Соціологія як наука

Вид материалаДокументы

Содержание


1.3. Взаємозв‘язок соціології з іншими науками
Питання для роздумів
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38

1.3. Взаємозв‘язок соціології з іншими науками


Соціологія, як і більшість наук, вийшла з філософії і тому зв‘я­зок між ними, особливо з соціальною філософією, є органічним. Але вони не переплітаються, бо якщо філософія вивчає сутність людини, особистості, то соціо­логія – особистість як соціальний тип. Во­на виходить з того, що людина є в її взаємозв‘язках з іншими людьми. Со­ціальна філософія розглядає суспільство як феномен і місце цього феномену серед природного. Предметом вивчення філософії є суспільне життя з точки зору світоглядних проблем, а соціології – суспільне життя як відносини між індивідами та їх групами, тобто процес функціонування. Якщо предметом загальної філософії є взаємодія людини зі світом, то соціології – людини з людиною.

Соціологія пов’язана і з психологією, без якої немож­ли­во вивчати людські стосунки. Зв‘язок з історичною нау­кою є особливим, бо обидві ці науки цікавляться усіма сферами діяльності суспільства. Але вони відрізняються у підходах до вивчення одних і тих самих об‘є­ктів, процесів, подій. Якщо для історика важлива послідовність кон­кретних подій з усіма подробицями, то соціолога, перш за все, цікавить ця подія як певний тип людської поведінки. Тому багато хто з соціологів називав соціологію «гене­ралізуючою наукою», а історію – «індивідуалізуючою».

Можна і далі перераховувати науки, з якими пов’язана соціологія (політологія, статистика, економіка, правоз­навство тощо). Цей зв‘язок призводить до подальшого розгалуження соціології і, відповідно, до появи між­галузевих дисциплін, яким відповідають дослідження міждисциплінарного рівня. У прогнозах на майбутнє відмічають зростання таких зв‘язків соціології. Виникає питання: а чи не розчиниться загальна соціологія в інших науках завдяки такому розгалуженню і чи не зник­не таким чином загальна соціологія? П.О.Сорокін вважав, що та­ке розгалуження призводить не до зникнення і розчинення соціології в інших науках, а до її збагачення, завдяки отриманню новішої і детальнішої інформації про сус­пільство. Соціологія не зникне саме тому, що у будь-якому своєму відгалуженні зберігатиметься основний її предмет – соціальні відносини. Кожна галузь досліджує соціальні відносини у своїй сфері: економічній, політичній, духовній, а загальна соціологія синтезує ці дані, підсумовуючи їх, щоб виявити найголовніші за­кономірності розвитку і функ­ціонування суспільства взагалі.

Звичайно, не можна відкидати можливість, що у май­бутньому, з розвитком науки, певна гілка соціології може перетворитися в окрему науку зі своїм конкретним пред­метом вивчення. Це цілком природний процес. Але таке відокремлення буде означати не зникнення соціології як науки, а лише перехід її на інший рівень, як це сталося, наприклад, у фізиці, де теоретична фізика існує поруч з експериментальною.

Сучасний англійський соціолог, професор Кембрідж­ського універси­тету Е. Гідденс висунув дев‘ять тез щодо майбутнього соціології. На його думку, у майбутньому в соціології будуть відбуватися такі процеси:

– поглиблення аналізу культури людства. Тобто людство поступово відійде від генералізуючого економічного де­термінізму;

– оскільки тенденція відокрем­лення і функціонування національних держав залишиться, вивчення їх як основного втілення суспільства буде одним з головних зав­дань соціології;

– зі зростанням міжнародного поділу праці, соціоло­гія більше уваги буде приділяти вивченню світової системи (проблеми влади, міжнародного порядку тощо);

– збільшення зв‘язків соціології з іншими науками, в тому числі «розмивання традиційних кордонів» між різними гуманітарними науками;

– посилення зв’язку соціології з полі­тикою. На дані со­ціології у своїй діяльності будуть державні діячі та політики;

– зі зростанням будь-яких громадських рухів (політичних, екологічних, релігійних тощо) соціологія повинна буде більше уваги приділяти їх вивченню;

– теорія у науці буде тісніше переплітатися з практикою, взаємозв'язок цих двох напрямів буде постійно посилюватися;

– у соціології, як і в науці взагалі, повин­на відбуватися уніфікація теоретичної мови. Це необхідно для того, щоб не виникало непорозумінь між фахівцями;

– у соціології повинна постійно відбуватися внутрішня дискусія як засіб позитивного її розвитку. Тільки свобо­да мислення і здорова конкуренція думок може бути засобом від застою у науці.

Як бачимо, перераховані вище тези є не тільки прогнозом на майбу­тнє соціології, а й умовами її подальшого існування. Отже, можна зробити висновок про те, що соціологія не тільки вивчає суспільство, але й впливає на нього завдяки вивченню взаємовідносин між його складовими і вироб­ленням рекоменда­цій щодо змін в організації цих відносин (рис. 1).

Питання для роздумів


1. Що таке «соціальне» у широкому і вузькому розумінні цього слова?

2. Як можна визначити предмет соціології? Які існують погляди на поняття «об‘єкт» і «предмет» науки?

3. Яке ставлення до науки «Соціологія» у нашій країні?

4. У чому полягає значення соціології, і чому зростає її роль у сучасних умовах?

5. У чому полягає сутність основних функцій соціології? Чи існує різниця між поняттями «завдання» і «функції» соціології?

6. Чим можна відрізнити поняття «структура» і «система»?

7. Чому соціологія «не розчиняється» і «не змішується» з іншими на­уками?

Література


1. Борокноев А.О. и др. О предмете социологии как общей науке об обществе //Социологич. исслед. – 1991. – № 5.

2.Дискусії про предмет соціології // Социологические исследования. – 1990–1992.

3. Радутин А.А., Радугин К.А. Соціологія: Курс лекций.– М., 1995.

4. Смелзер Н. Социология. – М., 1994.

5. Социология как предмет социального научного иссле­дования. – М., 1992.

6. Социология: наука об обществе: Уч. пособие. – Харьков, 1996.

7. Сорокин П.А. Социология как наука. – М., 1992.

8. Сорокин П.А. Человек, цивилазация, общество. – М., 1992.

9. Соціологія: Матеріали до лекційного курсу /Піча В., Семашко О., Черниш Н. – Київ, 1996.

10. Осипов Г.В. Социология. – М., 1990.

11. Тощенко Ж.Т. Социология. – М., 1994.

12. Тадевосян З.В. Социология.: Уч. пособие. – М., 1995.

13. Фролов С.С. Социология. – М., 1994.

14. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів, 1996.

15. Щепанський Я. Элементарные понятия социологии. – М., 1969.

16. Энциклопедический социалогический словарь. – М., 1995.

17. Якуба Е.А. Социология. – Харьков, 1996.