Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)
| Вид материала | Документы |
- Верховною Радою України 15 травня 2003 року відповідний закон, 5910.37kb.
- Вноситься народними депутатами України Ківаловим, 375.44kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування, 99.86kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування Страсбург, 15 жовтня 1985 року Статус Хартії, 125.33kb.
- Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Європейської Комісії, 14.63kb.
- Про завдання на виконання наказів мон та нтуу «кпі» щодо впровадження положень Болонського, 249.52kb.
- Кабінету Міністрів України від 19. 04. 1993р. №284, керуючись ст. 4 Європейської хартії, 181.06kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3698.1kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3674.16kb.
- Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі, 134.78kb.
Стаття 11, пункт 3
1) Для країн, які не приєдналися до пунктів 1 або 2, будь ласка, надайте інформацію щодо національної політики у сфері охорони здоров’я та відповідної правової бази. Будь ласка, поінформуйте щодо характеру, причин та обсягу будь яких відповідних реформ.
2) Зазначте, будь ласка, вжиті заходи (адміністративні домовленості, програми, плані дій, проекти тощо), спрямовані на реалізацію національної політики та відповідного законодавства у сфері охорони здоров’я.
3) Будь ласка, надайте відповідну статистику або іншу інформацію щодо процентної кількості курців від загальної кількості населення, тенденцій щодо вживання алкоголю та норм вакцинації від інфекційних та епідеміологічних захворювань.
Тютюн, алкоголь та наркотики
Одним із головних негативних чинників, що впливають на здоров'я населення України, є тютюнопаління.
Стратегія політики щодо контролю над тютюном визначена Концепцією державної політики у сфері здійснення контролю над тютюном, яка була прийнята постановою Кабінету Міністрів України з метою захисту здоров’я населення від шкідливого впливу тютюнокуріння та зменшення споживання тютюнових виробів. У 2005 р. ухвалено Закон України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення” від 22.09.2005 р. №2899–IV, одним із основних завдань якого є „визначення правових і організаційних засад державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів серед дітей і молоді та зменшення вживання тютюнових виробів громадянами з метою зниження ризику розвитку захворювань, втрати працездатності та передчасної смертності внаслідок куріння тютюнових виробів чи інших способів їх вживання”. Верховною Радою України була ратифікована Рамкова Конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну 15 березня 2006 року.
Одним із основних засобів стимуляції споживання тютюнових виробів, насамперед серед молоді та жінок, в Україні дотепер залишається реклама тютюнових виробів. Відповідно до Закону України „Про рекламу” (від 03.07.1996 за №270/96-ВР) сьогодні така реклама забороняється на радіо і телебаченні, на транспорті, а також дещо обмежена у друкованих виданнях (забороняється на перших і останніх сторінках газет, обкладинок журналів тощо). Згідно із статтею 13 РКБТ, Україна має прийняти відповідні законодавчі, виконавчі, адміністративні та інші заходи для повної заборони тютюнової реклами, стимулювання продажу і спонсорства тютюнових виробів, зокрема:
З 1 січня 2007 р. медичні попередження споживачів тютюнових виробів займають 30% площі поверхні кожної більшої сторони упаковки тютюнових виробів. З початку 2007 р. на сигаретних пачках в Україні немає таких оманливих термінів, як „легкі”. Для поліпшення інформування споживачів тютюнових виробів пропонується збільшити розмір і кількість медичних попереджень, поповнивши їх графічними зображеннями.
Згідно із Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва та обігу тютюнових виробів” від 09.02.2006 № 3425-IV, МОЗ України має визначити і щорічно публікувати переліки шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів тютюнових виробів, які входять до складу сигарет і виділяються з тютюновим димом.
За даними Держкомстату України, шкідливу звичку курити у 2006 році, як і у 2005році, має чверть населення у віці 12 років і старші. Кожен третій громадянин з тих, які мають цю звичку, курить понад 20 років.
Порівняно з 2005 роком зменшилася частка осіб, які курять менше 11 років, та зросла частка осіб з більш тривалим стажем куріння.
Розподіл населення, яке повідомило, що курить, за тривалістю куріння
Первинний внесок до профілактичної роботи щодо вживання тютюну роблять шкільні програми з «Основ здоров’я» і «Охорони та безпеки життєдіяльності». Проте в цих програмах негативний вплив тютюнокуріння, алкоголю, наркотичних і токсичних речовин на здоров’я розглядається разом. Окремих тем, присвячених саме шкоді тютюнокуріння, не передбачено.
Громадські організації України проводять різноманітні заходи з контролю над тютюном. Діяльність частини цих організацій координує Коаліція „За вільну від тютюнового диму Україну”. Останнім часом громадські організації активно впливають на політику контролю над тютюном на місцевому рівні, заохочуючи органи місцевого самоврядування займати більш активну позицію з цих питань.
Україна зараз переживає критичний момент розвитку політики контролю над тютюном. З одного боку, рівень поширеності куріння останніми роками зростав і досяг дуже високих величин. З іншого боку, ратифікація РКБТ ВООЗ, прийняття закону з контролю над тютюном, ініціативи Президента і Уряду створюють сприятливі умови для рішучих заходів щодо контролю над тютюном, які дадуть змогу скоротити тягар викликаних тютюном хвороб і смертей. Прийняття і належне забезпечення ресурсами Державної цільової програми щодо зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення України на 2008–2012 рр. має стати організаційною рамкою для цих рішучих заходів.
Алкоголь
В 2005-2007 роках спостерігався феномен зменшення алкогольної смертності в 2006 році та її підйом у 2007 році: відповідно 55, 49 та 52 на 100 тисяч населення. Аналогічні тенденції спостерігалися для кількох зовнішніх причин смерті, які тісно пов’язані із вживанням алкоголю: від падінь, від утоплення, від нещасних випадків, спричинених дією диму, вогню та полум’я. Ці дані дозволяють зробити припущення, що в 2006 році вживання алкоголю в Україні зменшилося, а в 2007 знов підвищилося.
Характерно, що алкогольна смертність у 2006 році у порівнянні з попереднім роком зменшилась на 11%, а у 2007 – зросла на 8,4%. У той же час загальна смертність в Україні в ці роки становила відповідно 1660, 1620 та 1640 на 100 тисяч населення: у 2006 році у порівнянні з попереднім роком вона зменшилась на 2,4%, а в 2007 – зросла на 1,2%. Ці дані підтверджують тенденції, які спостерігаються з середини 1980-х років: за останні 20 років при зменшенні алкогольної смертності, зменшувалася і загальна смертність і навпаки. При цьому відсоток змін алкогольної смертності, як правило, був суттєво вищим змін загальної смертності. Така тенденція говорить про те, що вплив на алкогольну ситуацію в напрямку зменшення споживання алкоголю здатен швидко і суттєво вплинути на загальний рівень смертності в Україні.
Наркоманія
До причин збільшення кількості споживачів слід віднести доступність наркотичних речовин та незадовільну профілактичну роботу. Тому пріоритетним завданням є інформування широкої громадськості, особлива увага до цієї проблеми працівників Міністерства внутрішніх справ України, медичних працівників, освітян.
Наркотики, за даними соціологічних досліджень, спробували близько 4% дітей вже у 12–14 років, а віком активного «дегустування» наркотиків є період 15–17 років. Саме в цьому віці близько 60% опитаних спробували їх дію на собі. Характерно, що вживання алкоголю, наркотиків підлітками найбільшою мірою зумовлено цікавістю.
Частими серед підлітків є розлади психіки та поведінки від вживання наркотичних речовин. Рівень поширеності гострої інтоксикації та розладів психіки і поведінки з шкідливими наслідками від наркотичних речовин (профілактична група нагляду) становив у 2005 р. 21,0; у 2006 р. – 18,8; у 2007 р. – 15,6 на 100 тис. дітей віком 0–17 років. Найрідше це явище спостерігається традиційно в областях західного регіону України.
У 2007 р. за ініціативи Президента України та Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України відбувся Всеукраїнський форум «Здорова нація», який запропонував дієві механізми державної політики щодо подолання кризи громадського здоров’я.
Санітарно-епідемічна ситуація в Україні
Одним із основних напрямків діяльності Уряду України визначено орієнтацію системи охорони здоров’я на попередження захворювань, безпечного і сприятливого для здоров’я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), здоровий спосіб життя населення і покращення демографічної ситуації.
Реалізацію державної політики у сфері охорони здоровיя забезпечує Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Держсанепідслужба України). Серед завдань її діяльності - питання національної безпеки держави: санітарного та епідемічного благополуччя населення, охорони здоровיя населення від шкідливого впливу факторів навколишнього середовища, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) інфекційних хвороб, контроль за усуненням причин виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь, а також державний санітарно-епідеміологічний нагляд за безпекою продукції, у т.ч. харчових продуктів, генетично модифікованих продукції, питної води.
В Україні у 2005 - 2007 роках санітарно-епідеміологічна діяльність зосереджувалась на гармонізацію вітчизняного санітарного законодавства із законодавством Європейського Союзу та вимогами Світової організації торгівлі; недопущення завезення в Україну особливо небезпечних, в тому числі карантинних, інфекцій, посилення заходів по забезпеченню надійного рівня біобезпеки; недопущення спалахів інфекційних захворювань, пов’язаних з об’єктами санепіднагляду та зменшення їх кількості в побуті.
Завдяки організації чіткого виконання намічених заходів щодо локалізації пташиного грипу в Україні не було захворювань людей на пташиний грип, вдалось в найкоротші терміни ліквідувати спалахи гострих кишкових інфекцій, не допустити прояви та поширення небезпечних інфекцій.
Особлива увага приділялась виконанню завдань державних програм, зокрема: Загальнодержавної програми "Питна вода України" на 2006-2020 роки, міжгалузевої комплексної програми "Здоров’я нації" на 2002-2011 роки, Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами, Програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства, Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002–2005 роки.
Відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами" (від 14.02.2006 року №132/2006) було посилено санітарний контроль за додержанням на підприємствах, в установах та організаціях санітарних норм і правил, недотримання яких створює загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб серед населення. Як один з ефективних засобів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснювались перевірки дотримання вимог санітарного законодавства на підприємствах малого та середнього бізнесу. У випадках виявлення порушень санітарного законодавства застосовувались адекватні до ситуацій покарання.
У 2006 році на порушників санітарного законодавства було накладено понад 234 тис. штрафів, а у 2007 році - понад 159 тис. штрафів, з яких 1512 справ подано на розгляд до органів прокуратури. З причин порушень санітарних норм і правил відсторонено від роботи за пропозицією державної санітарно-епідеміологічної служби в 2007 році 201225 осіб.
Фахівці-епідеміологи та науковці, відповідно до державної політики, здійснювали спостереження за радіологічними та гідрохімічними показниками на транскордонних водних об’єктах з Білоруссю та Росією (доручення Президента України від 13.06.1996 № 461/15099), державний санітарно-епідеміологічний нагляд в галузі радіаційної безпеки України, радіаційний моніторинг довкілля, моніторинг атмосферного повітря; забезпечують виконання Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів” (Закон України від 22.03.01р. № 2333-ІІІ), “Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води” (постанова Верховної Ради України від 27.02.1997 № 123/97-ВР) та ін..
Держсанепідслужбою України проводиться постійний лабораторний контроль за якістю питної води у місцях водозаборів, на водопровідних спорудах і мережах централізованого господарсько-питного водопостачання з вживанням відповідних заходів у разі виявлення порушень.
Внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції (1986 року) у 12-ти областях України постійно контролюються дозові навантаження на населення (з 1991 року проводиться дозиметрична паспортизація населених пунктів). Щорічно виконуються сотні тисяч рентгенодіагностичних досліджень та профілактичних флюорографій, радіологічних досліджень,
Радіологічні підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України проводять у рік близько 200 тис. гамма- та бета-спектрометричних досліджень, у т.ч. продуктів харчування та питної води на вміст радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90.
Слід відзначити, що дослідження проб води господарсько-питного водопостачання населення та продуктів харчування і продовольчої сировини дозволяють зробити висновок, що радіаційний стан на території України протягом 2005-2007 років залишався стабільним.
Одне з найактуальніших завдань епідеміологів - боротьба з неякісними продуктами харчування. З цією метою Державною санепідслужбою України працює над виявленням та вилученням з обігу неякісної продукції. У першу чергу контролюються об'єкти харчової промисловості, ресторанного господарства, та торгівлі. За останні 3 роки завдяки контролю було заборонено та вилучено з реалізації 10 748 тонн неякісних та небезпечних продуктів харчування, які могли негативно вплинути на стан здоров’я громадян України.
Профілактика інфекційних та епідеміологічних захворювань
Одним із основних напрямків діяльності Кабінету Міністрів України визначено орієнтацію системи охорони здоров’я на попередження захворювань, безпечного і сприятливого для здоров’я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), здоровий спосіб життя населення і покращення демографічної ситуації.
В Україні найоптимальнішим шляхом зменшення захворювань на інфекції, для яких існують засоби специфічної профілактики, є вакцинація. Щорічно завдяки досягненню високого рівня імунітету внаслідок використання високоякісних вакцин врятовуються життя понад 3 млн. дітей. Крім того, витрати на вакцинацію майже в 10 разів менші, ніж на лікування. Бюджетне фінансування Програми імунопрофілактики населення. у 2006 р. становить 177 млн.грн., а у 2007 році- близько 207 млн.гривень. Це дає можливість забезпечити імунопрофілактику дітей на рівні європейських стандартів.
В Україні у 2006 році було затверджено новий календар профілактичних щеплень - згідно з яким проводяться профілактичні щеплення чотирьох видів: щеплення за віком, щеплення за станом здоров'я, щеплення, які проводяться за епідемічними показаннями, рекомендовані щеплення.
Відповідно до календаря здійснюється вакцинація проти 10 інфекцій: туберкульоз, поліомієліт, кашлюк, дифтерія, правець, кір, паротит, краснуха, гепатит В та (з 2006 р.).- проти гемофільної інфекції (Нib-інфекції), впровадження якої дасть змогу значно знизити захворюваність на гнійний менінгіт та пневмонію, передусім серед дітей віком до 5 років.
У 2007 році охоплено профілактичними щепленнями 89% (проти 97% у 2006 році, 96% – у 2005 році). Щеплення дали змогу знизити захворюваність на дифтерію, кір, епідемічний паротит, вірусні гепатити А і В відповідно, не зафіксовано випадків гострого поліомієліту.
Охоплення вакцинацією дітей до 1 року становить: проти дифтерії – 98,3%; кашлюку – 98,0%; поліомієліту – 98,3%; туберкульозу – 97,1%; гепатиту В – 94,2%; дітей до двох років – проти кору, краснухи, паротиту (98,6%). Охоплення профілактичними щепленнями декретованих вікових груп населення у 2006–2007 роках наведено у таблиці.
Охоплення профілактичними щепленнями декретованих вікових груп населення 2006–2007 рр. (%)
| Охоплення профілактичними щепленнями населення | Рік | ||
| 2006 | 2007 | ||
| Туберкульоз | вакцинація ревакцинація | 98,5 91,6 | 98,5 96,3 |
| Дифтерія | вакцинація ревакцинація | 98,2 96,5 | 97,5 96,8 |
| Кашлюк | вакцинація ревакцинація | 98,7 98,2 | 98,0 96,8 |
| Поліомієліт | вакцинація ревакцинація | 98,9 98,6 | 98,4 99,0 |
| Кір | вакцинація ревакцинація | 98,8 98,5 | 95,9 96,5 |
| Краснуха | вакцинація ревакцинація | 98,8 98,8 | 95,9 97,1 |
| Епідпаротит | вакцинація ревакцинація | 98,8 99,0 | 95,9 97,0 |
| Гепатит В | Вакцинація | 95,6 | 71,4 |
У 2007 році в країні порівняно з аналогічним періодом 2006 р. зафіксовано зниження рівня захворюваності: на кір – на 97,7%; краснуху – 61,5%; вірусний гепатит – 27,9% (вірусний гепатит А – 32,3%, вірусний гепатит В – 19,5%, вірусний гепатит С – 11,7%); епідпаротит – 21,6%; менінгококову інфекцію – 16,1%; кашлюк – 10,6%; туберкульоз органів дихання – 2,9% тощо. Зросла захворюваність на дифтерію (на 19,2%), скарлатину (31,0%), ВІЛ/СНІД (12,7/6,2%).
За останні 3 роки в країні зареєстровано 247 випадків дифтерії, з них 13 закінчилися летально.
Інтенсивні показники захворюваності становили відповідно у 2005 році - 0,21 на 100 тис., у 2006 році - 0,14, у 2007 році - 0,17, які перевищують показник епідемічного благополуччя визначений ВООЗ, що становить 0,1 на 100 тис. населення.
Незважаючи на те, що в країні останніми роками не реєструється випадків правцю серед дітей, практично ліквідовано правець новонароджених, викликає стурбованість щорічне зростання правцю серед дорослого населення: у 2005 році – 0,03 на 100 тис. (16 вип.), у 2006 – 0,05 на 100 тис. (24 вип.), у 2007 – 0,06 на 100 тис. (28 вип.).
Захворюваність на кір та краснуху у 2007 р. знизилась після чергового епідемічного підйому кору наприкінці 2005–2006 років. Під час епідемічного підйому зареєстровано 5 летальних випадків від кору. Захворюваність на епідемічний паротит за останні 3 роки залишається стабільно високою: у 2005 році – 7,96 на 100 тис.; у 2006 – 7,91 на 100 тис.; у 2007 – 7,91 на 100 тис.
За останні роки значно поліпшились показники охоплення профілактичними щепленнями проти краснухи, епідемічного паротиту та вірусного гепатиту В завдяки запровадженню до календаря двократного щеплення комплексною вакциною: кір, краснуха, паротит декретованих вікових груп, обов’язкової ревакцинації підлітків (хлопчиків та дівчаток) віком 15 років проти епідемічного паротиту та краснухи, введення до календаря обов’язкових щеплень проти вірусного гепатиту В дітей до року і охоплення щепленнями за епідпоказниками медичних працівників та інших контингентів, прирівняних до них. Значно збільшились обсяги ревакцинації проти туберкульозу.
Протягом останніх 3-х років згідно з постановами Головного державного санітарного лікаря України щорічно здійснюється передсезонна профілактична вакцинація проти грипу обумовлених контингентів населення (великі трудові колективи, групи епідемічного ризику). У 2004-2006 роках рівень захворюваності на грип мав тенденцію до зниження (156,24 вип. на 100 тис. населення проти 993,5 у 2005 р., 752,13 у 2004 р.), проте у 2007 році він знову зріс до 1013,96 (на 6,4%).
Щеплення проводились з метою профілактики захворювання на грип, віруси якого циркулюють серед населення та пов`язаних із ним медико-соціальних ускладнень, а також з метою зменшення ймовірності формування рекомбінантного варіанту пандемічного вірусу пташиного грипу (у випадку одночасного зараження вірусом сезонного грипу людини і нового підтипу вірусу грипу птиці, їх одночасної реплікації в одній клітині), загроза останнього зберігатиметься поки вірус H5N1 буде циркулювати серед тварин.
Сьогодні світове співтовариство стоїть перед загрозою можливої нової пандемії грипу викликаної штамом H5N1 пташиного грипу. Сумісними діями державної влади та Уряду України було розроблено і запроваджено комплекс міжвідомчих протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження розповсюдження пташиного грипу на території України.
Враховуючи безпосередню близькість України до загрозливих територій, в Україні вживаються заходи щодо мінімізації можливих медичних та соціальних наслідків хвороби, недопущення подальшого поширення пташиного грипу на території України та попередження можливого зараження збудником пташиного грипу населення. За весь період з моменту реєстрації в Україні пташиного грипу, не зареєстровано жодного випадку захворювання людей.