Програми для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих учнів
| Вид материала | Документы |
- Програма з фізики І побутової хімії для 7-9 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних, 720.23kb.
- Програми для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово, 2048.85kb.
- Програми для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово, 2334.45kb.
- Програми для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово, 916.54kb.
- Програми Образотворче (візуальне) мистецтво для 5 6 класів спеціальних загальноосвітніх, 287.84kb.
- Програми з російської мови загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих, 2117.07kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2950.56kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1209.62kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2719.13kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2778.79kb.
Міністерство освіти і науки України
Програми для 5-10 класів
спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для
розумово відсталих учнів
Трудове навчання: «Швейна справа»
«Квітникарство»
Київ
2009
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(Лист Міністерства освіти і науки України №1/11-7020 від 18.08.2009)
Рекомендовано Міністерством освіти і науки Україин
(Лист Міністерства освіти і науки України №1/11-7017 від 18.08.2009)
Відповідальний за випуск :
Програми підготували: Швейна справа - Мерсіянова Г.М., Квітникарство – Чеботарьова О.В.
© Міністерство освіти
і науки України, 2009
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ
ШВЕЙНА СПРАВА
Пояснювальна записка
Професійно–трудове навчання в спеціальній школі для розумово відсталих дітей спрямоване на забезпечення підготовки учнів до самостійного виконання різних видів робіт, в умовах державних і приватних підприємствах та у власному побуті.
Підготовка школярів до самостійного виконання різних видів робіт з швейної справи відбувається у процесі формування в учнів доступних технічних та технологічних знань з предмета; навчання прийомів праці (технології обробки та з’єднання деталей швейних виробів ручним і машинним способами); виховання у школярів необхідних якостей особистості (відповідальність, сумлінність, бережливість та ін.); розвитку загальнотрудових умінь (орієнтування у способі виконання практичного завдання, планування послідовності дій та здійснення самоконтролю).
Трудова підготовка розумово відсталих школярів має чітко виражені етапи – орієнтування у спеціальності на базі навчальних майстерень (4 клас), опанування основ професії (5-9 класи) та спеціалізація (удосконалення трудових умінь) (10 клас), які відповідають періодам шкільного навчання. На етапі орієнтування у спеціальності передбачається: ознайомлення школярів з видами діяльності, які опановують під час вивчення швейної справи; надання учням відомості про сферу використання одержаних знань та практичних умінь; формування в учнів умінь виконувати базові трудові операції на основі володіння ручним та машинним способом. Рівень оволодіння школярами знаннями та практичними вміннями, на цьому етапі, дає підстави вчителеві зробити припущення щодо можливостей опанування кожним учнем даної професії. Остаточний висновок щодо подальшого професійного навчання таких учнів швейній справі має здійснюватись на основі індивідуальних характеристик вчителя молодших класів, вихователя, лікаря, з урахуванням вимог професіограми на спеціальність швеї-мотористки.
У 5-9 класах школярі вивчають загальний курс швейної справи, знайомляться з основами технології обробки деталей та їх з’єднання, тобто опановують окремі технологічні операції та виготовлення виробів в цілому, одержують знання про етапи його виготовлення , починаючи від його проектування (побудова креслення) до остаточної обробки. Учні знайомляться з технічними і технологічними властивостями тканин та їх доцільним використанням, одержують інформацію про машини та пристрої, які використовують в швейному виробництві. Достатнє опанування цих знань і практичних умінь дає можливість учням, після закінчення 9 класу, працювати на швейному виробництві, а також використовувати одержані знання і практичні вміння у власному побуті: самостійно виготовляти побутові вироби ( торбинки, наволочки, рушники, простирадла, шити білизну, одяг), лагодити одяг і білизну, доцільно використовувати різну тканину, нитки, фурнітуру тощо.
Базові знання, які учні отримують за період професійної підготовки у 5-9 класах, дають можливість школярам удосконалювати одержані техніко-технологічні знання та практичні уміння, а також спеціалізуватися з більш вузької спеціальності у 10-класі, на базі вузькопрофільного підприємства.
Слід зазначити, що методика навчання у 4-му класі відповідає предметній системі, тобто окремі види робіт (ручні і машинні) вивчаються у зв’язку з виготовленням конкретного предмета. Так, наприклад, при виготовленні серветки, вивчається спосіб виконання шва упідгин із закритим зрізом, оскільки цим швом обробляють зрізи виробу, а технологію зшивного шва учні вивчають у процесі пошиття торбинки. Тобто опанування окремих операцій відбувається у зв’язку з предметом, який виготовляється із застосуванням саме такої обробки.
Методикою навчання у 5-9 класах передбачено застосування операційно – комплексної системи, коли більшість технологічних операцій учні опановують попередньо, на зразках тканини, з подальшим застосуванням їх під час обробки деталей виробу та їх з’єднання. Отже, учні спочатку опановують технологію виконання швів, стібків, способи обробки зрізів деталей та їх з’єднання, а потім ці знання використовують у процесі виготовлення виробу. Наприклад, перед виготовленням дитячої сорочки з круглим вирізом горловини учні спочатку засвоюють технологію виконання швів зшивного, запошивного, упідгин із закритим зрізом та обробку зрізів прямими, навскісними чи підкрійними обшивками, а під час виготовлення виробу використовують відому їм технологію обробки зрізів, спосіб з’єднання цих деталей. Таким чином, відомі технологічні операції учні використовують в комплексі.
В навчальній програмі з швейної справи передбачено вивчення основ машинознавства (призначення і будова виробничих та побутових швейних машин), і матеріалознавства ( виробництво та властивості тканин рослинного, тваринного та штучного походження), та вивчення технології виготовлення швейних виробів за видами робіт: побудова креслення, обробка деталей та пошиття виробів. Кожний вид роботи представлений відповідними темами, розділами, у яких визначено об’єкт виготовлення учнями, техніко – технологічні відомості та практичні роботи. Об’єктами виготовлення є зразки стібків, швів, обробка зрізів чи зазначені вироби, які будуть виготовляти учні (наволочки, господарські сумки, тощо) Технічні або техніко – технологічні відомості містять інформацію про призначення об’єкту праці (стібків, швів, обшивок тощо), виробу – призначення, спосіб виконання, характеристика моделі, фасону, та технологію виготовлення, оздоблення, про тканину, а також правила безпечної праці з інструментами, машинами та електричними приладами. Практична робота визначає технологію обробки зрізів та з'єднання деталей виробу, послідовність виконання операцій, завдань та волого-теплову обробку.
З метою удосконалення професійних навичок та загальнотрудових умінь, починаючи з 5-го класу, після вивчення кількох тем програми передбачено спеціальні години на «практичне повторення» навчального матеріалу. Бюджет часу на практичне повторення, залежно від умов, які складаються у школі (матеріальна база, можливості учнів), та рівня опанування учнями попередніх тем, може бути використаний на вивчення різних видів художніх промислів (в’язання, вишивання, килимарство та ін) за окремою програмою.
Відомості з машинознавства (призначення та будова основних деталей швейної машини, підготовка машин до роботи, визначення та усунення деяких недоліків у роботі швейної машини та ін.) та практичні вміння учні одержують на спеціальних уроках, а закріплення, повторення та удосконалення навиків здійснюється протягом навчального року. Відомості з матеріалознавства подаються на початку кожного навчального року, однак матеріал цього розділу повторюється в процесі вивчення всіх тем з технології виготовлення швейних виробів.
Формування в учнів знань, умінь та навичок усвідомленого дотримання правил безпечної праці має здійснюватися на кожному вступному занятті, на початку навчального року, коли учнів знайомлять із загальними правилами безпеки при роботі з голкою, ножицями, праскою та на швейній машині. На наступних заняттях потрібно систематично нагадувати учням правила безпечного виконання кожної операції ручним і машинним способами.
Змістом програми передбачено опанування учнями технології виготовлення швейного виробу, яка розпочинається із побудови креслення. Всі учні мають знати мірки для побудови креслення швейних виробів, розмір одягу, уміти виготовляти креслення на однодетальні вироби (серветка, косинка, наволочка, фартушок та ін.). Побудові креслення складних виробів вчитель знайомить всіх учнів, а будують креслення, самостійно за інструкційною картою, лише учні з більшими навчальними можливостями. Хоча, всі учні мають навчитися аналізувати готове креслення – уміти визначити контури деталей на ньому, знати назви ліній, співвідносити зрізи деталей виробу з контурними лініями креслень, вирізувати викрійку із готового креслення, розкладати деталі викрійки на тканині та викроювати деталі, під наглядом учителя..
Навчання учнів моделюванню викрійок (прикладний спосіб), шляхом змінювання форми деталей, вирізу горловини, пройми, перенесення виточок, а також моделювання деталей спідниць, рукавів, коміра, пропонується для збагачення уявлень школярів про створення різних фасонів швейних виробів та окремих деталей.
В процесі трудового навчання значну увагу необхідно приділяти розвитку у школярів загальнотрудових умінь: аналізу об’єкта діяльності щодо його призначення, матеріалу, засобів виготовлення ( ручна чи машинна обробка), а також визначення форми, розміру, кількості деталей та спосіб їх з’єднання, оздоблення; плануванню послідовності власної діяльності та здійснення самоконтролю. Оскільки низький рівень зазначених умінь спричиняє розумово відсталим учням значні труднощі під час самостійного виконання ними практичних завдань.
Одним із засобів забезпечення ефективності навчальної діяльності учнів, на уроках праці, є навчання школярів користуватися наочною опорою. У трудовому навчанні такою опорою є малюнки виробів та їх деталей, інструментів, трудових прийомів, а також креслення, ескізи, технологічні та інструкційні карти, натуральні вироби та їх зразки тощо. Необхідно навчити школярів користуватись підручником з трудового навчання. Учні мають усвідомлено читати текст, розглядати і розуміти різний ілюстративний матеріал та виконувати практичні завдання за інструкційними картами, планами послідовності виконання завдань, знаходити необхідну інформацію, відповіді на запитання та ін.
Наведені у програмі вироби є орієнтовними. Вчитель може замінити їх іншими, але у всіх випадках замінені вироби повинні мати достатню кількість вправ для опанування учнями виробничих операцій, згідно з темою програми.
Програма 4 -10 класи
| № | К-сть год. | Зміст навчального матеріалу | Навчальні досягнення учнів | Спрямованість корекційно-розвивальної роботи |
| | | 4 – й клас ( 140 год. ) Перший семестр ( 68 год. ) | | |
| 1 | 14 | Матеріали, інструменти та приладдя для швейних робіт Технічні відомості. Професія швачки. Обладнання майстерні, робочого місця. Правила поведінки та безпечної праці у майстерні. Загальні відомості про матеріали (папір, тканина, нитки, ґудзики) інструменти та приладдя. Папір. Види паперу, використання в побуті. Колір паперу властивості (мнеться, розмокає у воді, рветься, можна розрізати ножем, ножицями, склеїти, зшити нитками). Тканина. Призначення та назва тканини. Тканина гладкофарбована, з малюнком. Лицьовий і виворітний бік тканини. Поздовжня і поперечна нитка у тканині, пруг. Нитки. Нитки для шиття, вишивання, плетіння. Колір та товщина. Ґудзики. Призначення ґудзиків, колір, розмір, сировина (дерево, метал, пластмаса, тощо). Способи пришивання ґудзиків. Інструменти. Будова та призначення інструментів. Робочий інструмент – голка, ножиці; вимірювальний інструмент – сантиметрова стрічка, лінійка, косинець. Приладдя. Наперсток, шпильки, кілочок. Практичні роботи. Визначення властивостей паперу, лицьового і виворітного боку тканини, поздовжньої та поперечної нитки. Класифікація ґудзиків за кольором, формою, сировиною та отворами. | Учень: має загальне уявлення про професію; знає назви та призначення обладнання майстерні та робочого місця; обізнаний з правилами поведінки та безпечної праці у майстерні; володіє основною інформацією про папір; Учень: визначає лицьовий і виворітний бік тканини з малюнком, пруг, називає основне призначення тканини. Учень: знає призначення ниток, ґудзиків, називає способи пришивання. Учень: знає назви та призначення інструментів, приладдя, уміє користуватися сантиметровою стрічкою, лінійкою, косинцем Учень: визначає, чітко виражений, лицьовий і виворітний бік тканини; та поздовжню і поперечну нитку визначає за пругом. | Формування в учнів уявлень про матеріали та їх властивості, про інструменти. Розвиток мовлення на основі збагачення словника назвами матеріалів та їх властивостей. Розвиток пам'яті на основі поданої інформації про папір, нитки, тканину, ґудзики. Розвиток мислення на основі здійснення класифікації матеріалів за формою, розміром, кольором,, призначенням. |
| 2 | 20 | Виготовлення виробів з паперу і картону Вироби. Зразки дитячого одягу: сорочки, сукні, блузки, спідниці. Зразки фартушків, серветок. Тематична аплікація. Плоскі і об'ємні іграшки. Ялинкові прикраси (сніжинки, гірлянди та ін.). Техніко-технологічні відомості. Вироби та їх деталі. Шаблон. Контур деталей. Назви деталей, контурних ліній та зрізів деталей. Способи з'єднання деталей виробу (зшити, склеїти). Оздоблення деталей виробу. Плоскі та об'ємні вироби. Практичні роботи. Обведення шаблону деталей виробу. Різання паперу ножицями по прямій лінії, заокругленій, відрізування частини паперу, надрізування. Вирізування деталей по контуру. Оздоблення виробу аплікацією. Вирізування із паперу зразків швейних виробів. Малювання виробів дитячого одягу за зразком, шаблоном. Виготовлення плоских іграшок за шаблоном. Вирізування ялинкових прикрас (сніжинки гірлянди) | Учень: називає за малюнками дитячий одяг, ялинкові прикраси, визначає плоскі і об'ємні іграшки. Учень: визначає деталі виробів, знає назви деталей та їх зрізів, способи з'єднання, визначає оздоблення виробів за малюнком. Учень: уміє обводити шаблони деталей, різати папір ножицями, вирізувати деталі за контуром, виготовляти плоскі іграшки , вирізувати ялинкові прикраси. | Збагачення уявлень про види дитячого одягу, оздоблення, іграшок з паперу, ялинкових прикрас. Формування вмінь аналізувати вироби за кількістю деталей, способом з'єднання, за формою. Здійснювати корекцію дрібної моторики на основі роботи з олівцем, ножицями. Розвивати уміння користуватись наочною опорою – зразком, шаблоном, малюнками. |
| 3 4. | 2. 14 | Самостійна практична робота Ручні швейні роботи Об’єкти роботи. Зразок навскісних стібків, закладки, коробочка із цупкого паперу. Зразок обробки зрізів тканини. Техніко-технологічні відомості. Довжина і товщина нитки. Спосіб виконання навскісних стібків. Вимоги до якості навскісних стібків. Довжина навскісних стібків, призначення. Спосіб виконання торочок. Практичні роботи .Вимірювання нитки. Зав’язування вузликів. Закріплення нитки петлею, вузликом. Строчки навскісних стібків на смужці паперу, на закладці. З’єднання деталей навскісними стібками. Висмикування ниток на тканині. Виконання торочки. Виготовлення закладки. | Учень: знає назву стібків, вимоги до якості їх виконання. Учень: уміє відміряти і відірвати нитку, зав’язати петлею, вузликом; виконує навскісні стібки; уміє висмикувати нитки із тканини для торочки. | Розвиток зв’язного мовлення на основі формування вмінь описувати зображені об’єкти діяльності Формування організованості, самостійності у навчально-практичній діяльності та умінь виконувати практичні завдання за даним зразком. |
| 5 | 16 | Виконання строчок стібків ручним способом Об’єкти роботи. Зразки строчок стібків на тканині. Стібки: прямі, стеблові, тамбурні (ланцюжкові), хрестоподібні, петельні, зшивні. Техніко-технологічні відомості. З’єднувальні, оздоблювальні стібки. Їх назви, спосіб виконання, призначення, вигляд з лицьового боку та з виворотного. Строчки постійного та тимчасового призначення. Практичні роботи. Виконання строчок стібків (прямі, стеблові, ланцюжкові, хрестоподібні, петельні, зшивні) на цупкому папері, на зразках тканини. Оздоблення серветок, закладок за малюнком, зразком. | Учень: називає стібки за малюнками, зразками, вибирає за назвою. Учень: уміє виконувати стібки прямі, стеблові, ланцюжкові, хрестоподібні, петельні, зшивні за їх малюнками зразками. | Формування мислення на основі розвитку вмінь порівнювати види стібків за зовнішнім виглядом, за способом виконання. Розвиток мовлення на основі збагачення словника назвами стібків. Розвиток дрібної моторики в процесі виконання трудових операцій ручним способом. |
| 6 | 2 | Самостійна практична робота | | |
| | | Другий семестр ( 72 год. ) | | |
| 7 | 8 | Швейна машина з ножним приводом Технічні відомості. Швейна машина з ножним приводом: швидкість роботи, види робіт, які виконує. Будова швейної машини. Ножний привод. Правильна посадка за швейною машиною. Правила безпечної роботи. Деталі машини для заправлення верхньої нитки. Шпулька, шпульний ковпачок. Практичні роботи. Пуск і зупинка швейної машини. Строчіння цупкого паперу на машині без ниток. Строчіння на папері по прямих, заокруглених, ламаних лініях по наведеним контрам. Заправлення верхньої і нижньої нитки. Намотування нитки на шпульку. Строчіння тканини. | Учень: знає правила безпечної роботи за швейною машиною, назву деталей для заправлення верхньої нитки, показує їх на вимогу вчителя; Учень: уміє заправляти верхню і нижню нитки, керуючись малюнком та зразком, намотує нитку на шпульку; уміє виконувати пуск та зупинення роботи швейної машини, строчити по наведеним контурам на папері, тканині. | Формування особистісних якостей –уважності, спостережливості, охайності. Розвиток координації робочих рухів рук і ніг на основі вправляння швейною машиною з ножним приводом ( пуск, зупинення, строчіння). |
| 8 | 4 | Прасувальні роботи Технічні відомості. Електрична праска. Будова праски. Правила безпечної роботи праскою. Назви прасувальних робіт. Обладнання робочого місця для прасування. Практичні роботи. Прасування: випрасувати тканину, розпрасувати, запрасувати, припрасувати. | Учень: знає правила безпечної роботи з праскою. Учень: уміє виконувати прасувальні роботи за їх назвами і показом учителя. | Формування особистісних якостей –уважності, спостережливості, дотримання правил безпечної роботи з праскою. Збагачення словникового запасу професійними термінами стосовно прасування. |
| 9 10 | 8 18 | Шви з’єднувальні, крайові. Об’єкти роботи. Зразки швів. Шов зшивний. Шов упідгин із закритим зрізом. Вироби. Подушечка для голок. Хусточка. Торбинка. Техніко-технологічні відомості. Ручні і машинні роботи при пошитті виробів. Строчка, стібок, довжина стібка. Шви з’єднувальні та крайові на виробах. Шов зшивний: застосування, технологія виконання ручним і машинним способом. Шов зшивний розпрасований. Вимоги до якості виконання шва. Шов упідгин із закритим та відкритим зрізом: застосування, вимоги до якості, технологія виконання. Практичні роботи. Виготовлення зразків швів ручним і машинним способом. Виготовлення подушечки для голок, хусточки, торбинки за готовим кроєм. Виготовлення м'якої іграшки. Вироби. М'які іграшки не складної конфігурації. Техніко-технологічні відомості. М'які іграшки об'ємні, плоскі. Деталі – основні, додаткові, їх назви, кількість. Назви матеріалів для основних та додаткових деталей (тканина, хутро, шкіра, нитки, ґудзики, вата тощо), оздоблень (вишивка, аплікація). Викрійка, лекало. Практичні роботи. Вирізування деталей за викрійками. Збільшення, зменшення лекала. З'єднання деталей іграшки за попереднім зметуванням. Оздоблення іграшки. | Учень: знає назви крайових та з’єднувальних швів, їх застосування (називає шви за зразком, малюнком); розказує послідовність виконання швів за технологічною картою. Учень: уміє виготовляти зразки крайових та з’єднувальних швів за технологічною картою, за зразком, ручним і машинним способом. Учень: - знає назви деталей м'яких іграшок, визначає їх кількість; вирізняє матеріали та оздоблення, називає їх. Учень: - уміє за зразком вирізувати деталі, зшивати за попереднім зметуванням; за допомогою вчителя здійснює оздоблення м'якої іграшки | Розвиток мовлення на основі збагачення словника назвами швів, ручних і машинних робіт. Розвиток загально трудових умінь – визначення послідовність виконання практичних завдань, здійснення самоконтролю за технологічною картою. Збагачення уявлень про види м'якої іграшки (об'ємні, плоскі) та матеріали для їх виготовлення. Розвиток загально трудових умінь на основі аналізу виготовлення іграшки, планування послідовності дій та здійснення порівняння свого виробу із зразком. |
| 11 | 2 | Самостійна практична робота учнів. | | |
| 12 | 10 | Ремонт одягу Об’єкти роботи. Пришивання ґудзиків. Ремонт білизни і одягу. Техніко-технологічні відомості. Види ремонту швейних виробів: пришивання відірваних ґудзиків, вішалки на одязі, накладання латки. Види ґудзиків, призначення (для сорочки, сукні, пальто, та ін.), способи пришивання Практичні роботи. Пришивання ґудзиків із наскрізними отворами, з вушком, на ніжці. Накладання латки | Учні: - визначають види ремонту на швейних виробах; називають способи пришивання ґудзиків. Учні: - уміють пришивати ґудзики, вішалки на одязі, накладати латки. | Формування особистісних якостей –бережливості, охайності, спостережливості. Розвиток естетичного смаку на основі добору латок для ремонту одягу, ґудзиків. |
| 13 | 18 | . Виготовлення швейних виробів за готовим кроєм Вироби. Торбинка для насіння, круп, борошна. Пов'язка для чергового, прихватки, рукавиці, капці (вироби за вибором учителя). Технічні відомості. Емблема, призначення і способи виготовлення. Термінологія ручних і машинних робіт: зметування, приметування, зшивання тканин, деталей. Назва деталей їх форми. Назва виробів. Призначення виробів їх оздоблення. Практичні роботи. Виготовлення емблеми ( вишивання, аплікація), торбинки, пов'язки, для чергового, прихватки, рукавиць, капців. Виготовлення та пришивання вішалки до прихватки, одягу. . | Учні: - знають призначення емблем, термінологію ручних і машинних робіт називають їх ; знають призначення виробів, які виготовлені ними. Учні: - уміють за зразком та допомогою вчителя виготовляти емблеми-аплікації, виготовляти різні вироби (торбинки, прихватки, рукавиці) за інструкційною карткою. | Збагачення словника професійною термінологією: назвами виробів та трудових операцій (змотування, приметування, зшивання). Розвиток мовлення шляхом словесного відтворення способу виготовлення виробу після його виконання ( відповіді на запитання вчителя, за планом чи інструкційною картою) |
| 14 | 4 | Контрольна робота за навчальний рік | | |
| | | 5- й к л а с ( 280 год. ) Перший семестр (136 год. ) | | |
| 1 | 4 | Повторення матеріалу за 4 – й клас Електропраска. Правила безпечної роботи під час роботи з праскою. Стібки і шви ручної і машинної обробки. | Учні: - знають правила безпечної роботи з праскою. Учні: - уміють виконувати шви машинним способом. | Формування діяльності на основі дотримання вимог організації власної праці. |
| 2 | 4 | Відомості з машинознавства Технічні відомості. Ручний і ножний приводи швейної машини. Регулятор строчки, його будова, призначення. Машинна голка – будова, правила установлення. Добір голки залежно від товщини тканини. Практичні роботи. Виконання строчок із різною довжиною стібка. Добір голок і ниток залежно від товщини тканини. Встановлення машинної голки у голковід. Закріплення строчки. Регулювання строчки для виконання зборок. | Учні:- знають призначення регулятора строчки, будову машинної голки та добір її залежно від товщини тканини. Учні: - уміють регулювати довжину строчки за допомогою вчителя; уміють вставляти голку у голковід | Розвиток мислення на основі виконання прийомів регулювання строчки. Розвиток просторових уявлень на основі визначення довжини машинної строчки. |
| 3 | 4 | Відомості про тканину Технічні відомості. Тканини гладко фарбовані з малюнком. Поздовжня і поперечна нитки. Ширина тканини. Пруг. Зрізи по поздовжній і поперечній нитці. Волокна. Види волокон. Рослинні волокна. Бавовник. Прядіння. Ткацтво. Ткацькі переплетення. Виготовлення пряжі із волокон бавовника. Одержання бавовняної тканини. Властивості бавовняної тканини. Практичні роботи. Визначення лицьового і виворітного боку тканини, основи і утоку (поперечної і поздовжньої нитки). Добір латок відповідно до тканини виробу за якістю, кольором і малюнком. | Учні: - знають, що тканина має ширину, пруг, буває гладкофарбована та з малюнком, бавовняна тканина виготовляється із бавовника; знають, що тканина має переплетення ниток, поздовжню та поперечну нитки. Учні: - уміють визначати лицьовий і виворітний бік тканини за чітко вираженим малюнком,види переплетення. | Збагачення уявлення про виготовлення тканини, про властивості тканини бавовняної. Розвиток мовлення на основі збагачення словника назвами, які характеризують якості тканини Розвиток уваги. |