Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств
| Вид материала | Документы |
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств, 1400.21kb.
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств, 1493.27kb.
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств, 1886.84kb.
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств, 7666.76kb.
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств стаття 133, 3380.83kb.
- Розділ III. Податок на прибуток підприємств, 1536.28kb.
- План вступ. Економічна суть податку на прибуток підприємств та його роль в формуванні, 602.09kb.
- Розділ III. Податок на прибуток підприємств стаття 133. Платники податку, 1656.6kb.
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "податок на прибуток", 124.8kb.
- Податок на прибуток Які ставки податку на прибуток застосовуються з ІІ кварталу 2011, 191.07kb.
Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств
Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз»
| Редакція проекту | Редакція, що пропонується | Обгрунтування |
| Виключити слово «купівлі» із п. 137.12 | Виключити слово «купівлі», так як ця операція не створює доходу. |
| 139.1. Не включаються до складу витрат: 139.1.2) платежі платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами; | Викласти пункт в наступній редакції: 139.1. Не включаються до складу витрат: 139.1.2) платежі платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; | Уточнення необхідне для того, щоб уникнути двозначного тлумачення норми, при якому до складу витрат не будуть включатись комісійні винагороди за виконання зазначених договорів. |
| 140.1. При визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: 140.1.3) …. Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку. | Виключити останнє речення четвертого абзацу пп. 140.1.3) п.140.1. ст. 140 | Чинне податкове законодавство не покладає на платника податку прямого обов’язку доводити зв'язок витрат з визначеними законом цілями, тому ця норма:
Тому пропонується виключити останнє речення четвертого абзацу пп. 140.1.3) |
| 141.2. Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів. | Викласти в наступній редакції: «141.2. Для платника податку, 20 і більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента, віднесення до складу витрат, витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь такого нерезидента та пов'язаних з ними осіб дозволяється у межах суми боргових зобов’язань платника податку цьому нерезиденту на останній день звітного періоду, що не перевищує частки участі нерезидента у величині власного капіталу позичальника, розрахованого відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал” на початок звітного періоду. Для банків віднесення до складу витрат встановлюється відповідно до методики НБУ». | Пункт 141.2. пропонується викласти в початковій редакції проекту Податкового кодексу України, яка пройшла перше читання у ВРУ, оскільки початкова редакція встановлювала менші обмеження для платника податку, тому більш економічно доцільна. |
| 144.1. Амортизації підлягають: …. сума переоцінки основних засобів, проведеної відповідно до статті 15 цього розділу. | Викласти в наступній редакції: 144.1. Амортизації підлягають: …. сума індексації основних засобів, проведеної відповідно до статті 15 цього розділу. | ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» надає прво проводити оцінку майна тільки суб’єктам господарської діяльності, які мають відповідні сертифікати. Тому платник податку не може проводити «переоцінку майна». Крім того, застосування терміну «переоцінка» суперечить пунктам 146.24. цього розділу, оскільки по своєму змісту вказані пункти розкривають поняття «індексація». |
| 146.14 Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до зростання майбутньої економічної вигоди, первісно очікуваних від використання об'єкта у сумі, що перевищує 10 відсотків вартості, яка амортизується, об'єкта основних засобів на початок звітного року. 146.15. Витрати на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутньої економічної вигоди від його використання, включаються до складу витрат у сумі, що не перевищує 10 відсотків вартості, яка амортизується, об'єкта основних засобів на початок звітного року. | Викласти п. 146.14. – 146.15. в наступній редакції: Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації. | Визначення витрат за кожним об’єктом суттєво ускладнить облік та спричинить додаткові трудозатрати для платника податків, що зменшить його оподатковуваний дохід, та відповідно надходження з податку на прибуток до бюджету. Пропонуємо пп.146.14.-146.15. Кодексу викласти в редакції діючого ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого витрати на поліпшення основних фондів відносяться на витрати у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів. Запропонована нами редакція пунктів усуне необхідність розраховувати витрати за кожним об’єктом, тому призведе до спрощення обліку, що є метою проекту Податкового кодексу. |
| 146.24. Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кi = [I(а-1) - 10] :100, де I(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення К. не перевищує одиниці, індексація не проводиться. | Слова «проводити переоцінку» замінити словами «застосовувати індексацію». | Див. пояснення до п. 25 таблиці. |
| 147.2. У разі продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної згідно з установленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу. У разі коли витрати перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об'єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку. | Викласти в наступній редакції: 147.2. У разі продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу доходів дохід, отриманий внаслідок такого продажу. | Зазначена норма фактично звільняє від оподаткування тих юридичних осіб-власників земельних ділянок, які набули права власності на землю в результаті приватизації. Вважаємо зазначену норму економічно необґрунтованою, та такою, що безпідставно надає юрособам пільги в оподаткуванні (навіть порівняно з оподаткуванням доходів фізичних осіб за аналогічними операціями). Тому пропонуємо оподатковувати дохід юридичних осіб від зазначених операцій за загальним правилом, що забезпечить додаткові надходження до бюджету з податку на прибуток. |
| Стаття 152. Порядок обчислення податку 152.4. Платник податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також бухгалтерський облік доходів і витрат. Банки запроваджують бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць з 2012 року за методикою, затвердженою Національним банком України. | Викласти п. 152.4. в наступній редакції: 152.4. Платник податку - підприємство (крім банків та інших фінансових установ), доходи якого, а саме: чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи та надзвичайні доходи за річною фінансовою звітністю за попередній рік, становлять сто мільйонів гривень і більше, веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України. | Порядок регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку визначено за Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі – Закон №996), що є спеціальним законом з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності (преамбула, ст.ст. 6-8 Закону №996). Запропонована редакція п. 152.4 ст. 152 розділу ІІІ Податкового кодексу щодо змін порядку регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку не узгоджується із спеціальним Законом №996 та прямо суперечить засадам регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку, визначеним в цьому спеціальному законі. Внесення норм з регулювання бухгалтерського обліку, правовідносини за яким є предметом регулювання окремого спеціального закону (Закон №996), до спеціального нормативно-правового акту з питань оподаткування, яким має бути Податковий кодекс, не відповідає встановленій процедурі законотворчої діяльності та призведе до множинності законодавчих актів, що регулюють правовідносини з бухгалтерського обліку. Окрім викладеного, окремої уваги заслуговує той факт, що введення нового виду обліку, крім податкового і бухгалтерського, що не передбачений спеціальним законодавством, значно ускладнює ведення обліку взагалі та потребуватиме додаткових витрат трудових та фінансових ресурсів, зокрема витрат на внесення відповідних змін до програмного забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємств. Такі витрати можуть сягнути сотень тисяч гривень для кожного підприємства. Вочевидь, що запропоновані нововведення не можуть забезпечити досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання. Розробниками законопроекту не враховані альтернативи вирішення окреслених в доданій пояснювальній записці проблем, реалізація яких можлива шляхом застосування діючих законодавчих норм, що встановлюють повноваження органів Державної податкової служби України (право проводити перевірки, одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення, документи, тощо (ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», розділ ІІ проекту Податкового кодексу)). Розробниками також не приділено належної уваги тому факту, що порядок відображення в бухгалтерському обліку відстрочених податкових активів та податкових зобов’язань вже визначений та регулюється для банків Інструкцією про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань (затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.03.2009 р. №140), а для небанківських фінансових установ Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291), що розроблені на виконання Закону №996 й основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності. Таким чином, окрім наведених вище невідповідностей національним Законам України, законопроект в частині п. 152.4 Податкового кодексу не відповідає гарантованим ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» принципам державної регуляторної політики: адекватність, ефективність, збалансованість. При опрацюванні в травні 2010 р. законопроекту №6337, що містив аналогічні положення про введення обов’язкового бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць, представниками бізнесу було звернуто увагу його розробників (Кабінет Міністрів України) на наведені вище доводи неприйнятності такої законодавчої ініціативи. Розробники частково прийняли пропозиції бізнесу, виклавши в підготованому до другого читання тексті законопроекту №6337 обмеження обов’язку ведення тимчасових та постійних податкових різниць – крім банків та інших фінансових установ. Законом України від 20.05.2010 р. №2275 (законопроект №6337) Верховна рада схвалила наступну редакцію п. 22.17 Закону №334: «Установити, що починаючи з 1 січня 2011 року платник податку - підприємство (крім банків та інших фінансових установ), доходи якого, а саме: чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи та надзвичайні доходи за річною фінансовою звітністю за попередній рік, становлять сто мільйонів гривень і більше, веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України». Тим самим від понесення додаткових суттєвих витрат на забезпечення впровадження процедури ведення податкових різниць був захищений найбільш уражений від фінансової кризи сектор національної економіки – сектор фінансових послуг. Проте, в проекті податкового кодексу нещодавно прийнята норма змінюється, погіршуючи умови діяльності фінансових установ. |
| 152.5. Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці, визначені згідно з цим розділом, для складення декларації з податку. | Викласти п. 152.5. в наступній редакції: Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, відстрочені податкові зобов’язання (активи), розраховані на підставі тимчасових та постійних різниць, визначених згідно з цим розділом. | В регістрах бухгалтерського обліку відображаються відстрочені податкові зобов’язання (а не тимчасові та постійні податкові різниці). Тому платник податку має змогу забезпечити накопичення інформації щодо відстрочених податкових зобов’язань (у формі довідки, яка додаватиметься до звітності). Відповідно, пропонуємо викласти пункт в редакції, яка відповідатиме правилам бухгалтерського обліку. |
| 152.6. Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. | Абзац перший п. 152.6. викласти в наступній редакції: 152.6. Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, що мають самостійні баланси та розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. | Дане уточнення необхідно, оскільки відсутність балансу не дозволяє вести облік доходів і витрат по окремій структурній одиниці. Тому платником може бути тільки відокремлений підрозділ, який має самостійний баланс. |
З метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов’язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов’язань витрати, понесені платником податку – першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами – у розмірі фактичної заборгованості за основним боргом, процентами та іншими платежами за договором за умови, що такі проценти та платежі були включені до складу доходу | Виключити слова «в попередніх податкових періодах» | При здійсненні операцій з відступлення права вимоги за кредитами, банк нараховує відсотки включно до дня відступлення. Таким чином, банк не має змоги включити нараховані відсотки до складу доходів в попередніх періодах, оскільки це здійснюється на поточну дату. |
| 153.4. Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями. 153.4.1. З урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу; 153.4.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам-кредиторам, а також з наданням основної суми кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону; | Викласти вказані абзаци підпунктів 153.4.1. та 153.4.2. пункту 153.4. в наступній редакції: 22.4.1. З урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів (в тому числі субординованованого боргу) від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу; 153.4.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: поверненням платником податку основної суми кредиту (в тому числі субординованованого боргу), в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам-кредиторам, а також з наданням основної суми кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону; | Проектом кодексу не передбачено податковий облік операцій з залучення та розміщення коштів на умовах субординованого боргу. Оскільки для банків ці операції є звичайними в господарській діяльності, пропонується доповнити зазначені пункти відповідними нормами. |
| 153.8. Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами. | Доповнити п. 153.8. після абзацу першого наступними абзацами: Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. | Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами ведеться за окремими правилами, відповідно Кодекс повинен містити визначення доходів та витрат для цього виду операцій (при підготовці проекту кодексу визначення упущені). Пропонується доповнити відповідними термінами, в редакції ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». |
| 159.2.1. Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за виключенням позабалансових, крім гарантій), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв). | Замінити слова „нараховані за всіма цими операціями проценти” на слова: „нараховані за всіма цими операціями доходи” | Відповідно до нової методики Національного банку України щодо формування резервів під кредитні ризики, резерв буде формуватися з врахуванням всіх грошових майбутніх потоків по фінансовому інструменту, включаючи не лише проценти, а також інші види доходів, в тому числі і комісійних доходів за всіма кредитними операціями. |
| 159.2.2. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати: для банків - 20 відсотків (на період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 159.2.1 пункту Error: Reference source not found цієї статті, | Абзац 2 пп. 159.2.2. п. 159.2. ст. 159 викласти в наступній редакції: 159.2.2. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати: для банків - 20 відсотків (на період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми фактичної заборгованості та виданих гарантій за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 159.2.1 пункту Error: Reference source not found цієї статті, на останній робочий день звітного податкового періоду; | Згідно п. 159.2.1. резерви формуються за всіма видами кредитних операцій, включаючи гарантії. При цьому, відповідно до п. 159.2.2. розмір страхового резерву, що створюється за рахунок валових витрат фінансової установи, розраховується за всіма операціями, а саме від суми непогашеного боргу та нарахованих процентів за такими операціями. Таке формулювання норми виключило можливість віднесення на витрати резервів, що створені за операціями з надання банківських гарантій Запропонована редакція усуне існуючі розбіжності щодо визначення бази для формування страхового резерву та встановлення його розміру, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи. Також буде виключена можливість неоднозначного трактування цієї норми податківцями та платниками податків. |
| 159.3. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банків та небанківських фінансових установ. 159.3.1. Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не зменшує доходи кредитора згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів. Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не зменшує доходи кредитора згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, створених згідно з цією статтею. | Викласти п. 159.3.1. в наступній редакції: 159.3.1. Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо її стягнення до закінчення строків позовної давності, не зменшує доходи кредитора згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів. Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не зменшує доходи кредитора згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, створених згідно з цією статтею. | Законодавство України визначає і інші (не судові) шляхи врегулювання проблемної заборгованості, наприклад - вчинення виконавчого напису нотаріуса. Крім того, не всі шляхи врегулювання заборгованості є примусовими. Вона може бути врегульована і в договірному порядку, наприклад - шляхом набуття у власність предмета іпотеки. Тому пропонуємо доповнити п. 159.3.1. та виключити слово «примусового». |