Протокол №
| Вид материала | Документы |
| Примітка 1.3 Первісне визнання фінансових інструментів Примітка 1.4 Торгові цінні папери. Примітка 1.5 Кредити та заборгованість клієнтів. |
- Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающийся, 1037.59kb.
- Правления Ассоциации "бамап", 52.43kb.
- Методичні рекомендації І тематика курсових робіт для студентів Освітньо-кваліфікаційний, 269.73kb.
- Методика измерения уровня тревожности (Автор Тейлор, в адаптации Немчинова) Протокол., 46.04kb.
- Рабочая учебная программа по истории 5-7,9-11 классы, 1521.34kb.
- Основы работы в Internet, 724.89kb.
- Методичні вказівки та тематика курсових робіт, 275.56kb.
- Правила добровольного медицинского страхования, 206.75kb.
- Программа програма комплексного державного екзамену з базової освіти освітньо-кваліфікаційний, 722.93kb.
- Палата Поволжья" Протокол, 740.59kb.
Примітка 1.3 Первісне визнання фінансових інструментів
Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на:
- фінансові активи;
- фінансові зобов’язання;
- інструменти власного капіталу;
- похідні фінансові інструменти.
Фінансові інструменти первісно оцінюються та відображаються за їх фактичною собівартістю, яка складається зі справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
Справедлива вартість фінансових інструментів під час первісного визнання дорівнює фактичній ціні операції.
Банк визначає справедливу вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання шляхом дисконтування всіх очікуваних майбутніх грошових потоків із застосуванням ринкової процентної ставки щодо подібного фінансового інструменту.
Банк, як учасник ринку, як правило, укладає угоди на ринкових умовах. Тому за переважною більшістю угод ринковою процентною ставкою є фактична процентна ставка за угодою.
На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю; фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю.
Примітка 1.4 Торгові цінні папери.
У 2009 році Банк обліковував у торговому портфелі іменні інвестиційні сертифікати.
Торгові цінні папери оцінювались за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки. Витрати на операції з придбання визнавались за рахунками витрат під час первісного визнання таких цінних паперів.
Аналітичний облік цінних паперів за балансовими рахунками 3003 Плану рахунків вівся в розрізі їх емітентів та випусків.
Цінні папери в торговому портфелі переоцінювались у зв’язку зі зміною їх справедливої вартості – суми, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. На дату балансу результат переоцінки відображався за аналітичним рахунком балансового рахунку 6203 на суму різниці між справедливою вартістю цінного папера і його балансовою вартістю в кореспонденції з рахунками переоцінки 3007.
При реалізації цінних паперів з торгового портфеля прибуток (різниця між вартістю реалізації та балансовою вартістю) обліковувався за аналітичним рахунком 6203, який включається в доходи або збитки та відображається у Звіті про фінансові результати за рядком 4 «Результат від торговельних операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку».
У торговому портфелі банку немає цінних паперів, які є об’єктом операцій репо.
Примітка 1.5 Кредити та заборгованість клієнтів.
Метод оцінки кредитів та заборгованості клієнтів.
Необхідною умовою для визнання кредитів та заборгованості за ними кредитами в балансі є оцінка, тобто можливість визначення грошової суми, в якій елементи балансу мають бути відображені у звітності.
Банк у 2009 році оцінював надані кредити та заборгованість за ними кредитами під час первісного визнання за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію, що безпосередньо пов’язані з цією операцією та відображав в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку.
Справедлива вартість визначається як сума, за якою може бути здійснений обмін або продаж активу між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість кредиту, як правило, дорівнює фактичній ціні операції.
Після первісного визнання Банк у звітному році оцінював кредити за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).
У звіті „Баланс” надані кредити та заборгованість клієнтів відображені за амортизованою собівартістю з вирахуванням резервів на покриття збитків від їх знецінення. Склад кредитного портфеля Банку розкрито у Примітці 7.
Зменшення корисності (знецінення активів).
З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників Банк здійснює аналіз якості кредитного портфелю та оцінку кредитних ризиків за всіма кредитними операціями як у національній, так і в іноземній валюті за станом на кінець кожного звітного періоду. При цьому використовується внутрішня методика Банку з урахуванням вимог НБУ.
Знецінення наданих кредитів визнається при виникненні однієї або декількох збиткових подій, які відбулись після первісного визнання кредиту, та які мають вплив на суми або строки первісно оцінених грошових потоків та які можливо достовірно оцінити.
Фактори, які банк враховує при визначенні об’єктивних свідчень понесених збитків від знецінення активів, включають інформацію про ліквідність позичальників, платоспроможність, ділові та фінансові ризики, прострочення погашення заборгованості в обумовлені кредитним договором строки, справедливу вартість забезпечення.
Основним фактором знецінення кредиту є порушення терміну сплати та можливість реалізації забезпечення.
Банк здійснює моніторинг заставленого майна, прийнятого в забезпечення кредиту. У разі виявлення фактів, що можуть вказувати на розбіжність між поточною ринковою вартістю об'єкта застави та його справедливою вартістю на дату складання балансу здійснюється переоцінка застави.
Резерв створюється в результаті індивідуальної оцінки ризику та знецінення окремих наданих кредитів.
Формування резерву на покриття можливих збитків по кредитних операціях (примітки 7) у Банку виконується відповідно до вимог Постанови Правління НБУ №279 від 06.07.2000 р.
Зобов’язання, пов’язані з кредитуванням.
Зобов’язання з кредитування включають зобов’язання Банку з надання клієнтам кредитів та гарантій.
На протязі 2009 року Банк гарантій не надавав.
На підставі «Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затверджених Постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 року та внутрішнього Положення банку «Про кредитування», надані Банком у попередніх роках гарантії відображаються на позабалансовому рахунку 9020.
Структура зобов’язань станом на 01.01.2010р., що пов’язана з кредитуванням відображена у таблиці 28.2
Зобов’язань кредитного характеру у частині акредитивів на протязі 2009 року Банк не мав.