Geum.ru

The Oral History Усн а Історі я

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5
Тобто, вiн дiстав пiдтримку?


Вiн дiстав, вiн дiстав пiдтримку тодi, ну, а народ, нашi маси, i в цiлому народ, i партiйнi маси, Ви знаєте, доходило iнколи до досить цiкавих ситуацiй. Настiльки ми заворожили, ну, образно кажучи, ми заворожили наш народ словами красивими, що вiн iшов за словами, не вникаючи навiть в суть. От я Вам конкретний приклад назву. Iде в нас партiйна конференцiя, визнають роботу партiйного комiтету незадовiльною, тобто, ставлять «двiйку», звiльняють першого секретаря, от. А простий секретар, який був просто третiм, образно кажучи, секретарем, обирають його навiть другим секретарем. (01:21:00) Тобто, логiки нiякої нема, двiйку поставили їм за роботу, ну, людина добре виступила,   от i даєш. Те саме i тодi, так Кравчук умiв впливати, звичайно, останнiй час, коли вiн вже був Головою Верховної Ради i так далi, вплив його на i партiйне керiвництво, в тому числi, i державний був, був досить суттєвим, досить суттєвим, от набагато вагомiшим, нiж про тi часи, коли ми говоримо, але вже це був, так би мовити, короткочасний, короткочасний процес.


Досить складна постать Iвашка, його досить, про нього досить цiкавi речi кажуть i тi люди, якi називають себе демократами, i тi люди, якi називають себе комунiстами, i всi, наскiльки я зрозумiв, однозначно пiдтверджують думку, що Iвашко був досить серйозною i сильною фiгурою, досить помiркованою, (01:22:00) розумною i таке iнше, таке iнше. Яке Ваше було ставлення до пана Iвашка?


Я швидше погоджуюсь саме з останнiми Вашими словами, що, дiйсно, це була врiвноважена людина, i знову ж повернемось, ми вже говорили про Щербицького як про полiтика високо ґатунку, скажемо так, от все таки це був досить сильний полiтик, i напевно, якщо вiн серед простих секретарiв, а їх було тодi 26 секретарiв обласних комiтетiв, були бiльш вiдомi, я знаю, секретарi з питань iдеологiї, якщо вiн видiлив секретаря обласного комiтету i взяв його на посаду секретаря Центрального Комiтету партiї, напевно, дiйсно...


Пiдстави були.


...пiдстави, пiдстави були для того, щоб так вважати, от. Багато говорять, що це була людина Горбачова, можливо, але в усякому разi йому кар’єру зробив не Горбачов, йому кар’єру зробив Щербицький. Тому що пiсля цього вiн його послав i в Днiпропетровськ, а Ви розумiєте, що таке Днiпропетровськ, особливо для Щербицького, (01:23:00) вiн послав його туди першим секретарем i з прицiлом, вiн готував собi замiну саме в особi Iвашка, i Щербицький вiддав, так би мовити, привiд. Напевно, уже один той факт, а я досить глибоко ставлюся, хоча особисто не був знайомий з Щербицьким, ну, в усякому разi, я розумiю, що це був дiйсно один з найвiдомiших полiтикiв, якого мала Україна в своїй iсторiї. I це, мабуть, свiдчить про те, що Iвашко саме був таким. Але вiн був потрапив в умови, коли, ну вибачте, можливо, воно звучатиме дивно, але, мабуть, таки так,   коли чесним людям було дуже погано i важко, i тому ж Iвашкові, як людинi глибоко поряднiй i розумiючiй ситуацiю, вiн бачив i розумiв, напевно, чим закiнчиться i що вже робиться, i куди веде полiтика Горбачова. Але, разом з тим, як людина глибоко порядна, вiн був до останнього дня (01:24:00) з Горбачовим i, мало того, своїм авторетитем, якщо хочете, авторитетом України, авторитет України, звичайно, в Радянському Союзi був досить високий, а якщо зважити на те, що Росiя в останнi часи вiддалялась, то головна опора все таки була Україна, що вiн рятував до останнього моменту, до останнього моменту Горбачова. Найсерйознiший, ми закiнчимо, найсерйознiшою помилкою, я вважаю, все таки був його перехiд до Москви, хоча, з одного боку, його також можна зрозумiти, що це був крик душi, якщо хочете. Бо пригадуєте, як його тут звiльняли, як його звинувачували в тому, i його ще там не обрали заступником генсека, гарантiї не було, що оберуть, а вiн тут уже написав заяву про звiльнення, як знак протесту, що так з ним, як з Головою Ради, повелись, ну як, взагалi досить непорядно. Але це була його помилка, була помилка тому, (01:25:00) що це досить дискредитувало комунiстичну партiю, воно надало багато аргументiв нашим полiтичним опонентам сказати: "Дивiться, якi у вас". Хоча, вибачаюсь, Iвашко цього не заслуговував, так сталось, але вони тикали пальцем: от дивiться, як побiг за кращою посадою, а зрадив вас, продав Київ i так далi. Про його поряднiсть ще один факт свiдчить. Ви пригадуєте, що тодi, а це, я вважаю, був одним iз планiв, що перший секретар не може сумiщати посади, хоча це було б наймудрiше, щоб був один господар: перший секретар, Голова Ради, щоб вiн за все вiдповiдав колективно, але щоб вiн один був. От тодi ж розподiл   або так, або так. Iвашко, незважаючи на те, i, напевно, розумiючи, що таке посада першого, все таки сказав: "Якщо ви мене оберете Головою, з посади першого я пiду". Хоча нi Горбачов, нi iншi першi секретарi в жоднiй з республiк з посад не пiшли, Iвашко поступив також порядно.


А як Ви оцiнюєте той факт, що попри (01:26:00) те, що демократiв, якi називають себе демократами, в тiй Верховнiй Радi було чверть, як максимум, третина їх потрапила, представникiв, потрапила до Президiї Верховної Ради завдяки Iвашку.


Так.


Чи це його поряднiсть, чи недалекогляднiсть, адже фактично не, несинхронно представлене призводить до серйозної питомої ваги в керiвному органi, що була Президiя тодi, не, некомунiстiв?..


I тим бiльше, ключовi позицiї саме в галузi iдеологiчнiй, де вплив на маси був. Я думаю, знову ж таки, важко менi однозначно судити, але на, мiй погляд, все таки це була поряднiсть. Вони розумiли, що i як, але шукали, як тодi модне було слово "консенсусу". Вони шукали можливостi, i партiя дiйсно, ну, була поставлена... І Ви знаєте, (01:27:00) iнколи навiть я дивився от на потуги керiвництва полiтичного, i менi було iнколи їх чисто по людськи шкода, бо вони були постiйно поставленi, вибачте, в позу захищаючих i винних. Жодна полiтична партiя свiту, напевно, стiльки сама себе в груди не била i стiльки на колiнах не стояла, i не замолювала грiхiв своїх, як комунiстична партiя Радянського Союзу. I знову ж таки це i слабкiсть, але це свiдчення порядностi, що дiйсно, як би не говорили про комунiстiв, бiльшiсть iз них була порядна, i вони вiдчували, що, ну так, дiйсно, така ситуацiя. I та ситуацiя з Президiєю, що дiйсно, ну от є така сила, з нею треба рахуватися. Це зараз не хочуть з комунiстами рахуватися, на жаль, для них на жаль. Розумнi кажуть, що треба рахуватись, бо вони є, розумнi кажуть, що ж таке, що комунiсти, покiнчено з комунiзмом. Ну де покiнчено? Єльцин приїхав в США i сказав: (01:28:00) "Всё, после 93 го с коммунизмом в России покончено раз и навсегда". Это сказал Ельцин в Соединённых Штатах Америки в 93 м году громко, на весь мир. Чим це закiнчилось? Що з Єльциним може бути «покончено раз и навсегда». Не може бути нi з ким «покончено раз и навсегда», тому що це iсторiя, це життя, воно повертається, крутиться, розвивається, от, i тодi, враховуючи реальностi: є рух, є iншi полiтичнi сили, є їхнi представники   25 процентiв в Верховнiй Радi, можна було нiчого не дати, тому що можна...


Це меншiсть.


... було не дати.


Тому що це меншiсть.


Але дали. Якби зараз, я глибоко переконаний, можна було нiчого не дати комунiстам в Верховнiй Радi, нiчого не дали б, незважаючи на те, що їх там трохи бiльше, нiж було демократiв, демократiв тодi. Так що це була дiйсно поряднiсть i це був дiйсно пошук справжнього полiтичного плюралiзму. (01:29:00) I в цивiлiзованiй, вибачте, державi, вiн спрацював би, i спрацьовує скрiзь i всюди, ну, ми до цього тiльки наближаємось.


Ну так. Наскiльки серйознi були сили всерединi компартiї, якi виступали за змiни, вже у 89 й, 90 й, 91 й рiк, коли вже вiдчувалося, що партiя втрачає? Чи були провiдники, чи просто рядовi члени, якi б казали, що треба вже щось робити? Я наведу такий приклад: мiй батько був завжди опонентом Щербицького в ЦК, i була нарада мiськкому партiї Київського, i поруч на Майданi Незалежностi стояв натовп, i тодi тато сказав, що треба йти i переконувати, iнакше, ну, або ви виграєте, або ми виграємо, або... Тодi вiн ще вiрив, вiн потiм зневiрився в це все, (01:30:00) але напочатку вiн так казав, тобто, я можу сказати, що одна людина в ЦК була, яка щось хотiла зробити. Щербицький його посадив на мiсце, сказав, що: "Ну, це ми зараз що, всi встанемо, цiлий, значить, горком партiї, мiськком партiї пiде, значить, туди". Ось, тобто, я хочу спитати, наскiльки люди вiрили в можливiсть на тлi розгубленостi, про яку ми з Вами говорили, якихось змiн i якоїсь активностi, якогось активного впливу на перебiг, так би мовити, оцих подiй, якi були не на користь комунiстiв, безперечно?


Я думаю, що такi сили були, i вони вже прийшли, по сутi, до керiвництва партiї, компартiї України насамперед. На жаль, не КПРС, а комунiстичної партiї України саме прийшли: i Iвашко, про якого ми говорили, i Гуренко, якого ми згадували, i той же ж Кравчук належав саме до таких людей, якi дiйсно, я думаю, мабуть, вiн тодi щиро (01:31:00) прагнув того, щоб вiдстояти комунiстичнi iдеї, я цього не виключаю, ми вже також про це говорили. Тобто, такi сили на рiвнi керiвництва компартiї України не тiльки були, а вони вже стояли на чолi партiї, i вони шукали виходу, вони шукали дiйсно, як врятувати, як врятувати ситуацiю. I якби iсторiя дала їм шанс, вони б скористалися, я думаю. А шанс полягав би в тому, що треба було мiняти Горбачова i поступово, без будь яких катаклiзмiв, без будь яких сутичок i так далi виходити з кризи, насамперед економiчної. А вийшовши з економiчної кризи, ми лiквiдували б i полiтичну кризу, тому що все таки основа основ є не полiтика, а економiка. I, на щастя, я кажу, що в керiвництвi партiї були, хоча потiм знову ж таки це керiвництво, ну, мабуть, знову ж про поряднiсть свiдчить, бо я був на останньому пленумi партiї України, коли цю (01:32:00) партiю вже...


Розпустили.


... розпускали, сам Пленум ЦК розпускав, i я бачив розгубленiсть цього керiвництва, тому що, ну, дiйсно, поряднiсть людини, воно навiть в такiй ситуацiї видно, що... Бо я повернусь до думки: якби була вказiвка   захистити партiю, нiкого нiкуди не пустити,   у Львовi, в Луцьку забрали б, а там бiльше нiде нiхто нiчого не забрав би.


Чи позитивна була роль Кравчука в досягненнi незалежностi, мається на увазi   дуже часто йому кажуть, що ось вiн зробив цей крок досить безболiсно, ну, принаймнi без зовнiшнiх якихось заворушень, чи... Як Ви оцiнюєте взагалi роль Кравчука, ми потiм поговоримо, як Ви оцiнюєте взагалi незалежнiсть (посмiхається), але спочатку, може, роль Кравчука: чи це вiдповiдає Вашим, Вашому розумiнню цiєї людини?


Я думаю, що в цьому розумiннi можна пiдтримати дiї Кравчука, який, дiйсно, привiв безболiсно до розв’язання цiєї проблеми. Могло б бути i iнше, могли б бути (01:33:00) i iншi варiанти. Правда, коли ми будемо говорити, я потiм скажу, як воно робилось i так далi, але якщо чисто оцiнювати цю сторону дiяльностi, то, напевно, можна сказати, що це дiйсно було позитивно, що це все таки вiдбулося.


А взагалi як Ви ставитесь до, до незалежностi, до того, що от сталося 1 грудня 91 го року?


Справа в тому, що, якщо чесно   незалежностi немає, незалежнiсть   ефемерна, уявна. Бо головний атрибут незалежної держави,   коли вона незалежна економiчно i полiтично, коли вона розв’язує свої проблеми дiйсно незалежно нi вiд кого. Можна зi мною сперечатись, не погоджуватись, але я переконаний в тому, що Україна самостiйно своєї полiтики не визначає. (01:34:00) Полiтично вона залежна вiд, насамперед, полiтики, яку проводять Сполученi Штати Америки i тi, хто йдуть разом iз цiєю дрежавою, творять свiтову полiтику. Економiчно   тим бiльше не можна говорити про незалежнiсть України. Вона стала незалежною вiд економiки нiбито Росiї, нiбито, але вона сьогоднi ще набагто бiльше залежна економiчно вiд Росiї, нiж вона була залежна в Радянському Союзi, i знову ж таки нам з Вами   ну, яка це самостiйна держава, якщо нам мiжнародний валютний фонд розписує, коли, скiльки, яких показникiв досягнути? Ну хiба це самостiйнiсть? Нам тiльки здається, що ми самостiйнi. Самостiйнiсть полягає в тому, що нiбито нашими керiвниками нiхто не керує. Бо, якщо, мабуть, спуститсь на рiвень обивателя, вибачте за таке слово, то йому (01:35:00) було б байдуже   ним керують в районi, в областi, в Києвi й Москвi, чи Москву забрали вiд керiвництва. Все одно ним керують. Це тим, хто сидiв у Києвi, було не байдуже, що ними ще хтось керує. Тi, хто сидiв у Києвi, були зацiкавленi, щоб вiн був цар i бог, щоб не Москва його призначала, а щоб вiн знав, що вiн обраний, чи як там, чи захопив владу, i щоб вiн далi керував. А по великому рахунку   народовi ж то однаково - десять начальникiв над ним, чи ще є одинадцятий. Так що незалежнiсть ця уявна, хоча є де факто нiбито, де юре є, що дiйсно Україна оголошена державою суверенною, самостiйною, яка має свої атрибути: армiю, кордони, мито i так далi, ну говорити про незалежнiсть ще дуже i дуже далеко.


Чекайте, тодi, може, про формальний бiк справи: мається на увазi   формально (01:36:00) Україна незалежна. Коли цей процес вiдбувався, тобто, вiд того, що оголосили 24 го провести референдум i до референдуму, i пiк буквально, коли Ви дiзналися про цифри, яке Ваше було враження, все ж таки, ну, принаймнi за офiцiйними повiдомленнями   91 вiдсоток...


Так, так.


... людей проголосувало за незалежнiсть. Як Ви поставились до цього?


Дiйсно, кожна людина тодi, бо це визначалось, напевне, її життя, її доля, особливо той, хто займався полiтикою, то це, без сумнiву, вiдбивалось. Ви знаєте, з одного боку, це було нiби радiсно, що так сталось, розумiв, що сталося мирно, про що ми говорили, що це сталося цивiлiзованим шляхом, бо могло закiнчитись набагато гiрше. Виходячи з того, що ми знали, виходячи з того, що ми (01:37:00) бачили по iнших регiонах, могло б бути так, що ми були б кинутi, ми   партiйнi керiвники середньої ланки типу мене, могли б бути кинутi пiд танки, а Горбачов сидiв би в Москвi в бункерi, i розв’язував би нашою кров’ю i кров’ю наших же ж родичiв чи наших спiвгромадян розв’язував би свої проблеми. На прикладах, на жаль, iнших республiк, це було наочно продемонстровано. Тобто, з одного боку, ну, полегшення, що все таки це проблема, цей нарив розрiзаний хiрургiчно, спокiйно, без будь якого, так би мовити, ну, занесення iнфекцiї туди великої. З другого   я, як людина, яка працювала в специфiчному райо... регiонi, бачив, що це обернеться трагедiєю. I зараз поясню, чому. Я глибоко переконаний, що, якби народ в 91 му роцi знав, за яку вiн незалежнiсть голосує i чим це закiнчився, вiн за таку незалежнiсть не проголосував би. Народ в 91 му роцi (01:38:00) було дипломатично iдеологiчно обдурено, простим прикладом   Ви пригадуєте, напевно, листiвки, десь вона в мене зберiгається, коли Рух писав: "Україна займає 1 ше-2-ге мiсце в Європi i свiтi по виробництву найважливiших видiв промислової, сiльськогосподарської продукцiї". Дiйсно, Україна була одна з небагатьох держав, яка виробляла тонну зерна на жителя, оце показник суверенiтету i незалежностi   тонна зерна на жителя, ми 50 мiльйонiв мали тонн, в минулому роцi 39-ть. От вам цiна незалежностi. Забували рухiвцi сказати одне, що Україна 1-ше-2-ге мiсця здобула завдяки партiї, завдяки радянській системі влади, завдяки тому, (01:39:00) що вона входить в Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк. Це обминалось, але це ж правда. I далi говорилось: "От ми 1-ше-2-ге мiсце, чому ми так погано живем?   тому що кормимо москалiв, перестанемо годувати Москву, Росiю, "во" заживемо". I народ, який втомився тим, в яких умовах вiн знаходився, ми з Вами говорили, народ, який також шукав якогось порятунку, виходу з того, що твориться, бо кожного дня якась нова, вибачте, бiда або сверблячка. народ думав: "А дiйсно, та давай попробуємо, давай нехай буде так, а може це так воно й буде". Проголосували, перестали годувати москалiв. От Вам приклад, так би мовити, простий: середнiй життєвий рiвень в складi Радянського Союзу України приблизно в два рази був вищий вiд середнього життєвого рiвня населення Росiйської федерацiї   це було до 91 го (01:40:00) року, до розвалу. Пiсля того, коли Україна перестала давати м’ясо, масло, сало, ну, годувати москалiв, середнiй життєвий рiвень росiян в два рази вищий вiд середнього рiвня життєвого українцiв. Факт?   Факт! Хто кого годував? Не Україна. Сало i м’ясо   це ще не нафта, не бензин i так далi. Тобто, хто б що не говорив,   Росiя всiх годувала своїми могутнiми енергетичними запасами. Вiдповiдно кожна республiка, в тому числi Україна, най... як найпотужнiший виробник сiльгосппродукцiї, сiльгосппродукцiю й постачав, але хватало москалям i вистачало, вибачте, хохлам. I як би не було, ми жили краще, нiж зараз. Тобто, це свого роду був свiдомий обман. А тепер я Вам скажу факт, який важко довести, але факт достовiрний. (01:41:00) Референдум, iдуть першi повiдомлення про результати референдуму, без сумнiву, я чесно скажу, я таких високих показникiв не чекав.


Я теж.


Але вони сфабрикованi, хоча не значно, мабуть, не дуже високий вiдсоток, все таки бiльшiсть, я впевнений, що референдум вiдбувся, що бiльшiсть сказала: "Так". Я в цьому впевнений, не з таким процентом   це також, ну, але це вже не має значення, тобто, референдум вiдбувсь. Я до чого веду? Досить цiкава ситуацiя: передають повiдомлення, що, де i як голосували, попереднi, попереднi данi. Передає Львiв: от високий показник   82, ну, можлво, я десь там один, два проценти помиляюсь, але десь так приблизно: "От по Львівськiй областi 82-ва проценти громадян!" - отак, як ми вмiємо, сказали: "Дайош! Незалежну". Потiм почали данi з iнших областей, Львiв мовчить, мовчить, мовчить, мовчить, бо що ж таке 82? Львiв, здавалось би, ох, (01:42:00) дали! Якщо Донецьк дає 80… там 4-ри, допустим, проценти. Нi, вже на другий день процент у Львовi 96-ть чи 94-ри. А що це так, що дiйсно сфабриковано, бо я...


Audio Tape 2, Side B Аудіокасета 2, сторона В


Отже, референдум 17 го.


Отже, референдум 17 го. Тобто, Львiвщина перебуває в умовах демократiї, остров свободи, (01:43:00) П’ємонт демократiї, на чолi влади найдемократичнiший голова в Союзi пан Чорновiл, хоча панського в нього стiльки, що паном не хочеться його називати. Референдум за збереження Радянського Союзу. У Львовi, у Львовi 26-27 вiдсоткiв людей сказали: "Нi, хай буде збережено Союз", при всiй фальсифiкацiї, при всьому, все таки 27-м. Я вже Вам говорив приклад тому, що мене, першого секретаря, було обрано в тих же ж умовах депутатом мiської ради. Це свiдчення того, що народ уже почав до певної мiри прозрiвати i бачити: демократiя трошки не така виявилась, до якої закликали. I ось чому, коли вже голосували 1 грудня на Львiвщинi, то там от показники виявились десь приблизно до того, хоча також натягнутi, якi вони спочатку дали. Та частина населення, яка ще не усвiдомила i не пожила в тих умовах, дiйсно вона вiрила, (01:44:00) що от перестанемо годувати (образно) москалiв, коли буде самостiйна держава, будемо, будемо, так би мовити, жити краще. I взагалi з приводу самостiйностi я однозначно хотiв би сказати, однозначно хотiв би сказати ось що: тi, хто звинувачує комунiстiв, що вони проти державностi, глибоко помиляються. Комунiсти за державнiсть України. Комунiсти за те, щоб Україна була сильною, могутньою, процвiтаючою державою. I такою державою вона була. Iнша справа, що були певнi перекоси, i це можна було легко злiквiдувати. Нехай би був той Союз народiв, нехай би мали вiд того Союзу, кожен народ мав би вигоду, а не програвав. Але дiйсно треба було побудувати його на тих вiдомих ленiнських принципах, якi вiн закладав, що тiльки оборону там об’єднати, тiльки зовнiшню полiтику, все iнше, насамперед внутрiшнє життя повинно було бути повнiстю самостiйним, (01:45:00) не регламентованим i так далi, i тому подiбне. Бо, як ми бачимо, що в тому вигравав, вигравав народ, а державнiсть, сувереннiсть, ну, як ми вже говорили, що суверенне те, державнiсть, самостiйнiсть, тiльки тодi, коли, коли вона буде самостiйна економiчно. До цього ще - ой як далеко!


Менi для цього хотiлося б знати Вашу думку щодо великих суперечок по проблемi Союзного договору, адже 91 й, 90 й рiк...


Так, якраз цей процес був.


… був, так би мовити, чи не найголовнiший, i мова йшла спочатку про федерацiю   я пам’ятаю, потiм з елементами конфедерацiї, i накiнець вона вже стала бiльш нагадувати конфедеративну систему. Яке було ставлення комунiстiв, з якими Ви обговорили, обговорювали цi проблеми?


Якщо говорити про ставлення от чисто наше мiсцеве львiвське, то ситуацiя знову ж таки складалася так, (01:46:00) що бiльшiсть наших комунiстiв виступали за збереження Радянського Союзу все таки як унiтарної федеративної держави. Знову ж, напевно, виходячи з того досвiду, який вже ми трошки вiдчули. Хоча в цiлому, в цiлому можна було погоджуватись на конфедерацiю, i також в тому нiчого б не було б поганого. Бiда полягала в тому, що взагалi, на мiй погляд, Горбачов пiшов на небачений ризик. Навряд, чи знайшлась би ще де небудь така держава, яка б зробила те, що зробив 17 березня Горбачов 91 го року, що в цих умовах пiти на ризик провести опитування, референдум населення. Чому зараз нiхто референдумiв не проводить? Я два слова скажу з цього приводу. Чому зараз бояться народ запитати по тiй же ж Конституцiї? Ну, спитайте,   бояться. Тодi Горбачов ризикнув, (01:47:00) хоча я знаю, що були в полiтичому керiвництвi iншi думки: "Є Союз, никаких экспериментов не надо". Вiн зробив, я вважаю, мудро, що пiшов на цей референдум, але його стратегiчна помилка полягала в тому, що вiн референдумом не скористався. Треба було на основi, спираючись бiльшостi, спираючись референдуму, треба було i захищати, вiдстоювати Радянський Союз. Хотiла Прибалтика пiти, був закон про вихiд iз Союзу,   повнiстю один до одного нехай виконує оцей, так би мовити, договiр, щоб жити в правовому полi. А вони самi ж вийшли з цього правового поля, як мудро зараз називають, порушуючи один за другим закони, i привели до хаосу, i в кiнечному результатi   до розвалу, до розвалу Союзу, от. А потiм вiн вже почав хапатись за будь яку соломинку, тобто, вiн кожного дня втрачав iнiцiативу, маючи колосальну, погодьтесь, перемогу на референдумi, потiм почав, почав: хай будь що, аби зберегтись. Ну, в кiнечному