Соціологія як наука

Вид материала

Документы

Содержание 6.2. Культура як система цінностей Цінності – це властивість предмету, явища задовольняти певні пот­реби соціальних суб’єктів. Мотив – це чинник, який веде до перетворення установок в активну діяльність

Подобный материал:

• Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології, 2123.33kb.
• Змістовий модуль соціологія як наука. Основні етапи розвитку соціологічної думки тема, 369.7kb.
• 1: Соціологія наука про суспільство, 258.26kb.
• Програма державного екзамену з напряму підготовки 040200 «Соціологія», 439.41kb.
• Навчальна програма курсу "Соціологія" (для студентів Ікурсу спеціальності "політологія", 599.46kb.
• Політологія як наука. Предмет політології, 1646.96kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни економічна соціологія (шифр І назва навчальної, 512.58kb.
• 1. Релігієзнавство як наука, 42.02kb.
• Реферат на тему, 193.37kb.
• Тема основні питання, 71.13kb.

6.2. Культура як система цінностей

Подібних визначень є досить багато. Наведемо декілька з них:

1. Культура – сукупність соціальних норм і цінностей певного су­спільства (погляд на світ через поняття доброго-злого, корисного-шкі­дливого, розумного-дурного тощо).

2. Культура – система колективно поділених цінностей, переко­нань, зразків і норм поведінки, притаманних певній соціальній групі, спільноті і людству взагалі (Н. Черниш).

3. Культура – це метод ціннісного опанування дійсністю. Це вміння і навички використання знань, норм і т.д. Іншими словами, культура – це якісна характеристика суспільства (Е. Якуба).

4. Культура – система цінностей, уявлень про світ і правил по­ведінки, спільних для людей, пов’язаних певним способом життя (Н. Смелзер).

5. Культура – організована певним чином система цін­ностей, які відповідають потребам людей (Т. Парсонс).

Як бачимо, у всіх наведених визначеннях культури фігурує поняття «цінності». Що ж таке цінності? Цінності – це властивість предмету, явища задовольняти певні пот­реби соціальних суб’єктів. По суті це значення предмету, явища для людини. Цінності є визначальним чинником культури, її ядром. Вони визначають стратегію регуляції поведінки людей. Від того, на які саме цінності спрямована конкретна людина, за­лежать її поведінка і діяльність. Отже цінності вплетені у сферу лю­дської діяльності, інтересів, потреб.

Існують загальнолюдські цінності, які притаманні всім або біль­шості суспільств, цінності локальні, притаманні окремим суспільствам, а також цінності індивідуальні, при­таманні окремим індивідам. Звича­йно, індивід як мікрокосм по суті має для себе як загальнолюдські, так і локальні цінності, але конкретний їх набір і є його індивіду­альними цінностями. Окремих індивідуальних цінностей поза тими, що виробило суспільство, здавалось би не може бути, тому що кожен інди­від стає особистістю тільки у суспільстві. Але ж, з іншого боку, вона все ж таки є. Так само, як окремі люди можуть не сприймати зага­льнолюдські цінності, що по суті має означати, що вони для них не існують, інші можуть цінувати ті речі, явища, процеси, які для всіх не є цінним. Те, що може бути цінним для представників од­ного суспільства, може мати меншу цінність або не мати її зовсім для представників іншого. Розбитий ізолятор від високо­вольтної лінії електропередачі, яку ведуть через джунглі Африки, для будівників цієї лінії вже не є цінністю, тому вони викидають його. А тубільне населення, що живе з полювання на тварин за допомогою лука і стріл, підбирає ці викинуті ізолятори і робить з їх уламків вістря для стріл. Розбитий ізолятор для них є цінною сировиною. Те, що в одному суспільстві дуже високо ціниться, в іншому складає невелику цінність і навпаки.

У житті кожної окремої людини цінності набувають індивідуально­го забарвлення. Усе, що оточує людину, від явищ природи до високоякісних творів світового мистецтва, може складати для неї цін­ність. Чи можуть мати певну цінність океанські хвилі, що постійно набігають на берег? Так, скаже кожний, бо ці хвилі можна використо­вувати для вироблення електроенергії, на них можна гойдатися плавцям, які отримують від цього велике задоволення і насолоду. Але яка цінність у звуках цих хвиль, у тому океанському шумі, який утворюють морські хвилі, перебираючи узбережний пісок? Виявляється, що і цей шум може бути цінністю для окремої людини, інакше чи стала би вона дзвонити за тисячі кілометрів по телефону для того, щоб тільки через телефонну трубку почути шум моря, як це робив персонаж оповідання відомого письменника Р. Бредбері?

Отже, можна констатувати, що культура – це система цінностей для всього людства, для окремого суспільства, для окремої особистості. Все, що для людей має ту чи іншу цінність, має значення у їх житті, складає їхню культуру. Оцінка цієї значимості виражається певними принципами, ідеалами, цілями, нормами тощо. Певні цінності лежать у основі поведінки людей, визначають їх стосунки у суспільстві, вони є регуляторами людських вчинків, прагнень. Тому культура проявляється як у ставленні людини до природи, так і у стосунках між людьми і, нарешті, у відношенні людини до самої себе. Всі ці сфери прояву культури існують у тісному зв’язку одна з одною, їх не можна відокремлювати, тому що кожна з них має принципово рівне значення у житті кожної людини.

У деяких підручниках, енциклопедичних словниках цінності визначають як позитивну або негативну значимість для людини об’єктів оточуючого світу. Вважаю, що це не правильно: для людини не може існувати негативної цінності. Тоді це буде зовсім не цінність, а щось протилежне їй. Істиною цінністю для людини може бути лише те, що викликає в неї задоволення, що позитивно впливає на її почуття, поведінку і відповідно має позитивне значення. Інша справа, коли цінне для однієї людини чи окремого суспільства, спільноти сприй­мається негативно представ­никами іншого суспільства, спільноти. Але ж тоді воно не є для них цінністю.

Ціннісна установка спрямовує і стимулює діяльність людей. Усві­домлення ціннісної установки утворює мотив діяльності. Мотив – це чинник, який веде до перетворення установок в активну діяльність. Мотив по суті виступає метою діяльності. Мета діяльності – усвідом­лення можливості пристосувати світ до своїх потреб. Діяльність регламен­тується соціальними нормами, які є вимогами до пове­дінки індивідів, зумовлені спільним буттям і суспільною необ­хідніс­тю. Норми закріплюються звичаями, традиціями, які теж є культурними цінностями.

Отже цінності є основою і складовою частиною кожної культури. Їх можна вважати елементами культури. Таких елементів безліч. Наве­демо одну з існуючих класифікацій елементів культури, яку подають як класифікацію цінностей, що, на нашу думку, одне й те саме.

1. Смисложиттєві цінності: уявлення про добро і зло, благо, ща­стя, сенс життя.

2. Універсальні, які діляться на: а) вітальні – життя, здоров’я, благоустрій, особиста безпека, сім’я, родичі, освіта, правопорядок, якість продуктів тощо; б) демократичні – свобода слова, совісті, пар­тій, суверенітет; в) суспільного визнання – любов до праці, соціаль­не положення тощо; г) міжособистісного співіснування – чесність, доброзичливість, порядність, взаємодопомога, вірність, любов тощо; д) особистого розвитку – почуття особистої гідності, свобода творчо­сті і самореалізації, національна мова тощо.

3. Партикулярні: а) традиційні – любов до Батьківщини, колекти­ву, сім’ї, повага до лідерів, дисципліна тощо; б) релігійні – віра в Бога, потяг до абсолюту, служіння Богу; в) урбаністичні – особистий успіх, підприємництво, соціальна мобільність тощо.

4. Колективістські: взаємодопомога, солідарність, ін­тернаціо­налізм.

Ця не зовсім всеохоплююча класифікація все ж таки дає уявлення про складну структуру культури, яка має безліч елементів, кожен з яких відіграє певну роль у житті суспільства. Ці ролі можуть бути різними, і, навіть, якщо ми надаємо якомусь з елементів культури осо­бливого значення, це не означає, що інші елементи не такі вже й ва­жливі. Культура у цілому складається з усіх елементів, і втрата будь-якого з них є згубною для неї. Так, багато хто надає конкретній мові статусу найголовнішого елементу культури. Не заперечуючи зна­чення цього елементу, все ж відмітимо, що без інших елементів одна мова не зможе зберегти конкретної культури. Як приклад можна навести латинську мову, яка, залишившись елементом загальнолюдської куль­тури, бо існує у певних сферах діяльності людства, не змогла зберегти культуру того суспільства, що користува­лося цією мовою. Українська культура збереглась не тільки завдяки тому, що збереглась укра­їнська мова, але й тому, що не зникли такі елементи культури, як знан­ня та пере­конання людей у тому, що така культура існує і повинна іс­нувати. Коли знання і переконання збігаються, то культура продовжує існувати. Протиріччя між знаннями і переконаннями ведуть до втрати культури. Ще недавно радянські люди знали про існування нової спіль­ності «радянський народ» і його культуру, але переконань у цьому не вистачало, і часто вони знаходились у протиріччі з цими знаннями. Може, саме тому так швидко і легко розпався Радянський Союз? Інший приклад – знання і переконання євреїв у свою обраність Богом допомогли їм зберегти свою єдність і культуру, не дивлячись на те, що всі вони були розсіяні по всьому світу майже дві тисячі років.