Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)
| Вид материала | Документы |
- Верховною Радою України 15 травня 2003 року відповідний закон, 5910.37kb.
- Вноситься народними депутатами України Ківаловим, 375.44kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування, 99.86kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування Страсбург, 15 жовтня 1985 року Статус Хартії, 125.33kb.
- Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Європейської Комісії, 14.63kb.
- Про завдання на виконання наказів мон та нтуу «кпі» щодо впровадження положень Болонського, 249.52kb.
- Кабінету Міністрів України від 19. 04. 1993р. №284, керуючись ст. 4 Європейської хартії, 181.06kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3698.1kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3674.16kb.
- Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі, 134.78kb.
Укази Президента України:
- „Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення” від 06.12.2005 № 1694/2005
- „Про вдосконалення державного управління у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в Україні” (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 26.01.07 № 46/2007) (від 30.11.2005
№ 1674/2005)
- „Про додаткові невідкладні заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні” від 12.12.2007№ 1208/2007
- „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 січня 2006 року „Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами” від 14.02.2006
№ 132/2006
- Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги” від 11.07.2002 № 955
- Міжгалузева комплексна програма „Здоров'я нації” на 2002-2011 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2002 № 14
- „Національний план розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 № 815.
Загальна правова база
В Україні базовим законодавчим актом, який визначає основні принципи державної політики у сфері охорони здоров’я, є Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”.
Стаття 2 зазначеного Закону передбачає: якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону здоров’я, то застосовуються правила міжнародного договору.
Охорона здоров’я в Україні забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Програма надання гарантованої державою безоплатної медичної допомоги (далі Програма), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955, визначає, що медична допомога - це вид діяльності, який включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства.
Державними та комунальними закладами охорони здоров'я
надається безоплатна медична допомога таких видів:
- швидка та невідкладна - на догоспітальному етапі станціями
(відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної
медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;
- амбулаторно-поліклінічна;
- стаціонарна - у разі гострого захворювання та в невідкладних
випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний
нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними
показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за
направленнями медико-соціальних експертних комісій,
лікарсько-консультативних комісій;
- невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі -
дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які
мають дітей до 3 років);
- долікарська медична допомога сільським жителям;
- санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у
спеціалізованих та дитячих санаторіях;
- утримання дітей у будинках дитини;
- медико-соціальна експертиза втрати працездатності.
Обсяг медичної допомоги, що надається населенню безоплатно,
розраховується на підставі нормативів подання
амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної і швидкої медичної
допомоги, з розрахунку на одну тис. чоловік, протягом року одним
закладом охорони здоров'я.
Нормативи фінансування охорони здоров'я на одного жителя - це
показники, що визначають розміри коштів на
надання йому безоплатної медичної допомоги згідно з бюджетними асигнуваннями на охорону здоров'я, які щороку затверджуються Верховною Радою України.
Нормативи фінансування на одного жителя формуються органами
виконавчої влади на підставі визначених ними показників вартості
подання медичної допомоги за її видами згідно з методичними
рекомендаціями.
Розрахунки показників вартості медичної допомоги здійснюються
згідно з методичними рекомендаціями.
Заходи, спрямовані на реформування системи охорони здоров’я
Головною метою реформи є забезпечення доступності і якості медичної допомоги населенню шляхом поетапних, але глибоких структурних змін системи охорони здоров’я та наближення її до міжнародних стандартів.