Навчальна програма для студентів напряму підготовки 0305 філологія спеціальностей «Українська мова І література»

Вид материала

Содержание

Мета і завдання дисципліни
1. 2. Завдання вивчення дисципліни. Знання та уміння
1. 3. Міждисциплінарні зв’язки. Перелік дисциплін із зазначенням розділів (тем), засвоєння яких студентам необхідно для вивчення
Найдавніші памятки словесного мистецтва
Література Ірану і середньої Азії. Арабська література
Теми і зміст лекційних занять
Загальна характеристика літератури Середньовіччя.
Середньовічна література країн Східного регіону: загальна характеристика.
Авеста – давньоіранська священна книга; зібрання священних книг зороастризму.
Біблія (від 12 ст. до н.е.) – свята книга християн.
Коран (від 610 –632 рр.) як священна книга ісламу та її вплив на розвиток культури й літератури народів мусульманського світу.
Рудакі (бл. 860 – 941) – «Адам поетів», родоначальник класичної поезії мовою фарсі.
Епопея Фірдоусі «Шах-наме»
Поема Гургані «Віс та Рамін» – одна з перших пам’яток романтичного епосу
Омар Хайям (бл. 1048 – після 1122) – найвидатніший персько-таджицький поет-гуманіст і вчений.
Філософсько-суфійська основа поезії Румі (1207 – 1273).
Сааді (між 1203 і 1210 – 1292) – автор поеми «Бустан» («Сад плодів»), збірки притч, оповідань, поетичних мініатюр, афоризмів «Гу
Хафіз (Гафіз) (бл. 1325 – 1389 або 1390).
Джамі (1414 – 1492) – персько-таджицький поет, філолог, філософ і музикознавець.
Арабська література VІ – ХІІ ст.
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Мета і завдання дисципліни,

її місце у навчальному процесі

1. 1. Мета викладання дисципліни: ознайомити студентів із розвитком історико-літературного процесу в країнах Близького, Середнього й Далекого Сходу, індійського культурно-історичного регіону на матеріалі кращих творів, представлених передовсім в українських перекладах.

1. 2. Завдання вивчення дисципліни. Знання та уміння

Завдання вивчення дисципліни. Процес вивчення означеного курсу базується на методологічній основі, згідно з якою студенти повинні

оволодіти

вміннями аналізу конкретної історичної доби, насамперед Раннього й Зрілого Середньовіччя, окремих національних літератур східного ареалу (індійської, перської, арабської, єврейської, візантійської, грузинської, азербайджанської, вірменської, узбецької, китайської, японської),
знанням і розумінням основних тенденцій розвитку орієнталістики в Україні,

ознайомитися зі студіями провідних орієнталістів, вітчизняних зокрема, вміти виявляти орієнтальні впливи на вітчизняне письменство.

Студенти повинні знати:

найважливіші відомості про тенденції літературного процесу у країнах східного ареалу;
основні відмінності у розвитку національних літератур як східних регіонів загалом, так і окремих країн;
істотні відмінності у розвитку західноєвропейської та східної літератур доби Середньовіччя;
основні філософські і релігійні системи, що визначили і далі визначають розвиток культури народів Сходу;
основні тенденції розвитку орієнталістики в Україні;
превалюючі жанри, поетичні форми східної літератури.

Студенти повинні уміти:

аналізувати конкретну історичну добу, насамперед Раннє й Зріле Середньовіччя, окремі національні літератури східного ареалу (індійську, перську, арабську, єврейську, візантійську, грузинську, азербайджанську, вірменську, узбецьку, китайську, японську);
виявляти аналогічні процеси та тенденції в культурах східних та європейських народів, доби Середньовіччя зокрема;
аналізувати й інтерпретувати твори у єдності змісту й форми, визначати їх мотиви, характеризувати образи;
обґрунтовувати свою думку з приводу прочитаного;
простежувати компаративні зв’язки між прочитаними творами в діапазоні відомих порівняльно-історичних паралелей та культурних асоціацій;
виявляти орієнтальні впливи на вітчизняне письменство.

1. 3. Міждисциплінарні зв’язки. Перелік дисциплін із зазначенням розділів (тем), засвоєння яких студентам необхідно для вивчення даної дисципліни.

Для успішного вивчення даної дисципліни студенти повинні:

володіти передбаченими програмами об’ємом знань з теорії літератури, історії української і загалом світової літератури (Середньовіччя зокрема),
мати навички творчо застосовувати й переосмислювати ці знання;
докладно орієнтуватися у програмовому матеріалі зі вступу до літературознавства, історії, філософії, релігієзнавства.

2. 1. Структура та зміст дисципліни

Структура та обсяг годин за темами курсу

Тема

Кількість годин

Форма контролю

Аудиторні

Усього

Самостійна робота

Індивідуальна робота

Усього

Лекції

Практичні

Семінари

Контрольні

Модуль 1

Змістовий модуль 1

НАЙДАВНІШІ ПАМЯТКИ СЛОВЕСНОГО МИСТЕЦТВА

Тема 1. 1. Вступ. Основні чинники формування найдавніших пам‘ток словесного мистецтва

Контрольна робота № 1

Тема 1. 2. Найдавніші пам‘ятки словесного мистецтва: Веди, Авеста, Біблій, Коран

Контрольна робота № 1

Змістовий модуль 2

Література Ірану і середньої Азії. Арабська література

Тема 2. 1. Персько-таджицька література

Контрольна робота № 2

Тема 2. 2. Арабська література

Контрольна робота № 2

Змістовий модуль 3.

Література Закавказзя

Тема 3. 1. Вірменська література

Контрольна робота № 3

Тема 3. 2. Азербайджанська література

Контрольна робота № 3

Тема 3. 3. Грузинська література

Контрольна робота № 3

Змістовий модуль 4.

Література Далекого сходу

Тема 4. 1. Китайська література

Контрольна робота № 4

Тема 4. 2. Японська література

Контрольна робота № 4

Модуль 2

(Індивідуальна робота)

Модуль 3

(Самостійна робота)

Змістовий модуль 1

Індійська література

Колоквіум

Змістовий модуль 2

Візантійська література

Колоквіум

Змістовий модуль 3

Єврейська література

Колоквіум

Змістовий модуль 4

Узбецька література

Колоквіум

Всього

Теми і зміст лекційних занять

Змістовий модуль 1. Найдавніші пам‘ятки словесного мистецтва

Лекція 1. Вступ. Основні чинники формування найдавніших пам‘ток словесного мистецтва (2 год.)

Основні чинники формування найдавніших пам‘яток словесного мистецтва. Формування характерних рис світобачення, етичних та естетичних кподобань у літературах різних народів, зокрема середньовічних, що визначили національну своєрідність сучасних літератур народів світу. Тяжіння до монотеїстичного світобачення як один з найістотніших важелів принципових змін у розвитку культур народів світу: формування християнства та ісламу, утвердження і поширення буддизму. Обумовленість розвитку літератури світовими релігіями (формування нового комплексу морально-етичних та естетичних ідей, створення священних книг – Біблії, Корану, Тіпітаки та їх вплив на літературу, посилення інтересу до внутрішнього світу людини, поглиблення психологічного аналізу, збагачення жанрової системи).

Загальна характеристика літератури Середньовіччя. Середньовіччя – початок нового етапу розвитку всесвітньої літератури (засвоєння набутків літератури давніх часів, утвердження нових ідейно-естетичних принципів). Формування п‘яти нових культурних зон: Індійської, Східно азіатської, Близькосхідної, Візантійської, Західноєвропейської. Утворення "молодих" літератур (наприклад, арабської). Утворення двох напрямів у кожній національній літературі Середньовіччя: клерикального та світського.

Середньовічна література країн Східного регіону: загальна характеристика. Вплив історичних подій на розвиток близькосхідних літератур Середньовіччя. Спільні та відмінні риси розвитку близькосхідних та західноєвропейських літератур Середньовіччя. Панування іранської (персидської) династії Сасанідів (ІІІ – УІІ ст.) та обумлені ним значні зміни у розвитку культури народів Сходу. Створення літератури мовою фарсі (з ІХ ст.). Початок арабських завоювань у УІІ – УІІІ ст. та обумовлени цим ріщуча зміна впливів на розвиток культури східних та інших народів. Народження нової релігії – ісламу і створення священної книги Корану. Коран – перша пам‘ятка писемної літератури арабів. Асиміляція народів внаслідок арабських завоювань, вплив цих процесів на культури завойованих народів і самих арабів. Поширення арабської мови на завойованій території, закріплення її на Сході як мови науки, філософії, витіснення місцевих мов. Етапи розвитку літератури країн Сходу: зародження героїчного епосу в усній традиції, відокремлення літератури від фольклору, формування її як мистецтва слова, створення жанрових систем. Засвоєння і продовження літературами східного регіону традицій та характерних особливостей вавілоно-акадської, грецької, римської, іранської, візантійської літератур. Формування нових культурних зон у період Середньовіччя на Сході: індійської, східно азіатської, близькосхідної. Візантійська культурна зона, її особлива роль.

Література:

Антологія літератур Сходу. – Х., 1961.
Баландин Р. К. 100 великих богов. – М., 2002. – 432 с.
Брагинский И. 12 миниатюр. – М., 1976.
Брагинский И. С. Проблемы востоковедения: актуальные вопросы восточного литературоведения. – М., 1974.
Брагинский И. С. Проблемы типологии средневековых литератур Востока. – М., 1991.
Восточная поэтика: Специальная художественного образа. – М., 1983.
Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник: У 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського – Т., 2005 – 2006.
Захід і Схід: Переклади В. Мисика. – К., 1990.
История отечественного востоковедения до середины ХІХ в. – М., 1990.
Кирилюк З. В. Література Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2003.
Классическая восточная поэзия: Антология / Сост., предисл., введение, глоссарий, коммент. Х. Г. Короглы. – М., 1991.
Классическая драма Востока. – М., 1976.
Классическая литература Востока. – М., 1972.
Литература Востока в новое время. – М., 1975.
Литература Востока в средние века: В 2 т. – М., 1970.
Литература Востока: Сборник статей. – М., 1969.
Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Тексти, науково-критичні статті / Науковий проект Л. В. Грицик. 2-ге вид. доп. – К., 2003. – 675 с.
Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Хрестоматія. – К.,2001.
Основные произведения иностранной художественной литературы. Литература стран зарубежного Востока: Литературно-библиографический справочник. – М., 1975.
Поэтика средневековых литератур Востока: Традиция и творческая индивидуальность / Отв. ред.: П. А. Гринцер, А. Б. Куделин. – М., 1993. – 301 с.
Руссова С. Поетика Сходу (До шкільного курсу літератури Сходу) // Зарубіжна література. – 1996. – № 1. (газ.).
Типология и взаимосвязи средневековых литератур Востока и Запада: Сб. статей / Отв. ред. Б. Л. Рифтин. – М., 1974. – 575 с.
Чередник Л. А. Загальна характеристика літератури народів Сходу VІІІ – ХІІ ст. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2002. – № 8. – С. 39 – 41.
Энциклопедия символов / сост. В. М. Рошаль. – М.: АСТ; С.Пб.: Сова, 2007. – 1007 с.

Лекція 2. Найдавніші пам‘ятки словесного мистецтва: Веди, Авеста, Біблія, Коран (2 год.)

Веди, або Ведична література (санскр. «Веда» – знання) – давні пам’ятки індоєвропейської словесності, створювані впродовж ІІ – І тис. до н. е. Рігведа, Самведа, Яджурведа, Атхарваведа – чотири збірники про космогонічні міфи, ритуальні дійства, концепцію світотворення. Ведійська міфологія, її рівні. Трактати-коментарі («Брахмани»). Українські переклади Вед.

Авеста – давньоіранська священна книга; зібрання священних книг зороастризму. Зороастризм – релігія, поширена в давнину і в період раннього Середньовіччя в Ірані, Середній Азії, Азербайджані, Афганістані. 2 редакції (варіанти) Авести: 1. Зібрання молитов, уривків з різних книг Авести. 2. Вендидад (Видевдат) – збірка релігійних та юридичних норм та законів; Висперед і Ясна – молитовні пісні; Яшти – гімни зороастрійським богам; «Мала Авеста» – молитви. Найдавніша частина Авести – гати (гімни) – частина Ясни, яку приписують Заратустрі (Зороастру). Міфологічні елементи Авести. Авеста – спільна пам’ятка багатьох народів, важлива для вивчення їх історії, соціальних і політичних інститутів, побуту, культури, релігійних вірувань, фольклору, літературних традицій.

Біблія (від 12 ст. до н.е.) – свята книга християн. Біблія – з грец. «книги». Біблія як основа двох релігій – юдейської та християнської, історичний документ, літературний шедевр, джерело натхнення для митців. Канонічні книги Святого Письма – біблійні книги, освячені й узаконені церквою. Апокрифи – варіанти біблійних книг. Структура Біблії. Старий Заповіт, його складові (П’ятикнижжя Мойсеєве, книги історичні, книги повчально-поетичні, книги пророчі). Новий Заповіт, його основні компоненти (книги історичні, послання апостолів, пророча книга). Євангелія – ранні християнські твори про Ісуса Христа. Українські переклади Біблії.

Коран (від 610 –632 рр.) як священна книга ісламу та її вплив на розвиток культури й літератури народів мусульманського світу. Коран – солідна книга, що вміщує близько 500 сторінок тексту, написаних арабською мовою. Коран як джерело формування єдиної літературної мови арабських народів. Релігійні та міфологічні сюжети Корану. Релігійно-філософський, законодавчий, історико-культурний аспекти. Структура Корану: 114 глав – сур. Сури «мекканські» та «медінські». Айяти – вірші, з яких складаються сури. Вплив Корану на розвиток літератури. Українські переклади Корану. Біблія і Коран: пошук аналогій.

Література:

Абрамович С. Д. Священні книги людства: Веди, Авеста, Біблія, Коран. – Х., 2003.
Авеста в русских переводах (1861 – 1996). – СПб., 1998.
Библейская энциклопедия. – М., 2000.
Біблія (канонізоване видання).
Кирилюк З. В. Література Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2003.
Коран. Пер. И. Ю. Крачковского. – М., 1990.
Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Тексти, науково-критичні статті / Науковий проект Л. В. Грицик. 2-ге вид. доп. – К., 2003. – 675 с.
Міфи народів світу. Авт.-упор. О. Бондарук. – Л., 1997.
Сулима В. Біблія і українська література. – К., 1998.
Султанов Ю. І. Веди, Біблія, Коран як пам’ятки світової літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 6.
Султанов Ю. І. Коран як пам’ятка класичної арабської літератури // Відродження. – 1995. – № 7 – 9. – С. 23 – 29; 47 – 51; 55 – 59.

Змістовий модуль 2. Література Ірану і Середньої Азії. Арабська література

Лекція 3 – 4. Персько-таджицька література (2 год.)

Місце персько-таджицької поезії у східній і світовій літературі. Передісторія перської літератури: зв'язок з міфологічними уявленнями давніх іранців, зі створеним ними героїчним епосом. Відображення міфологічних уявлень давніх іранців у «Гатах». Твори міфологічного характеру у пізніших частинах «Авести». Перші ознаки формування богатирського роману, казки.

Різномовність перської літератури Раннього середньовіччя. Засвоєння перською літературою нових іншомовних традицій і водночас збереження нею давньої іранської традиції. Виникнення у ІХ ст. нової літературної мови – фарсі.

2 великі періоди в історії Ірану: доісламський і післяісламський.

Класифікація перської поезії: хорасанський стиль (ІІ пол. ІХ ст. – кінець ХІ ст.), іракський стиль (ХІІІ – ХV ст.), індійський стиль (ХVІІ – І пол. ХVІІІ ст.), стиль періоду повернення (сер. ХVІІІ – к. ХІХ ст.), новий стиль (стиль другої половини ХХ ст. і сучасності).

Рудакі (бл. 860 – 941) – «Адам поетів», родоначальник класичної поезії мовою фарсі. Розвиток у творчості Рудакі народнопісенних традицій, оспівування краси природи. Пропагування ідей гуманізму, миру, випади проти насильства. Розвиток любовної лірики Рудакі. Формування характерних для східної поезії жанрів: бейти, рубаї, газелі, касиди. Трагізм долі Рудакі.

Епопея Фірдоусі «Шах-наме»: історія написання, композиція (міфологічна, богатирська, історична частини). Зміст міфологічної частини, роль культурних героїв. Сказання про Рустама. Перегуки поеми з європейським героїчним епосом і лицарським романом. Поняття «дастан».

Поема Гургані «Віс та Рамін» – одна з перших пам’яток романтичного епосу: сюжет, образи (Мубад, Шахра, Віс, Рамін). Зображення ідеального правління Віс та Раміна. Утопічні ідеї про справедливого і гуманного правителя. Поема «Віс та Рамін» і рицарський роман «Тристан та Ізольда»: аналогії в сюжетних ситуаціях, у конфлікті й образах.

Омар Хайям (бл. 1048 – після 1122) – найвидатніший персько-таджицький поет-гуманіст і вчений. Повне ім’я – Омар Хайям Гіясаддин. Хайям – високоосвічена людина, видатний філософ, математик, автор наукових трактатів з алгебри, геометрії, астрономії. Конфлікт Хайяма з представниками ортодоксального мусульманства. Складний і багатогранний світ душевних переживань поета у творчості Хайяма. Мотиви рубаї. Ідеал Хайяма – вільна, непересічна особистість із чистою душею, світлим розумом, життєрадісна й доброзичлива. Уславлення людяності, духовності в рубаях Хайяма. Розум як головна чеснота людини. Ідея свободи особистості, протест проти панування несправедливості у різних сферах людського буття. Налаштованість Хайяма проти ортодоксального суфізму. Творчість Хайяма – пристрасний протест проти аскетизму. Образ-символ глиняного глека чи джбана.

Філософсько-суфійська основа поезії Румі (1207 – 1273). Засади суфізму. Несприйняття Румі ортодоксального ісламу. Релігійно-філософська поема «Маснаві». Газелі, касиди, притчі Румі. Поняття про диван. «Диван Шамса Табрізі».

Сааді (між 1203 і 1210 – 1292) – автор поеми «Бустан» («Сад плодів»), збірки притч, оповідань, поетичних мініатюр, афоризмів «Гулістан» («Сад троянд»). Морально-етичні погляди Сааді. Касиди, газелі, притчі Сааді з дидактичною метою. Філософські мотиви касид: роздуми про життя і його швидкоплинність, про добро і зло. Пейзажні касиди з глибоким відчуттям краси природи. «Суфійські» газелі. Основні мотиви газелей: кохання та переживання, пов’язані з цим почуттям, біль розлуки, захоплення та вдячність за щасливі хвилини, страждання через невірність жорстокої коханої, відданість їй, захоплення її красою.

Хафіз (Гафіз) (бл. 1325 – 1389 або 1390). Справжнє ім’я – Шамседдин Могаммед. Художній доробок: 5 панегіричних касид, газелі, рубаї. Газелі Гафіза: мотиви, простота стилю, наспівність, багатство поетичних образів і афористичність. Маснаві «Дика серна», «Сакі-наме», «Книга співця». Рубаї Гафіза: мотиви, образи.

Джамі (1414 – 1492) – персько-таджицький поет, філолог, філософ і музикознавець. Творчість Джамі – «золота осінь» класичної персько-таджицької поезії (касиди, газелі, повчальні маснаві, римована проза, поеми, філософські вірші). Оспівування Людини.

Література:

Акимушкин О. Ф. К вопросу о традиции жанра искусственной касыды в персидской поэзии // Иран. – М., 1971. – С. 158 – 169.
Брагинский И. С. 12 миниатюр: От Рудаки до Джами. – М., 1976.
Брагинский И. С. Из истории таджикской и персидской литератур. – М., 1972.
Гамада Р. Перська «Оповість про Даллє й Мухтара» (передмова). Оповість про Даллє та Мухтара (пер. з індійського фарсі Р. Гамади) // Східний світ. – 1994. – № 1 – 2. – С. 172 – 200.
Гафарова У. А. «Комментарий Табари» и его место в персидско-таджикской литературе // Східний світ. – 2002. – № 1. – С. 51 – 54.
История отечественного востоковедения до середины ХІХ в. – М., 1990.
История персидской и таджикской литературы. – М., 1970.
История персидской литературы ХIХ – ХХ веков. – М., 1999.
Кирилюк З. В. Література Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2003.
Классическая восточная поэзия: Антология / Сост., предисл., введение, глоссарий, коммент. Х. Г. Короглы. – М., 1991.
Кляшторина. В. Иран. Этапы эволюции современной персидской поэзии // Азия и Африка сегодня. – 2004. – № 3. – С. 71 – 77.
Кримський А. Історія Персії та її письменства // Кримський А. Твори: В 5 т. – К., 1974. – Т. 4 (Сходознавство).
Кримський А. Перський театр, звідки він узявсь і як розвивавсь // Кримський А. Твори: В 5 т. – К., 1974. – Т. 4 (Сходознавство).
Кримський А. Хафіз та його пісні // Кримський А. Твори: В 5 т. – К., 1974. – Т. 4 (Сходознавство).
Лирика. Из персидско-таджикской поэзии: Рудаки, Ибн Сина, Насир Хосров и др. / Сост. и примеч. А. Хакимова. – М., 1987.
Маленька Т. Суфізм та перська середньовічна поезія в дослідженнях А. Кримського // Слово і час. – 1999. – № 10. – С. 52 – 56.
Маленька Т. Ф. Перська класична та сучасна поезія в рецепції українською літературою ХІХ – ХХ ст. // Східний світ. – 2002. – № 1. – С. 55 – 60.
Маркус С. «Когда переводишь великих – сам становишься выше!» (Разговор с поэтом и переводчиком персидский классической поэзии Михаилом Синельниковым о специфике перевода на русский поэтических шедевров Востока // Азия и Африка сегодня. – 2004. – № 4. – С. 70 – 72. Стихи восточных поэтов – С. 73.
Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Тексти, науково-критичні статті / Науковий проект Л. В. Грицик. 2-ге вид. доп. – К., 2003. – 675 с.
Плоды щедросердия. Четверостишия. Пер. с фарси. Состав., подстроч. пер. с фарси, словарь и примеч. Г. Алиева и Н. Османова. Вступит. статья С. Липкина. – М., 1979.
Полотнюк Я. «Далле та Мухтар» і персо-індійська література // Всесвіт. – 1996. – № 1. – С. 107 – 108 (ХV ст.).
Стори Ч. А. Персидская литература: Библиографический обзор: В 3 ч. – М., 1972.
Султанов Ю. Любов – рушійна сила розвитку високих здібностей людини. «Заповітна мова» суфійської поезії епохи мусульманського Ренесансу // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. – № 3. – С. 44 – 47.
Султанов Ю. Середньовічна література. З персько-таджицької поезії // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2001. – № 9. – С. 27 – 30.
Таджицька поезія: Антологія. – К., 1962.
Хорасані Ахмад Амірі. Погляд на сучасну літературу Ірану // Східний світ. – 2002. – № 1. – С. 61 – 73.

Про Рудакі:

Веприняк Д. В. Многоголосый соловей (К изучению поэтического наследия Рудаки) // Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. – 1990. – № 8. – С. 49 – 52.
Висоцький А. Рудакі та система жанрів класичної персько-таджицької поезії ІХ – ХV ст. // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. – № 7. – С. 28 – 34.
Голда Н. П. Персько-таджицька поезія епохи Відродження. Творчість Рудакі // Все для вчителя. – 2000. – № 5. – С. 5 – 6.
Султанов Ю. Рудакі (прибл. 858 – 941) // Зарубіжна література. – 2000. – № 25 – 28. – С. 30 – 35.

Про Фірдоусі:

Брагинский И. С. Фирдоуси. «Шахнаме» // История всемирной литературы: В 9 т. – Т. 2. – М., 1984. – С. 259 – 262.
Касаткин Д. И тот, в ком светоч разума горит… (Поэт Хаким Абулькасим Фирдоуси) // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 7. – С. 55.
Маршак Б. И. Чеканный стих «Шахнаме» (поэма Фирдоуси) // Литературная газета. – 1992. – 29 января.
Миронов Л. Перспективы подготовки канонического текста поэмы «Шах-наме» Фирдоуси // Азия и Африка сегодня. – 2002. – № 8. – С. 76 – 78.
Султанов Ю. Фірдоусі (932 – 941 – 1020 – 1026) // Зарубіжна література. – 2000. – № 25 – 28. – С. 36 – 37.
«Шахнаме» – «книга царей» и «царь-книга» (Фирдоуси) // Наука и религия. – 2000. – № 11. – С. 62 – 64.

Про Омара Хайяма:

Боровой А. Похвала слову: Поэзия Древнего Востока. Хафиз. Омар Хайям // Новое время. – 1993. – № 1. – С. 36 – 37.
Брагинский И. С. Омар Хайям (ок. 1048 – 1131) // История всемирной литературы: В 9 т. – Т. 2. – М., 1984. – С. 270– 272.
Бужанська Л. З. Омар Хайям – перський і таджицький поет. Рубаї про право людини на щастя, про радощі і втіхи життя, роздуми про сенс життя, прагнення до істини // Все для вчителя. – 2000. – № 5. – С. 6 – 11.
Зарудня І. Творчість Омара Хайяма // Зарубіжна література. – 2003. – № 42. – С. 5 – 7.
Невгод В. Пророцтво? Розрахунок! (Омар Хайям – визначний учений свого часу) // Наука і суспільство. – 2001. – № 9/10. – С. 33.
Самунин В. Омар Хайям: по ту сторону поэзии // Наука и религия. – 2004. – № 5. – С. 46 – 50.
Синельников М. Мысль, острый луч… // Литературная газета. – 1991. – 23 января (№ 3). – С. 13.
Султанов Ю. Хайям (1048 – 1131) // Зарубіжна література. – 2000. – № 25 – 28. – С. 38 – 41.

Про Сааді:

Брагинский И. С. Саади Ширази (1203 – 1291) // История всемирной литературы: В 9 т. – Т. 2. – М., 1984. – С. 274 – 276.

Про Румі:

Брагинский И. С. Джалал ад-Дин Руми (1207 – 1279) // История всемирной литературы: В 9 т. – Т. 2. – М., 1984. – С. 272 – 274.
Мамедли М. «Месневи», или тайна Руми // Литературная газета. – 2007. – 25 – 31 декабря. – С. 1 («Евразийская муза»).

Про Гафіза:

Боровой А. Похвала слову: Поэзия Древнего Востока. Хафиз. Омар Хайям // Новое время. – 1993. – № 1. – С. 36 – 37.
Касаткин Д. Проповедник идеалов добра и красоты // Азия и Африка сегодня. – 2002. – № 2. – С. 72 – 73.
Липкин С. Над стропой Хафиза // Новый мир. – 1971. – № 10. – С. 242 – 245.
Маленька Т. «Hafiziana» А. Кримського («Хафізіана» – розвідка А. Кримського про класика перської поезії Гафіза Шаразі) // Східний світ. – 1993. – № 2. – С. 118 – 123.
Сегеда І. Суфійська символіка в поезії Гафіза // Слово і час. – 2003. – № 8. – С. 67 – 73.
Султанов Ю. Хафіз (1325 – 1389) // Зарубіжна література. – 2000. – № 25 – 28. – С. 50 – 54.

Про Джамі:

Брагинский И. С. Джами // История всемирной литературы: В 9 т. – Т. 3. – М., 1985. – С. 565 – 566.
Веркалець М. Джамі в дослідженнях А. Ю. Кримського // Трибуна лектора. – 1989. – № 12. – С. 38.
Гамада Р. «Багаристан» Джамі та деякі зауваги до RAWZE – YE ŠAŠOM // Східний світ. – 1995. – № 1. – С. 92 – 99.
Джамі А. Багаристан (пер. з фарсі Р. Гамади) // Східний світ. – 1995. – № 1. – С. 100 – 119.

Лекція 5. Арабська література (2 год.)

Перші пам’ятки доісламської літератури. Жанр хіджі (висміювання, ганчування). Жанр давньоарабської касиди як найбільш уживаний.

Імру’улькайс (бл. 500 – сер. 6 ст.) – доісламський арабський поет, один із зачинателів доісламської поезії. Створення жанру касиди. Кохання та природа – провідні мотиви лірики Імру’улькайса. Песимістичні мотиви.

Арабська література VІ – ХІІ ст. Утвердження ісламу. Вплив Корану на розвиток культури й літератури народів мусульманського світу. Поети аль-Ахталь, аль-Фараздак, Джарир: традиційні жанри доісламської бедуїнської поезії, панегіричні вірші (мадх) на честь правлячої династії Халіфату й ганчувальні вірші (хіджі) проти їх противників. Формування жанру любовної поезії – газелі – наприкінці 7 ст. Поширення легенди про Маджнуна.

Тенденція негативного ставлення до сліпого наслідування поетичних традицій бедуїнів. «Оновлення» літератури, створення нових жанрів, культивування нової тематики. Абу Нувас (8 – 9 ст. ): неперевершені зразки застільної поезії, розчарування в аскетичних ідеалах мусульманства. Започаткування Абу Нувасом традиції, яку продовжили Омар Хайям і Хафіз.

Розвиток художньої прози у VІІІ ст. Ібн аль-Мукаффа – зачинатель цієї прози. Х – ХІІ ст. – період найвищого розквіту арабської літератури.

Мутанаббі (915 – 965) – арабський поет. Періоди творчості Мутанаббі: 1) 928 – 948 рр. – поетична збірка «Сирійські вірші» («Шамійят»); 2) 948 – 957 рр. – збірка «Сайфійят»; 3) 957 – 962 рр. – перебування Мутанаббі в Єгипті на посаді придворного панегіриста при Кафурі; 4) 962 – 965 рр. – блукання Іраком та Іраном. Прикметні риси касид-панегіриків Мунтанаббі: оспівування власних чеснот, яскраві описи битв зі скаргами на байдужість до нього уславлюваної особи та проханням про винагороду, органічне переплетення традиційних образів стародавніх касид з ускладненими фігурами нового стилю. Ознаки, типові для зрілої творчості Мутанаббі, – песимістичні мотиви самотності, неможливість знайти своє місце в суспільстві та в суспільній свідомості того часу. Лірико-філософські відступи у формі поетичних сентенцій. Високохудожність в касидах епічних описів битв і походів, насиченість оригінальними порівняннями і метафорами. Використання улюбленого прийому середньовічних поетів – контрастного протистояння понять. Антитези й антоніми як поетичні фігури касид Мутанаббі. Маарі (973 – 1057) – арабський поет-філософ, автор наукових трактатів, послань науково-літературного характеру. «Послання про прощення». Домінуючі мотиви лірики Маарі.

Макама – жанр короткої крутійської новели в міській літературі азіатських народів. Баді аз-Замана аль-Хамазані, Аль-Харарі – відомі автори макам. Вплив маками на становлення крутійського роману у світовій літературі. Жанр арабського роману, його специфічні риси. Арабський роман і європейський рицарський роман: аналогії й відмінності. Характерний зразок арабського народного роману – багатотомна епопея «Життєпис Антара».

Література:

ал-Фахури, Ханна. История арабской литературы: В 2 т. – М., 1959 – 1961.
Вогненні вітри: Поезія та проза арабських письменників. – К.,1983.
Гибб Х. А. Арабская литература: Классический период. – М., 1960.
Імру’улькайс. «Я пробирався яром…» // Мисик В. Захід і Схід. – К., 1990.
Імру’улькайс. Вірші / /Дніпро. – 1986. – № 10.
Кирилюк З. В. Література Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2003.
Кочубей Ю. Два «решета» Михаїла Нуайме // Східний світ. – 2002. – № 1. – С. 46 – 50 (про відомого арабського митця ХХ ст.).
Кримський А. История арабов и арабской литературы, светской и духовной (корана, фыкха, сунны и пр.) Часть первая // Кримський А. Твори: В 5 т. – К., 1974. – Т. 4 (Сходознавство).
Кримський А. Троє вчених поетів Х – ХІ вв. // Кримський А. Твори. – К., 1972. – Т. 1.
Маарі. Вірші // Кримський А. Твори. – К., 1972. – Т. 1.
Ніколаєва М. Вивчення А. Ю. Кримським новочасної історії літератури Сирії та Лівану // Східний світ. – 1993. – № 2. – С. 114 – 117.
Ніколаєва М. Вивчення А. Ю. Кримським новочасної історії літератури Сирії та Лівану (Про працю «Історія нової арабської літератури (ХІХ – поч. ХХ ст.) // Східний світ. – 1993. – № 2. – С. 114 – 117.
Оповідання арабських письменників. – К., 1959.
Полум’я: Збірка оповідань арабських письменників. – К., 1964.
Руссова С. Арабська література // Зарубіжна література. – 1996. – № 6. (газ.).
Стеткевич Я. Самуд у класичній арабській поезії: неоднозначність сприйняття // Східний світ. – 1994. – № 1 – 2. – С. 90 – 102.
Фильштинский И. М. Арабская классическая литература. – М., 1965.
Фильштинский И. М. Арабская литература в средние века: Арабская литература VIII – IХ веков. – М., 1978.

Змістовий модуль 3. Література Закавказзя

Лекція 6. Вірменська література (2 год.)

Специфіка розвитку вірменської літератури доби Середньовіччя. Формування вірменської культури раннього періоду у постійному спілкуванні з різними народами. Вплив традицій еллінізму на розвиток вірменської міфології і становлення вірменської літератури. Вплив християнства на нові тенденції вірменської літератури. Аналогії стародавньої вірменської міфології з міфами греків, ассирійців, вавілонян, персів. Створення вірменського алфавіту (V ст.). переклади біблійних текстів, трудів античних ранньохристиянських авторів, батьків церкви. Розвиток оригінальної агіографічної літератури. «Мучеництво Шушанік» (V ст.) – драматична оповідь про мужність у відстоюванні ідеалів віри доньки керівника повстання вірмен проти персидського панування. Розвиток історичної прози. Книга Єгіше «Про Вардана та війну вірменську» – епопея про народний героїзм у боротьбі проти персів за відновлення Вірменського царства. «Історія Вірменії» Мовсеса Хоренаці: історія Вірменії у контексті історії інших древніх народів та держав, фольклорні та історичні перекази, факти з історіографічних творів античних авторів, легенди, міфи, пісні. Розвиток поетичних жанрів у Х – ХІІІ ст.

Григор Нарекаці (931 – 1003). Літературна спадщина Нарекаці: гандзи (гімни на честь Бога чи святих), «Тлумачення на “Пісню пісень”», «Книга скорботних пісень» тощо. Поєднання мотивів та тенденцій, характерних для релігійної та куртуазної лірики. Природа – об’єкт поезії Нарекаці, джерело натхнення. Людина та її духовний світ – частина живої природи. Образ жінки ідеальної краси.

Творчість Нерсеса Шноралі: духовна та світська. Вплив Нарекаці на духовні гімни, пісні, поеми дидактичного характеру «Слово про віру», «Син Ісус». Домінування інтересу до історії у творах Шноралі світського характеру. Ліро-епічна поема «Елегія на взяття Едесси» – твір про сучасні Шноралі історичні події.

Розвиток жанру прозаїчної байки у ХІІ – ХІІІ ст. Мхтар Гош – видатний творець байки середньовічної Вірменії. Риси його байок: висвітлення важливих проблем суспільного життя, висміювання людських вад з позиції народного світосприймання.

Розвиток фольклору паралельно з літературою. Епос про Давида Сасунського (ІХ – ХІІІ ст.) – своєрідний літопис боротьби проти арабських завойовників та утисків Халіфату. Відображення побуту, вірувань, характерів та соціальних стосунків вірменського народу Середньовіччя.

Література:

Абегян М. Х. История древнеармянской литературы IV – ХV вв. – Ереван, 1975.
Аверинцев С. Поэзия Григора Нарекаци // Наука и религия. – 1988. – № 7.
Вірменська класична поезія. – К., 1988.
Вірменська радянська поезія: Антологія. – К., 1980.
Вірменські оповідання. – К., 1973.
Задорожна Л. Вірменські «крутосходи» Івана Драча // Східний світ. – 1993. – № 2. – С. 85 – 93.
Кочевський В. В. Глибинний передзвін. Взаємозв’язки української і вірменської літератур: Літературно-критичні нариси. – К., 1982.
Мелодії вірменського краю. – К., 1973.
Налбандян В. С. и др. Армянская литература. – М., 1976.
Нарекаці. З книги «Скорботних пісень» // Драч І. Храм сонця. – К., 1988.
Нарекаці. Книга трагедії. – Л., 2003.
Тичина П. Повна чаша кришталева // Тичина П. Твори. – К., 1962. – Т. 6 (про Абовяна Х.).

Лекція 7. Азербайджанська література (2 год.)

Специфічні риси азербайджанської літератури, відмінності від інших кавказьких літератур – вірменської та грузинської. Більш значний вплив арабської культури зокрема. Гальмування розвитку азербайджанської культури і літератури арабським пануванням. Релігійні, суспільно-побутові погляди, звичаї, вірування, зразки художньої творчості древніх азербайджанців у загальноіранській пам’ятці – «Авесті».

Процес засвоєння досягнень арабської поезії із середини VІІІ ст. Високий рівень розвитку ліричної поезії у ХІІ ст.: панегіричні, гуманістичні й демократичні мотиви. Розвиток поезії при дворах володарів держав і багатих феодалів.

Нізамі Ґанджеві (Ільяс ібн Юсуф Нізамі Ґанджеві) (1141 – 1209) – найвидатніший азербайджанський поет, автор поем, газелей, касид, рубаї. Широка обізнаність Нізамі у філософії, математиці, астрономії, географії. Поняття про дастан. «П’ятериця» («Хамса»): дидактично-філософська «Скарбниця таємниць» (написана між 1173 і 1179 рр.), «Хосров і Ширін» (1180), «Лейла і Меджнун» (1188), «Сім красунь» (написана бл. 1196 р.), «Іскандер-наме». Соціально-філософські, морально-етичні мотиви лірики Нізамі. Паралелі поеми Нізамі «Лейла і Меджнун» з трагічною історією Ромео і Джульєтти. «Іскандер-наме» – історична оповідь про Олександра Македонського. Риси ідеального освіченого правителя, розумного й справедливого полководця.

Численні наслідування, переробки творчості Нізамі. Її вплив на розвиток культури Сходу, поцінування на Заході.

Література:

Акперов З. Великий гуманіст // Літературна Україна. – 1973. – 11 вересня (про Насімі).
Алієва З. К. Він пройшов крізь серце А. Кримського (Нізамі Ґанджеві) // Східний світ. – 2003. – № 4. – С. 116 – 120.
Голоси Азербайджану. – К., 1980.
Додаш-заде М. А. Азербайджанская литература (Х – ХХ вв.). – М., 1979.
Насими И. Избранная лирика: В 2 т. – Баку, 1973 – 1976.
Насімі. Вірші // Літературна Україна. – 1973. – 11 вересня.
Насімі. Вірші // Людина і світ. – 1979. – № 9.
Насімі. Я прийшов // Вітчизна. – 1973. – № 9.

Лекція 8. Грузинська література (2 год.)

Тенденції грузинської літератури доби Середньовіччя. Органічний тісний зв'язок грузинської літератури з усною народною творчістю. Сказання про богоборця Амірані – культурного героя у грузинському епосі. Позитивний вплив християнства на розвиток грузинської культури та літератури. Поширення зв’язків із західними країнами. Релігійний характер грузинської літератури раннього феодалізму. Переклади грузинською мовою Біблії, іншої літератури християнського спрямування. Розвиток житійної літератури. «Мучеництво Шушанік» Якова Цуртавелі – варіант вірменського житія. «Мучеництво Іоанна Сабанідзе» Або Тбілелі про політичне життя Грузії важких часів арабо-мусульманського панування. «Житія та діяння святої Ніни – просвітительниці Грузії».

Пригодницька повість «Аміран-Дареджаніані» – одна з ранніх пам’яток оригінальної грузинської літератури.

Історичні хроніки, панегіричні вірші, поеми, створені при дворі грузинських царів із ХІІ ст. «Тамаріані» Чахрухадзе – найвідоміший збірник панегіричних віршів, присвячений цариці Тамар, її прославленню.

Поема Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (ХІІ ст.): особливості композиції, майстерність розкриття характерів, глибока психологічна характеристика героїв, ідейний зміст (ідея преклоніння перед жінкою, ідея любові до людини), метафоричність й афористичність поетичної мови Руставелі. Типологічна подібність поеми Руставелі до рицарського роману. Культ жінки у Руставелі.

Література:

Бажан М. Поет, воїн, хлібороб // Бажан М. Твори: В 4 т. – Т. 4.
Барамидзе А. и др. История грузинской литературы (V – ХХ вв.). – Тбилиси, 1958.
Бараташвілі Н. Мерані // Всесвіт. – 2000. – № 3 – 4.
Бараташвілі Н. Поезії. – Х., 1936.
Гурамішвілі Д. Поезії. – Х., 1980.
Поезія грузинського народу: Антологія: У 2 т. – К., 1961.
Русская и грузинская средневековые литературы. – Л., 1979.
Чавчавадзе І. Вибрані твори. – К., 1987.
Чіковані М. Російські та українські фольклорні мотиви в творчості Давида Гурамішвілі // Радянське літературознавство. – 1978. – № 6.
Яценко М. Творчість Д. Гурамішвілі в ідейно-естетичному контексті Просвітительства // Радянське літературознавство. – 1981. – № 4.

Про Шота Руставелі:

Бажан М. Безсмертна поема: Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» // Хроніка – 2000. – № 43. – С. 77 – 98.
Барамидзе А. Г. Шота Руставели. «Витязь в тигровой шкуре» // История всемирной литературы: В 9 т. – Т. 2 – М, 1984. – C. 314 – 319.
Бутенко Л. Безсмертний гімн Шота Руставелі // Зарубіжна література. – 2005. – № 35. – С. 15 – 19.
Гулак М. Про «Барсову шкуру» Руставелі // Хроніка – 2000. – 2002. – № 47 – 48. – С. 138 – 147.
Миронов Е. М. Скарб кавказького Гомера: Вивчення поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1996. – № 9. – С. 25 – 28.
Насмінчук Г. Поема Шота Руставелі «Витязь в тигровій шкурі» // Дивослово. – 1994. – № 5 – 6. – С. 42 – 45.
Умікашвілі П. Про поезію Руставелі // Хроніка – 2000. – № 47 – 48. – С. 148 – 153.
Хидашели Ш. В. Основные особенности гуманизма и творчества Руставели // Вопросы философии. – 1981. – № 6. – С. 131 – 141.

Змістовий модуль 4. Література Далекого Сходу

Лекція 9 – 10. Китайська література (2 год.)

Етапи і склад середньовічної китайської літератури. Найдавніші пам’ятки китайської літератури, вирізьблені на кістках тварин, панцирах, черепах, бамбукових пластинах.

Стародавні пам’ятки китайської літератури: «Книга пісень» (ХІ – VІ ст. до н. е.), ханські пісні «Юефу» (ІІІ – І ст. до н. е.). Перші твори китайської літератури – пісні, гімни, укази правителів, що являють собою зразки риторичної прози, прислів’я, заклинання (ХІ – VІІ ст. до н. е.). «Книга пісень» (ХІ – VІ ст. до н. е.) – перша власне літературна пам’ятка: 300 поетичних творів (народних пісень, ритуальних гімнів). Високий рівень розвитку обрядової, громадянської, побутової, любовної поезії.

Цюй Юань (ІV – ІІІ ст. до н. е.) – перший відомий китайський поет.

Полеміка конфуціанства й даосизму. Буддизм як державна релігія Китаю. Розвиток китайської літератури середньовіччя в умовах співіснування трьох філософсько-релігійних напрямів – конфуціанства, даосизму й буддизму. Орієнтація на реальність описаного: утвердження жанрів автобіографічного характеру, щоденникової форми. Формування китайської поезії на основі народної пісенної традиції у перші століття нової ери. Особливості придворної поезії. Демократичні переконання у творчості поета і філософа – даосиста Цзі Кана (ІІІ ст.).

Формування прозаїчних жанрів у ІІІ – VІ ст. Специфіка китайської прози. Оповідання про надзвичайне, поширення містичної тематики. Оповідання про тварин-помічників. Установка на реальність в оповіданнях про фантастичні пригоди фантастичних персонажів. Формування жанру новели у VІІ – Х ст. Найпоширеніша тематика новел – кохання й зрада. Зростання інтересу до теми соціального буття.

Лі Бо (701 – 762). Особливості поетики лірики Лі Бо. Ліризм поезії. Синтез людини і природи.

Ду Фу (712 – 770) – майстер пейзажної лірики. Змалювання контрастів китайського суспільства. Дружні і творчі взаємини Лі Бо і Ду Фу.

«Сунська література» (Х – ХІІІ ст.) – одна з найрозвиненіших в історії китайського письменства. Жанрове розмаїття поезії. Розквіт любовної лірики. Зв’язок «Золотої Доби» сунської поезії з іменами Ян Ван-Лі, Фань Чен-да, Лу Ю, Сінь Ціцзі тощо.

Розвиток китайської філософської прози. Занепадання жанру новели. Виникнення нового жанру – народної повісті як аналогу «міської літератури» у західноєвропейських та інших літературах. Вплив китайської міфології й поезії на формування корейської, в’єтнамської, японської середньовічних літератур.

Література:

Бо Цзюй-і. Два чотиривірші над озерцем / /Всесвіт. – 1987. – № 1.

Ван Вей. Поезії. – К., 1987.
Гао Ман. Нет, это не сон! (Разговор с русскими читателями о современной китайской литературе) // Наш современник. – 1997. – № 12. – С. 34 – 37.
Дружинина А. А. Литература Китая // История зарубежной литературы ХХ века 1917 – 1945 гг. – М., 1990. – С. 409 – 418.
Ду Фу. Поезії. З китайської переклала Я. Шекера // Всесвіт. – 2001. – № 5 – 6. – С. 110 – 119.
Жбіковський Т. Нотатки з історії китайської наукової фантастики // Всесвіт. – 1990. – № 8. – С. 146 – 149.
Іляхін Ю. Пізнання одвічних істин: Роздуми про деякі напрями сучасної китайської літератури // Всесвіт. – 1990. – № 2. – С. 127 – 131.
Кавун Г. П. Національна своєрідність поетичного змісту та форми в китайській ліриці: Лі Бо, Ду Фу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2001. – № 8. – С. 29 – 33.
Китай: (Литература и искусство к. 18 – 19 в.) // Всемирная история: Национально-освободительные войны ХІХ века / А. Н. Бадак и др. – Минск, 2000. – С. 535 – 538.
Китайская лирика. Серебряный век. – М., 2005. – 352 с.
Китайська класична поезія // Всесвіт. – 2003. – № 7 – 8. – С. 145 – 149.
Китайська класична поезія від династії Чжоу до Сун (Вибрані переклади В. Б. Урусова) // Східний світ. – 2003. – № 2. – С. 160 – 163.
Кононенко П. Читаючи Лао Ше // Всесвіт. – 1975. – № 8.
Лао Ше. День народження Сяопо. – К., 1984.
Лао Ше. Оповідання. – К., 1955.
Лао Ше. Серп місяця. – К., 1974.
Лао Ше. Сян-цзе верблюд. – К., 1978.
Лао Ше. Чорний та білий Лі // Сучасність. – 1965. – № 1.
Лисевич Я. Поезія сьогоднішнього Китаю // Всесвіт. – 1989. – № 10. – С. 10 – 12.
Лу Сінь. Вибране. – К., 1953.
Лу Сінь. Оповідання // Сучасність. – 1962. – № 4.
Лу Сінь. Щоденник божевільного // Сучасність. – 1967. – № 11.
Мао Мао. Кілька зауваг до сучасної китайської поезії // Всесвіт. – 1996. – № 3. – С. 106 – 108.
Осипов Ю. М. Литературы Индокитая: Жанры, сюжеты, памятники. – Ленинград, 1980.
Поэзия эпохи Тан. – М., 1987.
Сорокин В., Эйдлин Л. Китайская литература. – М., 1962.
Сорокін В. Нове життя китайської літератури // Всесвіт. – 1988. – № 8. – С. 119.
Султанов Ю. І. Національна своєрідність поетичного змісту та форми в китайській ліриці доби Середньовіччя // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2001. – № 12. – С. 35 – 39.
Федоренко М. Письменники сучасного Китаю. – К., 1959.
Федоренко Н. Т. Лицом к правде: Заметки о китайской прозе 80-х гг. // Иностранная литература. – 1986. – № 11. – С. 219 – 227.
Филина И. «Философия жизни» китайской поэзии эпохи Тан (Ли Бо, Ду Фу и др.) // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2002. – № 1. – С. 49 – 55.
Цао Сюэ-Цинь. Сон в красном тереме: В 2 т. – М., 1977.
Чирко І. Середньовічна повість huaben // Східний світ. – 1993. – № 2. – С. 148 – 149.
Чирко І. Українсько-китайські літературні зв’язки // Україна – Китай: шляхи співробітництва. – К., 1994. – С. 117 – 125.
Чобіт Бога Ерлана (китайська середньовічна повість). Пер. з кит. І. Чирка (прози) і М. Литвинця (віршів) // Східний світ. – 1993. – № 2. – С. 150 – 171.
Шекера Я. Поетичний світ та мова віршів Ду Фу // Всесвіт. – 2003. – № 7 – 8. – С. 156 – 161.
Шекера Я. В. Концепція простору в давній китайській поезії // Східний світ. – 2003. – № 2. – С. 45 – 48.
Шкаруба Л. М., Шошура С. М. Поет на тлі китайської культури (До вивчення творчості Лі Бо і Ду Фу) // Зарубіжна література. – 2003. – № 5. – С. 44 – 51.
Эйдмен Л. Человек в китайской классической поэзии // Иностранная литература. – 1985. – № 10. – С. 171 – 183.
Эйдмен Л. З. К истории развития китайской литературы в III – ХIII веках / В кн. Изучение китайской литературы в СССР. – М., 1973. – С. 349 – 381.

Лекція 11. Японська література (2 год.)

Витоки, провідні тенденції японської середньовічної літератури. Пісня – найдавніший жанр художнього словесного мистецтва в Японії. Віра у магічну силу слова. Збірник «Манйосю» («Збірник міріад листя») (VІІІ ст.) – перша письмова літературна пам’ятка Японії, перша поетична антологія. Становлення поетичних форм і прийомів. Японський п’ятивірш як послання силам природи, богам, людині.

Жанрове розмаїття японської прози ІХ – ХІУ ст. Повість про старого Такеторі (ІХ ст.) – перша пам’ятка японської прозової літератури. «Повість про прекрасну Отікубо» (ІХ ст.). Розвиток своєрідного автобіографічного жанру – щоденника – наприкінці Х ст. Мурасакі Сікібу (бл. 978 – 1030) – авторка роману «Повість про Гендзі». Щоденник «Мурасакі Сікібу ніккі». З’ява жанру історичної повісті у ХІІ ст. «Повісті про давно минуле»: дидактичний характер. Жанр гунка – поширений у Японії ХІІІ ст. жанр прозової оповіді на військові теми; військові історико-героїчні повісті. «Записки про розквіт та занепад Мінамото та Тайра» про історичні події, боротьбу впливових японських родів. Повість «Хейке моногатарі» – про етичні уявлення самураїв. Гунки як епічні пам’ятники останнього періоду Середньовіччя.

Література:

Абе Кобо. Людина-коробка // Всесвіт. – 1975. – № 6.
Абе Кобо. Прірва часу // Всесвіт. – 1980. – № 6.
Абе Кобо. Спалена карта. – К., 1969.
Акутагава Р. Павутинка. Три скарби. Жаби // Всесвіт. – 1970. – № 7.
Антологія японської класичної поезії. Танка. Ренга (VІІІ – ХV ст.) у пер. І. Бондаренка. – К., 2004.
Антологія японської поезії: Хайку ХVІІ – ХХ ст. у пер. І. Бондаренка. – К., 2002.
Боронина И. А. Классический японский роман («Гэндзи моногатари» Мурасаки Сикибу). – М., 1981.
Бусон Йоса. Хоку // Лукаш М. Від Боккаччо до Аполлінера. – К., 1990.
Глускина А. Е. Заметки о японской литературе и театре: Древность и Средневековье. – М., 1979.
Гривнин В. Трилогия Кобо Абэ // Иностранная литература. – 1969. – № 10.
Гривнин В. С. Вступление к роману Оэ Кэндзабуро «Футбол 1860» // Иностранная литература. – 1972. – № 1 – 2.
Гривнін В. Новий роман Кобо Абе // Всесвіт. – 1975. – № 6.
Григорьева Т. Японская литература ХХ века. – М., 1983.
Григорьева Т., Логунова В. Японская литература. – М., 1964.
Ёсано Акико. Спутанные волосы / Ёсано Акико. – М., 2007. – 320 с.
Зварич В. Сумні забавки, що стали весною японської поезії (До вивчення життя і творчості поета) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – № 2. – С. 25 – 27.
Ихара Сайкаку. Новеллы. – М., 1959.
Кавабата Ясунари. Тысячекрылый журавль. – СПб., 1999.
Кавабата Ясунарі. Країна снігу. – К., 1976, 2000.
Кавабата Ясунарі. Німий // Всесвіт. – 1985. – № 3.
Кавабата Ясунарі. Сплячі красуні // Всесвіт. – 1992. – № 1, 2.
Кавабата Ясунарі. Танцівниця з Ідзу. Подяка // Всесвіт. – 1971. – № 8.
Кин Д. Японская литература ХVII – ХIХ столетий. – М., 1978.
Кирилюк З. В. Література Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2003.
Кобелянська О. Японська поезія хайку в Україні // Східний світ. – 2001. – № 1. – С. 63 – 79.
Конрад Н. И. Очерк истории культуры средневековой Японии VII – ХVI века. – М., 1980.
Конрад Н. И. Очерки японской литературы. – М., 1973.
Конрад Н. И. Японская литература: От «Кодзики» до Токутоми. – М., 1974.
Лапчинська О. І. Гілочка сакури: Поезія Ісікава Такубоку. 8 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. – № 4. – С. 35 – 38.
Мисима Юкио. Жажда любви. – СПб., 2000.
Місіма Юкіо. Маркіза де Сад // Всесвіт. – 2001. – № 1 – 2.
Місіма Юкіо. Сповідь маски // Всесвіт. – 1991. – № 8.
Місяць над Фудзі: 100 японських хокку у пер. О. Масикевича. – К., 1971.
Мурасаки Сикибу. Дневник. – СПб., 1996.
Мурасаки Сикибу. Повесть о Гэндзи: В 4 кн. – М., 1991 – 1993.
Наканісі Сусуму. Особливості японської культури (враховуючи вплив північних районів Євразії) // Східний світ. – 1993. – № 2. – С. 28 – 36.
Ое К. Історія М/Т і лісового дива // Всесвіт. – 1989. – № 11 – 12.
Ое К. Оповідання // Всесвіт. – 1967. – № 8.
Ое К. Спалена карта. – К., 1969.
Палиевский П. Путь к преодолению // Иностранная литература. – 1966. – № 5.
Пелюстки пісень: Японська поезія жанрів танка та хокку у пер. В. Горлова. – Вінниця, 1999.
Редько Т. И. Творчество Ихара Сайкаку. – М., 1980.
Театр и драматургия Японии. – М., 1965.
Тикамацу М. Драмы. – М., 1963.
Чхартишвили Г. Мученичество святого Себястьяна, или завороженный смертью: Эстетика саморазрушения в творчестве Юкио Мисимы // Иностранная литература. – 1988. – № 10.
Шупта Д. «Розквітли півники»: чотири століття хайку // Зарубіжна література. – 2004. – № 18 (370). – С. 7 – 9.
Японская поэзия / Под ред. Г. Чхартишвили. – Санкт-Петербург, 2000.
Яценко Б. Пам’яті Кавабата Ясунарі // Всесвіт. – 1972. – № 8.

Теми семінарських занять

1. Перська література доби Середньовіччя – 2 години.

2. Поема Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» – 2 години

3. Китайська і японська літератури – 2 години.

Зміст семінарських занять

Семінарське заняття № 1

Blog

Навчальна програма для студентів напряму підготовки 0305 філологія спеціальностей «Українська мова І література»

Содержание