Geum.ru

Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон
Стаття 34. Привілеї та імунітети співробітників представництв іноземних держав
1) Дипломатичні привілеї та імунітети
Подобный материал:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   40

Стаття 34.

Привілеї та імунітети

співробітників представництв іноземних держав





Положення цього Закону не зачіпають встановлених законодавством України і міжнародними договорами України привілеїв та імунітетів, які надаються співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ іноземних держав в Україні, а також іншим особам.



1) Дипломатичні привілеї та імунітети


Для того, щоб дипломатичне представництво могло здійснювати свої функції, представництво та його персонал відповідно до міжнародного права наділяються спеціальним правовим статусом. Такі спеціальні права і переваги називають привілеями та імунітетами. Перелік дипломатичних привілеїв й імунітетів, визнаних у міжнародному праві, викладений у Віденській Конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., у якій було кодифіковано насамперед звичайне дипломатичне право. Держава, що акредитує, зобов’язана забезпечувати в цілому однаковий обсяг наданих привілеїв та імунітетів для дипломатичних представництв усіх держав, оскільки відповідно до Преамбули Віденської конвенції 1961 р. «такі привілеї та імунітети надаються не для вигод окремих осіб, а для ефективного здійснення функцій дипломатичних представництв як органів, що представляють держави»514. На умовах взаємності держави можуть розширити обсяг привілеїв та імунітетів. У свою чергу держава, яку акредитують, не повинна зловживати дипломатичними привілеями та імунітетами. Дипломатичні привілеї та імунітети розділяються на привілеї та імунітети дипломатичного представництва й особисті дипломатичні привілеї та імунітети.

Особи, що користуються особистими дипломатичними привілеями та імунітетами, зазначені у Віденській конвенції про дипломатичні зносини. До них відносяться дипломатичні агенти і члени родини дипломатичного агента, якщо вони проживають разом з ним і не є громадянами держави перебування (ст. 31, ч. 1 ст. 37). В Україні членами дипломатичного персоналу дипломатичного представництва визнано членів персоналу дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг515.

Особливу категорію складають особи, що не є дипломатичними агентами, але володіють деяким обсягом особистих дипломатичних привілеїв та імунітетів. Відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини це, насамперед, – члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва і члени їхніх родин, що живуть разом з ними, якщо вони не є громадянами держави перебування чи не проживають у ній постійно. Такі особи мають особисту недоторканність, недоторканність житла, імунітети від кримінальної юрисдикції, фіскальні привілеї та імунітети, імунітети від повинностей, деякі митні привілеї. Імунітет від цивільної й адміністративної юрисдикції поширюється на цих осіб, коли вони знаходяться під час виконання службових обов’язків. Далі, – це члени обслуговуючого персоналу, що користуються імунітетом у відношенні дій, вчинених ними під час виконання службових обов’язків. Ці особи звільняються від податків, мита і зборів з одержуваного ними заробітку. Нарешті, домашні працівники дипломатичного й адміністративно-технічного персоналу представництва, якщо вони не є громадянами держави перебування чи не проживають у ній постійно, звільняються від податків, мита і зборів з одержуваного ними заробітку.

Особливий статус може бути надано дипломатичному кур’єру, тобто особі, що здійснює перевезення дипломатичної пошти та статус якої підтверджується офіційним документом з зазначенням кількості місць, що становлять дипломатичну пошту. На основі спеціальної угоди з іноземною державою дипломатична пошта може бути ввірена командирові цивільного літака, який не вважається дипломатичним кур'єром.

Особиста недоторканність є найважливішим дипломатичним імунітетом. За чинним міжнародним правом гарантії особистої недоторканності складають серцевину правового статусу дипломатичного агента, а зазіхання на особисту дипломатичну недоторканність кваліфікуються як серйозне правопорушення.

Поняття особистої недоторканності складне. У загальному виді воно сформульовано в ст. 29 Віденської конвенції про дипломатичні зносини: «Особа дипломатичного агента недоторканна. Він не підлягає арешту або затриманню у жодній формі»516. Як видно, ця норма формулює широкі заходи захисту. У той же час, у коментарі Комісії міжнародного права до цієї статті зазначено, що наявність особистої недоторканності не виключає у відношенні до дипломатичного агента «ані заходів самооборони, ані заходів для попередження, при виняткових обставинах, здійснення ним злочинів чи проступків»517. Деякі автори, приймаючи до уваги практику, вважають, що можлива навіть тимчасова затримка іноземного дипломата, але без взяття його під варту, для запобігання злочину чи ліквідації наслідків зробленого ним тяжкого правопорушення518.

Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, особиста недоторканність поширюється на голову дипломатичного представництва, членів дипломатичного персоналу (п. 12), членів їхніх родин, що проживають разом з ними, за винятком членів родин громадян України (п. 14), співробітників адміністративно-технічного персоналу і членів їх родин, що проживають разом з ними, за винятком громадян України й осіб, що постійно проживають в Україні (п. 15).

Особисті юрисдикційні імунітети. Особиста дипломатична недоторканність тісно пов’язана з юрисдикційними імунітетами, що містять у собі імунітет від кримінальної, адміністративної і цивільної юрисдикції. Це не слід розуміти як те, що дипломатичний агент перестає взагалі бути суб’єктом юридичної відповідальності. По-перше, «імунітет дипломатичного агента від юрисдикції держави перебування не звільняє його від юрисдикції акредитуючої держави»519. Тому акредитуюча держава вправі притягувати своїх громадян до юридичної відповідальності, а приймаюча держава вправі вимагати цього. По-друге, за згодою акредитуючої держави особу може бути позбавлено юрисдикційного імунітету520. Однак влада країни перебування не вправі самостійно позбавити її такого імунітету. Саме в цьому сенсі юрисдикційні імунітети є абсолютними.

Дипломатичний агент користується абсолютним імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування. Це положення треба розуміти найбільш широко, як право дипломатичного агента взагалі не брати участь у кримінально-процесуальних діях у будь-якій якості. Проте, за згодою дипломатичного агента, він може бути допитаний як свідок521. Наявність імунітету від кримінальної юрисдикції не породжує права порушувати кримінальні закони приймаючої держави. Порушення кримінальної справи і розслідування владою держави перебування злочину, зробленого дипломатичним агентом, не може бути поставлене в залежність від наявності в нього імунітету від кримінальної юрисдикції. Влада приймаючої держави вправі зажадати відкликання дипломатичного агента, підозрюваного чи обвинувачуваного в здійсненні злочину або оголосити його persona non grata. Відомі випадки, коли акредитуюча держава давала згоду на позбавлення імунітету від кримінальної юрисдикції країни перебування522.

Дипломатичний агент користується імунітетом від цивільної юрисдикції держави перебування, але такий імунітет не є абсолютним. У відповідності до пункту 13 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки, коли глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв'язку з позовами, що випливають з їх професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов'язків.

Ці ж правила стосовно особистих юрисдикційних імунітетів поширюються на членів сім'ї, які проживають разом з главою дипломатичного представництва, із членами дипломатичного персоналу, якщо члени сімей не є громадянами України.

Члени обслуговуючого персоналу, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, користуються тим ж юрисдикційним імунітетом, що й дипломатичні агенти лише щодо дій, вчинених при виконанні службових обов'язків.

Глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави в третій державі, які прямують транзитом через територію України, користуються особистою недоторканністю та іншими імунітетами, які необхідні для забезпечення їх проїзду. Це положення застосовується щодо членів їх сімей, які користуються привілеями та імунітетами і супроводжують зазначених осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них чи повернутися до своєї держави. Дипломатичним кур'єрам, які прямують транзитом через територію України, надаються такі самі недоторканність і захист, як і дипломатичним кур'єрам, що прямують в Україну.

Недоторканність приватної резиденції, транспорту. «Приватна резиденція дипломатичного агента користується тією ж недоторканністю чи захистом, що і приміщення представництва.»523. Термін «приватна резиденція» означає як місце постійного проживання дипломатичного агента, так і його тимчасову резиденцію (готельний номер, туристичний намет, трейлер і ін.) Недоторканністю користуються і засоби пересування (автомобіль, яхта й ін.).

Особисті фіскальні привілеї та імунітети не згадуються в Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Тому у цьому випадку слід керуватися нормами Віденської Конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р.: «Дипломатичний агент звільняється від усіх податків, зборів і мит, особистих і майнових, державних, районних і муніципальних, за винятком: a) непрямих податків, які, зазвичай, включаються в ціну товарів чи послуг; b) зборів і податків на приватне нерухоме майно, що знаходиться на території країни перебування, якщо він не володіє ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва; c) податків на спадщину і мит на спадкоємство, що стягуються державою перебування і т.д.»524.

Особисті митні привілеї. Держава перебування у відповідності з прийнятими нею законами і правилами дозволяє ввозити і звільняє від усіх мит, податків і зборів, за виключенням складських зборів, зборів за перевезення і подібних послуг: a) предмети, призначені для офіційного використання представництвом; b) предмети, призначені для особистого використання дипломатичного агента та членів його родини, що живуть з ним, включаючи предмети, призначені для облаштування. Особистий багаж дипломатичного агента звільнюється від догляду, якщо відсутні достатні підстави думати, що він містить предмети, на які не поширюються зазначені виключення, або предмети, ввіз чи вивіз яких заборонено законом чи регулюються карантинними правилами держави перебування. Такий догляд має відбуватися лише у присутності дипломатичного агента або його уповноваженого представника525.