Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)
| Вид материала | Документы |
- Верховною Радою України 15 травня 2003 року відповідний закон, 5910.37kb.
- Вноситься народними депутатами України Ківаловим, 375.44kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування, 99.86kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування Страсбург, 15 жовтня 1985 року Статус Хартії, 125.33kb.
- Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Європейської Комісії, 14.63kb.
- Про завдання на виконання наказів мон та нтуу «кпі» щодо впровадження положень Болонського, 249.52kb.
- Кабінету Міністрів України від 19. 04. 1993р. №284, керуючись ст. 4 Європейської хартії, 181.06kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3698.1kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3674.16kb.
- Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі, 134.78kb.
Стаття 14
Право на користування послугами соціальних служб
З метою забезпечення ефективного здійснення права на користування послугами соціальних служб Сторони зобов’язуються:
1. Сприяти функціонуванню служб або створювати служби, які завдяки використанню методів соціальної роботи, сприяли б підвищенню добробуту і розвиткові як окремих осіб, так і груп осіб у суспільстві, а також їхній адаптації до соціального середовища;
2. Заохочувати окремих осіб та добровільні або інші організації до участі у створенні та функціонуванні таких служб.
Інформація, яку необхідно подати
Стаття 14, пункт 1
1) Надайте, будь ласка, інформацію про загальну правову базу. Поінформуйте, будь ласка, щодо характеру, причин та обсягу будь-яких відповідних реформ.
2) Зазначте, будь ласка, вжиті заходи (адміністративні домовленості, програми, плани дій, проекти тощо), спрямовані на реалізацію загальної правової бази.
3) Надайте, будь ласка, суттєві цифри, відповідну статистику або будь-яку іншу інформацію, яка свідчить про ефективний доступ до соціальних служб/ послуг (загальна кількість отримувачів, за категоріями соціальних послуг, кількість та географічна поширеність служб/послуг, кількість персоналу та кваліфікація персоналу).
Загальна правова база
- Конституція України
- Закон України „Про соціальні послуги” від 19.07.2003 № 966-ІV
- Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21.05.2001 № 2558-ІІІ
- Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 16.12.1993 № 3721-ХІ
- Закон України „Про охорону дитинства” від 26.04.2001 № 2402-ІІІ
- Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13.01.2005 № 2342-ІV
- Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ
- Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 02.06.2005 № 2623-ІV
- Закон України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” від 10.07.2003 № 1104-IV
- Закон України „Про житловий фонд соціального призначення” від 12.01.2006 № 3334-IV
- Закон України „Про біженців” від 21.06.2001 № 2557-ІІІ
- Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1895 „Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558 „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 № 608 „Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 „Про утворення Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2007 № 1126 „Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 09.04.2005 № 268 „Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 № 877 „Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 № 878 „Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 № 879 „Про затвердження Типового положення про соціальний центр матері та дитини”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 № 148 „Про затвердження Типового положення про центр для ВІЛ інфікованих дітей та молоді”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2007 № 439 „Про затвердження Порядку використання у 2007 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування закладів, які надають соціальні послуги дітям та молоді”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2007 № 1209 „Про доповнення Порядку використання у 2007 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування закладів, які надають соціальні послуги дітям та молоді”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2006 № 404 „Про затвердження Типового положення про центр обліку бездомних громадян”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 №12 „Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1652 „Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1686 „Про затвердження державної типової програми реабілітації інвалідів”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 80 „Про затвердження Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг”
- Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 716 „Про затвердження Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року”
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 576-р „Про затвердження плану заходів, спрямованих на розвиток системи професійної орієнтації населення, на період до 2009 року”
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року
№ 748-р „Про схвалення Концепції проекту Закону України "Про
волонтерський рух”
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 № 178-р „Про схвалення Концепції реформування системи соціальних послуг”
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1030-р „Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 року”
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 54-р „Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціального захисту бездомних громадян на 2007 рік”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 10.08.2005 № 1598 „Про затвердження Програми діяльності регіональних мобільних консультативних пунктів соціальної роботи в сільській і гірській місцевості, віддалених районах міст”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 23.10.2006 № 3545 „Про затвердження Типового положення про консультаційний пункт центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 03.08.2006 № 2670 „Про затвердження Програми підготовки соціальних працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо створення та забезпечення діяльності дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей та Програми підготовки кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 31.10.2006 № 3685 „Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 28.02.2007 № 588 “Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і служб у справах неповнолітніх у процесі створення та забезпечення діяльності прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 04.04.2007 № 1015 “Про затвердження Програми підвищення кваліфікації прийомних батьків та батьків-вихователів”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 25.07.2007 № 2668 “Про затвердження програми підготовки кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі щодо виховання ВІЛ-інфікованих дітей”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 25.07.2007 № 2670 “Про затвердження українських версій програм ПРАЙД “Підготовка кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі” та “Підготовка соціальних працівників до створення та здійснення соціального супроводження сімейних форм виховання”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 30.10.2007 № 3880 “Про затвердження Програми підготовки спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах”
- Наказ Мінсім’ямолодьспорту від 21.12.2007 № 4991 “Про затвердження порядку формування, ведення та використання Загального банку даних сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах”
- Наказ Мінпраці від 03.05.07 № 201 „Про затвердження Порядку взаємодії органів праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості, відділень Фонду соціального захисту інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів і навчальних закладів системи Мінпраці щодо працевлаштування інвалідів”
- Наказ Мінпраці від 13.02.07 № 48 „Про затвердження Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів”
- Наказ Мінпраці від 15.03.07 № 104 „Щодо організації, обліку та звітності з надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг”
- Наказ Мінпраці від 14.02.06 №31 „Про затвердження Типових положень про заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі”
- Наказ Мінпраці від 03.04.06 №98 „Про затвердження Типового положення про соціальний готель”
- Наказ Мінпраці та МОЗ від 24.01.07 № 28/26 „Про затвердження нормативно-правових актів щодо надання соціально-медичних послуг бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі”
- Наказ Мінпраці та МОЗ від 13.11.07 №610/708 „Про внесення змін до умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення”
- Наказ Мінпраці від 17.07.06 № 264 „Про затвердження форм звітності № 1-БГ „Звіт про діяльність закладів соціального захисту для бездомних громадян” та № 1-ЗО „Звіт про діяльність установ для осіб, звільнених з місць позбавлення волі” та інструкцій щодо їх заповнення”
- Наказ Мінпраці від 27.04.06 № 274 „Про затвердження кваліфікаційної характеристики посади „соціальний працівник”
- Наказ Мінпраці від 27.04.06 № 275 „Про затвердження кваліфікаційних характеристик посад „директор закладу соціального захисту для бездомних громадян”, „директор установи для осіб, звільнених з місць позбавлення волі”.
Закон України „Про соціальні послуги” визначає, що соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
Основними формами надання соціальних послуг є соціальне обслуговування та матеріальна допомога.
Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб’єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Для отримання соціальних послуг, що надаються недержавними суб’єктами, особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб’єкта, що їх надає.
У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров’я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.
Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб’єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються:
- громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
- громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижчий встановленого прожиткового мінімуму;
- дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї.
Фінансування соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організації, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги, коштів одержувачі соціальних послуг та інших джерел, передбачених законодавством.
У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг.
У державному та місцевих бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування цільових програм надання соціальних послуг.
Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.
Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
При одержанні соціальних послуг громадяни мають право на:
- поважливе і гуманне ставлення з боку суб'єктів, що надають соціальні послуги;
- вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування;
- інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг;
- згоду на соціальні послуги;
- відмову від соціальних послуг;
- конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб'єкту, який надає соціальні послуги.
При одержанні соціальних послуг громадяни мають право, зокрема, на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.
У разі якщо особа, що отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб'єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні.
Якщо особа отримує соціальні послуги та письмово попереджена про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні, але продовжує не виконувати вимоги їх одержання, відповідний суб'єкт, що надає соціальні послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такій особі, про що письмово інформується зазначена особа та місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. Обмеження в отриманні одного виду соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні іншого виду соціальних послуг.
Рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб’єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.
Особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.
Професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії.
Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники та інші фізичні особи, які мають відповідну освіту і схильні за особистими якостями до надання соціальних послуг.
Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів, що надають соціальні послуги.
Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
З метою створення умов для надання адресних соціальних послуг безпосередньо за місцем проживання в Україні діють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на регіональному, районному, міському, сільському та селищному рівні та заклади соціального обслуговування регіонального значення.
Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є спеціальними закладами, що надають соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.
Основною метою діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг сім’ям, дітям та молоді (пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 № 1126 „Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю”) .
Сільські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 547
Селищні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 68
Філії районних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 375
Районні у містах центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 40
Станом на 31.12.2007 року в Україні створено 1332 центри соціальних
служб для сім’ї, дітей та молоді, а саме: 27 обласних, 481 районний, 169 міських, 40 районних у містах, 547 сільських та 68селищних. Крім того створено 375 філій районних центрів.
Протягом звітного періоду працювала мережа спеціалізованих формувань центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:
| Служби соціальної підтримки сім’ї | 741 |
| Служба “Телефон довіри” | 79 |
| Школа волонтерів | 544 |
| Студентські соціальні служби | 157 |
| Мобільні консультаційні пункти соціальної роботи в сільській і гірській місцевості | 544 |
| Інформаційно-ресурсні центри | 89 |
| Служба роботи з ін’єкційними споживачами наркотиків | 217 |
| Консультаційні пункти у пологовому будинку та відділенні | 679 |
Закон України від 21.06.2001 № 2558-ІІІ „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” ( статті 8, 9, 10, 11) визначає основні функції центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:
соціальне обслуговування – забезпечення соціального обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм соціально-педагогічних, психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;
соціальний супровід – здійснення соціального супроводу прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, соціального патронажу молоді, що відбуває чи відбула покарання у формі обмеження або позбавлення волі на певний строк;
соціальна профілактика – проведення соціально-профілактичної роботи із запобігання правопорушенням та іншим негативним явищам у дитячому та молодіжному середовищі, подолання їх наслідків, пропаганда здорового способу життя;
соціальна реабілітація – здійснення соціально-реабілітаційних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (у тому числі, які постраждали від насильства в сім'ї), допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтримки оптимального фізичного, психологічного, соціального рівня для досягнення соціальної адаптації.
Республіканський (АР Крим), обласний, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:
- здійснюють контроль за діяльністю районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів з виконання загальнодержавних та інших соціальних програм стосовно сім'ї, дітей та молоді;
- забезпечують впровадження державних соціальних стандартів і нормативів, нових форм, методів та інноваційних технологій проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;
- організовують та проводить навчання потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів;
- проводять науково-практичні конференції, семінари, засідання, "круглі столи" з питань, що належать до його компетенції;
- здійснюють разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування контроль за цільовим та ефективним використанням коштів, що виділяються центрам з місцевих бюджетів на виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;
- здійснюють в установленому порядку заходи з метою залучення міжнародних організацій до проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю.
Районний, міський, районний у містах, селищний та сільський центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:
- забезпечують соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм соціально-педагогічних, психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;
- здійснюють соціальне супроводження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, дітей, які виховуються в сім'ях опікунів, піклувальників, сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, соціальний патронаж молоді, яка відбуває чи відбула покарання у формі обмеження або позбавлення волі на певний строк;
- проводять роботу із запобігання вчиненню правопорушень та профілактики соціально небезпечних хвороб у дитячому та молодіжному середовищі, в тому числі серед груп ризику, подолання їх наслідків, пропагує здоровий спосіб життя;
- здійснюють соціально-реабілітаційні заходи, спрямовані на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (в тому числі, які постраждали від насильства в сім’ї), допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, психологічного, соціального рівня для досягнення соціальної адаптації;
- забезпечують раннє виявлення, облік, соціальне супроводження сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, а також ведення відповідного банку даних;
- здійснюють заходи, спрямовані на соціальну та психологічну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою підготовки їх до самостійного життя;
- надають юридичну, психологічну та соціальну допомогу дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також їх біологічним батькам, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам, батькам-вихователям та усиновлювачам;
- здійснюють соціальну роботу, спрямовану на запобігання відмові від новонароджених дітей;
- здійснюють соціально-психологічну реабілітацію дітей та молоді з функціональними обмеженнями.
Сучасною відзнакою розвитку інтегрованої соціальної роботи є надання комплексу соціальних послуг у закладах соціального обслуговування.
Унікальність створення даних закладів в Україні полягає в тому, що саме з державного бюджету було виділено кошти на створення даних закладів та їх облаштування і передано місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, затверджено нормативну базу щодо їх функціонування.
Створення вищезазначених закладів дозволило забезпечити виконання державних завдань щодо подолання наслідків сімейного неблагополуччя: безпритульності, бездоглядності, жебрацтва, соціального сирітства, насильства в сім'ї та жорстокого поводження з дітьми, поширення правопорушень та злочинності серед неповнолітніх та молоді, руйнації моральних та духовних цінностей, алкогольної та наркотичної залежності.
Станом на 31.12.2007 року в Україні діяли 47 закладів соціального обслуговування, створених протягом 2005 - 2007 років (цілодобові та денні стаціонари), які надають на безоплатній основі соціальні послуги та забезпечують соціальну підтримку сімей, дітей та молоді, які опинилися у складних життєвих обставинах, у тому числі:
- 22 центри соціально-психологічної допомоги – цілодобові стаціонари, що надають соціальні послуги особам, які опинилися в складних життєвих обставинах, для сприяння їх якнайшвидшому поверненню до нормальних умов життєдіяльності;
- 10 соціальних гуртожитків, де діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування з числа випускників інтернатних закладів та вихованців дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей зможуть до 3-х років перебувати цілодобово з метою подальшого отримання соціального житла та підготовки до самостійного життя.
- 7 соціальних центрів матері та дитини, де жінка на сьомому - дев'ятому місяці вагітності та матері з дітьми віком від народження до 18 місяців, які потрапили в складну життєву ситуацію, можуть перебувати цілодобово, вчитися догляду за дитиною та готуватися до влаштування подальшого життя;
- 8 центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями, де діти та молодь з функціональними обмеженнями віком від 7 до 35 років отримують підтримку та відновлення фізичного та психічного стану, адаптацію та інтеграцію у суспільство.
З метою подальшого розвитку мережі закладів соціального обслуговування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2007 році здійснювалася робота щодо створення у 20 регіонах України 37 закладів соціального обслуговування, зокрема:
- 2 центри соціально-психологічної допомоги;
- 15 соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віком від 15 до 18 років, та осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віком від 18 до 23 років;
- 11 соціальних центрів матері та дитини;
- 3 центри соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями;
- 6 центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.