Робоча навчальна програма Черкаси 2004 Міністерство освіти І науки України Черкаський національний університет

Вид материалаДокументы

Содержание


Література до теми
Ораторська та учительна проза.
Творчість Кирила Туровського
Житіє Феодосія Печерського”
Києво–Печерський патерик
Паломницька проза
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Література до теми

  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.
  2. Золоте слово: Хрестоматія літератури України – Русі епохи середньовіччя ІХ – ХV століть / За ред. В.Яременка. – У 2 кн. – Кн.1. – К.: Аконіт, 2002. – 784 с.; Кн.2. – К.: Аконіт, 2002. – 784 с. Вступна стаття В.Яременка “Златоусти, “Златослови” та “Златоструї” України – Русі епохи Середньовіччя (ІХ – середина ХV ст.)”. – С.11 – 48.
  3. Сліпушко О. Софія Київська: Українська література середньовіччя: доба Київської Русі (Х – ХІІІ ст.). – К.: Аконіт, 2002. – 2002. – 400 с.
  4. Лихачев Д.С. Зарождение и развитие жанров древнерусской литературы. Система литературных жанров Древней Руси / Лихачев Д.С. Исследования по древнерусской литературе. – Л.: Наука, 1986. – С.56 – 95.
  5. Білоус П. Література Київської Русі: постколоніальне прочитання // Українська мова та література. – 2003. – Ч.45.
  6. Білоус П. Жанрова система української літератури (період Київської Русі) // Слово і час. – 2002. – №2.

***
  1. Літопис руський: За Іпатським списком / Пер. Л.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с. (Тут уміщені і “Повість...”, і Київський літопис, і Галицько–Волинський).
  2. Брайчевський М. Літопис Аскольда. – К.: Український центр духовної культури, 2001. – 132 с. (Див. також: Відроджена пам’ятка дев’ятого століття // Київ. – 1988. – №2).
  3. Толочко П. Тисячоліття давньоруського літописання // Київська старовина. – 1999. – №1.
  4. Бичко А. Джерела становлення києворуської історіографії // Духовна спадщина Київської Русі. Зб. статей. – Вип.1. – Одеса. Маяк, 1997. – С.116 – 121.
  5. Шахматов О.О. Літописи // Матеріали... – Т.1. – С.87 – 96.
  6. Шевчук В. Збережено навіки: “Про повість врем’яних літ” та її авторів // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К.: Радянський письменник, 1990. – С.16 – 24.
  7. Гарчев П.І. Із спостережень над українською лексикою “Повісті врем’яних літ” // Слово і час. – 2000. – №10.
  8. Генсьорський А.І. Галицько–Волинський літопис: Процес складання, редакції і редактори. – К.: Видавництво АН УРСР, 1958. – 103 с.
  9. Присьолков М.Д. Початок літописання в Галицько–Волинській землі // Матеріали... – Т.1. – С.96 – 101.
  10. Котляр М. Галицько–Волинський ізвод у колі давньоруських літописів // Київська старовина. – 1999. – №1.
  11. Федорак Н. Хронотоп Галицько–Волинського літопису // Слово і час. – 2000. – №11.

***
  1. Денисенко А. Нестор–літописець // Київська старовина. – 1993. – №1.
  2. Яременко В. Літописець Нестор і його “Повісті врем’яних літ” / Золоте слово: Хрестоматія... – Кн.1. – С.438 – 459.
  3. Сліпушко О. Нестор. Традиція руського літописання і “Повість врем’яних літ” // Софія Київська. – К., 2002. – С.246 – 266.

***
  1. Мосієнко М. Вивчення “Повісті минулих літ” у школі // Українська мова та література. – 1997. – Ч.33. – С.3.



Лекція 5. Оригінальна література Київської Русі: розвиток інших жанрів


Поучення” Володимира Мономаха. Жанрові особливості. Автобіографічна і дидактична частини. Посилення індивідуально–авторського елементу. Образ державного діяча, воїна, патріота і людини. Форми вираження психологічного стану автора. Думки автора про значення освіти, знання іноземних мов “А коли добре щось умієте, того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітесь”. Краєзнавчий елемент у “Поученні”. Інші повчання (Луки Жидяти, Феодосія Печерського), їх специфіка.

Ораторська та учительна проза. Провідні ораторські жанри (проповідь, “слово” та ін.), їхня залежність від обрядового контексту. Два види проповідей – проста (елементарні основи християнської релігії і співжиття) та урочиста, яка порушувала важливі суспільно–політичні питання і була побудована за всіма правилами ораторського мистецтва. “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона (серед. ХІ ст.) як взірець урочистого красномовства і публіцистики ХІ ст. Місце Іларіона у відстоюванні ідеї рівності церков і народів перед диктатом Візантії. Патріотична семантика твору, його структура, поетикальні елементи (антитеза, метафора). Образи київських князів. Образ Володимира–хрестителя і вимога його канонізації.

Творчість Кирила Туровського (друга пол. ХІІ ст.) як вершинне досягнення києворуської ораторської прози (“слова”–проповіді). Відомості про автора. Алегорично–символічна інтерпретація біблійних мотивів, інші засоби образності (описи природи тощо). Обстоювання Кирилом Туровським ідеї державної і церковної єдності Русі (“Притча про сліпого і кривого”). Казання та інші твори Туровського, їх популярність і пізніші ремінісценції в літературі.

Агіографія, патріотичні мотиви її розвитку, типи героїв. Трансформація візантійського “житійного” досвіду.

Княжі житія. Генеза сюжетів житій Ольги і Володимира. “Сказання про Бориса і Гліба” (к. ХІ – поч. ХІІ ст.), використання в ньому традицій мученицьких житій. Композиційна функція внутрішніх монологів у творі. Пропаганда ідеї родового старшинства і заперечення насильства.

Житіє Феодосія Печерського” Нестора. Використання біографічного матеріалу, візантійські традиції у його використанні. Патріотична лінія автора, пропаганда соціальної активності. Своєрідність композиції.

Києво–Печерський патерик (20–ті рр. ХІІІ ст.). Листування Симона і Полікарпа як його основа. Естетичні функції епістолярних елементів. Церковно–легендарний зміст, патріотична і дидактична спрямованість патерика. Засоби вираження дидактичного змісту послань Симона і Полікарпа. Агіографічні оповідання (патерикові новели), персонажі.

Паломницька проза. Паломництво як феномен середньовічної культури. Унаочнення релігійних концепцій і задоволення бажань пізнання світу. “Житіє і ходіння Данила, ігумена із Руської землі” (поч. ХІІ ст.). Патріотизм автора, його дипломатична місія. Відомості про Русь, Візантію і Палестину доби хрестових походів. Просторово–часова організація сюжету. Використання біблійних образів і мотивів. Образ оповідача. Переклади і дослідження твору.