Від соборності до незалежності
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації щодо проведення тематичних уроків, лекцій, виховних заходів, 28.16kb.
- План заходів з відзначення Дня Соборності та Свободи України в місті Ізюм, 73.88kb.
- " Від соборності україни до єдності української нації"?! Чи навпаки?, 65.86kb.
- День Соборності України зараз є національним святом нашої держави. Вцей день у 1919, 351.72kb.
- 20 років від Дня Незалежності України) Київ 2011 Живи, Україно, багата І вільна (20, 177.49kb.
- Ідея єдності й соборності земель, так само як ідея незалежності й державного суверенітету,, 145.75kb.
- Затвердити план заходів з підготовки та відзначення в районі 20-ї річниці незалежності, 118.43kb.
- Державного Прапора України, 20-ї річниці Незалежності України Відповідно до статтей, 31.82kb.
- Свято до Дня соборності України ( Злука), 73.72kb.
- Сучасна молодь сьогодні активно бере до уваги трагічні та повчальні сторінки української, 12.57kb.
Захід
| | Трав. 2006 | Чер. 2007 | Жов. 2008 |
| Українська | 90.3 | 91.3 | 89.9 |
| Російська | 3.8 | 3.2 | 3.5 |
| І російська, і українська | 3.3 | 3.2 | 4.9 |
| Інша мова | 2.2 | 1.7 | 1.0 |
| Важко відповісти | 0.4 | 0.6 | 0.7 |
Центр
| | Трав. 2006 | Чер. 2007 | Жов. 2008 |
| Українська | 72.0 | 69.0 | 59.6 |
| Російська | 13.0 | 10.7 | 10.1 |
| І російська, і українська | 14.3 | 19.5 | 29.1 |
| Інша мова | 0.4 | 0.3 | 0.6 |
| Важко відповісти | 0.3 | 0.5 | 0.5 |
Південь
| | Трав. 2006 | Чер. 2007 | Жов. 2008 |
| Українська | 27.7 | 28.9 | 13.9 |
| Російська | 52.0 | 43.7 | 48.0 |
| І російська, і українська | 17.0 | 25.5 | 35.4 |
| Інша мова | 2.8 | 1.5 | 2.2 |
| Важко відповісти | 0.5 | 0.4 | 0.4 |
Схід
| | Трав. 2006 | Чер. 2007 | Жов. 2008 |
| Українська | 21.3 | 21.2 | 15.2 |
| Російська | 54.0 | 45.2 | 44.4 |
| І російська, і українська | 23.5 | 32.2 | 39.0 |
| Інша мова | 0.4 | 0.7 | 0.6 |
| Важко відповісти | 0.8 | 0.7 | 0.8 |
Таблиця 8
Яким чином повинні співіснувати українська і російська мови
в Україні? (%)148
| | Захід | Центр | Південь | Схід | Україна |
| Українська повинна бути єдиною державною і офіційною мовою, російська може використовуватись на побутовому рівні як і мови інших національних меншин | 78.6 | 41.0 | 12.2 | 14.6 | 35.0 |
| Українська повинна бути державною мовою, російська може бути офіційною в деяких регіонах України | 15.3 | 25.1 | 14.2 | 21.3 | 20.3 |
| Обидві мови повинні бути державними мовами в Україні | 3.2 | 27.1 | 54.8 | 57.8 | 37.0 |
| Російська повинна бути державною мовою, українська може бути офіційною в деяких регіонах України | 0.0 | 0.0 | 12.5 | 3.3 | 3.0 |
| Російська повинна бути єдиною державною і офіційною мовою в Україні, українська може використовуватись на побутовому рівні | 0.0 | 0.3 | 2.0 | 1.2 | 0.8 |
| Важко відповісти | 2.6 | 5.7 | 4.0 | 1.2 | 3.8 |
Таблиця 9
Громадська думка щодо статусу основних мов
у різних реґіонах України (%)149
| | Захiд | Центр i Пiвнiчний Схiд | Пiвдень та Пiвденний Схiд | Донбас та Крим | Україна |
| Українська мова має бути єдиною державною (як зараз), а росiйська вiльно використовуватися | 71.3 /70.5 | 48.1 /52.7 | 33.1 /33.3 | 7.2 /8.4 | 40.3/41.9 |
| Українська мова має бути єдиною державною, але росiйськiй та iншим мовам треба надати статус офiцiйної в тих реґiонах, де цього вимагає бiльшiсть громадян | 14.3 /11.3 | 19.6 /19.4 | 22.2 /22.6 | 19.4 /20.7 | 19.4/19.0 |
| В Українi має бути двi державнi мови - українська та росiйська | 6.8 /4.0 | 24.0 /16.8 | 42.5 /38.1 | 71.6 /67.0 | 35.5/30.3 |
| Інший варiант* | 4.0 | 0.3 | 0.2 | 0.0 | 0.9 |
| Важко сказати | 7.5 /10.1 | 8.3 /10.7 | 2.2 /5.8 | 1.2 /3.9 | 5.0/7.9 |
Примітка: перший відсоток – грудень 2006 р., другий – грудень 2007 р.
*Цього варіанту відповіді в опитуванні грудня 2006 року не було.
Таблиця 10
Чи вважаєте Ви Україну дійсно незалежною державою зараз, через 18 років після проголошення незалежності? (регіональний розподіл) (%)150
| | Захід | Центр | Південь | Схід |
| Так | 59.2 | 28.9 | 36.4 | 20.8 |
| Ні | 27.5 | 54.5 | 52.3 | 69.0 |
| Важко відповісти | 13.2 | 16.5 | 11.3 | 10.2 |
Таблиця 11
Як Ви ставитеся до свята — Дня Незалежності України? (регіональний розподіл) (%)151
| | Захід | Центр | Південь | Схід |
| Для мене це дійсно велике свято | 36.5 | 10.7 | 6.6 | 11.1 |
| Для мене це звичайне свято, як і інші офіційні свята | 43.5 | 41.0 | 34.8 | 31.9 |
| Для мене це не свято, а звичайний вихідний день | 16.1 | 39.8 | 46.0 | 42.7 |
| Для мене це не свято, і я вважаю, що цей день повинен бути робочим | 1.3 | 6.3 | 9.9 | 12.7 |
| Важко відповісти | 2.6 | 2.1 | 2.6 | 1.5 |
Таблиця 12
Чи хотіли б Ви, щоб Ваша область вийшла зі складу України і приєдналася до іншої держави (регіональний розподіл) (%)152
| | Захід | Центр | Південь | Схід |
| Так | 3.4 | 1.4 | 11.6 | 10.4 |
| Ні | 91.3 | 93.1 | 75.1 | 77.9 |
| Важко відповісти | 5.3 | 5.5 | 13.3 | 11.7 |
МЕХАНІЗМИ ПОДОЛАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ В УКРАЇНІ
Складний історичний шлях становлення української державності, позначений з одної сторони, історичною розділеністю її територій, а з іншої – штучним роздмухуванням регіонального протистояння змушують нас шукати способи консолідації української політичної нації. Слід відзначити, що ризики етнокультурної гетерогенності українського суспільства, суттєвих ідейно—політичних розбіжностей між окремими регіонами України усвідомлювались з перших років існування незалежної України. Проте за 17 років української незалежності вище керівництво держави так і не виробило дієвої програми подолання політичного роз'єднання України: Окрім напруги по вісі східний регіон - західний регіон, в Україні спостерігається зміщення рівноваги в системі «центр-регіони» на користь центру. Він виступає монополістом всіх політичних, економічних, інтелектуальних ресурсів держави, в той час як регіони залишаються залежними від нього.
З поданням Україною заявки на приєднання до плану дій щодо членства в НАТО та відкрито агресивною реакцією Росії на це, перед Україною як ніколи стоїть загроза збереження її територіальної цілісності.
Одним із способів нейтралізації регіонального протистояння, на наш погляд, може стати політика українізації. Вона передбачає інтеграцію українського суспільства на основі мови, культурної традиції, історичної і політичної самосвідомості українського етносу, що фактично має на увазі асиміляцію етнічних росіян, що мешкають в Україні. У м'якій формі ця політика реалізовувалась за президентства Л.Кравчука, в обмежених масштабах вона була продовжена при Л.Кучмі, деякі елементи цієї політики були заявлені і під час президентства В.Ющенка. Але після виборів 2004 і 2006 рр., і після перемоги на останніх парламентських виборах Партії регіонів під гаслами захисту інтересів російськомовних громадян України, відкрита форма українізації може привести до гострого протистояння на етнолігвістичній основі. Тому вважаємо, що повернення до політики українізації можливе за умови зняття високого рівня конфліктності в стосунках між етносами.153
Існування повноцінної української держави важко собі уявити без національної ідеї, здатної об’єднати обидва береги Дніпра. Цей підхід був дуже популярним у перші роки незалежності України. Чимало його прихильників залишається і нині, особливо в середовищі національної інтелігенції, яка щиро вірить у велику творчу силу Ідеї, що охоплює, живить і веде за собою широкі народні маси. Різні політичні партії намагалися представити різні концепти української національної ідеї, проте, на жаль, ці штучні ідеї так і не прижилися в Україні. Чи не останньою була спроба БЮТу представити національну ідею у вигляді українського «економічного дива». Багато хто також вірив, що сучасною політичною формою національної ідеології може стати проект європейської інтеграції України. Проте внутрішні проблеми ЄС, віддалення можливості вступу України до Європейського Союзу можуть призвести до зростання євроскептичних настроїв в Україні і краху ще однієї ілюзії національної ідеї.
Д
о стратегій подолання регіонального протистояння також відносять мирне співіснування україномовних і російськомовних регіонів (регіональних еліт). Ця стратегія панувала за часів президентства Л.Кучми. Образно і дуже точно сутність цієї стратегії сформулював відомий український економіст О.Пасхавер: «це коли економічною політикою керують олігархи та директори зі Сходу України, а гуманітарну політику визначають галичани». При цьому політика українізації скоріше імітувалась, ніж проводилась. Рушійною і цементуючою силою інтеграції різнорідного суспільства була українська бюрократія. Ця стратегія не стільки розв'язувала існуючі проблеми, скільки консервувала, заморожувала їх на певний час. В той же час ця політика була достатньо ефективною. Проблема міжрегіонального політичного протистояння фактично була знята з порядку денного, був замирений Крим, в якому втратили вплив сепаратистські рухи. За даними соціологічних опитувань з середини 1990−х рр. і до президентських виборів 2004 року суттєво зменшилось відчуття загроз міжнаціональних конфліктів і розпаду України як держави. Однак політичний розкол 2004 року зруйнував цю стратегію. Відновити її можливо, але лише у вигляді децентралізації або навіть федералізації державного устрою країни. Досвід багатьох країн (Канада, Бельгія, Іспанія) свідчить, що стратегія автономного співіснування в межах однієї держави різномовних регіонів може бути достатньо успішною. Але розкол може виникнути знов внаслідок загострення соціальних протиріч або протиріч між елітними групами. 154Ще однин спосіб зняття існуючої напруги - це об'єднання українського суспільства навколо яскравої харизматичної постаті загальнонаціонального лідера. Прихильники цього підходу бачили таким лідером Віктора Ющенка. Проте президентські вибори 2004 року і як наслідок помаранчева революція навпаки загострили регіональне протистояння, а Ющенко так і не виправдав інтеграційних надій, залишаючись й надалі Президентом однієї половини України. Зараз частина населення бачать такою консолідуючою фігурою Юлію Тимошенко, чия партія поступово нарощує підтримку на Сході. Проте, на нашу думку, в роз'єднаному суспільстві є утопією чекати консолідуючого лідера. Будь-якого лідера в такій країні визнає одна частина суспільства, але не сприйме інша. Тому, треба не видумувати штучну загальнонаціональну об'єднавчу ідею і не шукати постать лідера, який буде здатний консолідувати роз'єднане суспільство в консолідовану націю, необхідно поступово переходити до послідовної і системної політики інтеграції українського суспільства.
Україна потребує на найвищому державному рівні вироблення національної стратегії інтеграції (консолідації) країни. У даному випадку йдеться про довгострокову і комплексну програму інтеграції українського суспільства, яка на системній основі об'єднує різні напрямки державної політики. Поки що такої стратегії в політичної еліти України не має, але потреба в ній не тільки існує, а й зростає від однієї виборчої кампанії до наступної.
На наш погляд, національна стратегія інтеграції українського суспільства та подолання регіонального протистояння повинна включати наступні напрямки:
- інтеграційна економічна і регіональна політика - посилення економічних зв'язків між регіонами, зменшення розриву у рівні соціально-економічному розвитку та рівні життя між окремими регіонами країни, розвиток української економіки як єдиного господарчого комплексу;
- збалансована зовнішня політика, збереження і розвиток дружніх, партнерських стосунків з Росією. Будь які антиросійські кроки у зовнішній політиці України матимуть негативні наслідки для політики інтеграції українського суспільства. „Дрейф” України від Росії до Європи має бути плавним, м'яким і неконфліктним для відносин з Росією. Необхідно також шукати якщо не консенсус, то хоча б відносний компроміс між різними політичними силами з питань пріоритетів зовнішньої політики України, тому що цей чинник також є одним з викликів для збереження єдності українського суспільства;
- децентралізація (деконцентрація) владних повноважень від центру до регіонів України. Децентралізація державного управління представляється найбільш оптимальним шляхом розв'язання існуючих проблем у відносинах між центром і регіонами. Регіони отримають більше прав і можливостей для власного розвитку без ризиків виникнення відцентрових тенденцій. В той же час у процесі політики децентралізації слід дбати про збереження вертикалі виконавчої влади, правового і управлінського контролю за місцевою владою;
- збільшення ваги парламентаризму в Україні. Президентські вибори розколюють Україну на два протилежних табори, сприяючи закріпленню та відновленню істотних розбіжностей між регіонами. В той час як перехід до парламентсько-президентської форми правління дещо пом'якшить і частково нейтралізує тенденції регіонального електорального розколу під час президентських виборів. Президентські вибори повинні втратити ту велику вагу у державі, коли переможець отримує все. Навпаки, політичні еліти, зокрема й регіональні, вимушені домовлятися між собою під час формування коаліційного уряду. Це сприятиме пошуку консенсусу та зняття певного рівня конфліктності у суспільстві;
- інтеграція регіональних еліт в загальнонаціональну політичну і адміністративну еліту. Формування нової, сучасної адміністративної еліти країни, яка має стати одним з об'єднуючих елементів суспільного організму. Це передбачає міжрегіональну ротацію представників регіональних еліт у складі загальноукраїнської адміністративної еліти. Не лише центр, але й регіони повинні бути рівномірно представлені в парламенті, сприяючи розв’язанню місцевих проблем на загальнонаціональному рівні;
- конструктивна взаємодія політичних сил, які репрезентують російськомовне і україномовне населення, східні і південні регіони України з одного боку, та центральні і західні області з іншого боку. Розробка і підписання Універсалу національної єдності з цієї точки зору були правильним і прогресивним кроком. У перспективі для забезпечення інтеграції країни були б корисними і такі формати парламентської коаліції, в яких були б представлені політичні сили, що репрезентують східні і південні регіони України з одного боку, та центральні і західні області з іншого боку.
- Зміцнення загальнонаціональної партійної системи (нейтралізація регіональних партійних проектів). Цьому сприятиме певне збільшення виборчого бар'єру (до 4−5%), але не більше. Високий виборчий бар'єр (7% і більше), навпаки, сприятиме відновленню розколу країни на протилежні політико-ідеологічні та регіональні табори. Крім того доцільно посилювати вимоги до забезпечення справді загальнонаціонального характеру політичних партій України, зокрема з точки зору їх участі в місцевих виборах у більшості регіонів країни та наявності у них реальних місцевих осередків в абсолютній більшості регіонів країни. Необхідна також відмова від пропорційної системи (за партійними виборчими списками) на місцевих виборах. Саме ця виборча система закріпила регіонально-політичний розкол країни на рівні місцевого самоврядування, сприяла надмірній політизації місцевих рад, тенденціям прихованої федералізації. 155
Окрім системи політико