Ознайомитисьпроект

Вид материала

Кодекс

Платники податків і зборів. Податкові агенти. Представники платників податків і зборів та пов’язані особи

19. Платники податків і зборів

Платниками податків і зборів визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або здійснюють діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок по сплаті податків і зборів цим Кодексом .

1. Права платників податків і зборів

1. Платники податків і зборів мають право:
   

1. користуватися податковими пільгами за наявності підстав і згідно з порядком, що його встановлюють цей Кодекс та інші нормативно-правові акти з питань оподаткування;
   
2. одержувати відстрочення податкових зобов’язань згідно з порядком та на умовах, які встановлює цей Кодекс;
   
3. отримувати від органів державної податкової служби за місцем своєї реєстрації (місцем проживання) безоплатну інформацію про чинні податки, збори та норми податкового законодавства;
   
4. одержувати на письмовий запит від уповноважених органів письмові роз'яснення з питань застосування податкового законодавства;
   
5. бути присутнім під час проведення податкових перевірок, ознайомлюватися з актами цих перевірок та одержувати їхні примірники;
   
6. давати пояснення контрольним органам щодо обчислення та сплати податків і зборів, а також за актами перевірок;
   
7. оскаржувати згідно порядку, який установлює закон, рішення та дії або бездіяльність контрольних органів служби та їхніх посадових осіб;
   
8. представляти свої інтереси в контрольних органах безпосередньо або через уповноваженого чи законного представника;
   
9. у випадках, які передбачає цей Кодекс, на своєчасне повернення чи залік сум надміру сплачених або стягнених податків і зборів;
   
10. вимагати від посадових осіб контрольних органів, під час здійснення ними дій щодо платника податків і зборів, дотримуватися вимог податкового законодавства України та міжнародних договорів України;
    
11. вимагати від контрольних органів та їхніх посадових осіб дотримуватися податкової таємниці і нерозголошення конфіденційної інформації;
    
12. не виконувати актів і вимог податкових органів та їхніх посадових осіб, що не відповідають цьому Кодексові та законодавству України з питань оподаткування;
    
13. вимагати згідно з установленим порядком відшкодування в повному об’ємі збитків, які спричинили незаконні рішення податкових органів і незаконні дії (бездіяльність) їхніх посадових осіб.
    

2. Платники податків і зборів мають також інші права, які визначає цей Кодекс.
   
3. Права платників податків і зборів забезпечують відповідні обов’язки посадових осіб контрольних органів. Посадові особи контрольних органів несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії (бездіяльність), якими порушують права платників податків.
   

1. Захист прав платника податку

1. Захист прав платника податку здійснюється при визнанні необґрунтованими актів, постанов або вимог податкових органів, дій або бездіяльності посадових осіб податкових органів і їхнього припинення, якщо такі порушують права платника податку, установлені статтею 20 цього Кодексу. Захист прав платника податку здійснюється шляхом звернення до вищестоящого податкового органу або суду в порядку, встановленому законом.
   
2. Захист прав платника податку може здійснюватися ним безпосередньо, податковим агентом або представником платника податків і зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
   

1. Обов'язки платників податків і зборів

1. Платники податків і зборів зобов'язані:
   

1. сплачувати належні суми податків і зборів згідно з порядком та в терміни, які встановлюють цей Кодекс та інші нормативно-правові акти з питань оподаткування;
   
2. ставати на облік в органах державної податкової служби згідно з порядком, який передбачає цей Кодекс;
   
3. вести податковий облік, складати податкову звітність та звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання впродовж термінів, які встановлюють закони, якщо іншого не передбачає цей Кодекс;
   
4. подавати до контрольних органів відповідно до цього Кодексу та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування декларації, іншу податкову звітність і документи та відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів;
   
5. допускати згідно з нормами цього Кодексу посадових осіб контрольних органів до перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів, обстеження приміщень, що їх використовують для одержання доходів, чи вони пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування;
   
6. виконувати законні вимоги контрольних органів щодо усунення виявлених порушень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування і підписувати акти про проведення перевірок; у разі відмови підписати акт – письмово засвідчити свою відмову з викладенням її причин;
   
7. згідно з порядком та в терміни, що їх визначає цей Кодекс, повідомляти орган державної податкової служби про відкриття і закриття розрахункового та (або) іншого рахунку в банківських установах;
   
8. керівники та інші посадові особи юридичних осіб, фізичні особи-підприємці під час перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, що її проводить орган державної податкової служби України, або перевірки за фактами здійснення фінансових операцій, пов’язаних із леґалізацією доходів, зобов'язані на вимогу посадової особи органу державної податкової служби України, який проводить зазначену перевірку, надавати копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів і письмові пояснення у випадках, що передбачають цей Кодекс та інші нормативно-правові акти з питань оподаткування;
   
9. протягом термінів, які встановлює чинне законодавство, забезпечувати збереження даних бухгалтерського обліку та інших документів, що потрібні для нарахування і сплати податків і зборів, а також документів, що підтверджують отримані доходи (а для юридичних осіб і видатки) та сплачені (утримані) податки;
   
10. повідомляти про всі випадки участі в іноземних організаціях — у термін, не пізніше одного місяця з дня початку такої участі;
    
11. повідомляти про зміну місцеперебування або місця проживання — в термін, не пізніше десяти днів з дня ухвалення такого рішення;
    
12. виконувати інші обов'язки, які передбачають цей Кодекс та інші нормативно-правові акти України.
    

1. 2.За невиконання або неналежне виконання платником податків і зборів покладених на нього обов'язків він несе відповідальність згідно з порядком і на умовах, які встановлюють цей Кодекс та інші нормативно-правові акти України.
   

23. Фізична особа

1. Фізичними особами визнаються:

1.1) громадяни України;

1.2) іноземці;

1.3) особи без громадянства.

2. Податковими резидентами України визнаються фізичні особи, які фактично знаходилися на території України не менше ста вісімдесяти трьох днів (цільно або сумарно) У будь-якому послідовному дванадцятимісячному строку, що починається або закінчується в податковому періоді. Днем перебування в Україні є будь-який календарний день, в який фізична особа фактично знаходилася на території України незалежно від тривалості цього перебування.

3. Час фактичного перебування на території України включає час безпосереднього перебування фізичної особи на території України, а також час, на який ця особа виїхала за межі території України спеціально на лікування, відпочинок, навчання, у відрядження.

4. Не відноситься до часу фактичного перебування на території України час, на протязі якого іноземець та особа без громадянства перебувала в Україні:

4.1) як особа, що має дипломатичний або консульський статус або є членом родини такої особи;

4.2) як співробітник міжнародної організації, створеної по міждержавній угоді, учасником якої є Україна або, як член родини такого співробітника;

4.3) на лікуванні, відпочинку, навчанні, за умови знаходження фізичної особи в Україні винятково з цими цілями;

4.4) винятково для проїзду через територію України.

5. Податковими нерезидентами України визнаються фізичні особи, які у відповідності до частини 2 цієї статті не є податковими резидентами України.

6. Фізична особа розглядається як податковий резидент України для періоду, що передує його прибуттю, якщо ця особа була податковим резидентом України в календарний рік, що передує року його прибуття. Фізична особа розглядається як податковий резидент України для періоду, наступного за останнім календарним днем перебування в Україні тільки, якщо ця особа є податковим резидентом у календарному році, що наступає за роком, в якому закінчується перебування цієї особи в Україні.

7. Місцем перебування фізичної особи визнається місце, де ця особа фактично проживає, а при неможливості встановити таке місце - місце, де ця особа зареєстрована як платник податку в встановленому порядку або місце, вказане в паспорті або іншому посвідченні особи. Місцем перебування фізичної особи, яка не досягла повнолітнього віку, або фізичної особи, яка знаходиться під опікою чи піклуванням, визнається місце, де вона фактично мешкає, а при неможливості встановити це місце - місце, де ця особа зареєстрована в встановленому порядку, або місце, яке вказане в паспорті або іншому посвідченні особи, чи місце перебування його батьків (одного з батьків), усиновителя, опікуна чи піклувальника.

8. Місцем фактичного проживання фізичної особи визнається місце знаходження будинку, квартири або іншого житлового приміщення, де постійно або переважно мешкає ця особа.

24. Юридична особа

1. Юридичними особами визнаються:

1.1) українські підприємства та організації, місцем діяльності яких є Україна або органи управління яких знаходяться в Україні;

1.2) іноземні підприємства та організації, що не є українськими відповідно до цієї статті.

2. Місцем діяльності підприємства або організації визнається місце державної реєстрації підприємства або організації, вказане в установчих документах підприємства або організації.

3. Місцем управління підприємства або організації визнається місце здійснення повноважень вищим органом управління підприємства або організації, відповідно до установчих документів. Якщо управління підприємством або організацією здійснюється керівним (іншим підприємством, організацією або фізичною особою), що діє відповідно договору або рішення про призначення, місцем управління визнається відповідно місце діяльності керівного підприємства, організації або місце перебування керуючої фізичної особи.

25. Консолідована група платників податку

1. Консолідованою групою платників податку визнається утворене і зареєстроване відповідно до законодавства України об'єднання підприємств і організацій, яке виступає як єдиний платник податку стосовно одного або декількох податків і зборів.

2. Консолідована група платників податку може бути створена тільки при наявності сукупності наступних обставин:

2.1) учасниками такої групи є підприємства та організації - податкові резиденти України, місцем діяльності кожного з яких є Україна;

2.2) доля участі головного підприємства в кожному підприємстві, що входить до консолідованої групи повинна становити не менше 25 відсотків;

3. Консолідована група платників податку може бути утворена лише на підставі договору між її учасниками. Забороняється включення в договір про утворення консолідованої групи платників податку умов, на підставі яких ця група створюється на строк менш, ніж один календарний рік. При продовженні строку дії такого договору головне підприємство повинно повідомити у податковий орган по місцю свого обліку не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору.

4. Підприємство, організація не може бути учасником більше ніж однієї консолідованої групи платників податку.

5. Учасники консолідованої групи платників податку несуть солідарну відповідальність по виконанню податкових обов’язків консолідованої групи платників податку в частині тих податків і зборів, у відношенні яких така група виступає як єдиний платник податків і зборів.

6. Операції по реалізації товарів (робіт, послуг) між підприємствами, організаціями, що входять до складу консолідованої групи платників податків і зборів, прирівнюються до операцій між структурними підрозділами одного підприємства тільки для цілей тих податків і зборів, по яких прийняте рішення по консолідації.

26. Податкові агенти

1. Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок по обчисленню, утриманню та сплаті податків і зборів до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків і зборів.

2. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і користуються правами, встановленими статтею 21 цього Кодексу та несуть обов'язки, встановлені статтею 22 цього Кодексу.

27. Права та обов'язки податкових агентів

1. Податкові агенти виконують обов'язки, користуються правами та несуть відповідальність, яку передбачають цей Кодекс та інші нормативно-правові акти для платників податків і зборів.

2. Крім того, податкові агенти зобов’язані:

2.1) правильно і вчасно утримувати з коштів, інших доходів (зокрема, в натуральній формі) податки і збори, що їх виплачують платники податків і зборів, і перераховувати їх у відповідні бюджети та державні цільові фонди;

2.2) протягом місяця письмово повідомляти контрольні органи за місцем реєстрації про неможливість утримати податок і про суму заборгованості платника податку;

2.3) вести облік виплачених платниками податків і зборів з об’єктів оподаткування, утриманих і перерахованих у відповідні бюджети і державні цільові фонди податків і зборів та зборів з кожного платника податків і зборів окремо;

2.4) надавати контрольним органам за місцем реєстрації документи, потрібні для контролю за правильністю обчислення, утримання та перерахунку податків і зборів;

3. На вимогу платника податку, збору надавати йому письмову інформацію стосовно утриманих і перерахованих податків і зборів.

28. Представники платника податку

1. Платник податку веде справи, пов'язані з виконанням податкового обов’язку, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податку в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податку права на особисту участь у таких відносинах.

2. Представниками платника податку виступають:

2.1) законний представник;

2.2) уповноважений представник;

3. Законним представником платника податку визнається представник платника податку, що веде його справи, пов'язані з виконанням його податкового обов’язку на підставі закону. Законними представниками платника податку є:

3.1) батьки, усиновитель, особа, при наявності в нього документів, що засвідчують шлюбні відношення або родинні зв'язки з фізичною особою, опікун, піклувальник або особа, призначена органом опіки і піклування при безвісній відсутності фізичної особи або визнанні його недієздатним, або інша особа, при наявності в них документів, що засвідчують їхні відповідні повноваження;

3.2) керівник (його заступник), головний бухгалтер (бухгалтер) і інша особа підприємства, організації, якщо останні мають доручення або доручення на ведення справ платника податку;

3.3) законні представники головного підприємства консолідованої групи платників податку;

3.4) керівник (його заступник), головний бухгалтер (бухгалтер) та інші особи, якщо останні мають доручення або договори на ведення справ від платника податку.

4. Уповноваженим представником платника податку визнається особа, яка уповноважена платником податку представляти його інтереси в податкових органах, судах відповідно до підвідомчості справ. Уповноважений представник платника податків і зборів здійснює свої повноваження на підставі довіреності, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Не можуть бути уповноваженими представниками платника податку посадові особи податкових органів, судді, слідчі, прокурори або колишні судді, слідчі, прокурори та посадові особи податкових органів, які на протязі двох років були звільнені з посади. Для зазначених осіб, які були звільнені за противоправне діяння, цей строк становить п'ять років.

29. Пов’язані особи

1. Пов’язані особи – юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

1.1) юридична особа, що здійснює контроль над господарською діяльністю платника податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

1.2) фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль над платником податку;

1.3) посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

1.4) платники податку – учасники об'єднання підприємств, незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що здійснюють свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

2. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

1. володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку, не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку,
   
2. вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання завдяки:
   
   1. праву, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;
      
   2. обійманню посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб’єкті господарювання;
      
   3. обійманню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання;
      
   4. наданому праву щодо укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку;
      
   5. для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім’ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім’ї;
      

3. Об'єкти оподаткування

30. Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування може бути вартість майна, вартість товарів (робіт, послуг), доход або його частина, обороти по реалізації товарів (робіт, послуг),використання природних ресурсів.

31. Майно

1. Майном визнаються різноманітні види матеріальних і нематеріальних об'єктів.

2. Матеріальними об'єктами визнаються речі, у тому числі електрична, теплова й інша енергія, газ і вода.

3. Нематеріальними об'єктами визнаються об'єкти інтелектуальної власності та майнові права.

32. Товари

1. Товаром визнається будь-яке майно, що може бути реалізовано.

2. Ідентичними товарами визнаються товари однакові по всіх характеристиках З товарами, які порівнюються. Характеристиками можуть виступати фізичні параметри, якість, країна походження товару та виробник.

3. Однорідними товарами визнаються товари які не є ідентичними, але мають подібні характеристики, виконують однакові функції і можуть замінювати одне одного.

4. Країною походження товару визнається країна, де товари були повністю виготовлені, або були перероблені чи оброблені в достатній мірі.

5. При реалізації товару в іншу державу він перестає бути товаром, країною походження якого є Україна, з моменту реалізації його як на території України, так і на території іншої держави.

6. Реалізацією товару визнається платна або безоплатна передача однією особою іншій права власності на товар. До реалізації товарів прирівнюється використання товарів для власного споживання.

33. Роботи і послуги

1. Роботами і послугами визнається діяльність платника податку, що не є реалізацією товару і призначена для задоволення потреб інших осіб.

2. Не відносяться до робіт і послуг дії уповноважених органів та їхніх посадових осіб, вчинені ними при здійсненні своїх функцій.

3. Реалізацією робіт і послуг визнається їх виконання оплатно або безоплатно однією особою для іншої. До реалізації робіт і послуг прирівнюється здійснення робіт і послуг для власного споживання.

34. Вартість товарів (робіт, послуг)

1. Вартістю товару (робіт, послуг) визнається вартість, по якій платник податку реалізує або має намір реалізувати товар (роботу, послугу).

2. Митною вартістю товару визнається вартість товару в країні походження з урахуванням витрат по упаковуванню, перевезенню, страхуванню, мита та інших аналогічних витрат, необхідних для покупки та доставки товару до митного кордону України.

3. Митна вартість визначається наступними методами:

по ціні угоди з завезеними товарами - митною вартістю визнається вартість товару фактично сплачена або яка підлягає сплаті за завезений товар на момент перетинання їм митного кордону;

по ціні угоди з ідентичними товарами - митною вартістю визнається вартість реалізації ідентичних товарів в Україні;

по ціні угоди з однорідними товарами - митною вартістю визнається вартість реалізації однорідних товарів в Україні;

без урахування вартості - митною вартістю визнається вартість реалізації ідентичних або однорідних товарів в Україні за відрахуванням імпортних митних платежів та інших витрат, необхідних для доставки товарів до митного кордону України;

на основі урахування вартості - митною вартістю визнається сукупна вартість по реалізації ідентичних або однорідних товарів в Україні з урахуванням імпортних митних платежів та інших витрат, необхідних для доставки товарів до митного кордону України.

35. Доходи (прибуток)

1. Доходом визнається сума будь-яких коштів, вартість об'єктів матеріального і нематеріального майна, цінних паперів, що отримані платником податку у звітний період при виконанні ним зобов'язань, пов'язаних з одержанням доходу, а також

отримані ним безоплатно від інших осіб для власного споживання або у вигляді фінансової допомоги.

2. При визначенні доходу платника податку враховуються усі доходи, які були отримані ним як у грошовій, так і в будь-якій іншій формі.

3. Джерелами доходів платника податку визнаються будь-які особи, від яких або в результаті відношень з якими платник податку одержував або одержує доход.

4. Доходами від джерел в Україні визнаються будь-які доходи платника податку, отримані їм від діяльності або на інших підставах, встановлених частиною 1 цієї статті, на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

5. Доходами від джерел за межами України визнаються будь-які доходи платника податку, отримані їм від діяльності або на інших підставах, встановлених частиною 1 цієї статті за межами України.

6. Прибутком визнається частина доходу, отриманого шляхом його зменшення на суму витрат платника податку, пов'язаних з одержанням цього прибутку.

36. Обороти від реалізації товарів (робіт, послуг)

Оборотом від реалізації визнаються операції платників податків і зборів із:

1) продажу товарів (робіт, послуг) на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні;

2) ввезення (пересилання) на територію України, її континентальний шельф, у виняткову (морську) економічну зону товарів (робіт, послуг) наданих нерезидентами для використання або споживання в Україні.

3) вивезення (пересилання) за межі митної території України, її континентального шельфу, виключній (морській) економічній зоні товарів (робіт, послуг).

37. Використання природних ресурсів

1. Використанням природних ресурсів визнається видобуток корисних копалин, здійснення геологорозвідувальних робіт, спеціальне споживання природних ресурсів та шкідливий вплив на довкілля.

2. Природними ресурсами не визнаються корисні копалини, що піддалися первинній переробці або були реалізовані.

4. База оподаткування

38. База оподаткування

1. Базою оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкту оподаткування.

2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюється цим Кодексом по кожному податку окремо.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом той же самий об'єкт оподаткування може мати декілька баз оподаткування для різних податків і зборів.

39. Принципи визначення бази оподаткування

Визначення бази оподаткування здійснюється на підставі наступних принципів:

1) однорідність бази оподаткування;

2) можливість застосування до бази оподаткування конкретної одиниці її виміру;

3) простота і зрозумілість визначення бази оподаткування;

4) зручність застосування бази оподаткування для обчислення податку;

5) можливість обліку бази оподаткування;

6) врахування національних і історичних традицій.

40. Одиниця виміру бази оподаткування

1. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, відносно до якої застосовується ставка податку.

2. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.

3. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

41. Визначення розміру бази оподаткування

1. Розмір бази оподаткування .визначається як результат множення одиниці виміру бази оподаткування на кількість цих одиниць, що складають повний обсяг бази оподаткування.

2. Розмір бази оподаткування може бути визначений тільки на основі використання однієї одиниці її виміру.

5. Ставка оподаткування

42. Поняття ставки оподаткування

Ставкою оподаткування визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

43. Базова (основна) ставка оподаткування

1. Базовою (основною) ставкою визнається ставка оподаткування, передбачена цим Кодексом, за якою обчислюється розмір податкового обов’язку по певному податку.

2. У випадках, передбачених цим Кодексом, при обчисленні одного й того ж податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

44. Підвищена ставка оподаткування

Підвищеною ставкою визнається ставка оподаткування, яка визначена цим Кодексом, з урахуванням особливостей платника податку та (або) виду його діяльності, форми та розміру одержуваних їм доходів, яка перевищує розмір базової (основної) ставки.

45. Знижена ставка оподаткування

1. Зниженою ставкою визнається ставка оподаткування, що визначена цим Кодексом з урахуванням особливостей платника податку та (або) видів його діяльності, форми і розміру одержуваних ним доходів і яка за розміром є нижче розміру базової (основної) ставки.

2. В випадках, передбачених цим Кодексом, допускається використання нульової ставки як зниженої ставки оподаткування.

46. Гранична ставка оподаткування

Граничною ставкою визнається ставка, передбачена цим Кодексом, яка встановлює максимальний розмір ставки оподаткування, по певному виду податку.

47. Абсолютна та відносна ставка оподаткування

1. Абсолютною визначається ставка оподаткування при якій розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

2. Відносною визнається ставка оподаткування при якій розмір податкових нарахувань встановлюється у визначеному відсотковому або кратному співвідношенні до одиниці виміру бази оподаткування.

6. Обчислення податку

48. Обчислення суми податку

1. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку оподаткування.

2. У випадках, встановлених цим Кодексом, при обчисленні разових зборів може бути використана фіксована сума податку без визначення бази та ставки оподаткування.

3. Обчислення суми податку, що підлягає сплаті, визначається окремо по кожному виду податку.

4. Обчислення суми податку здійснюється платником податку самостійно. У випадках, встановлених цим Кодексом, обов'язок по обчисленню суми податку, що підлягає сплаті, може бути покладений на податковий орган, податкового агента або представника платника податку.

49. Кадастровий спосіб обчислення податку

1. Кадастровий спосіб обчислення податку здійснюється шляхом складання сум податку, обчислених відповідно до класифікації частин майна, що складає об'єкт оподаткування.

2. Обчислення суми податку по конкретній частині майна здійснюється у відповідності до цього Кодексу.

7. Податкові пільги

50. Податкова пільга

1. Податковою пільгою визнається звільнення платника податку від нарахування та сплати податку або сплата ним податку в меншому розмірі при наявності підстав визначених, частиною 3 цієї статті.

2. Звільнення від сплати податку можливо в повному або частковому обсязі. При звільнені у повному обсязі платник податку цілком звільняється від нарахування та сплати податку. При звільнені у частковому обсязі платник податку звільняється від сплати податку лише у визначеній частці від його податкового обов’язку.

3. Підставами для надання податкових пільг є особливості, які характеризують певну групу платників податків і зборів; вид їх діяльності та об'єкт оподаткування.

4. Забороняється надання індивідуальної податкової пільги платникам податків і зборів.

5. Платник податку вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії, самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.

51. Визначення податкових пільг

Податкова пільга визначається шляхом:

1) податкового відрахування, що зменшує базу оподаткування до нарахування податку;

2) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку;

3) встановлення зниженої ставки оподаткування.

8. Джерела сплати податків і зборів

52. Джерело сплати податку

Джерелом сплати податку є кошти, які використовуються платником для сплати податку.

53. Формування джерел сплати податку

1. Виключними джерелами сплати податку є:

1.1) будь-які грошові суми, що надійшли платнику податку;

1.2) доходи та інші засоби, отримані платно або безоплатно платником податку, у тому числі придбані за рахунок прибутку;

1.3) позикові кошти та кошти цільового фінансування.

2. Зазначені в частині 1 цієї статті джерела сплати податку, визначаються платником податку самостійно, крім випадків, спеціально передбачених цим Кодексом.

9. Строки сплати податків і зборів

54. Строк сплати податку

1. Строком сплати податку визнається період часу, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку і завершується моментом закінчення терміну сплати податку, встановленого цим Кодексом.

2. Строк сплати податку визначається календарною датою, або закінченням періоду часу, що обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати, чи статися, або на подію, що повинна відбутися.

3. Строк сплати податку встановлюється цим Кодексом для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або податковим представником чи податковим органом встановленого строку сплати податку забороняється крім випадків, передбачених цим Кодексом.

55. Податковий період

1. Податковим періодом визнається період часу, встановлений цим Кодексом, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків і зборів.

2. Податковий період може містити в собі декілька звітних періодів.

56. Види податкового періоду

1. Податковий період може встановлюватися у виді:

1.1) календарного року;

1.2) кварталу;

1.3) місяцю;

1.4) календарного дню.

2. Якщо обов'язок платника податку, пов'язаний зі сплатою окремого податку, виникає після початку календарного року, то першим податковим періодом для нього є період, який розпочинається з дня виникнення цього обов'язку і продовжується до кінця цього календарного року.

3. Якщо обов'язок платника податку, пов'язаний зі сплатою окремого податку, виникає в період із 1 по 31 грудня, то першим податковим періодом для нього є період із дня виникнення цього обов'язку до кінця наступного календарного року.