Програма розбудови українського соборного суспільства книга исхода украинского народа программа построения украинского соборного общества

Вид материала

Книга

Содержание 4-й Фундаментальний Закон. Закон посередництва. Закон виключеного (вилученого) третього в умовах споживання енергії 5-й Фундаментальний Закон. Закон вибору. Закон вибору

Подобный материал:

• ® Способ учета эластичности спроса по цене при определении ликвидационной стоимости, 229.41kb.
• ® Понятия денежных потоков и условных денежных потоков в контексте финансовой концепции, 281.31kb.
• Глобализации все чаще привлекает к себе внимание известных ученых, бизнесменов, политиков., 329.27kb.
• Николай Иванович Ульянов Происхождение украинского сепаратизма, 3318.08kb.
• История образования в Украине тесно связана со всей историей украинского народа, 334.59kb.
• Закон Украины «О языках», 155.62kb.
• Содержание Введение, 158.22kb.
• Сопредседатели: Игорь Тревого Президент Украинского общества геодезии и картографии,, 72.06kb.
• В годы национально освободительной войны украинского народа, 706.97kb.
• Перспективная комплексная программа увековечения памяти александра васильевича суворова, 53.92kb.

Закон умов. Закон характеру зв'язку Творця з творінням. Закон достатньої підстави для відходу-повернення - Закон достатньої підстави для самостійного існування (невиходу – не повернення).

У євреїв, яких вів Бог через Мойсея, а також у їх послідовників було достатньо підстав, щоб поклонятися «золотому тельцю», щоб оцінити свої інтелектуальні здібності і можливості їх реалізувати на кращих землях. Оцінивши свої можливості і здібності, вони вибрали шлях відходу від Бога, понадіявшись тільки на себе. Але не всі пішли. Хтось залишився поблизу землі обітованої, увірувавши на порятунок з боку Бога. Але Бог врятує як слухняних і неслухняних, так і «блудних дітей», які, все ж таки, знайдуть вірний шлях, і, рятуючи себе, врятують інших, тих, хто цього заслуговує.

Не може здійснитися ділення системи (як трансформація, так і розпад) без наявності достатніх для цього умов. Для просторового самовизначення цією умовою є наявність енергетичних ресурсів, достатніх для реалізації інформаційної мети. Для часово-просторової координації – це наявність «наріжного каменя», такої системи, що має дві рівні, але протилежні тенденції, яка здатна їх «запустити» і скоординувати.

Цей закон, як і попередні, має свій потрійний прояв:


а) недостатні інформаційні умови для розуміння і слухняності (щоб отримати достатньо енергії, «землю, де тече молоко і мед», треба РОЗУМІТИ Творця і добровільно слухатися його), а тому – закономірний відхід з каналу істинної зовнішньої інформації;

б) недостатні енергетичні умови для самостійного існування на основі Закону незбереження кількості інформації про властивості цілісних систем. Отже, вибір закономірного шляху порятунку, повернення в канал істинної зовнішньої інформації; цей Закон також говорить про те, що в умовах, коли досить енергетичних ресурсів, система не здійснюватиме повернення, тобто птахи не летять на південь у червні і липні, коли достатньо їжі [44].

в) достатні інформаційні підстави (наявність фундаментальних Законів і їх розуміння з метою можливості здійснення усвідомленого і добровільного вибору) для повернення в канали тотожної інформації.

Також Закон показує характер переходу від одного виду сумісної взаємодії протилежностей до іншого.

Крім того, цей закон встановлює залежність між рівнем енергетичних ресурсів, що надаються творінню (людині) і характером людського мислення, свідомості, характером її обізнаності і здатністю зрозуміти фундаментальні Закони. Обмеживши людину тільки енергетичними ресурсами, проблему її порятунку не розв'язати. Необхідно надати людині стільки ресурсів, щоб характер їх споживання привів до виявлення цією людиною цілої сукупності різних цілісних систем, схожих за своєю структурою і характером функціонування. Тільки тоді творіння (людина) здатне знайти ті гранично загальні зв'язки між ними – тобто, фундаментальні Закони або «п'ять хлібів і дві риби».

80. 4-й Фундаментальний Закон. Закон посередництва. Закон виключеного (вилученого) третього в умовах споживання енергії – Закон включеного (залученого) третього в системі зовнішнього інформаційного зв'язку (порятунок, закон любові Бога свого).

Закон показує, що за наявності перших двох видів взаємодії (розглянутих в другому фундаментальному Законі), але які знаходяться між собою в конфліктному або конфліктно-компромісному зв'язку, коли людина узяла на себе функції координації системи і не намагається їх передати Творцю, таке людство приречене, так як не має нагоди підключення до зовнішнього істинного джерела інформації. Для «порятунку» необхідно перейти від насильно змішаного і розділеного виду взаємодії двох тенденцій до незмішаного, неподіленого і добровільно компромісного. (Тобто, повинен бути здійснений перехід від атомної моделі до моделі подвійної спіралі ДНК).

Закон показує, що посередники в ланцюзі енергетичного обміну в умовах недостатності енергії для всіх споживачів паразитують, забираючи собі значну частину енергії, тим самим обділяючи споживача. Але система, проте, функціонує таким чином, що якраз розростається кількість всіляких посередників, які починають виконувати домінуючу роль в процесах енергетичного обміну. У суспільстві таким посередником є держава, яка управляє процесами виробництва, розподілу і споживання енергетичних ресурсів. Таким чином, сама система обміну енергетичними ресурсами вимагає виключення «третього», тобто енергетичного паразита. Але, разом з тим, в умовах браку цих ресурсів це включення вимушене, необхідне. Інакше, як говорив англійський вчений Т. Гоббс, буде війна всіх проти всіх. А тому, абсолютно правильний його висновок щодо ролі держави як енергетичного посередника:

«Держава існує не для того, щоб зробити людей щасливими, а для того, щоб зробити їх менш нещасними».

Разом з тим, закон показує, що в системі енергетичного споживання, якщо не буде виключений паразитуючий посередник в умовах браку ресурсів, то виключатимуться споживачі, а посередник залишатиметься до останнього – поки буде енергія.

Для «включення» в зовнішній інформаційний зв'язок не достатньо двох «люблячих» один одного опонентів, які мають законні підстави для реалізації своєї моралі. Цього мало. Обов'язково потрібен третій – той, через якого дві моралі будуть об’єднані в нову цілісну систему, де кожен одержить якісно нові умови для свого існування (порятунку).

Закон проявляється в наступному вигляді:

а) відхід від Закону включеного інформаційного третього до Закону включеного енергетичного третього. «Розділення» Адама на Адама і Єву – це не що інше, як формування посередника в ланцюзі інформаційного зв'язку і «ухилення» інформаційного посередника від виконання своїх функцій і «включення» в канал енергетичного посередництва;

б) життя за законом виключеного енергетичного третього. Це самостійне добування їжі, наданої Творцем. Але людина не завжди честує Творця, що дає їжу, не завжди робить йому жертвопринесення. Не хоче вона нікого включати в свої «енергетичні» посередники. А тому в умовах браку енергетичних ресурсів необхідний вимушений енергетичний посередник, який ділитиме, розподілятиме ресурси, а, отже, формувати ієрархію за ступінню важливості і престижності одних людей і другорядності інших. Характер виробництва і розподілу ресурсів приводить до такого стану, коли в певному просторово-часовому утворенні рівноцінно і рівнозначно виявляться дві протилежні стратегії життя. Вирішити проблему на користь однієї з них нікому не вдасться. Це утворення буде вимушене на підставі Закону про єдність взаємодії двох протилежностей шукати собі кращого «слугу», кращого координатора двох тенденцій. Постійний пошук кращого координатора приведе до еволюції людини – до відкриття у неї каналу зовнішнього інформаційного зв'язку, а, отже, до появи істинного координатора, істинного слуги соборного суспільства.

в) добровільне включення Третього – істинного інформаційного «пастиря», «слуги» і рятівника тих, хто цього хоче і цього заслуговує.

Закон вказує на того, хто володіє каналами координації – людину або Бога, того, хто перемикає (включає) канали обміну інформацією (енергією).

81. 5-й Фундаментальний Закон. Закон вибору. Закон вибору – взаємовибору (закон управління/самоврядування – координації). Цей Закон П. Сорокін називав законом поляризації. Його також називають законом зворотного зв'язку, законом приреченості (за умови невибору). Він відповідає на питання «Куди?, до Кого?, з Ким?, яка мета?». Тобто, куди рухається система – або:

а) до виходу із зовні заданого режиму (відхід від свого Творця шляхом неслухняності і бажання самим розпоряджатися своєю долею на основі тотожної з Творцем свободою волі, свободою вибору) або закон «розкидання каміння» і «перша риба»; буддизм – світова релігія виникла як ностальгія по втраченому зовнішньому зв'язку з Творцем; на рівні людини – це сон, відхід від грішного буття і занурення в зовнішній канал відновлення сил [45]; синергетика розглядає цей канал, як передуючий точці біфуркації (точці вибору). Це канал спадкоємності з минулого, це вектор, що вказуює на наявність минулого каналу зв'язку.

б) можливому своєму краху або «страшному суду» як закономірного результату людського соціального управління (самоврядування) у випадку не знаходження шляху повернення до Творця або небажання це робити; цей шлях реалізують всі людиноцентричні релігії та ідеології, у тому числі і християнство, яке, на відміну від буддизму, повинне показувати істинний шлях порятунку; на рівні людини – це пильнування і прояв власної волі і емоцій; синергетика розглядає цей стан як точку біфуркації (можливість вибору стратегії подальшого розвитку). Сьогодні людство прийшло в точку біфуркації. Але вибору поки не зробило. Причина - або не знає або не хоче.

в) до повернення шляхом виконання певних Законів, що передбачають відповідні трансформації, до початкового (істинного) положення (повернення до Творця через його Сина – включеного Третього) або закон «збирання каміння» або «друга риба»; істинний шлях повернення або соборне християнство; на рівні людини – це знання і реалізація фундаментальних законів, це свідоме включення в канал повернення до Творця; це приняття найвідповідальнішого і найдоленоснішого рішення; синергетика до сьогоднішнього дня ще не визначилася з розумінням того, чому, за наявності вибору, система завжди реалізує якийсь певний „план”. Вчені не знають, що це за „план”. Тепер відомо, що це й є реалізація фундаментальних Законів Творця, „плану” Творіння. Але тільки у людини є свобода вибору. Людину не можна із застосуванням сили повернути до Творця. Тому саме вона повинна зробити свій усвідомлений, а тому добровільний вибір – або до Творця або до загибелі.

С. Франк визначає усвідомлену свободу вибору як найважливішу умову реалізації сенсу людського життя.

Не можна з ним не погодитися.

Таким чином, цей закон показує характер зв'язку як з минулим, так і варіанти стратегічного вибору розвитку в майбутньому. Тепер по праву наука зможе сповна реалізувати властиву їй прогностичну функцію, яку дотепер не реалізовувала.

Закон вибору так само показує, що свобода вибору є як у Бога, так і у його творіння (людини). У людини свобода вибору полягає у питанні – повертатися до Бога або жити своїм розумом. У Бога свобода вибору в тому, щоб творити людину, наділену свободою вибору чи ні, а також знищувати своє творіння (у разі його неслухняності і небажання розуміти Творця) чи ні. Не буде Творець силою примушувати людину повернутися до себе. Він хоче, щоб людина полюбила Бога і добровільно повернулася до нього.

Також Закон вказує на характер зв'язку Творця і людини. Чи розуміє людина ту можливість, яка їй надана для свого порятунку. Чи може вона зробити усвідомлений вибір щодо реалізації своєї стратегічної мети? [46].

Всі п'ять законів (5 «хлібів») представлені двома напрямами (двома «рибами»), один з яких має матеріальну, логічну обумовленість (бажання продовжувати божественне творіння), а інший – навпаки, духовну, богоцентричну.

Таким чином, виходить, що людина сьогодні використовує лише перші 4-и закони, ті, що пов’язані з питаннями енергетичної взаємодії. Чотири закони, але тільки функціонуючі в одному - логічному і енергетично обумовленому напрямі (при одній «рибі»), - сьогодні зафіксовані як офіційні закони формальної людської логіки. Але навіть тут не можна не побачити одну, але дуже істотну особливість. Це стосується першого фундаментального закону. Людина, вважаючи себе богом, визначила його як закон тотожності інформації. Вона вже наперед визначила себе як єдиного носія істини, тобто те, як вона мислить – це й є істина в останній інстанції. Але якщо сама людина визначила закони свого логічного мислення, то чому вона відмовляє в цьому самому Богу. Невже Богу це недоступно. Тільки через закон взаємовибору можна дійти Бога, полюбивши його і визнавши в ньому свого Творця. Не хоче людина чесно зізнатися собі у тому, що її інформація не тотожна істині. Хоча навіть і в цьому випадку вона собі суперечить. У визначенні людиною цілісної системи, вважається, що сума властивостей елементів системи не тотожна властивості самої системи. Розписавшись у своєму безсиллі пізнати ціле на основі знання властивостей її частин, на основі своєї логіки і, перш за все, аналітичного мислення, людина не захотіла відмовитися від претензій на своє розуміння інформації, як такої, що тотожна істині. Дуже велика спокуса побути богом. Не бачивши вибору, знаходячись в полоні матеріальної приреченості, вона може розраховувати у такому разі тільки на свою загибель [47].

Головне, що потрібно знати, виходячи з дії цих ЗАКОНІВ, так це те, що ці ЗАКОНИ ЄДИНІ, ЗАГАЛЬНІ, тобто вони розповсюджуються на космос, природу, людину і суспільство! Єдина особливість полягає у тому, що тільки людина здатна їх усвідомити, зрозуміти і реалізувати, тому що тільки вона наділена свободою волі, свободою вибору. Тому не мав рації В. Дільтей, який припускав існування рятівних законів суспільства, кардинально відмінних від законів природи. Саме відокремлення їх від законів природи і «вимикає» суспільство і людину з гармонії і єдності світу. Варто цю гармонію відновити!

Тільки шляхом формування такого суспільства, яке буде ізоморфним подвійній спіралі ДНК, дозволить і самій людині стати його координатором, щоб переконатися в необхідності зовнішньої координації. У цьому і полягає порятунок самої людини. Спочатку людина «народжує» цілісне суспільство, потім рятує його, привівши до Бога! Інший шлях веде до загибелі. Таким чином, виходить взаємозв'язаний процес – людина тільки в тому разі рятує себе, коли рятує суспільство, стаючи його координатором народження і розвитку. Не зробивши добровільний вибір, що веде до свого порятунку, вона приречена. За наявності фундаментальних Законів, що показують шлях до свого порятунку, не робити рятівний вибір - це означає, проявляти безумство і свідомо прирікати себе на загибель.

82. Людина намагається повторити закони Творіння Бога. Але одна перешкода стоїть на її шляху. Не може людина творити от так запросто тому, що сама є результатом Божественного Творіння. Вона використовує вже готові системи для створення нових. Людина розриває вже готові, істинні системи (рослини, тварин, природні ресурси), а потім тільки створює нові системи, які використовує виключно для своїх потреб. Недарма диявол говорив Єві про те, щоб вона покуштувала смак яблука з древа пізнання добра і зла для того, щоб вони разом з Адамом стали такими ж, як Бог.

83. Якщо на початку Творіння в «центрі» був Бог (Хто? і цим «Хто?» був істинний Творець), то людина, втративши зв'язок з Богом, себе поставила в «центр», сама стала творити. Але це утилітарне творіння, завжди тимчасове, завжди таке, що буде знищене. Людина дістала можливість енергетичного відтворення (репродукції). Почався процес заселення Землі населенням, що постійно зростає. Люди стали шукати кращі простори (землі або «Де?») для оптимальної або справедливішої із їхньої точки зору (їх моралі) швидкості енергетичного обміну («Коли?» або «Як швидко?»). Саме швидкість обміну енергетичними ресурсами визначає час народження, розвитку, розквіту, занепаду і загибелі будь-якої цивілізації. Всесвітня історія наочно демонструє, як зароджуються, розквітають і вмирають все нові і нові цивілізації. США, що запропонували найвищу швидкість обміну енергетичними ресурсами, прагнуть задати таку ж швидкість і іншим державам. Але іншим це не під силу, оскільки це не їх швидкість. Врешті-решт, США стануть заручниками свого ж згубного курсу, не в силах забезпечити ресурсами задану непомірно високу швидкість. Таким чином, кожного разу виявляються нові простори і нові цивілізації, що зародилися, на основі збільшення швидкості споживання енергетичних ресурсів, які мають свої межі. Відповідно, спостерігається помилкова, але закономірна реалізація 4-х законів на основі дії самої людини. Сама людина далеко не завжди задоволена своїм творінням, що має серйозні негативні наслідки. Добре видно і відповідну реакцію природи (екологічний стан планети, що погіршується рік від року) на помилкові дії людини-творця. Їй (природі) надзвичайно важко. Вона сьогодні функціонує на межі своїх можливостей. І якщо людина не зробить спробу врятувати природу, то й сама буде знищена. Саме 5-й закон (квінтесенція розуму) повинен врятувати і людину, і планету Земля, і сонячну систему, „запалюючи” нове Сонце, нову зірку.

Саме 5-й закон сьогодні повинен задати новий напрям руху «Куди?». Це «Куди?» повинно бути направлено у бік Бога – І. Христа, який показав, що врятуватися поодинці неможливо. Поодинці можна тільки загинути [48].

А щоб врятуватися, потрібно мати дві тенденції: і доцентрову, і відцентрову, але в «центрі» завжди залишиться місце для Бога з його можливостями координації двох тенденцій. Перший крок в цьому напрямі повинна зробити саме Україна, що має ці дві рівнозначні тенденції, реалізовуючи 3-й фундаментальний Закон – Закон достатньої підстави для повернення. В України дві рівнозначні тенденції є, є «шахти» для зв'язку з Богом. Важливо ці «шахти» відкрити, скинути жахливого «Сфінкса». Тільки божественним провидінням можна пояснити і той факт, що в її Конституції відображена вимога необхідності усвідомленої відповідальності перед Богом.

84. Холістична система, в рамках якої виявляються і реалізуються фундаментальні Закони – це не просто механізм функціонування певної стійкої структури. Це динамічна система, що характеризується як виходом іззовні заданого режиму, так і поверненням до первинного режиму на основі внутрішньої трансформації.


85. Цей процес супроводжується певними етапами.

Перший – шлях виходу з інформаційного зв'язку з Творцем:

1. Творіння світу і людини на основі істинних Законів, неслухняність і гріхопадіння перших людей через нездатність зрозуміти Закони (Буття);
   
2. Соціальний конфлікт, викликаний інтелектуальною перевагою євреїв над єгиптянами (на підставі Закону вибору) і необхідністю пошуку місця на Землі, де можна сповна реалізувати свої здібності (Вихід);
   
3. Затребуваність у тих людях, які розумітимуть, і реалізовуватимуть ЗАКОНИ Бога (служити Богу), про здійснення людьми гріхів як відступі від ЗАКОНІВ (Левіт);
   
4. Невіра у почуття і любов Бога (невизнання каналів невидимого зв'язку з Творцем), довіру людей тільки своїм відчуттям і аналітичному мисленню (Числа);
   
5. Формування помилкової стратегії самостійного життя (У законах Мойсея не сказано, ЯК дійти Бога), за що євреї не допущені Богом на Землю обітовану (Второзаконня).
   

Другий – шлях повернення до інформаційного зв'язку з Творцем:

1. Показ стратегії порятунку (Християнство);
   
2. Нерозуміння істинного смислу порятунку і формування двох стратегій порятунку (віра і знання);
   
3. Відхід від стратегії, заснованої на знаннях, і насадження віри (людей дотепер приймають за «дітей, що п'ють молоко», а для того, щоб виправдати свою владу над людьми їм не говорять правди, не дають «тверду їжу»;
   
4. Формування власного розуміння справедливості життя і порятунку (моралі) і конфлікт різних моралей (релігій) у різних формах: хрестові походи, світові війни, військові конфлікти, тероризм тощо;
   
5. Формування істинної стратегії і тактики порятунку, що використовує знання, засновані на істинних Законах Творця і істинну віру.
   

86. У Бога Отця «Просторово-часова» регуляція. Він дає простір тому, кого створив. Він виганяє з цього простору тих, хто його не слухає. Але любов до себе неможна викликати за допомогою сили. Тільки свідомі діти, які споживають „тверду їжу”, дійсно полюблять свого Творця и повернуться до нього в скрутну годину. А як полюбити, як «включити» ці канали любові показав І. Христос. Ті, хто повірив у Христа, та не пізнав його, продовжують реалізовувати той же план - план «Просторово-часової» регуляції. Вони шукають нові простори, нові землі для прояву більшої відданості і любові. Свого часу вони пішли на північ, формуючи нові християнські конфесії. Але сила Христа не в «Просторово-часовій», а в «Часово-просторовій» регуляції. Не треба нікуди ходити. Він сам прийде. Це якраз той випадок, коли не Магомет йде до гори, а гора до Магомета. Там, де сформуються умови для руху у різних напрямах, необхідно побудувати двосторонній скоординований «міст», дати можливість реалізувати дві тенденції, прийняти два закони і хай кожна людина вибирає той закон (ту тенденцію, той напрям), який їй краще підходить для реалізації, виходячи з свого розуміння справедливості [49]. Координація двох тенденцій – це координація швидкості руху в одному напрямі і простору руху в іншому. Це і є «Часово-просторова» регуляція як аналог регуляції в подвійній спіралі ДНК. Єдина різниця полягатиме у тому, що соціальна спіраль ДНК має можливість змінюватися як в довжину, так і у діаметрі (просторі).

Важливо врахувати, що нікому окремо, в своїх окремих просторах-державах і їх народам з домінуючою однією мораллю врятуватися не вдасться, якщо тільки вони не приєднаються до подвійної «спіралі ДНК» або не стануть ії підтримувати, забезпечиваючи необхідні умови для ії нормального функціонування.

87. Звичайно, знадобиться координатор двох тенденцій, той, хто здійснюватиме «Часово-просторову» регуляцію. Спочатку намагатися координувати ці тенденції будуть люди. Йтиме пошук найкращих людей координаторів, що приведе до еволюції найкращого з них і поява Сина Людського, через якого, врешті-решт, і здійсниться зв'язок із зовнішньою системою. У віруючих це означає друге пришестя І. Христа. Так, дійсно, відкриється канал любові, канал духовного зв'язку, через який і здійснюватиметься порятунок (політ душі). Це приведе до формування якісно нового суспільства.

88. Настав історичний шанс для України розпорядитися своєю волею і розумом на підставі божественного плану. Інакше, як показав історичний досвід, Україна і далі буде незрозумілою як для самої себе, так і її навколишніх сусідів. Їй завжди хтось заважає: то зовнішнє оточення, то власні зрадники [50].

89. Так, дійсно, Україна сьогодні виконує не властиві їй функції. У цьому причина її непередбачуваності. Пора завершити цей процес і приступити вперше в людській історії до другої «риби», але «риби» істинної, «риби» соборності, до об'єднання суспільства на основі істинних Законів. Ось це і є істинною функцією християнства, яке зможе себе реалізувати тільки в умовах відходу від Старого Завіту і переходу не на словах, а на ділі до Нового Завіту, Завіту І. Христа і його заповідям, які, як обов'язкова умова, передбачають формування «одного стада з одним пастирем».

90. Одержавши незалежність, Україна не стала на шлях стабільного розвитку. А чому? Тому, що вийшовши з- під зовнішнього впливу, вона залишилася в полоні доцентрових державних ілюзій. Демократично вибрана влада глибоко помилялася, думаючи, що країна готова стати на шлях державного розвитку, як і інші країни. Але це найбільша помилка, яка не виправлена за 15 років незалежності. «Танець на граблях» продовжується. Треба визнати, що Україна не така країна, як інші. Вона унікальна, а тому без урахування і реалізації цієї унікальності нічого успішного зробити не вдасться. Вихід з традиційної державної моделі, придатної для інших країн до унікальної української соборності – це шлях порятунку, як самої України, так і всього людства.

91. Держава завжди реалізує тільки одну тенденцію, одну «рибу» – доцентрову, з дією завжди 4-х законів людської утилізації. Вона ніколи не ставить перед собою мету відкрити перед людиною істинний смисл життя. Інакше, вона сама закладала б під себе міну сповільненої дії, що загрожує зруйнувати будівлю власного утилітарного творіння. Держава – це соціоцентрична модель суспільства, в якій завжди затребувана найкраща людина – керівник єдиної тенденції, пануючої ідеології, моралі. Вона просто не призначена для того, щоб бути координатором різних моралей. На підставі Закону виключеного третього вона вимушено і тимчасово виконує посередницькі функції. Вимушено тому, що формує систему соціальної нерівності в ланцюзі енергетичного виробництва і споживання. Вона всіх людей (і охочих, і неохочих до цього) робить соціально нерівними! Людина-керівник буде або підтримувати задану швидкість енергетичного обміну як гарант Конституції в суспільствах з першим видом моралі (демократичному суспільстві, де вибори «задають» цю швидкість), або вимушено, не виключаючи насильства, задавати її в суспільствах з другим видом моралі (Росія, Білорусь). Демократія тут виявлятиметься в підтримці того лідера, який найближчий народу за своїм прагненням до загальної рівності. У першому випадку, при добровільній доцентровій тенденції рівень комфорту є умовою, що визначає загальну швидкість енергетичного обміну. При вимушеній доцентровій тенденції, де в звичних умовах повинна реалізуватися відцентрова «жіноча» мораль, швидкість визначається першою особою не з умови загального комфорту, а з умови вимушеного збереження цілісності держави. Чинники, які обумовлюють матеріальний інтерес людей, у цих державах завжди були похідними від ідейних чинників рівності і братерства [51]. Є ще й ісламські держави, які орієнтовані на задану ззовні установку (Коран) підтримувати незмінною певну швидкість (для збереження захисної оболонки або радіусу орбіти), тим самим, створюючи умови для вимушеного співіснування перших двох моралей і захищаючи їх від руйнівної конфліктної «богообраної» тенденції. Вся їх демократія – це демократія підтримки ісламу.

Держави, в яких представлені такі релігії (ідейні течії), як індуїзм, буддизм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм і ін. реалізують демократію, основою якої є достатньо високий рівень соціальної організації, де править культ старших і сувора регламентація виконуваних функцій. (Образно і спрощено можна представити принципи їх життя таким чином: раз вже нас залишили, то спробуємо або повернутися назад – буддизм, або гідно жити і організовано триматися, суворо виконуючи правила сумісного життя і праці – конфуціанство, синтоїзм, бути в гармонії з природою, не заважати їй – даосизм або вірити у те, що ще існує і не остаточно обірвався зв'язок з Богом (індуїзм) і ін.). Таким чином, наочно проявляють себе п'ять видів демократії, що реально відображають моральні принципи, менталітет і волю різних народів. Але чомусь у реальній практиці вважають за краще визнавати тільки демократію добровільної доцентрової тенденції, видаючи її як єдино правильну і єдино можливу. А тому її намагаються нав'язувати іншим країнам, застосовуючи навіть тиск і силу.


92. Держави, що функціонують на основі природної доцентрової тенденції і реалізують виробничо-ієрархічні відносини, є найчастіше державами - споживачами зовнішньої сировини і виробниками товарів і послуг. А держави, які функціонують на основі змушеної доцентрової тенденції, що реалізують, насамперед, розподіляючі функції та систему відносин, яка прагне до соціальної рівності – це держави, де домінує тенденція утриманського споживання (прагнуть одержати соціальну допомогу, пільги, замість того, щоб самостійно заробляти і себе забезпечувати) навіть за наявності достатніх природних ресурсів.

93. Для традиційної держави необхідна і бажана така опозиція, яка пропонує дещо відмінну швидкість обміну енергетичними ресурсами від тієї, що існує в даний момент. Якщо прихильників нової швидкості стає більше, то на нових виборах приходять нові депутати, які в законодавчому порядку встановлюють нову швидкість. Уряд прагне її зберегти, а президент – виступити гарантом дотримання цієї швидкості. Але традиційній (що реалізовує «чоловічу» мораль) державі не потрібні такі сили, що взагалі не намагаються задавати певну швидкість енергетичного руху, а шукають тільки людину-рятівника, яка шляхом обіцянок, а може і маніпуляцій, згодиться виконати будь-які вимоги народу. Така держава просто приречена бути авторитарною. Це антидержавницька тенденція, яка все ж таки представлена серед значної частини східних слов'ян: більшості росіян і білорусів і близько половини українців. Вони є відцентровою тенденцією, в якій немає місця для людської влади одних людей над іншими. Людська влада, яка ієрархічно упорядковує суспільство, ігнорується ними. Для них є тільки рятівник, а не керівник. А існують вони в державній формі вимушено, недобровільно. Природною формою їх існування, як показала історія, є ПОЧВА. Почва – територія, на якій намагаються знайти порятунок певні спільності людей (общини), об'єднані однією загальною ідеєю певного розуміння соціальної рівності життя, порятунку через зрівняльні братерські відносини [52]. Причому, ідея порятунку для представників братської відцентрової тенденції припускає обов'язково зовнішнього рятівника – як правило, не звичайну людину, а надлюдину або посланця Бога, який приведе народ до порятунку.

94. Очевидно, що ідеї рівності неможливо реалізувати в державі, яка бачить основні свої функції в тому, щоб формувати і відтворювати нерівність, а також управляти нею (з метою оптимізації соціальної структури) в системі енергетичного обміну ресурсами (їх виробництва і розподілу).

95. Саме тому і Росія, і Білорусь, і Україна завжди викликали головний біль у західних сусідів. Захід не розуміє, а точніше, не хоче зрозуміти того, що різним людям не може бути властива всього одна як єдино можлива доцентрова модель соціального устрою (традиційна держава). Вони виступають проти природного фундаментального Закону – Закону тотожності моралей.

Демократія ж повинна розглядатися всього лише як форма вдосконалення цієї моделі, як чинник виявлення моральних проявів, але не як її основоположна цінність, не як умова порятунку людства. Під приводом того, що «людство нічого кращого не придумало», західні країни намагаються вплинути (фінансово або лобіюванням певних інтересів) на країни, які мають значну внутрішню відцентрову або орбітальну (іслам) складову. Вплинути – це значить порушити суверенітет іншого народу, спробувати змінити мораль народу.

96. Що таке суверенітет? Це право народу на власній території формувати, видавати, трактувати і реалізовувати закони, які відображають волю, менталітет і мораль цього народу. Про це ще в ХVI столітті сказав французький мислитель Ж. Боден. Тепер стає зрозуміло, чому, наприклад, в Росії і в Білорусі потрібен авторитарний керівник, який повинен штучним шляхом, не виключаючи насильство, встановлювати певну швидкість обміну енергетичними ресурсами, намагаючись підтримувати певний рівень нерівності того народу, який в природних умовах завжди прагне до рівності. Інакше не можна. Інакше держава розпадеться. Насильство – це умова збереження цілісності такої держави. Це антисистемна дія, хоча і закономірна. Навіщо потрібні такі дії? Для того, щоб виявити найслабкішу ланку у взаємодії двох різних тенденцій – «чоловічої» і «жіночої». А найслабкіша ланка – це Україна, де практично половина населення підтримує доцентрову (західну, індивідуалістичну) тенденцію, а інша – відцентрову (колективістську), до якої належать Росія і Білорусь.

97. Є великою помилкою думка про те, що можливий добровільний економічний союз Росії і Білорусі із загальною територією, валютою і однаковим рівнем життя. Цьому союзу, якщо він все-таки буде штучно створений, загрожує неминучий розпад, оскільки кожна країна, яка реалізує вимушену доцентрову тенденцію, поважатиме іншу тільки за те, що обидві належать до неї, але жодна з них не вважає себе гірше іншої. Це «жіноча» позиція. Як правило, жодна з «жінок» ніколи не визнає перевагу над собою іншої «жінки» в плані здатності кохати і бути коханою. Тут ієрархії немає і бути не може. «Жінці» (в даному випадку розглядається «жіноча» мораль, а не жінка як біологічний вид) властива циклічність, «орбітальність», але ніяк не лінійність, ієрархічність. Оскільки кожна з них по-своєму приваблива і красива і чекає саме свого «принца». А ось «принци» повинні мірятися між собою силою, спритністю, розумом для того, щоб створити ієрархію і виявити переможця. Це їх «правила гри», які вони добровільно приймають. Їм властива енергетична інтеграція. А «жіночій» орбітальній тенденції властива роздробленість, диференціація. Для них будь-які союзи – це вимушена, а тому тимчасова міра. Тому Росія як єдина і цілісна держава може існувати за умови сильної вертикальної складової, сильної централізованої влади.

А в Україні дещо інша ситуація. У неї є як свої «парубки», так і свої «наречені». Саме Україна повинна показати приклад всім іншим країнам у формуванні люблячої «сім'ї», до якої з одного боку можуть приєднуватися «парубки», а з іншого – «наречені». Таким чином, вона повинна стати тим скоординованим двостороннім мостом, який формуватиме цілісну християнську сім'ю – соборне християнське суспільство. Для вже досить великої кількості «парубків» - членів Євросоюзу - поки не вистачає «наречених». Нова Росія – основна умова появи нових «наречених». Поза сумнівом, «нареченими» стануть і Білорусь, і Придністров'я, і всі інші народи, що природно виражають відцентрову тенденцію.

98. Україна, будучи на сьогодні найслабкішою ланкою у взаємодії двох тенденцій, повинна знайти закономірний вихід з цього положення. Іншим народам цього не дано, оскільки інші не мають рівнозначних і різновекторних тенденцій. Для того, щоб не порушувати суверенітет України, потрібні такі закони, які дозволять реалізувати волю народу, представлену двома різними тенденціями. В результаті соборності, тобто їх незмішаного і нерозділеного зв'язку, вони стануть подібні двом гілкам єдиної спіралі ДНК. Хочеться застерегти від помилок. Відцентрову тенденцію не слід представляти як антидоцентрову. Якби таке було можливе, то це привело б до їх загибелі. Антидоцентрова тенденція наочно виявилася у Гамлета, коли він віддав перевагу смерті життю, яке його не влаштовувало. Це боротьба «ПРОТИ», а не боротьба «ЗА». Необхідно завжди знати, за що ти борешся. Набагато легше боротися «проти», але це ніколи проблему не вирішує.

99. Сьогодні опір західній «чоловічій» моралі в різних її формах чинять Росія і Білорусь, винувато «відбиваючись» від нападків Заходу і звинувачують останній за те, що той намагається нав'язати їм власну модель життя.

Боротьбу «ЗА» Коран ведуть мусульманські країни, цілеспрямовано виконуючі його положення в повсякденному житті. Разом з тим, боротьба за виконання Корану у них є і боротьбою «ПРОТИ» конфліктної лінійної тенденції «дідуся», який не визнає мораль «бабусі». Але ця боротьба заснована не на знаннях, а на вірі в справедливість своїх вчинків. А чому так відбувається, вони і самі до кінця не розуміють. Не розуміють того, що виконують найважливіші системні функції: з одного боку – охорону двох християнських тенденцій (іноді вступаючи з ними в боротьбу) і, з другого боку, – підтримку в них природних життєвих процесів, без чого ніякого божественного порятунку досягти неможливо!

Важливо зрозуміти, що потрібна усвідомлена боротьба «ЗА», а не просте виконання чиєїсь вказівки. Адже і Магомет, і інші пророки наполегливо вимагали від своїх прихильників старанно вчитися і пізнавати світ і його Закони.

Тут, знову ж таки, доречні слова Фауста: