Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього розділу терміни вживаються у такому значенні:

1.1) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

1.2) вартість основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, – первісна вартість основних засобів та нематеріальних активів;

1.3) податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток (в усіх відмінках) – податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню (у відповідному відмінку);

1.4) материнські компанії – юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов’язані особи;

1.5) собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) - витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів (виконаних робіт, наданих послуг), які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку з числа резидентів є:

2.1.1) суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

2.1.2) управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

2.1.3) підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

2.1.4) неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

2.1.5) відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексу, за винятком представництв.

Для цілей цього розділу представництво платника податку - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, який здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує доходів, окрім пасивних доходів.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу несе платник податку – юридична особа, до складу якої належить такий відокремлений підрозділ.

2.2. Платниками податку з числа нерезидентів є:

2.2.1) юридичні особи, утворені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2.2.2) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

2.3. Нерезиденти провадять господарську діяльність на території України лише через постійні представництва, а також ведуть облік результатів своєї діяльності у порядку, встановленому для резидентів України.

Філії (відділення), представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності становляться на облік в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, незалежно від того, чи буде в подальшому визнано його діяльність такою, що створює постійне представництво, чи ні. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в органі державної податкової служби, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а отримані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

2.4. Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України „Про Національний банк України”.

2.5. Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених цим органом виконавчої влади.

2.6. Особою, відповідальною за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність без утворення юридичної особи, є особа, що веде облік результатів такої діяльності відповідно до законодавства.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування

3.1. З метою застосування цього розділу об’єктом оподаткування є:

3.1.1) прибуток із джерелом його походження з України та з джерел походження за межами України, який визначається шляхом відрахування від суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтею 6 цього розділу, собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та суми інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно із статтею 7 цього розділу, з урахуванням правил, встановлених статтею 5 цього розділу;

3.1.2) дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно із статтею 13 цього розділу, з джерелом його походження з України.

Стаття 4. Ставки податку

Ставка податку становить:

4.1) 20 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу, інвестованого у звітному періоді на придбання нових основних засобів класифікаційних груп 4, 5 (крім легкових автомобілів) та 6, об’єктів нематеріальних активів групи 4, що в подальшому використовуються у господарській діяльності такого платника не менше 3 років;

4.2) 25 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу;

4.3) за ставкою 0 відсотків доходу від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених підпунктом 11.8.1 пункту 11.8 статті 11 цього розділу;

4.4) за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб з джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 13 цього розділу.

Стаття 5. Порядок обчислення податку

5.1. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 4.1 та/або 4.2 статті 4 цього розділу, від оподатковуваного прибутку, розрахованого згідно із статтею 3 цього розділу, з урахуванням положень статей 8–14. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XVII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього розділу, яка зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

5.2. Платник податку, який провадить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XVII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних з провадженням діяльності, з урахуванням збитку як результату розрахунку об’єкта оподаткування.

5.3. Доходи і витрати нараховуються в момент їх утворення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, якщо інше не встановлено нормами цього розділу.

5.4. Платник податку веде бухгалтерський облік доходів, витрат, тимчасових та постійних податкових різниць, визначених згідно із цим розділом.

5.5. Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці, визначені згідно із цим розділом, для складення декларації з податку.

Податковою різницею визнається різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними згідно з цим розділом.

Тимчасова податкова різниця виникає у звітному періоді та анулюється у наступних звітних податкових періодах.

Постійною податковою різницею визнається податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється у наступних звітних податкових періодах.

5.6. Порядок нарахування податку у разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку – юридичної особи.

5.6.1. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, повинен забезпечити у розрізі кожного відокремленого підрозділу ведення окремого бухгалтерського обліку доходів, витрат та прибутку та визначення постійних та тимчасових податкових різниць.

5.6.2. Для розрахунку прибутку будь-якого відокремленого підрозділу враховуються доходи, визначені згідно з підпунктом 5.6.3 цього пункту та статтею 6 цього розділу, зменшені на витрати відокремленого підрозділу, визначені згідно з підпунктом 5.6.3 цього пункту та статтею 7 цього розділу, та на частку інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, визначену пропорційно частці доходів такого відокремленого підрозділу у загальній сумі доходів юридичної особи.

5.6.3. При переданні товарів (виконанні робіт, наданні послуг) в межах юридичної особи:

- платник податку, який передає товари (виконує роботи, надає послуги) визнає доходи від такого передання товарів (виконання робіт, надання послуг), які визначаються за фактичними витратами на виробництво переданих товарів (виконання робіт, надання послуг), з урахуванням частки інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, а при переданні основних засобів або нематеріальних активів – за їх балансовою вартістю;

– платник податку, який отримує товари (результати робіт, послуг), має право включити їх вартість до витрат, або до балансової вартості основних засобів або нематеріальних активів, у розмірі доходів, відображених платником податку, який передає таку продукцію (виконує роботи, надає послуги).

5.6.4. Прибуток платника податку – юридичної особи визначається окремо від результатів діяльності відокремлених підрозділів, виходячи з доходів та витрат, визначених відповідно до підпункту 5.6.2 цього пункту.

При цьому до витрат платника податку – юридичної особи, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, не включається та їх частина, яка розподілена між іншими платниками – відокремленими підрозділами відповідно до підпункту 5.6.2 цього пункту.

Прибуток платника податку – юридичної особи або будь-якого відокремленого підрозділу не зменшується на суму збитків інших відокремлених підрозділів. Збитки відокремлених підрозділів переносяться на майбутні звітні періоди у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього розділу.

5.6.5. Платник податку – юридична особа повинен сплачувати за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та за своїм місцезнаходженням суми податку, визначені згідно з нормами цього розділу та з урахуванням положень пункту 5.1 та підпунктів 5.6.1 – 5.6.4 цього пункту.

Податок відокремлених підрозділів платника податку, які знаходяться за межами території України, сплачується за місцезнаходженням платника податку - юридичної особи.

5.6.6. У разі наявності у складі платника податку – юридичної особи представництв, які не є платниками податку відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього розділу, пасивні доходи таких представництв враховуються у складі доходів, а витрати представництв підлягають розподілу у складі інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів.

5.7. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається у порядку, передбаченому пунктом 11.8 статті 11 цього розділу.

5.8. Неприбуткові організації, визначені у пункті 11.10 статті 11 цього розділу, сплачують податок від неосновної діяльності з урахуванням пункту 11.10 статті 11 цього розділу.

5.9. Нерезидент щороку отримує від органу державної податкової служби підтвердження українською мовою щодо сплати податку.

5.10. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 10.4 статті 10, у пункті 11.8 статті 11, статті 13 цього розділу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

5.11. Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

5.11.1. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених пунктом 11.5 статті 11 цього розділу, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року і закінчується 30 червня наступного звітного (бюджетного) року.

5.11.2. У разі коли особа береться на облік органом державної податкової служби як платник податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

5.11.3. Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

5.11.4. Для виробників сільськогосподарської продукції, які зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми підпункту 5.11.1 цього пункту в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції.

5.12. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких активів.

5.13. Інвестиційно–інноваційний податковий кредит надається з дотриманням таких вимог:

5.13.1) договір про надання інвестиційно–інноваційного податкового кредиту укладається між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби після виникнення першого податкового зобов’язання з податку, обчисленого щодо діяльності суб’єкта господарювання у межах виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми). Першим днем користування інвестиційно-інноваційним податковим кредитом вважається день укладення зазначеного договору між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби;

5.13.2) суб’єкт господарювання, що отримав інвестиційно-інноваційний податковий кредит, веде окремий облік результатів фінансово-господарської діяльності у межах виконання кожного зареєстрованого інвестиційного (інноваційного) проекту (програми);

5.13.3) інвестиційно-інноваційний податковий кредит надається на період виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми), але не більше ніж на три роки шляхом відстрочення податкових зобов’язань з податку, нарахованих з прибутку від діяльності суб’єкта господарювання у межах виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми) в загальному порядку, встановленому цим розділом. Проценти за користування зазначеним кредитом нараховуються на суму відстроченого податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день користування кредитом, та сплачуються щомісяця.

Загальний порядок надання та повернення до бюджету інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, подачі звітності суб’єктом господарювання та контролю за цільовим використанням такого кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України;

5.13.4) сума інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених суб’єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом (програмою), зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Кошти, отримані в рамках інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, використовуються суб’єктом господарювання виключно на цілі, передбачені таким інвестиційним (інноваційним) проектом (програмою).

5.13.5) відстрочені на умовах надання інвестиційно–інноваційного податкового кредиту суми податкового зобов’язання з податку сплачуються платником податку протягом податкового звітного періоду (кварталу), на який припадає останній день дії договору про надання такого кредиту, відповідно до норм цього розділу шляхом включення таких сум до складу податкових зобов’язань з податку та перераховується до бюджету у строки, передбачені для сплати податку.

У разі несвоєчасної сплати платником податку відстрочених на умовах інвестиційно–інноваційного податкового кредиту сум податкового зобов’язання з податку органами державної податкової служби вживаються відповідні заходи, передбачені цим Кодексом для стягнення таких податкових зобов’язань.

Податковий період у разі сплати відстрочених сум податкового зобов’язання з податку шляхом надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту дорівнює податковому кварталу;

5.13.6) керівник центрального органу державної податкової служби за поданням керівника органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання приймає рішення про дострокове розірвання договору про надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та сплату непогашеної суми такого кредиту у разі, коли суб’єкт господарювання :

до закінчення терміну дії такого договору не сплачує у строк, встановлений цим Кодексом, чергову частку отриманого інвестиційно–інноваційного податкового кредиту та/або процентів за користування ним протягом одного чергового строку сплати;

інвестиційний (інноваційний) проект (програма) достроково виключено з Реєстру;

визнається неплатоспроможним у встановленому законодавством порядку;

5.13.7) у разі використання коштів інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не за цільовим призначенням або дострокового розірвання договору про надання інвестиційного податкового кредиту суб’єкт господарювання втрачає право на користування таким кредитом до завершення реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту (програми) та зобов’язаний до 10 числа місяця, наступного за тим, у якому виявлено нецільове використання коштів, перерахувати до бюджету суму податку, сплата якої була відстрочена, та сплатити пеню, нараховану на суму відстроченого податкового зобов’язання з податку, з моменту надання відстрочки до моменту сплати податку, виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

5.14. Витрати, здійснені платником податку відповідно до інвестиційних проектів, схвалених Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України, на будівництво (створення) або поліпшення капітальних активів, які після закінчення будівництва передані у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації), враховуються у зменшення податкових зобов’язань такого платника податку в обсязі, що дорівнює сумі таких витрат та не перевищує 80 відсотків суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами звітних (податкових) періодів, наступних за періодом, в якому здійснено таке передання.

Підтвердження факту передачі закінчених будівництвом об’єктів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) платниками, які реалізують зазначені інвестиційні проекти, за поданням обласних державних адміністрацій чи Ради міністрів Автономної Республіки Крим надає Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України.

Вартість будівництва визначається платником податку – інвестором за правилами, встановленими цим розділом для визначення витрат.

При цьому з метою оподаткування дохід та витрати в результаті передання капітальних активів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) згідно із цим пунктом не визнаються.

Порядок обліку таких інвестицій суб’єктом підприємницької діяльності та їх зарахування у зменшення податку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5.15. Платники податку, зазначені у статтях 10–11 цього розділу, а також ті, які провадять діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходів, які звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених статей, або доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

до складу витрат таких платників податку не включаються витрати, пов’язані з отриманням таких звільнених доходів;

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих щодо основних засобів відповідних кваліфікаційних груп, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходів, що не звільняються від оподаткування.

Blog

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Содержание