реалізації ects.

• Забезпечує для студентів, що потенційно братимуть участь в обмінних програмах, можливість доступу до інформаційних пакетів партнерських університетів.

• Допомагає студентами правильно заповнювати "Аплікаційні форми" та "Академічні угоди", а також розуміти вимоги процедур перезарахування.

• Забезпечує якісну підготовку "Опису навчальних досягнень" як для студентів, що направляються в партнерські заклади, так і для тих, що завершили своє навчання за кордоном.

• Може бути членом навчально-методичної комісії факультету, яка приймає рішення про розподіл кредитів між дисциплінами навчальної програми.

— ECTS-консультант

ECTS-консультант надає поради університетам та іншим вищим навчаль­ним закладам країни з питань використання ects та Додатку до диплому. Він здійснює оглядові візити до університетів країни та за кордоном, надає рекомен­дації щодо підготовки навчального закладу до отримання "Знаку ects", викорис­тання ects для акумулювання кредитів та системи навчання впродовж життя. Консультантами ects можуть бути представники системи вищої освіти, які мають власний практичний досвід вданій області, здатні надавати фахові практичні по­ради викладачам в додаток до відповідних вказівок з боку міністерств, національ­них агенцій, конференцій ректорів тощо.

Усі ECTS-консультанти є частиною широкої команди промоторів Болон­ського процесу, створеної в кожній із країн для допомоги у впровадженню всіх аспектів Болонського процесу, таких, як забезпечення якості навчання, реформи навчальних програм, взаємовизнання документів про освіту тощо.

1.2. Болонський процес та ECTS

Р
"Міністри наголосили, що для більшої гнучкості процесу навчання і здо­буття кваліфікації необхідно прийняти спільні основи, підтверджені сис­темою кредитів (такою як ECTS або однією із схожих систем), які б забезпечили можливість зарахування і накопичення кредитів. Разом із взаємно визнаними механізмами контролю якості такі заходи полегшать доступ студентів до європейського ринку праці, підвищать сполучува­ність, привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої ос­віти. Уніфікація подібної системи кредитів і додатка до диплома сприя­тимуть процесу у цьому напрямку".

еалізація принципів Болонського процесу, спрямованого на створення до 2010 року загальноєвропейського освітянського та наукового простору ставить перед ects нове завдання - перетворення її в систему не лише перезарахування (трансферу), але й накопичення (акумулювання) кредитів (друга фаза реалізації ects ІІ). В заключному комюніке зустрічі Міністрів вищої освіти країн Європи в Празі у 2001 році відзначено, що:

Роль ects підкреслювалась також на наступних зустрічах Міністрів в Берліні (2003 р. )та Бергені (2005 р.), внаслідок чого ects сьогодні стає загально­визнаною всеєвропейською системою перезарахування та накопичення кредитів та одним із ключових інструментів для створення спільного європейського осві­тянського простору.

Р
Сьогодні багато європейських країн вже адаптували, чи розпочали адаптацію своїх національних чи регіональних кредитних систем та сприйняли шкалу 60 кредитів/рік за основу.

озвиток ects в напрямку функціонуючої в повному обсязі кредитної акумулюючої системи є процесом, який вже сьогодні відбувається як природна еволюція першої фази ects, але стикається із проблемою відсутності повного взаєморозуміння в концептуальних підходах.

Оскільки використання кредитного оцінювання значно полегшує мобіль­ність студентів, то очевидною є потреба створення всеєвропейської системи тран­сферу та накопичення кредитів, яка б відповідала наступним вимогам: була нена­в'язливою та зберігала регіональну та національну автономію, мала можливості розширення доступу, сприяла вирішенню проблем працевлаштування та підви­щення конкурентоспроможності європейської системи освіти.

В рамках проекту tuning сформовані та запропоновані до реалізації наступні підходи до створення всеєвропейської акумулюючої системи.

— Цілі всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів

Метою створення всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів є:

• Надати можливість студентам (громадянам, працедавцям тощо) Європи отримати глибоке розуміння щодо повного набору та взаємозв'язків між існуючими на національних на регіональних рівнях кваліфікаційними рівнями вищої ос­віти.

• Сприяти забезпеченню доступу, гнучкості, мобільності, співробітництву, прозорості, взаємовизнанню та інтеграції поміж навчальними системами європейсь­ких країн.

• Зберегти різноманітність освітніх програм та методів їх реалізації, а там самим - академічну автономію на національному, локальному та регіональному рів­нях, а також на рівні окремого навчального закладу.

• Підвищити конкурентноздатність та ефективність європейської системи вищої освіти.

— Суть всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів

В цілому всеєвропейська система трансферу та накопичення кредитів повинна забезпечувати прозорість та взаємозв'язки поміж різними освітніми сис­темами. Тому вона повинна мати такі основні характеристики:

• Можливість застосування для всіх секторів та рівнів вищої освіти.

• Охоплювати всі форми навчання.

• Можливість виходу на ринок праці з різних рівнів.

• Можливість узгодження із іншими, неєвропейськими освітніми системами.

• Сприяти мобільності студентів, громадян та їх кваліфікацій.

• Сприяти використанню навчальних технологій, орієнтованих на студента.

• Дозволяти визнання та зарахування попередньої освіти та попереднього практичного досвіду.

• Уможливлювати інтегрування нових програм та методів навчання.

• Забезпечити чітке визначення рівнів та типів кредитів.

• Зберігати національну та інституційну академічну автономію.

Всеєвропейська система трансферу та накопичення кредитів повинна забезпечити кредитний вимір у всіх типах навчальних програм, а не лише бути системою перезарахування кредитів для студентів стаціонарної форми навчання, як це було в ects і.

— Кредити у всеєвропейській системі

• Кредити є лише системою для вираження еквівалентності (обсягу) виконуваної

навчальної роботи.

• Кредити присвоюються лише за успішні результати навчання.

• Кредити, присвоєні одним навчальним закладом, можуть бути перезараховані іншим закладом, але остаточне рішення завжди залишається за навчальним закладом, до якого студент звертається із проханням про перезарахування.

• Кредити обчислюються, виходячи із постулату про 60-кредитний вимір одного року навчання, але ця мірка є достатньо наближеною і потребує подальшого уточнення.

• Пов'язання кредитів із компетенціями та результатами навчання полегшує можливість їх порівняння.

• Всезростаюча важливість неформального (практична робота) та неінституційного (життєвий досвід) навчання, які визнаються європейською системою акре­дитації попереднього практичного навчання (арel), підкреслює важливість поєднання обидвох підходів: часового та основаного на компетенціях.

— Кредити та їх рівні

• Кредитні рівні надають інформацію про складність, творчість, наукомісткість та глибину навчання, що уможливлює визначення ступеню виконання нав­чальної програми в межах кваліфікації або рівня навчання.

• Рекомендується, щоб існуючі національні та регіональні кредитні системи надавали пояснення щодо власних визначень рівнів, використовуючи Додаток до диплому, Опис навчальних досягнень та інші інструменти.

— Кредити та забезпечення якості

• Важливо поєднати кредити із механізмами забезпечення якості, що підвищує практичну зачимість перших, перетворюючи їх у всеєвропейську "валюту".

• Для забезпечення якості необхідним є пов'язання кредитів із академічними стандартами, критеріями оцінювання, результатами та методами навчання.

• Довіра до якості кредитів на міжнародному рівні є можливою лише у випадку, коли національні механізми забезпечення якості є строго визначеними, від­критими, прозорими та ефективними.

О
- підтримка мобільності та перезарахування кредитів між різними сек­торами (університетський - не університетський) на національному та міжнародному рівнях;

- підтримка процесів перезарахування кредитів між різними навчаль­ними середовищами (дистанційне навчання, самонавчання, практика);

- вдосконалення прозорості кваліфікацій та рівнів навчання (разом із Додатком до диплому);- сприяння доступу на ринок праці

тже:

є основними завданнями другої фази ECTS у світлі реалізації принципів Болонської декларації та створення умов для підвищення конкурентноздатності спільного Єв­ропейського освітнього простору.

2. Заходи щодо впровадження ECTS в університетах України

(рекомендації робочої групи проекту)

Розроблено Міністерством освіти і науки України нормативну базу з питань кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Видано на­кази МОН України № 812 від 20.10.2004 р. "Про особливості впровадження кре­дитно-модульної системи організації навчального процесу" та № 774 від 30.12 2005 р. "Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу", які є організаційно-правовою основою для широкого впровадження "Єв­ропейської кредитно-трансферної системи" (ects) у всіх вищих навчальних за­кладах України. Для інтенсифікації цього процесу пропонуємо такі заходи:

— 1 етап. Впровадження ECTS як системи трансферу кредитів

а) поповнення нормативної бази:

- рекомендації щодо типової структури опису модуля/навчальної дис­ципліни;

- затвердження форм документів, необхідних для впровадження ECTS.

б) організаційно-методична робота:

- тлумачний словник для узгодження термінів ects;

- навчальний семінар для координаторів ects у вищих навчальних за­кладах;

- методика оцінювання навчального навантаження студента;

- типова інструкція координатора ects вищого навчального закладу та факультету.

— 2 етап. Впровадження ECTS як системи накопичення кредитів

а) поповнення нормативної бази:

- рекомендації щодо структури освітньо-кваліфікаційної характеристики як сукупності компетенцій, сформульованих на основі прийнятого в ects підходу;

- рекомендації щодо реформування галузевих стандартів вищої освіти на основі компетентнісного підходу та ects.

б) організаційно-методична робота:

- методичні рекомендації щодо структури та змісту ОПП;

- створення науково-методичних комісій для розробки ОКХ за галузями знань на основі компетентнісного підходу;

- залучення українських університетів та фахівців до створення програм євробакалаврів в рамках проекту tuning;

- створення спеціалізованого веб-порталу на сайті МОН.