The collapse of the soviet union the oral history of independent ukraine 1988-1991
| Вид материала | Документы |
- The Oral History Усн а Історі, 474.56kb.
- The Oral History Усн а Історі, 216kb.
- Міжнародний Фонд «Європейський Розвиток», 503.51kb.
- The Oral History Усна Історія, 515.9kb.
- Oleg Shenin Communist Party of the Soviet Union Brussels International Communist Seminar, 833.14kb.
- The Oral History Усн а Історі, 749.7kb.
- 2. Special requirements for admission: the history of Ukraine, Ukrainian language and, 2906.6kb.
- 2. Special requirements for admission: the history of Ukraine, Ukrainian language and, 2747.66kb.
- Постановою Верховної Ради Української рср від 4 липня 1991 року № 1292-xii, ввр, 1991, 1551.27kb.
- Сергей Леонидович Тихвинский, академик ран interview with academician Sergey L. Tikhvinsky, 489.16kb.
THE COLLAPSE OF THE SOVIET UNION
THE ORAL HISTORY OF INDEPENDENT UKRAINE - 1988-1991
A Video Archive by Margarita Hewko and Sara Sievers
РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
УСНА ІСТОРІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРAЇНИ - 1988-1991
Відеоархів – Автори: Марґарита Ґевко та Сара Сіверс
Myroslav Popovych Мирослав Попович
Interviewed by Mykola Veresen Інтерв’юер: Микола Вересень
April 19, 1996 19 квітня 1996
Tape 1 Касета 1
(00:00:12) Пане Попович, ми дуже дякуємо, що Ви погодились брати участь у нашому проектi, i ми сподiваємося на плiдну спiвпрацю. Отже, представтесь, хто Ви є, i розкажiть, що Ви робили до 87-го року, як колись питали...?
Я зараз роблю те саме, що робив до 87-го року, а саме: я завiдую вiддiлом логiки, (00:01:00) методологiї i фiлософiї науки в Iнститутi фiлософiї Нацiональної Академiї Наук. Тодi я ще був на чверть ставки професором Київського унiверситету, зараз таку саму маю ще додаткову роботу в Києво Могилянськiй Академiї, в унiверситетi. Ну i так само, зберiгаючи якiсь ще свої зобов’язання перед Київским унiверситетом iм. Шевченка. Це моя основна робота. I я таким був у цьому вiдношеннi, таким i лишився. Ну, ще став членом кореспондентом за цей час.
Коли Ви почали спостерiгати цi процеси, якi призвели врештi решт до незалежностi України? I коли Ви почали брати участь у цих процесах?
Ну, так щоб не входити далеко в iсторiю, скажу, що коли пройшла, пройшла чутка, (00:02:00) що письменники готують проект програми Руху за перебудову, за пiдтримку перебудови, то я тодi до свого старого приятеля i колєги, i спiвавтора Iвана Драча звертався з пропозицiями помогти, якщо Ви хочете, мовляв, то давайте я Вам щось там допоможу. Але письменники цiлком слушно тодi сказали, що не треба, ми зараз будем робить самi, тiльки для економiчної частини вони залучали тодi вже фахiвцiв. А так взагалi вони вирiшили робить поки що, це власне кажучи, не тiльки навiть письменники, а воно робилося в Iнститутi лiтератури, от. Тому до часу я не брав участi в цiй, але був морально до цього готовий. Ну, (00:03:00) а вже потiм той факт, який був для мене абсолютно несподiваний, факт запрошення на тi пiдпiльнi збори, ну такi напiвпiдпiльнi збори Руху це вже було таким завершальним етапом, тому що фактично на той час уже пройшли вибори. Менi пропонували балотуватися i вибори до Верховної Ради Союзу, i потiм вибори до Верховної Ради України. Ну, це ще було, коли вибори були до Союзної Верховної Ради, менi пропонували балотуватися спочатку математики. А тодi я подумав, чо це я буду в когось просить? Я раз не погодився. Ну, кажуть, що: "Ви можете пройти, от є така м...". Ну, ладно, раз треба. То я дав згоду i тут мене iнститут свiй висунув кандидатом, а це було тодi, коли зiбрали нас всiх тих “вiльних стрiльцiв”, зiбрали по одному, (00:04:00) по однiй виборчiй окрузi, там опинився i Драч, там опинився i Дончик, i багато iнших моїх друзiв i знайомих, давнiх i нових. I там зрештою хтось... пройшов, пройшов на виборах тодi Амосов, ну це була прекрасна тодi кандидатура, i тодi мене пiдтримував iнститут..., теж висував, значить тут фiлософiї, а пiдтримував другий раз iнститут теоретичної фiзики, з яким я..., не теоретичної фiзики, а фiзики ядерних дослiджень. От, коротше кажучи, в мене були певнi пов’язання i з науково технiчною iнтелiгенцiєю давньою: я працював на телебаченнi в науково популярнiй серiї i так далi, якiсь були звя’зки як завiдуючого вiддiлом фiлософiї науки iз нашою академiчною громадськiстю, i був якийсь (00:05:00) такий би мовити iмiдж. I це власне кажучи, i стимулювало мої вчинки в цьому напрямку. Але щодо того, що коли тiльки ми побачили, що це щось серйозне, оцi горбачовськi першi акцiї, що це (незрозумiле слово), ми всi горiли бажанням не дати чорним силам загнати це назад. I тому не я один, багато всiх нас не хотiли, готовi були йти на все, навiть на роботу, яка нам абсолютно була незнайомою, на ту полiтику, на все, таким чином я опинився в полiтицi.
Ви кажете, що Ви були морально готовими. Чи, я пам’ятаю Вашi якiсь статтi, менi здається, навiть у "Правдi" чи в "Известиях", великi, фiлософськi. I я хотiв би Вас запитати, що, що Ви думали тодi, на початку перебудови, про комунiзм, про соцiалiзм, (00:06:00) про той лад, в якому Україна i Радянський Союз жили? Чи Ви вже були внутрiшнiм дисидентом, чи Ви..., витоки цього почалися в шiстдесятi роки? Як Ви думали? Яке Ваше свiтосприйняття було?
Знаєте, це все було уже дуже дуже давно. Пiсля знаменитого двадцятого з’їзду фактично ми були майже тих поглядiв на свiт, якi i сьогоднi. Великої еволюцiї пiсля того не проробив, може, це i погано. Але принаймнi про той соцiалiзм, який ми бачили, ми думали, ну, те й саме, що й сьогоднi. Уже дуже багато було вiдомо. I достатньо було такого сильного поштовху, як той знаменитий доклад Хрущова на 20-му з’їздi, щоб пробудився iнтерес, i я тодi знав бiльше, нiж зараз (00:07:00) навiть, бо я позабував це. Аж тодi я поперечитував... вiдкрили архiв, я всi газети, якi видавалися в областях Радянського Союзу за 37 й, 38-й рiк перечитав. I загальна картина була вiдома, звичайно. Крiм того, у мене такий фах, я займаюсь досить такими далекими вiд полiтики речами це математична логiка i її застосування до теорiї пiзнання. Оскiльки в нас таких фахiвцiв було небагато на країну, то.., а Радянський Союз був членом мiжнародної асоцiацiї, iнституцiй рiзних у цьому напрямку, то ми їздили всi, мої колеги їздили на конгреси, починаючи з 67-го року. I я навiть був певний час (00:08:00) членом мiжнародної там називається асесором Мiжнародного комiтету цього, ну я бачив i Захiд, i мав багато знайомих на Заходi i все, ну але це, це не справило якогось такого великого... Те, що в нас тут у цiй країнi говорилося на кухнях, воно говорилося з 1820 року, бо "ми i вони, от значить було це все протистояння", так що тут, власне кажучи... Навiть бiльше вам скажу: я цю статтю, яку ви згадали, це стаття в "Правдi", це не стаття, а iнтерв’ю, з портретом така була велика вся, але я тодi вже був головою Руху, ну, перших цих органiзацiй. Тому там була така певна, значить, якась… Редактором "Правди" тодi був Iван Тимофiйович Фролов, якого я дуже добре знав по виїздах за кордон, бо вiн теж працював, але з фiлософiї (00:09:00) науки. Так що це, може, з його боку була i чисто якась особиста така, значить, якийсь такий жест. Хоча я не виключаю того, що оскiльки вiн був близьким спiвробiтником Горбачова, то там були якiсь, якiсь тоншi полiтичнi... Недавно я цю статтю знайшов, газету, i перечитав. Я Вам скажу, що я в одному тiльки, в одному б тiльки чи в двох мiсцях поправив би себе зараз, а саме: коли там говориться про те..., я там говорю про те, що слiд вивчати витоки соцiалiзму українськi нацiональнi, i називав iмена Грушевського i Винниченка. Я просто тодi не знав цiєї всiєї iсторiї, я зараз назвав би iншi iмена, оце, мабуть, i власне iншу традицiю взяв би собi. Але я (00:10:00) соцiал демократ за переконаннями, як був тодi, мабуть, так i залишився зараз, i взяв би собi в духовнi батьки iнших: ну, вiд Драгоманова, скажiмо чи, мабуть, навiть до Кiстякiвського, скажiмо так. Це бiльше схожi сьогоднi на кадетський, але то був такий дуже лiберальний соцiалiзм, вiн, вiн близький до, до захiдних зразкiв. От, мабуть, власне... Ну, i бiльше тодi було надiї на те, що якось воно буде бiльш мирно перебiгать цей процес, як не дивно, ми ще сподiвалися розколоть КПРС чи компартiю України, зробити досить впливову цю фракцiю i так далi, так далi. З цього нiчого не вийшло.
Тобто, Ви були одним, наскiльки ми читали, зараз ми там створили декiлька таких от документальних по днях, по годинах (00:11:00) там чи по тижнях, то там ми винайшли, що Ви були формальним, ну, назвемо так, координатором Руху на якомусь, на початку, там було багато спiвголiв якось, i Ви якось... Чому Вас обрали? I яка Ваша дiяльнiсть, що Ви робили от у тiй якостi?
Значить, це було в цьому примiщеннi, тiки поверхом вище, прийши до мене добре менi знайомi люди: В’ячеслав Брюховецький, Дончик Вiталiй i Драч, якщо я не помиляюсь, сюди на роботу. I сказали:"Так i так, ми будемо органiзовувати Рух. Пiдеш?" Кажу: "Пiду". "Завтра о такiй то годинi на вулицi Чкалова в такому то пiдвальчику, там є театрик, от туди". Оце (00:12:00) i все. Я туди прийшов. Менi Iван каже: "Сiдай ось тут". Значить, це все в пiдвальчику, маленький зал, десь чоловiк 20-ть присутнiх. Вiн сiв, бо вiн як iнiцiатор i як вiд письменницької органiзацiї, i я сiв, i щось мене тодi взяла пiдозра, чо ж це я так дуже в центрi посаджений? Ну, пройшло, пройшли виступи, те, се, а потiм i пропонує Драч мене головою. Це було створення першої органiзацiї Руху. Це був не iнiцiативний комiтет чи iнiцiативна група, чи що, а це вже була київська органiзацiя Руху, це i першої..., ще пiзнiше була створена львiвська. (00:13:00) I, i оце, власне кажучи, тодi... ну обрали, то й обрали. Ну, а далi пiшло: що потрiбно було зробить? Ну, ту iстроiю я розказувать не буду iз тим друкуванням, з газетою, з "Лiтературною Україною", значить, з участю Бориса Олiйника, все це краще знають письменники. А справа, як я розумiю, полягала в тому, що поки головою цiєї органiзацiї були поети i письменники, вона була нiбито письменницькою групою, i було вирiшено поставить туди когось бiльш такого унiверсального, хто бiльш виходить за межi цього. Значить, випало на мене. Ну, от я i став. Я сказав би так, що було багато складнощiв, (00:14:00) це я не буду розказувать, але я вдячний своєму iнституту, який за мене стояв горою, не дозволяв мене ображать. I нi вчена рада, нi навiть партiйнi цi iнстанцiї нiколи на мене тут не давили, i навiть коли там якiсь засудження Руху приймалися на вченiй радi, то воно все робилось так, що нiхто, а я був не один уже тодi, в нас пiшли зразу, всi пiшли в iнститутi в Рух. Ось таким чином була..., i що нам треба було зробить? Нам треба було провести, пiдготувати з’їзд, установчий з’їзд Руху, i проблема полягала в тому, що цей з’їзд мiг пройти так, як з’їзд Народного Фронту Бiлорусiї, тобто на теренi Литви, скажiмо, i нам «Солiдарнiсть» пропонувала Оперний театр Вiльнюський для засiдання i (00:15:00) туристичний поїзд, тут делегати сiдаємо i у Вiльнюс їдемо. Так, так Народний Фронт Бiлорусiї провiв. I нашi властi хотiли, щоб ми так провели, тому що це було б зразу дуже великим звуженням можливого контингенту учасникiв. Чим легальнiший був би Рух, тим бiльше було можливостей залучить до його роботи рядового українського iнтелiгента, iнтелiгентський рух спочатку тягнув цю справу. От тому ми зразу пiшли на дуже тривалi переговори iз партiйною владою. На початку це були переговори iз Леонiдом Макаровичем Кравчуком i Масиком Костянтином, я вже зараз, зараз вже...
Iванович.
... я вже прiзвище - Костянтин (00:16:00) Масик, та й все, (смiється) прiзвище зараз... по батьковi зараз вже якось, вже вiдходить, от, а потiм Масика вiдправили в вiдпустку, а Кравчук передав це на рiвень мiському, i ми вели абсолютно безперспективнi переговори на рiвнi чиновникiв мiському партiї. З бiльшою участю якоїсь громадськостi, з меншою, i нам треба було пiдгот... провести органiзацiйну роботу, щоб зробити багато осередкiв, це пiшло потiм окремо Драч проводив роботу у Львовi, вiн там зiбрав iнiцiативну групу, вся фактично органiзацiйна робота лягла на плечi нинiшнього ректора Києво Могилянської, Президента Києво Могилянської Академiї В’ячеслава Степановича Брюховецького, от, а всю (00:17:00) iншу роботу, в тому числi представницьку, представницьку я робив, власне там було дуже багато... Ви не уявляєте, яка це була робота. От один приклад. Негайно почали сюди ходить в iнститут розв’язувати всякi господарськi, юридичнi i iншi справи. Першою справою, якою займався Рух, була справа про вiдселення мешканцiв на Совках, кварталу, який хотiли взяти якiсь вiйськовi частини i там приватнi будинки, i там їх абсолютно незаконно хотiли вiдселити. I Рух взявся за цю справу. Ми взяли, значить, наш юрист Вiталiй Крюков тодi, один iз перших юристiв рухівцiв, провели зразу ж цю затiю, i це страшенно пiдняло авторитет Руху. I таких справ було дуже багато, i в цих справах, як завжди у нас у тi часи, треба було ходити в обком, в обком, райком, (00:18:00) у ЦК, в основному в ЦК, от власне кажучи, я i ходив у ЦК, користуючись тим, що в мене партбiлет був, i я мiг пройти, тодi було простiше пройти, нiж зараз у тi президентськi нашi (смiх) примiщення, нiхто не обшукував i так далi. Коротше кажучи, ось це було дуже багато такої дрiб’язкової роботи, яка не мала прямого вiдношення до полiтичних форм Руху, але люди надзвичайно вiрили в те, що з’явилося щось, що буде здiйснювати людську справедливiсть. Рейтинг Руху тодi, як почали вже робити всякi перевiр..., соцiологiчнi дослiдження, рейтинг Руху був тодi по Києву бiльше, нiж 60 вiдсоткiв, приблизно двi третини киян ставилися з великою довiрою до Руху, от така була справа.
Яким чином сталися цi дебати знаменитi Вас з Кравчуком? Як це, (00:19:00) як це, хто це дав наказ такий? Чому цей наказ взагалi був? Чому Щербицький не мiг взяти i посадити Мирослава Поповича до в’язницi, та й не треба нiяких дискусiй?
Ну, не забудьте, що була перебудова i вся та справа й полягала в тому, що ми то офiцiйно були Рухом на пiдтримку перебудови, i це дiйсно було так, от, бо лiд скрес i воно пiшло, i ми iшли в руслi отого всього потоку, якого куди несло нiхто не знав. Тому просто сказати, що ми вас закриваємо, це значить... це хотiлося, але для цього потрiбен був уже серпень 91-го року. Отодi б нас посадили всiх. А поки воно не пiшло, була, були iгри всякi, (00:20:00) наскiльки я розумiю, Горбачов би, може, навiть i бiльше пiдтримав такi процеси, але вiн вiдчув, що тут небезпека пiде для Радянського Союзу, для iмперiї. I вiн не пiдтримував Руху тут, тут розкажуть люди теж, без мене, як це було, як передавали через Раїсу, значить, його, передавали цi матерiали про той Рух, Борис Олiйник тодi робив i так далi, так далi. Це все така детективна сторона справи, до нього добитися було дуже важко, але вiн i не дуже хотiв цього. Але тим не менш, все було на волоску: могли прикрить, могли не прикрить, але поки йшло, то так ми мали можливо вже пiзнiше ми органiзували iз..., я був тодi членом КПРС, i ми тодi органiзували фракцiю Демократична платформа, (00:21:00) iз КПРС я вийшов органiзовано iще до путчу задовго як член Демократичної платформи, ми навiть подали заяву в свою парторганiзацiю, що ми вийдемо з партiї такого то приблизно числа, коли в нас буде установчий з’їзд нашої фрак... партiї нової. I мене ще просили тодi, щоб я тихенько вийшов, нє є є! ми вийшли тодi, так би мовити, з цим... Так що тут було, було воно, нiби йшло десь в течiї всього.
Тепер вiдносно, вiдносно дебатiв. Ну, звичайно, це була вказiвка якась партiйна. Леонiд Макарович, мабуть, про це краще знає i розкаже. Були, може, i якiсь особистi такi порозумiння в мене iз Кравчуком. Я вам повинен сказать чесно, що коли починається завжди всякi великi такi громадськi заворушення, (00:22:00) то набiгає багато народу, якому це все цiкаво, якi палахкотять ентузiазмом, якi хочуть щось зробити, вони кричать, вони роблять вигляд: страшеннi звiрськi обличчя роблять, i…, i воно без толку. I коли була перша зустрiч у Спiлцi письменникiв, яку я вже вiв, як голова органiзацiї Руху, зустрiч мiж письменниками i партiйним керiвництвом, i туди прийшов Кравчук i ще, i там був Микола Шульга, який працював тодi в апаратi ЦК, а вiн колишнiй наш аспiрант, я його знав по цiй i до нього дуже добре ставився як до науковця. I там складалася ситуацiя при цiй зустрiчi, коли почали просто ображать Кравчука, почались якiсь такi вигуки з мiсць, (00:23:00) якiсь, якiсь...
То письменники?
То не письменники були, то були якiсь люди прийшли туди, i це було оте, значить, якесь абсолютно некероване, i я досить рiзко це його припинив, i провiв ту зустрiч лояльно. Можливо, це якоюсь мiрою вплинуло на Кравчука, який мав, очевидно, вже вказiвку, що треба повторити дебати, а телевiзiйнi дебати перед цим уже були, була зустрiч, в якiй брав участь Венiамiн Сiкора, тодi був цей економiст, потiм був... кiлька письменникiв брали участь, були вже такi зустрiчi, вони були якiсь дуже такi хаотичнi, нервовi, i все. Я не знаю, чому вибрав мене Кравчук, але Леонiд Макарович мене запросив, i менi запропонував взяти участь у цих (00:24:00) теледебатах.
Тобто, вiн вас запросив до себе в ЦК, i коли Ви прийшли...?
Так, так.
Ви вiдчули, що це йому сказав Щербицький? Тому що я думаю, що це...?
Ну, та безумовно, ну, чи, чи я не знаю, я на телебаченнi не новачок, я на телебаченнi десять рокiв перед цим працював ведучим у програмi, в науково популярнiй програмi "Гранi пiзнання". Я порядки на телебаченнi i в нашiй пропагандi знаю дуже добре i це безумовно було вказiвкою вiд самого першого, це ясно було з самого початку, от. I я не знаю, якi були плани на ту дискусiю, що хотiли вiд цього добитися, принаймнi там, коли, коли Кравчук вiв теледебати iз нашими письменниками, вiн досить добре тримався i, можна сказати, що iз усiх партiйних працiвникiв вiн був однiєю єдиною людиною, яка могла розмовляти отак просто з людьми. Ну, позицiя (00:25:00) ж у нього була така, що захищать її було неможливо, це вже я не, я вже так (незрозумiле слово), треба було винахiдливiсть мати. Отже, теледебати були призначенi на 12 квiтня, я це пам’ятаю дуже добре, бо це День народження в мене (смiх). Я ще пiд час теледебатiв, вже коли знахабнiв, то я сказав, що: "Леонiд Макарович, це я маю оце з вами зараз сидiти i розмовляти на цi всi теми, в мене вдома сьогоднi сiмейне свято, вдома люди прийшли, чекають гостi, я якщо вже це..." i щось там таке. То пiсля цього вiн вже каже:"Що у Вас за свято?" Кажу: "Та в мене День народження сьогоднi." Каже: "О, якби сказали, то ми б сюди значить то..." Так що була, була така лояльна в цiлому атмосфера, ну, ми були один на один i.., а перед цим пiв Києва до мене ходило давати поради. Це якби я не був такий, знаєте, вже битий на телебаченнi (00:26:00) вовк, то я б був паралiзований повнiстю. Добили мене вже зовсiм, значить, письменники, якi приїхали до мене: Яворiвський Володя приїхав, приїхав Iван Драч, приїхав Брюховецький, по моєму, троє їх було, вони давали менi поради, чи Дончик, давали поради менi вже 11-го числа, напередоднi (смiх), от. Але, але тим не менш, словом якось i багато iз тих речей, якi менi наговорили, я i використав, бо Ви i самi, Ви самi добре знаєте, що iмпровiзацiя добра тодi, коли до неї добре пiдготовлений i в запасi кiлька, значить, жартiв i все таке, i воно має бути пiд рукою те все там. Коротше кажучи, я був готовий добре, i крiм того, горiв бажанням викласти, це ж якi... який час, це щоб менi дали можливiсть якусь годину (00:27:00) говорить те, що я думаю, та, Боже ж ти мiй (смiх). Ну, це було одна, одна така була телевiзiйна дискусiя, а друга на другу уже був запрошений вести її Пасак, який тодi був, так би мовити, хроналiстом просто, а сьогоднi, знаєте, очолює нашу цю радiо-телевiзiйну службу. Це була дуже важка зустрiч. Я навiть сказав би, що я її в певному розумiннi, ну, якщо не програв, то не виграв. Першу я виграв безумовно, а другу я програв, не програв, принаймнi в мене було кiлька таких секунд, коли менi хотiлося встати, плюнуть i пiти. Бо вони, ну, коли тебе весь час питають: "Але, все таки, скажiть, а нащо цей Рух?" I ти вже бачиш, що тебе просто виводять iз терпiння, i що ти повинен робити якусь дурницю. (00:28:00)
Тобто, Пасака поставили так на пiдсилення чи не на пiдсилення?
Нiби, вiн нiбито так, це так формально виглядало, вiн нiбито мусив бути нейтральним, ведучим, так, ну насправдi, звичайно, вони вдвох мене тримали дуже мiцно. I видно, що там пiсля цього була така вказiвка Леонiд Макаровичу пiсля першої дискусiї, i планували провести ще одну дискусiю. Ця третя дискусiя повинна була торкатися питання про звя’зок нашого сьогоднiшнього Руху, того Руху i рiзних полiтичних сил, в тому числi зарубiжних. Але на це..., i це безумовно, в цьому були теж зацiкавленi в ЦК партiї, бо їм треба було показати людям, що це все, хочуть чи не хочуть цi професори i письменники, а вони грають пiд, танцюють (00:29:00) пiд музику, яка не ними написана. I я думав, що це буде проведено, був просто переконаний в тому, що... до цього дуже добре готувався. Але тим не менше уже ця третя зустрiч не вiдбулась, от. Не вiдбулася третя зустрiч, у той же час зайшли в тупик нашi розмови про скликання з’їзду Руху, установчого з’їзду Руху, чи хоча б його київської органiзацiї. Дiйсно було все спущено на київську органiзацiю, повторюю, що всi цi розмови велися абсолютно без всяких виходiв, i я тодi прийшов до Кравчука Леонiд Макаровича i кажу: "Леонiд Макарович, Ви хочете, щоб ми проводили в литовському варiантi? Ну тодi, будь ласка, як Ви хочете. Але я думаю, що це було б гiрше для всiх (00:30:00) сторiн. Для нас це означало б, що наш Рух буде мати таку долю, як сьогоднi має Бiлоруський Народний Фронт, фактично iзольований, бо загнанi на, на дуже радикальнi позицiї, i саме в нацiональному питаннi в Бiлорусiї це, може менш, ще менш перспективно, я сказав би, нiж в Українi, але й в Українi, Ви самi розумiєте, що все вирiшуватиметься не пiдтримкою 5 6 мiльйонiв галичан i волинякiв, а все вирiшуватиметься по два боки Днiпра, а ще й навiть туди. Тому нам не можна було ставать на цей шлях, нам треба було зробити таку органiзацiю, в яку люди могли б пiти, не втрачаючи роботи, щоб їх не саджали зразу як..." Ну, ось таким чином, i тому я був зацiкавлений в тому, щоб це була опортунiстична позицiя, безумовно, на нас дуже тиснули хлопцi (00:31:00) iз УГС, приходили на всi, значить, можливi засiдання i тиснули, щоб ми зайняли бiльш радикальну позицiю, я був, скажу вам чесно, був абсолютно свiдомим опортунiстом, маючи ось саме таку мету. I тодi Кравчука каже:"Ну добре, ну якщо вже так їхать, то давайте ж який небудь документ. Ну, ми ж повиннi подивитися, що ви готуєте, якi цi статути, програми i так далi". Була критика на адресу того проекту програм, а в тому проектi програми там було таке все правовiрне, там же була навiть i керiвна роль партiї (смiх) у письменницькому проектi. Тому я спiшно сам сiв i сам надрукував якийсь проект програми i понiс його, ну, подивилися, на нього не дуже хто зважав. I оце подивилися в ЦК, зробили якiсь зауваження, (00:32:00) передрукували те все, це вже була гра. Але ми провели тодi в Спiлцi кiнематографiстiв. Була проблема примiщення. Бо без дозволу адмiнiстрацiї нiхто тобi примiщення не дасть. А адмiнiстрацiя жодна не дасть без дозволу райкому партiї, а райком ну, i так далi, i так далi. I все таки тодi, ну, на це ж мусили дивитися i в ЦК крiзь пальцi: вони бачили, що йдеться до того, що все одно воно пройде. I було дуже важливо, щоб вони вибирали мiж рiзними варiантами наш варiант, варiант був такий, звичайно, такий дуже радикальний, коли б УГС стало на чолi цього процесу, i головою Руху, скажiмо, був зразу тодi В’ячеслав Чорновiл. А був варiант нерадикальний, (00:33:00) де на чолi Руху були б оцi нашi письменники, якi все таки були члени КПРС. I таким чином ми пiдготували цей з’їзд, вiн... Всю цю органiзацiйну роботу тут величезну провiв Брюховецький, ми абсолютно одностайнi були у цьому вiдношеннi у всiх загальних настановах: i я, i Павличко, i Драч, i Дончик, ну, й Брюховецький. I ми, ми, звичайно, коли воно вже проходило, воно вже було не..., там багато збилося, бо прийшли на засiдання без запрошень, увiрвалися всi хлопцi, значить там обсiли в заднiх рядах, коротше кажучи, вже воно було нерегульоване, але то не страшно.(00:34:00) I повна нереалiстичнiсть позицiї Щербицького полягала в тому, що вони на цей раз вимагали запису в текстi, що Рух працює пiд керiвництвом партiї. Коли цю претензiю з трибуни проголосив Леонiд Макарович, то в залi роздався регiт i смiялися всi (смiх). А там тодi головою обрали київської органiзацiї Яворiвського, а мене заступником, вiн був депутат уже союзний. А тодi восени зiбрались на 1-й з’їзд.
Tape 2 Касета 2