Перший форум агенцій регіонального розвитку україни

Вид материалаДокументы
1.2 Створення гарантійних фондів у країнах Латинської Америки
Термін оформлення кредиту у днях
1.2.1 Мета і завдання створення гарантійних фондів
1.2.2 Результати реалізації гарантійних програм
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

1.2 Створення гарантійних фондів у країнах Латинської Америки




Феномен економічного розвитку у країнах Латинської Америки пов'язують з лібералізацією торгівлі, приватизацією державного сектору економіки та зменшенням регуляторного тиску. Формування ринкових механізмів потребувало створення відповідних інституцій, серед яких головне місце зайняли програми сприяння розвитку малого підприємництва. Малий бізнес виявився найбільш мобільним і сприяв розвитку конкуренції та покращення якості послуг. Окрім цього сфера малого бізнесу сприяла створенню найбільшої кількості нових робочих місць.

Станом на 1986 рік, підприємства країн Латинської Америки з кількістю працюючих 2-20 осіб отримали всього 4% загальної суми наданих банками кредитів.

Причинами пасивної кредитної політики банків були:
  • великі затрати на один долар отриманого кредиту;
  • невиконання вимог банків щодо оформлення кредитів;
  • високий ступінь ризику у зв'язку з банкрутством малих підприємств;
  • недостаток високоліквідної застави;
  • нерозвиненість системи роботи з новими клієнтами;
  • орієнтація банківської системи на “великих” позичальників

Банківські ставки на кредити малих підприємств були на 5-6% вищими ніж для великих, у той час як у Швейцарії ця різниця складала всього 0,75-1%. Аналізувати політику банків можна і по маржі, яка складає у Швейцарії 2-2,25%, у ФРН 2,5%, у той час як в Латинській Америці маржа складала в середньому 10,4% на протязі 8 років дослідження.

Оправдуючи високий ризику при надані кредитів малому підприємництву банки Європи встановлюють рівень застави від 100 до 200%, у країнах Латинської Америки застава має становити 190-300%

Чи оправданою є позиція банків? У більшості випадків ні. Власники малих фірм у своїй абсолютні більшості є порядними людьми, які бережуть і власний і позичений капітал. Збільшуючи кількість малих клієнтів банки можуть збільшувати абсолютну величину кредитних ресурсів, нарощуючи власний капітал. Правдивою для даного випадку є крива Лафера, коли дорогі кредити ведуть до зменшення доходів банків.

Напевно необхідно незначні організаційні доповнення та деякі зміни стратегії і тактики банків. Немаловажним у цьому процесі є складність та термін оформлення кредиту.


Термін оформлення кредиту у днях

Показники

Банки

Гарантійні фонди

Попередні вивчення клієнта




20

Уточнення гарантії




4

Разом:




24

Оформлення кредиту

36




Виплата кредиту

43




Разом:

79





Як видно з таблиці, цей показник для банківської системи складає у середньому 79 днів, тоді коли гарантійні фонди здійснюють свою частину роботи за 24 дні. У термін включається і час необхідний для оцінки майна.

В період реалізації програми у Панамі фонди оформили кредити для 250 клієнтів на суму 4,9 млн. дол. США впродовж 4 днів і виплатили позички на протязі 29 днів. В подальшому цей термін було зменшено до 24 днів. Із них 20 днів ішло на опрацювання позички і 4 дні на її виплату.

В результаті аналізу кволої кредитної політики банків Латинської Америки було визначено:
  • низький рівень конкуренції серед банків;
  • перед взяте відношення банків до сфери малого бізнесу.



1.2.1 Мета і завдання створення гарантійних фондів



Мета створення гарантійних фондів:

Створення більш сприятливих умов для співпраці банків і клієнтів.

Завдання:
  • активізація кредитної діяльності банків у сфері малого підприємництва;
  • гарантування повернення позик власними ресурсами;
  • активізація створення кредитних спілок

Створення гарантійних фондів формує відповідне середовище для партнерства банків і сфери малого бізнесу, є шляхом диверсифікації діяльності банків і поширення їх впливу на виробництво.

1.2.2 Результати реалізації гарантійних програм



У країнах Латинської Америки працює багато програм, з яких досліджувались 12 у 11 країнах. Дві програми не є ефективними, на протязі двох років мають дефіцит ресурсів, тому вони не бралися до уваги.

Більша частина програм була розроблена урядами і контрольована ними. Кошти цих фондів розміщені у національних банках країн. Такі програми виявились теж малоефективними. Часто за рахунок фондів покривалось понад 80% ризику, що не спонукало банки до активної діяльності. Такий підхід та інфляція привели до вимивання капіталу і потреби поповнення фондів за рахунок додаткових джерел.

Найбільш ефективними виявились програми, у яких було створено гарантійні фонди за рахунок об'єднання коштів приватних структур і комерційних банків. Аналіз показує, що ефективні гарантійні фонди забезпечували дотримання таких вимог:
  • гарантійні фонди є частиною приватного сектору економіки;
  • не може бути обмеження щодо джерел капіталу фонду;
  • доходи фонду мають покривати адміністрування ними;
  • гарантії надаються тільки фінансово стійким фірмам;
  • забезпечення навчання і супроводу кожної програми.