Ознайомитисьпроект

Вид материала

Кодекс

Содержание Визначення та узгодження податкових зобов'язань Визначення податкових зобов’язань за непрямими методами Самостійне узгодження податкового зобов'язання Узгодження податкового зобов'язання, яке визначив контрольний орган Узгодження податкового зобов'язання у судовому порядку

Визначення та узгодження податкових зобов'язань

63. Порядок визначення податкових зобов'язань

1. Крім випадків, прямо передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

2. Контрольний орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, а також суму штрафних санкцій, пені передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо:

2.1) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

2.2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

2.3) згідно з податковим законодавством та іншими законами особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, застосування штрафних санкцій, у тому числі штрафних санкцій та пені, передбачених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, є контролюючий орган;

2.4) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

2.5) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, в тому числі податку з доходів фізичних осіб таким податковим агентом;

2.6) у випадках, визначених у частині 3 статті 64 цього Кодексу.

64. Визначення податкових зобов’язань за непрямими методами

1. Методика і порядок визначення податкових зобов’язань за непрямими методами встановлюються цим Кодексом і є загальними для всіх платників податків.

2. Непрямі методи використовуються під час виїзних перевірок платників податків, що проводяться у випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Непрямі методи можуть застосовуватися у разі, коли:

3.1) платник податків провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності;

3.2) не подав у встановлені строки податкову декларацію, розрахунок;

3.3) платник податків не веде обліку фінансово-господарської діяльності незалежно від причин такого ненадання;

3.4) платник податків не надав для перевірки первинні документи незалежно від причин такого ненадання.

4. Рішення про застосування непрямих методів приймає керівник органу державної податкової служби (або його заступник) за місцем реєстрації платника податків або за місцем, де платник податків повинен бути зареєстрований. У рішенні, зокрема, зазначаються підстави для застосування непрямих методів. Форма рішення затверджується Міністерством фінансів України. Рішення про застосування непрямих методів вручається платнику податків протягом наступного робочого дня після його прийняття.

5. Органи державної податкової служби можуть використовувати такі методи, як:

5.1) економічний аналізу;

5.2) спостереження;

5.3) аналогії;

5.4) контроль за витратами та доходами платників податків - фізичних осіб.

6. Метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (доходи, витрати тощо), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для проведення оцінки елементів об'єкта оподаткування, якими є:

1. обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаної сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції, оздоблення, розмірів торгових націнок (знижок), залишків товарно-матеріальних цінностей, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості отриманих марок акцизного податку, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати податків, зборів та інших показників;
   
2. витрати, пов'язані з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, при визначенні вартості яких може використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;
   
3. приріст активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;
   
4. витрати на оплату праці, які визначаються органом державної податкової служби виходячи з документів, що підтверджують трудові відносини з працівниками та отримання ними заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, або на підставі письмових заяв таких працівників про фактично отримані доходи від цього платника податків;
   
5. доходи і витрати, які обчислюються з урахуванням результатів проведення оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством;
   
6. обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі результатів аналізу інвентаризації запасів такої продукції на початок та кінець звітного періоду, а також на підставі спостереження обсягів виробництва, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та обстеження місць провадження діяльності;
   
7. доходи та витрати інших платників податків, які провадять діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.
   

7. Метод спостереження використовується для визначення реальних обсягів грошових надходжень та реалізованих товарів, робіт (послуг) платниками податків, які здійснюють готівкові операції. Порядок здійснення спостереження визначається Кабінетом Міністрів України.

8. За методом аналогій доходи та/або база оподаткування та/або об'єкти оподаткування визначаються на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об'єктів оподаткування цього платника податку, збору у попередньому податковому періоді або відповідному податковому періоді минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів (сезонність виробництва, тривалий цикл виробництва тощо), що впливають на розмір доходів та/або бази оподаткування та/або об'єктів оподаткування, якщо фінансовий результат діяльності такого платника мав позитивне значення або на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об'єктів оподаткування іншого платника податків, який провадить діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.

9. Метод контролю за витратами та доходами платника податків базується на результатах аналізу показників фактично отриманих доходів та понесених витрат таким платником податків.

10. При застосуванні такого методу підлягають обчисленню та порівнянню:

10.1) понесені платником податків у періоді, що перевіряється та у попередніх податкових періодах витрати, самостійно визначені таким платником податків або виявлені органом державної податкової служби;

10.2) отримані платником податків у періоді, що перевіряється та у попередніх податкових періодах доходи, самостійно задекларовані таким платником податків або визначені його податковим агентом у розрахунку;

10.3) активи платника податків.

11. Порівняння здійснюється шляхом зменшення суми витрат платника податків, понесених у звітному періоді, що перевіряється, на суму отриманих таким платником податків доходів, отриманих у цьому ж звітному періоді.

12. У разі коли отримана різниця має позитивне значення, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до платника податків із письмовою вимогою надати протягом 20 робочих днів пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму задекларованих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, якщо отримані з таких джерел кошти та інші активи не підлягають оподаткуванню.

13. Орган державної податкової служби має право перевірити отримані від платника податків пояснення та їх документальне підтвердження. Якщо за результатами перевірки буде з'ясовано, що платником податків надані недостовірні відомості, такий платник податків позбавляється права повторно подавати пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму отриманих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, а оподатковуваний дохід (об'єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами. У разі, якщо орган державної податкової служби не отримає доказів того, що надане платником податків пояснення та його документальне підтвердження є недостовірним, збільшення доходу у розмірах, визначених у такому поясненні, не здійснюється.

14. У разі, якщо платник податків не надасть пояснення та його документальне підтвердження на вимогу органу державної податкової служби оподатковуваний дохід (об'єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами.

15. Обов'язок документально підтверджувати джерела походження доходів, у результаті чого були набуті активи, що належать платнику податків за правом власності або повного господарського відання відповідно до законодавства, покладається на платника податків.

16. Податкові зобов’язання можуть бути визначені з використанням як одного, так і декількох методів.

17. Строки давності визначення податкових зобов’язань за непрямими методами застосовуються відповідно положень цього Кодексу. Для фізичних осіб, що не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, початком відліку строку давності є дата проведення загального декларування громадянами України своїх доходів та майнового стану.

18. За результатами застосування непрямих методів складається висновок, що додається до акта перевірки платника податків і є його невід'ємною частиною.

65. Самостійне узгодження податкового зобов'язання

1. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, розрахунку.

2. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених цим Кодексом) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків зобов’язаний надати уточнюючий розрахунок.

3. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Уточнені показники податкового зобов’язання вважаються узгодженими з дня подання такого уточнюючого розрахунку або податкової декларації, за будь-який наступний податковий період.

4. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

66. Узгодження податкового зобов'язання, яке визначив контрольний орган

1. У разі коли платник податків протягом десяти днів від дати отримання ним податкового повідомлення виконав його, податкове зобов’язання, зобов’язання зі сплати штрафу, пені вважається узгодженим й погашеним.

2. Якщо платник податку не сплатив суми податкового зобов'язання, штрафу або пені, що їх нарахував контрольний орган протягом термінів, які визначені цим Кодексом, податкове зобов’язання, зобов’язання зі сплати штрафу, пені вважається неузгодженим і непогашеним.

3. Якщо платник податку частково сплатив суму податкового зобов'язання, штрафу або пені, що їх нарахував контрольний орган протягом термінів, які визначені цим Кодексом, податкове зобов’язання, зобов’язання зі сплати штрафу, пені вважатється узгодженим й погашеним в частині сплаченої суми податкового зобов'язання, штрафу, пені.

67. Узгодження податкового зобов'язання у судовому порядку

Неузгоджене платником податку податкове зобов'язання, зобов’язання зі сплати штрафу, пені узгоджується судовим порядком за позовною заявою податкового органу.

Податковий орган зобов’язаний звернутися до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу, зобов’язання зі сплати штрафу, пені з платника податку протягом місяця від наступного дня після того, як спливли терміни, що їх передбачені цим Кодексом.

У випадку, якщо податковий орган не звертається в суд з позовною заявою про стягнення податкового зобов’язання (податкового боргу), зобов’язання зі сплати штрафу, пені з платника податку в термін, що його визначає частина 2 цієї статті, такого платника податків вважати вільним від податкового боргу, зобов’язання зі сплати штрафу, пені.

Податкове зобов’язання (податковий борг), зобов’язання зі сплати штрафу, пені вважається узгодженими судовим порядком в день, коли судове рішення набуло чинності.