Geum.ru

The collapse of the soviet union the oral history of independent ukraine 1988-1991

Вид материалаДокументы

Содержание


Як Ви думаєте, тодi ж, менi здається, навiть 89-го року вперше, нi, вже в 90 му чи в 89 му, я сам не памятаю, вперше почали пiдi
Подобный материал:
1   2   3

(00:35:10) Трошки ще один уточнюючий момент: як Ви думаєте, який вплив от цi теледебати з Кравчуком мали на суспiльну думку?


Ну, я думаю, що суть цього впливу висловив недавно один молодий чоловiк, я з ним чогось так..., кинулися в спогади, вiн тодi був ще студент. I вiн сказав, що коли вiн подивився цi дебати, i вiн собi сказав:"Можна". А воно було сприйняте як перший прояв свободи слова. (00:36:00) Це, очевидно, менi це не було якось, я не прагнув до цього ефекту. Я думав не про це. Я думав, як дотепно i, i зрозумiло показать, що диктатура партiї далi не можлива, що це суперечить просто здоровому глузду. Диктатура над думкою   це взагалi абсурд. I будь яка якась форма, хай не багатопартiйностi, але щось, що було вже близьким до цього, це просто неодмiнно умова просування вперед, це як мiнiмум, не йшлося тодi про самостiйнiсть України, там це питання не пiднiмалось пiд час дебатiв, я не пам’ятаю принаймнi, на цьому не акцентували. Але було абсолютно ясно, що якщо iдеологiя, iдеологiя партiї зника (00:37: 00) як єдиної, як те, що як вiра, як полiтична релiгiя благословляє цю державну машину, то iмперiя залишається гола, вона не має жодної iдеї, яка б тримала в купi цих всiх людей на цьому просторi. I далi воно все пiде, треба ось це розмiчать. От цей крок був, десь тодi робився цей крок. I якось, якось в тому напрямку цi теледебати працювали. Менi важко судити, але можна сказати, що коли дебати цi йшли, то люди сидiли коло телевiзорiв i переживали, як на футбольному матчi. Принаймнi в мене був єдиний випадок у життi, я живу далеко там в академмiстечку, коли я через кiлька днiв їхав на роботу, стояв на автобуснiй зупинцi, звичайно, (00:38:00) значить, безперспективнiй, i якась машина йшла приватна i зупинилися, i сказали: "Мирослав Володимирович, сiдайте, ми Вас пiдвезем". Бiльше в мене такого не було й нiколи не буде (смiх).


Тобто Ви були телезiркою якийсь короткий час?


Так.


Ви називаєте людей, якi з Вами спiвпрацювалив у той перiод у пiдготовцi до з’їздiв рухiвських рiзноманiтних, i як Ви думаєте, Ви б могли назвати ще якихось людей, якi на Вашу думку вiдiгравали важливу роль? Вони можуть бути i позитивними, i негативними, якi теж вiдiгравали позитивну роль, якусь роль: не позитивну, будь яку роль, але от у процесi, скажемо, вiд 87 го там чи 88 го i до 91-го року, хто, на Вашу думку, вiдiгравав важливу роль от у тому процесi, який призвiв до незалежностi?

Ну, по перше, були якiсь тiньовi процеси в тих (00:39:00) владних коридорах, про якi я сказать нiчого не можу. I безумовно, на тому першому етапi не Кравчук вiдiгравав якусь серйозну роль у тих тiньових процесах, але я... Чому я починаю з тих коридорiв? Тому що те, що склалося потiм надзвичайно швидко, можна назвати одним словом   нацiонал комунiзм. Той нацiонал комунiзм, який у нас фактично трохи не пануючим був у часи так званого «розстрiляного вiдродження», мабуть, навiть ще до Скрипника   (незрозумiле слово) Шумський там i так далi, цей нацiонал комунiзм склався тут на наших очах, блискавично швидко. I коли постало питання про незалежнiсть України, ви пам’ятаєте, як це все пройшло, прекрасну книжку Литвина Володимира, яка описує цi всi процеси з того боку, з боку коридорiв влади, може, дещо глузуючи (00:40:00) з тих людей, якi дуже швидко вiдмовлялися вiд своїх переконань, але це було абсолютно неминуче, тому що переконань уже нiхто нiяких не мав давно. Тоталiтарний режим фактично вмирав уже з 53 го року, конав тi останнi роки, i нiякої iдеологiї, в яку б вiрили цi чиновники великi, вже не було, їм було треба зберегти статус кво. Тому це було дуже швидко i дуже велику роль вiдiграло..., я не знаю цих кулуарних речей, i я не знаю, якi були позицiї органiв рiзних, так званих органiв, я думаю, що там було дуже багато iстотного, що вiд них залежало. Воно могло пiти за кривавим сценарiєм яким небудь, а те, що люди боялися там i розгубилися, i в останню хвилину вони моментально всi проголосували за незалежнiсть i за заборону КПРС   це безумовно фантастика, те, що вiдбулося тодi, коли мене тут (00:41:00) якраз... Я в Америцi був у цей час. Ось. Тепер щодо тих сил, якi тут впливали. На поверхнi звичайно була письменницька органiзацiя, нiхто, крiм них, не мiг взяти удар на себе i довести його, цю справу довести до кiнця. Зараз дуже багато ми i кепкуємо з тих письменникiв поетiв, якi вони полiтичнi дiячi. Це все правда, до речi, нiякi вони не полiтичнi дiячi, але вони прибiгли першими, i вони тiльки i могли вистоять, тому що вони не були чиновниками, яких можна завтра зняти з роботи. Вони i так жили досить погано, за винятком, може, верхньої елiти, яка, до речi, самою першою кинулась туди, нема чого i пiдраховувать, скiльки вони платили партiйних внескiв. От то й добре, що вони платили внески колосальнi, заробляли великi гонорари, бо були такi середнi... Колись менi Мушкетик Юра розказував, що середнiй вiк, а ми з ним у гуртожитку (00:42:00) жили, були в однiй кiмнатi, коли вчилися в унiверситетi, то ще в тi часи вiн розказував, що середнiй вiк українського поета 57 рокiв, i середнiй... Спiлки, члена Спiлки, i середня заробiтна плата 53 карбованцi, тодi це було дуже мало, от, а... i що вони робили   писали про кохання i попереду два вiршика про партiю, називалось "паровозик". Це от вам середнiй наш пересiчний поет. I кращi з них, якi заробляли побiльше i були помолодшими, вони пiшли туди, пiшли i вони, i тiльки вони, повторюю, могли цю рiч зробити. Але, безумовно, це фасад все таки. Якби не було широкої пiдтримки громадськостi, передусiм iнтелiгенцiї, i в тому числi росiйськомовної, науково технiчної, академiчної, вузiвської i так далi iнтелiгенцiї, це захлинулося б дуже швидко. Вже коли Рух став професiйним, вже коли вiн став полiтичною партiєю, (00:43:00) коли вiн став, коли в ньому на перше мiсце вийшли нацiональнi гасла, тодi його..., вiн може став бiльш органiзований, i сьогоднi це власне поряд з компартiєю, мабуть, чи не єдина серйозна полiтична органiзацiя велика. То тодi вiн розмiст.., визначився бiльше, i на нього уже так не дивилися, як на панацею вiд усього зла. Але дуже було багато процесiв, якi були невиднi. Я знаю, Академiя Наук, я в нiй життя прожив, i я знаю, що при тому, що дуже великий тиск був, i на президiї приймалися всякi рiшення i так далi, а тим не менш, а тим не менш була певна моральна якась ситуацiя, пiдтримка i все таке iнше. Ми все не могли використати, якби зараз другий раз iсторiю ту прокрутить, то, може, (00:44:00) би iнакше багато i рiшень приймали, але тим не менш, я сказав би , що там було багато пiдводних таких течiй, якi дуже сильно сприяли цьому. Щодо людей, люди стали потiм всi на виду, i нiкого не сховаєш, i хiба я може згадав би тих, я чому так нагад... Згадую ще раз про Брюховецького, бо вiн iз тих, хто пiшов iз тих... дуже швидко пiшов з полiтичних, люди, якi не бажали там на… собi зробити, ну скажiмо, майбутнiм своїм цю полiтичну дiяльнiсть. Ну, скажiмо, я думаю, що Яворiвський   це полiтик передусiм, бiльш, нiж письменник, от. А якщо так подивиться, вони всi були на виду, i нiхто там нiде i не схований, може, повторюю, (00:45:00) от Брюховецький робив бiльше всiх з такої "чорної" роботи. Є такi люди, якi десь тодi дуже багато значили, сьогоднi вони зовсiм десь зникли, десь там потiм ще висунулися раз у депутати, не пройшов, от. Я менше знаю львiвську ситуацiю, я тодi познайомився з Михайлом Горинем, який, якого я дуже шаную i вважаю, що це полiтик, який, ну, шкода, що вiн так якось сьогоднi не на горизонтi, бо це така консервативна, я не консерватор, але я належу до полiтичного простору певного, це якраз..., от з ним я би в одному, прекрасно почував завжди себе в одному полiтичому просторi, от. Ну, у нас це ще важко, ще формується те, що називається полiтичним простором, це ще тiльки...


Ви кажете, що Ви познайомилися з паном Горинем, тобто, почалися якiсь контакти вже з Українською Гельсiнською Спiлкою? I якi це були контакти, (00:46:00) i наскiльки Вас, iдеологiчно Ви приязнь мали один до одного?


Ну, скажiмо так: спочатку, коли iшли оцi органiзацiйнi заходи, Гельсiнська Спiлка дуже була в дисонансi з цим, оскiльки вона була дуже радикальна, i вона хотiла, щоб ми зразу прийняли антикомунiстичну поставу. I тому певнi, певнi такi напруженi стосунки весь час iснували. Ну, от Чорновiл тодi прийшов на цей київський наш з’їзд, вiн виступав, вiн виступав як завжди дуже добре, все гарно i все, але це був явно тиск, вiн сам потiм казав:"Ми на вас тиснули, ми хотiли, щоби вас вiддiлити вiд Комунiстичної партiї". Я хотiв iнакше, в мене була така мрiя, (00:47:00) щоб оволодiти комунiстичним   отак Бразаускасiвський варiант, оце менi здавалося був би генiальний вихiд для України, ну це було б абсолютно неможливим. Ну хоча б вiдколоти вiд КПРС добру половину, як здавалось нам тодi, що це можливо. Тодi, але така тодi гостра постава була недоречна. Це були такi, це iдологiчнi i полiтичнi суперечностi – це, зрештою, не були якiсь, якiсь, я б сказав, ну якоюсь опозицiю навiть, шукалися виходи. А потiм приїхали вже, приїхали зi Львова, зi Львова приїхав Михайло Горинь i тодi Сверстюк прийшов, його пiсля ув’язнення вперше тодi побачив i не впiзнав, ми з ним знайомi були ще до того. (00:48:00) Коротше кажучи, якiсь такi були вже, пiшли контакти з рiзними людьми, з Горинем нiколи не було в мене якихось сутичок. Ви знаєте, найкраще розв’язалися гострi проблеми в мене з Хмарою. Iшов перший з’їзд Руху, i як завжди Степан Iлькович, значить, прямой наводкой почав трощить все, що перед ним стоїть. I ми вийшли покурить, я тодi курящий був, пiшли, вийшли покурить iз Брюховецьким, i з Хмарою за кулiси. I кажемо ми йому:"Степане, Степане, що Ви так оце гарячкуєте i хочете зробити якусь одну полiтичну платформу для Руху? Рух розпадеться, це ж абсолютно ясно. Нам треба зараз зробити його колискою майбутнiх полiтичних партiй. Давайте думати про те, як ми визначимо якусь компромiсну (00:49:00) позицiю, щоб ми потiм могли цивiлізовано собi зробити все". Ви знаєте, як подiяло абсолютно моментально, i цей несамовитий Хмара бiльше не зривав цiєї роботи. Так що тi всi речi можна було улагоджувати i можна було... Ну, що сказать, бували труднощi всерединi, були... як були бiльш радикальнi: Лесь Танюк, при тому що в мене з ним давнi дружнi стотунки, все, ми тут були, розходилися, вiн був дуже радикально настроєний тодi, але це все iшло нормально до першого з’їзду. А далі вже там пiшли деякi, там вже далi був пiшов розкол   схiд захiд.


Демократичнi сили, якi тодi зявилися, i Ви кажете про Демократичну платформу в КПРС, i от початок Руху, i потiм Українська Республiканська (00:50:00) партiя почала з’яв… з’явилася i так далi. Це все ж таки все разом перемогло комунiзм, чи комунiзм був слабкий i вiн вмер сам? Яка роль була фактично демократiв, яка роль була процесiв виходу масово з КПРС? Хто виграв? Чи був переможець, чи був просто той, хто програв?


Ви, Ви звичайно знаєте, що Ви зачепили, яку тему. Хто виграв, хто програв. На кого казати "ми". Я почну з такої чисто фiлософiї.


Так я i хотiв, я так i хотiв.


Так (смiх). Я колись... Десь в якомусь там роцi я був на логiчному моєму конгресi в Ганноверi в Захiднiй Нiмеччинi. (00:51:00) I там я розговорився з одним досить молодим чоловiком із Захiдної Нiмеччини, захiдним нiмцем, i ми щось говорили про вiйну, про злочини нацистiв, i вiн сказав менi таку фразу (говорить по нiмецьки) "Да, ми багато наробили". I мене ця фраза вразила тому, що я незадовго перед вiд’їздом розмовляв на ту ж тему з одним гедеерiвським нiмцем, старшим, який брав участь уже в вiйнi, i який сказав:"Так, вони багато наробили" (Говорить по нiмецьки). Оце я розумiю європейське став... Хто наробив? Нiмцi взяли на себе як Нiмеччина, i вони виграли, (00:52:00) тому що вони взяли на себе всю iсторiю, i вони сказали: "Ми, вибачте нам, ми багато наробили... Це наша iсторiя". Хоча Вiллi Брант, який повторював цi слова i теж їздив пiсля (незрозумiле слово) до стiни в Iзраїлi i там просив пробачення, вiн у цей час був в Опорi, i сидiв у Скандинавiї, i служив у нiмецькiй частинi. Ми   це ми. I тому для мене iсторiя комунiстичного режиму   це моя iсторiя, i я мушу сказати: "Ми багато наробили". Може, я особисто не служив у НКВД, i нiкого не стрiляв, i не писав нi на кого доносiв, але я мушу сказати, що ми багато наробили, бо це ми. Тому для мене цей процес, який закiнчився самостiйною Україною, важким становленням демократiї i спробами вийти з того економiчного, з тiєї економiчної (00:53:00) безвиходi, який зараз повторюється, це є процес продовження iсторiї Української РСР. Хто зробив? Хто голосував? Ну, безумовно, це тисли i боялися вони, вони боялися страшенно, вони, коли збиралися на з’їздах, я вже кажу вони, бо я до тiєї олiгархiї не належав. Коли вони збиралися на з’їзди компартiї України, вони їздили в броньованих машинах, вони дивилися на людей на вулицi, як на можливих, завтра от вони Угорщину їм зроблять, вони боялися, безумовно, страшно. I для них проголошення України незалежною було тим ходом, який їх рятував вiд бiльш серйозних небезпек. Дуже добре, я вважаю, що це просто щастя iсторiї, i Кравчуку пам’ятник поставить, бо Бiловєжська пуща… якби вiн не став це так i не пiдписав би якийсь варiант Союзного договору, то ... Таким чином я не можу Вам сказати однозначно, хто що тут зробив, принаймнi я не був на площi тут у днi путчу, на площi, але моя дочка була, навiть це засвiдчено, бо в газетi УРП, значить, вона там, був її портрет iз цим бутербродом (смiється). I я вiрю в те, що там вони кажуть, розказують менi про це, я був у цей час, повторюю, в Сполучених Штатах, я не думаю, що така була величезна сила масового опору комунiстам, яка змусила їх зробити тут якiсь цi всi речi. Багато було шуметання, популiзму i так далi, так далi, (00:55:00) але разом оце все - це була еволюцiя, це був розвал, вивiтрювання, розклад старої терористичної системи, яка вже нездатна була навiть сажать, ви питаєте: чому? Да вони ж нiкого не посадили. Їм же для того, щоб у психушку когось посадить, їм треба було колосальну артилерiйську пiдготовку робить, вже пiсля Сталiна ми тiльки сидiли і ждали: будуть сажать чи не будуть. Так i не саджали в масовому порядку. Отже, я от таким чином оцiнив би цю ситуацiю, може, занадто абстрактно, але.


Нормально, я думаю. Єдине, що може уточнити, в кiнцi ми будемо про це говорити краще. Так, от тодi ж почалися рiзнi рухи великi, як то, припустимо, робiтничий рух, як студентськi рухи, оцi всi демонстрацiї. Яка їх була роль, на Вашу думку? (00:56:00)


У часи, коли починався Рух, студентський рух тiльки, тiльки починався, i були невел... тодi Донiй з’явився на горизонтi, це були, iз наймолодших був Коля Томенко тодi, так це ще тiльки, тiльки першi були, студентського руху як такого...


Вже мається на увазi 90-й рiк, вже от сюди вже ближче?


Так. Значить, у 89-му роцi ще це не було. В 90-му роцi були дуже запальнi молодi хлопцi, якi готовi були, а (незрозумiле слово) дуже вабило, i вивести вони студентську масу на вулицю ще не могли. Оце вже тiльки оцей, оця, цей страйк студентський, який скинув Масола, вiрнiше його тодi вiддали, а потiм назад, ну, це вже такi речi. Але це вже було щось. I справа навiть не в тому самому по собi, студентського страйку як такого великого (00:57:00) теж не сталося, але люди дуже спiвчували тим голодуючим. Вiдмiна мiж першою i другою спробою голодiвки, Ви пам’ятаєте другу спробу, полягала саме в ставленнi людей. I друга спроба захлинулася моментально, тому що зовсiм iнакше було ставлення навколишнiх. А це все ще була iнерцiя, була колосальна нехiть мас до комунiстичної системи. I те ж можна сказати про робiтничi рухи. Я не мав справи особисто, мабуть, тiльки з Болдирєвим пiзнiше, коли вiн ще якийсь час був коло ПДГУ, там це Демплатформа, перший час, потiм десь його занесло в зовсiм iншi краї i все. Я сказав би так, що на початку було бiльше у нас контактiв iз iнтелiгентськими невеличкими групами з Донбасу, якi були в свою чергу (00:58:00) повя’занi iз шахтярями, була така група "Апрель 85" десь там в Луганську, чи де. Я пам’ятаю, цi хлопцi приїжджали, це все в мене на кухнi було, товклися вони, були якiсь такi, але почався оцей вже новий рух профспiлковий пiзнiше. Ну, я Вам не скажу нiчого вже такого з особистого досвiду, в мене оцiнки такi, якi я знаю, я знаю, що в основному вiн залишається поки що старим, пробюрократичний оцей радянський профсоюз, i з ним треба працювати. Ну це вже така, це вже, я мав вже пiзнiше контакти iз так званою "дев’яткою"   iз тими профспiлками оборонних, це вже коли я був у ПДГУ спiвголовою там i так далi.


А, ми так трошки еклектично це все виймаємо з рiзних часiв, але це нiчого. (00:59:00) Ви почали говорити, i потiм я Вас перебив, мабуть, чи якось змiнили напрямок розвитку розмови, що Рух був одним до певного часу i потiм став iншим. Чи правi комунiсти, якi зараз говорять, що вiн став бiльш галицьким, а вiдтак   бiльш радикальним, а вiдтак   вже не вiддзеркалює загальнодемократичнi позицiї. Що Ви думаєте, чому Рух так еволюцiонiзувався? I як Ви ставились до цiєї...?


Значить, дiйсно була еволюцiя, яка виносила на переднiй план проблеми незалежностi. Коли ми починали писати програму ще в перших варiантах, я пригадую такий епiзод, що ми сидимо в Спiлцi (01:00:00) i обговорюємо проблему про новий Союзний договiр, це було в 89-му роцi. I Володимир Андрiйович Василенко, який пiзнiше був послом, а в той час був нашим юристом головним, вiн каже: "Ну, цього нам нiхто не дозволить писати в програму, ну давайте впишемо: "Новий Союзний договiр". Я про це згадав зараз у Женевi, коли був недавно, працював там в унiверситетi, менi там подарували звернення українського представництва в Швейцарiї в 18-му роцi до свiтового громадянства, так тодi цей комiтет мiжнародний вимагав перегляду Переяславської угоди (смiх). Тому що Україна завжди попадала в iмперiю на пiдставi спочатку якоїсь (00:01:00) угоди i дуже господь Бог, значить, дарував нам таких монархiв, якi... Всi говорили: "Та що ви? Та хiба ж ми можемо своє монарше слово iзмєнять? Зачем этот договор, все и так ясно?" Ми: "Канечно же". Але Богдан Хмельницький добився таки того, щоб государь не пiдписав, але так сказав, що: "Царь повелел, бояре приговорили". Хоча (незрозумiле слово) пройшлося i договiр був все таки так само, як i тут, договiр був все таки, його потiм так забули, нiби туди сюди. Тому на перших порах це було, але тут була така, така була проблема: якби не ставили питання таке прибалти про вихiд iз СРСР, для нас це було б моментально... повнiстю ставило б Рух у ситуацiю нелегальної (01:02:00) органiзацiї, бо в нас зовсiм iнакше правна ситуацiя. Тому перегляд договору, там те се i так далi, а потiм все воно... це була, це була єдина правильна дорога. I ось навколо цього бували у нас зiткнення: чи вийде, чи не вийде на перший план. Потiм вже пiсля першого з’їзду Руху, коли, особливо, коли пiшла мова про реабiлiтацiю ОУН -УПА, це дуже перенесло всi акценти, i тодi я вирiшив, що я в цi iгри не граю, я пiду займаться Демплатформою i ПДВО. Значить, сьогоднi ми маємо ситуацiю, коли я б назвав Рух нацiоналiстичною органiзацiєю в доброму смислi слова нацiоналiзм.


В європейському, не в радянському.


Ну, я Вам скажу так: (01:03:00) європейцi не люблять слова нацiоналiзм i не люблять... для них це не є похвала. Але вони можуть толерантно, вони не люблять агресивного нацiоналiзму, але якщо людина скрiзь шукає, все дивиться пiд одним кутом зору: чи вiн за нацiю, чи проти нацiї, це є нацiоналiзм у доброму розумiннi слова. Як завжди має бути прокурор i адвокат, так має хтось все бачити i бути нацiональноозабоченим, оце дуже добра ситуацiя. Такий має бути захисник прав   це лiберал у повному розумiннi, тiльки має бути соцiалiст, тiльки дивiться, чи в нас є такi соцiальнi верстви, що вони вiд цього будуть мать. Це є розподiл працi. Тому такий ми… такий на мiг погляд, така, на мiй погляд, орiєнтацiя Руху сьогоднi. В мене випадково збереглась стаття Чорновола в 92-му роцi в сiчнi в газетi "За вiльну Україну" пiд назвою "Що ж (01:04:00) далi?" Я сказав би, що це певна розгубленiсть вiдчувається, бо незалежнiсть одержана не з рук борцiв за незалежнiсть, а з рук комунякiв. Як тепер, що ми тепер будем вимагати? Ну, можна пiти по шляху там: мову негайно там i так далi, але це не є той шлях, який сьогоднi... Тому я не думаю, що там це галицька якась, це просто є така нацiонал демократiя, яка потiм мусить вибирати собi орiєнтацiї як в Європi: чи вона буде консервативною партiєю типу республiканської в Сполучених Штатах, типу, скажемо, ну ХДС, ХСС в нас не проходить, у нас немає тiєї економiчної бази християнської, i взагалi зовсiм iнша ситуацiя. Ну, десь щось так. Або воно буде десь кудись лiвiше собi вибирать дорогу, то вже так буде. Я думаю, що сьогоднi з Рухом те саме, що iз... це вже така, це вже моє особисте, що i з всiєю нашою полiтичною структурою, (01:05:00) вона абсолютно не вiдповiдає тим тенденцiям, якi є в населення. Я таки наведу вам один приклад. Я недавно дивився результати соцiлогiчних обстежень громадської думки i там таке питання: "Який проект Конституцiї вам найбiльш довпододоби? Там перший   президентський, другий   соцiал демократичний. Зiбрав десь коло семи вiдсоткiв соцiал демократичний проект. Немає його, в природi його немає, нiякого соцiал демократичного проекту нема! Але от десь би вiн... нiша є. Значить, у нас нiш у суспiльствi бiльше, нiж полiтичних сил реальних, якi можуть заповнити. I в дуже багатьох випадках полiтичнi сили борсаються в старих гаслах i проблемах i крiм антикомунiзму чи комунiзму ми нiчого розумнiшого не можем придумать. На превеликий жаль, це вiдповiдає певним реалiям. (01:06:00)


Як Ви думаєте, тодi ж, менi здається, навiть 89-го року вперше, нi, вже в 90 му чи в 89 му, я сам не памятаю, вперше почали пiдiймати питання мовнi. Як Ви пам’ятаєте, навiть Верховна Рада УССР прийняла такий закон "Про мови в УССР" i таке iнше. Наскiльки важлива мова була от у той перiод?


Ви знаєте, як не дивно, це питання не так багато займало мiсця при органiзацiї Руху, при тих перших кроках. По перше, був досить радикальний, я б сказав, i разом з тим досить помiркований заком поро мови, закон про... Взагалi мовна проблема перед цим дуже вiдiграла велику (01:07:00) роль у Закавказзi, пам’ятаєте, це в Грузiї цi всi подiї, це все було надзвичайно... Спробуй викинути з Конституцiї положення про мови, це все ще 78 й який рiк там i все таке iнше. Тому першим, що було нiбито першим приводом для нацiональної консолiдацiї була проблема, але вона розв’язалася, бачите, мовна проблема тодi ще це наш директор Володимир Володимирович Шинкарук тодi був чи головою чи членом цiєї комiсiї, i писали цей закон про мову. Дехто навiть iз симпатикiв Руху був проти того, щоб взагалi це пiднiмать. Але воно, коротше кажучи, юридично нiчого бiльш сильного тодi не було, навiть запропоновано. Тодi воно не вiдiграло якоїсь такої... Iшлося вже про бiльш серйознi речi   про незалежнiсть, яка там мова? Дайте нам, ми будем по турецьки говорить перший рiк, тiльки дайте незалежнiсть. (01:07:00)


А коли дiйсно...


Tape 3 Касета 3


I то треба дозвiл...


Це напротiв, навпроти мерiї.