Соломії Крушельницької у Львові Безсмертна слава Соломії Біобібліографічний довідник Львів Ґердан Графіка 2007 ббк щ 335. 413(4Ук) 8 Крушельницька

Вид материала

Документы

Содержание Від упорядників Вскоре после посещения России певица примкнет к револю­ционно-демократическому движению на Западной Украине”. У дзеркалі критики Перший виступ в “San Carlo” 17 січня( партія Аїди. 6 і 7 листопада Виступи у Монте-Карло в операх “Євґеній Онєґін” П. Чай­ковського (партія Татьяни), “Демон” А. Рубінштейна (партія Тамари). Останні виступи на оперній сцені в операх “Лоeнґрін” Р. Ваґнера (партія Ельзи), “Лорелея” А. Каталані (партія Лорелеї). Неаполь, Тернопільському державному музичному училищу та Львівській спеціальній музичній школі-інтернат надано ім’я С. Крушельницької. Встановлено меморіальну таблицю на фасаді будинку С. Крушельницької у Львові (скульптор – Е. Мисько). Урочисте відкриття Музично-меморіального музею Соло­мії Крушельницької у Львові. У Львові вул. Чернишевського перейменовано на честь Соломії Крушельницької. Відкрито меморіальну таблицю на фасаді будинку С. Крушельницької у Віареджо. Італія. 1952 Журнальні статті 1956Книжкові видання Біле, а Біла. – С. 3; Професор не Копті Газетні публікації 1958Книжкові видання Газетні публікації Японію; Народилась 1873 р. На вершині ... Полное содержание

Подобный материал:

• Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу, 106.67kb.
• Львівська обласна універсальна наукова бібліотека Музично-меморіальний музей Соломії, 1013.62kb.
• України: аспекти дослідження, збереження І популяризації Матеріали Наукових читань, 634.67kb.
• Соломія Амвросіївна Крушельницька, 98.83kb.
• Кафедра загальної фізики Член-кореспондент апн україни Микола Іванович Шут Біобібліографічний, 802.27kb.
• Хнуре видатні науковці Михайло Федорович Бондаренко Біобібліографічний покажчик Харків, 638.34kb.
• Адреса: а/с 6644, м. Львів, 79005 тел, 111.22kb.
• Апн україни Член-кореспондент Академії педагогічних наук України Віктор Костянтинович, 517.67kb.
• Хнуре видатні науковці Олексій Іванович Терещенко Біобібліографічний покажчик Харків, 377.33kb.
• Якушик В. Концептуальні та інституційні аспекти проблеми національного порозуміння, 235.18kb.

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові


Безсмертна слава Соломії


Біобібліографічний довідник


Львів

Ґердан Графіка

2007

ББК Щ 335.413(4Ук) – 8 Крушельницька

УДК 012: 782.03(477)

Б – 39


Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові

Протокол № 4 від 23 жовтня 2007 р.


Безсмертна слава Соломії: Біобібліографічний довідник / Муз.-мемор. музей С. Крушельницької у Львові; Упоряд.: М. Зубеляк, Р. Мисько-Пасіч­ник; Вступ. ст. І. Криворучки. – Львів: Ґердан Графіка, 2007. – 242 с., 16 с. іл.


Пропонований довідник охоплює матеріали про С. Крушельницьку, що вийшли друком упродовж 1952-2006 рр. і зберігаються у фондовій колекції Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, а також у львівських бібліотеках.

Видання адресоване музикознавцям, краєзнавцям, популяризаторам української культури.


Упорядники:

Мар’яна Зубеляк, Роксоляна Мисько-Пасічник

Вступна стаття Ірини Криворучки

Бібліографічний редактор

Маргарита Кривенко

Відповідальний за випуск

Галина Тихобаєва

Дизайн обкладинки та ілюстрацій Олександри Квик

Рецензенти:

Данута Білавич

Ольга Осадця, канд. мистецтвознавства


Видання здійснене за сприяння Львівської міської ради


© Музично-меморіальний музей С. Крушельницької у Львові, 2007

© М. Зубеляк, Р. Мисько-Пасічник, 2007

© Ґердан Графіка, 2007

Від упорядників

Ім’я Соломії Крушельницької (1872-1952) – неперевершеної Аїди, ідеальної Ельзи, найпривабливішої Баттерфляй – сьогодні добре відо­ме шанувальникам оперного мистецтва. З кожним роком зростає увага дослідників до постаті цієї талановитої артистки, з’являються нові українські та зарубіжні публікації, які розкривають різні грані творчої особистості співачки.

Пропонований довідник знайомить із друкованими матеріалами про С. Крушельницьку, які опубліковані впродовж 1952-2006 рр. Ці видання, здебільшого, зберігаються у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, а також у Львівських наукових бібліотеках.

Відкриває книгу стаття “У дзеркалі критики” Ірини Криворучки, головного хранителя фондів Музично-меморіального музею С. Кру­шельницької у Львові, яка порушує питання “відомого й невідомого” у творчій біографії співачки, знайомить із сучасними зарубіжними виданнями про С. Крушельницьку.

Наступний розділ – “Хронологія основних подій життя та діяльності Соломії Крушельницької”.

Основна частина довідника “Література про С. Крушельницьку” систематизована в хронологічному порядку за такими рубриками: Книжкові видання; Журнальні статті; Газетні публікації; Художня література; Рекламні буклети, поштівки, календарі.

До рубрики “Книжкові видання” ввійшли монографії, а також статті у збірниках: Записки НТШ, Вісник Львівського Університету, Musica Galiciana=Музика Галичини, Календарі “Митці Львівщини” тощо.

Остання рубрика – “Рекламні буклети, поштівки, календарі”. Тут вміщені матеріали про музично-театральне життя Львова, зокрема про Фестиваль оперного мистецтва та Конкурс оперних співаків, які но­сять ім’я Соломії Крушельницької, рекламні видання Музею співачки у Львові тощо.

В межах рубрики джерела подані за алфавітом: спершу кири­лицею, після знаку (***) – латинським шрифтом.

Деякі статті зберігаються у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові у вигляді витинок (без вихідних даних). У таких випадках зазначено: Окремий відбиток.

Публікації, які проілюстровані фотографіями співачки, мають примітку: Фото С. Крушельницької.

У бібліографічному описі дотримуємося оригінального правопису власних назв, який не завжди збігається із сучасним написанням. Звідси – паралельне вживання літер “г” і “ґ”, наприклад: Р. Вагнер і Р. Ваґнер, Е. Гріг і Е. Ґріґ, І. Герета та І. Ґерета.

Бібліографічні джерела, в міру можливостей, перевірені de visu. Ті, що не вдалося розшукати – позначені астериском (*).

Допоміжний апарат довідника складається з іменного покажчика та покажчика журналів і газет, використаних у бібліографії. Видання доповнене ілюстраціями друкованих матеріалів із фондів Музею.

Бібліографічний опис джерел та скорочення слів здійснено згідно з чинними в Україні стандартами.

Опрацьовуючи матеріали, упорядники переконалися в необхід­ності подавати не лише анотацію, а й вказувати на найсуттєвіші помилки в тій чи іншій публікації. Подається текст самої помилки (це слово чи слова підкреслені), а поряд – виправлений текст. У спогадах зазначаються лише найсуттєвіші помилки. При частому повторенні однакових помилок подається лише текст з підкресленням. Переві­рити факти з життя та артистичної діяльності С. Крушельницької читач зможе, звернувшись до розділу “Хронологія основних подій життя та діяльності Соломії Крушельницької”.

Маючи перед собою анотацію, в якій вказуються найважливіші помилки (якщо інформацію неможливо перевірити, упорядники ставлять “?”), читач сам зробить висновок, якими джерелами йому користуватися.

А помилок у літературі про С. Крушельницьку з роками не меншає, а стає все більше. Найпоширеніша з них стосується року народження співачки. Ще й досі багато авторів подають 1873 рік народження, хоча понад тридцять років тому на підставі віднайденого метричного свідоцтва рік народження виправлено з 1873 на 1872. Інші помилки пов’язані з місцями народження і смерті С. Крушельницької; подаються неправильні відомості про рік і місце дебюту співачки, міста і країни її гастрольних виступів, про сценічних партнерів тощо. З плутаниною у датах виступів, очевидно, треба змиритися, оскільки в різних країнах Європи в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. користувалися і григоріанським, і юліанським календарями, і не у всіх джерелах вказаний стиль літочислення. Проте з усіх помилок найприкрішою для нас, українців, є та, що пов’язана з національністю співачки – в енциклопедичних виданнях, передусім іноземних, її часто називають полькою, а в радянських – національність Соломії Крушельницької прихована за звичним для тих часів визначенням – “радянська співачка”.

Багатожанрова література про Соломію Крушельницьку, зафік­сована у довіднику, засвідчує, що життя та артистична доля цієї видатної особистості привертає увагу не тільки шанувальників оперного мистецтва, але й широкої читацької аудиторії. Своєрідним підтвердженням популярності Соломії Крушельницької є не тільки широкий спектр досліджень про співачку, але й той факт, що інколи її висловлювання цитуються авторами для підкреслення вагомості сказаного або ж для надання авторитетної оцінки того чи іншого факту в публікаціях, які не стосуються постаті артистки.

Література про С. Крушельницьку охоплює півстолітній часовий відрізок (1952-2006), що насичений важливими подіями в житті нашого суспільства. Простежуючи за зміною “тональності” публіка­цій, можна писати історію України: в них дуже яскраво і повно відображені усі особливості життя не лише у сфері культури, але й в інших галузях.

Так, наприклад, у публікаціях радянського періоду, особливо 1970­х рр., за “ідеологічними реверансами” зникає правдивий образ співачки – перекручуючи факти біографії, її перетворюють на інстру­мент радянської пропаганди. Наведемо деякі “найкрасномовніші” рядки з тогочасних джерел:

“ Вскоре после посещения России певица примкнет к револю­ционно-демократическому движению на Западной Украине”.

“В 20-30-і роки С. Крушельницька виявляє глибокий інтерес до Радянського Союзу, цікавиться життям і творчою працею українсь­кого народу, радіє з його успіхів. Вона охоче дає безплатні концерти для робітників у Сполучених Штатах Америки і Канади, чим викликає до себе підозріння тамтешньої влади. Буржуазна преса цих країн вміщувала на неї злобні пасквілі під крикливими заголовками “Крушельницька – комуністка!”

“У серпні 1939 р. С. Крушельницька приїхала до Львова, а через місяць вона разом з усіма трудящими свого знедоленого краю щиро вітала історичний акт возз’єднання Західної України з Радянською Україною в єдиній Радянській державі”^*.

Очевидно, що без таких менше чи більше глибоких “реверансів” статті про С. Крушельницьку у радянській пресі взагалі могли бути не опубліковані.

Вигадки і фантазії, які ми знаходимо в газетах та журналах останніх років мають інше підґрунтя: це – гонитва за сенсацією, пошуки скандальних фактів біографії. Особливу увагу журналістів привертає тема “Соломія та чоловіки”. Це – і ворогування через співачку Теофіла Окуневського та Михайла Павлика, і “несостояв­шийся роман с Шаляпиным” (“Впервые в жизни Соломия почувство­вала то, что женщины называли страстью”), і романтичні стосунки з Артуро Тосканіні (“Але цьому почуттю не судилось матеріалізу­ватись: їхній роман був виключно платонічним”)^**.

І все ж, що б не говорили чи писали про Соломію Крушель­ницьку, вона назавжди залишиться Великою артисткою, непере­вершеною зіркою світового оперного мистецтва, і слава її – безсмертна!


Упорядники висловлюють щиру подяку всім, хто долучився до праці над довідником, допомагав фаховою порадою, морально підтримував.


Мар’яна Зубеляк, Роксоляна Мисько-Пасічник

У дзеркалі критики

Час невблаганно накладає на кожну історичну постать патину домислів та вигадок. Мабуть, тому сучасним дослідникам при ретро­спективному аналізі життя й творчості відомих людей – чи то політичного мужа, чи духовного лідера, чи талановитого мистця або ж славетної мисткині – доволі складно розрізнити, де закінчується правда й починається легенда і, навпаки, де міф переходить у реальність. Це стосується й однієї з найбільших оперних співачок ХХ століття Соломії Крушельницької. Доля цієї жінки викликала й викли­кає інтерес не тільки у музикознавців та шанувальників оперного мистецтва. Її постать інтригує також багатьох сучасних художників та письменників, артистична особистість відомої українки полонила й кіномитців, які намагаються за допомогою фільмової стрічки повернути до нас образ незабутньої Соломії. Проте мало хто може похвалитися, що його праця у науковому, або ж мистецькому жанрі, правдиво відтворює творчу індивідуальність Соломії Крушель­ницької. Тому, коли говоримо про цю легендарну оперну співачку, спадають на гадку слова Григорія Сковороди – “Світ ловив мене і не зловив”.

Пропонований виклад – це ще одна спроба глибшого пізнання феномену С. Крушельницької, водночас це і спроба постановки низки проблемних питань, які виникають перед сучасними дослідниками життя та творчості співачки. Перш ніж перейти до розгляду цих питань, спробуємо стисло проаналізувати матеріали про Соломію Крушельницьку, опубліковані у другій половині ХХ ст. Тут насам­перед варто виокремити три популярні книги, знакові в дослідженні життєтворчості Соломії Крушельницької. Пальму першості варто віддати двом виданням, авторами яких є львівський мистецтвознавець Іван Деркач та музикознавець з Києва Михайло Головащенко. Подвижницька праця цих дослідників заслуговує особливої подяки та визнання. Адже саме вони півстоліття тому відкрили радянському читачеві легендарну українську Діву та документально підтвердили, що Крушельницькій належить чільне місце у світовій музичній куль­турі. Науково-популярне видання “Славетна співачка. Спогади і статті про Соломію Крушельницьку” (Львів, Книжково-журнальне видав­ництво) Іван Деркач видав 1956 року. Молодшому колезі Деркача Михайлові Головащенку, окрім українських, вдалося зібрати також значну кількість іншомовних джерел – італійських, польських, французьких, іспанських, які презентують українську співачку у світлі зарубіжної критики. Як результат його праці в 1978-1979 рр. вийшов двотомний збірник “Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування”. Третє зі згаданих вище видань – роман-біографія Валерії Врублевської “Соломія Крушельницька” (Київ, 1979). Попри велику кількість фактологічних помилок, текст цієї авторки й досі доволі популярний серед широкого читацького загалу.

Після виходу в світ згаданих видань з’явилося багато інших цікавих матеріалів про Соломію Крушельницьку. У цьому контексті згадаймо, зокрема, публікації земляків співачки, тернопільських дослідників Ігора Ґерети та Петра Медведика, які зробили достатньо вагомий внесок у популяризацію творчості артистки. Не можна оминути також ім’я Степана Максимюка – колекціонера, дослідника українського звукозапису, одного з найбільших пропагандистів талан­ту української співачки на американському континенті. Його статті про фонографічну спадщину вокалістки до сих пір вважаються найбільш ґрунтовними та досконалими.

Бібліографічний довідник “Безсмертна слава Соломії”, упоряд­ники якого провели величезну пошукову роботу, промовисто віддзеркалює той глибокий резонанс, який викликала постать Соломії Крушельницької в українських та зарубіжних виданнях, у різножан­рових дослідженнях. Несправедливо було б залишити поза увагою також і музейні експозиції, присвячені життю та творчості української артистки. Адже саме раритетні пам’ятки, представлені в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові та Меморіаль­ному музеї співачки у селі Біла, творять прекрасне тло для оповіді про долю славетної співачки. Збережені на старих платівках музичні твори у виконанні Крушельницької, які можна прослухати під час екскурсії, дають змогу краще пізнати та оцінити її вокальну майстерність.

Незважаючи на велику кількість різнопланових досліджень про життя та артистичну долю мисткині, є ще багато маловивчених питань, що вимагають скрупульозної праці сучасних фахівців – музикознавців, істориків, музейних спеціалістів. Передовсім йдеться про необхідність видання ґрунтовного життєпису співачки. Потреба такого дослідження зумовлена кількома причинами. По-перше, необхідно спростувати багато “законопослушних фактів” радянських публікацій про Крушельницьку, виправити грубі помилки та суперечливі відомості, якими грішать і сучасні, навіть найкращі, видання, не кажучи вже про наявність кричущих неточностей у газетних дописах. По-друге, після виходу у світ розвідок І.Деркача, М.Головащенка та В.Врублевської, що давно стали бібліографічною рідкістю, з’явилась нагальна потреба нового видання, в якому було б представлене сучасне бачення феномену Соломії Крушельницької.

Важливим документальним підґрунттям для створення життєпису Крушельницької є матеріали з архіву співачки – численні рецензії та нотатки про гастрольні турне артистки, спогади родичів і близьких приятелів, різноманітні афіші та нотні видання, що зберігаються у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. Тому й не дивно, що перший крок у створенні фундаменталь­ної праці про життя та творчий шлях артистки зробили працівники львівського Музею. Цикл статей “Соломія Крушельницька: Шлях до вершин” – результат багатолітньої пошукової праці завідувача науковим відділом Музею Данути Білавич. Кожне дослідження цього циклу, базоване на оригінальних документальних джерелах, присвя­чене окремому (з 1898 по 1906) року життя співачки^*.

Старший науковий співробітник музею Роксоляна Мисько-Пасічник є автором розвідки “Матеріали до літопису життя Соломії Крушельницької”, надрукованої 2002 року у Віснику Львівського університету (Серія мистецтвознавство, вип.2). Окрім багатих доку­ментальних фактів, це джерелознавче дослідження містить й цікавий ілюстративний матеріал. Зокрема, тут представлено свідоцтво про хрещення Соломії Крушельницької, де вказано точну дату народжен­ня співачки – 23 вересня 1872 року. Відомо, що в радянський час багато років поспіль помилково вважали, що Соломія Крушельницька народилася 1873 року. Відповідно торжества з нагоди 100 літнього ювілею артистки відзначали 1973 року.

З огляду на те, що мистецька кар’єра Крушельницької охоплює понад півстоліття й має дуже широку географію, подальшу роботу над літописом необхідно спрямувати на пошук нових інформаційних джерел, значну кількість яких можна ще знайти у різних приватних архівах, бібліотеках та музеях. Пошук цих документальних пам’яток варто вести як на батьківщині співачки, так і в інших країнах світу, починаючи від Європи та закінчуючи Південною та Північною Америкою, там, де й нині шанують Соломію Крушельницьку – володарку чудового голосу та неперевершену драматичну акторку.

На завершення наголосимо ще й на такому аспекті. При вивченні життєвого та мистецького шляху співачки для кожного дослідника каменем спотикання стає одна “прикра” деталь: С. Крушельницька не залишила спогадів, не написала жодного слова про свою кар’єру, партнерів по сцені, про свою родину та приватне життя. Всюди і завжди артистка оповідала про себе вельми скупо, послуго­вуючись формулою “народилася, вчилася, співала”. “Хоча знала свою вартість як артистки-співачки, – пише про неї Одарка Бандрівська, – дуже рідко говорила про себе. Не хотіла також писати спогадів зі свого життя. Раз мені сказала, що то тільки люди, які старіються, живуть спогадами, а старітись, звичайно, вона не хотіла”. Про замкнутість Крушельницької та її небажання розповідати про особисте згадували й інші сучасники співачки. Так, у статті “Благородність Діви”, надрукованій у червні 1913 року в аргентинській газеті “La Razon”, репортер скаржився, що “ніяк не може добитися того, щоб вона говорила про себе” (переклад з іспанської М. Зубеляк). Багато фактів вказують на те, що ця шляхетна жінка була винятково приватною особою та зовсім не хотіла розкривати своє “я” у публічному світі. Відсутність її мемуарів та порівняно незначна кількість збереженої епістолярної спадщини ускладнюють сьогодні працю над літописом співачки.

Ще одна проблема дослідження життя та творчості артистки стосується вивчення мистецького феномену Соломії Крушельницької. Адже від початку артистичної кар’єри українську співачку сприйма­ють у широкому світі як індивідуальність цілком особливу. Музичні критики постійно акцентували на своєрідності її мистецького обличчя та винятковій обдарованості. Осмислення творчої лабораторії мисткині, дослідження прийомів, механізмів та методів, якими послуговувалася Соломія Крушельницька у своїй артистичній праці, дозволить нам краще пізнати її “формулу успіху”, завдяки якій артистку величали “незабутньою Аїдою”, “єдиною у світі Джокон­дою”, “ідеальною Брунгільдою”, чарівною Чо-Чо-Сан”. До найкращих сопрано слов’янського походження поруч з такими відомими прима­доннами, як Емма Дестін та Марія Єрітца, зараховує Крушельницьку італійський музикознавець та музичний критик Родольфо Челетті. У статті “Велика співачка” він пише: “У неї було інтенсивне драматичне фразування та власна сценічна концепція персонажу, що привело, зрештою, до появи символу Крушельницької”. Отож, краще пізнати, а заодно оцінити й зрозуміти талант цієї жінки, допоможуть численні рецензії свідків успішної кар’єри співачки. Автори цих критичних оглядів переконливо та барвисто описували тріумфи Соломії Крушельницької на сценах багатьох театрів світу. Однак прикро, що ані тогочасні музикознавці, ані будь-хто інший не можуть розповісти нам про щоденну та кропітку працю вокалістки над створенням різних сценічних образів. Окремі аспекти творчої біографії співачки висвітлюють у своїх дослідженнях наукові співробітники музею Соломії Крушельницької у Львові. Назвемо деякі з цих публікацій: “Неперевершена Аїда” (автор Данута Білавич), “Соломія Крушельницька в операх Ріхарда Штрауса”, “Соломія Крушельницька в Аргентині” (автор Мар’яна Зубеляк), “Соломія Крушельницька – неперевершена ваґнеристка”, “Концертні виступи Соломії Крушельницької у містах США та Канади (1928 р.)” (автор Роксоляна Мисько-Пасічник), “Соломія Крушельницька на Шашке­вичівських урочистостях” (автор Олександра Кирик). Про Крушель­ницьку акторку, досконалого майстра по перевтіленню, йдеться у статті Галини Тихобаєвої “Особливості драматичного таланту Соломії Крушельницької”^*.

Переглядаючи збережені рецензії та ознайомлюючись із сучасни­ми публікаціями про Крушельницьку, можемо зауважити ще одну цікаву деталь. Не тільки за життя, а й по смерті цю талановиту жінку часто порівнюють із різними славними чоловіками. Згадаймо, хоча б, слова відомого італійського музикознавця Рінальдо Кортопассі: “У перші десятиліття ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаля­пін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька...”^**. Завдяки новаторській творчості та відході від традиційних стереотипів, С. Крушельницьку в музичному світі величали також і “жінка-Шаляпін” (Korolishin J. The Woman – Chalapine. Svoboda: Ukr. Weekly. 1945. 28 Juli.). Маскулінну характеристику стосовно Крушельницької обирають і сучасні дослідники. Так, журналістка С. Майданська у статті “Непереможна українська Брунгільда” (“Культура і життя”, 18-24 вересня 1997 р.) зазначає, що у своєму житті “Соломія обрала стратегію Олександра Македонського, який перш ніж захопити чужу територію, знайомився із її культурою”. В інших виданнях нашу землячку порівнюють також із Наполеоном. Якимось чином до такого чоловічого іміджу спричинилася і сама артистка. Ось яке пояснення подала Крушельницька в одному з інтерв’ю, стосовно написання свого прізвища у латинській транскрипції: “... своє власне прізвище я італізувала, і не ожіночнюю його на польський манер, а змінила закінчення на італійське “і”. Зазвичай, в італійській мові прізвища з таким закінченням притаманні чоловікам.

Говорячи про тріумфальні виступи Соломії Крушельницької та її почесне місце у світовій музичній культурі, варто застановитися й над таким питанням: А чи сама артистка була завжди задоволена своєю працею та своїми успіхами? У вже згаданій статті “Благородність Діви” журналіст цитує С. Крушельницьку, яка на питання про своє ставлення до відгуків музичних критиків відповіла так: “Я сама є своїм найсуворішим критиком, і саме я найбільш не задоволена собою. Не думаю, що є хтось, хто судив мене суворіше ніж я сама...”. Ці слова Крушельницької підводять нас до перегляду “позитивного” стереотипу оцінок музичними критиками виступів співачки. Адже інколи, хоч і дуже рідко, слава самої Крушельницької була затьмарена популярністю інших зірок оперної сцени. Так, оголошуючи про початок оперного сезону в Буенос-Айресі 1910 року, аргентинська газета “La Nacion“ відвела Крушельницькій у списку запрошених співаків лише п’яте місце. Всі критики захоплювалися тоді іншою оперною примадонною – Ліною Кавальєрі, чиї “подвійні успіхи як всесвітньо відомої красуні та артистки роблять її однією з найбільших приманок афіш”.

Сьогодні для дослідників є дуже цікавим питання співпраці Крушельницької з театральними агентствами. Ми мало що знаємо про цей бік артистичної кар’єри співачки. Прикро, але й досі не знайдено жодного контракту артистки. Такі угоди могли б стати цінним інформаційним джерелом до біографії співачки щодо висвітлення хронології, оперного репертуару, географії виступів, співпраці з партнерами по сцені, а також вивчення історії театрального “бізнесу” загалом. Із збереженої кореспонденції між артисткою та театральними імпресаріо видно, що останні, з огляду на яскравий талант, широку популярність, а також значні прибутки, які приносили їм контракти із Крушельницькою, вважали за велику честь мати її своєю клієнткою. Обіцяючи якнайвигідніше представляти мистецькі та фінансові інтереси артистки, театральні агенти водночас висловлювали велику повагу та щиру відданість цій жінці. Італійський антрепренер, власник театрального видавництва Дж. Ардженті свій лист до Соломії Крушельницької щодо умов її контракту на зимовий сезон 1898 року з театром “Костанці” у Римі закінчив такими словами: “...я й надалі знаходитиму радість у вірному Вам служінні”. Директор Метропо­літен-опера у Нью-Йорку та одночасно керівник Королівської опери “Ковент-Ґарден” у Лондоні Моріс Ґрау у своїй кореспонденції до співачки постійно висловлював їй своє захоплення та щиро дякував “за ласкаву згоду виступити у нас”. Досі залишається спірним питання виступів С. Крушельницької на німецькій сцені. Документальних підтверджень про гастролі співачки у Німеччині, зокрема на сцені Оперного театру у Берліні, про що пишуть деякі видання, не знайдено. Відомо лише, що Луїс Селар – керівник німецько-австрійського театрального агентства ще у 1901 році намагався залучити Кру­шельницьку до виступів на сцені театру “Вестенс” у Берліні. Він заохочував співачку контрактом, у якому передбачалася оплата в одну тисячу марок з перспективою “після одного чи двох успішних виступів” заробити значно більшу суму. В його листі до Крушельницької є також цікава інформація про ймовірний гонорар самого Селара. “Очікую Вашого схвалення (контракту – І.К.), – пише він, – і згоди на виплату мені десяти процентів комісійних”. Немає відомостей про те, чому Соломія Крушельницька, як інші її відомі співвітчизники Модест Менцинський, Олександр Носалевич, а пізні­ше Клим Чічка-Андрієнко та Іра Маланюк, не була заангажована до оперних театрів Німеччини. Можемо хіба припускати, що Крушель­ницькій пропонували або дуже обмежений репертуар, або ж її не задовільняли гонорари .

Насамкінець – про популярність Соломії Крушельницької у сучасному світі. Короткий огляд рецепції української вокалістки в зарубіжній критиці здійснимо на основі німецькомовних та англомов­них публікацій. На наш погляд, заслуговує на особливу увагу видання німецького дослідника Юрґена Кестінґа “Великі співаки” (Kesting J. Die Grossen Sänger. Düsseldorf, 1986), у другому томі якого надрукова­но матеріал про Крушельницьку. Автор допустив тут дуже прикру неточність. Стаття називається “Найкраща “італійка” Соломія Крушельницька”, а вміщено цей матеріал у розділі, присвяченому російським оперним співакам. До речі, помилки щодо національності співачки у зарубіжних виданнях трапляються часто. (Питання про національну ідентичність Крушельницької потребує окремого детального аналізу. І зробити це потрібно якнайшвидше). Повертаю­чись до вищезгаданої публікації, зазначимо, що у самому тексті подано чудову характеристику Крушельницької – оперної співачки та Крушельницької – драматичної акторки. Завершує свій огляд німець­кий автор такими словами: “Одна з найкращих співачок епохи, єдина, яка зуміла якісно поєднати ліричну суть голосу з драматичною проек­цією” (переклад з німецької І. Криворучки).

Варто акцентувати, що в наш час зарубіжні музикознавці найчас­тіше пишуть про Соломію Крушельницьку в контексті творчості італійського композитора Джакомо Пуччіні. Пов’язано це із загально­відомою історією про повторну прем’єру опери “Мадам Баттерфляй”, успіх якої заслужено належить українській співачці. Англійський дослідник Конрад Вільсон у своїй книзі про Дж. Пуччіні (Wilson С. Giacomo Puccini. London, 1997) так пише про співачку: “...Нова виконавиця головної ролі – це чудове українське сопрано Соломія Крушельницька, яка вже виступала як Манон в Кремоні, а пізніше стане сенса­ційною Саломе під батутою Тосканіні в Ла Скала... Її присутність допомогла повернути фортуну опери Пуччіні”. Інший музикознавець, американець Девіс Брент, автор книги “Мадам Баттерфляй” (Lavis S. Brint. Madame Butterfly. New York, 2005), констатує, що Крушельницька у цій опері була “перфектна щодо голосу та повністю відповідала потребам шарму та сентиментальності ролі” (переклади з англійської І. Мигула).

Згадані вище проблеми далеко не вичерпані. Соломія Крушель­ницька – артистка незрівнянна, неподібна на будь-кого зі своїх сучасників. Детальне вивчення різних аспектів життєвого та творчого шляху співачки дозволить відкрити дивовижний світ мисткині, сприятиме повторному відродженню того явища, яке називаємо “феномен Соломії Крушельницької”. Її життя та її мистецтво чекають ще на своїх дослідників. Найкращим завершенням цієї теми будуть слова львівської поетеси Наталі Давидовської з поеми “Голоси” (Кінодійство, присвячене пам’яті геніального голосу Саломеї Крушельницької):


Життя митця – то геніальний міф,

а правда потім, правда у безсмерті.


Ірина Криворучка


Хронологія основних подій життєвого та творчого шляху

Соломії Крушельницької

23.09.1872	Народилася в с. Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області, в родині о. Амвросія та Теодори Крушельницьких.
1891-1893	Навчання у Львівській консерваторії Галицького музичного товариства, клас професора Валерія Висоцького.
01.12.1891	С. Крушельницька стає дійсним членом хорового товариства “Львівський Боян”.
15.04.1893	Дебют на оперній сцені. Партія Леонори (опера Ґ. Доніцетті “Фаворитка”). Львів, театр Скарбека.
30.05.1893	Виступ в опері П. Масканьї “Сільська честь” (партія Сантуцци). Львів, театр Скарбека.
24.06.1893	Участь у конкурсі, організованому консерваторією Галиць­кого музичного товариства. Нагороджена срібною медал­лю. Львів.
01.07.1893	Отримує Диплом про закінчення консерваторії Галицького музичного товариства у Львові по класу сольного співу – меццо-сопрано.
1893 (осінь)	Від’їзд до Мілану. Навчання у професора Фаусти Креспі, зміна теситури голосу на лірико-драматичне сопрано.
22.11.1893	Початок листування співачки з відомим громадським діячем і письменником Михайлом Павликом, яке тривало майже п’ятнадцять років.
08.05.1894	Перший після навчання в Італії виступ у Львові на сцені театру Скарбека в опері Ш. Ґуно “Фауст” (партія Маргари­ти). Партнери – О. Мишуга, Є. Штрассерн, Ґ. Ґурський.
16.10.1894	Закриття оперного сезону в театрі Скарбека. Прощальний виступ в опері С. Монюшка “Галька” (партія Гальки). Партнери – О. Мишуга, Ґ. Ґурський.
22.01.1895	Початок гастрольних виступів під час зимового оперного сезону. Виступ в опері С. Монюшка “Страшний двір” (партія Ганни). Партнери – О. Мишуга, Ю. Єронім, Ю. Шиманський. Львів, театр Скарбека.
21.02.1895	Участь у львівській прем’єрі опери Дж. Пуччіні “Манон Лєско”(партія Манон Лєско). Партнери – О. Мишуга, Ю. Шиманський. Львів, театр Скарбека.
16.05.1895	Прощальний концерт перед виїздом на навчання до Відня за участю хору “Львівського Бояна”. Львів, зал Народного Дому.
Травень-серпень 1895	Навчання у проф. Йозефа Ґенсбахера у Відні.
Серпень- вересень 1895	Гастролі у Кракові. Виступи в операх “Лоенґрін” Р. Ваґнера, “Бал-маскарад”, “Трубадур” Дж. Верді, “Жидівка” Ф. Галеві.
26.12.1895	Перший виступ на італійській оперній сцені. Партія Манон в опері Дж. Пуччіні “Манон Лєско”. Кремона, театр Ponchielli (ангажемент з 10.12.1895 по 26.02.1896).
1896	Гастрольне турне по містах Зара, Удіне, Тріест.
Червень 1896	Гастролі у Кракові.
21.11.1896-08.03.1897	Гастрольні виступи в Одесі у складі італійської трупи. 35 виступів.
01.05.1897	Від’їзд Соломії з сестрою Оленою з Італії в Чілі. Контракт з Міським театром у Сант-Яго на п’ять місяців.
1897-1898	Виступи на сцені театрів “Regio” у Пармі, “Sociale” в Удіне.
12.06.-7.07. 1898	Концертні виступи в містах Галичини: Бережани, Станиславів, Стрий, Львів, Коломия, Перемишль.
1898-1902	Виступи на оперних сценах Варшави та Санкт-Петербурга.
04.10.1898	Перший виступ на сцені Великого Варшавського театру. Опера Дж. Верді “Аїда”(партія Аїди).
14.11.1899	Виступ перед родиною російського царя Ніколая ІІ. Скерновіци (поблизу Варшави).
11.06.1900	Бенефіс в опері С. Монюшка “Графиня” (партія Графині). Варшава, Великий театр.
09.12.1900	Виступ у ювілейній п’ятисотій виставі опери С. Монюшка “Галька” (партія Гальки). Партнери – С. Сінкевич, Ю. Ходаковський, М. Боґуцька, Ґ. Ґурський. Варшава, Великий театр.
9.02.1901	Сольний концерт у Вільнюсі, Зал залізничного гуртка.
30.08.1901	Доброчинний концерт на користь дітей засуджених (в Арденца) за участю С. Крушельницької. Виконувала арії з опер А. Бойто, Дж. Верді. Ліворно.
4.12.1901	Лист-відозва до університетської молоді у зв’язку із “львів­ською сецесією”, підписали С. Крушельницька, О. Мишуга та ще 35 осіб. Варшава.
08.03.1902	Бенефіс у Санкт-Петербурзі в опері Дж. Верді “Отелло” (партія Дездемони).
17, 19, 24, 28 травня 1902	Виступи в опері Р. Ваґнера “Лоенґрін” (партія Ельзи). Партнер – Ян Решке. Париж, театр National de l’Opera.
23.12.1902	Останній виступ на сцені Великого Варшавського театру в опері Дж. Верді “Бал-маскарад” (партія Амелії).
31.12.1902	Помер батько С. Крушельницької о. Амвросій.
1903	Випуск перших грамплатівок з голосом С. Крушельницької. Варшава, Фірма “Gramophon”.
Січень-квітень 1903	Виступи на сцені театру “San Carlo”(Неаполь) в операх: “Аїда” (Аїда) та “Отелло” (Дездемона) Дж. Верді, “Гуґеноти” Дж. Мейєрбера (Валентина), “Жидівка” Ф. Галеві (Рахиль), “Богема” Дж. Пуччіні (Мімі), “Джоконда” А. Понк’єллі (Джоконда), “Євґеній Онєґін”П. Чайковського (Татьяна). Перший виступ в “San Carlo” 17 січня( партія Аїди.
15-30 квітня 1903	Гостинні виступи на сцені Львівського Міського театру: “Манон” Ж. Массне (Манон), “Графиня” С. Монюшка (Графиня), “Жидівка” Ф. Галеві (Рахиль), “Трубадур” Дж. Верді (Леонора), “Гуґеноти” Дж. Мейєрбера (Валентина), “Галька” С. Монюшка (Галька).
27.04.1903	Концерт С. Крушельницької в користь будови українського театру у Львові за участю симфонічного оркестру під керуванням Л. Челянського, струнного квартету. Виконувала арії з опер, романси та народні пісні: А. Бойто, Е. Ґріґа, М. Лисенка. Львів, зал філармонії.
Грудень 1903	Виступ в опері Ф. Чілеа “Адріана Лекуврер” (партія Адріани). Прем’єра на сцені театру “San Carlo”, Неаполь.
Весна 1904	Перебування в Римі. Зустріч з Іваном Франком.
28.05.1904	Участь С. Крушельницької у прем’єрі другої редакції опери Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй” (партія Чо-Чо-сан). Партнер – Дж. Дзенателло (Пінкертон). Диригент –К. Кампаніні. Бреша (Brescia), театр “Grandе”.
Жовтень 1904	Виступ в опері Ф. Чілеа “Адріана Лекуврер” (партія Адріани). Мілан, театр “La Scala”.
Листопад 1904	Виступи в опері Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй” (партія Чо-Чо-сан). Ґенуя, театр “Genovese”.
Грудень 1904	Виступи в опері А. Каталані “Лорелея” (партія Лорелеї). Диригент – А. Тосканіні. Турін, театр “Regio”.
18.02.1905	Участь в опері Ф. Чілеа “Адріана Лекуврер” (партія Адріани). Рим, театр “Costanzі”.
06.05.1905	Участь в опері Ф. Чілеа “Адріана Лекуврер” (партія Адріани). Равенна, театр “Alighieri”.
30.05.1905	Участь у прем’єрі опери Т. Монтефйоре “Чечілія” (партія Чечілі)ї. Равенна, театр “Alighieri”.
07.10.1905	Концерт С. Крушельницької за участю військового оркес­тру, проф. Ф. Нойгаузера (партія фортепіано). Виконала арії з опер Ф. Чілеа, Дж. Пуччіні, пісні та романси (Р. Шуман, П. Тості, Л. Денца, Кваранта, М. Лисенко, С. Невядомський, В. Желенський). Львів, зал філармонії.
05.12.1905	Участь у прем’єрі опери В. Ньєккі “Кассандра” (партія Клітемнестри). Диригент – А. Тосканіні. Болонья, театр “Communalе”.
1906, 1908, 1910, 1912, 1913	Виступи в театрах “Opera”, “Colon” у складі італійської трупи під час літніх сезонів. Буенос-Айрес.
24.05.1906	Дебют на аргентинській сцені в опері А. Каталані “Ля Валлі” (партія Валлі). Буенос-Айрес, театр “Opera”.
24.12.1906	Виступ в опері Р. Штрауса “Саломе” (партія Саломе). Диригент – А. Тосканіні. Мілан, театр “La Scala”. Італійська прем’єра опери.
15.04.1907	Виступ в опері Ф. Чілеа “Ґлорія” (партія Ґлорії). Мілан, театр “La Scala”.
06.04. 1909	Виступ в опері Р. Штрауса “Електра” (партія Електри). Диригент – А. Тосканіні. Мілан, театр “La Scala”. Італійська прем’єра опери.
Липень 1910	Участь в аргентинській прем’єрі опери Ґ.Шарпантьє “Луїза” (партія Луїзи). Буенос-Айрес, театр “Opera”.
19.07.1910	Одруження Соломії Крушельницької та Чезаре Річчоні. Буенос-Айрес.
24.07.1910	Вистава на честь С. Крушельницької. Опера А. Бойто “Мефістофель”(партії Єлени і Маргарити). Буенос-Айрес, театр “Орera”.
03.08.1910	Музичний вечір за участю С. Крушельницької на її честь. Буенос-Айрес, Prince George’s Hall.
Серпень 1910	Виступ в операх Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй” (партія Чо-Чо-сан), Ґ. Шарпантьє “Луїза” (партія Луїзи). Монтевідео, театр “Solis”.
06.12.1910	Виступ в опері Р. Ваґнера “Валькірія” (партія Брунгільди). Мадрид, театр “Reаl”.
03.02.1911	Виступ в опері Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй” (партія Чо-Чо-сан). Барселона, театр “Liceo”.
Квітень 1911	Виступи в операх: А. Каталані “Серп” (Зохра), Л. Манчі­неллі “Паоло і Франческа” (Франческа). Рим, театр “Costanzi”.
6 і 7 листопада 1911	Участь у концертах, присвячених 100-й річниці від дня народження М. Шашкевича. Виконувала такі твори: В. Матюк “Цвітка дрібная”, Ш. Ґуно “Ave Maria”, М. Лисенко “Удосвіта встав я”, О. Нижанківський “Ой в полі садок”. Львів, зал філармонії.
11.11. 1911	Сольний концерт за участю піаністів Т. Шухевича і проф. Адлера. Виконувала арію з опери А. Каталані “Лорелея”, пісні та романси (В. Матюк, Я. Ярославенко, М. Лисенко, О. Нижанківський, Л. Денца, П. Тості, Ст. Невядомський, Е. Млинарський, Бем (Böhm), Штокгандт (Stöckhandt), Е. Оддоне). Чернівці, зал Музичного товариства.
5 і 8 квітня 1913	Виступи в опері “Лорелея” А. Каталані (партія Лорелеї). Неаполь, театр “San Carlo”.
20.04. 1913	Мистецьке свято за участю С. Крушельницької. Виконувала твори Дж. Наполі, Л. Філіазі, Р.  Штрауса, Е. Оддоне, україн­ські народні пісні. Неаполь, зал редакції часопису “Il Giornale”.
03.05.1913	Виступ в опері Р. Ваґнера “Лоенґрін” (партія Ельзи). Буенос-Айрес, театр “Colon”.
26.06.1913	Виступ в аргентинській прем’єрі опери Р. Штрауса “Саломе” (партія Саломе). Буенос-Айрес, театр “Colon”.
5.02.1915	Виступ в опері А. Каталані “Лорелея” (партія Лорелеї). Мілан, театр “La Scala”.
20.03.1915	Участь у прем’єрі опери І. Піццетті “Федра” (партія Федри). Мілан, театр “La Scala”.
1916	Участь в опері Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй” (партія Чо-Чо-сан). Лісабон.
1917	Виступи у Монте-Карло в операх “Євґеній Онєґін” П. Чай­ковського (партія Татьяни), “Демон” А. Рубінштейна (партія Тамари).
1920	Останні виступи на оперній сцені в операх “Лоeнґрін” Р. Ваґнера (партія Ельзи), “Лорелея” А. Каталані (партія Лорелеї). Неаполь, театр “San Carlo”.
26.10.1923	Сольний концерт. Концертмейстер Р. Ґонсалес. У програмі камерно-вокальні твори (Е. Шоссон, Р. Штраус, М. Равель, М. Кастельнуово-Тедеско, О. Гречанінов, М. Мусоргський, С. Рахманінов, С. Шамінад, Ф. Уґарте, Ф.  Боеро). Буенос-Айрес, театр “Sarmiento”.
28.11.1924	Концерт С. Крушельницької і М. Кастельнуово-Тедеско (фортепіано). У програмі камерно-вокальні твори (Дж.Б. Бассані, Ронтані, Р. Шуман, Й. Брамс, М. Римський-Корсаков). Мілан, Великий зал консерваторії ім. Дж. Верді.
1928	Гастрольне турне містами США і Канади: (Перший концерт у Філадельфії, запланований на 28 січня, не відбувся через сніговицю).
4 лютого	Перший сольний концерт С. Крушельницької в США. Програма “Пісні всіх народів” (К. Монтеверді, Б. Пасквіні, О. Респіґі, Ф. Момпелліо, М. де Фалья, І. Падеревський, Севере, Ч. Кадман, Р. Штраус, Г. Вольф, О. Гречанінов, С. Рахманінов, М. Лисенко, М. Мусоргський, українські народні пісні). Нью-Йорк, зал “Mecca Auditorium”.
9 лютого	Сольний концерт з програмою “Пісні всіх народів”. Виконувала твори італійських, німецьких, російських, українських композиторів, українські народні пісні. Філадельфія, зал Лу Лу Темпл.
19 лютого	Участь у концерті, присвяченому 67-ій річниці пам’яті Тараса Шевченка. Йонкерс (США), зал Філіпсбурґ.
4 березня	Участь у концерті, присвяченому 67-ій річниці пам’яті Тараса Шевченка. Нью-Йорк, Український Робітничий Дім.
18 березня	Участь у Шевченківському концерті у Нюарку (США).
25 березня	Участь у концерті пам’яті Тараса Шевченка. Виконувала солоспіви та обробки україн­ських народних пісень М. Ли­сенка, О. Нижанківського, Д. Січинського, С. Людкевича, М. Гайворонського. Пітсбурґ (США), Великий театр.
8 квітня	Шевченківський концерт за участю С. Крушельницької. Виконувала солоспіви та обробки українських народних пісень М. Лисенка, О. Нижанківського, Д. Січинського, С. Людкевича, М. Гайворонського. Детройт (США), “Deutsches Haus”.
21 квітня	“Великий концерт Соломії Крушельницької за участю Українського хору Вінніпеґу”. Виконувала: К. Монтеверді “Aria d’Assavia”, Р. Штраус “Чарівний привид”, М. Мусоргський “Где ты, звездочка”, М. де Фалья “Хота”, Ч. Кадман “Пісня американських індіанців”, М. Лисенко “Якби мені, мамо, намисто”, О. Нижанківський “Ой в полі садок”, Д. Січинський “Як почуєш вночі”, С. Людкевич “Ой вербо, вербо”, М. Гайворонський “Ой нагнувся дуб високий”, Я. Лопатинський “В неділеньку вранці”. Вінніпеґ, Український інститут Канади “Просвіта”.
29 квітня	Концерт С.  Крушельницької, присвячений 67-м роковинам пам’яті Тараса Шевченка. Чикаґо, зал міського симфонічного оркестру.
20 травня	Сольний концерт. Партія фортепіано Блейр (F.H.Blair). Монреаль, театр “Princess”.
Вересень-жовтень 1928	Сольні концерти у Львові, Тернополі, Станиславові, Коломиї.
8 вересня	Сольний концерт. Партія фортепіано – Богдан Дрималик. У програмі романси та українські народні пісні (К. Монтеверді, Дж.Б. Бассані, М. Равель, М. де Фалья, Р. Штраус, Г. Вольф, С. Рахманінов, М. Мусоргський, М. Лисенко, О. Нижанківський, Я. Лопатинський). Львів, Великий зал Музичного товариства ім. М. Лисенка.
25.01.1929	Сольний концерт. Партія фортепіано – А. Баруті. У програмі камерно-вокальні твори (К. Монтеверді, Б. Пасквіні, Х.В. Ґлюк, В.А. Моцарт, Р. Шуман, Ф.Шуберт, М. Равель, М. Мусоргський, С. Рахманінов, О. Гречанінов, Л. Сініґалья, Л.Рокко, Ф. Момпелліо, А. Веретті), українські народні пісні (партія фортепіано – С. Крушельницька*). Рим, концертний зал Королівської Академії св.Чечілії.
05.04.1929	Концерт С. Крушельницької за участю вихованців інституту Сан-Ремо. Партія фортепіано – В.  Буффі. Сан-Ремо, театр “Principe Amadeo”.
30.09.1932	Сольний концерт. У програмі твори К. Монтеверді, Х.В. Ґлюка, В.А. Моцарта, Ц. Франка, М. де Фальї, І. Піц­цетті, О. Респіґі, М. Мусоргського, Ф. Момпелліо. Партія фортепіано – Дж. Вентурі. Венеція, театр Goldoni.
28.09.1936	Помер чоловік С. Крушельницької Чезаре Річчоні.
1939	Приїзд у Галичину.
1944	Прийнята на роботу до Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка на посаду професора і завідувача вокальної кафедри.
08.06.1946	Концерт за участю проф. С. Крушельницької, Н. Барвінської та проф. Г. Левицької (фортепіано), Р. Криштальського (скрипка) і доц. П. Пшенички (віолончель). Виконувала солоспіви, обробки народних пісень Б. Марчелло, О. Гречанінова, С. Невядомського, Р. Штрауса, К. Дебюссі, М. де Фальї, М. Лисенка, О. Нижанківського, С. Людкевича, народні пісні Поділля. Концертмейстер – Б. Дрималик. Львів, Великий зал Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка.
03.03.1948	Сольний концерт. Партія фортепіано – Б. Дрималик. У програмі – вокальні твори та обробки українських народних пісень М. Вербицького, В. Матюка, А. Вахнянина, О.Ни­жанківського, Д. Січинського, Я. Лопатинського. Львів, Великий зал Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка.
26.12.1949	Останній концерт Соломії Крушельницької. Партія фортепіано – Богдан Дрималик. У програмі – солоспіви та обробки українських народних пісень А. Кос-Анатольського, М. Вериківського, Б. Дрималика, М. Колесси, О. Лисенка, С. Людкевича, Б. Лятошинського, С. Павлюченка, Л.Ревуць­кого, Р. Сімовича, А. Солтиса, О. Чишка, А. Штогаренка, Я. Ярославенка. Львів, Великий зал Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка.
Березень 1951	Останні записи голосу С. Крушельницької, здійснені у Львові (партія фортепіано Б. Дрималик). У програмі – обробки українських народних пісень.
05.07.1951	Указ Президії Верховної Ради Української РСР про присвоєння С. Крушельницькій звання Заслуженого діяча мистецтв Української РСР.
27.09.1952	С. Крушельницьку затверджено у вченому званні професора.
16.11.1952	Померла Соломія Крушельницька. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі.