The Oral History Усн а Історі я

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5

The Oral History Усна Історія

of Independent Ukraine Незалежної України

1988-1991 1988-1991

by Margarita Hewko^ Автори: Маргарита Гевко^

Sara Sievers^ Сара Сіверс^

_______________________________________________

Adam Martiniuk Адам Мартинюк

Interviewed by: Інтерв’юер:

Mykola Veresen Микола Вересень

June 13, 1996 13 червня 1996

Audio Tape 1, Side A Аудіоrасета 1, cторона А

Шановний пане Мартинюк, ми дуже задоволенi тим, що Ви погодились брати участь в тому проектi, який ми здiйснюємо тепер. I хотiлося б запитати дещо такi... декiлька особистих питань. Чим Ви займалися, от який Ваш, Ваш шлях, так би мовити, до тiєї позицiї, де Ви зараз знаходитесь?

Ну, якщо коротко розповiсти, вiк 45 рокiв. Народився (00:01:00) я на Волинi, в глибокому Полiссi. Настiльки глибоке Полiсся, що закiнчуючи навiть вуз Луцький державний педагогiчний, iсторичний факультет, в 72 му роцi це вiдбулось, - до 72 го року, тiльки вже в 72 му роцi, вiрнiше, iз обласного центру, мiста Луцька, в село, де я народився, в зв’язку з тим, що це я ще раз повторюю полiськi умови, був навiть лiтак, «кукурудзник» лiтав, єдиний вид транспорту, який нас зв’язував iз зовнiшнiм свiтом. Зараз є вже i траса така шосейна дорога, тобто автобуси, якi, на жаль, знову не ходять, ну це вже iнша проблема. Пiсля закiнчення вузу працював одну чверть вчителем сiльської школи там же ж, на Полiссi, поблизу свого рiдного села. Мав... оскiльки мав диплом з вiдзнакою, мав направлення, скерування в аспiрантуру. В 72 му роцi став аспiрантом Iнституту суспiльних наук (00:02:00) Академiї Наук України, який знаходиться у Львовi. В 74 му роцi, оскiльки у вузi не було вiйськової кафедри, на третьому роцi навчання в аспiрантурi був призваний в армiю радянську, вiдслужив рiк, повернувся, в 76 му роцi захистився, став кандидатом наук. До 81 го року працював у цьому ж iнститутi молодшим, потiм старшим науковим спiвробiтником. У 81 му роцi було запропоновано перейти на партiйну роботу, працював лектором Львiвського обкому партiї, заступником завiдуючого Будинку полiтосвiти, заступником завiдуючого вiддiлу обкому партiї, в 88 му роцi був обраний секретарем з iдеологiчних питань Львiвського мiськкому партiї. Рiк працював в Центральному Комiтетi партiї тут, у Києвi, це кiнець 89 го до листопада 90 го року. I в листопадi (00:03:00) 90 го року без будь яких, як то кажуть, скерувань, без будь яких номенклатурних пiдходiв, ну, тодi, Ви знаєте, якраз був можна сказати так розвiй демократiї всюди, в тому числi й в партiйних органiзацiях, чи не найбiльше демократiя прийшла саме туди, був обраний на альтернативнiй основi першим секретарем Львiвського мiського комiтету партiї. З листопада 90 го до вiдомого серпня 91 го я очолював Львiвську мiську партiйну конференцiю. Працював в умовах уже полiтичної опозицiї, тому що Ви знаєте, якщо влада на Українi i в цiлому в Союзi знаходилась ще в руках, ну, будем казати так, комунiстичної партiї, то вже влада, радянська влада у Львовi знаходилася в руках наших полiтичних опонентiв, тобто, ми дiйсно вже працювали, партiйнi комiтети працювали дiйсно в умовах справжньої полiтичної опозицiї, не несучи нiякої вiдповiдальностi, (00:04:00) бо нас нiхто вже не допускав до керiвництва справ. Пiсля того, що сталося в 91 му роцi, я вважаю, що це був розiграний фарс, задуманий всiма учасниками, тiльки потiм, коли вiн не вдався...

Ми повернемося потiм до того.

Да. Потiм, коли вiн не вдався, частина вiд цього вiдмовилась, частина намагалась вирватись, ну добре, виграти на тому... Ми до того повернемось. I виходячи, мабуть, насамперед iз того, що я довгий час працював саме в таких умовах, про якi я говорю, хто хто, а Ви, напевно, знаєте, що таке львiвськi умови для роботи в партiйних комiтетах. Так, така цiкава деталь, що вже в 91 му роцi, в 91 му роцi в березнi я балотувався на один iз вiльних округiв в мiську раду Львiвську, ну, зрозумiло, що це викликало смiх I, особливо в керiвника (00:05:00) областi, вiдомого пана Чорновола, який заявляв, що Мартинюк, напевно, з глузду з’їхав, хто за комунiста у Львовi проголосує? I як не дивно, я у тих виборах в мiську раду все таки здобув досить переконливу перемогу над вiдомими демократами. Це був свого роду шок для тих, хто вважав, що от, тiльки така iдеологiя тут панує. Тобто, я веду до того, що дуже добре знаючи i розумiючи умови, розумiючи стан, в якому перебувало суспiльство, можливо, знаючи бiльше, нiж iншi керiвники нинiшньої нашої партiї, в якому станi вона знаходилася, бо я ще раз повторюю специфiка регiону, де я провiв усе своє життя, менi дає право таке говорити, бачачи, що сталося i до чого це призведе. А ми знову, напевне, про це ще будемо говорити, поскiльки це основна тема все таки нашої розмови, незважаючи на те, що я у Львовi, по сутi, був безквартирним, коли повернувся до мiста, жив по гуртожитках, ну, а тим бiльше пiсля серпня я майже на напiвлегальних (00:06:00) умовах, як то кажуть, iснував, я все таки до листопада 91 го року був ще у Львовi, знаходився з людьми, знаходився з тими однодумцями, з якими ми працювали в тi часи 90 й, 91 й роки, i я, напевно, навiть, якби й хотiв вiдiйти вiд полiтики, навiть, якби i подумав: що, ну, давайте так чисто життєво, - навiщо воно менi вже треба? Шукай щось iнше, чоловiче, тим бiльше, є сiм’я, є необхiднiсть якось жити, от. Навiть я ще раз повторюю якби були в мене такi думки, то, напевно, виходячи з тих умов, виходячи з ситуацiї, виходячи з того, якими, ну, очима дивились на мене люди, з якими сталось, адже ж вони не виннi в тому, що їх так зрадили, по великому рахунку. Я прийшов до, до значного висновку, що я все буду робити i зроблю для того, аби партiя повернула втраченi позицiї, i моя, якщо хочете, заповiтна мрiя дожити до того дня, щоб сказати: (00:07:00) "Все, добре, Мартинюк, тепер ти можеш зайнятися i наукою. Нехай полiтикою займаються iншi". I тому в 91 му я, повернувшись до Києва, допомагав Морозу створювати соцiалiстичну партiю, я був одним iз засновникiв соцiалiстичної партiї, хоча серед тих однодумцiв товаришiв, в тому числi i Мороза, вони знали, i я вiдкрито заявляв, що я з вами працюю, допомагаю, використовуйте мої можливостi до того моменту, поки не вiдродиться комунiстична партiя. Я iнакше поступити не можу. Так ми i домовилися, так i дiяли. Створював я газету "Товариш" першу опозицiйну, яка зараз газетою соцпартiї є, от. Потiм, коли в 93 му роцi вiдновилася комунiстична партiя, вiдповiдно я перейшов в комунiстичну партiю, створив газету "Комунiст", яка сьогоднi займає сьоме мiсце серед наймасовiших видань по перед... по кiлькостi читачiв у республiцi, для наших умов, я вважаю, це досить суттєво. А зараз є ще одночасно (00:08:00) другим секретарем Центрального Комiтету партiї, працюю в основному на громадських засадах, от. Певний час з 92 го по 94 ий працював нiчним сторожем в однiй iз фiрм, от, оскiльки зарплата несуттєва, i ясно, що це вимагало великого напруження зусиль, що там через двi ночi треба чергувати, потiм знову ж полiтика, полiтика, робота, робота. На сiмейнiй радi, як то кажуть, прийшли до висновку, що це таке, воно нас не рятує. Вiдповiдно, мабуть, виникає питання: за рахунок чого живемо? Живемо за рахунок батькiв дружини, якi нам допомагають продуктами харчування. Дружина має безпосереднє вiдношення до телебачення, працює диктором в республiканському телебаченнi, зараз вони називаються ведучi, - "Дня". Донька закiнчує 11 ий клас в цьому роцi i, як не дивно, я вже сказав, що я до журналiстики чисто випадково маю вiдношення, бiльше полiтик. (00:09:00) Як не дивно, донька хоче бути саме журналiстом. Не думаю, що я їй в цьому посприяв, вона так, як i Ви говорили, не сповiдує поки що нiяких полiтичних поглядiв, i я не намагався її в тому переконувати, тобто, нехай живе своїм розумом, живе так, як, як хоче.

Коли Ви працювали на Захiднiй Українi i досить були високим посадовцем в 85 му, 4-му, 6-му, я хотiв би спитати, яка реакцiя була комунiстiв Захiдної України на останнi роки перебування при владi Брежнєва, Черненка, Андропова, i яка була реакцiя на першi кроки Горбачова?

Я думаю, що, мабуть, (00:10:00) тут немає значення, де комунiсти, в якому регiонi знаходились: чи то на Захiднiй Українi, чи то в Захiднiм Сибiру, чи то в Прибалтицi, чи в будь якiй iншiй союзнiй колишнiй республiцi, чи в Москвi, чи в Ленiнградi, чи в Києвi, я думаю, що не помилюсь, якщо скажу: абсолютна бiльшiсть, не скажу, що однозначно, можливо, люди були, якi тверезiше мислили, я потiм скажу, чому саме я такий термiн вживаю, але думаю, що, ну, процентiв 90 все таки комунiстiв, членiв комунiстичної партiї Радянського Союзу вiдносились, знову ж повторюю, незалежно вiд, вiд регiону, однозначно до цих подiй, що, звичайно, потрiбнi були змiни, кадровi змiни в керiвництвi, що не може керувати людина державою, а генсек не тiльки керiвник партiї, вiн керiвник однiєї з двох могутнiх держав свiту, не може керувати цiєю супердержавою людина, працездатнiсть якої в день (00:11:00) взагалi одна година чи й того менше. I, звичайно, i останнi роки керiвництва Брежнєва, i особливо, коли прийшов, так би мовити, знову ж таки на змiну йому через певний перiод, на змiну йому прийшла ще бiльш фiзично хвора людина, i я вважаю, на голiв десять вiдстаюча вiд нього чисто в розумовому i полiтичному, iншому планi, звичайно, це нi авторитету компарiї i Радянському Союзу в тому числi, нi наснаги i оптимiзму комунiстам, вiд рядового до керiвної ланки, напевно, не тiльки середньої, яку я, припустимо, займав, але й до ланки вищої, оптимiзму не додавало. I тому, коли, звичайно, пiсля тої череди змiн керiвництва, вищого керiвництва партiї i вiдповiдно держави, (00:12:00) яке тривало, всi, бiльшiсть комунiстiв принаймнi, з надiєю поглядали саме на Горбачова як наймолодшого серед полiтичного керiвництва, яке ми знали на той час. I звичайно всi ми, в тому числi я, iз захопленням аплодували йому, його першим крокам. Я, як зараз, пригадую в Москвi був в той час, коли появився перший публiчний виступ, пригадуєте, його в Ленiнградi, коли Горбачов поїхав в Ленiнград, зустрiвся i вперше, так би мовити, вийшов, ну, на аудиторiю без попереднього запису, хоча був попереднiй запис, але в усякому разi без того, як ранiше готувалися передачi, його розмова, його розумiння, його реакцiя, його умiння спiлкуватися, та навiть те, що вiн сам, своїми власними, як кажуть, ногами ходив, а не пiдтримували його, це безумовно, безумовно, оптимiзм вселяло. I знову пiдкреслюю, в тому числi i в нас на Захiднiй Українi, в тому ж Львовi, (00:13:00) i будь де, i не тiльки комунiстам, а я думаю, i значній частині суспiльства саме це i додало оптимiзму. Бiда тiльки в тому, що, звичайно, або ми не розпiзнали, ну, не говорячи вже про нас, а тi, хто покладав надiї, допустимо, на Горбачова, його цього прагнення, а я можу подiлитися власним спiлкуванням iз останнiм генсеком, тому що вiн приїжджав у Львiв, i я так, як iз Вами, по сутi, постiйно на протязi дня був поруч з ним i з його дружиною, яка намагалася бути другим керiвником держави, i я побачив тодi, це ще був 88 ий рiк, коли, здавалося, ще рано думати про трагедiю, яка може статися з державою, яку вiн представляє, якою керує, i я побачив, що це людина, на жаль, яка думає тiльки про себе, про задоволення своїх власних, власних амбiцiй. От в чому була бiда i трагедiя суспiльства, що (00:14:00) виявилось людина, для якої важливiше було не служiння справi, або точнiше, вiн служив справi заради своєї якоїсь, ну, чисто, може, людської вигоди, для свого характеру, своєї душi, своїх поглядiв.

Коли Ви почали спостерiгати за процесами, якi призвели до 91 го року, до путчу, до проголошення незалежностi i таке iнше, коли це Ви вiдчули, що щось вiдбувається серйозне в суспiльствi, особливо в вашому суспiльствi, адже це було першооснова, так би мовити?

Так, так. Ну, напевно, напевно сказати, що я вже мiг тодi думати про те, що це станеться в 91 му роцi, бо є такi люди, якi зараз можуть Вам сказати, що вони вже знали, що крах iмперiї наступить от саме в найближчi днi, що саме це трапиться, я не можу сказати, що я думав, що це так швидко буде. Те, що наростали (00:15:00) процеси в суспiльствi некерованостi, некерованостi державою, те, що особливо ми партiйний апарат будувався, добре це чи погано,це вже iнша сторона питання, але в усякому разi партiя була сильна своєю насамперед дисциплiною i виконавською дисциплiною, i керувала суспiльством саме на основi тої досить жорсткої виконавської вертикальної влади i дисциплiни: центр говорить є! вся структура влади, перш за все партiйної, яка виконувала цi розпорядження, вказiвки, i приводила колосальну державу в рух. Мабуть, Ви погодитесь зi мною, що такій мобiльнiй керованостi суспiльства, яку мала партiя, могла б позаздрити будь яка держава, того що колосальну державу, яким був Радянський Союз, за добу можна було повернути на 180 градусiв. Сьогоднi можна було боротися (00:16:00) iз присадибними дiлянками, як це було, i екскаваторами, бульдозерами їх згортати, а завтра можна було абсолютно iншу полiтику проводити. На жаль, це була також трагедiя, в тому числi й партiї, яку привчили до того, що все, що там кажеться, все там мудро, бо звикли, бо звикли виконувати. I ось, коли ми побачили, що суспiльство стає некерованим, не тому, що влада там iде вiд партiї, це менш мене цiкавило i хвилювало, що саме не я, як партiйний керiвник, впливаю на процес. Нi, нехай вiзьме, буде влада радам, буде влада тим, кого обере народ, але, на жаль, i ради, якi перебрали до себе в останнiй час нiбито вже всю повноту влади вiд партiї, не партiя вже управляла господарськими справами i так далi, по сутi, суспiльством, а ради. Вони опинились ще менш, так би мовити, мобiльними, нiж були до того часу партiйнi комiтети. Тобто, нiхто державою уже не управляв (00:17:00) або управляли спонтанно i управляли методом взаємовиключення: сьогоднi одна, а завтра iнша. I ми, в тому числi i я, напевне, зрозумiли, що трагедiя близька, трагедiя, хоча не така, як вона сталася, але що повинно, на жаль, це закiнчитися якимось негативним наслiдком, коли ми побачили, як керiвник партiї, держави почав здавати опору цiєї держави, коли ми побачили, що це людина, яка, ну, вибачте за таке слово, явочним способом бреше. Бо, мабуть, кожному було зрозумiло, хто хоч трошки займається полiтикою або знає, що таке державне управлiння, або знає, що таке генсек i президент. Коли вiн розповiдає, що вiн не знав, що танки на вулицях Вiльнюса, або коли вiн розповiдав, що вiн не знав про те, що сталося у Тбiлiсi, (00:18:00) коли вiн не вiддавав абсолютно нiякої вказiвки вiйськам, а без верховного головнокомандуючого цього не має права зробити нiхто входити в Баку, в Сумгаїтi i так далi, тодi нам стало зрозумiло, що це людина, яка, не замислюючись, не замислюючись, сьогоднi вiн продає, так би мовити, свою опору армiю, опора це не тiльки його була, армiя опора будь якого суспiльства, будь якого, будь якого ладу. I ясно, що армiя стала не на його бiк, коли вiн звернувся до неї за пiдтримкою. Ви, напевно, знаєте, що пiсля серпня, пiсля тої боротьби мiж Єльциним i Горбачовим все вирiшила позицiя вiйськових. I вiйськовi, зрозумiло, стали на сторону бiльш рiшучої, бiльш мобiльної людини, господаря свого слова, якщо хочете. I, i це був крах особистий президента i керiвника цiєї держави. Тобто, цi процеси вже, напевно, в 87 му (00:19:00) почали, почали проявлятися, особливо тодi, коли от перша хвиля того, що ми з вами говорили... Дiйсно, ми були в захопленнi вмiнням керiвника держави спiлкуватися з людьми, бажанням його все таки зрушити це суспiльство з якоїсь такої точки, в якому воно перебувало, iнертностi, апатiї, все таки, використовуючи колосальнi можливостi економiчнi i природнi i енергетичний потенцiал, все таки мати кращi зрушення. Коли ми побачили, що все це, ну рiк послухали, ну пiвтора, а потiм побачили, що все це ж повтори, це десь 87 ий, 88 ий рiк уже було зрозумiло, що ця людина не справиться із керiвництвом. I особливо вже 90 ий рiк, особливо пiсля того часу, коли вiн почав вiддалятися вiд партiї, коли було зрозумiло, що партiя йому уже заважає, що партiя стримує його (00:20:00) в тих чи iнших рухах, бо вiн знав, що, як би там не було, вiд партiї вiн залежить, бо не буде генсеком, то завтра вiн не буде президентом, то вiн, ну, змушений якось був терпiти це, от. I вже в 90 му роцi, пiсля особливо останнього 28 го з’їзду партiї було зрозумiло, що країна не керується, не управляється.

А коли от до вас туди на Захiдну Україну приїхав, повернувся чи приїхав Чорновiл, Хмара, Горинь i таке iнше, це на Вас яке враження справило, Ви не пов’язали цi моменти... Ви не думали, що це сильнi опоненти чи от...? Ваша вiдповiдь була така, що Ви все пов’язуєте з Горбачовим, тобто, його найбiльш питома вага була в тому, що Ви назвали трагедiєю?

Ну, звичайно, найбiльш питома вага, все таки давайте погодимось, була Горбачова, була того керiвництва, яка була поруч з Горбачовим, найбiльш питома вага тої полiтики, яка проводилась. (00:21:00) Тому що от Вам аргумент: не було б Горбачова, не було б тої полiтики, не було б Чорновола i Гориня у Львовi, Ви ж погоджуєтесь? Був би Андропов, були б вони далеко за межами Львова, так що тут треба все таки погодитись з тим, що левова частка долi в розвалi держави належить керiвникам цiєї держави. Разом з тим я погоджуюсь, розумiючи Ваш пiдтекст запитання, я погоджуюсь, що само собою це не прийшло. При будь якiй бездарностi керiвництва, якби не було у цього керiвництва сильної опозицiї з боку iдеологiчних противникiв, протилежних противникiв, тих, хто, так би мовити, вiдстоює цi iдеї, то, звичайно, так швидко це не сталося б. Та й взагалi могло б не статися, тому що мiг би процес пiти, як любив говорити останнiй генсек трошки iншим шляхом. Тобто, вiн дожив би до того, що його замiнили б i все сталося, поверталося б так чи iнакше. Тобто, роль опозицiї, роль (00:22:00) лiдерiв тих чи iнших, безумовно, тут важлива. Щодо повернення, ми, звичайно, не сприймали тодi, у 88 му роцi, коли вони, допустимо, повернулися у Львiв, ми не сприймали їх, що це вже прийшла, так би мовити, когорта людей, яка поставить хрест на нашiй системi, на нашому суспiльствi, а тим бiльше на нашiй державi. Тим бiльше, що в тi роки, коли вони прийшли... вони зараз можуть розповiдати, якi були хоробрi i так далi, i тому подiбне, я свiдок всiх тих подiй, якi вiдбувалися, i маю безпосереднє вiдношення до всього того, що там вiдбувалось, бо воно вiдбувалося, на жаль чи на щастя, це рiзно можна судити, завжди при моїй безпосереднiй участi. I першi мiтинги, якi були в Українi, це були де? у Львовi. Всi мiтинги або абсолютна бiльшiсть вiдбувалася за моєю участю, всi цi полiтичнi перипетiї i баталiї, так що я їх бачив, як кажуть, в дiї. I в першi роки i Чорновіл, i Горинь, який, на мiй (00:23:00) погляд, є серйознiшим полiтиком, знаходились постiйно в тiнi. Можливо, вони й правильно робили на той час, вони шукали молодих людей, яких використали вiдомого Вам Iвана Макара Ви знаєте, от, Iгоря Деркача, яких використали як органiзаторiв всього того, молодих хлопчикiв, ну, порiвняно молодих – 25-ть там, 26 рокiв, а самi постiйно знаходились в тiнi, напевно, враховуючи свiй життєвий досвiд, чим це може закiнчитись i так далi. Ну, i у Львовi, i в iнших мiстах, де зосереджена велика маса iнтелiгенцiї, тому що вiд Львова перекинулось це i на Київ, вiд Києва перекинулось на iншi мiста, потiм прийшло це, або точнiше, одночасно - це Москва, Ленiнград, Прибалтiйськi республiки, особливо центри, я ще раз повторюю де було, де було iнтелiгенцiї, народ пiшов за ними, за цими лiдерами не тому, що вiн, ну, що їм iмпонували (00:24:00) цi, скажемо, iдеї. Напевно, не за iдеями йшов народ, народ, який розбурхали, народ, який, так би мовити, завели полiтики рiзного ґатунку злiва i справа, дiйсно прагнув перемiн, дiйсно вiн був iдеологiчно готовий, пiдготовлений всiма сторонами процесу i лiвими, i правими, i центром до цих змiн. I коли народ бачив, що керiвна елiта партiя, балакаючи багато, все це забалакала, а життя поступово починає, та навiть не поступово, а значними темпами починяє життєвий рiвень знижуватись, звичайно, вона, не задумуючись над полiтичними, iдеологiчними орiєнтирами iншої частини суспiльства, яка їх кликала на iншi iдеологiчнi засади, вона не про це, мабуть, думала, основна маса. А думала, насамперед, про свої життєвi iнтереси, дiйсно думала, про те, що: а давайте, (00:25:00) оцi накерувались, давайте попробуєм, нехай прийде ця категорiя людей, нехай ця категорiя людей покерує. Звичайно, Львiв був бiльш сприятливим порiвняно з iншими мiстами в силу своєї специфiчної iсторiї, тому що ця територiя протягом шести вiкiв, шести столiть ця частина української землi постiйно боролася за свою державнiсть i за те, щоб возз’єднатися в єдинiй Українi. I з поколiння в поколiння, все ж таки шiсть вiкiв це дiйсно, в плоть i кров, як то кажуть, увiйшло людей, що вони бiльш бунтарськi були порiвняно з iншими регiонами. I, звичайно, i зосередження тут колосального потенцiалу наукового, технiчного, iнтелiгенцiї, все таки так, як до столицi з’їжджалося з усiєї України чи з усього Союзу, до Москви, так, по сутi, з половини України все тягнулося до Львова, який був крупним центром. Так що, так що це...

Тобто, ну, але Ви тодi не вiдчували, що Чорновiл i iншi, вони зможуть очолити, припустимо, (00:26:00) область, що сталося...?

Звичайно, звичайно, ми могли б передбачати, що можуть бути змiни, вже в 88 му, 89 му роцi, це нам було на теренi, як кажуть, Львiвщини зрозумiло, що партiя тут може потерпiти поразку.

А чому тодi Ви не могли викликати, припустимо, голову мiлiцiї мiської i сказати: "Треба припинити, треба їх, ну, вони порушують, припустимо, громадський порядок", - я не знаю, як можна, але я думаю, що формально пiдстава могла б знайтися завжди.

Ви розумiєте, могла знайтися i я ж не буду скривати, i Ви, напевне, знаєте, що першi мiтинги, якi там проводилися, частина з них такими методами i боролася, була боротьба, так би мовити, що так i порушення закону, мiтинги не дозволялися, ви проводите, значить, i мiлiцiя, i все, так би мовити, була задiяна, яка не дозволяла проводити цi мiтинги, i затримували, i той же ж Макар знаходився, не пригадую, десь до десятка днiв пiд слiдством

Blog

The Oral History Усн а Історі я