Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

43 Див. коментар до ч. 4 цієї статті.

44 Див. коментар до ст. 8.

45 Офіційний вісник України. – 1999. – № 8. – Ст. 34.

46 Див. також коментар до розділу ІІІ.

47 Для транзитного переміщення підрозділів збройних сил інших держав через територію України строки переміщення не можуть перевищувати 10 діб, якщо інше не передбачене міжнародним договором України (п. б ст. 3 Закону України «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України» від 22.02.2000 р. № 1479-III) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 17. – Ст.122.

48 Науменко С.В. Трудова імміграція іноземних громадян: міжнародні стандарти і законодавство України // Актуальні проблеми правознавства (до 200-річчя Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого): Матер. наук.-практ. конф. молод. вчен. і аспір. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – С. 203-204.

49 Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2400.

50 Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Т. 2. – Ст. 2884.

51 Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2400.

52 Див. Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. № 844 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 25. – Ст. 1210.

53 Квота імміграції – це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про імміграцію»). Порядок формування квоти імміграції і встановлення квоти імміграції на кожний календарний рік визначає Кабінет Міністрів України. Див. наприклад, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про встановлення квоти імміграції на 2005 рік» від 13.04.2005 р. № 98-р // Офіційний вісник України. – 2005. – № 15. – Ст. 783.

54 Див. ст. 24 Директиви Ради Європейського Союзу від 27.04.2004 р. щодо мінімальних стандартів для кваліфікації і статусу громадян третьої країни або осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародної допомоги з інших причин, а також суті захисту, що надається.

55 Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.

56 Див. коментар до ст. 5.

57 Див. Перелік інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.10.2001 р. № 415, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.11.2001 р. за № 932/6123 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45. – Ст. 2030.

58 Див. коментар до ст. 5.

59 Див. також Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983 // Офіційний вісник України. – 2002. – 52. – Ст. 2400.

60 Див. коментар до розділу ІІІ.

61 Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 115.

62 Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 241.

63 Офіційний вісник України. – 2002. – № 18. – Ст. 935.

64 Збірник постанов уряду України. – 1996. – № 4. – Ст. 148.

65 Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Т. 2. – Ст. 2884.

66 Див. коментар до ст. 5.

67 Див. Указ Президента України «Про додаткові заходи по реалізації права людини на свободу пересування й вільний вибір місця проживання» від 15.06.2001 р. № 435 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 25. – Ст. 1107 і п. 6 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» вiд 03.04.2003 р. № 661-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.

68 Текст див.: Правовий статус біженців та осіб без громадянства в Україні / Збірник нормативно-правових актів // Під заг. ред. проф. М. В. Буроменського. – Харків, 2004. – С. 70-84.

69 Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 560.

70 Угоду і Протокол ратифіковано на підставі Закону України від 21.10.1999 р. № 1185-ХІV// Відомості Верховної Ради України. – 1999.– № 51.– Ст. 449.

71 В Україні розміщується Регіональне представництво в Україні, Бєларусі та Молдові (вул. Січневого повстання, 32-а, м. Київ, 01015).

72 Текст див.: Правовий статус біженців та осіб без громадянства в Україні / Збірник нормативно-правових актів // Під заг. ред. проф. М.В. Буроменського – Х., 2004. – С. 19-36.

73 Там само. С. 37-39.

74 Див. Закон України «Про приєднання України Конвенції про статус біженців, 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців, 1967 року» від 10.01.2002 р. № 2942-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 118.

75 Конвенція про статус біженців 1951 р. набула чинності для України 10 червня 2002 р., а Протокол – 4 квітня 2002 р.

76 Див. коментар до ст. 33.

77 Голос України від 31.07.2001 р. № 134.

78 Офіційний вісник України. – 2002. – № 20. – Ст. 1008.

79 Європейська Рада з питань біженців та вигнанців – загальноєвропейська мережа неурядових організацій, що надають допомогу біженцям.

80 Див., наприклад, ст.ст. 23-26 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р. № 1777-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.

81 Текст див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С. 219-220.

82 Так, Рекомендація № R (98) 15 Комітету Міністрів Ради Європи для держав-учасниць про навчання посадових осіб, які першими контактують з шукачами притулку, зокрема в прикордонних пунктах (15.12.1998 р.), спрямована на забезпечення підготовки таких посадових осіб з метою ефективного виконання ними важливих завдань та попередження вислання (refoulement) і повернення назад шукачів притулку на кордон, а також для проведення адекватного початкового та службового їх навчання з тим, щоб розпізнавати клопотання про захист та правильно поводитися в специфічних ситуаціях стосовно шукачів притулку.

83 Див. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців та Протоколу про доповнення пункту 2 статті 4 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців» від 21.10.1999 р. № 1185-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – Ст. 449.

84 Офіційний вісник України. – 2004. – № 31. – Ст. 2119.

85 Офіційний вісник України. – 2004. – № 29. – Ст. 1973.

86 Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про біженців”» від 31.05.2005 р. № 2601-ІV // Голос України від 23.06.2005 р. № 114.

87 Див., зокрема, справу Jabary v. Turkey (Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. – № 3. – С. 175-177).

88 Див. Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про біженців”» від 31.05.2005 р. № 2601-ІV // Голос України від 23.06.2005 р. № 114.

89 Див.: Положення про Державний комітет України у справах національностей та міграції, затверджене Указом Президента України від 19 березня 2002 р. № 269/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 560; а також Положення про управління (відділ) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції України від 27.07.2004 р. № 36 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2372.

90 Виконком УВКБ ООН у висновку № 53 (XXXIX) – 1988 звертає особливу увагу на шукачів статусу біженця, які прибувають до країни притулку нелегально. Такі особи потрапляють в особливо складні ситуації. Виконком рекомендує державам, щоб ці особи «були захищені від примусового повернення так само, як й інші біженці». Якщо особи, які шукають притулок, прибули в країну нелегально і знаходяться на судні, то необхідно в міру можливостей надавати їм право зійти на берег у першому ж порту прибуття та надати можливість визначення владними органами їх статусу біженців, за умови, що це не обов’язково передбачає довготермінового рішення в країні знаходження порту їх зходу на берег.

91 Детально це питання розкривається в коментарі до розділу ІV.

92 Див. Роз’яснення Міністерства юстиції України, викладене в листі від 19.09.2005 р. № 18-36-217.

93 Інструкція про порядок прийняття та передання заяв про надання статусу біженця органами Державної прикордонної служби України органам міграційної служби, а також надання пояснень про причини незаконного перетинання кордону, затверджена наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 32/521 від 09.07.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 31. – Ст. 2119.

94 Відповідна інструкція про порядок прийняття та передання заяв про надання статусу біженця органами Міністерства внутрішніх справ України органам міграційної служби станом на 1 листопада 2005 р. не затверджена.

95 Європейська Рада з питань біженців та вигнанців (ECRE/ЄРБВ) також вважає, що визначення статусу біженця не залежить від пред’явлення будь-яких особливих формальних доказів.

96 Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про біженців”» від 31.05.2005 р. № 2601-ІV // Голос України від 23.06.2005 р. № 114.

97 Офіційний вісник України. – 2002. – № 20. – Ст. 1008.

98 На практиці органи міграційні служби в Україні розглядають клопотання про надання статусу біженця на підставі фактичного місця перебування осіб, які мають намір набути статус біженця, що доцільно відобразити у законі, замінивши слова «тимчасове перебування» на слова «фактичне знаходження».