К. Д. Ушинського кафедра гімнастики методика навчання І тренування з гімнастики лекція
| Вид материала | Лекція |
- К. Д. Ушинського кафедра гімнастики історія розвитку гімнастики лекція, 391.43kb.
- К. Д. Ушинського кафедра гімнастики форми організації, зміст І методика проведення, 435.28kb.
- К. Д. Ушинського кафедра гімнастики гімнастика в системі фізичного виховання лекція, 273.46kb.
- Лекція Методика навчання математики як наука І як навчальна дисципліна в педвузі, 1079.94kb.
- Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата наук, 313.79kb.
- Курс лекцій для студентів денної І заочної форми навчання спеціальності 050301 „Товарознавство, 1137.66kb.
- Ікурс написання І проведення комплексу ранкової гімнастики. ІІ курс написання реферату, 49.67kb.
- В. Г. Короленка факультет технологій та дизайну кафедра теорії та методики технологічної, 66.38kb.
- В. Г. Короленка факультет технологій та дизайну кафедра теорії та методики технологічної, 50.28kb.
- В. Г. Короленка факультет технологій та дизайну кафедра теорії та методики технологічної, 85.19kb.
Тактична підготовка — це озброєння гімнаста вмінням і навичками ведення спортивної боротьби в різноманітних ситуаціях змагальної боротьби. Тому під час тактичної підготовки гімнасти оволодівають відповідними прийомами, знаннями і навичками, умінням аналізувати ситуацію, правильно оцінювати сили противника як у командній, так і в особистій боротьбі.
Тактична підготовка в гімнастиці має дещо менше значення, ніж у спортивних іграх і видах спорту типу єдиноборства (боксі, боротьбі, фехтуванні та ін.). Але й тут є певні правила та прийоми тактичного ведення спортивної боротьби в змаганнях.
До правил тактики спортивної боротьби в гімнастиці належать:
1. Правильна побудова композиції довільних вправ. Не треба включати в комбінацію тих елементів, якими гімнаст ще повністю не оволодів і які можуть призвести до невдачі, падіння тощо.
2. Враження, яке справляє команда з перших кроків змагання, впливає на весь хід боротьби. Ось чому вже в процесі розминки на першому виді змагання команда має створити якнайкраще враження.
3. Правильне визначення черговості роботи гімнастів у кожному виді багатоборства. Першим має виступати гімнаст, який хоч і не є найсильнішим у команді, проте не допускає грубих помилок і зривів. Важливо, щоб оцінка першого гімнаста була високою, вона надасть усій команді впевненості, створить хороший настрій і полегшить дальшу боротьбу.
4. У кожній команді є лідери, які ведуть боротьбу не лише за командну, а й за особисту першість. Тому треба створити їм відповідні умови для досягнення цього завдання. Як правило, лідери виступають наприкінці.
5. Створення в команді доброзичливої атмосфери, доброго настрою і бойового духу.
До прийомів тактичної боротьби належать:
1. Уміння швидко прийняти рішення про варіант виконання комбінації залежно від ситуації, яка виникла в змаганнях. Якщо, наприклад, успіх залежить не від складності комбінації, а від високого класу її виконання, то гімнаст викидає один або й більше елементів, в яких він не впевнений. Буває й навпаки, коли долю першого місця вирішує виконання найскладніших (так званий «ультра сі») елементів. Трапляється, що гімнаст зривається з приладу. У такому разі важливо зорієнтуватись і знайти правильний варіант продовження комбінації.
2. Уміння психологічно впливати на противника під час опробування приладів. Як правило, гімнасти виконують ті вправи, якими вони досконало володіють, чим створюють вигідне для себе враження в противника і суддів. Але не слід зневажати й іншого прийому, коли гімнаст під час опробування демонструє невпевненість і цим заспокоює своїх противників. Це основні тактичні правила й прийоми, якими не вичерпується весь зміст тактичної підготовки гімнастів.
9.4. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА.
Психологічна підготовка – це педагогічний процес виховання спортсмена як особистості й здатність долати психічні труднощі, що властиві спортивній діяльності.
Для здійснення психологічної підготовки необхідно спочатку скласти психологічну характеристику особистості спортсмена, в якій необхідно визначити:
а) типологічні особливості особистості (властивості нервової системи й темперамент);
б) емоційний прояв особистості (загальна емоційність й інтенсивність емоційних переживань);
в) характерологічні риси особистості (моральні й вольові).
Морально-вольова підготовка є складовою частиною психологічної підготовки спортсмена. Щоб досягти поставленої мети, гімнастові доводиться зустрічатися з великими труднощами, багато працювати над їх подоланням, а це потребує певної вольової підготовки.
Морально-вольова підготовка являє собою процес виховання в гімнастів наступних якостей, що проявляються в процесі навчально-тренувальної роботи і в змаганнях:
- цілеспрямованість — це точне встановлення мети і завдання, правильне визначення засобів і методів їх досягнення. Для здійснення поставлених завдань велике значення має правильне планування в перспективі: на рік, півріччя, місяць, тиждень і кожне заняття.
- наполегливість — прагнення до здійснення поставленої мети, активне подолання труднощів, які стоять на шляху її досягнення. Цього гімнаст може досягти, коли буде працелюбним, дисциплінованим, вимогливим до себе.
- самостійність і ініціативність передбачають творчий підхід гімнаста до навчально-тренувального процесу, вміння аналізувати свої дії, наслідки тренування і готуватися до наступних занять.
- рішучість і сміливість — це готовність гімнаста без вагання виконати будь-яке завдання, будь-яку вправу, навіть тоді, коли це пов'язано з почуттям страху. Характерною особливістю гімнастики є наявність у ній складних і небезпечних вправ, пов'язаних з можливістю зриву, падіння і травмування. Ці вправи, природно, породжують страх. Виконання таких вправ і подолання почуття страху є дійовим методом виховання сміливості та рішучості.
- витримка і самовладання є здатністю керувати своїми діями, своєю поведінкою, самокритично ставитись до себе, до своїх вчинків, не зважати ні на які невдачі.
Отже, морально-вольова підготовка — складний, тривалий і дуже важливий процес виховання гімнаста, озброєння його потрібними психологічними якостями, які допомагають йому долати труднощі і перешкоди.
У навчально-тренувальній роботі і під час змагання гімнаст натрапляє на два види труднощів:
а) об'єктивного характеру – дана категорія труднощів неминуча для всіх гімнастів і зумовлюється специфікою цього виду спорту. Щоб досягти високої спортивної майстерності, гімнаст повинен мати всебічну фізичну і технічну підготовку, бути рішучим і сміливим під час виконання вправ, пов'язаних з риском зриву;
б) суб'єктивного характеру – до даної категорії труднощів належать індивідуальні особливості гімнаста: ставлення до тренування, бажання боротися з труднощами, уміння володіти собою під час невдач тощо.
Передусім треба визначити причини труднощів і знайти шляхи для їх усунення. Існує багато засобів і методів виховання морально-вольових якостей, а саме:
1. Виховання в гімнастів упевненості в своїх силах методом переконання.
2. Заохочення на заняттях подолання труднощів, проведення навчальних змагань, прикидок тощо.
3. Виховання в гімнаста здатності віддавати собі самонаказ для подолання труднощів.
4. Включення до кожного заняття елементів, які потребують вольового напруження.
5. Виховання в гімнаста самокритичності, уміння аналізувати свої дії та поведінку і керувати ними.
6. Широке застосування на заняттях таких методичних прийомів, як заохочення, переконання, ставлення конкретних завдань, прищеплення любові до занять гімнастикою, підвищення емоційного рівня занять, висока вимогливість та ін.
Існують фактори готовності до виконання завдання:
- психічне напруження – виражається у вигляді страху й боязливості, що призводить до мобілізації власних здібностей;
- психічна стійкість – це здатність успішно виконувати змагальні дії в умовах підвищеної психічної напруженості.
Для здійснення психологічної підготовки використовують наступні методики:
1. Метод ідеомоторного тренування.
2. Метод аутогенного тренування – система регулярно застосованих прийомів само вселяння.
3. Методи регуляції уваги й дихання.
4. Емоційний само настрій – здійснюється за допомогою живих хвилюючих образів із життєвого досвіду, літератури, кіно тощо.
5. Методи психорегулюючого тренування – релаксація, мобілізація, корекційне моделювання руху.
9.5. ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА.
Теоретична підготовка — це процес оволодіння гімнастом спеціальними знаннями з теорії і методики спортивного тренування, з фізіології, психології, гігієни, лікарського контролю, знаннями правил і суддівства змагань.
Все це засвоюється у процесі навчання і тренування, а також на лекціях, бесідах, при самостійному опрацюванні гімнастами спеціальної літератури тощо.
Сучасні вимоги в спорті досить високі. Вони потребують глибоких знань суті навчально-тренувального процесу. Лише при таких умовах можливі свідоме ставлення до тренування й активна участь гімнаста разом з тренером у розв'язанні поставлених завдань.
10. ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТРЕНУВАННЯ.
10.1. ОЛІМПІЙСЬКИЙ ЦИКЛ.
Олімпійський цикл складається з 4 років:
- Перший річний цикл – зміна обов’язкової програми, розробка нової моделі майбутнього;
- Другий річний цикл – модернізація довільної програми, корекція планів олімпійської підготовки;
- Третій річний цикл – модельно-контрольний. Перевіряються техніко-тактичні варіанти плану циклу, що завершується;
- Четвертий річний цикл – «Олімпійський рік», безпосередня підготовка до Олімпійських ігор. Участь в них.
10.2. РІЧНИЙ ЦИКЛ ТРЕНУВАННЯ.
Річний цикл тренування складається з двох піврічних циклів, кожний з них складається з:
1. Підготовчого періоду.
Основними завданнями цього періоду є:
а) підвищення функціональних та фізичних можливостей (розвиток сили, гнучкості, координації, витривалості та ін.);
б) підвищення рівня психологічної підготовки у зв’язку з подоланням труднощів;
в) технічна підготовка (оволодіння новими різноманітними структурними групами гімнастичних вправ різної складності, з’єднаннями, комбінаціями);
г) оволодіння обов'язковою і довільною програмами;
д) тренування за цими програмами.
Підготовчий період триває 2-3 місяці (від 3 до 5 міс. на рік), що залежить від багатьох причин, а саме: від строків проведення змагань, контингенту спортсменів, їхньої підготовленості, від тривалості всього тренувального циклу. Чим нижчий рівень підготовленості гімнастів, тим тривалішим має бути підготовчий період.
Існують наступні етапи підготовки в даному періоді:
- етап оволодіння новою програмою;
- етап модернізації довільної програми;
- етап удосконалення програми.
Побудова занять у підготовчому періоді.
Розминка. Завданням розминки є підготовка організму до майбутньої роботи. Вона повинна сприяти розвитку фізичних якостей, піднесенню емоційного стану, на фоні якого гімнаст успішніше розв'язуватиме рухові завдання. Розминка складається з загальної, індивідуальної і спеціальної частин. Загальна розминка починається з шикування спортсменів, привітання, пояснення завдань заняття. Проводить її тренер протягом 5—7 хв. за допомогою таких засобів: біг, стрибки в різних поєднаннях, вправи на координацію, силу, розтягування, акробатичні і танцювальні вправи, елементи хореографії, ігри. Загальна розминка доповнюється індивідуальною. Гімнасти під наглядом тренера продовжують самостійну розминку, виконуючи визначений комплекс вправ. Індивідуальна розминка триває 5 — 7 хв. За допомогою індивідуальної розминки гімнасти більш старанно підготовляють опорно-руховий апарат до роботи на гімнастичних приладах. Особливу увагу слід звертати на гнучкість і розтягування, щоб запобігти травмуванню гімнастів. У кожного гімнаста є свої улюблені вправи, за допомогою яких він найефективніше готує себе як фізично, так і психологічно. Після такої розминки гімнаст відчуває готовність до виконання вправ на приладах.
Спеціальну розминку проводять на приладах для підготовки рухового апарата гімнаста до виконання певних вправ, а також для створення відчуття внутрішньої готовності. Ця розминка є установчою, спрямованою на конкретне розв'язання спеціальних рухових завдань, і повторюється на кожному виді багатоборства. Щоб наблизити умови тренування до умов змагання, спеціальну розминку на приладі виконують лише один-два рази. Тут у кожного гімнаста також є свої улюблені вправи, зв'язки або комбінації. Виконуючи їх, він перевіряє свою готовність і настроює себе на роботу. Тривалість такої розминки 3—5 хв. Спортсменів слід спеціально привчати до проведення розминки в короткий час, тому що на змаганнях установлюють певний регламент, якого вистачає лише на один підхід. Гімнаст, який звик до довгої розминки, не встигає підготовити свій організм до виконання вправ, що негативно впливає на результати його виступів. Нерідко бувають навіть зриви.
Існує ще ідеомоторна розминка. Дослідження показали, що уявна розминка дає приблизно такий самий ефект, як і безпосереднє виконання вправ. Цим способом можна скористатися на змаганнях, коли для виконання вправи відведено мало часу. Але ідеомоторна розминка не може повністю замінити рухову.
Основна частина заняття залежно від підготовки спортсменів може мати такі завдання: вивчення або вдосконалення елементів діючої класифікаційної програми, комбінацій у цілому, нових елементів і зв'язок для складання довільних комбінацій, тренування з виконанням вправ обов'язкової і довільної програм. Тривалість основної частини заняття на початку підготовчого періоду становить 2,5—3 год., а наприкінці — 3—3,5 год.
Кількість видів багатоборства, які проходять на одному занятті, і зміст роботи можуть мати кілька варіантів:
1. Три-чотири види тільки обов'язкових або тільки довільних вправ.
2. Усі види багатоборства — тільки довільні або тільки обов'язкові.
3. Три-п'ять видів обов'язкових і довільних.
4. Усі види багатоборства — обов'язкові і довільні.
5. Змішані — на одних приладах обов'язкові і довільні вправи, на інших — вправи тільки однієї програми.
Наприкінці основної частини заняття треба передбачити загальну і спеціальну підготовку (вправи для розвитку сили, гнучкості, витривалості). Акробатичні вправи планують як окремий вид. їх вивченню і вдосконаленню приділяють велику увагу.
У заключній частині занять поступово знижують навантаження, щоб привести організм у відносно спокійний стан, підбити підсумки занять, визначити домашнє завдання. Основні засоби цієї частини заняття: ходьба, легкий біг, вправи на розслаблення, на розтягування в статичних позах оптимального натягу тощо. Тривалість заключної частини 3—5 хв.
Після занять корисно прийняти теплий душ. Він заспокоює нервову систему, знімає втому, сприяє відновним процесам.
Обсяг навчального матеріалу і тренувального навантаження протягом усього періоду поступово збільшується і до кінця досягає свого максимуму. Тривалість періоду визначається ступенем підготовленості спортсменів. У новачків підготовчий період більший, у розрядників — менший.
2. Змагального періоду.
Основними завданнями цього періоду є:
а) подальше вдосконалення функціональних й фізичних можливостей організму, закріплення моральних і вольових якостей;
б) удосконалення техніки виконання елементів, зв'язок і комбінацій у цілому обов'язкової і довільної програм;
в) підготовка до участі в змаганнях у широкому розумінні цього слова (режим, безпосереднє психологічне спрямування, вивчення умов майбутніх змагань: акліматизація, знання противника та ін.), відпрацьовування тактичних варіантів виступу в умовах моделюючих змагань;
г) участь у змаганнях;
д) підбивання підсумків (аналіз успіхів і невдач).
Цей період поділяється на цикли і залежно від рівня майстерності, ступеня підготовленості та календаря може тривати 3-4 місяці (від 6 до 8 міс. на рік). Цикл визначається завданням і змістом тренувань. Змагальний цикл має три етапи:
- етап стабілізації програми – на даному етапі особливу увагу приділяють удосконаленню техніки виконання комбінацій обов'язкової і довільної програм;
- етап перед змагальної підготовки - на даному етапі здійснюється подальше шліфуванню і закріпленню комбінацій;
- етап реалізації – участь в змаганнях, а потім зниженню тренувального навантаження.
Таких циклів у змагальному періоді може бути декілька. Їх кількість визначається рівнем майстерності та індивідуальними особливостями спортсменів. Одні гімнасти можуть змагатися до 8 раз, причому кожний їх виступ характеризується стабільністю результатів, інші — тільки 3—4 рази. Для останніх збільшення кількості змагань призводить до зривів, перевантажень, а іноді і до перетренувань. Учитель-тренер повинен знати можливості своїх учнів і планувати таку кількість змагань, яка сприятиме дальшому зростанню їх майстерності і не завдаватиме шкоди організму.
Побудова занять у змагальному періоді.
Розминка. Вона мало чим відрізняється від описаної раніше. Але в цей період до розминки включають більше акробатичних вправ і виконують їх з підвищеною інтенсивністю. Загальну й індивідуальну розминку слід будувати так, щоб найефективніше готувати організм гімнаста і привести руховий апарат у сприятливий робочий стан, позитивно впливати на емоційну сферу, від якої значною мірою залежить успіх тренування.
Тривалість розминки в цьому періоді становить 10—12 хв., але час можна збільшити або зменшити залежно від умов і завдань.
Основна частина. У зв'язку з тим, що в цьому періоді тренувань передбачена участь спортсменів у змаганнях, зміст основної частини заняття повинен бути наближений до умов змагань. У змаганнях гімнастам доводиться виступати на всіх видах багатоборства, виконувати комбінації повністю з високою спортивною майстерністю. Такі самі вимоги треба ставити і до кожного тренувального заняття в цьому періоді, включаючи в них усі види багатоборства. Практика показала, що тільки ті гімнасти добре виконують на змаганнях поставлені перед ними завдання, які на тренуваннях виконують велике навантаження, що в кілька разів перевищує змагальне. Для цього комбінації виконують головним чином повністю, інколи повторюючи їх по кілька разів підряд без відпочинку. Це створює запас міцності, розвиває спеціальну витривалість.
Рекомендується кожне чергове заняття починати з іншого приладу, тому що з свіжими силами рухові завдання розв'язуються успішніше. Це потрібно ще й тому, що гімнастам невідомо, з якого виду за жеребком їм доведеться починати змагання.
Крім основного завдання — вдосконалення техніки виконання вправ на гімнастичних приладах — у період змагань треба постійно займатися дальшим розвитком фізичних якостей і питаннями психологічної підготовки гімнастів. Здійснюючи завдання дальшої фізичної підготовки, слід звернути особливу увагу на розвиток тієї рухової якості, якою гімнаст володіє недостатньо. Цю роботу ведуть з гімнастом індивідуально і цілеспрямовано, використовуючи відповідні засоби та методи. Останнім часом почали широко застосовувати різноманітні тренажери, гімнастичні прилади, вправи з штангою, гантелями тощо.
Заключна частина занять у змагальному періоді мало чим відрізняється від такої підготовчого періоду. Але тут слід підкреслити, що в змагальний період гімнасти на кожному занятті мають велике навантаження, тому закінчувати їх треба спокійно, використовуючи вправи на розслаблення, масаж, самомасаж і теплий душ.
3. Перехідного періоду.
Цей період відіграє важливу роль у відновленні працездатності спортсмена. Після ряду змагань, які супроводжуються максимальними фізичними і психічними навантаженнями, неминучі втома і зниження працездатності, а в деяких випадках відчувається і перетренованість.
Тому завданням перехідного періоду є:
- поступове зниження навантаження, переключення гімнастів на інший вид роботи;
- сприяння якнайшвидшому відновленню працездатності і підготовка до нового циклу тренування, який має проводитись на вищому рівні.
Етапами даного періоду є:
- етап активного відновлення;
- етап втягуючих та підтримуючих навантажень.
Слід зауважити, що на другому етапі не можна відразу припиняти роботу, до якої організм звик і пристосувався. Раптове припинення роботи може завдати йому шкоди, що призведе до порушення звичного режиму, внаслідок чого можуть спостерігатися такі явища, як порушення апетиту, сну, болі серця та ін. Лише поступове зниження обсягу та інтенсивності, а головне — характеру роботи дає позитивні наслідки й сприяє розв'язанню завдань перехідного періоду. Таким чином, перехідний період є цілком фізіологічно виправданий і потрібний для дальшого підвищення спортивної майстерності та працездатності.
У перехідному періоді від заняття до заняття фізичне навантаження повинно зменшуватися з 6—5 раз на тиждень до 2—3 раз, а тривалість занять — з 3,5 год. до 1,5—2 год. Корисно включити в навчально-тренувальний процес цього періоду інші види спорту. У літній період добре займатися плаванням, легкою атлетикою, іграми, в зимовий період обов'язково використати ходьбу на лижах, катання на ковзанах тощо.
Оволодівати іншими видами спорту слід не на результат і не для вдосконалення, себе в них, а для загальної підготовки та відвернення гімнастів від власне гімнастичних вправ, які втомили нервову систему. Бажано виконувати вправи невимушено, у формі гри. Дуже добре проводити перехідний період у спортивно-оздоровчому таборі, де є великі можливості урізноманітнювати заняття, проводити їх на свіжому повітрі. Заняття на свіжому повітрі для гімнастів особливо корисні, якщо зважити на те, що їм доводиться весь час займатися в закритому приміщенні.
Тривалість перехідного періоду зумовлюється тривалістю всього тренувального циклу, але, як правило, не перевищує 1 місяць (2 місяці на рік).
10.3. МІКРО ЦИКЛИ ПІДГОТОВКИ.