Geum.ru

Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів Київ 2005

Вид материалаДокументы

Содержание


Письмові докази
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   34
§ 1. Попереднє судове засідання

Правове регулювання «Провадження у справі до судового розгляду» здійснено у главі 3 розділу III ЦПК України (статті 127—156 ЦПК України), норми якої визначають сукупність правовідносин і дій щодо їх реалізації, які виконуються судом і особами, які беруть участь у справі, з метою забезпечення своєчасного і правильного вирішення спору і сприяння повному і реальному захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, реалізації принципів законності, об'єктивної істини і публічності.

Процесуальною формою провадження і підготовки справи до судового розгляду є передбачене ЦПК України попереднє судове засідання (статті 129, 130). Воно проводиться з метою врегулювання спору до судового розгляду та забезпечення правильного та швидкого вирішення спору, є обов'язковим для кожної справи за окремим винятком, встановленим ЦПК України, і має бути призначено і проведено суддею за участю осіб, які беруть участь у справі. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу.

У попередньому судовому засіданні для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує* чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. При визнанні відповідачем позову за наявності законних підстав, суд постановляє рішення про задоволення позову. Якщо ви-

363


знання позову суперечить закону чи порушує права інших осіб суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд (ст. 174 ЦПК України). У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Якщо мирова угода суперечить закону чи порушує права інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ст. 175 ЦПК України). При укладенні сторонами договору про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

У випадках, коли спір не був врегульований у зазначеному порядку, суд відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України вчиняє такі дії:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову. Для цього визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при розв'язанні спору. При з'ясуванні у позивача суті заявлених вимог суддя покликаний допомогти йому визначити предмет позовної вимоги (позову) і його підставу та зміст. Необхідно також встановити правильність об'єднання ним позовних вимог і наявність у позивача пов'язаних між собою вимог до того самого або інших відповідачів з метою їх об'єднання чи роз'єднання (ст. 32 ЦПК України). Уточненню підлягають також заперечення відповідача як матеріально-правового, так і процесуально-правового характеру, що надає можливість залучення до справи належних і допустимих доказів і дослідження їх у судовому засіданні;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Підлягає встановленню належність сторін до справи — чи є позивач справді тією особою, якій належить право вимоги, а відповідач — особою, яка повинна відповідати за позовом. Вирішується питання про заміну належного відповідача, про участь у справі співвідповідача і третьої особи. З урахуванням характеру справи — про участь у справі законного представника та суб'єкта захисту прав інших осіб (статті 39, 45 ЦПК України); 364

  1. визначає факти, які необхідно встановити для вирішенняспору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Для цього підлягає визначенню предмет доказування: обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); інші обставини,які мають значення для правильного вирішення справи. До таких обставин належать юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначаються нормами цивільного, трудового, сімейного, інших галузей матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, їх виникнення, зміну, припинення. Підлягають встановленню також факти доказові,якими є ті з них, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Із сукупного складу юридичних фактів предмета доказування виділяються: ті з них,які визнаються сторонами, а також загальновідомі факти тапреюдиціальні, що не потребують доказування (ст. 61 ЦПКУкраїни), та ті з них, які підлягають доказуванню;
  2. з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, тавстановлює строки їх подання. Відповідно до частин 2, 3 ст. 60ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі, на доказування обставин, які маютьзначення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторінта інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір;



  1. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішуєпитання у встановленому порядку: а) про витребування доказів, коли щодо їх отримання є складнощі (ст. 137 ЦПК України); б) про виклик свідків (ст. 136); про проведення експертизи (статті 143-150); про залучення до участі у справіспеціаліста (ст. 54); про залучення до участі у справі перекладача (ст. 55); про залучення до участі у справі особи, яка надаєправову допомогу (ст. 56); про судові доручення щодо збирання доказів (ст. 132);
  2. у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів у порядку, встановленомустаттями 140-142 ЦПК України;

365

  1. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішуєпитання про вжиття заходів забезпечення позову, які застосовуються відповідно до нормативно встановлених правил статтями 151-155 ЦПК України;
  2. вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду та забезпечення правильного і своєчасноговирішення справи. Зокрема, на заяву осіб, які беруть участь усправі, приймає заходи забезпечення доказів (статті 133-135ЦПК України);

9) визначає час і місце судового розгляду.

Призначене до проведення попереднє судове засідання може бути відкладено за заявою сторони чи сторін у разі неможливості явки їх до суду з причин, визнаних судом поважними. При неявці сторони у попереднє судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки призводить до того, що з'ясування обставин у справі проводиться на підставі тільки тих доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. Прийняття інших доказів судом залежить від поважності причин їх неподання.


Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи і провадиться за правилами, встановленими ЦПК України для судового розгляду (глава 4 розділу III) з окремими винятками, передбаченими главою 3 розділу III ЦПК України.


При визнанні підготовки справи до судового розгляду закінченою, суддя постановляє ухвалу, в якій перераховуються всі підготовчі дії, які були ним проведені у цій стадії судочинства, і встановлюється дата розгляду справи, що має бути не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій щодо підготовки її до судового розгляду (ст. 156 ЦПК України).

§ 2. Судові виклики і повідомлення


Про призначений день судового засідання по розгляду справи суд зобов'язаний своєчасно повідомити осіб, які беруть участь у ній, інших учасників процесу, щоб надати їм можливість належно підготуватися і взяти участь у справі. Для цього використовуються судові виклики і повідомлення, які 366


провадяться повістками, що надсилаються всім учасникам процесу.

Повістки про виклик до суду надсилаються особам, які беруть участь у Справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, участь яких у судовому засіданні або вчиненні певних процесуальних дій є обов'язковою. Повістки-повідомлен-ня надсилаються судом особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов'язковою. Всі учасники процесу: особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Якщо позивачеві не відомі місце проживання чи місцезнаходження відповідача, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, то він викликається у суд через оголошення у пресі, у друкованому органі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судова повістка про виклик повинна відповідати вимогам ст. 75 ЦПК України та містити: 1) ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка; 2) найменування та адресу суду; 3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом; 4) назву справи, за якою робиться виклик; 5) зазначення, у якості кого викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, експерт, свідок, спеціаліст, перекладач); 6) у разі необхідності — пропозиція особи, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази; 7) зазначення обов'язку особи, яка одержала повістку у зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату; 8) роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов'язок повідомити суд про причини неявки. Оголошення у пресі про виклик відповідача повинно містити усі реквізити повістки про виклик до суду за винятком положення, встановленого п. 8 ч. 1 ст. 75 ЦПК України.

Відповідно до ч. З ст. 75 ЦПК України судова повістка-пові-домлення повинна містити найменування та адресу суду, на-

367


зву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою. Оскільки разом з повісткою можуть надсилатися копії документів, про них має бути зазначено у повістці з роз'ясненням про право особи, якій вони надсилаються, подати заперечення і докази на їх підтвердження.

Судова повістка про виклик надсилається з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала після її вручення достатньо часу для підготовки до участі у судовому засіданні по справі, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання. Завчасно має бути вручена і повістка-повідомлення (ч. 4 ст. 74 ЦПК України).

Повістка разом з розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів. Повістку можна видати на руки стороні або її представникові за їх згоди для вручення відповідним особам, а також вручити безпосередньо у суді. При відкладенні справи розглядом про час і місце наступного судового засідання може бути повідомлено під розписку.

Повістка надсилається за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Особі, яка не проживає за такою адресою, повістка може бути надіслана за місцем її роботи. Юридичній особі повістка надсилається за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю. Повістка фізичним особам вручається під розписку, а юридичним — під розписку службовій особі. У випадках, коли фізичну особу, яка викликається, не виявлено за місцем проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності повістка вручається ЖЕО або виконавчому органу місцевого самоврядування. Особам, які беруть участь у справі та перебувають під вартою або відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавленя волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення 368

цієї особи до суду. Судові повістки вручаються особам, які проживають за межами України, у порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а у разі відсутності таких — через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання цих осіб.

Особа, яка одержала судову повістку у зв'язку з відсутністю адресата, зобов'язана за першої можливості вручити її адресату. Якщо адресат відмовився отримати судову повістку, особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку у повістці і повертає її до суду, а адресат вважається повідомленим про виклик до суду. Розписка адресата про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день повертається до суду особами, які її вручили.

Повістки надсилаються судом за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. При відсутності заяви про зміну місця проживання або місця знаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Для встановлення місця фактичного перебування відповідача у справах за позовами про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи суд оголошує його розшук, про що постановляє ухвалу. Розшук відповідача покладається на органи внутрішніх справ. Витрати на проведення розшуку стягуються за рішенням суду з відповідача у дохід держави (ст. 78 ЦПК України). У інших справах, якщо місце перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до нього відомостей, які підтверджують його виклик до суду у встановленому ЦПК України порядку (ч. 9 ст. 76). При врученні судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається, що повістка вручена і такій особі.

369


Запитання для самоконтролю
  1. Визначте мету і значення провадження у справі до судовогорозгляду.
  2. Що таке попереднє судове засідання?
  3. Назвіть процесуальні дії, що вчиняються у провадженні справи до судового розгляду.
  4. У чому полягає ухвала судді про закінчення провадження попідготовці у справі до судового розгляду?

Рекомендована література
  1. Чупрун В. Д. Підготовка цивільних справ до розгляду. — К.,1994.
  2. Справочник по подготовке гражданских дел к судебному раз-бирательству. — М., 1989.

Глава 18. Судовий розгляд цивільних справ

§ 1. Значення стадії судового розгляду цивільних справ

Значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій у цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності до чинного законодавства.

Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.

У процесі розгляду судом цивільних справ особи, які беруть Участь у справі (громадяни і організації), можуть у демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову Діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у справі і ухвалення у ній законного і обґрунтованого рішення.

У процесуальній діяльності суду і учасників процесу у цій стадії розкривається зміст і демократичний характер прин-

371




ципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособово і колегіально, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.

Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухильного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності до закону, у встановлені строки і на високому професійному рівні1.

Судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний Суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. А про найбільш актуальні процеси активно оповіщати у пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колек-

1 Пушкарь Е. Г. Исковое производство в советском гражданском процессе. — Львов, 1978; Конституционное право на судебную защиту. — Львов, 1982; Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. — X., 1999; Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / За заг. ред. П. І. Шевчука. — К., 2002; Саханова Д. В. Реформа цивилистического процесса: Проблеми и перспективи // Гос-во и право. — 1997. — № 9; Проблеми науки гражданского про-цессуального права / Под ред. В. В. Комарова. — X., 2002; Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К., 1992; Штефан М. Й. Цивільно-процесуальні форми захисту прав і свобод громадян // Реферативний огляд діючого законодавства України та практика його застосування. — К., 1996.

372 .


тивів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановлювати окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням.

§ 2. Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ

Стадія судового розгляду у процесуальній літературі визначається ще як «судове засідання». Але у судовому засіданні розглядаються справи судами апеляційної, касаційної інстанцій, у стадіях перегляду рішень, ухвал за винятковими і ново-виявленими обставинами. У ЦПК України глава 4 розділу III, якою врегульовано процесуальний порядок вирішення справ у суді першої інстанції, має назву «Судовий розгляд», а ст. 158 ЦПК України він визначений як «розгляд справ у судовому засіданні». Отже, зважаючи на нормативне визначення, розгляд справи є змістом цієї стадії, а судове засідання — процесуальною формою розгляду справи.

Суд розглядає справи протягом не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справа про поновлення на роботі і про стягнення аліментів — протягом одного місяця. Цей строк за заявою сторони може бути продовжений судом у виняткових випадках не більше як на один місяць.

Обсяг і межі розгляду цивільних справ судами України встановлені на основі нормативного визначення принципів диспозитивності, змагальності і публічності. Сторони визначають обсяг і межі розгляду справ, який провадиться на встановлених засадах змагальності. Але у численних, передбачених законом випадках, це роблять прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, інші об'єднання, які порушують справу на захист прав інших осіб — громадян і юридичних осіб (ст. 45 ЦПК України). Докази у справі подаються сторонами, іншими особами, які беруть участь у ній, але за необхідності суд за їх клопотанням сприяє витребуванню доказів (вимагає їх від інших осіб — статті 60, 137 ЦПК Українки). На суд покладено обов'язок створити необхідні умови всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (статті 10, 160 ЦПК України). От-

373


же, на засадах диспозитивності і змагальності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, доповнених вимогами принципу публічності у діяльності суб'єктів захисту прав інших осіб і суду, розглядається цивільна справа у межах, необхідних для з'ясування істотних для справи обставин, встановлення їх об'єктивної істини, дійсних взаємовідносин сторін, їхніх прав і обов'язків. Про це переконливо свідчить визначений ЦПК України процесуальний порядок розгляду цивільних справ у судовому засіданні.

Судове засідання провадиться у спеціально обладнаному залі засідань (ч. З ст. 158 ЦПК України). Головуючий у судовому засіданні, а якщо справа розглядається одноособово — суддя, повинен спрямовувати судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для справи (ст. 160 ЦПК України), а також забезпечує належний виховний рівень судового процесу, спокійну робочу атмосферу і належний порядок у судовому засіданні.

Всі присутні у залі судового засідання, а також сторони, інші особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі мають додержуватися встановленого порядку у судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого: при вході до залу суддів присутні повинні встати, рішення суду заслуховують стоячи, учасники процесу звертаються до суду словами «Ваша честь» та дають свої показання, пояснення, висновки і консультації стоячи. Цим виховується повага до суду, який здійснює правосуддя ім'ям України. До осіб, які порушують порядок під час розгляду справи, головуючий застосовує засоби процесуального примусу, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 91 ЦПК України.

Розгляд справи провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесуальних дій, що складають певні частини (підстадії), кожна з яких має своє завдання і відповідний зміст.

Такі частини кількісно і понятійно в юридичній літературі називають по-різному, але аналіз норм ЦПК України (глава 4 розділ III) дає можливість для висновку, що судове засідання 374

по розгляду цивільної справи складається з чотирьох частин: підготовча; дослідження обставин справи і перевірка доказів (розгляд справи по суті); судові дебати; ухвалення і оголошення рішення.

Перша частина має підготовчий характер. У ній суд вирішує питання про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні, при даному складі суду, з секретарем судового засідання, за наявності осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (свідків, експертів, перекладачів) та наявних доказах. Завдання першої частини реалізуються шляхом послідовного здійснення широкого комплексу встановлених статтями 163-172 ЦПК України процесуальних дій:
  1. головуючий (суддя) відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься, хто позивач і відповідач,і пропонує їм та представникам зайняти визначені для нихмісця;
  2. перевіряється явка учасників процесу. Секретар судового засідання доповідає судові, хто із викликаних у справі осібз'явився у судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та які є відомості про причиниїх неявки. Встановлюються особи тих, хто прибув, і перевіряються повноваження посадових осіб та процесуальних представників, вирішується питання про участь у справі іншихзаінтересованих осіб, які не викликалися, але з'явилися у судове засідання — третіх осіб, представників органів держави,органів місцевого самоврядування, фізичних чи юридичнихосіб. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, суд можерозглянути справу за її відсутності;

3) головуючий роз'яснює перекладачеві його права таобов'язки і попереджає під розписку про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384, 385 КК України за завідо-мо неправдивий переклад і за відмову без поважних причинвід виконання покладених обов'язків та приводить його доприсяги сумлінно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи всі свої професійні можливості (ч. 2 ст. 164 ЦПКУкраїни). Підписаний перекладачем текст присяги разом зРозпискою про кримінальну відповідальність приєднуютьсяДо справи;

375


  1. із зали судового засідання видаляються свідки у відведені для цього приміщення, щоб допитані судом свідки неспілкувалися з недопитаними;
  2. головуючим оголошується склад суду, а також прізвищасекретаря судового засідання, спеціаліста, експерта, перекладача і роз'яснюється особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Право на відвід є процесуальною гарантією, яка забезпечує ухвалення судом законних і обґрунтованих рішень, підвищує авторитет суду і його актів та посилює виховний вплив. Заявлений відвід має бути мотивованийнормативно визначеними для цього підставами. Статтею 20ЦПК України передбачено, що судді не можуть брати участі урозгляді справи і підлягають відводу (самовідводу): а) якщовони при попередньому розгляді даної справи брали участь впроцесі як свідки, експерти, перекладачі, представники,спеціалісти, секретар судового засідання; б) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результатах справи;в) якщо суддя є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік,дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок,падчерка, брат, сестра, дід, баба, онук, внучка, усиновлюваччи усиновлений, опікун чи піклувальник, члени сім'ї абоблизький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які берутьучасть у справі; г) якщо є інші обставини, які викликаютьсумнів в об'єктивності та неупередженості судді. До складусуду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

Крім того, ст. 21 ЦПК України встановлює недопустимість повторної участі судді у розгляді справи: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може розглядати цю саму справу в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді у першій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може розглядати цю саму справу в суді касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а також не може брати участь у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення 376

суду апеляційної інстанції. Суддя не може брати участь у розгляді справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, якщо він брав участь у перегляді цієї справи у зв'язку винятковими обставинами.

Відповідно до ст. 22 ЦПК України підстави для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача аналогічні підставам для відводу суддів, передбаченим ст. 20 ЦПК України. Крім того, експерт або спеціаліст не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу у випадках, якщо він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі, а також коли з'ясування обставин, що мають значення для справи, не належать до сфери його спеціальних знань. Але не є підставою для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача їх участь при попередньому розгляді даної справи такими суб'єктами.

Заявлений відвід вирішується у порядку, встановленому ст. 24 ЦПК України. Суд повинен заслухати пояснення особи, якій заявлено відвід, якщо вона бажає їх дати, а також думку про це осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується судом в нарадчій кімнаті, про що постановляється ухвала.

У тих випадках, коли після задоволення відводів, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи у порядку, встановленому ст. 116 ЦПК України;

6) якщо заява про відвід була відхилена або відвід не був заявлений, головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права і обов'язки, визначені ст. 27 ЦПК України, а для сторін — також ст. 31 ЦПК України, про Що зазначається у журналі судового засідання. Такі роз'яснення в доступній формі надають їм можливість реалізувати права на вчинення певних процесуальних дій, спрямованих на залучення до справи додаткового доказового матеріалу, співучасників, третіх осіб на свою сторону, органів державного управління, на зміни у позовному спорі тощо, про що подається належне клопотання.

Головуючий повинен запитати у осіб, які беруть участь у справі, чи є у них клопотання, пов'язані з розглядом справи.

377


Якщо такі будуть заявлені — вирішити їх негайно, заслухавши думку інших осіб, які беруть участь у справі, постановивши про це ухвалу;

7) вирішується питання про можливість розгляду справи узв'язку з неявкою у судове засідання сторін, інших осіб, якіберуть участь у справі, свідків або експертів. Воно вирішується після заслуховування думки осіб, які беруть участь у справіі з'явилися у судове засідання на її розгляд; із застосуваннямправових наслідків, передбачених статтями 169-170 ЦПКУкраїни;

8) за відсутності обставин, які роблять неможливим розгляд справи, головуючий роз'яснює експертові його права іобов'язки та попереджає під розписку про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 і 385 КК України за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за подання завідомо неправдивого висновку, а також приводить доприсяги сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості. Підписаний експертомтекст присяги та розписка приєднуються до справи (ст. 171ЦПК України). Якщо у розгляді справи бере участь спеціаліст, головуючий роз'яснює його права та обов'язки, передбачені статтями 54, 190 ЦПК України.

Після цього суд переходить до з'ясування фактичних обставин справи шляхом дослідження на підставі передбачених ЦПК України засобів доказування наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін. Це друга частина судового засідання, яка має виключно важливе значення, оскільки присвячена безпосередньому розглядові справи по суті (статті 173-190 ЦПК України).

Розгляд справи розпочинається доповіддю судді, що має бути пояснювальною і лаконічною: про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання. Для цього в ній зазначається: яка справа, хто позивач, відповідач, предмет вимоги, розмір, чим обґрунтовується вимога, докази; заперечення відповідача, їх обґрунтування, докази. Якщо справа розглядалася, але була відкладена, то причини відкладення і чи усунені вони. Якщо справа була вирішена, але рішення було скасоване і справа 378

надійшла на новий розгляд від суду апеляційної чи касаційної інстанції, то необхідно про це сказати і зазначити на' ті вказівки, які зроблено у постанові до суду, який заново розглядає справу. Мета доповіді — доведення змісту справи до учасників процесу і всіх присутніх у залі засідання осіб, що надає можливість їм стежити за розвитком процесу і цим забезпечує його виховний вплив.

Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися за розв'язанням спору до третейського суду (ст. 173 ЦПК України). Заявлені відмова-позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому статтями 174, 175 ЦПК України. Якщо відмова від позову, визнання позову і мирова угода викладені в адресованих суду письмових заявах, то останні додаються до справи. Такі заяви розглядаються судом із заслуховуванням думки другої сторони й інших осіб, які беруть участь у справі. Суд роз'яснює позивачеві і сторонам наслідки, які настають з прийняттям відмови від позову, визнання позову відповідачем і укладення мирової угоди. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і не визнає мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права, свободи та охоронювані законом інтереси. При прийнятті відмови позивача від позову, визнанні мирової угоди сторін, суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. В ухвалі зазначаються умови укладеної мирової угоди сторін. При визнанні відповідачем позову суд, за наявності для цього підстав, Ухвалює рішення про задоволення позову.

Про неприйняття судом відмови від позову, визнання позову відповідачем чи невизнанні мирової угоди сторін суд постановляє мотивовану ухвалу і продовжує розгляд справи по суті.

Для цього заслуховуються пояснення позивача і третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також пояснення інших °сіб, які беруть участь у справі. Суд може встановити інший

379


порядок подання пояснення сторонами та надати їм право на додаткові пояснення, якщо це зумовлено особливостями конкретних обставин справи. У процесі дослідження пояснень особи, які беруть участь у справі, можуть одна одній ставити запитання. За наявності письмових пояснень сторін та інших: осіб, які беруть участь у справі, -пояснень, одержаних у порядку виконання окремих доручень (ст. 132 ЦПК України), чи по-] яснень, одержаних у порядку забезпечення доказів, суддя ого| лошує їх зміст. Після цього, заслухавши думку осіб, які беруті участь у справі, встановлюється порядок з'ясування обставин справи дослідження доказів. Свідки допитуються за правила* ми, встановленими статтями 179-183 ЦПК України.

Перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у ній, і попереджає під роз-і писку про кримінальну відповідальність згідно зі статтям ми 384 і 385 КК України за подання суду завідомо неправди-] вих показань і за відмову дати показання та приводить його де присяги говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи (ч. 5 ст. 180 ЦПК України). Свідки, які не досяглі шістнадцяти років, не попереджаються про кримінальну відповідальність, але головуючий роз'яснює їм обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо по справі. Кожний свідок допитується окремо, а свідки, які не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час розгляду справи.

Допит свідка розпочинається з того, що головуючий пропонує йому розповісти все, що йому особисто відомо у даній справі, після чого йому ставлять запитання судді і особи, які беруть участь у справі. Першою — та особа, якою він був викликаний, потім — інші особи, які беруть участь у справі, а за ними — суд. Судді ж можуть ставити запитання свідку для отримання його відповіді у будь-який час його допиту. Запитання осіб, які беруть участь у справі, свідку, що не спрямовані на з'ясування обставин справи, головуючий судового засідання може відхилити. Після допиту свідок залишається у залі судового засідання, але за згодою сторін суд може дозволити свідку залишити зал засідання до закінчення розгляду справи. Пояснюється це тим, що у процесі розгляду справи може 380


виникнути необхідність допиту свідка повторно за заявою його самого, інших осіб, які беруть участь у справі, за ініціативою суду, а також шляхом призначення очної ставки.

При допиті малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх обов'язковою є присутність педагога, батьків або інших близьких осіб, якщо вони не заінтересовані у справі. Зазначені особи можуть з дозволу судді ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. На час допиту свідка, який не досяг повноліття, із залу судового засідання може бути за ухвалою суду видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення такої особи до залу судового засідання їй повідомляється зміст показань і надається право поставити запитання свідкові. Після закінчення допиту свідка, який не досяг шістнадцяти років, він видаляється із залу судового засідання, але суд може визнати його присутність необхідною. Якщо факти, які мають значення для справи, за заявою сторін, третіх осіб і їх представників відомі їм особисто, то ці особи за їх згодою можуть бути допитані як свідки (ст. 184 ЦПК України).

Після допиту всіх свідків, викликаних до суду, головуючий оголошує показання свідків, зафіксовані у письмовій формі і одержані у порядку, передбаченому статтями 132, 133 ЦПК України.

Не можуть бути використані як показання свідків (ст. 63 ЦПК України) письмові пояснення громадян. У відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази (ст. 64 ЦПК України).

Письмові докази досліджуються у судовому засіданні за правилами, встановленими статтями 185, 186 ЦПК України. Письмові докази, а також протоколи їх огляду, складені у порядку виконання окремих доручень (ст. 132 ЦПК України), забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК України), їх огляду на місці (ст. 140 ЦПК України) оголошуються у судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а у необхідних випадках — також експертам і свідкам. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих доказів або Протоколів. Оголошення особистого листування і телеграф-

381


них повідомлень громадян, з метою охорони їх таємниці, може бути проведено у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими таке листування і повідомлення відбулися. За відсутності згоди таких осіб — тільки у закритому судовому засіданні. Якщо письмовий доказ має пошкодження, суд може для правильного і точного встановлення його змісту призначити експертизу, а також допитати як свідків осіб, які склали такий доказ. При поданні заяви про те, що наданий документ є фальшивим чи викликає сумнів у його достовірності, особа, яка його подала, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (ч. 2 ст. 185 ЦПК України). Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження проводиться за правилами щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телефонних повідомлень (ст. 188 ЦПК України).

Дослідження речових доказів у судовому засіданні провадиться у порядку, встановленому ст. 187 ЦПК України. Вони оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. Зазначені особи при огляді речових доказів можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, які заносяться до журналу судового засідання. Якщо речові докази оглядалися у порядку статей 132, 133 ЦПК України (судового доручення і забезпечення доказів), то протокол їх огляду оголошується у судовому засіданні, а особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу таких протоколів. У випадку неможливості доставити у суд речові і письмові докази, вони оглядаються і досліджуються за місцем їх знаходження за правилами, встановленими ст. 140 ЦПК України.

Якщо у справі була призначена експертиза, то після неї у судовому засіданні досліджується висновок експерта. Спочатку висновок оголошується, а потім для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання судом і особами, які беруть участь у справі, оформлені письмово і підписані експертом, вони приєднуються до справи (ст. 189 ЦПК України). 382


У деяких справах, що виникають із сімейних правовідносин, житлових, спадкових та інших, беруть участь відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування для подання висновку у справі, з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав громадян та законних інтересів інших осіб (ч. З ст. 45 ЦПК України). Такий висновок оголошується у судовому засіданні. Суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання їх представникові з метою роз'яснення такого висновку.

Закінчується ця частина судового розгляду тим, що головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Після їх заслуховування суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Судові дебати — це третя частина судового засідання по розгляду справи, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У таких промовах висловлюються підсумкові висновки щодо дослідження обставин справи з приводу всього фактичного матеріалу і доказів, перевірених і з'ясованих у процесі доказування; висловлюються пропозиції чи підлягає задоволенню правова вимога і на підставі яких законів. Судові дебати проводяться у порядку, встановленому ст. 193 ЦПК України, з додержанням принципу рівних процесуальних можливостей осіб, які беруть участь у справі. Першому надається слово позивачеві, за ним його представникові, третій особі на його стороні, потім — відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні. За ними виступає третя особа із самостійними вимогами. Але якщо цивільна справа була порушена прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, іншими особами — профспілками, іншими організаціями, підприємствами, установами або окремими громадянами на захист прав інших осіб (позивачів, заявників, третіх осіб із самостійними вимогами) (ст. 45 ЦПК України), то вони виступають у судових дебатах першими, за ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження. Якщо такі суб'єкти захисту прав інших осіб були залучені судом до участі у справі або

383


вступили у справу за своєю ініціативою, то вони виступають у судових дебатах після сторін, третіх осіб і їх представників. Тривалість судових дебатів не може бути обмежена судом певним часом. Але головуючий може спинити промовця, якщо він повторюється чи виходить за межі справи, що розглядається судом. Промовці за дозволом суду можуть обмінятися репліками. Право на останню репліку належить відповідачеві та його представникові.

Під час судових дебатів може виникнути необхідність додаткового з'ясування обставин, що мають значення для справи (їх наявності, уточнення змісту тощо), або дослідження нових доказів. У таких випадках суд поновлює розгляд справи по суті, постановляючи про це ухвалу. Після додаткового з'ясування обставин справи і дослідження нових доказів суд постановляє ухвалу про закінчення розгляду справи по суті і переходить до судових дебатів, які провадяться у порядку, описаному вище і встановленому ст. 193 ЦПК України.

Заключною частиною (четвертою) розгляду справи є вихід суду після судових дебатів до нарадчої кімнати для ухвалення рішення (ст. 195 ЦПК України), оголошенням орієнтовного часу його проголошення. Якщо при ухваленні рішення виявиться необхідність з'ясування будь-якої обставини через повторний допит свідків або іншу процесуальну дію, суд, не ухвалюючи рішення, відновлює розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Такий розгляд провадиться виключно у межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і після їх закінчення йде до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Але якщо з'ясування цих обставин у судовому засіданні виявилося неможливим — постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи.

Рішення ухвалюється з додержанням таємниці нарадчої кімнати, ніхто не має права бути присутнім у нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу; судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті (ст. 196 ЦПК України). Таємниця нарадчої кімнати забезпечує реалізацію принципу незалежності суддів 384

і підкорення їх тільки закону та надає суддям можливість в умовах, що виключають сторонній вплив, обговорити результати розгляду справи і зробити з них правильні висновки щодо: а) наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; б) наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які- мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; в) правовідносин, зумовлених встановленими фактами; г) правової норми, яка регулює правовідносини; ґ) задоволення позову чи відмови в його задоволенні; д) розподілу судових витрат між сторонами; є) наявності підстав для негайного виконання судового рішення; є) наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову (ст. 214 ЦПК України).

Залежно від правової природи справи підлягають обговоренню і вирішенню також інші питання. Рішення ухвалюється більшістю голосів суддів, які входять до складу суду у справі, при одноособовому розгляді справи — суддею, який розглядав справу. Ухвалене рішення викладається у письмовій формі за встановленим ст. 215 ЦПК України змістом головуючим або одним із суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь в ухваленні рішення (ст. 209 ЦПК України).

Ухвалене судове рішення головуючий оголошує прилюдно. Усі присутні у залі судового засідання вислуховують його стоячи на знак поваги до авторитету суду і його акта, який ухвалюється іменем України. Потім головуючий роз'яснює зміст ухваленого і оголошеного рішення, порядок і строк оскарження (ст. 218 ЦПК України).