Європейська соціальна хартія (переглянута) Перша національна доповідь Уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)
| Вид материала | Документы |
- Верховною Радою України 15 травня 2003 року відповідний закон, 5910.37kb.
- Вноситься народними депутатами України Ківаловим, 375.44kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування, 99.86kb.
- Європейська хартія місцевого самоврядування Страсбург, 15 жовтня 1985 року Статус Хартії, 125.33kb.
- Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Європейської Комісії, 14.63kb.
- Про завдання на виконання наказів мон та нтуу «кпі» щодо впровадження положень Болонського, 249.52kb.
- Кабінету Міністрів України від 19. 04. 1993р. №284, керуючись ст. 4 Європейської хартії, 181.06kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3698.1kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний, 3674.16kb.
- Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі, 134.78kb.
Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» (виданим 6 грудня 2005 року № 1694/2005) визначені основні пріоритети подальшого розвитку медицини:
- розвиток напрямку профілактики захворювань в системі охорони здоров’я;
- підвищення якості та доступності медичної допомоги, передусім на селі;
- створення умов для забезпечення охорони здоров’я дітей і матерів;
- боротьба з хворобами, на які припадає найбільше смертності: такі як серцево-судинні та судинно-мозкові хвороби, рак, туберкульоз та ВІЛ/СНІД.
На виконання Указу Президента України розроблено Національний план розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 р. (постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 р. №815), в якому намічені стратегічні напрями розвитку галузі, конкретні завдання та терміни їх виконання. Впроваджуються комплексні зміни, завдяки яким уже в найближчі роки передбачається суттєво покращити якість та доступність медичного обслуговування населення передбачається шляхом раціоналізації використання ресурсів, ефективної та прозорої моделі фінансування галузі, удосконалення системи управління галуззю, оптимізації мережі державних, комунальних і відомчих закладів охорони здоров’я, розробки та впровадження в діяльність закладів охорони здоров’я стандартів медичної допомоги, поліпшення підготовки медичних працівників та умов оплати їхньої праці, спрощення дозвільної системи в галузі, оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, впровадження державних гарантій надання безоплатної медичної допомоги, що орієнтована на реальні потреби пацієнтів.
Процес реформування системи охорони здоров’я України передбачає насамперед нормативно-правові зміни. Протягом 2005–2007 роках відбувалось формування нормативно-правової бази медичної галузі щодо адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів; впровадження державного соціального медичного страхування, змін у фінансуванні галузі, державних соціальних стандартів і нормативів у сфері охорони здоров’я, нових технологій та форм медичного забезпечення, діагностики і лікування тощо.
Пріоритетним напрямком у 2007 році стало розроблення законодавчих та нормативно-правових документів, які спрямовані на забезпечення загальнодоступності, рівноправності громадян в отриманні медичної допомоги, реформування механізмів фінансування та управління галуззю.
Вцілому нормативно-правові зміни у сфері охорони здоров’я України передбачають вдосконалення системи управління галуззю; посилення профілактичного напряму, впровадження здорового способу життя; підвищення рівня заробітної плати працівникам галузі та запровадження єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці; забезпечення державного контролю за якістю лікарських засобів; можливість покращення кадрової складової лікувально-профілактичних закладів у сільській місцевості, забезпечення їх необхідною апаратурою та обладнанням.
Для вирішення проблем охорони здоров’я активізуються усі рівні державної влади.
Протягом 2005-2007 років збільшено обсяг видатків на охорону здоров’я з державного бюджету: у 2001 році було виділено 5,4 млрд. грн, у 2005 році – 12,4 млрд. грн, у 2006 – 16,9 млрд. грн., 2007 рік – 23,1 млрд.грн.
Створено передумови для багатоканального фінансування галузі та поступового запровадження державного медичного страхування.
У 2007 році Уряд та Міністерство охорони здоров’я України концентрували свої зусилля на зниження захворюваності населення на важкі та складні для лікування системні хвороби: серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, протидію ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу, боротьбу з онкопатологіями. Для їх подолання Міністерство працює над створенням спеціалізованих національних координаційних центрів, на які буде покладено обов’язок та відповідні повноваження по розробки, контролю за захворюваністю та виконання державних програм за напрямками.
Законом України „Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках” від 08.02.07 №648-V затверджено відповідну програму, метою якої є поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження показників захворюваності та смертності населення від туберкульозу, запобігання розвитку хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення системи підготовки і перепідготовки медичних працівників, поліпшення лабораторної діагностики туберкульозу.
Реалізація цієї програми забезпечить своєчасне виявлення хворих на туберкульоз, щорічне зниження не менш як на 1% рівня захворюваності та смертності від туберкульозу, зниження показнику частоти переривання лікування до 10%, залучення понад 80% медичних працівників до навчання за міжнародними стандартами, створення системи лабораторного контролю за якістю протитуберкульозних препаратів, розвиток матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів.
Прийнято Закон України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 09.01.07 № 537-V, який визначає завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні, серед яких одним з пріоритетних завдань визнано залучення інформаційно-комунікаційних технологій для поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров’я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості та прав громадян на охорону здоров’я.
Прийняття Закону України „ Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27.04.07 № 997-V забезпечило приведення Основ законодавства України про охорону здоров’я у відповідність до положень Цивільного кодексу України, зокрема в частині визнання права пацієнта на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря, на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, права на таємницю про стан свого здоров’я та права на допуск до пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів і заняття народною медициною (цілительством)” від 17.05.07 №1033-V Основи законодавства України про охорону здоров’я доповнено статтею 74-1, якою визначено умови отримання права на заняття народною медициною (цілительством). Крім того цим Законом врегульовано питання пов’язані з рекламою послуг народної медицини (цілительства) та осіб, які їх надають, визначено відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством).
Закон України „Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” 31.05.07 № 1103-V, запроваджує державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів. Закон регулює відносини, пов’язані з поводженням з генетично модифікованими організмами та здійсненням інженерно генетичної діяльності, визначає повноваження центральних органів виконавчої влади у забезпеченні біобезпеки.
Указом Президента України від 12.02.07 № 105/2007 затверджено Стратегію національної безпеки України, в якій, зокрема, одним із основних пріоритетів політики національної безпеки визнано необхідність досягнення високих соціальних стандартів, вирішення на цій основі нагальних демографічних проблем, що в свою чергу передбачає реалізацію комплексних заходів щодо створення умов для зміцнення здоров’я нації та зменшення рівня смертності населення, забезпечення доступності якісних медичних послуг для усіх верств населення, пріоритетним напрямом фінансування реалізації політики національної безпеки є реформування і розвиток системи охорони здоров’я, приведення її у відповідність із європейськими стандартами.
З метою поліпшення демографічної ситуації в країні, популяризації здорового способу життя та забезпечення участі громадськості у визначенні шляхів удосконалення системи охорони здоров’я, за ініціативи Президента України 13 вересня 2007 року в Києві проведено Всеукраїнський форум “Здорова нація”.
Враховуючи необхідність вжиття нагальних і ефективних заходів для розв’язання проблеми забезпечення закладів охорони здоров’я сучасною вітчизняною медичною технікою та виробами медичного призначення, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 102-р схвалено Концепцію Державної програми розвитку виробництва медичної техніки на 2008–2012 роки. Реалізація цієї програми забезпечить збільшення номенклатури вітчизняних медичних виробів та медичної техніки, поліпшення їх технічних характеристик та конкурентоспроможності, збільшення обсягів виробництва і рівня забезпечення вітчизняною медичною технікою до 45–50% від потреби, підвищення якості та рівня медичного обслуговування населення за рахунок забезпечення закладів охорони здоров’я сучасними засобами діагностики і лікування.
Проблемні питання медичної сфери знайшли відображення у постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України, якими схвалено концепції Національного плану дій в інтересах дітей, боротьби з онкологічними хворобами, у тому числі серед дітей, серцево-судинними і судинно-мозковими захворюваннями, туберкульозом. Затверджено концепції „Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року”, Державної програми „Трансплантація” на 2006–2010 роки, Державної програми „Репродуктивне здоров’я на період до 2015 року”, „Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007–2015 роки”.
Протягом 2007 року Уряд та Міністерство охорони здоров’я України концентрували свої зусилля для запобігання важких та складних для лікування системних захворювань: серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, протидії захворюванню ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу, боротьби з онкологічними захворюваннями. Для їх подолання Міністерство працює над створенням спеціалізованих національних координаційних центрів, на які буде покладено обов’язок та відповідні повноваження по розробки, контролю за захворюваністю та виконання державних програм за напрямками.
Вдосконалено структуру управління державної санітарно-епідеміологічної служби України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №759 створено Комітет з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам.
На вирішення актуальних медико-соціальних проблем галузі охорони здоров’я спрямовані державні та регіональні програми і заходи. Наприклад, метою Комплексної програми „Цукровий діабет” є зниження рівня захворюваності на цукровий діабет, зменшення кількості ускладнень внаслідок цієї хвороби, а також збільшення тривалості та якості життя хворих.
Реалізація Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні до 2010 року сприятиме зниженню захворюваності на артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця, судинні ураження мозку, інвалідності та смертності від цих патологічних станів.
Державна програма „Онкологія” на 2002 – 2006 роки дає можливість підвищити ефективність загальнодержавних заходів з профілактики, раннього виявлення і лікування онкологічних захворювань, знизити рівень смертності, зменшити кількість первинних виходів на інвалідність внаслідок захворюваності на рак, створити умови для продовження та поліпшення якості життя онкологічних хворих.
В Україні також виконуються програми та комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини, боротьби із захворюванням на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, розвитку трансплантації, Державної служби медицини катастроф, дитячої кардіохірургічної служби та ряд інших.
З метою ліквідації негативних тенденцій, зумовлених комплексом соціально-економічних, екологічних, поведінкових, медичних факторів, розроблено Міжгалузеву комплексну програму „Здоров’я нації” на 2002 – 2011 роки, засновану на комплексному міжсекторальному підході.
На виконання Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я” та наказу МОЗ України „Про проведення Дня здоров’я сільського населення” в усіх регіонах держави щорічно здійснюються медичні профілактичні огляди та заходи щодо оздоровлення жителів сільської місцевості.
За цей час охоплено профілактичними оглядами 7,6 млн. громадян, що становить 51,5% від загальної кількості сільського населення. За результатами медичних оглядів на диспансерний облік взято 650 тис. осіб, із них 134 тис. дітей, госпіталізовано 210 тис. осіб, у т. ч. у 46 тис. здійснено хірургічне втручання, 1,7 тис. направлено до науково-дослідних інститутів та високоспеціалізованих клінік.
З метою посилення заходів контролю щодо легального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні діє спеціально уповноважений орган виконавчої влади - Комітет з контролю за наркотиками - як урядовий орган державного управління у складі Міністерства охорони здоров'я.
Комітетом протягом 2006-2007 років підготовлено та введено в дію нову редакцію Закону України „Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори”. На його реалізацію прийнято 12 постанов Кабінету Міністрів України та інших відомчих наказів, що на етапі вступу України до СОТ гармонізувало національні нормативні акти до вимог міжнародного законодавства і дало можливість встановити вичерпний контроль за їх обігом.
Внесено зміни до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії стосовно отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за незаконні дії стосовно отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів” від 05.04.07. № 875-V).
З метою виконання завдань Уряду щодо покращення медичного забезпечення громадян України розроблено низку програмних документів, які проходять етапи подальшого опрацювання та затвердження.
Закономірності стану здоров’я населення України
У 2007 р. в Україні було зареєстровано 32,8 млн. звертань громадян у лікувально-профілактичні заклади з приводу захворювань, які виявлені вперше. Всього у цьому році зареєстровано 83,1 млн. випадків хвороб. На 100 тис. усього населення їх кількість становить відповідно 70605,4 і 178773,4.
У 2007 р. рівень захворюваності на всі хвороби був найвищим серед населення віком 0–17 років, рівень поширеності хвороб – серед осіб старших вікових груп і дітей (рис. 1).
Найбільші темпи приросту захворюваності та поширеності хвороб у період 2005–2007 рр. спостерігались серед осіб, старших за працездатний вік.
1 – все населення; 2 – діти; 3 – особи працездатного віку; 4 – особи, старші за працездатний вік
Рис. 1. Рівень захворюваності та поширеності хвороб серед населення України у 2007 р. (на 100 тис. відповідного населення)
Структуру захворюваності та поширеності хвороб серед населення України наведено на рис. 2 та 3.
Рис. 2. Структура захворюваності всього населення України у 2007 р. (%)
Рис. 3. Структура поширеності хвороб серед усього населення України у 2007 р. (%)
Серед хвороб, які характеризують стан сучасної неепідемічної патології, провідна роль належить хворобам системи кровообігу. Ці захворювання, особливо ішемічна хвороба серця, сьогодні значно поширені і стали головною причиною смерті. Їх поширеність (включно з судинними ураженнями головного мозку) досягла у 2007 р. 53412,4 на 100 тис. усього населення; ними обумовлено близько 64,0% усіх випадків смерті і третина причин інвалідності.
У 2007 р. всього зареєстровано 24,8 млн. відвідувань з приводу хвороб системи кровообігу, тобто 29,1% або майже кожний третій випадок хвороби, з яким звернулися в лікувально-профілактичні заклади, був з приводу хвороб системи кровообігу. Що стосується вперше виявлених хвороб системи кровообігу, то у 2007 р. їх кількість становила 2,4 млн. (5244,3 на 100 тис. населення). Захворюваність на ці хвороби у період 2005–2007 рр. зросла на 1,6%, поширеність – на 6,2% (рис. 4).
Що стосується хворих на патологію системи кровообігу, які потребували лікування, то у 2005 р. кількість вибулих із стаціонарів в Україні становила 3462,3 в Європейському регіоні 2637,4, в країнах ЄС – 2442,6 на 100 тис. населення.
Р
ис. 4. Захворюваність на хвороби системи кровообігу в Україні (все населення, на 100 тис.)
Серед хвороб системи кровообігу сталу тенденцію до зменшення рівня захворюваності мають гостра ревматична гарячка, хронічні ревматичні хвороби серця, ревматизм (усі форми) (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка рівня захворюваності на окремі хвороби системи кровообігу (на 100 тис. усього населення)
| Нозологічна форма | Рік | |||||
| | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 |
| Гостра ревматична гарячка | 8,9 | 7,6 | 6,3 | 5,7 | 4,2 | 3,2 |
| Хронічні ревматичні хвороби серця | 12,1 | 11,6 | 11,4 | 10,0 | 9,0 | 8,1 |
| Ревматизм (усі форми) | 20,9 | 19,2 | 17,6 | 14,9 | 13,1 | 11,3 |
| Гіпертонічна хвороба (усі форми) | 2314,3 | 2354,7 | 2513,7 | 2451,0 | 2451,7 | 2468,8 |
| * Ішемічна хвороба серця | 1595,4 | 1704,0 | 1766,2 | 1697,5 | 1701,9 | 1712,3 |
| * Цереброваскулярні хвороби | 939,8 | 993,0 | 1009,6 | 991,2 | 1000,1 | 984,8 |
| * Гострий інфаркт міокарда | 113,6 | 123,2 | 128,0 | 130,8 | 131,3 | 129,6 |
| * показники серед дорослого населення 18 років і старші | ||||||
Злоякісні новоутворення у новому тисячолітті залишаються важливою медико-біологічною та соціально-економічною проблемою у світі і в Україні. У нашій країні кількість нових випадків раку щорічно перевищує 150 тис. Хворі на злоякісні новоутворення втрачають у середньому близько 18 років життя, з них 40% – у працездатному віці.
У 2007 році вперше виявлено 154,1 тис. випадків злоякісних новоутворень (331,7 на 100 тис.), з них 345,3 – у міських жителів, 302,9 на 100 тис. – у мешканців сільської місцевості. Для порівняння: у 2004 році в Україні захворюваність на злоякісні новоутворення становила 327,9, у Європейському регіоні – 3861,6, у країнах ЄС – 460,1 на 100 тис. населення.
Поширеність раку у відсотках до всього населення у 2004 році в Україні була на рівні 1,78, у Європейському регіоні – 1,73.
Н
айвищі рівні захворюваності на злоякісні новоутворення зареєстровано щодо органів травлення (83,9 на 100 тис. усього населення); жіночих статевих органів (64,9); молочної залози (61,2). Позитивним моментом є зниження захворюваності на всі локалізації раку у 2007 р. порівняно з 2005 р. на 0,8% (рис. 5).
Рис. 5. Захворюваність на злоякісні новоутворення в Україні (все населення, на 100 тис.)
Динаміку захворюваності на злоякісні новоутворення окремих локалізацій наведено у табл. 2.
Таблиця 2
Динаміка рівня захворюваності на окремі злоякісні новоутворення
у 2002, 2005, 2007 рр. (на 100 тис. усього населення)
| Локалізація | Захворюваність | Динаміка змін (%) 2007/2002 | Динаміка змін (%) 2007/2005 | ||
| 2002 | 2005 | 2007 | |||
| Молочна залоза | 56,2 | 61,4 | 61,2 | +8,9 | -0,3 |
| Шлунок | 28,1 | 27,1 | 25,3 | -10,0 | -6,6 |
| Пряма кишка | 17,3 | 18,4 | 18,8 | +8,7 | +2,2 |
| Шийка матки | 18,6 | 18,4 | 19,6 | +5,4 | +6,5 |
| Трахея, бронхи, легені | 41,5 | 40,0 | 38,0 | -8,4 | -5,0 |
| Передміхурова залоза | 23,7 | 25,8 | 28,1 | +18,6 | +8,9 |
| Лейкози | 7,7 | 7,7 | 7,6 | -1,3 | -1,3 |
Важливу роль у формуванні здоров’я відіграють травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників, які є не тільки причиною значних соціальних та економічних збитків, але й призводять до загибелі великої кількості людей.
Зростаючою проблемою, як у світі так і в Україні, є дорожньо-транспортний травматизм. Більше половини людей, що загинули в автокатастрофах, – люди віком від 15 до 44 років.
Упродовж ряду попередніх років кількість випадків травм та отруєнь серед населення України мала тенденцію до зниження. Водночас у 2003 і 2005 роках показник частоти травм та отруєнь зріс. Відповідними були і зміни поширеності цієї патології. Традиційно рівень травм та отруєнь серед чоловіків вищий, ніж серед жінок. Це перевищення досягло 1,8 разу.
У 2007 році серед усього населення зареєстровано 2 млн. 284 тис. первинних звернень до лікувальних закладів з приводу травм та отруєнь (на 100 тис. населення – 4915,8 випадків). Рівень травм та отруєнь зріс порівняно з 2005 р. на 2,3% (рис. 6).
Що стосується хворих з травмами та отруєннями, які потребували лікування, то у 2005 році кількість вибулих із стаціонарів в Україні становила 1664,5, в Європейському регіоні – 1532,7, у країнах ЄС – 1518,0 на 100 тис.
Що стосується безпосередньо травматизму, то найвищі рівні травм реєструються в підлітковому віці, найменші – серед осіб у віці старшому за працездатний. Частота появи травм збільшується з віком дитини. Так, у дітей 7–14 років цей показник є більшим, ніж у віці 6 років, у 1,6 раз. У структурі підліткового травматизму найбільшу питому вагу становлять побутовий та вуличний види травматизму (близько 90%), спортивний та дорожньо-транспортний мають значно меншу частку (табл. 3). Темпи приросту за 4-річний період – найвищі стосовно вуличного (+55,4%) та дорожньо-транспортного його видів (+44,3%).
Рис. 6. Захворюваність на травми та отруєння в Україні (все населення, на 100 тис.)
Серед травм, які реєструються в Україні, 90% становлять травми опорно-рухового апарату. З цього приводу щорічно виконується понад 240 тис. оперативних втручань за новими технологіями. Окремою проблемою є лікування множинних переломів кінцівок і тазу у потерпілих з політравмою із заміщенням дефектів кісток і м’яких тканин.
Таблиця 3.