В сучасному суспільстві

Вид материала

Документы

Содержание 3.6. Про еволюцію сучасного ринкового суспільства

Подобный материал:

• Вступ, 873.29kb.
• Ьше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти,, 37.46kb.
• 1. Предмет, задачі та значення психології в сучасному суспільстві, 61.14kb.
• Програма вибіркового курсу Дисципліни, 133.18kb.
• Робоча навчальна програма вибіркового курсу Дисципліни, 127.58kb.
• Соби масової інформації відіграють в сучасному суспільстві, а також завдяки особливостям, 204.57kb.
• Перелік запропонованих тем рефератів, 17.55kb.
• Курсова робота роль І місце, 340.76kb.
• Розділ: Політологія Політологія як наука, 211.88kb.
• Ю. Й. Тулашвілі к. т. н., доцент, 83.67kb.

3.6. Про еволюцію сучасного ринкового суспільства

Люди завжди намагалися заглянути за горизонт історії і довідатися, яким буде світ на значній відстані від сьогоднішнього дня. Предметом нашої розмови має стати спрямованість еволюції сучасного ринкового суспільства. Для України знання проблеми має не тільки пізнавальний, але і практичний інтерес. Справа в тому, що Україна стоїть на порозі ринкового суспільства, в той час як багато країн світу досягли певних вершин в його розбудові. Європейські країни, США, Японія, інші сьогодні демонструють Україні її майбутні стани, процеси і проблеми. То ж дослідження проблеми є актуальним і практично цінним для вітчизняної науки.

Слід зазначити, що не так давно у вітчизняному суспільствознавстві майбутні стани і проблеми розвитку окремих країн, регіонів і людства в цілому були найбільш актуальними і досліджуваними в порівнянні із іншими проблемами. Майбутнє країни і людства тоді завжди знаходилось в центрі наукових пошуків і дискусій, при цьому предметом досліджень в ті часи був не майбутній стан людства, яким визнавався комунізм, а шляхи і способи його розбудови. Сьогодні тема розбудови комуністичного суспільства зникла з порядку денного у вітчизняному суспільствознавстві. Але це аж ніяк не означає, що зникла тема еволюції людської історії, відпала необхідність займатися пошуками шляхів і способів входження людства у Майбутнє. Скоріше – навпаки.

Якщо вчора проблема майбутнього людства цікавила наукових комуністів, соціальних філософів і політичних економістів, то сьогодні вона знаходиться в центрі уваги представників економічної науки, предметом дослідження якої є розбудова ринкового суспільства в Україні, адаптації народногосподарського комплексу країни до вимог ринкової економіки, проблеми стратегічного управління і становлення менеджменту в Україні і таке інше. Особливістю цих та подібних досліджень є аналіз та оцінка сьогоднішнього стану української економіки та обґрунтування рекомендацій стосовно прискорення темпів входження України в ринок. У вітчизняних авторів нам не вдалося відшукати досліджень, присвячених тенденціям еволюції сучасного ринкового суспільства, що можна пояснити фактом відсутності в країні зрілого ринкового суспільства, на базі якого можна було б прогнозувати майбутнє української економіки. З огляду на це при висвітленні теми ми зверталися за допомогою до авторів, що знають ринкове суспільство не із сторони, а зсередини.

Знайомство з літературними джерелами, предметом дослідження яких є сучасне ринкове суспільство, дає можливість говорити, що світ вступає в якісно нову фазу свого існування і розвитку. Серед таких досліджень на перше місце ми ставимо роботу ‘’Карооке – капіталізм. Менеджмент для людства’’, авторами якої є професори Стокгольмської школи економіки Кьєл Нордстрем і Йонас Ріддерстрем. Ця робота цінна тим, що її автори пропонують читачам цілісну модель сучасного суспільства, при її написанні переслідували ціль провести читача по нетрям бізнесу і просторам комерційного натхнення. Мета книги, стверджують автори, -дати інформацію про специфіку нинішнього суспільства тим особистостям, хто планує ''створити гідне життя, досягти успіхів в роботі і побудувати конкурентоспроможну організацію''. Для таких людей ця книга буде виконувати функцію інструкції '' для подорожі автостопом по бізнес – галактиці'', допоможе зрозуміти, як функціонує сучасний світ [3, с.7]. Цінність цього дослідження в тому, що воно виконане науковцями, які знаходяться в центрі сучасного розвиненого ринкового суспільства, багато років його досліджують, і, отже, знають глибше і краще, чим будь-який спостерігач зі сторони.

Дослідники сучасного суспільства стверджують, що змістом сучасного етапу еволюції ринкового суспільства є перехід від економіки промислової до економіки інтелектуальної [1]. Одним із проявів цього є перетворення інтелектуальної продукції в ‘’матеріал’’ для виробництва інноваційної продукції. Для прикладу: Нині матеріальні витрати на виробництво стандартного автомобіля General Motors складають лише 16% всіх витрат. Те ж саме у інших автовиробників. Вартість програмного забезпечення нового Boeing – 777 складає одну третину вартості літака. В 1984 році вартість ‘’залізної’’ частини персонального комп’ютера складала 80% його вартості, сьогодні ж – тільки 20%. В 1999 році доларова вартість імпорту / експорту в середньому складала лише 30% того, що було 30 років назад. Компетенції дорожчають, товари дешевшають [3, с. 86].

Інтелектуальна економіка – продукт інформаційного вибуху, що стався у другій половині минулого століття. Своєю появою вона має завдячувати економіці промисловій, яка підготувала базу і кадри для здійснення цього вибуху і створення його найбільш цінного продукту – Інтернету. Перетворення інформації, акумульованої в Інтернеті, у ринкову інформацію і в ‘’будівельний матеріал’’ для інноваційних проектів і виробів зробило рецепти минулого немодними і непотрібними. Сьогодні в економіці домінує той, хто виробляє інформацію, є її власником і пропонує ринку інтелектуальну продукцію. Це означає, що поле прибутків матеріального виробництва звужується під тиском виробництва інтелектуальної продукції і надання інтелектуальних послуг.

У фундаменті промислової економіки лежить використання природних ресурсів і фізичної сили індивідів для задоволення природних потреб людей. Сьогодні є підстави стверджувати, що в розвинених ринкових країнах ця функція суспільного виробництва повністю виконана. Свідченням цього можуть бути різні фактори, наприклад, визнаний ООН рівень людського розвитку. Словосполучення ‘’людський розвиток’’ характеризує можливість громадянина країни користуватися здобутками спільної праці в інтересах власного розвитку. Мова йде в першу чергу про можливість вести тривалий час здоровий спосіб життя; здобути освіту, яка відповідає світовим стандартам, і мати доступ до ресурсів, необхідних для забезпечення нормального життя. До цих основних факторів добавляють такі, не менш значимі, як рівень політичних, економічних і соціальних свобод, наявність умов для творчості, самоствердження, інші. Для оцінки рівня людського розвитку населення вдаються до використання індексу людського розвитку (ІЛР), який є усередненим інтегральним показником, що розраховується з урахуванням тривалості життя, рівня освіти і величини реального ВВП на душу населення. [2, с. 95]. Про рівень розвитку людини в розвинених країнах можна зробити висновки на основі таких даних:

Таблиця 1

Порівняльна таблиця основних показників розвитку країн на 2000 рік

Групи країн	Населення, % до світового	ВВП на душу населення, в тис. ДОЛ.	Тривалість життя, роки	Грамотність дорослих, %	Індекс людського розвитку
Розвинуті	18,5	21,65	77	98,3	0,904
Країни, що розвиваються	72,5	3,32	66,6	75,9	0,662
Бідні країни	9,0	0,98	50,6	48,5	0,416
Світ загалом	100	6,33	66,7	78,0	0,706
Україна	–	2,19	68,8	99,0	0,721

Таблиця переконливо засвідчує наявність успіхів ринкових країн у забезпеченні матеріального добробуту громадян, охорони їх здоров’я і задоволення освітніх потреб. Значні досягнення є і в інших сферах людського життя, в соціальній сфері – насамперед. Їх менеджери орієнтуються на концепції людських відносин і співучасті трудящих, виходять з необхідності широкого залучення працівників підприємства до участі в управлінні його діяльністю. В американських фірмах, для прикладу, застосовуються чотири основні форми залучення працівників до управління:

1. Участь працівників в управлінні працею і якістю продукції;

2. Участь персоналу в прибутках;

3. Участь представників найманої праці в роботі рад директорів корпорацій;

4. Участь персоналу в роботі робітничих рад або комітетів робітників і менеджерів.

Система участі трудящих в управлінні виробництвом, яка склалася на підприємствах Німеччини, включає спільну участь у наглядових радах фірм представників капіталу і найманої праці, інших форм співпраці ‘’синіх комірців’’ і ‘’білих комірців’’ із власниками компаній. На щомісячних зібраннях представники трудящих обговорюють з роботодавцем питання економічної діяльності підприємства. При цьому роботодавець зобов’язаний своєчасно й докладно інформувати раду фірми про господарські проблеми підприємства та їх можливий вплив на персонал.

Однією з найбільш дієвих форм активізації трудової активності персоналу є залучення працівників підприємства до участі в таких формах їх співробітництва із господарями підприємств як гуртки якості. Вони є організаційною формою спільного пошуку рішень виробничих проблем безпосередніми виконавцями. По суті справи гуртки якості с неформальною організацією управління виробництвом, яка існує паралельно з традиційною ієрархічною системою. Нині гуртки якості діють у понад 50-ти країнах світу. Їх використовують 90% найбільших фірм США. В Японії у 1990 р. діяло близько 1,0 млн гуртків, які об'єднували майже 10 млн працівників. Участь робітників і службовців у гуртках якості дає їм змогу заявити про себе, повертає праці творчий характер, значною мірою втрачений за умов автоматизації виробництва. Водночас ці гуртки дають учасникам простір для самовираження, відчуття причетності до справ підприємства, почуття відповідальності за престиж його продукції.

З урахуванням відзначеного вище у нас є підстави стверджувати, що в своєму розвитку окремі країни вийшли на рівень високої реалізації мрії трудящих про високий рівень життя, забезпечення свобод і захист своїх людських прав. Це досягнуто за рахунок розкрутки маховика прибутків і доходів ринкової економіки до такої швидкості, при якій він не в змозі зупинитися. Люди не в змозі вийти з кола, бо понесуть великі втрати – фінансові, духовні, фізичні. [3, с. 53-54]. У ситуації якщо не повного, то майже повного забезпечення природних потреб орієнтація на їх задоволення перестає відповідати зростаючим апетитам сучасних компаній, ставить їх перед необхідністю пошуків нових джерел прибутків. Вихід був знайдений на шляху формування людини – споживача. У своїй сутності така людина є продуктом культури, а її потреби – культурними потребами, експлуатація яких приносить бажані прибутки організаторам сучасного ринкового господарства. При цьому теоретики і організатори переорієнтації виробництва із задоволення природних потреб на задоволення штучно сформованих потреб відкрито заявляють про цей новий напрямок в діяльності сучасного бізнесу. Ось що стверджує винахідник 100 абсолютних законів успіху в бізнесі Брайан Трейсі:" Багато людей думають, що головна мета будь-якої фірми – отримання прибутку. В дійсності призначенням кожного бізнесу є створення і утримання споживача. Обсяг продаж і прибутковість компанії є результатом або мірою того, наскільки наблизилась організація і кожний її співробітник до цієї мети"[4, с. 71].

Шведські дослідники цю думку виразили за допомогою таких слів: "Бізнес має знати люди на Заході живуть в найбільш помішаному на споживанні суспільстві. Справа зводиться до того, щоб переконати, що хороше життя складається із покупок". [3, с. 154]. Вони ж зробили спробу відшукати авторів проекту людини – споживача і пояснити технологію формування нової різновидності Homo sapiens. Авторами сучасних ринкових механізмів господарювання шведські вчені визнають талановитих і компетентних спеціалістів, які здатні запропонувати виробництву інноваційні проекти і технології. Їх думки стосовно цього такі: Сьогодні конкурентна боротьба відбувається в сфері здібностей, компетенцій і знань. Вони – продукт людей з талантом. [3, с. 52]. Талановиті і компетентні особистості в сучасному суспільстві, стверджують автори,це не ті люди, які мають стандартний диплом, засвоїли стандартний обсяг стандартних ідей, вивчали стандартні підручники і готувалися у вузах по стандартним програмам. Для того, щоб приєднатися до когорти талановитих, диплома престижного вузу мало. Потрібні особистісні компетенції. Пам’ятайте: розрив в тижневій зарплаті випускників коледжів за останні 20 років виріс із 28% до 43%[3, с. 15].

Вихід інтелектуальної економіки на передові позиції в суспільстві призводить до корінної зміни всього укладу суспільного життя людей в країнах з високим рівнем ринкового розвитку. По-перше, переорієнтація мети виробництва із задоволення переважно природних потреб на переважне задоволення штучно створених (тобто – сформованих культурою) культурних потреб людей викликає зміни в структурі і організації функціонування народногосподарського комплексу країни. Ринкова інформація породила нову організацію, стратегію і тактику суспільного виробництва. В епоху відсутності інформації і Інтернету в світі домінувала модель бізнесу, в фундаменті якої лежав принцип: продаємо те, що виробляємо. У той час, щоб забезпечити себе ресурсами, компанії інтегрувалися з іншими: виробники автомобілів вирощували каучук і виробляли гуму; виробники меблів розводили ліс для отримання деревини. Для позначення такої моделі бізнесу вживався термін ‘’вертикальна інтеграція’’. Вона була для свого часу розумною: коли інформація в дефіциті, а ринки нерозвинені, принцип ‘’роби все сам’’ був виправданим. Інформаційний вибух змінив ринкове середовище, породив зовсім іншу гру, в якій навіть Генрі Форд відчував би себе некомфортно. Справа в тому, що інформація для вертикальних компаній є тим самим, чим є терміти для дерев’яних будівель або ж зміна клімату для динозаврів. [3, с. 133-134]. З ростом ринкової інформації відпала необхідність розвиватися вниз по вертикалі, з’явилася можливість придбати потрібні товари у тих, хто їх виробляє дешевше і якісніше. Виробники авто і меблів отримали можливість професійно займатися тільки своєю ‘’рідною’’ справою. Раніше фірми будували, сьогодні – торгують. Раніше підприємства збільшували прибутковість за рахунок злиття, сьогодні – за рахунок аутсорсингу (купівлі необхідних ресурсів). Керівники звикли вірити, що 2 + 2 =5. Тепер вони переконуються в тому, що
5 – 2 = 7 Дійсно: чим більше другорядних видів діяльності вони виводять за межі основного виробництва, тим більшу цінність генерують. Така модель бізнесу стає модною. З 1998 по 2000 роки кількість компаній, які перевели виробництво на аутсорсинг, утроїлася. [3, с. 134].

По – друге, перехід від економіки промислової до інтелектуальної виводить на передові позиції в суспільстві талановитих і компетентних спеціалістів ринкової орієнтації, замінює диктатуру ‘’синіх комірців’’ диктатурою ‘’золотих комірців’’. По – третє, з огляду на те, що компетентність є продуктом самостійної роботи спеціаліста над розвитком свого виробничого потенціалу, цей перехід став причиною того, що світ зробив крок від ''ми''' до ''я'', що в ньому посилилося звучання індивідуалізму. [3,
с. 10]. Основним продуктом талановитих і компетентних були і є інновації. Інновації і тільки інновації – і не обов’язково технологічні – здатні забезпечити сталі результати вище середнього рівня на галузевому і організаційному рівнях. Дійсно, тільки здатність людини або групи людей придумати те, що до сих пір нікому не приходило в голову, а потім успішно втілити цю ідею в життя,відрізняє кращих від решти. У небаченого і невідомого немає конкурентів. [3, с. 124].

Практична реалізація запропонованих талановитими і компетентними спеціалістами інновацій, які змінюють орієнтацію суспільного виробництва, а з ним – і суспільства в цілому, призводить до домінування суб’єктивності в історії людства, засвідчує той очевидний факт, що основним продуктом суспільного виробництва є людина. З цього моменту людський фактор стає настільки визначальним і вирішальним в житті суспільства, що є підстави стверджувати, що народження інтелектуальної економіки знаменує початок етапу еволюції людства, сутністю якого є виробництво суб’єкта культури з наперед заданими потребами, інтересами і смаками. Це означає, що становлення інтелектуальної економіки є одночасно і становленням принципу суб’єктивізму в сучасній історії, запереченням концепції об’єктивності законів розвитку економіки і суспільства в цілому. Ні для кого не є секретом, що абсолютно всі вітчизняні суспільствознавці виросли із Маркса, який визнавав існування об’єктивних законів виникнення та розвитку суспільства. Його вірний учень Сосо Джугашвілі (Й.Сталін) етапами прояву цього закону наказав вважати первісно – общинний лад,рабовласницьке суспільство, феодалізм, капіталізм, соціалізм і комунізм. Інтелектуальна економіка ставить під сумнів істинність цієї концепції і проголошує початок нової епохи в історії людства, коли люди в своїй адаптації до земної природи будуть виходити не з положення, що жити – це значить їсти, пити, мати житло і виробляти все потрібне, а з положення, що жити – це значить творити із себе людину, і при цьому бути не простою, а великою (З.Фрейд) і значимою (Д.Дьюї) людиною. Потреба у великості і значимості цими та іншими вченими проголошується визначальною для людей як суб’єктів культури.

Сучасний бізнес на повну потужність експлуатує цю потребу людини, при цьому більше орієнтуючись на гріховну (тваринну) складову людської природи. Мова йде про лють, заздрощі, ненажерливість, похіть і інші. ‘’Названі гріхи використовуються підприємливими людьми для залучення і ловлі покупців у капкан продажних вражень і переживань. У більшості випадків ці враження і переживання пропонуються клієнтам в прийнятній в суспільстві сурогатній формі. Візьмемо лють. Ми не можемо допустити, щоб люди бігали по вулицях і вбивали один одного, але це не означає, що лють зникла з лиця землі. Замість стрілянини по реальним противникам спустити пар допомагає пейнбол або ж комп’ютерна гра типу DOOM. Об’єднайте два гріхи в одній грі – і вас очікує ще більший успіх на ниві створення гріхо – новацій. Комп’ютерна гра Tomb Raider об’єднує похіть і лють. Героїню цієї гри Лару Крофт узнають на вулиці більше людей, чим його Святість Папу Римського. [3, с. 152].

Вся реклама тим чи іншим чином активізує заздрість. Історії із заздрістю особливо продуктивні, якщо асоціюються з відомою особистістю. Відомо, що 37% британців хотіли б бачити портрет Бекхема на новій 10-фунтовій банкноті. Цей футболіст вийшов за межі географії, ідеології і навіть релігії. Його зображення красується на фундаменті статуї Будди в храмі Парівас в Бангкокі. Саме тому Adidas заключив із Д.Бекхемом довічний контракт на
100 млн дол. Сьогодні товар продають зірки. [3, с. 153]. Другий спосіб експлуатації заздрощів – отримання радості від чужої біди. Подивіться на газети, особливо – британські. Знаменитості багаті і популярні, але люди знаходять злостиве задоволення від інформації про проблеми зірок з алкоголем, про їх дивні сексуальні звички або ж нервові зриви. Логіка: якщо ми не можемо мати те, що мають вони, то хай вони мають більше бід і проблем, ніж маємо ми, хоч би в одній якійсь сфері життя. [3, с.153].

В авангарді сучасного бізнесу лежить експлуатація людської похоті: за оцінкою Forrester Rescearch розмір порнобізнесу в Інтернеті досягає 1 млрд дол. Онлайнпорно генерує біля 70% всіх прибутків змістовної частини Інтернета. Сайти секс – підприємниці Денні Еш щомісячно відвідують 3 млн відвідувачів. У цих сайтів 200тисяч передплатників, що платять майже 20 дол в місяць. Прибуток Д.Еш складає 35%. Ваш гріх – їх успіх. [3, с. 154]. Секс продає багато інших товарів, від косметики і одягу до автомобілів. У певній мірі це зумовлено існуванням в сучасній теорії суспільства концепції вирішального впливу сексуальних відносин на еволюцію людства.

Ми виросли з переконанням, що пристосування (адаптація) організмів до природного середовища сприяє їх еволюційному розвитку і виживанню, а разом з цим сприяє багатоманітності видів живих організмів на планеті. Так нас учили Ч.Дарвін і К.Маркс, який безвідмовно став на його позиції. Свої ідеї Ч.Дарвін виклав в роботі ‘’Походження видів шляхом природного відбору…’’ (1859 р.). Про цю роботу та її основні ідеї сьогодні знають всі або майже всі випускники української школи. Але багато з нас не знає, що після виходу в світ ‘’Походження видів… ’’ основні ідеї гіпотези Ч.Дарвіна, (яка чомусь названа теорією), були ‘’забраковані’’ хвостом павича. Справа в тому, що хвіст павича аж ніяк ‘’не хотів’’вписуватися у дарвінівську гіпотезу адаптації з тієї причини, що через свою вагу і велику ‘’впізнаваність’ він був проблемою для павича – самця і орієнтиром для ворогів цього павича. Це стало причиною того, що через 12 років Ч.Дарвін опублікував роботу, в якій вніс доповнення до гіпотези пристосування. Назва цієї книги – ‘’Походження людини і статевий підбір’’ (1871). У ній Ч.Дарвін признався, що пристосуванням виду до природного середовища можна пояснити не все. Він прийшов до висновку, що при поясненні еволюції людини потрібно звертати увагу і на процес відтворення виду. Залицяння має суттєве значення для розвитку виду Homo sapiens – такий новий висновок автора гіпотези природного відбору.

Сексуальний відбір Дарвін поділив на 2 види: 1) жіночий сексуальний вибір, в основі якого лежить орієнтація на специфічні властивості (хвіст) можливого статевого партнера, і 2) чоловічий бойовий сексуальний вибір, в основі якого лежить змагання самців за право оплодотворити самку. У своїй гіпотезі сексуального відбору Ч.Дарвін стверджував, що хвости у павичів – самців виконують функцію органу приваблення самок, що так потрібно для виживання виду. Сучасні вчені заявляють: це ж саме має місце і у людей. Нашу здатність насолоджуватися музикою, літературою, живописом і таке інше вони пропонують розглядати через призму сексуального, а не природного відбору. З огляду на це компанії повинні давати споживачам пропозиції, які викликають позитивну емоційну реакцію з відтінком сексуальності Одяг від Donna Karan і Helmut Lang – це пір’я павича. Людина запрограмована і призначена для розмноження. У цьому у нас вибору немає. [3, с. 158]. Сучасні менеджери і маркетологи знають про принцип павича. Сексуальні товари дають можливість покрасуватися. [3, с. 159]. Сьогоднішній споживач хоче мати найяскравіший і наймодніший хвіст павича. [3, с. 160].

Сексуальність – це перш за все настрій, емоції, переживання. Сьогодні ми переконуємося, що людина – істота емоційна, а не раціональна. Комерцією, як і світом, управляють емоції. [3, с. 131]. Із цього слідує, що комерційний успіх компанії залежить від її здатності управляти емоціями споживачів в своїх інтересах, від уміння її менеджерів формувати стратегію настроїв, зорієнтовану на зниження негативних емоцій. Управляти емоціями – це або спокушати споживача або заспокоювати його. І не тільки на одну ніч і один раз. Відносини із споживачем вимагають постійного підкріплення. ‘’Що ти зробив для мене за останній час?’’ – ось що цікавить споживача. При цьому мова йде не про інтрижку, а про тривалий любовний роман. [3, с. 150].

Сучасний бізнес орієнтується не тільки на експлуатацію гріховних емоцій споживачів, але і на задоволення їх естетичних потреб і смаків. ‘’Споживачі віддають перевагу товарам, які пробуджують мислення і беруть за душу’’,- вважає Рон Джонсон, колишній віце – президент Target., компанії, що стала ефективноюза рахунок дизайну. [3, с. 160]. Роберт Хейєс із Гарвардської школи бізнесу стверджує: ‘’П’ятнадцять років тому ми змагалися по ціні. Сьогодні – по якості. Завтра – по дизайну’’. [3, с. 161]. Конкуренція на полі дизайну породжує новий напрямок стратегічного мислення і управління на підприємствах. Раніше інновації асоціювалися тільки з товарами і технологіями. Сьогодні бізнес зайнятий створенням емоційних споживацьких переживань. Фредерік У.Сміт, голова ради директорів, головний менеджер і президент FedEx, говорив: ‘’ Ми думали, що продаємо транспортування вантажів, та виявляється, що ми торгуємо душевним спокоєм клієнтів’’. [3, с. 165].

Практикасучасного ринкового господарювання засвідчує, що сьогодні має місце зростання впливу людського фактору на всі сфери життя суспільства. Виробництво орієнтується на формування людини, менеджери керуються потребами людської природи, теоретики і практичні організатори сучасного виробництва знаходяться в пошуках концепції, якою б можна було пояснити і виправдати сучасну спрямованість еволюції суспільства. Сучасне суспільство, отже, знаходиться в стані пошуків нового мислення і нових виробничих операцій. Воно поступово приходить до висновку, що багатство створюється за допомогою мудрості. [3, с. 58]. Що таке мудрість? Керуючись роздумами мудреців про мудрість можна запропонувати таке її визначення:

Мудрість є формою оцінного ставлення людини до практичних дій та вчинків людей (і своїх власних) з позиціївідповідності практичного діяння та його кінцевих результатів принципам оптимальності і досконалості, сприяння збереженню честі і гідності всіх його учасників, створення умов для розвитку як їх самих, так і їх оточення – природного і культурного.

Мудрість притаманна людям просвітленим – тим, хто володіє знаннями себе самого, своєї сутності і своєї природи, ‘’заряджений’’ любов’ю і повагою до себе і свого оточення. (Хто ‘’заряджений злом’’, мудрим ніколи не буде.) До вершин мудрості добираються індивіди, які в своєму саморозвитку досягли такого рівня зрілості свого ‘’Я’’, який дозволяє їм пропонувати суспільству найбільш оптимальні, доцільні, гармонійні і красиві форми розбудови культури, спрямовує еволюцію культури в напрямку, що співпадає з напрямком еволюції Всесвіту і людства як його невід’ємної частини. Мудра людина, образно кажучи, є носієм світової формотворчоїсили в культурі.

Мудрість – це здатність індивіда думати і діяти по-людськи, бачити шлях у майбутнє з позицій забезпечення існування і розвитку виду Homo sapiens, уміння прогнозувати і пропонувати дорогу в Майбутнє без втрат для природи, культури і кожного суб’єкта діяльності. Це –погляд на Культуру з Неба (Космосу), з висоти універсальних принципів буття. Мудрість – це розум, ‘’заряджений’’ духовністю. Вона є істинно людською формою мислення, сприймання, розуміння і перетворення світу і самого себе.

Мудрість – складова людського фактору, суб’єктивна здатність всіх, хто має відношення до виховання молодого покоління, формування людських колективів та управління ними. Вона потрібна всім, а для політиків є обов’язковою професійною здатністю, такою, для прикладу, як для спортсмена – здоров’я, а для композитора, поета, художника чи скульптора– талант. Відсутність мудрості у політика є свідченням його професійної нездатності виконувати функцію менеджера загальнонаціонального рівня.

Висновки. Людство вийшло на стадію існування, на якій вирішальний вплив на вибір шляхів і напрямків історії належить суб’єктивному розумінню людиною світу, себе самої і свого місця в світі. Проблемою ‘’людина – світ’’ завжди займалася філософія. Із цього слідує, що спрямованість людської історії сьогодні залежить від філософської грамотності розробників стратегії розвитку сучасної економіки. Практика засвідчує, що у багатьох із них такої грамотності бракує. Це означає, що еволюція виду Homo sapiens вимагає від істинної філософії стати інструментом практичної перебудови світу на принципах оптимальності, доцільності, досконалості, гармонії і краси. Мудрий Платон говорив істину: "Світом повинні управляти філософи, які мають любов до мудрості, або мудрі правителі".


Література

1. О.Бутнік-Сіверський. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // – Інтелектуальний капітал, 2002. №1.
   
2. Залеський І.І., Клименко М.О. Екологія людини: Підручник. – К.: Видавничий центр ‘’Академія’’, 2006. – 288с. (Альма – матер).
   
3. Йонас Риддерстрале, Кьелл Нордстрем. Карооке – капитализм. Менеджмент для человечества. Перевод с англ. В.Мишучкова. – Санкт-Петербург, 2004. – 204с.
   
4. Брайян Трейси. 100 абсолютных законов успеха в бизнесе / Пер. с англ. П.А. Самсонова. Худ. обл..М.В.Драко. – 2-е изд. – Мн.: ООО ''Попурри'', 2003. – 256с. (Серия ''Успех'').