Geum.ru

Програма розбудови українського соборного суспільства книга исхода украинского народа программа построения украинского соборного общества

Вид материалаКнига
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
«Лише той гідний життя і свободи,

Хто щодня «ЗА» них іде на бій».

Хочеться додати, що тільки той гідний життя і свободи, хто розуміє смисл життя як смисл функціонування фундаментальних Законів буття і робить для себе усвідомлений вибір: або добровільно підкорятися їм, або намагатися жити за своїми власними законами. У цьому і полягає істина. Іншими словами, істина у тому, що є істинний творець – Бог і є його антипод – диявол, воля якого сьогодні здійснюється розумом і руками людини, створеної Богом. Але у людини все ж таки достатньо розуму, щоб відмовитися від диявольського плану життя і, призвавши, Сина Божого – І. Христа, повернутися до Творця.

100. Таким чином, Україна тільки тоді зможе відродитися, коли через істинні закони і відповідну їм соціальну організацію зможе забезпечити виконання волі власного народу, що є носієм двох різних тенденцій. Очевидно, що через єдиний закон, єдину Конституцію як документ, що представляє собою загальні і єдині для всіх норми визначення, закріплення і реалізації соціальної моделі (держави), цю волю реалізувати не можна. Її можна частково реалізувати тільки із застосуванням тиску, примушення і ігнорування волі значної частини народу (близько половини її населення).

101. Прийняти нову модель – модель соборного суспільства, це, значить, реалізувати християнський принцип «полюби ворога свого». В українському суспільстві наочно виявляється непримиренне відношення один до одного воїнів ВВВ і УПА. Всі спроби примирити їх до сьогоднішнього дня ні до чого не привели. Можна сказати, що і не приведуть, якщо збережеться колишня однотенденційна модель соціального устрою. Але ж на справді і ті, і інші природно виражають свою мораль, своє поняття справедливості і нічого більше. Весь розбрат припиниться, якщо не тільки визнати право кожного народу на прояв своєї моралі, але і створити умови для її реалізації. Це як птах, який не зможе злетіти, маючи всього лише одне крило, це як серце, яке не зможе функціонувати, маючи тільки одне коло кровообігу. Це, як сім'я, в якій мати не має права зігрівати своїх дітей материнською любов'ю і ласкою, в якій всі живуть за загальною вказівкою батька, а всі інші члени сім'ї є покірливими виконавцями його волі. Очевидно, що дітям у такій сім'ї нормального виховання дати не можна і вади такого виховання скоро позначаться в їх поведінці. А хто заважає створити сім'ю, в якій домінуватиме любов? Сім'ю, в якій всі зігріті любов'ю матері, забезпечені ресурсами батька, і в якій діти мають право голосу для виразу своїх потреб, і де формуються цілком здорові потреби і інтереси? Тільки соборне християнське суспільство здатне покласти край пануванню «чоловічої» аналітичної логіки і розуму, в основі якого одноосібна влада і панування над іншими.

102. Спроби запоріжців побудувати свою Січ як модель, закриту від зовнішнього світу, не завершилися успіхом. Це урок тим, хто хоче побудувати «комунізм в окремо взятій квартирі». Особливістю соціальної організації запорізьких козаків було те, що вона не могла розвиватися вшир, втягувати в свою орбіту сусідів. Це пов'язано з тим, що не було суверенітету, легітимного існування. Було достатньо багато зовнішніх обмежень. Але була спроба здійснити соборність «всередину». Проте, соборності «всередину» не буває. Потрібна така соціальна модель, яка дозволить реалізувати не тільки свої інтереси, але і стане вигідною навколишнім народам. Саме соборне суспільство дозволить сформувати збалансований двосторонній міст, по якому найкращим чином зможуть об'єднатися Захід і Схід. Держава – це односторонній «трамплін», який успішно функціонує тільки в одному напрямі. Коли Україна визначила свої міжнародні пріоритети, що передбачають вступ до НАТО і Євросоюзу, то автоматично інший (російський) напрям перестав ефективно діяти. Як результат - різке підвищення цін на газ і нафту, будівництво газопроводу в обхід України. У держави завжди були і будуть певні інтереси. Саме у бік пріоритетів і відкриваються односторонні «трампліни».


103. Не дивлячись на свій гіркий історичний досвід, Запорізька Січ показала приклад прототипу майбутнього соборного суспільства. По-перше, гетьман не був командиром- єдиноначальником, «центристом» (перш за все, це стосується перших гетьманів). У «центрі» завжди був І. Христос. Гетьман прагнув бути координатором двох основних видів діяльності: воєнно-дипломатичної і культурно-господарської. Не забезпечуючи якісне виконання одного виду діяльності, страждав інший вид і навпаки. Поганий координатор довго не затримувався на своєму посту. Хтось міг бути координатором декілька років, а хтось всього лише декілька місяців. Саме тому можна стверджувати, що гетьман прагнув бути «слугою» запорожців. І якщо він переставав бути «слугою», то він переобирався, оскільки не було певних обмежень на час виконання обов'язків такого «слуги». По-друге, там був звільнений «центр» для І. Христа. Все, що робилося: і бойові дії, і господарська, і культурна діяльність – все в ім'я Бога. Козаки були безстрашні і вважали великою честю померти за І. Христа.

104. Неефективність української держави, що роздирається внутрішніми суперечностями (тенденціями) виявляється практично на всіх рівнях і у всіх сферах. Ось тільки деякі приклади:

а) виправдання протизаконної боротьби з попередньою владою представниками новообраної влади [53];

б) безправ'я не тільки пересічних, але і відомих громадян у судах;

в) переважна підтримка друзів, знайомих, родичів або того, хто заплатить або заплатить більше (платня лікарю, судді, міліціонеру, даїшнику, викладачу і просто будь-якому урядовцю тощо).

105. Українська держава, як вкрай суперечливе соціальне утворення, просто вимушена «боротися» зі своїм прекрасним і доленосним народом шляхом його насильницької «смісимості», а народ у відповідь «бореться» з державою наступними засобами:

а) виступами окремих депутатів, громадських діячів, впливових людей і простих громадян із засудженням характеру реалізації влади в країні [40];

б) формуванням структур громадянського суспільства, які хочуть законно уникнути впливу держави [54];

в) створенням офшорних зон, видачею зарплатні у конвертах для ухилення від сплати податків;

г) самозахватом підприємств, заводів, будівель та земель;

д) небажанням служити в армії, ухиленням від служби (з причини розуміння її недоречності);

е) посиленою міграцією громадян, які зрозуміли все безглуздя боротьби з «вітряками» і вирішили покинути країну й ін.

І, як наслідок, – повна моральна деградація і духовний занепад народу.

Тепер скажіть, в якості кого Україна може бути корисна Європі? Як сировинний придаток і ринок морально приречених і «замордованих рабів» (дешевої робочої сили)?

106. Демократія тому і гірша серед усіх форм правління, що визнає владу народу, його більшості і вибраної їм людини-лідера, а не владу Бога!

Визнати владу Бога – це не просто визнати її на словах. Це, перш за все, сформувати таку модель соціального устрою, яка дозволяла б рухатися до Бога!

107. Демократія по-українськи – це відмова від власної моралі, від свого внутрішнього розуміння справедливості на користь моралі більшості. Це антигуманна демократія. Це моральна форма рабства, яка гірша за фізичну. У тих випадках, коли демократія ігнорує моральні цінності, силою нав'язуючи внутрішньо не сприйнятну чужорідну мораль, вона не має права на реалізацію. Це злочин!

Вибори в Україні в умовах двохвекторної моралі його народу є формою прояву людської недолугості, що веде до прояву усіх вад суспільства.

108. Демократія – це коли «сліпий» народ обирає собі «сліпого» поводиря – владу. І виходить, що «сліпий» веде «сліпого», оскільки ніхто з них не знає істинних шляхів порятунку. Якщо для інших народів такий шлях є прийнятним – то хай вони їм слідують. Це їх законне право. Але в Україні вже дозріли умови (Закон повернення) для того, щоб «прозріти» і не слідувати за «сліпими».

109. Демократія для духовного відродження не потрібна, а тільки для „хліба” і „видовищ”! Демократія свого часу посприяла розп'яттю Христа – саме народ вимагав його розп'яття.

Єдине досягнення демократії полягає у тому, що вона дійсно допомагає знайти той «наріжний камінь» – двовекторне українське суспільство.


110. Існують 5 видів демократії. У основі класифікації цих видів демократії знову ті ж самі фундаментальні Закони і їх прояви у вигляді основних моралей (релігій).

111. Перший вид, який сьогодні видається як істинний. Це демократія РУХУ до «центру», до людиноцентризму. Це антихристиянський вид демократії, який має на увазі поклоніння людині, яка обрана більшістю суспільства. Це рух до задоволення людиною її матеріальних і владних потреб. Це максимальне використання своїх логічних здібностей для перетворення світу під себе. Це уявлення про людину як про активну істоту, про творця. Проте, на основі цих уявлень людиною не до кінця усвідомлено оцінюються наслідки своїх дій. Якби можливо було реалізувати цей план абсолютно всіма народами як безальтернативний і єдино можливий, то у такому разі Землі загрожувала б неминуча катастрофа. Але, слава Богу, все розвивається згідно божественних Законів. А тому не можуть всі люди прийняти перший вид демократії, який припускає прагнення людини бути богом на Землі і визнання людської влади первинною по відношенню до влади Бога. Перший вид демократії - це західні стандарти життя, це держава як безальтернативний засіб реалізації енергетичної ієрархії. Все це прикривається волею більшості. Це демократія руху, обертання з набором швидкості вгору і до центру, це демократія «піраміди». Бажано, найвищої «піраміди». Це, передусім, демократія протестантизму і сектантства.

В межах першого виду демократії можна знайти її християнський підвид. Це демократія обмеженого руху вгору і до центру «піраміди». Це той випадок, коли представник доцентрової тенденції здатний зупинитися і сказати собі – достатньо, досить, незважаючи на те, що людина досягла необхідного рівня життя і сподівається знайти смисл існування в іншому напрямі. Це демократія західного православ'я і католицизму (Італія, Іспанія, Франція, Португалія, Польща, Литва, частково Німеччина, частково Україна, частково Грузія, частково Молдова, Болгарія, Чехія й ін.).

НАТО – воєнно-політична структура, яка призначена для захисту і насадження доцентрової демократії, яка позиціонується як найкраща і рятівна для всього людства. З точки зору захисту своїх внутрішніх інтересів така структура не потрібна, оскільки на країни з доцентровою демократією ніхто нападати не збирається. Навпаки, той факт, що цей вид демократії намагаються нав'язати іншим народам, які реалізують відмінну від них мораль, викликатиме відповідні дії. Таким чином, сам блок НАТО є зовсім не гарантом стабільності в світі (як офіційно це афішується), а чинником дестабілізації і викликає роздратування з боку представників інших видів демократії.


112. Другий вид демократії має іншу спрямованість. Він сьогодні сприймається багатьма представниками першого виду як недосконалий і дивний. Це демократія МЕТИ. Але оскільки в сучасних умовах немає розуміння шляхів досягнення істинної мети, то і немає відповідної її реалізації. Головна мета – це бути врятованим кимось зі сторони. А для цього не потрібно перетруджуватися, «крутитися». Адже не передбачається обов'язковий порятунок тільки в земних умовах. Свого часу було дуже багато помилкових цілей: соціалізм, розвинений соціалізм, комунізм, перебудова, побудова раю на Землі тощо. Якщо в першому виді демократії народ визначає принципи руху (матеріального збагачення), а влада зобов'язана їх виконувати, не особливо піклуючись про мету руху, то в другому випадку основна увага надається особі рятівника, якому можна довірити свою долю в період руху до певної мети. От чому тут мають місце культ особистості, наявність вождів, пророків, Лжедмитрієв тощо. На перший план тут виступають такі цільові принципи, як рівність, братерство, принципи порятунку, незалежно, де цей порятунок здійснюватиметься: або на землі, або за її межами. Сьогодні другий вид демократії реалізується в «урізаному» вигляді. Ця «урізаність» полягає у тому, що метою руху (тому що не рухатися не можна) признається досягнення певного стану людей, які здійснюють цей рух. Перш за все, досягнення соціальної рівності. Але всі знають, як важко рухатися вперед, дотримуючись цієї умови. Це вже було. Це СРСР. Для руху з дотриманням рівності держава просто зобов'язана використовувати насильницькі механізми. Інакше рух зупиниться і наступить розпад соціальної системи. Крім того, класична держава взагалі не призначена для такої мети, як досягнення братерської соціальної рівності. Це не її мета! Отже, в таких умовах, держава повинна формувати рівні мінімальної нерівності, видаючи це за рівність, легально і нелегально використовуючи могутню систему пільг і привілеїв. Для забезпечення швидких темпів руху потрібна насильницька рука держави. Інакше все рушиться, як це було з СРСР. Це демократія слов'янського братерства, православна демократія (Росія, Білорусь, частково Україна).

113. Третій вид демократії - це демократія шанування ззовні заданої моральної установки. Це демократія слухняності і слідування цій установці. Це демократія Корану. Як би не голосували в ісламських країнах, вони ніколи не вийдуть за рамки тих положень, які відображені в Корані. Вони просто голосуватимуть за того, хто, на їх думку, краще буде реалізовувати Коран. Це демократія захисту Корану. Це демократія ісламу або орбітальна, циклічна демократія.

114. Четвертий вид демократії - це демократія «богообраності», яка реалізується, перш за все, в тих країнах, де євреї, що сповідують іудаїзм (християнство), прагнуть максимально повно реалізувати себе в конкуренції, руху на самий верх ієрархічної енергетичної «піраміди» в питаннях влади, бізнесу, капіталу, світового впливу і навіть світового домінування. Це лінійний, рухомий до центру вид демократії. У цьому і полягає їх закономірна місія, це їх функція в людській системі. Доцентровий християнський вид демократії – похідний і наслідуваний вид від лінійної демократії іудаїзму.

115. П'ятий вид демократії сьогодні представлений країнами, що сповідують релігії, в основі яких в тій або іншій мірі виявляється надія на повернення до колишніх каналів зв'язку з Творцем. Це ідейні течії, що виникли на тому грунті, який вже не дає можливості повернення до колишніх умов, а тому орієнтуються на культ старших або на високу дисципліну виконання соціальних норм, сувору регламентацію життя, праці і відпочинку. Це країни, де мають розповсюдження індуїзм, синтоїзм, буддизм, даосизм, конфуціанство і ін. Це циклічні демократії, демократії в собі і для себе. Ці демократії не виконують визначальної ролі в світових процесах, оскільки мають вектор, направлений у минуле.

116. Вектор, направлений у майбутнє, направлений на власний порятунок і порятунок інших – має реалізувати соборне християнство. Це нова демократія - демократія любові. Вона поки ніде не реалізована, хоча всі передумови для її реалізації є в Україні. Це демократія, яка дозволить реалізувати як принципи досягнення мети, так і принципи руху, але руху не до людини, а до Бога, до свого порятунку.

117. Соборне суспільство – це суспільство, в якому правлять не сила, влада і хитрість, а правлять у формі координації мудрість і любов.

Логіка матеріального інтересу як домінуючого – це безвихідь для людства. Соборність – це домінанта божественного порятунку і основа майбутнього духовного єднання і моральної самореалізації. Це істинно християнська, божественна система.

Хіба хтось має право на нав’язування іншим людям і іншим народам своєї моделі життя і своєї позиції як істини в останній інстанції? Якщо хтось з цим не згоден, то чому він не погоджується так боязко, немов виправдовуючись? Це стосується Росії, Білорусі, України й інших країн, що мають у своїй внутрішній основі домінуючу «жіночу» тенденцію.

118. Останнім часом все більш помітну роль починає виконувати Росія як енергетичний постачальник для Європи. Бути в цьому ланцюзі Україна просто зобов'язана. І бути вигідним двостороннім каналом комунікації.

Тільки тоді Україна стане стратегічним партнером як Заходу, так і Росії, коли стане повноцінним двостороннім мостом між ними [55]. Цим вона не стільки надасть послугу їм, скільки реалізує себе. Але це здійснити неможливо, якщо зберігати колишню соціоцентричну (державну) модель. Повинна бути запропонована нова система, основу якої складуть координація на основі добровільного компромісу.

119. Держава – це добровільний економічний управлінець одновекторного народу, що виражає доцентрову мораль. Вона управляє так, щоб забезпечити домінуючу швидкість економічного обміну, тобто діє на користь домінуючого підвиду доцентрової тенденції.

120. Людство, яке сформується після утворення соборного християнського суспільства, припускає необхідність відділення і незалежного існування нових двох тенденцій, двох моралей: а) мораль сатанізму (справедливість як право на економічну нерівність або економічна «піраміда» як єдино можлива для них форма власного існування (без Бога) і б) духовність єдиного «стада» (справедливість в моральній рівності всіх різних груп «стада» або добровільне духовне тяжіння до Бога).

121. Сьогодні всьому людству пропонується стати на один край човна (зокрема, ісламському світу, Росії, Білорусі, Україні тощо). Це означає, що всім треба сповідати одну модель - доцентрову. Інша - відцентрова і орбітальна моделі ігноруються. Але з однією моделлю, однією тенденцією, одним краєм – човен перекинеться, і всі загинуть.

122. Так, дійсно, державна модель, як єдино можлива і безальтернативна форма організації соціального життя – це антихристиянська модель. Це модель земного пекла, де головна увага надається не душі та її порятунку, а тілу, яке для людини є похідним від душі. Людина ж рятує своє тіло, а не душу і живе за законами тваринного світу. Усвідомлення себе, своєї ролі і місії на Землі, чого немає у тварин, – це головна відмінність людини від тваринного світу. Саме та обставина, що людина здатна усвідомлювати себе і навколишній світ, знаходити закономірні зв'язки і відкривати богом задані гранично загальні Закони функціонування світу, дає їй можливість визначитися щодо пріоритетності душі над тілом. Якщо такого пріоритету немає, тоді немає і смислу говорити про людину як про таке божественне творіння, яке подібне самому Творцю. Весь світ рослин тягнеться вгору, до сонця. Людина ж, найчастіше, іншого життя, окрім земного, собі не уявляє. Змагання держав – це змагання в тому - чиє „пекло” краще. Дехто насаджує своє „пекло” іншим, позиціонуючи його як кращу модель. Дехто намагається слідувати цьому, а хтось чинить опір. Сьогодні немає раю на Землі. Бог вигнав людину з раю. Тепер наша задача – повернутися в рай. Але повернутися можна тільки через християнський мир, сформувавши соборне суспільство. Це пов'язано і з майбутньою трансформацією (зміною полюсів) самої Землі. Християнське «стадо» отримає «нову Землю» і «нове небо», якщо прийме альтернативний шлях життя, життя не за своїми, а за божественними законами.

123. Всі негативні якості людей виявляються тільки в людиноцентричній моделі, коли людина вважає себе «богом». Тут мають місце і заздрість, і зрада, і лицемірство, і злочин. І все тому, що хочеться стати краще за всіх і вище за всіх, не дивлячись на шлях досягнення. У цьому процесі велика роль посередників, які живуть за рахунок посередництва. Це посередники в ланцюзі енергетичного обміну. Вони привласнюють собі Богом даний енергетичний компонент і формують ієрархію посередників, щоб самим бути на самому верху.

Соціальні інститути – це ступені підйому вгору в цій ієрархії. Це меридіани. Це східці для підйому вгору. На цьому підйомі завжди утворюються майданчики (горизонтальні рівні), на яких накопичується певна кількість тих, хто підіймається. Це так звані фільтри, які зі всіх бажаючих пропускають самих «гідних». Ці майданчики визначають статус особи. ЗМІ формують громадську думку щодо престижності того або іншого статусу, тим самим укріплюють (іноді розхитують) всю «піраміду» [56]. Але на самому верху «піраміди» може бути тільки один «бог». Це король, фараон, цар, пан, президент, прем'єр тощо. Цього не хочуть розуміти політики в Україні. Держава – це піраміда, яка має тільки одну вершину. Держава – це атом, який має тільки одне ядро. Тут неможливе двовладдя або рівність двох центрів влади. Перехід від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської передбачає і перехід влади в руки парламенту і сформованого ним уряду. Обурення Президента і його секретаріату таким положенням справ цілком зрозуміло. З одного боку – це позбавлення владних повноважень і перехід в ієрархічній піраміді на нижчий рівень, а з іншого – обгрунтовані побоювання з приводу узурпації влади її виконавчою гілкою. Але невже не можна зрозуміти таку просту річ, що не можливе урівноваження двох центрів влади в такій структурі як ієрархічна ДЕРЖАВА? Для їх урівноваження і збалансування потрібне СОБОРНЕ СУСПІЛЬСТВО, яке припускає третю структуру – координуючий орган (Директорію) на підставі Закону добровільно включеного третього. Цей координуючий орган і здійснюватиме урівноваження двох тенденцій, двох моралей – «чоловічої» і «жіночої».

124. Церква, так само як і держава, представляє собою ієрархічну структуру. Отже, релігійна віра також не може здійснюватися без посередників – людей, які претендують на найдосконаліше тлумачення цієї віри. Але тільки істинне знання припускає прямий зв'язок з Богом! Пізнавайте Закони, а, пізнавши, виконуйте їх.


125. Україна не повинна втілювати у себе стандарти життя інших країн – ні Європи, ні Росії, оскільки вона здатна і просто зобов'язана реалізувати такі стандарти, які набагато кращі, ніж у тих і інших, разом узятих. Тим паче, що великий англійський учений А. Тойнбі переконливо довів, що Західну Європу не можна розглядати як центр відродження людства.

Сонце сходить на сході, який несе світло і новий день. Саме сходу, «жіночій» тенденції належатиме домінуюча роль у відкритті каналу любові, каналу істини, каналу зв'язку з Творцем. Хто орієнтується на захід, той орієнтується на „закат”, на темряву і наступаючу ніч. Вибір за людиною, яка разом з тим, повинна побудувати для себе таку соціальну модель життя, в якій є можливість реалізації цього вибору. Орієнтація на захід – це орієнтація на державну модель, а, отже, на „закат”, на комфорт, на матеріальні цінності і людську владу. Але після „закату” наступає темрява, ніч – сприятливе підгрунтя для дії всіх нечистих, таємних і похмурих сил. Сьогодні людство якраз і знаходиться в стані тьми. Але пройти це випробування треба тому, що людина сама, по своїй волі «закрила» канали світла, вирішила побути богом, творцем. Це всього лише розплата. Але разом з тим, це й урок. Потрібно зробити правильні висновки. А основний висновок свідчить, що людині потрібно так само самостійно відкрити канал для світла, для істинного Творця і світло прийде, порятунок буде забезпечений. Орієнтація на схід – це орієнтація на світло, на божественний порятунок, на духовний прояв, на любов і чистоту. Фундаментальні Закони показують, що неможливо побудувати соціальний устрій, який був би ізоморфно подібний «жіночій» тенденції (план реалізації виключно сонячної моделі суспільства єгипетським фараоном Ехнатоном провалився) без формування проміжної структури – соборного суспільства. Саме соборне суспільство забезпечить гармонійний зв'язок Сходу і Заходу, «чоловіка» і «жінки» з наданням права вибору кожній людині природної для нього тенденції. Крім того, соборне суспільство створює умови для гармонійної координації цих двох тенденцій, усвідомлено надаючи домінуюче право Творцю у «відкритті» каналу світла і любові і залишаючи за собою право розпоряджатися цим світлом. Тепер повинно бути зрозуміло, чому на Різдво Христове в Храмі Гроба Господнього займається вогонь тільки після молитви православного священика, що характеризує СХІД, «жіночу» мораль. Тепер повинно бути зрозуміло і те, чому Сфінкс, орієнтований на схід. (Тому, що чекає появи божественного Світла.)

126. Україні Євросоюз потрібен не більшою мірою, ніж Євросоюзу Україна. Побудувавши «міст» від берега до берега, Україна забезпечить умови двостороннього зв'язку Заходу і Сходу. Координація, без якої неможливо буде ефективно використовувати двосторонній «міст», – це найбільш оптимальний розподіл не тільки ресурсів, товарів і послуг між Сходом і Заходом, що прийняли сумісний план життя, але й умова формування єдиної християнської сім'ї, де є місце любові в ім'я загального порятунку.

127. Україна сьогодні не може піти ні на Захід, ні на Схід ще з однієї причини. Вона є «сіамським близнюком». Цього «близнюка» ніколи не вдасться розділити традиційним шляхом при рішенні виключно земних енергетичних проблем. Його можна успішно розділити тільки для вирішення проблеми сумісного порятунку, для такого життя, де є любов, як до Творця, так і до ближнього свого. Любов, в основі якої буде не тільки симетричний енергетичний обмін, але і щедрі «подарунки», безвідплатна допомога, односторонні поступки і навіть жертви.

128. Моделі як унітарного, так і федерального устрою, що реалізовуються в інших країнах, також не є можливими для України. Західні області тяжіють до унітаризму, централізації, а східні – до федералізації, до самостійності. Як західним областям потрібен гарант їх доцентрової тенденції (президент), їх ієрархії в системі «обертання», який гарантує задану на виборах швидкість енергетичного обміну ресурсами, побудувавши в цій системі ієрархію суб'єктів в єдину вертикальну гілку, так східним областям потрібен гарант здійснення самостійності в реалізації основних умов їх життя – рівності, братерства і зрівняльних відносинах як найсправедливіших. Вони підуть за тим, хто їх „полюбить”, тобто визнає їх умови обґрунтованими і постарається гарантувати їх реалізацію. Тому в цьому випадку їм необхідний інший гарант – гарант справедливої рівності.

129. Любов західної ієрархії («чоловіка») до слов'янського братства («жінки») в майбутньому соборному суспільстві виявиться в бажанні спільно вирішувати не тільки енергетичні проблеми, але і духовні. Хоче захід, щоб оцінили його енергетичні здібності, його силу. Але і схід хоче, щоб полюбили його, адже він гідний цього. Коли він насильно підпорядкований, то його полюбити не можна. Не повинна «жінка» вирішувати «чоловічі» проблеми. Не її це справа. «Жінка» - не «чоловік». Кожному своє. Але їх союз – щось більше, ніж кожен окремо. Проявляючи «любов» заходу до сходу, відкривається і канал у відповідь «любові» сходу до заходу. А від цієї любові народиться нова «дитина». «Дитина», через яку здійсниться координація і порятунок.

130. Той чоловік, який ставить жінку в своїх відносинах з нею нижче за себе, той і сам опускається. Коли жінку ставлять поряд, на один і той же рівень, тоді включається «ескалатор», який піднімає їх, рятуючи обох.

131. Сьогодні немає жодної партії, жодної окремої релігії, яка здатна врятувати український народ. Події після виборів показують, що жодна сила – ні та, яка у владі, ні опозиція – не здатні запропонувати шлях до виходу з соціальної, моральної і політичної криз, хоча всі прагнуть до влади, маючи наміри нав'язати полярному за мораллю народу свою точку зору.

132. Влада в Україні – це аналог «Квартету» - байки І. Крилова, яка намагається шляхом перестановки стільців зіграти музичний твір, але, не знаючи нот, терпить фіаско.

Поки не буде побудоване соборне суспільство, Україна і далі виступатиме в ролі піддослідного «кролика». Усі відпрацьовують на ній свої моделі – і проамериканські, і про європейські, і проросійські як окремо, так і шляхом комбінування. Причому, кожна політична сила наполягає на своїй моделі як єдино можливій. Заручником всього цього виступає український народ, який стійко переносить всі наслідки експериментів, що проводяться.

Річ у тому, що в сучасній Україні взагалі немає справжньої еліти. Ніхто не здатний відмовитися від своєї «богообраності», від своєї точки зору як істини в останній інстанції і стати над двома тенденціями. Тільки той, хто здатний не тільки визнати дію двох практично рівнозначних ортогональних тенденцій, але і стати над ними так, щоб побачити їх сполучення через залучення третього зовнішнього координатора, а також включитися в механізм координаційної взаємодії цих тенденцій – тільки той здатний скласти еліту українського суспільства.

Сам же український народ звик нікого не слухати. Виробився стереотип Касандри. Він не вірить не тільки політикам і вченим. Для нашого народу не стали основою життя заповіді самого І. Христа і його учнів – апостолів. Він не прислухається до мудрих і слушних повчань кращих синів народу: Т. Шевченка, М. Костомарова, М. Грушевського, М. Драгоманова і багатьох інших чесних, розумних і порядних його представників. Не хоче сьогодні український народ любити «ворога свого». Не хоче тим самим по-справжньому любити і самого І. Христа. Хтось хоче сам бути богом, а хтось взагалі не знає, що йому робити. Багато хто навіть не задається питанням, навіщо він існує і який смисл його існування. Відсутність смислу життя внаслідок незнання – це найстрашніша вада людського існування.

133. Політреформа в Україні не є і не може бути умовою стабілізації соціальної ситуації в країні. Вона ще більше загострює суперечності в суспільстві. Але це закономірно. Закономірно тому, що ще ближче підводить до поляризації двох тенденцій. Це доказ від противного. Він ще раз переконливо показує, що будь-які традиційні перетворення в Україні в принципі не можуть її відродити. Їй потрібно відмовитися грати «квартет», продовжувати «танець на граблях», влаштовувати чехарду перестановок «крісел», пов'язаних із зміною їх повноважень, перестати шукати кращих «гравців». Україні потрібні нетрадиційні перетворення – кардинальна зміна самих «правил гри».

134. Що робити? Перш за все, прийняти ДВА ЗАКОНИ, які дозволять кожній людині зробити моральний ВИБІР щодо прийняття і реалізації природної для неї МОРАЛІ (тенденції). А також прийняти третій Закон – ЗАКОН КООРДИНАЦІЇ, що дозволяє здійснювати координацію двох єдиних і незмішаних тенденцій. Для виконання цих законів необхідні відповідні структури, які реалізовуватимуть волю різновекторного народу, і здійснюватимуть необхідну координацію.

Спочатку координатор в особі людини і його структур так само з'явиться в змішано-подвійній формі (як теперішнє християнство, як дві моралі в Україні), що стане серйозною проблемою функціонування суспільства. Це продовжуватиметься до тих пір, поки не відбудеться розділення вимушено-змішаного координатора на двох – зовнішнього (підключення Творця з істинною інформацією) і внутрішнього, функціонуючого на основі реалізації «плану» зовнішнього. Проявить себе і ще одна мораль – мораль-ностальгія по попередній, людиноцентричній тенденції, коли людина відчувала себе «богом». (Так само як зараз проявляє себе тенденція буддизму). Діють всі ті ж п'ять Законів, але тільки в протилежному напрямі, з іншою «рибою».

Сьогодні в Україні у скривленому вигляді реалізується тільки одна тенденція – доцентрова, людиноцентрична, державна. В умовах богоцентричності, руху до І. Христа буде сформована взаємозв'язана, «любляча» «сім'я». Цим шляхом Україна уникне симбіозу, «змішення» «чоловіка» і «жінки» на моральному рівні, визнає право на життя, на існування кожної моралі. Відбудеться роз'єднання «сіамських близнюків», розділення „Адама” на „Адама” і „Єву” з формуванням соціальної ДНК, де обертаються дві гілки, але обов'язково по орбіті, циклічно. Тобто, реалізуються претензії як однієї, так і іншої тенденції. Саме обертання породжує торсіонне поле (добре відоме сучасним фізикам), яке і сприятиме „прильоту” субстанції, тієї інформаційної частинки, за допомогою якої здійсниться зовнішня координація самого обертання (координація довжини і діаметру спіралі).

135. В цьому випадку не зможе доцентрова тенденція прямолінійно рухатися вгору і до центра піраміди, як би їй цього не хотілося. Доведеться рахуватись з іншою тенденцією – відцентровою, якій хотілося б реалізувати себе в циклічності, орбітальності. А тому кожна з двох взаємодіючих гілок рухатиметься по спіралі, але у різних напрямах. Це і буде соціальним аналогом ДНК, в якій буде двосторонній міст – Україна і торсіонний канал для зовнішнього інформаційного зв'язку, на підставі якого і здійснюватиметься необхідна координація всієї системи [57].

136. Характерною особливістю життя за законом «чоловічої» моралі буде можливість самореалізації в енергетичному вдосконаленні, заповзятливості, активності і самореалізації на основі віри в свої сили. «Чоловіча» тенденція – це ті, хто шукає умови для того, щоб себе реалізувати в умовах конкуренції з іншими «чоловіками».

137. «Жіноча» ж тенденція сподівається на те, що хтось прийде, «полюбить», врятує – «принц» на білому коні, Христос або ще хто. Для них важлива мета і ця мета – раптовий порятунок. Все відразу. «Крутитися» в цьому житті, в якому дійсно немає порятунку, вони не хочуть, тому вони скоріше попросять, ніж самі чогось досягнуть. Вони просять пільг, привілеїв, просять «любити» їх, не кидати в біді, інакше ображатимуться на тих, хто їх недооцінює, і навіть будуть мстити за неувагу до себе. «Жіноча» мораль припускає заступництво з боку «чоловіка», його любов, турботу, допомогу, пошану. У відповідь «чоловік» отримає – вірність, слухняність, «жіночу» інтуїцію («жінка» підкаже, як краще вчинити в тій або іншій ситуації) і енергетичні ресурси.