Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)

Вид материала

Документы

Содержание Колишні засуджені до позбавлення волі Загальна кількість організацій, в них працівників та наданих ними послуг

Подобный материал:

• Верховною Радою України 15 травня 2003 року відповідний закон, 5910.37kb.
• Вноситься народними депутатами України Ківаловим, 375.44kb.
• Європейська хартія місцевого самоврядування, 99.86kb.
• Європейська хартія місцевого самоврядування Страсбург, 15 жовтня 1985 року Статус Хартії, 125.33kb.
• Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Європейської Комісії, 14.63kb.
• Про завдання на виконання наказів мон та нтуу «кпі» щодо впровадження положень Болонського, 249.52kb.
• Кабінету Міністрів України від 19. 04. 1993р. №284, керуючись ст. 4 Європейської хартії, 181.06kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3698.1kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3674.16kb.
• Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі, 134.78kb.

Колишні засуджені до позбавлення волі


Соціальні послуги особам, звільненим з місць позбавлення волі, надаються такими соціальними службами: центрами соціальної адаптації, службами у справах неповнолітніх, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спостережними комісіями, центрами зайнятості населення, будинками-інтернатами, кризовими центрами, службами психологічної допомоги, притулками, будинками нічного або тимчасового перебування звільнених осіб. Соціальні служби в разі звернення до них звільнених осіб зобов'язані невідкладно розпочати надання їм соціальних послуг (стаття 3 Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”).

Соціальні послуги надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і звернулися до спостережних комісій або соціальних служб, протягом шести місяців після звільнення з установ виконання покарань (стаття 2. Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”).

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах адресності та індивідуального підходу, доступності та відкритості, добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг, гуманності, комплексності, законності, соціальної справедливості, забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм (стаття 3. Закону України „Про соціальні послуги”).

Колишні засуджені мають право на: створення житлово-побутових умов, медичну допомогу, соціальну допомогу (статті 4, 5, 6 Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”).

Права колишніх засуджених повинні реалізуватися в повному обсязі і не можуть бути обмежені, крім випадків обмеження дієздатності чи визнання їх недієздатними на підставах і в порядку, передбачених законодавчими актами. Дії державних органів і посадових осіб, які порушують права колишніх засуджених можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законодавством (стаття 10. Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”).

Наразі в Україні тільки розпочато утворення пост-пенітенціарної системи – соціальних служб, які надають соціальні послуги колишнім засудженим до позбавлення волі від 28 до 55 (60) років, тобто до досягнення пенсійного віку.

Станом на 31.12.2007 діяв 1 центр соціальної адаптації, осіб, звільнених з місць позбавлення волі, утворений місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, у Житомирській області.

Недержавними організаціями утворено 23 (2006 рік - 19) центри, що діють у Волинській, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Одеській, Черкаській, Чернігівській областях, мм. Київ та Севастополь.

Центри соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, здійснюють індивідуально-виховну роботу, надають такі соціальні послуги: соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; надання одягу, взуття, білизни; збереження речей та документів); психологічні; соціально-педагогічні (розробка індивідуальних планів ресоціалізації, реінтеграції та адаптації; формування відповідних навичок і вмінь; позитивне ставлення до власної особистості; навчання самостійному вирішенню життєвих проблем; допомога в здобутті освіти); соціально-медичні (організація первинного медичного огляду та, у разі потреби, надання першої медичної допомоги; направлення до закладів охорони здоров'я); юридичні та інші види соціальних послуг.

Крім того, в Україні діє 14 (2006 рік - 14) спеціальних будинків-інтернатів, спеціальних відділень, відділень при інтернатних установах для громадян похилого віку та інвалідів, звільнених з місць позбавлення волі, які втратили соціально-корисні зв’язки, в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Харківській, Херсонській, Чернівецькій областях.

Протягом минулого року комунальними установами та 4 недержавними організаціями було надано послуги майже 1 тис. осіб (2006 рік – майже 1 тис. осіб).

Соціальні послуги надають майже 1300 працівників, серед яких 2 – соціальні працівники. Крім того, у закладах, установах працюють медичні працівники, психологи та ін.

Фінансування діяльності закладів проводиться за рахунок коштів засновників – коштів місцевих бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб, інших надходжень, не заборонених законодавством України.

Стаття 14, пункт 2


1) Надайте, будь ласка, інформацію про загальну правову базу. Поінформуйте, будь ласка, щодо характеру, причин та обсягу будь-яких відповідних реформ.


2) Зазначте, будь ласка, вжиті заходи (адміністративні домовленості, програми, плани дій, проекти тощо), спрямовані на реалізацію загальної правової бази.

3) Надайте, будь ласка, будь-яку відповідну статистику або іншу інформацію, яка свідчить про участь волонтерського сектору, щодо положення про соціальні служби/послуги, а також про ефективний доступ кожної з осіб до цих служб/послуг.


Загальна правова база

• Закон України „Про соціальні послуги” від 19.07.2003 № 966-ІV
  
• Закон України „Про об'єднання громадян” від 16.06.1992 № 2461-ХІІ
  
• Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 01.12.1998 № 281-ХІV
  
• Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 02.06.2005 № 2623-ІV
  
• Закон України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” від 10.07.2003 № 1104 - IV
  
• Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” від 16.09.1997 № 531/97
  
• Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 № 1775-IV
  
• Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1895 „Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”
  
• Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1895 „Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”
  
• Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 № 429 „Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах”
  
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.102004 № 748-р „Про схвалення Концепції проекту Закону України „Про волонтерський рух”
  
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1030-р „Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 року”
  
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2006 № 54-р „Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціального захисту бездомних громадян на 2007 рік”
  
• Наказ Мінпраці від 14.02.2006 № 31 „Про затвердження Типових положень про заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі”
  
• Наказ Мінпраці від 03.04.2006 № 98 „Про затвердження Типового положення про соціальний готель”
  

Забезпечення належних умов та стандартів життя є однією із головних функцій держави. Таким чином, надання якісних соціальних послуг тим, хто їх потребує, є основним показником спроможності держави виконувати цю функцію. У випадках, коли відповідні державні організації через нестачу коштів, інших ресурсів, брак кваліфікованих фахівців, не можуть 100% забезпечити адресними соціальними послугами, держава шукає партнерів (громадські організації) в наданні соціальних послуг, які спроможні надавати належним чином якісні соціальні послуги.

Громадські організації часто здатні діяти гнучко та інноваційно, а тому мають можливість надавати послуги ефективніше, ніж державні чи муніципальні структури. З цього випливає доцільність розвитку партнерських відносин між державою, органами місцевого самоврядування.

Залучення громадських організацій до процесу надання соціальних послуг наближає ці послуги до реальних потреб клієнта, що є надзвичайно позитивним досягненням та відповідає сучасним європейським тенденціям принципу партнерства у галузі надання соціальних послуг. Краще розуміння потреб клієнтів означає кращі можливості для ефективного задоволення цих потреб.

Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії. Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів, що надають соціальні послуги (стаття 8 Закону України від 19.06.2003 № 966-IV „Про соціальні послуги”).

Державний контроль за діяльністю об'єднань громадян здійснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством України. Органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Представники цих органів мають право бути присутніми на заходах, що проводяться об'єднаннями громадян, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

Нагляд за виконанням та додержанням законності об'єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури. Контроль за джерелами та розмірами надходжень, сплатою податків об'єднаннями громадян здійснюють відповідно фінансові органи та органи державної податкової інспекції.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді співпрацюють з громадськими організаціями у сфері реалізації соціальних програм. Однією зі сфер співпраці є волонтерство.


Крім того, центри співпрацюють з громадськими організаціями:

• осередками Товариства Червоного Хреста у регіонах;
  
• Дитячим християнським фондом;
  
• Фондом профілактики хімічних залежностей та СНІДу;
  
• Європейською дитячою благодійною організацією;
  
• регіональними відділеннями Дитячого Фонду України;
  
• Фондом соціального захисту інвалідів України;
  
• Українською Асоціацією планування сім’ї;
  
• Всеукраїнською скаутської організацією “Пласт”;
  
• Благодійним Фондом милосердя та захисту сиріт “Оберіг”;
  
• Міжнародним жіночим правозахисним центром “Ла Страда - Україна” іншими.
  

Найбільш пріоритетними напрямками діяльності волонтерів на сьогодні є соціальна робота з сім‘ями, у тому числі жіночою молоддю, дітьми з особливими потребами та дітьми-сиротами та профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі, пропаганда здорового способу життя.

Зокрема, на соціальну роботу з сім’ями припадає 57% усіх зайнятих волонтерів, на профілактику правопорушень та негативних явищ - 30%, сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості - 6%, соціальну підтримку військовозобов’язаної молоді - 7%.

На початку розвитку центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді членами волонтерських груп переважно були неповнолітні і молодь (старшокласники та студенти), тепер залучаються до соціальної роботи 10 категорій волонтерів.

Майже в усіх центрах працюють такі категорії волонтерів:

- учнівська, студентська, безробітна, робітнича молодь,

- фахівці (психологи, юристи, лікарі, спеціалісти центру зайнятості, працівники кримінальної міліції, соціальні педагоги, журналісти, фахівці військової прокуратури, валеологи, працівники культури, державні службовці),

- клієнти (діти-сироти, діти з особливими потребами, особи, звільнені з місць позбавлення волі, споживачі наркотичних речовин, ВІЧ-інфіковані), батьки та члени родини клієнтів,

- лідери жіночих громадських організацій,

- пенсіонери.

Центрами напрацьовано певний досвід роботи з кожною категорію волонтерів, особливості їх підготовки.

З метою поширення волонтерського руху центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постійно інформують суспільство про можливості, цінність та потенціал волонтерської діяльності. Проводяться фестивалі волонтерів та Всеукраїнський конкурс “Волонтер року” у листопаді 2007 року, в якому взяли участь 88 кращих волонтерів та керівники шкіл волонтерів центрів.


Загальна кількість організацій, в них працівників та наданих ними послуг


За оперативними даними центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді протягом 2007 року з ними співпрацювали 607 громадських та благодійних організацій, із них: 3 міжнародні, 3 Всеукраїнські, 164 регіональні, 221 міська, 216 районних. Протягом зазначеного періоду цими громадськими організаціями надано 2152243 послуги:

• психологічні - 50892;
  
• соціально-педагогічні - 34830;
  
• соціально-медичні - 472918;
  
• соціально-економічні - 208000;
  
• юридичні - 11296;
  
• інформаційні - 1374307.
  

Штатна чисельність працівників вищезазначених громадських організацій складає 2044 особи, крім того було залучено до виконання за трудовою угодою або договором підряду 1262 фахівців та 9070 волонтерів.

У зазначених організаціях працювали 2159 спеціалістів за фахом: педагоги - 301, соціальні педагоги - 100, психологи - 171, спеціалісти з соціальної роботи - 204, соціологи - 31, юристи - 82, а також бухгалтери та економісти, інженери-системотехніки - 27, медичні працівники - 552 особи та фахівці інших спеціальностей - 518.

У всіх регіонах України діє 36 закладів, утворених недержавними організаціями, релігійними конфесіями, що надають різні види соціальних послуг бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі, що співпрацюють з органами праці та соціального захисту населення.

Активно у даному напрямі співпрацює Міністерство праці та соціальної політики України, органи праці та соціального захисту населення з Товариством Червоного Хреста та його осередками. Так, розроблено спільний план дій, де зокрема передбачено діяльність щодо надання допомоги бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі. Осередки Товариства Червоного Хреста, використовуючи пересувні флюорографи, проводять обстеження на туберкульоз в місцях скупчення бездомних громадян, надають їм інформаційно-консультаційні послуги, харчування, одяг, взуття тощо.

У м. Ковель Волинської області благодійний фонд „Реабілітація” тісно співпрацює з установами соціального захисту щодо надання допомоги особам без постійного місця проживання та особам, звільненим з місць позбавлення волі.

У Донецькій області роботу із звільненими особами проводять громадська організація „Піклування”, релігійна організація „Новий день”, Донецький міський благодійний фонд „Доброта”, діяльності яких сприяють органи місцевого самоврядування, обласна державна адміністрація.

У Запорізькій області діють благодійний фонд Християнський центр реабілітації „Маран-афа”, релігійна організація „Хвала і покоління”, яким забезпечена фінансова підтримка обласної держадміністрації в сумі 60 тис. гривень.

У м. Одеса майже 10 років діє Одеський фонд реабілітації та соціальної адаптації громадян без певного місця проживання „Дорога додому”. В рамках діяльності цього фонду функціонує центр реабілітації бездомних громадян, започатковано випуск і розповсюдження безпосередньо бездомними вуличної газети „Дорога додому”. За підтримки місцевих органів виконавчої влади розпочала свою роботу і продовжує розвиватися Асоціація колишніх ув’язнених „Подолання”.

У м. Чернівці у тісній співпраці з місцевими органами виконавчої влади (на умовах договору) активно працює громадське об’єднання “Народна допомога”. Цією організацією відкрито комплекс закладів, у тому числі - центр обліку, будинок нічного перебування та центр ресоціалізації. Між організацією та місцевими органами влади укладено угоду про співпрацю. Відповідно до цієї угоди недержавна організація отримує фінансову підтримку з місцевого бюджету для провадження своєї діяльності.

Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань та сприяння соціальній адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, створюються спостережні комісії, які діють на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України та положення про них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 №429 „Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах”.

За інформацією регіональних управлінь праці та соціального захисту населення станом на 31.12.2008 в Україні діє 657 спостережних комісій, до яких звернулося понад 10 тисяч звільнених, з них отримали допомогу у:

відновленні документів – 3646 особи,

працевлаштуванні – 2694 осіб,

забезпеченні житлом – 797 осіб,

направленні на навчання – 411 осіб,

направленні на лікування – 1461 особа,

направленні до будинків-інтернатів – 152 осіб.

Стосовно осіб з особливими потребами, слід відмітити, що першими випробують нові моделі надання послуг громадські організації інвалідів. Оскільки саме вони знають проблеми осіб з особливими потребами із середини, і як ніхто краще бачать шляхи їх розв’язання.

Статтею 14 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено право громадським організаціям інвалідів щодо надання соціальних послуг, здійснення ними громадського контролю за дотриманням прав інвалідів, представництва інтересів та захисту прав інвалідів тощо.

За даними Міністерства юстиції України станом на 31.12.2007 зареєстровано та діє 54 всеукраїнські громадські організації інвалідів.

З метою досягнення та реалізації цілей і завдань діяльності, що визначені статутами громадських організацій інвалідів, цими організаціями здійснюються відповідні заходи щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно-корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом.

На сьогодні громадськими організаціями інвалідів з багаторічним досвідом роботи, а саме Українським товариством сліпих, Українським товариством глухих, Всеукраїнською організацією інвалідів „Союз організацій інвалідів України” та організаціями, створеними впродовж останніх 10 років, – Всеукраїнською спілкою громадських організацій „Конфедерація громадських організацій інвалідів України”, Всеукраїнським громадським соціально-політичним об’єднанням „Національна Асамблея інвалідів України” та іншими, в тій чи іншій мірі надається спектр послуг для задоволення потреб осіб з числа інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

У багатьох регіонах України активно працюють 86 реабілітаційних установ, створених громадськими організаціями інвалідів, діяльність яких спрямована на соціальну адаптацію інвалідів різних нозологій.

Такі установи діють на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 23.07.07 № 392 „Про затвердження типових положень про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю і про установу постійного та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю”. Основні напрями діяльності зазначених установ такі:

1) навчання інваліда або дитини-інваліда побутовим операціям для задоволення власних фізіологічних потреб;

2) опанування навичок захисту власних прав та інтересів;

3) забезпечення автономного проживання у суспільстві з необхідною підтримкою та інше.

Багатий досвід роботи зі створення закладів нового типу накопичено в місті Києві благодійне товариство допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю „Джерела” ініціювало створення Центру трудової реабілітації розумово відсталих інвалідів з відділенням соціальної адаптації.

В Україні є перші заклади на рівні громади, що забезпечують денну зайнятість інвалідів з розумовою відсталістю - це майстерні у містах Київ, Суми, Одеса, Львів та інших, створені такі заклади за ініціативи громадських організацій інвалідів за підтримки міжнародних донорів та місцевої влади.


Стаття 23

Право осіб похилого віку на соціальний захист


З метою забезпечення ефективного здійснення права осіб похилого віку на соціальний захист Сторони зобов’язуються, самостійно або у співробітництві з громадськими чи приватними організаціями, вживати відповідних заходів або заохочувати відповідні заходи, зокрема, для:


- надання особам похилого віку можливості якомога довше залишатися повноцінними членами суспільства, шляхом:

а) забезпечення достатніх ресурсів, які дали б їм можливість жити на задовільному рівні і брати активну участь у суспільному, соціальному і культурному житті;


б) забезпечення інформації про послуги і програми, які існують для осіб похилого віку, а також можливості їхнього використання такими особами;


- надання особам похилого віку можливості вільно обирати спосіб свого життя і незалежно жити у знайомому для них оточенні так довго, як вони забажають і зможуть, шляхом:


а) забезпечення житла, пристосованого до їхніх потреб і стану здоров’я, або шляхом надання належної допомоги для реконструкції їхнього житла;

б) забезпечення медичного обслуговування та послуг, яких вимагає їхній стан здоров’я;

- забезпечення особам похилого віку, які проживають у будинках для престарілих, гарантій надання належної допомоги із повагою до їхнього особистого життя і гарантій участі у прийнятті рішень, що стосуються умов життя в їхньому будинку для престарілих.