Geum.ru

Харківський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису

Вид материалаДокументы
3.2 Юридична відповідальність за правопорушення у сфері екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту
Висновки до розділу
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

3.2 Юридична відповідальність за правопорушення у сфері екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту



У механізмі забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту значну роль відіграє інститут юридичної відповідальності. Проблеми даного правового інституту досить детально та всебічно досліджені в працях вчених починаючи з радянського періоду і до сьогодення [; ; ; ; ; ; ; ]. Без висвітлення ролі юридичної відповідальності рідко обходиться вивчення будь-якого правового інституту охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [; ; ]. З огляду на результати праці інших вчених немає необхідності зосереджувати увагу на розкритті поняття, змісту та підстав юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, крім аспектів, котрі мають значення для досягнення мети даного дослідження.

Вчені-правознавці зазвичай вказують на існування юридичної відповідальності у двох її проявах: позитивній (перспективній) та негативній (ретроспективній) відповідальності. Перша розглядається як усвідомлення особою своїх обов’язків перед суспільством та державою, зумовлених включенням її у соціальні зв’язки, певний внутрішній стан індивіда, його ставлення до своєї поведінки в сучасному та майбутньому [, с. 122–124.]. Друга розглядається як необхідність особи зазнати негативних наслідків від своєї попередньої неправомірної поведінки. У подальшому увага зосереджується на ролі саме негативної відповідальності, адже з цією формою пов’язаний весь правовий інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

У процесі дослідження проблем правового регулювання екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту неодноразово вказувалося на те, що без належного механізму відповідальності неможливо забезпечити реалізацію заходів щодо зменшення негативного впливу автомобільного транспорту на життя та здоров’я людей і довкілля []. Згідно із загальною теорією права, юридична відповідальність розглядається як необхідна складова механізму правового регулювання суспільних відносин будь-якої галузі права. Основною метою відповідальності є попередження правопорушень та покарання винних в їх скоєнні [, с. 437]. Належна робота цього інституту забезпечить законність та правопорядок у будь-якій сфері суспільного життя.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

При спорудженні нових шляхів необхідно враховувати вже існуюче цільове призначення земельних ділянок. Як свідчить практика спорудження нових транспортних шляхів, на прикладі судноплавного каналу Дунай – Чорне море, в процесі прийняття рішення про будівництво спочатку визначаються, де будувати, і починають фінансування проекту, а вже потім дивляться, чи можна будувати саме в цьому місці [].

Одним з основних напрямків міжнародної співпраці у сфері екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту є узгодження завдань будівництва транспортних коридорів з формуванням екологічної мережі, в тому числі міжнародної. Їх взаємне ненакладення повинно бути зафіксовано в законодавстві на рівні правових вимог, а не тільки в програмних документах.

Слід відзначити, що Україна, так само як і СНД в цілому, не має комплексного документа, який би мав на меті врегулювати та визначити план і перспективи розвитку всієї транспортної політики. ЄС для цього розробив та затвердив так звану Білу Книгу „Європейська транспортна політика до 2010-го: час для рішень” []. Цим документом передбачено здійснення комплексу заходів, спрямованих на гарантування прав жителів Європи в транспортній сфері, і саме забезпечення інтересів людини ставиться основною метою цієї програми. За допомогою передбачених заходів планується якісно забезпечувати права споживачів, зменшити навантаження на довкілля, ліквідувати затори на дорогах та інші „вузькі” місця в транспортних коридорах, котрі нині починають створювати небезпеку для економіки ЄС. Україна, прагнучи вступу до ЄС, повинна брати активну участь у розбудові єдиної транспортної системи Європи з усіма її економічними, політичними, організаційними та екологічними вимогами.

Україна бере активну участь у подоланні екологічних проблем автомобільного транспорту в рамках Організації Об’єднаних Націй (ООН). Наприклад, у 2003 р. в м. Київ була проведена П’ята конференція міністрів „Навколишнє середовище для Європи”. Значну увагу на цій конференції було зосереджено на проблемах транспорту і пов’язаних з ними питаннях охорони здоров’я та довкілля. Особливу занепокоєність викликало збільшення попиту на автомобілі в Центральній та Східній Європі, поєднаного зі значною зношеністю та енергоємністю автомобільного парку [].

В цілому, стосовно міжнародної співпраці у сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту необхідно зауважити, що використання світового досвіду в цій сфері не повинно стати простим „копіюванням” шляху. Адже деякі технології, наприклад паливні, які існують у розвинутих країнах світу, а в Україні тільки з’являються, вже є застарілими []. Тому технологічне відставання в цій роботі ніколи не буде надолужено, якщо держава буде йти тільки шляхом, який вже пройдено. Для сталого та безпечного розвитку країни необхідно помічати та розвивати передові технології [, с. 3].

Висновки до розділу



1. Роль державних органів у сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту автором досліджено залежно від їх функціональних повноважень та організаційно-правового рівня, що дозволило визначити систему та коло повноважень цих у даній сфері. На основі проведеного аналізу запропоновано розширити компетенцію посадових осіб МВС для здійснення належного контролю за вмістом забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобіля та покарання винних у цьому осіб, усунути прогалини в правовому статусі інспекторів Державної екологічної інспекції, сформульовано причини невиконання деяких нормативних актів органами державної влади.

2. У розділі досліджено роль громадськості в забезпеченні екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту. Обґрунтовано, що саме завдяки залученню представників неурядових організацій та громадян до процесу здійснення контролю в зазначеній сфері без виділення додаткових коштів стає можливим домогтися більш високого рівня дотримання законодавства України та розширити охоплення контролем сфери суспільних відносин щодо забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.

3. Інститут юридичної відповідальності в цілому та за правопорушення в сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту зокрема слід у подальшому вдосконалювати за рахунок посилення відповідальності, особливо шляхом розширення санкцій майнового характеру. Дисертантом запропоновано запровадити алгоритм визначення розміру збору за забруднення навколишнього природного середовища від роботи автомобіля та сформульовано пропозиції щодо його запровадження в чинному законодавстві з метою притягнення всіх автовласників до відповідальності в разі порушення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобіля.

4. Визначено, що для вдосконалення практики застосування вимог законодавства України щодо юридичної відповідальності за правопорушення в сфері екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту необхідно відмовитися від „моногалузевої” відповідальності і комплексно застосовувати всі норми законодавства. Тобто при притягненні особи до відповідальності згідно з КК України чи КУпАП необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України, ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища”, ЗУ „Про охорону атмосферного повітря”, ЗУ „Про відходи” тощо. За таких умов дається повна правова оцінка порушенню екологічного законодавства та забезпечується дія принципу невідворотності юридичної відповідальності.

5. Міжнародну співпрацю у сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту необхідно здійснювати в контексті приведення законодавства України у відповідність до вимог ЄС. Для якісного виконання даного напрямку роботи, на думку дисертанта, основну увагу слід приділяти розробці та впровадженню на території України загальнодержавного програмного документа з комплексної перебудови і розвитку вітчизняної транспортної системи як складової європейської на зразок Білої Книги „Європейська транспортна політика до 2010-го: час для рішень”.