Geum.ru

Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)

Вид материалаДокументы

Содержание


Право на захист від бідності та соціального відчуження
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Стаття 30

Право на захист від бідності та соціального відчуження


Інформація, яку необхідно подати


1) Надайте, будь ласка, інформацію про загальну правову базу. Поінформуйте, будь ласка, щодо характеру, причин та обсягу будь-яких відповідних реформ.


2) Зазначте, будь ласка, вжиті заходи (адміністративні домовленості, програми, плани дій, проекти тощо), спрямовані на реалізацію загальної правової бази.


3) Надайте, будь ласка, суттєві цифри, відповідну статистику або будь-яку іншу інформацію щодо характеру та виміру бідності, включаючи кількість осіб та домашніх господарств, які включені до групи соціально відчужених або тих, хто живе у бідності; методології або критерії, які використовуються для виміру бідності або соціального відчуження, враховуючи, що відповідно до EUROSTAT ступінь ризику бідності до та після соціальних трасфертів використовується як порівняльний аспект для оцінки національної ситуації.


Загальна правова база

  • Указ Президента України „Про Стратегію подолання бідності” від 15.08. 2001 № 636
  • постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності” від 21.12.2001 № 1712
  • Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження заходів щодо реалізації в 2003 році другого етапу Стратегії подолання бідності” від 29.01.2003 № 41-р
  • Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження заходів щодо реалізації в 2004 році другого етапу Стратегії подолання бідності” від 26.12.2003 № 810-р
  • Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо реалізації в 2005 році Стратегії подолання бідності” від 23.12.2004

№ 957-р
  • Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо реалізації в 2006 році Стратегії подолання бідності” від 8.02.2006

№ 74-р
  • Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо реалізації в 2007 році Стратегії подолання бідності” від 31.01.2007

№ 25-р
  • Наказ Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Державного комітету статистики, Національної академії наук України від 5.04.2002

№ 171/238/100/149/2нд „Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності”.

Указом Президента України від 15.07.2001 № 637 „Про Стратегію подолання бідності” в Україні вперше було дано комплексну оцінку бідності, як суспільного явища, визначено глибину та гостроту проблеми, вказано основні напрями її розв’язання.

В цьому документі встановлено єдиний критерій віднесення різних верств населення до категорії бідних, визначено три етапи реалізації Стратегії та основні напрямки подолання бідності на період до 2010 року, а саме:

- створення економічно-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян, насамперед за рахунок розвитку зайнятості та ринку праці та підвищення доходів від трудової діяльності;

- розвитку соціального страхування як запобіжного захисту особи та її сім’ї від втрат доходу;

- соціальної підтримки найбільш вразливих верств населення через: впровадження консолідованої системи адресної соціальної

допомоги та соціальних послуг;

- соціальної підтримки осіб, які втратили працездатність та інвалідів; соціальну підтримку сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2001 № 1712 була затверджена Комплексна програма забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності з визначенням конкретних заходів щодо стабілізації рівня життя та подолання найгостріших проявів бідності на першому (2001-2002 роки) етапі.

На другому етапі (2003-2004 роки) були створені об’єктивні передумови для стабільного зростання реальних грошових доходів населення, забезпечення оптимального рівня зайнятості.

Наразі реалізується третій етап Стратегії подолання бідності (2005-2009 роки), який передбачає підсилення орієнтації економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб людини, поліпшення матеріального стану більшої частини населення, всього комплексу соціальних показників, що характеризують рівень та якість життя громадян.

Передбачено щорічне, виходячи з фінансових можливостей державного та місцевих бюджетів, затвердження Плану заходів по реалізації Стратегії подолання бідності, спрямованих на підвищення рівня зайнятості населення, збільшення доходів від трудової діяльності, розвиток соціального страхування, удосконалення системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг, соціальну підтримку сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також окремими заходами щодо ефективного доступу до житла, освіти, культури та медичної допомоги:

Розроблені плани заходів в обов’язковому порядку узгоджуються з соціальними партнерами - профспілками та роботодавцями. Проведення консультацій та робочих зустрічей з соціальним партнерами є нормою як на національному, так і на регіональному рівнях.

Подолання бідності в Україні є одним з пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів, реалізація якого є основою досягнення усіх стратегічних цілей.

Упродовж останніх років Україна зробила значний крок у напрямі подолання бідності. З метою формування ефективної системи соціального захисту населення та зниження рівня бідності значну кількість документів у та здійснюється реалізація системних заходів щодо розв’язання проблеми бідності та запобігання її в майбутньому.

Про ефективність заходів щодо реалізації Стратегії подолання бідності свідчить позитивна динаміка щодо показників рівня життя населення.

Забезпечено динамічне зростання реального наявного доходу населення у:

2005 році - на 23,9 %.;

2006 році – на 11,8 %.;

2007 році – на 12,6 %.

Реальна заробітна плата при цьому виросла відповідно на 20,3 %, 18,3 % та 12,5 %.

Одним із шляхів подолання бідності є здійснення заходів щодо сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості населення.

У цій сфері постійно вдосконалюється нормативно-правова база, проводиться робота з підвищення якості та ефективності використання робочої сили, здійснюються заходи щодо збереження і створення робочих місць, сприяння зайнятості населення та запобігання масовому безробіттю, забезпечення соціальної захищеності зареєстрованих безробітних тощо.

У результаті здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення вдалося забезпечити сталу тенденцію до поліпшення ситуації на ринку праці.

Вона характеризується зростанням зайнятості населення та адекватним зменшенням безробіття.

За даними Держкомстату України чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у середньому за 2007 рік збільшилась порівняно з 2005 роком на 224,7 тис. осіб і становила 20,9 млн. осіб, рівень зайнятості підвищився з 57,7% у 2005 році до 58,7% у 2007 році. Зростання зайнятості відбулося як серед міського, так і сільського населення.

Чисельність безробітного населення віком 15-70 років у середньому за 2007 рік зменшилась порівняно з 2005 роком на 183,2 тис. осіб і становила 1,4 млн. осіб. Рівень безробіття, визначений за методологією МОП, знизився з 7,2% до 6,4% економічно активного населення зазначеної вікової групи.

Кожного року забезпечується виконання завдання Уряду з розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць. Упродовж 2005-2007 року створено робочих місць майже для 3,4 млн. осіб.

В умовах здійснення структурної перебудови економіки країни державна політика у сфері зайнятості населення спрямована на формування цивілізованого ринку праці та створення надійної системи соціального захисту населення від безробіття. Комплексний підхід до вирішення цієї проблеми передбачає збалансоване регулювання всіх елементів ринку праці – не тільки стимулювання попиту на робочу силу (створення робочих місць), а й вплив на ціну робочої сили, якість робочих місць, трудову мотивацію тощо.

Здійснюються послідовні кроки щодо збільшення мінімальної заробітної плати та доведення її до розміру державного соціального стандарту у сфері доходів населення - прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Якщо в 2005 році розмір мінімальної заробітної плати становив 332 грн. або 73 % від рівня прожиткового мінімуму, то наприкінці 2007 року цей розмір становив 460 грн., або 81 % прожиткового мінімуму.

Значна увага приділяється Урядом до підвищення заробітної плати працівників освіти, охорони здоров’я, культури, науки та інших галузей бюджетної сфери.

Здійснюються заходи щодо активізації системи професійного навчання кадрів на виробництві, сприяння підприємствам в організації та проведенні навчання персоналу. В рамках реалізації Концепції розвитку системи підвищення кваліфікації працівників на період до 2010 року, зокрема, проводиться робота щодо удосконалення нормативно-правової бази у сфері професійного розвитку, посилення заінтересованості роботодавців у підвищенні професійного рівня персоналу, стимулювання працівників у підвищенні своєї кваліфікації.

В результаті намітилась позитивна тенденція до збільшення обсягів підвищення кваліфікації працівників. За статистичними даними, у 2007 році різним видами навчання було охоплено майже 1,4 млн. працівників, що на 89 тис. осіб більше, ніж у 2005 р. Із них понад 1071 тис. працівників, або 9,2 % до їх облікової кількості, підвищили свою кваліфікацію.

Система соціального страхування, яка існує в Україні, зіграла позитивну роль у підвищенні соціального захисту громадян та зниженню рівня бідності. Зростання виплат у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування дало можливість посилити соціальний захист громадян у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання за рахунок страхових внесків.

Своєчасно та в повному обсязі забезпечуються поточні страхові виплати, які поступово наближуються до розміру прожиткового мінімуму.

Поліпшується матеріальне забезпечення безробітних шляхом підвищення мінімального розміру допомоги по безробіттю. За період з 2005 року цей розмір збільшено у півтора рази з 108 грн. у 2005 році до 160 грн. у 2007 році.

Щорічно з 1 березня збільшуються щомісячні страхові виплати потерпілим на виробництві відповідно росту реальної заробітної плати у галузях національної економіки.

Держава забезпечує достойну старість своїм громадянам через реформування пенсійної системи.

В Україні запроваджено реформовану солідарну пенсійну систему та добровільну накопичувальну систему через недержавне пенсійне забезпечення.

На відміну від інших країн, де проводилась пенсійна реформа, в Україні за нормами нового пенсійного законодавства було перераховано раніше призначені пенсії. При цьому гарантувалося збереження розміру раніше призначених пенсій і застосування всіх пільг при обчисленні стажу роботи, передбачених раніше діючим законодавством.

Запроваджено нову формулу обчислення пенсії, яка передбачає розширення періоду врахування заробітку при призначенні їх розмірів та зарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачено страхові внески до Пенсійного фонду.

З 2005 року забезпечено виплату мінімальної пенсії за віком, за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок – 20 років страхового стажу, у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Урядом здійснюються заходи для розвитку недержавного пенсійного забезпечення, що є важливим чинником покращення пенсійного забезпечення громадян та прискорення соціально-економічного розвитку держави.

Продовжувалося реформування системи соціального захисту населення. Увага концентрувалася на вирішенні завдань, спрямованих на ефективне адміністративне управління системою соціальної допомоги, створенні єдиного програмного забезпечення на основі сучасних комп’ютерних систем, проведенні оцінки впровадження програм стосовно подолання бідності.

В Україні діє система соціальної допомоги, яка складається з допомоги сім’ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям,

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, дітям, які перебувають під опікою, піклуванням, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, програми житлових субсидій.

Таку підтримку щомісячно отримують більш ніж три мільйони родин і громадян, які її потребують.

Значно підвищено допомогу при народженні дитини, яка збільшилася з 8497,6 грн. до 12240 грн. Особлива увага приділяється вирішенню проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Крім зазначеної, більш розширена інформація щодо заходів, які здійснюються в Україні з метою забезпечення ефективного права на захист від бідності та соціального відчуження щодо охорони здоров’я, користування послугами соціальних служб різних груп населення та соціального захисту осіб похилого віку надана до статей 11,14,23.

Методика комплексної оцінки бідності передбачає розрахунок системи показників, що безпосередньо характеризують становище бідного населення.

Основними показниками бідності є межа та рівень бідності. Межа бідності визначається на підставі відносного критерію зарахування різних верств населення до категорії бідних, який розраховується за фіксованою часткою середньодушового доходу (витрат) – 75% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) у розрахунку на умовного дорослого. Рівень бідності – це питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності.

Інформаційною базою для проведення моніторингу показників бідності є вибіркове обстеження умов життя домогосподарств України, яке здійснюється Державним комітетом статистики України щоквартально.

Динаміка показників за підсумками 2005-2007 років свідчить про стабільні тенденції та загальне покращення ситуації з бідністю в останньому періоді. Рівень бідності у 2007 році порівняно з попереднім роком знизився на 0,8 відсоткових пункти і становив 27,3 %. При цьому, межа бідності досягла рівня 526 грн. в середньому на одну особу на місяць і збільшилася у порівнянні з 2006 роком на 22,3 %. До категорії бідних за національним критерієм віднесено близько 12,3 млн.осіб.

Позитивно змінилася, особливо за останній рік, ситуація за всіма типами домогосподарств, де проживають діти. По домогосподарствам з дітьми рівень бідності знизився на 1,4 відсоткових пункти, а серед багатодітних сімей – на 3,8 відсоткових пункти. В домогосподарствах з дітьми, де всі дорослі працюють, рівень бідності знизився на 1,5%.

Спостерігається також зниження бідності серед домогосподарств за місцевістю проживання. У містах рівень бідності за останній рік знизився на 0,9 відсоткових пункти, а у сільській місцевості – на 0,5 відсоткових пункти.

На основі моніторингу показників бідності відслідковується ситуація стану бідності в країні та приймаються відповідні рішення про подальші дії щодо розв’язання цієї проблеми. Постійно проводяться конференції, у т.ч. і міжнародні, „круглі столи”, де обговорюються актуальні проблеми з питань подолання бідності за участю профспілок, роботодавців, науковців та представників громадських організацій.

Оскільки бідність – комплексне соціальне явище, яке має економічне, культурне та психологічне коріння, тому основне завдання боротьби з бідністю полягає в ефективному управлінні соціальними процесами з тим, щоб спрямовувати зусилля і політику на викорінення причин бідності та задоволення основних потреб людини, пом’якшення ризиків виникнення спадкової бідності, створення умов для появи впевненості в майбутньому для себе і своїх дітей.