Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)

Вид материала

Содержание

В Україні функціонує
Підготовка матеріалів у друкованих виданнях.
Співпраця з обласними прес-клубами для журналістів

Подобный материал:

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Інформація, яку необхідно подати

Надайте, будь ласка, інформацію про загальну правову базу. Поінформуйте, будь ласка, щодо характеру, причин та обсягу будь-яких відповідних реформ.

2) Зазначте, будь ласка, вжиті заходи (адміністративні домовленості, програми, плани дій, проекти тощо), спрямовані на реалізацію загальної правової бази.

Надайте, будь ласка, суттєві цифри, відповідну статистику або будь-яку іншу інформацію щодо заходів, які забезпечують особам похилого віку доступ до адекватних послуг готівкою та товарами; рівня державних витрат на соціальний захист та послуги для осіб похилого віку; оцінки заходів та кількості осіб похилого віку, які отримують допомогу; кількості ліжко-місць в інтернатних установах для осіб похилого віку; кількості осіб похилого віку, які проживають у таких установах. Також слід зазначити, чи існує недостатність ліжко-місць.

Загальна правова база

Закон України „Про соціальні послуги” від 19.07.2003 № 966-ІV

Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 16.12.1993 № 3721-XI
Закон України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 05.10.2000 № 2017-ІІІ
Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV
Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-X
Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 06.10.2005

№ 2961-ІV

Закон України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004

№ 2195-IV

Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3552-XII
Закон України „Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 № 1584-ІІІ
Закон України ”Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 09.04.1992 № 2262-XII
Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 18.02.1991

№ 796-XII

Закон України „Про пенсії та особливі заслуги перед Україною” від 01.06.2000 № 1767-ІІІ
Закон України „Про житловий фонд соціального призначення” від 12.01.2006 № 3334-IV
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.03 № 1895„Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”
Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 76 „Про затвердження Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку та Типового положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів”
Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2004

№ 558 „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги”

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 № 178-р „Про затвердження Концепції реформування системи соціальних послуг”
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.09.2007 № 731-р „Про затвердження Плану дій щодо поліпшення життєзабезпечення ветеранів війни на 2007-2010 роки”.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Соціальна політика держави сьогодні зорієнтована на реалізацію конституційних прав щодо соціального захисту людей похилого віку. Однією із стратегічних цілей соціальної політики на найближчу перспективу є досягнення не тільки відчутного поліпшення матеріального становища та умов життя громадян похилого віку, але й надання їм можливості якомога довше жити повноцінно на користь суспільства.

В Україні проживає 12,5 млн. осіб пенсійного віку, майже 5 млн. громадян мають вік 70 років і більше. На початок 2007 року зареєстровано 2,9 млн. ветеранів війни.

Матеріальне забезпечення людей похилого віку здійснюється шляхом призначення їм пенсій та грошового утримання відповідно до:

Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”;
Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, інших законів України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає створення в Україні нової трирівневої пенсійної системи.

Нова пенсійна система складається з трьох рівнів, а саме: з солідарної системи (першого рівня), обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування (другого рівня) та недержавного пенсійного забезпечення (третього рівня).

Законом запроваджується пенсійне страхування. Замість трудового стажу при розрахунку пенсійної виплати тепер використовується страховий стаж.

Для зарахування до страхового стажу в повному розмірі одного робочого місяця у період після 01.01.04 розмір внесків має бути не меншим, ніж внески, обчислені із мінімальної заробітної плати. Так, мінімальний страховий внесок на січень 2008 року становить 181,28 грн. (515,00 – мінімальна заробітна плата х 35,2 % – мінімальний страховий внесок). Якщо сума сплачених страхових внесків менша ніж мінімальний страховий внесок, страховий стаж враховується у пропорційно меншому розмірі.

Пільгове обчислення стажу за законодавством, що діяло раніше, зберігається стосовно періодів роботи до 1 січня 2004 р. З 1 січня 2004 р. всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі (1 рік роботи за 1 рік страхового стажу).

Пенсія обчислюється із заробітку за будь-які, за вибором особи, 5 років підряд до 1.07.2000 р. та за всі періоди страхового стажу, починаючи з 1.07.2000 р. за даними персоніфікованого обліку.

Заробітна плата за період роботи до 01.07.2000 підтверджується довідками підприємств, установ, організацій, а за період з 01.07.2000 дані беруться із системи персоніфікованого обліку.

В новій пенсійній системі передбачено підвищення пенсій за двома показниками:

1) індексація пенсії, яка здійснюється у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка;

2) з 1 березня кожного року не менше ніж на 20 % темпів зростання середньої заробітної плати по країні за попередній рік.

Конкретна величина підвищення пенсії з урахуванням темпу зростання середньої заробітної плати в Україні визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду.

У 2007 році вперше застосовується коефіцієнт підвищення пенсій, що перевищує мінімальний, а саме: у поточному році пенсії, призначені до 2005 року (тобто обчислені з урахуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2002-2003 роки), збільшуються на 28,03%, що відповідає 96% темпів зростання заробітної плати в галузях економіки у 2006 році порівняно з 2005 роком, а ті, які призначені у 2005 і 2006 роках (тобто обчислені з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2004-2005 роки), – на 20%, що відповідає 68% темпів зростання зарплати.

Підвищення пенсії у 2007 році застосовувалося до всіх трудових пенсій, у тому числі призначених у мінімальних розмірах, тобто для майже 13 млн. (або майже 100%) пенсіонерів (як відомо в попередні роки таке підвищення здійснювалося на мінімально можливий коефіцієнт, який дорівнював 20% темпів зростання середньої зарплати, і стосувалося лише близько 1 млн. (або 7,7%) пенсіонерів).

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком.

Середній розмір пенсійних виплат на 31.12.2007р. склав 749,39 грн. або збільшився порівняно з січнем 2007 р. (478,38 грн.) в 1,6 рази, порівняно з січнем 2006 року (406,82 грн.) в 1,8 рази.

Співвідношення середнього розміру пенсії до середнього розміру заробітної плати на 31.12. 2007 року складає 49 %, на січень 2007 року - 43 %, на січень 2006 року – 44%, на січень 2005 року – 39 %.

Середній розмір пенсії на грудень 2007 року перевищував мінімальний на 42% (590 грн. проти 415,11 грн.), на січень 2007 року – на 23% (478,38 грн. проти 380 грн.), на січень 2006 року - на 16% (406,82 грн. проти 350 грн.).

Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

На цей час питання пенсійного забезпечення в Україні регулюються міжнародними договорами (угодами), укладеними з 21 країною.

Зазначені договори (угоди) розподіляються на два види:

договори, що базуються на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач (укладені з країнами СНД, Угорщиною, Румунією).
договори, що базуються на пропорційному принципі, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони. За принципом пропорційності Україною укладені договори про соціальне забезпечення з Республікою Болгарія, Королівством Іспанія, Чеською Республікою, Словацькою Республікою і іншими.

Велику увагу Уряд України приділяє посиленню соціального захисту осіб похилого віку з числа ветеранів війни та дітей війни, життєзабезпечення яких підтримується системою пільг та компенсацій.

Ветеранам війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” надаються пільги щодо користування житлово-комунальними послугами, оплати послуг зв’язку, санаторно-курортного лікування, ремонту житла, проїзду в міському та приміському транспорті, встановлені надбавки до пенсії.

На вирішення проблем, що турбують ветеранів війни, спрямовано План дій щодо поліпшення життєзабезпечення ветеранів війни на 2007-2010 роки, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.09.07 № 731-р.

Цим Урядовим документом передбачається здійснити комплекс заходів щодо поліпшення медичного, соціально-побутового обслуговування ветеранів війни та членів сімей загиблих, сприяння розвиткові системи надання пільгових транспортних послуг ветеранам війни з метою їх перевезення до закладів охорони здоров'я, місцевих органів влади, установ соціального захисту, розширення практики роботи виїзних медичних бригад (сімейних лікарів, дільничних терапевтів, спеціалізованих діагностичних, консультативних, стоматологічних) медико-соціальних експертних комісій у сільську місцевість, а також виїзних денних стаціонарів обласних госпіталів.

Щороку до Дня Перемоги ветеранам війни виплачується разова грошова допомога. Ії розмір протягом останніх років істотно збільшився. Вказана допомога надається інвалідам війни, учасникам бойових дій, особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до зазначеного Закону України ветерани війни мають право на безоплатне санаторно-курортне лікування за рахунок коштів державного бюджету.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначені додаткові соціальні гарантії дітям війни (дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, тобто на даний час - від 63 до 80 років). Зокрема діти війни мають право на 25% знижку плати за користування комунальними послугами у межах середніх норм споживання та безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, підвищення до пенсії, розмір якої у 2008 році становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Соціальний захист жертв нацистських переслідувань здійснюється відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, відповідно до якого вони мають право на знижку плати за житлово-комунальні послуги, придбання палива та скрапленого балонного газу в межах середніх норм споживання, оплату послуг зв’язку, встановлення телефонів, санаторно-курортне лікування, капітальний та поточний ремонт житла, проїзд автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом, компенсацію на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів і на транспортне забезпечення.

Новою формою надання соціальних послуг з проживання стало створення у регіонах України спеціалізованих житлових будинків для одиноких ветеранів війни і праці, пенсіонерів та інвалідів з комплексом служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування.

На сьогодні в Україні функціонує 9 таких будинків, в яких проживає близько 700 осіб:

- 4 будинки у м. Київ;

- 2 будинки у Одеській області;

- по 1 будинку – в Автономній Республіці Крим, Донецькій та Львівській областях.

Процес створення подібних закладів незалежного проживання поширюється.

Для наближення соціальної допомоги та послуг ветеранам війни, які мешкають у сільській місцевості при сільських та селищних радах організовано центри соціального захисту населення за місцем проживання. Вказані центри є структурними підрозділами органів праці та соціального захисту населення, їх працівники тісно співпрацюють з первинними організаціями ветеранів війни щодо надання побутової допомоги.

Велика увага з боку Уряду приділяється питанню медичного забезпечення ветеранів війни. Так, усі ветерани війни мають право на диспансерний облік в лікувально-профілактичних закладах та щорічний комплексний медичний огляд.

У разі потреби у лікуванні ветеранами війни забезпечуються амбулаторною та стаціонарною медичною допомогою. Стаціонарна медична допомога ветеранам війни надається у госпіталях.

В Україні функціонує:

31 госпіталь з ліжковим фондом 7257 ліжок;
28 госпітальних відділень, де розгорнуто 1585 ліжок.

Крім того, ветерани війни забезпечуються медичною допомогою в стаціонарних лікувально-профілактичних закладах загальної мережі за місцем проживання.

Ветерани війни мають право на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення на пільгових умовах у „ветеранських” та „соціальних” аптеках. Мережа таких закладів постійно зростає і на сьогодні їх налічується 1220.

На сучасному етапі розвитку України одним з головних пріоритетів держави є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх інформаційне суспільство.

Одним із пріоритетних напрямів роботи Міністерства праці та соціальної політики України та його регіональних структурних підрозділів є розробка та втілення програм адресної підтримки соціально незахищених верств населення.

Безумовно, що ця робота не досягне значних результатів, якщо громадськість не розумітиме необхідності змін та не матиме повного уявлення про початок реформ та кінцеву мету реформування. Тому в процесі проведення змін постає надзвичайно важливе завдання якомога повніше інформувати громадськість.

Питання інформування населення в процесі проведення змін в системі соціальних послуг має також відношення до розробки державних мінімальних стандартів якості. Клієнт не зможе отримати якісну послугу, якщо вчасно не буде поінформованим про те як та де ця послуга має надаватись, які права та обов’язки мають отримувачі та надавачі соціальних послуг.

У результаті проведення реформи системи надання соціальних послуг, послуги надаються кращої якості, більшій кількості людей.

Підготовка матеріалів у друкованих виданнях. Консультативні статті, інтерв’ю, інформаційні повідомлення, прес-релізи, успішні історії окремих людей систематично готують фахівці системи соціальної сфери та залучають до цього процесу журналістів. Дуже корисним є відкриття окремих тематичних рубрик у центральних та місцевих виданнях, де систематично розміщається корисна інформація для читачів. Мінпраці координує цей процес та надає методичні рекомендації підвідомчим регіональним установам та закладам.
Інтернет ресурси. Установи та заклади системи соціального захисту населення на веб-сайтах обласних та районих державних дміністрацій систематично розміщують інформацію про роботу установ та закладів, використовуючи цікаві життєві історії. На сайті Мініністерства праці та соціальної політики України відкрита тематична сторінка „Соціальні послуги”.
Співпраця з обласними прес-клубами для журналістів. Такі прес-клуби є у кожній області. Співпраця з ними допомагає швидко та цікаво розповсюджувати інформацію у громаді.
Співпраця з журналом „Соціальна політика та соціальна робота”
Співпраця з журналом „Соціальний захист” .
Співпраця з інформаційним агентством Укрінформ.
Підготовлено п’ять соціальних роликів для інформування громадськості.

Система соціального захисту населення, координацію діяльності якої забезпечує Міністерство праці та соціальної політики України, орієнтована на переважну більшість населення країни, що є отримувачем соціальних виплат, трансфертів, послуг і інших видів соціальної підтримки з боку держави, в тому числі на забезпечення сталого функціонування державної системи соціального обслуговування людей похилого віку.

Особам похилого віку держава гарантує право на отримання соціальних послуг.

Обсяг соціальних послуг, що надаються закладами системи Міністерства, їх соціальне значення надзвичайно важливе. Адже тільки в системі соціального обслуговування послуги отримують близько 2 млн. громадян похилого віку.

Законодавчим актом, який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги є Закон України „Про соціальні послуги”.

Цей Закон надає право громадянам похилого віку на отримання соціальних послуг, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя, надає можливість установам, організаціям усіх форм власності приймати участь у реалізації соціальних програм у частині надання соціальних послуг тим верствам населення, що їх потребують.

З його прийняттям перед державною соціальною політикою постали нові завдання, серед яких одним з головних є впровадження чітко та ефективно діючих механізмів функціонування системи соціальних послуг.

У 2007 році розроблено Концепцію реформування системи соціальних послуг, яку затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.04.07 № 178-р та проект Плану дій з її реалізації до 2012 року, що дозволить закласти основи для формування в україні сучасної системи соціальних послуг, у тому числі для громадян похилого віку, орієнтованої на стандарти соціальної роботи європейського рівня.

Головним механізмом забезпечення соціального захисту населення в Україні передусім осіб похилого віку є Програма житлових субсидій, яка гарантує малозабезпеченим громадянам стабільність витрат на оплату житлово-комунальних послуг незалежно від зміни вартості послуг.

Одним із заходів, спрямованих на забезпечення можливості осіб похилого віку незалежно жити у знайомому для них оточенні, є надання їм державної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг (житлові субсидії).

Програма житлових субсидій яка діє в Україні з 1995 року, гарантує малозабезпеченим сім'ям стабільність витрат на оплату житлово-комунальних послуг незалежно від зміни вартості послуг.

На сьогоднішній день чинним є Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.95 № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.97 № 1050).

Розмір витрат громадян на оплату житлово-комунальних послуг, придбання пічного побутового палива та скрапленого газу за умови призначення житлової субсидії визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1156.

Сім’ї, яким призначена житлова субсидія, сплачують за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування комунальними послугами 20% середньомісячного сукупного доходу.

Урядом України 10 січня 2007 року ухвалено рішення (постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.07 № 3 „Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1156”), що стало ще одним важливим кроком на шляху посилення соціального захисту непрацездатних осіб. Відповідно до зазначеного рішення з 1 січня 2007 року сім'ї, які складаються з осіб похилого віку, пенсіонерів, інвалідів, за умови призначення житлової субсидії сплачують за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування зазначеними послугами 15% середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива – 15% річного сукупного доходу.

Завдяки запровадженню вищезазначених пільгових умов надання житлових субсидій для непрацездатних громадян суттєво збільшилась кількість сімей пенсіонерів, які отримали право на призначення цієї державної допомоги. Якщо у грудні 2006 року кількість таких сімей складала 56% від загальної кількості сімей – отримувачів житлових субсидій, то у грудні 2007 року цей показник досяг 64,5% .

Для забезпечення умов щодо самостійного, незалежного проживання осіб похилого віку в Україні прийнято Закон України "Про житловий фонд соціального призначення", на його виконання розроблено та прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 76 „Про затвердження Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку та Типового положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів”, якими керуються місцеві адміністрації, створюючи будинки для проживання ветеранів та інвалідів з комплексом служб побутового та соціально-медичного обслуговування.

Законодавство України визначає одним із видів соціального захисту людей похилого віку забезпечення їх соціальним обслуговуванням та надання соціальних послуг.

Мережу стаціонарних установ складають:

- 321 будинок-інтернат (86 призначені для громадян похилого віку та інвалідів, 149 психоневрологічних інтернатів, 25 пансіонатів для ветеранів війни та праці, 7 спеціальних будинків-інтернатів).

У стаціонарних установах проживає майже 55 тис. громадян, з них близько 20 тис. осіб похилого віку та інвалідів, 7 тис. ветеранів війни, 5 тис. ветеранів праці.

Відповідно до законодавства України ветерани війни, які потрапили у складі життєві обставини, мають право на позачергове влаштування до стаціонарної установи.

Порівняно з 2006 роком у 2007 році чисельність людей похилого віку та інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах системи Міністерства праці та соціальної політики України, збільшилася більше ніж на тисячу осіб.

Велику увагу в стаціонарних установах приділяють організації відпочинку та культурного обслуговування громадян похилого віку та інвалідів.

Громадяни похилого віку та інваліди, які проживають в стаціонарних установах, за бажанням мають право на працевлаштування на роботу, доступну їм за станом здоров’я, на умовах трудового договору.

У життєзабезпеченні закладів соціального обслуговування людей похилого віку активну участь беруть благодійні фонди, громадські організації, релігійні об’єднання.

Одночасно, будинки-інтернати не є універсальною формою надання соціально-побутової та соціально-медичної допомоги непрацездатним громадянам, оскільки умови проживання в них з регламентованим режимом та визначеним переліком соціально-медичних послуг часто не співпадають з індивідуальними потребами людини.

В системі праці та соціального захисту населення розвинена мережа територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян є спеціальною державною або комунальною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності.

Такі установи діють у кожному районі, місті, районі міста. Мережа територіальних центрів системи Мінпраці налічує 744 установи, якими обслуговується близько 2 млн. осіб, у тому числі більше півмільйона ветеранів війни.

Основними завданнями територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян є:

- виявлення одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового, медико-соціального обслуговування та інших видів соціальних послуг;

- обстеження разом з представниками закладів охорони здоров’я, житлово-експлуатаційних та громадських організацій матеріально-побутових умов проживання одиноких громадян;

- визначення потреб громадян у різних видах соціальних послуг;

- встановлення зв’язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання матеріальної та натуральної допомоги непрацездатним громадянам;

- забезпечення через свої підрозділи якісного надання громадянам різних видів соціальних послуг.

Для підтримання життєдіяльності і соціальної активності ветеранів війни і праці, пенсіонерів та інвалідів у складі територіальних центрів діють:

- 904 відділення соціальної допомоги вдома, які забезпечують догляд та надання соціально-побутових послуг 495, 2 тис. осіб, в тому числі 269, 2 тис. ветеранів війни;

- 537 відділень соціально-побутової реабілітації, які обслуговують біля 320,0 тис. осіб, у тому числі – 113,7 тис. ветеранів війни;

- 278 відділень медико-соціальної реабілітації (обслуговують більше 154,0 тис. осіб, з них 59,1 тис. – ветерани війни );

- 314 стаціонарних відділень для тимчасового або постійного проживання (15,0 тис. осіб, у тому числі – 5,6 тис. ветерани війни);

У складі територіальних центрів організовано роботу 626 відділень надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам.

Підставою для організації соціального обслуговування та надання соціальних послуг громадянам є висновок лікувально-профілактичної установи про ступінь втрати особою здатності до самообслуговування.

Соціальні працівники та соціальні робітники надають одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам соціальні послуги відповідно до договору. Такий договір укладається між одиноким непрацездатним громадянином і територіальним центром або відділенням соціальної допомоги вдома.

Територіальні центри надають більше 47 видів соціальних послуг громадянам похилого віку, вони мають право на послуги:

- придбання продуктів харчування, м'якого та твердого інвентарю, медикаментів;

- приготування їжі, доставка гарячих обідів, годування;

- прибирання житла, прання білизни, придбання та доставка палива;

- допомога в обробітку присадибних ділянок;

- оплата платежів, оформлення документів на отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг;

- виклик лікаря, доставка медикаментів, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації;

- створення умов для посильної праці;

- оформлення документів на санаторно-курортне лікування та соціальне обслуговування в інші установи і заклади для ветеранів війни і праці, громадян похилого віку та інвалідів;

- організація надання необхідних видів протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення милицями, палицями, окулярами;

- організація відпочинку (відвідування лекцій, участь в екскурсіях, самодіяльних художніх колективах, гуртках), проведення консультацій у спеціалістів з різних питань тощо.

У сфері надання соціальних послуг задіяно майже 50 тис. соціальних працівників.

Територіальні центри соціального обслуговування впроваджують нові види соціальних послуг для осіб похилого віку, з урахуванням попиту на такі послуги мешканців громади. Зокрема, на виконання Закону України „Про психіатричну допомогу” з метою соціального захисту осіб з психічними розладами та створення для них незалежних умов проживання у м. Києві та декількох містах України створено спеціалізовані відділення соціальної допомоги вдома інвалідам з психічними захворюваннями, де вказаній категорії осіб надаються різноманітні соціальні послуги, в тому числі з догляду. Відділення тісно співпрацюють з установами охорони здоров’я.

Самотнім громадянам похилого віку, які за висновком медичних
закладів потребують постійного стороннього догляду надається соціально-побутове обслуговування вдома державними установами.

Соціальну допомогу громадянам похилого віку, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування, за їх бажанням
може бути надано безпосередньо вдома або у відповідній установі
(будинку-інтернаті, територіальному центрі соціального обслуговування, будинку для ветеранів, пансіонаті для громадян похилого віку або в іншій установі), де вони перебувають тимчасово або постійно.

Зокрема в територіальних центрах функціонують відділення соціальної допомоги вдома.

Відповідно до своїх завдань працівники відділення разом із представниками закладів охорони здоров’я, житлово-комунальних контор, громадських організацій виявляють одиноких непрацездатних громадян та інвалідів, обстежують матеріально-побутові умови їх проживання, визначають потреби в одержанні соціально-побутової допомоги. На підставі зазначених у медичній карті висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування таке відділення надає одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам послуги, передбачені договором, укладеним між одиноким непрацездатним громадянином і відділенням.

Діяльність територіальних центрів постійно вдосконалюється.

Зокрема, за період з 2005 по 2007 роки Міністерством праці та соціальної політики України, яке забезпечує координацію діяльності органів праці та соціального захисту населення з питань соціального обслуговування та соціальних послуг, прийнято більше 15 нормативно-правових і методичних актів, спрямованих на покращення системи соціального обслуговування за місцем проживання.

З метою посилення соціальної захищеності громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах і відповідно до законодавства мають право на соціальне обслуговування, Урядом затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Впровадження зазначеного Порядку дало змогу не обмежувати право людини похилого віку на отримання соціальних послуг у стаціонарній установі чи через територіальний центр. Крім того соціальні послуги було наближено безпосередньо до місця проживання літньої людини, яка потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до законодавства громадяни похилого віку нарівні з іншими громадянами мають право на допомогу у:

- зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в період роботи та
необхідністю санаторно-курортного лікування;

- період професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації;

а також на інші види допомоги, передбачені законодавством.

У необхідних випадках громадяни похилого віку забезпечуються
протезами, слуховими апаратами, зубопротезуванням.

Зазначені види протезної допомоги надаються їм безплатно або
на пільгових умовах (за винятком зубних протезів з дорогоцінних
металів) у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Одночасно зі зміцненням вже існуючих стаціонарних установ основною тенденцією розвитку системи соціального обслуговування осіб похилого віку є створення стаціонарних закладів нового типу. На сьогодні в Україні формується мережа будинків-інтернатів та стаціонарних відділень з невеликою чисельністю проживаючих. Створення таких соціальних закладів у громаді дає змогу наблизити стаціонарні соціальні послуги до звичайного місця проживання осіб похилого віку, не розривати родинні та соціальні зв’язки, що склалися протягом життя.

Громадяни похилого віку та інваліди, які проживають в стаціонарних установах, за бажанням мають право на працевлаштування на роботу, доступну їм за станом здоров’я, на умовах трудового договору, мають право на вільне спілкування з родичами та друзями.

Діяльність стаціонарних установ, де проживають особи похилого віку, постійно вдосконалюється, впроваджуються сучасні технології соціального обслуговування та методи соціальної роботи, розпочато здійснення індивідуальної оцінки потреби в допомозі та соціальних послугах. На здійснення гарантії незалежної допомоги розроблена модель незалежної адвокації осіб. Фахівці з’ясовують інтереси та вирішують проблемні питання людей, які проживають у стаціонарних установах та обслуговуються стаціонарними службами. Зазначену модель впроваджено у Волинській та Рівненській областях.

Водночас в установах, призначених для проживання громадян похилого віку, їм гарантується гідний рівень життя, надаються впорядковані
приміщення, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам, достатнє
харчування, необхідні одяг і взуття з урахуванням сезонних і кліматичних особливостей, забезпечується геріатрична медична допомога і культурне обслуговування, посильна участь у трудових процесах.

В установах створюються умови життя громадян похилого віку максимально наближені до домашніх умов.

Однак, характерною рисою існуючої системи соціальних послуг є надмірна централізація, схильність до інституціалізації та концентрації послуг в стаціонарних установах, що ускладнює інтеграцію громадян, які їх потребують, у суспільство. Все це спонукало до усвідомлення необхідності реформування системи соціального обслуговування і соціальних послуг.

У 2007 році розроблено Концепцію реформування системи соціальних послуг, яку затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.04.07 № 178-р. та проект Плану дій з її реалізації до 2012 року, що дозволить закласти основи для формування в Україні сучасної системи соціальних послуг, у тому числі для громадян похилого віку, орієнтованої на стандарти соціальної роботи європейського рівня.

Основними стратегічними напрямами реформування є створення широкої мережі служб та закладів, які надають якісні послуги, наближення їх до отримувачів, децентралізація процесів управління, фінансування, розташування послуг, впровадження ринкових механізмів надання соціальних послуг, реорганізація існуючих інституційних установ та створення альтернативних послуг та механізмів фінансування, розширення можливостей для отримувачів щодо вибору послуг та участі у цьому процесі, підвищення результативності надання соціальних послуг через впровадження технологій з покращення якості. Одним з важливих заходів у вирішенні цього завдання є необхідність оволодіння керівниками та спеціалістами усіх рівнів методами управління якістю.

Що стосується залучення волонтерів та громадських організацій до процесу надання соціальних послуг особам похилого віку то, сьогодні державні соціальні служби України співпрацюють з добровольцями волонтерами – людьми соціально активними за внутрішнім спонуканням, з глибоким усвідомленням своєї необхідності суспільству у справі надання посильної допомоги і передачі своїх знань та вмінь тим, хто цього потребує. До волонтерської діяльності залучаються громадські об’єднання. Так, в складі ради Організації ветеранів України, яка належить до недержавних організацій, створено волонтерський центр „Пенсіонер”. Він є головним організатором роботи волонтерських осередків первинних ветеранських організацій, що діють при Житлово-експлуатаційних конторах і підприємствах. Таких осередків по Україні налічується понад 20 тис., волонтерською діяльністю в них зайнято більше 4 тис. пенсіонерів та ветеранів. Волонтери-пенсіонери працюють у напрямках –„Пенсіонер-пенсіонеру”, “Пенсіонер – дітям, молоді” тощо.

Волонтерський рух серед пенсіонерів покликаний не лише допомагати нужденним, а й розширює можливість для волонтерів-пенсіонерів якомога довше зберігати соціальну активність, бо наявність мети і активний прояв турботи про конкретну людину є могутнім фактором життєдіяльності.

Водночас Міністерство праці та соціальної політики України та органи праці та соціального захисту населення на місцях мають великий позитивний досвід співпраці зі службами Товариства Червоного Хреста.

Спільна праця з питань соціального обслуговування, надання соціальних послуг пенсіонерам та інших вразливим верствам населення стала для органів праці та соціального захисту населення вже традицією.

З метою поглиблення і подальшого розвитку цієї співпраці Мінпраці та Товариство Червоного Хреста підписали 6 квітня 2006 року Угоду про співпрацю та затвердили План заходів про співпрацю щодо організації медичного та соціально-побутового обслуговування громадян похилого віку та інвалідів на період до 2010 року.

На виконання цього Плану вже є певні результати з питань подальшого поліпшення організації надання соціально-побутової та медичної допомоги громадянам похилого віку, ветеранам війни та праці, іншим соціально вразливим верствам населення.

У процесі формування державної політики щодо ветеранів, прийняття державних рішень активну участь беруть громадські об’єднання ветеранів. Всього в Україні налічується 28 всеукраїнських громадських організацій ветеранів. Координацію діяльності органів влади з ветеранськими організаціями у розв’язанні проблем, пов’язаних з їх життєдіяльністю, здійснює Міністерство праці та соціальної політики України. При Міністерстві утворена Громадська Рада з питань формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, праці, військової служби і жертв нацистських переслідувань.

Blog

Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)

Содержание