Львівська обласна універсальна наукова бібліотека Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові митці львівщини календар знаменних І пам’ятних дат на 2008 рік Львів – 2008
| Вид материала | Документы |
- Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Островського, 1325.91kb.
- Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Островського, 1529.52kb.
- Виноградівська центральна районна бібліотека календар знаменних, 501.18kb.
- Календар знаменних І пам’ятних дат Городоччини на 2009 рік: Рекомендаційний бібліографічний, 187.5kb.
- Виноградівська центральна районна бібліотека календар знаменних, 709.33kb.
- Соломії Крушельницької у Львові Безсмертна слава Соломії Біобібліографічний довідник, 4013.52kb.
- Івано-франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка календар знаменних, 1148.62kb.
- Ий на допомогу бібліотекарям області у плануванні краєзнавчої роботи на 2008 рік, 1116.06kb.
- Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни, 1371.68kb.
- Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2011 рік / Сумська обл універс наук б-ка ;, 568.57kb.
19 жовтня
Багатогранність таланту
До 100-річчя від дня народження
Софії Лісси (1908-1980)
Минає 100 років від дня народження Софії Лісси – польського музикознавця. Її майже півстолітня педагогічна, наукова, музично-громадська діяльність вражає масштабністю, значними здобутками.
Народилася С. Лісса 19 жовтня 1908 р. у Львові. Тут закінчила гімназію і 1924 р. Консерваторію Польського музичного товариства по класу фортепіано та теорії музики. Опісля (1924-1929) студіювала музикологію у Львівському університеті під керівництвом А. Хибінського; вивчала філософію у К. Твардовського та Р. Інґардена; відвідувала лекції з психології та історії мистецтва. Заняття з такими прославленими вченими розширили світогляд С. Лісси і пробудили інтерес до наукової діяльності. У 1929 р. за працю про гармонію Скрябіна вона здобула ступінь доктора.
Після закінчення університету С. Лісса розпочинає педагогічну діяльність, викладаючи теоретичні дисципліни в Консерваторії ім. К. Шимановського та Музичній школі ім. Ф. Шопена. Окрім педагогічної та наукової роботи С. Лісса часто виступає з анотаціями в концертах, популяризуючи кращі твори світової музичної спадщини. Сучасники відзначали високий фаховий рівень її бесід, надзвичайне уміння чітко, лаконічно і цікаво виразити суть явища, окреслити його мистецьку вартість. Ось що писала газета після вечора вокальних та інструментальних творів Й. Брамса: “Треба відзначити, що вступну лекцію адаптувала до рівня пересічного слухача. Її впевнена і невимушена розповідь не була перевантаженою надмірною ерудицією, а цікавим висвітленням справила позитивне враження”.
С. Лісса добре володіла грою на фортепіано і часто виступала в концертах як концертмейстер, зокрема в ансамблі із співачкою Одаркою Бандрівською, своєю щирою приятелькою. Б. Кудрик після концерту О. Бандрівської, на якому прозвучали вокальні твори сучасних композиторів, писав так: “Акомпаніаторка д-р С. Лісса доповнювала гідно партію співачки, йдучи вірно і зручно за її кожним відтінком, а в відповідних моментах (напр. у Вольфа, Респіґі, Мусоргського) самостійний вступ фортепянової партії впроваджувала вміло і дійсно по мистецьки”.
Від 1939 р. С. Лісса працює редактором музичного відділу Львівського радіо, згодом – деканом теоретичного факультету Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка.
Після наступу на Львів німецьких військ С. Лісса евакуювалась в Узбекистан (Наманган), де вчителювала в музичному технікумі. У 1943 р. стає членом Спілки Польських Патріотів; займається музичною діяльністю, готуючи до друку збірки польських пісень. У 1945-1947 рр. С. Лісса виконує функції аташе у справах культури при польському посольстві у Москві.
Після приїзду до Польщі (1947) її запрошують на посаду віце-директора департаменту музики в Міністерстві культури і мистецтва. Але С. Ліссу цікавить перш за все наукова праця. Отож, від 1948 р. вона працює в Інституті музикології (історії та теорії музики) при Варшавському університеті (1957 професор, 1958-1975 директор).
Завдяки організаторським здібностям С. Лісса вела інтенсивну громадську діяльність. Спочатку – член правління (1947-1948), а згодом заступник голови Спілки Польських Композиторів (1949-1954). Впродовж десяти років працювала у складі редакційного комітету Енциклопедії Музичної.
С. Лісса жваво реагувала на актуальні потреби науки та різні прояви музичного життя. Вона була серед організаторів численних польських та міжнародних наукових конференцій, зокрема, присвячених творчості Прокоф’єва, Шопена, Шимановського, конгресу Musica Antiqua Europae Orientalis (MAEO).
У 1979 р. С. Лісса вийшла на заслужений відпочинок. Завершила свій земний шлях 26 березня 1980 р. у Варшаві.
Перу С. Лісси належить близько 600 публікацій – дослідження, науково-популярні статті, публіцистика, рецензії, редагування наукових збірок, видання пісенників. Ось декілька з них: Шопен и Скрябин; Uwagi o metodzie marksistowskiej w muzykologii; Leninowska teoria odbicia a estetyka muzyczna; Estetyka muzyki filmowej; Zarys nauki o muzyce; Nowe szkice z estetyki muzycznej.
Навіть перелік її праць свідчить про універсалізм вченого, яка зверталась до давньої і сучасної музики світу. У полі зацікавлень С. Лісси – перш за все теорія музики та естетика. Проте вона була прихильницею комплексного методу висвітлення проблеми, отож поєднувала різні дисципліни.
Праці С. Лісси неодноразово перекладались на іноземні мови, що підтверджує високу наукову компетентність автора.
Мар’яна Зубеляк, старший науковий співробітник
Музично-меморіального музею
Соломії Крушельницької у Львові
Література
Лісса Соф’я // Митці України: Енциклопед. довід. – К., 1992. – С. 365.
* * *
Лисса Зофья // Муз. энцикл. / Гл. ред. Ю.В. Келдыш. – М., 1976. – Т. 3. – С. 284.
* * *
Lissa Zofia // Encyklopedia muzyczna. – Kraków, 1997. – Tom: K, L, Ł. – S. 368-370.
* * *
Історія української музики. В 6 т. Т. 4. 1917-1941. – К., 1992. – 614 с. – Із змісту: [Згадка про С. Ліссу]. – С. 543, 588.
Камінський В. Електронна та комп’ютерна музика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. із спец. муз. мистец. – Л.: Сполом, 2001. – 211 с. – Із змісту: [Про С. Ліссу]. – С. 82.
Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної академії у Львові. В 2 т. Т. 1. Від доби міських музикантів до Консерваторії (поч. XV ст. – 1939). – Л., 2003. – 288 с. – Із змісту: [Про С. Ліссу]. – С. 211.
* * *
Antologia polskiej krytyki muzycznej XIX i XX wieku (do roku 1939) / Оprac. S. Jarociński. – Kraków: PWM, 1955. – 523 s. – Із змісту: [Про С. Ліссу]. – С. 318, 414-431.
Найвидатніший західноукраїнський гравер
зламу ХVІІ-ХVІІІ ст.
Зубрицький Никодим – найвидатніший західноукраїнський гравер на дереві та металі, рисувальник-проектант, маляр зламу ХVІІ-ХVІІІ століть, ієромонах. Роки народження та смерті невідомі, хоча довідкові видання подають їх. Правдоподібно, родом із Галичини. Найранішу згадку про Зубрицького фіксують гравюри “Стрітення”, “Благовіщення” та “Спас нерукотворний зі сценами історії образу”, датовані 1688 р. і використані у братському Анфологіоні 1694 р. У виданні 1702 р. вклеєно два види печер преподобних Антонія та Теодосія з підписом: “помощію Божіею... изобразися пещера сія іеромонахомъ Никодимом Зубржицкимъ року”. Працював у Крехові, Львові, Почаєві, Києві та Чернігові. Виконав близько 400 різноформатних гравюр.
На крехівський та унівський періоди припадають численні ілюстрації до видань друкарні унівського Свято-Успенського монастиря: “Апостол” (1694 р.), “Акафісти” (1694 р.), “Молитвослов” (1694 р.), “Тріодь цвітна” (1696 р.), “Ірмолой” (1696 р.) та “Євангеліє учительне” (1696 р.), оздоблене багатьма сюжетно-орнаментальними заставками, де виразно прочитуються впливи української народної орнаментики.
Львівський період творчості був одним із найпродуктивніших. Його ілюстрації фігурують в багатьох виданнях: “Служебник” (1691 р., 1712 р.), “Анфологіон” (1692 р.), “Апостол” (1696 р.), “Акафісти” (1699 р.), “Ірмологіон” (1700 р., 1709 р.), “Октоїх” (1700 р.) “Тріодь Постна” (1717 р.). Розкішні форти та різні за форматом сюжетні заставки до цих раритетів вражають майстерністю. 1703 р. Зубрицький виконує у Львові одну із найраніших гравюр на міді – “З’явлення Ісуса Христа святому Каєтанові”.
1704 р., під час перебування на Волині у Почаєві, вигравірував мідерит “Облога Почаєва турками 1675 року”, зарекомендувавши себе як блискучого топографа середньовічного Почаєва і знавця оборонної архітектури. 1712 р. у друкарні Києво-Печерської лаври виходить “Іфіка ієрополітика” – своєрідна енциклопедія філософії, етики та педагогіки того часу, оздоблена 62 гравюрами майстра із чотирирядковими віршами. Її передруки невдовзі з’являються у Москві, Петербурзі, Відні, що створило небувалу популярність. Елементи орнаментики, запозичені з “Іфіки ієрополітики”, широко впроваджували в народних розписах, меблях тощо.
Чернігівський період важливий тим, що тут Зубрицький вперше широко застосував у книжковій практиці техніку гравірування на міді: “Богородице Діво” (1707 р.), “Царський путь Христовий” (1709 р.), “Новий Завіт” (1717 р.). Свої твори майстер найчастіше підписував: “Никодим изобрази”, або латинкою “Nicodemus Zubrycki” чи монограмою “N.Z.”. Його гравюри позначені реалізмом, а делікатне штрихування та форми кривих ліній надають рисункові м’якості та вишуканості.
Як маляр, Зубрицький знаний поки що за єдиною, віднайденою в монастирі святого Андрія в Каріосі на Афоні, іконою святої Катерини Александрійської з авторським підписом. Збереглися документальні відомості про виготовлення для Львівського братства рисунків кіотів та паникадила, що було зреалізовано, зокрема для братської церкви в Гданську. Творчість Зубрицького в українському гравюрному мистецтві епохи бароко дослідники окреслюють як явище – “стиль Зубрицького”.
Ярослава Павличко, старший науковий співробітник
Національного музею у Львові,
член Національної спілки письменників України
Література
Зубрицький Никодим // Енцикл. українознав. – Л., 1994. – Т.3. – С.849.
Зубрицький Никодим // Мистецтво України: Біогр. довід. – К., 1997. – С. 268.
Зубрицький Никодим // Митці України: Енциклопед. довід. – К., 1992. – С. 271-272.
Зубрицький Никодим // Попов П. Матеріяли до словника українських граверів / Укр. наук. інт книгознав. – К., 1926. – С. 40-51.
***
Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в ХVІ-ХVІІІ ст. – Л., 1971. – 310 с. – Із змісту: [Про Никодима Зубрицького]. – С. 154, 156, 173-177, 180, 184-194, 196, 199, 206, 229, 231-232, 282-284.
Овчінніков В. Історія книги: Еволюція книжк. структури: Навч. посіб. – Л., 2005. – 420 с.: іл. – Із змісту: [Про Никодима Зубрицького]. – С. 382-384.
Павличко Я. Никодим Зубрицький // Митці Львівщини: Календар ювіл. і пам’ят. дат на 1994 р. / ЛДОУНБ. – Л., 1993. – С. 71-73.
Стасенко В. Христос і Богородиця у дереворізах кириличних книг Галичини ХVІІ століття: особливості розробки та інтерпретації образу / Укр. акад. друкарства; Львів. акад. мистец. – К., 2003. – 333 с.: іл. – Із змісту: [Про Никодима Зубрицького]. – С. 16, 22, 29, 39, 42, 43, 61-63, 65, 70, 75, 77, 84-88, 94, 97, 98, 102-104, 115, 121, 125-129, 132, 134-137, 145, 148-151, 153, 156, 159, 163-166, 175-181, 185, 197, 199, 206-212, 215-219, 221, 225-227, 229, 233, 235-237, 243, 246, 247, 251, 256, 257, 260, 267, 270-272, 279-282, 285, 289-291, 294, 317, 324.
Наші земляки
21 жовтня
Український композитор з-за океану
До 70-річчя від дня
народження Вірка Балея (1938)
Ім’я українського композитора і диригента Вірка (Вірослава) Балея з США стало відоме на батьківщині лише на початку 1990х рр., коли у Львові відбувся Фестиваль музики українського зарубіжжя. Тоді львів’яни відкрили для себе митців, чия творчість замовчувалася в СРСР впродовж кількох десятиліть.
Вірослав Балей народився 21 жовтня 1938 р. в м. Радехів, що на Львівщині. Під час німецько-фашистської окупації родина Балеїв емігрувала. Музичну освіту розпочав у Німеччині (брав уроки гри на фортепіано в Романа Савицького). З 1949 р. Вірко Балей живе у США. Закінчив консерваторію в Лос-Анджелесі (1962 р.). Його педагогами з композиції були Моріс Г. Руджер та Ерл С. Воргайс.
З 1971 р. В. Балей – художній керівник щорічного фестивалю сучасної музики; як диригент очолює оркестри в Лас-Веґасі: камерний (1974-1976), симфонічний (1976-1978). У 1983-1988 рр. – художній керівник Оперного театру в Лас-Веґасі.
У 1988 р. Вірко Балей вперше приїхав на гастролі в Україну, і з того часу його діяльність як композитора, диригента, організатора музичного життя тісно пов’язана з Україною. У 1989 р. В. Балей написав музику до фільму українського режисера Юрія Іллєнка “Лебедине озеро: Зона”. Цей фільм отримав дві високі нагороди на Канському кінофестивалі і став першою українською кінострічкою, відзначеною на цьому престижному фестивалі.
Маючи добру репутацію як композитор, В. Балей отримує ґранти і замовлення від багатьох організацій. Серед замовників – Національна Скарбниця Мистецтв, Проект 1000 і Вінніпезький симфонічний оркестр, Клівлендський камерний оркестр, Симфонічний оркестр Невади.
У композиторській творчості митець звертається до різних жанрів (сценічна, симфонічна, камерно-інструментальна та вокальна музика), шукаючи нові виразові засоби у поєднанні тембрів інструментів, наприклад, Concerto Grosso для тромбона, труби, електроскрипки, камерного ансамблю, електроніки та оркестру. Назви деяких його творів сповнені символіки, таємничості – “Маска простору снів”, “Тіні”, “Слова VII (Межа)”, “Адамове яблуко”, “Agnus Dei (Священні монументи)”, “Вирізьблені птахи”...
Твори В. Балея записані на СD фірмою Кембріа: “Спів Орфея” (для гобоя і струнних), “Птах Юрського періоду” (для віолончелі, ударних і фортепіано), “У просторі снів” (дві сюїти – № 1 для кларнета, скрипки і фортепіано; № 2 – скрипки, віолончелі та фортепіано), “Трени I-IV” (у виконанні Сурена Баґратуні (віолончель) та двох колишніх львів’янок – Ольги Пасічник (сопрано) та Наталії Хоми (віолончель).
В. Балей є одним з фундаторів Міжнародного фестивалю “Київ Музик Фест” (1990 р.), який щорічно відбувається в Києві.
У 1996 р. став лауреатом Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка, того ж року відзначений Реґентською творчою нагородою штату Невада.
Вірко Балей працює також як музичний критик, публіцист. Його статті друкуються в журналах різних країн, в тому числі й України.
Роксоляна Мисько-Пасічник, старший науковий
співробітник Музично-меморіального музею
Соломії Крушельницької у Львові
Література
Муха А. Балей Вірко (Вірослав) Петрович // Муха А. Композитори України та української діаспори: Довідник. – К., 2004. – С. 21.
* * *
Вірко Балей // Контрасти: 7-й Міжнар. Фест. Сучас. Музики. – Л., 2001. – С. 172-178.
Вірко Балей // Контрасти: 8-й Міжнар. Фест. Сучас. Музики. – Л., 2002. – С. 31-33.
Гармель О. Dreаmtime та віртуальні реальності в симфонії В. Балея “Священні монументи” // Час, простір, музика: Зб. статей. – К., 2003. – С. 134-142. – (Науковий вісник НМАУ; Вип. 25).
Грабовський Л. Свічка, що горить з обох кінців // Культура і життя. – 1995. – 11 жовт.
Кияновська Л. З-за піднятої завіси // Музика. – 1991. – № 4. – С. 2-4.
Додатки
Перелік імен митців-ювілярів 2008 р., статті про яких друкувалися у попередніх випусках “Календаря”
Ірина Банах-Твердохліб (1918), художниця (2003 р.)
Олександр Бандровський (1860-1913), польський співак (2003 р.)
Анатоль Вахнянин (1841-1908), композитор, письменник, педагог, музично-громадський діяч (2001 р.)
Зигмунд Горголевський (1845-1903), польський архітектор (2003 р.)
Богдан Дрималик (1898-1956), піаніст, композитор, фольклорист (2006 р.)
Іван Колесса (1864-1898), фольклорист, військовий лікар (2004 р.)
Микола Колесса (1903-2006), композитор, диригент, педагог (2003 р.)
Людвік Куба (1863-1956), чеський музикознавець, етнограф, живописець (2001 р.)
Євген Купчинський (1867-1938), композитор, диригент, цитрист (2002 р.)
Іван Лаврівський (1822-1873), композитор, диригент (1997, 2002 рр.)
Левко Лепкий (1888-1971), композитор, публіцист (2003 р.)
Владислав Лозинський (1843-1913), польський мистецтвознавець, письменник, історик (2003 р.)
Омелян Масляк (1893-1972), художник, графік (1998 р.)
Олександр Мишуга (1853-1922), співак, педагог (1998 р.)
Леопольд Мюнцер (1901-1943), польський і український піаніст (2001 р.)
Василь Нагірний (1848-1921), архітектор (2001 р.)
Остап Нижанківський (1863-1919), композитор, хоровий диригент, діяч музичної культури (1998 р.)
Нестор Нижанківський (1893-1940), композитор, піаніст, музичний критик (2000 р.)
Віра Свєнціцька (1913-1991), мистецтвознавець (2003 р.)
Роман Сельський (1903-1990), живописець (2003 р.)
Корнило Устиянович (1839-1903), живописець, письменник (1994 р.)
Гнат Хоткевич (1877-1938), мистецтвознавець, актор, режисер, бандурист, композитор, письменник (1997 р.)
Перелік знаменних і пам’ятних дат на 2009 рік
Січень
7 120 років від дня народження Михайла Рудницького (1889-1975), театрального критика, письменника
10 115 років від дня народження Ярослави Музики (1894-1973), живописця, графіка
16 150 років від дня народження Марцелія Гарасимовича (1859-1935), польського художника. Заснував у Львові жіночу художню школу (1888 р.), яку у 1891 р. перетворено на загальну школу малярства та скульптури. 1907-1931 рр. – головний хранитель Львівської картинної галереї
110 років від дня народження Лесі Кривицької (1899-1983), актриси
17 140 років від дня народження Івана Труша (1869-1941), живописця, художнього критика, громадського діяча
18 70 років від дня народження Мирослава Вантуха (1939), діяча хореографічного мистецтва
21 110 років від дня народження Олексія Максимова (1899-1965), російського актора, режисера. Працював з 1944 р. у Львівському театрі Радянської Армії
24 130 років від дня народження Станіслава Людкевича (1879-1979), композитора, музикознавця, фольклориста, педагога
25 120 років з дня смерті Івана Гриневецького (1850-1889), актора, режисера
29 90 років від дня народження Ірини Маланюк (1919), співачки
30 145 років від дня народження Дмитра Андрейка (1864-1888), композитора, хорового диригента
Лютий
4 155 років від дня народження Ісидора Мидловського (1854-1916), актора, театрального діяча, письменника
11 60 років від дня народження Ярослава Скакуна (1949), скульптора
12 90 років від дня народження Зіновія Кецала (1919), графіка
18 80 років від дня народження Теодозії Бриж (1929-1999), скульптора
20 125 років від дня народження Василя Цьоня (1884-1959), художника килимарства
24 80 років від дня народження Івана Яремова (1929-1999), художника
Березень
4 60 років від дня народження Володимира Івасюка (1949-1979), композитора, поета
6 220 років від дня народження Августа Брауна (1789-1861), польського і українського скрипаля, композитора, диригента. Працював з 1816 р. у Львові в театральному оркестрі; з 1844 р. – диригент капели в Домініканському костьолі; з 1854 р. – викладач гри на скрипці в школі Галицького музичного товариства
7 90 років з дня смерті Марії Дулемб’янки (1861-1919), польської художниці. З 1896 р. працювала у Львові. Твори: “Без роботи”, “Читання”, “Вид костьолу св. Єлизавети у Львові”, автопортрети
10 185 років з дня смерті Луки Долинського (бл. 1745-1824), живописця
14 215 років від дня народження Юзефа Бема (1784-1850), архітектора, інженера
20 70 років від дня народження Тараса Микитки (1939), диригента
21 135 років від дня народження Олександра Носалевича (1874-1959), співака
23 85 років від дня народження Володимира Флиса (1924-1987), композитора, педагога
24 160 років від дня народження Тадея Баронча (1849-1905), польського скульптора. Працював у Львові з 1875 р. Близько 1877 р. виконав перше на Західній Україні погруддя Т. Шевченка (не збереглося). Автор надгробків на Личаківському кладовищі (К. Ордона, Г. Шмідта), виконав безліч скульптур на фасадах будинків м. Львова
Квітень
1 70 років від дня народження Івана Юзюка (1939), диригента, педагога
110 років з дня смерті Леонарда Марконі (1835-1899), польського скульптора. З 1874 р. працював у Львові, викладав скульптуру та орнаментальний малюнок у Політехнічному інституті. Роботи – оздоблення будинків, Політехнічного інституту, готелю “Жорж” та ін.
2 105 років від дня народження Володимира Гуза (1904-1970), майстра декоративно-прикладного мистецтва
3 70 років від дня народження Олега Цигилика (1939), хорового диригента, педагога
6 130 років від дня народження Якова Глязнера (1879-1942), польського живописця, графіка. Виконав багато акварелей і ліногравюр із зображенням видів Львова, натюрмортів
8 135 років від дня народження Михайла Коссака (1874-1948), композитора, диригента, педагога
15 165 років від дня народження Теофіла Копистинського (1844-1916), живописця
16 135 років від дня народження Тадеуша Обмінського (1874-1932), українського і польського архітектора. Серед робіт – будинки страхового товариства “Дністер” (1905), науково-технічної бібліотеки Політехнічного інституту (1932), всі у Львові (стиль модерн)
21 95 років від дня народження Володимира Данченка (1914-1967), актора
22 125 років від дня народження Терентія Юри (1884-1973), актора
110 років з дня смерті Юлії Миколаєнко (1876-1899), актриси
Травень
1 70 років від дня народження Івана (Ярослава) Гамкала (1939), диригента, педагога
3 105 років від дня народження Ірини Гургули (1904-1967), мистецтвознавця
15 70 років з дня смерті Павла Ковжуна (1896-1939), графіка, мистецтвознавця
21 80 років від дня народження Еммануїла Миська (1929-2000), скульптора
22 90 років з дня смерті Остапа Нижанківського (1863-1919), композитора, диригента, видавця
24 125 років від дня народження Ірини Сологуб (1884-1972), співачки